Сугестія та її прояви в сучасному інформаційному просторі держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сугестія та її прояви в сучасному інформаційному просторі держави

Твердохліб Олександр

Гайович Галина

Анотація

Здійснено спробу аналітичного огляду сучасного українського інформаційного простору щодо питання впливу на людину за допомогою вербальних засобів, які можуть використовуватися під час комунікації з метою отримання бажаного результату. Зокрема увагу зосереджено на такому різноплановому явищі, як сугестія. Це явище нині набуває все більшої актуальності. Загальною метою досліджень у цьому напрямі є систематичний аналіз владного дискурсу крізь призму комунікативних стратегій влади, які допомагають встановити певний порядок у суспільстві. Такий аналіз потрібен для глибшого розуміння державотворчих процесів, набуття уміння розпізнавати маніпулятивні технології задля запобігання небажаним їх проявам та отримання можливості вчасно застосовувати відповідний інструментарій протидії. З'ясовано, що певні мовні висловлювання, які наповнюють український інформаційний простір, можна інтерпретувати як сугестивні. Сугестивні технології зазвичай використовуються для отримання позитивного (потрібного) результату. Зроблено припущення щодо можливості різного трактування сугестивних технологій впливу: або пояснювати їхнє використання отриманням потрібних для розвитку держави процесів, або ж розглядати їх як маніпуляцію та навіювання. У контексті захисту інформаційного простору держави наголошено на важливості та необхідності більше уваги приділяти саме можливим негативним наслідкам такого впливу. Проблема подальшого розвитку нашої держави є комплексним, багатофакторним і складно структурованим завданням, яке потребує інноваційного підходу до формування й реалізації публічної політики за всіма напрямами, галузями й сферами, здатної адекватно реагувати на виклики та забезпечувати виконання вимог, що постають перед Україною в умовах глобалізованого світу.

Ключові слова: інформаційний простір; інформація; сугестія; комунікативна стратегія; маніпулятивна технологія.

Abstract

сугестивний публічний політика інформаційний

Основна частина

Постановка проблеми.

У сучасних умовах трансформаційних і глобалізаційних змін загальносвітового масштабу проблема захисту інформації та національного інформаційного простору як середовища її безпосереднього існування, функціонування та розвитку ставить перед усіма державами світу нові вимоги й змушує адекватно реагувати на нові загрози та виклики. Стрімкий розвиток інформаційно - телекомунікаційних технологій і виникнення нових можливостей в інформаційному просторі спричинюють застосування відповідного інструментарію зі збирання, зберігання, використання та поширення інформації, яка, зокрема, підпорядковує своєму впливові звичне функціонування всієї системи державного управління, усіх сфер життєдіяльності держави та її громадян, усього соціуму.

Така взаємна залежність може стати потенційно вразливим місцем у процесі класичного функціонування системи за умови втручання в її цілісність шляхом заподіяння шкоди як самій інформації, інформаційно-телекомунікаційним технологіям, так і всьому інформаційному середовищу. Основне завдання держави за цих умов убачається у вжитті нею відповідних заходів з убезпечення, уникнення, зменшення чи мінімізації наслідків реалізації потенційних і реальних протиправних дій, загроз, викликів і небезпек у межах усього національного інформаційного простору України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Матеріали нашого дослідження ґрунтуються на працях як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Зважаючи на сучасні напрацювання зарубіжних учених (Г. Лебон [1], К. Мудде [2] та інших), питання вербального впливу на суб'єкта з метою отримання бажаного результату сьогодні набуває усе більшої актуальності. Загальною метою таких досліджень є систематичний аналіз владного дискурсу крізь призму комунікативних стратегій влади, які допомагають встановити певний порядок у суспільстві. Дослідження, в яких розглядається маніпулятивний і сугестивний вплив на реципієнта через мовні повідомлення, останнім часом також з'явилися й у вітчизняній науці (С. Романюк [3], Ю. Станкевич [4], І. Гарбар [5] та інші). Цьому процесу сприяє швидкий розвиток електронних ЗМІ, які хоч і є відносно молодими, але мають надзвичайно сильний вплив на людей. Їм під силу змінювати наші переконання, стимулювати наші емоції, змінювати наш стан душі, давати поживу для думок та впливати на наші почуття, цінності та установки (O. Verbitskaya [6]).

