Структурно-семантичні особливості іменників із суфіксом -ище у сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурно-семантичні особливості іменників із суфіксом -ище у сучасній українській мові

Олексенко В.П.

Херсонський державний університет

У запропонованій статті з'ясовано походження суфікса -ище та його похідних -овище (-евище), -лище, -нище; простежено особливості їхнього функціювання в українській мові; висвітлено питання частиномовної належності твірних слів; визначено основні чинники, що зумовлюють дериваційну активність та спроможність досліджуваних номінацій; описано морфонологічні характеристики, що супроводжують утворення дериватів на -ище, та їхні акцентуаційні властивості; комплексно проаналізовано продуктивність і частотність суфікса -ище та його активну взаємодію з різними твірними основами; констатовано випадки реалізації омонімійного характеру похідних, за яким утворюються іменники з локативним значенням (назви місцевості, споруд, іменників-соматизмів), розглянуто явище синонімії у межах досліджуваної групи лексики, з'ясовано, що для деяких дериватів характерна множинність похідності (багатопохідність).

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що твірними для іменників середнього роду на -ище слугують основи іменників, прикметників і дієслів. Досліджено продуктивні, малопродуктивні і непродуктивні словотвірні типи із формантом -ище в їх взаємодії, а також у зв'язку з історією їх виникнення, формування і функціювання. Розглянуто значення й словотвірну структуру утворень на -ище. Доведено, що висока продуктивність цього словотворчого форманта створила підґрунтя для зростання його активності й утвердження в ролі одного з найбільш продуктивних словотворчих засобів для формування іменників середнього роду в українській мові. Актуальність обраної теми пояснюємо тенденцією сучасних лінгвістичних студій до системного дослідження дериваційних властивостей словотвірної системи мови загалом і комплексного дослідження продуктивних, малопродуктивних і непродуктивних словотвірних типів із формантом -ище зокрема.

Ключові слова: іменник, словотворчий формант, твірна основа, мотиваційна база, похідне, словотвірний тип, морфонологічні характеристики, омонімія, синонімія.

Oleksenko V.P. STRUCTURAL AND SEMANTIC FEATURES OF NOUNS WITH SUFFIX -ИЩЕ (-ysche) IN THE MODERN UKRAINIAN LANGUAGE

In the article the origin of the suffix -ysche and its derivatives -ovyshche (-evyshche), -lyshche, -nyshche has been clarified; the peculiarities of their functioning in the Ukrainian language have been traced; the issue of part-of-speech affiliation of derivatives has been highlighted; the main factors that determine the derivational activity and the ability of the studied nominations are identified; the morphonological characteristics that accompany formation of derivatives with -ysche and their accentuation properties have been described; the productivity and frequency of the suffix -ishche and its active interaction with various creative bases are comprehensively analyzed; cases of realization of homonymous character of derivatives, according to which nouns with locative meaning (names of places, buildings, nouns-somatisms) are formed, the phenomenon of synonymy within the studied vocabulary group is considered, it is found that some derivatives are characterized by plurality of derivatives.

The analysis of the factual material showed that the stems of nouns, adjectives and verbs serve as wordforming formants for nouns of the neuter gender. Productive, low productive and unproductive word-forming types with formant -ysche have been studied in their interaction, as well as in connection with the history of their origin, formation and functioning. The meaning and word-forming structure offormations with -ysche have been covered. It has been proved that the high productivity of this word-forming formant created the basis for the growth of its activity and its establishment as one of the most productive word-forming means for the formation of nouns of the neuter gender in the Ukrainian language. The relevance of the chosen topic is explained by the tendency of modern linguistic studies to systematically study the derivational properties of the word-forming system of language in general and a comprehensive study ofproductive, low-productive and unproductive word-forming types with formant -everything in particular.

Key words: noun, word-forming formant, stem, motivational base, derivative, word-forming type, morphonological characteristics, homonymy, synonymy.