Розвиток інновацій у сфері комунікативних технологій, прояв яких нині особливо відчутний, сприяє успіху популізму (F. Guerrero-Sole [7]). За останні два десятиліття популізм став основною політичною ідеологією в західних демократіях [2]. Так, зв'язок популізму із сугестією досліджував Г. Лебон у своїй праці «Психологія мас». Пояснюючи «ірраціональність» мас, автор наголошував, що вона є результатом сугестивного навіювання, яке формується на основі засвоєння людьми багаторазово повторюваних бездоказових популістських тез [1]. Такий погляд певною мірою властивий «мейнстримному» сприйняттю популізму і сьогодні (О. Попович [8]).

У цій роботі ми зупинимося на аналізі сугестії з огляду на її ознаки та прояви у новітній історії нашої держави. Однак зауважимо, що сучасні науковці прагнуть розглядати явища сугестії та популізму окремо. Зокрема, вивчаючи прояви вербальної сугестії, І. Гарбар визначає її як психологічно - лінгвістичне явище. Окрім того, дослідниця зазначає, що саме систематизація основних підходів до вивчення цього явища сприяла визначенню його специфіки відповідно до типу дискурсу [6]. Загалом сугестивну функцію мови нині науковці досліджують зазвичай в межах певного дискурсу, зокрема: в рекламі (С. Романюк [3], Ю. Станкевич [4]), в судовій комунікації (І. Гарбар [5]), ЗМІ (O. Verbitskaya [6], F. Guerrero - Sole [7], Л. Юдко [9]) тощо. Дослідники наголошують на необхідності подальшої розробки теоретичних основ і методик вивчення різних типів мовленнєвого впливу й засобів їх реалізації за допомогою природних мов [3]. Їх цікавлять такі інструменти політичної комунікації, як пропаганда, гібридна війна, фальшиві новини та інструменти фальсифікації виборів, розглядаючи при цьому міжнародні стратегічні комунікації (N. Michelsen & T. Colley [10]). Відома лінгвістка О. Вербицька, досліджуючи рівень розвитку сучасних засобів масової комунікації, зосереджується на специфіці їхнього різностороннього впливу на людину. На думку авторки, визначення преси як «четвертої влади» (поряд із законодавчою, виконавчою та судовою) справедливо поширюється на всі засоби масової інформації, вказуючи, зокрема, на їхнє значення в системі владних відносин. При цьому вона наголошує на ролі, яку вони відіграють у формуванні громадської думки, політичної свідомості громадян, їхніх цінностей тощо, а також на основі лінгвокультурних ознак розкриває сугестивний вплив на масову свідомість, який відбувається у процесі медіакомунікації [6].

Метою статті є виявлення й обґрунтування потенціалу і спроможностей сугестивного впливу через окреслення основних підходів до його розуміння як психологічно-лінгвістичного явища, специфіки його прояву, можливостей застосування в сучасному інформаційному просторі держави через призму владного дискурсу.

Виклад основного матеріалу. З огляду на зростання інтересу й розуміння ролі інформації та її впливу на різні політичні процеси світова наука постійно моніторить зміни в цій сфері, досліджує їхні впливи на світ і життя людей. У зв'язку з цим науковці намагаються підлаштувати це поняття до сучасних реалій і викликів.

Для досягнення означеної мети зупинимося на визначенні основних понять, якими ми послуговуватимемося у процесі виконання цього дослідження, - «інформаційний простір» і «сугестія».

Інформаційний простір включає в себе інформацію будь - якого типу та є динамічним утворенням, що розширюється та конкретизується разом із розвитком суспільства [11].

У цьому контексті важливо також розкрити зміст поняття «інформація» та окреслити її місце в сучасному суспільстві. Насамперед зауважимо, що «в умовах суспільних трансформацій поняття «інформація» в сучасному світі набуває нових відтінків (зокрема щодо створення нової реальності, здатної суттєвим чином впливати на суспільні настрої, поведінку осіб, спільнот, стратегічні напрями розвитку держав та міждержавних утворень)» [12]. Для глибшого аналізу цього поняття проаналізуємо його з юридичного погляду. Закон України «Про інформацію» пояснює цей термін як «будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді» (стаття 1) [13]. Цей же документ визначає основні напрями державної інформаційної політики, які базуються на європейських нормах, зокрема: «забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору» стаття 3) [13].

У Законі України «Про національну безпеку України» визначено принципи державної політики у сферах національної безпеки та оборони. Серед фундаментальних національних інтересів України названо її інтеграцію в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір; набуття членства в ЄС та НАТО; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами [14]. Для більш чіткого розуміння основних напрямів діяльності державних інституцій в цій сфері зацитуємо деякі пункти згаданого Закону. Так, у ст. 3 наголошено на тому, що «державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій» [14]. Тому можна стверджувати, що на державному рівні в Україні визнано важливість входження в світовий безпековий, а отже й інформаційний та кіберпростір задля забезпечення можливості протистояти глобальним викликам. Логічність таких намірів важко піддати сумнівам в умовах, коли значення й роль інформації як засобу політичної боротьби визнається всіма, а співпраця й координація зусиль між державами стає особливо важливою.

Процеси та явища, пов'язані з інформацією і комунікацією, на яких акцентується особлива увага в контексті подальшої розбудови в Україні складових частин інформаційного суспільства, увиразнюють проблематику необхідності мінімізації чи повного усунення інформаційних впливів на суспільну свідомість, зокрема й сугестивних.

Дослідженнями впливу на суспільну свідомість займаються різні науки: соціологія, політологія, психологія, психолінгвістика, медицина тощо. У межах психолінгвістичних та культурологічних розвідок серед інших методів впливу одне з провідних місць сьогодні посідає питання сугестії. Це явище досить складне і потрібно звернутися до різних галузей знань, щоб пояснити його суть. У межах нашої теми проаналізуємо психологічний та лінгвістичний підходи. Так, Г. Лебон, французький психолог, філософ і соціолог, один із засновників теорії психічного впливу, розглядає сугестію (від грецького слова «suggestio» - навіювання, натяк, додавання) як причину розвитку психічного ураження, визначаючи її як психічний вплив на індивіда через придушення його рівня розвитку, що впливає на його критичне відношення до джерел інформації, здатність аналізувати та свідомо діяти. Суть такого впливу вбачається у його спрямуванні на вироблення в реципієнта саме готовності до тих чи інших дій, факторів поведінки тощо при одночасному придушенні його логіки та мисленнєвих можливостей. Тобто, сугестія пояснюється як одна із сильних форм впливу, поруч із гіпнозом та зомбуванням. При цьому наголошується, що результат навіювання насамперед залежить від обох сторін впливу: сугестора (відправника) і сугеренда (отримувача). Їх рівень розвитку, а також здатність будувати відносини напряму впливають на результат сугестії як способу психологічного впливу [1]. Отже, психологічний підхід ґрунтується на тому, що «сугестія як вид психологічного впливу спричиняє тиск на психічні сфери сугеренда (адресата) в обхід його критичного мислення, внаслідок чого сугеренд не в змозі позбутися цих станів і виконує дії, що вимагає сугестор (адресант)» [5, с. 3]).