Вступ

іменник суфікс українська мова

Вивчення окремих словотвірних типів із синхронного і діахронного погляду є надто важливим для комплексного аналізу словотвірної системи мови загалом. Це сприяє подальшому розвиткові загальної теорії дериватології. Дослідження продуктивних, малопродуктивних і непродуктивних словотвірних типів із формантом -ище в їх взаємодії, а також у зв'язку з історією їх виникнення, формування і функціювання в українській мові, поза сумнівом, є актуальним.

Відомості про особливості словотвірної структури, семантики, етимології утворень із формантом -ище знаходимо у працях П. Білоусенка, О. Меркулової, Л. Булаховського, Г Бєлякової, Ф. Буслаєва, А. Сагаровського, Я. Закревської, Н. Клименко. Слов'янські іменники на -ище (-исько) у порівняльно-зіставному аспекті досліджували Ю. Азарх, Т Вендина, З. Волоцька, Я. Закревська та ін.

Суфікс -іксе належить до числа праслов'янських інновацій [10], був досить поширений на теренах усієї Славії [18, с.226; 16, с.135], репрезентований у літературних мовах і діалектах.

Питання про походження суфікса -ище було предметом наукових розвідок А. Брюкнера, П. Білоусенка, О. Меркулової, Ф. Міклошича, Я. Остребського, Г. Павського, В. Ташицького, Г Улашина та ін. У монографії А. Максимової [9] здійснено аналіз загальних іменників на -ище: розвиток словотвірних значень, формування нових суфіксів і їх варіантів, функціювання суфіксальної синонімії, розподіл словотвірних типів і моделей (курсив наш - В.О.). Мовознавці (А. Брюкнер, A. Мейе, Я. Остребський, О. Франк) [див. огляд думок: 9, с. 55] уважають, що східнослов'янський суфікс -іксе та південнослов'янський -ikte є результатом об'єднання -isko з суфіксом -jo. У західних слов'ян -isko зберіг свою первинну форму.

B. Ташицький, І. Лось, Г Улашин, Г Оберпфальцер та інші дотримувалися думки, що -іксе походить від давнього ад'єктивного суфікса -ist^, ускладненого -jo, а суфікс -isko - результат контамінації -іксе i -bsco, - зауважують П. Білоусенко й О. Меркулова [2, с.55]. У наступних спеціальних дослідженнях [9; 16] лінгвісти загалом поділяють цей погляд на походження суфікса -ище. Однак, на думку П. Білоусенка й О. Меркулової [2, с.55], Ф. Славський не вважає питання походження згаданого афікса остаточно з'ясованим і висловлює думку, що цей формант походить із праслов'янського прикметникового суфікса -bsk^ (і.-є. -isko, розширеного суфіксом -jo, а початкове -і- в -isko (субстантивована форма n. singularia прикметника на -bskb) та в -isce виникло з основ дієслів на -і-: тип *lovi -sko; *lovi-sce від *loviti [17, т.1 с. 96-97].

Мета наукової розвідки: з'ясувати структурно-семантичні особливості іменників на -ище в сучасній українській мові.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

-зафіксувати іменники на -ище в різноманітних українськомовних джерелах;

-встановити закономірності словотвірних процесів утворення аналізованих лексем;

-схарактеризувати морфонологічні особливості, що супроводжують творення похідних зі словотворчим форматом -ище у сучасній українській мові;

-з'ясувати семантичні особливості іменників із суфіксом -ище, простежити характер спів-відношення твірних і похідних;

-розглянути словотвірні значення дериватів.

Матеріалом для дослідження слугували утворення, зафіксовані лексикографічними джере-лами, розмовно-побутовим мовленням, засобами масової комунікації. Семантичні особливості деяких дериватів на -ище спонукали звернутися до енциклопедичних словників. Аналізований фактичний матеріал свідчить, що за своїми значеннєвими відтінками іменники зі словотворчим формантом -ище можуть бути моно- і полісемантичними. Функціювання омонімійних суфіксів -ище змушує враховувати наявність в українській мові декількох словотвірних типів із аналізованим формантом. Значення утворень на -ище подаємо за «Великим тлумачним словником сучасної української мови» [4], далі вказуючи лише сторінку.