Лінгвістичний підхід щодо пояснення сугестії також ґрунтується на тлумаченні її як впливу «на волю і почуття людини; навіювання» [15]. Це явище розкривається як «латентний вербальний вплив», який «здійснюється за допомогою вербальних (на всіх мовних рівнях: фонетичному, морфологічному, лексико-семантичному і синтаксичному) і невербальних (міміка, жести, пози тощо) засобів комунікації, що викликають певні відчуття, уявлення, емоційні стани у сугеренда і спонукають його / її виконувати заплановані сугестором дії» [5, с. 3]. Звичайно, лінгвісти, пояснюючи це явище, ґрунтуються насамперед, на можливості використання засобів мови з метою впливу на реципієнта. За визначенням Л. Ільницької, «вербальний сугестивний вплив - це використання мови з метою: встановлення і підтримки психологічного контакту; приєднання до реальності суб'єкта; утилізації свідомості та отримання доступу до несвідомого» [16]. Загалом, мовленнєвий вплив, на думку дослідників, реалізується шляхом одного з двох основних різновидів - переконання, що апелює до свідомості об'єкта впливу через звертання до його власного критичного судження, та навіювання (сугестії), що націлене на підсвідоме реципієнта, на його підсвідомість, емоційно-чуттєву сферу; вплив на розум, волю, поведінку є непрямим; контрольно-регулятивна функція свідомості послаблюється, свідомість і критичність сприйняття навіюваного змісту знижується, активне розуміння, розгорнутий логічний аналіз, раціональна оцінка відключаються. Через сугестивний вплив настанови можна закріпити (легка маніпуляція), створити (маніпуляція середнього рівня складності), змінити (складна маніпуляція) [17, с. 211-212].

Проаналізувавши етимологію й трактування поняття сугестії, ми поділяємо думку І. Гарбар, яка у своїй дисертаційній роботі доходить до таких висновків з цього питання: сугестія постає таким видом психологічного впливу, який має авторитарний, директивний характер і вирізняється неусвідомленістю, непомітністю, мимовільністю засвоєння та сприйняття, який прагне здійснити латентний вплив на об'єкт заради досягнення поставленої мовцем мети, що ефективно застосовується у таких видах дискурсу, як медійний, політичний [5, с. 81] тощо. Термін «сугестія» використовується у контексті, де має місце прихований цілеспрямований вербальний вплив на свідомість і поведінку людини, що здійснюється у формі наказу, поради, пропозиції, розпорядження, керівництва, командування, переважно з метою спонукання до певних дій або навіть нав'язування чужої волі, маніпуляції [5, с. 44]. Сугестія покликана впливати на вразливий та емоційний стани адресата, є імперативним методом, що успішно застосовується у такому виді дискурсу, метою якого є здійснення маніпулятивного впливу на реципієнта / групу реципієнтів [5, с. 47-48].

Вивчення матеріалів сучасного українського інформаційного простору, у яких висвітлюється діяльність різних державних органів, дає підстави говорити про активне застосування в них технологій маніпулятивного впливу, сугестії. Задля демонстрації наведемо загальновідомі гасла та афоризми, а також скористаємося фрагментами з допису міністра закордонних справ Д. Кулеби від 01.02.2022 р., у якому він розповів деталі про новий формат співпраці між Україною, Польщею та Британією [18].

Однією з найбільш часто використовуваних у розглядуваному нами контексті можна вважати технологію акцентування уваги на потрібній інформації, яка ґрунтується на частому повторюванні інформації та спрямована на

програмування реципієнта. Для цього використовуються певні ключові слова, короткі речення, у яких зазвичай є рима. Це потрібно для того, щоби вислови легко запам'ятовувалися і відтворювалися за потреби на підсвідомому рівні (у такому випадку ми можемо говорити про проблемно-предметне наративування). Наприклад, «Запобігти! Врятувати! Допомогти», «Слава Україні!», «Україна - не Росія!», «Кінець епохи бідності», «Україна понад усе», «Все буде Україна» тощо. Такі фрази створюють у свідомості людей певні асоціації, картинки, які допомагають ідентифіковуватися і поєднуватися з іншими представниками певної соціальної групи.