Методи дослідження. Основним методом, використаним у науковій розвідці, є метод лінгвістичного аналізу, який ми кваліфікуємо як метод, ужитий для характеристики функціювання дериватів із суфіксом -ище на відповідному етапі розвитку мови; синхронно-діахронний, що дає змогу встановити процес формування аналізованих похідних; метод вибирання аналізованих лексичних одиниць.

Основний текст

Обстежений фактичний матеріал цілком підтверджує думку Ф. Славського [17, с.1, с. 95-96] про те, що основною функцією суфікса -isce є творення локативних найменувань від субстантивних, прикметникових чи дієслівних (дуже часто непохідних основ). Проте трапляються й деривати, на думку П. Білоусенка й О. Меркулової [2, с. 56], з подвійною мотивацією.

Від субстантивних основ утворюються деривати зі значенням оцінки (переважно аугментативи), локативні, а також похідні на -ище, синонімійні твірним. Похідні на -ище утворюються від іменників чоловічого, жіночого або середнього роду (зуб-зубище, лоб-лобище, баба-бабище, губа-губище, дно-днище). Суфікс -ище надає іменникам значення збільшеності та зневаги, виконуючи тільки пейоративну функцію, тобто різкого засудження істоти, предмета чи події. Напр.: І ніхто з них сьогодні й не гляне на те базарище (Д. Чередниченко); Хто то вночі у плавнях? Водяник? Відьмище? Нечиста сила (В. Нестайко); Піратище хвацько вимахував темною від сажі кочергою (О. Гаврош); Високо вгорі, над сходами, був так званий ліхтар - величезне, покреслене на десятки квадратних шибок вікнище (В. Нестайко); Драконище цей, кудломордий і кудлоногий, із динозаврів в один момент курку-гриль зробив (О. Есаулов); Пан Зарудний вибіг надвір і побачив, що вулицею в бік лісу мчать здоровенний вовчище й лис (В. Вздульська); А мені Жовта лисичка своїм хвостищем зошити накрила (Д. Чередниченко); Бардадим підніс до мого носа свій кулачище (В. Нестайко); Скажуть: лихий ведмедище не пустив колядувати (О. Гарачковська). У літературній мові нормативним є збереження роду твірного іменника при утворенні деривата з розмірно-оцінним значенням (скиба (ж.р.) - скибище (ж.р.); губа (ж.р.) - губище (ж.р.); голова (ж.р.) - головище (ж.р.); плече (с.р.) - плечище (с.р.); дід (ч.р.) - дідище (ч.р.).

Відсубстантивні утворення на -ище з іншими значеннями відносяться до середнього роду. Твір-ними можуть виступати іменники чоловічого, жіночого і середнього роду (торф (ч.р.) - торфище (с.р.) - місце, де видобували торф (1258); попіл (ч.р.) - попелище (с.р.) - місце, куди викидають попіл (867); люцерна (ж.р.) - люцернище (с.р.) - поле, з якого зібрано люцерну (500); дно (с.р.) - днище (с.р.,) - нижня частина або нижня стінка якого-небудь предмета (228).

Омонімійні утворення із суфіксом -ище мають як тотожну, так і нетотожну родову належність: тік (ч.р.) - розчищене місце, спеціально підготовлений майданчик на дворі або в приміщенні для молотьби, очищення і просушування зерна (1249); токовище (с.р.) -те саме, що тік; місце, де був тік (1254); токОвище (с.р.) - місце де токують птахи (1254); піч (ж.р.) -споруда з цегли або каменю, призначена для опалення приміщення, випікання хліба та інших борошняних виробів, варіння страв, напоїв і т. ін. (791); печище (с.р.) -рештки зруйнованої, розваленої печі (757); печище (с.р.) - сімейна громада, велика патріархальна сім'я у росіян на півночі (757); сука (ж.р.) -самка свійського собаки, а також інших тварин родини собачих (1214); с$чище (ж.р.) -збільш до сука (1220); сучііще (с.р.) -уживається як лайливе слово щодо жінки (1220); стовп (ч.р.) - колода або товстий брус, установлені вертикально; колона, підпора, що підтримує склепіння, перекриття і т. ін.; маса чого-небудь (куряви, диму, полум'я і т. ін.), що набула вертикально видовженої форми (1198); стовпище (с.р.) - збільш. до стовп (1198); стовпище (с.р.) - безладне скупчення великої кількості людей; натовп (1198).

Похідні іменники-аугментативи із суфіксом -ище зберігають або не зберігають родову належність твірного слова: хмара (ж.р.) - скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші в атмосфері у вигляді суцільної маси світлого або темного кольору, що несе дощ, град, сніг (1347) - хмарище (с.р.) -збільш. до хмара (1347); голос (ч.р.) - сукупність різних стосовно висоти, сили і тембру звуків, що їх видає людина (або тварина, яка дихає легенями) за допомогою голосового апарата; звучання голосових зв'язок як матеріал вокального мистецтва (189) - голосище (ч.р.) - збільш. до голос (189); кіт (ч.р.) - свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки (458) -котище (ч.р.) - збільш. до кіт (458); губа (ж.р.) - кожна з двох шкірно-м'язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин (200) - губище (с.р.) -збільш. до губа (200); вітер (ч.р.) - більший або менший рух потоку повітря в горизонтальному напрямі (148) - вітрище (ч.р) - збільш. до вітер (148).

Ад'єктивні твірні основи слугують базою для формування іменників зі значенням місця, а також частини предмета: кочовий - кочовище (с.р.) - стоянка кочівників і територія, де вони кочують (460); гороховий - гороховище - поле, з якого зібрано горох (192); кайловий - кайловище - держак кайла (410). Твірне слово, відносний прикметник, з погляду словотвірного значення є синтаксичним дериватом, використання якого в якості базової основи приводить до суттєвих розбіжностей, формальної і смислової похідності.

Від дієслівних основ утворюються іменники із суфіксом -ище на позначення місця дії або носія процесуальної ознаки (суб'єкт, об'єкт знаряддя або результат дії). Твірними виступають основи інфінітива на -а-, -ува-, -и-. Похідні на -ище утворюються від префіксальних (сходити - сходьбище, сховати - сховище, розвалити -розвалище, вмістити - вмістище, умістити - умістище) і безпрефіксальних (чистити - чистилище, святити - святилище, прихилити - прихилище, диво - дивовище, учити - училище, обіймати - обіймище, посміхатися - посмішище, зимувати - зимовище, торгувати - торговище) дієслів.

Для деяких дериватів характерна множинність похідності (багато-похідність): зборище, гніздище, холодище, морозище, світище.

Із-поміж похідних із суфіксом -ище трапляються варіантні форми: прісище, просище, пріснище - поле, на якому росте, або росло просо (959); нерестище, нерестилище, нерестовище - місце нересту риби (615); урочище, врочище - те, що становить природну межу (яр, гора і т. ін.); ділянка, яка вирізняється серед навколишньої місцевості природними ознаками (ліс серед поля, лука, болото серед лісу і т. ін.) (1302); пшеничище, пшеничнище - поле, з якого зібрано пшеницю (1007).

У сучасній українській мові вживаються складні іменники з другим компонентом-дериватом на -ище: бомбосховище, водосховище, газосховище, глиносховище, гноєсховище, зерносховище, картоплесховище, книгосховище, кукурудзосховище, льодосховище, насіннєсховище, нафтосховище, овочесховище, отрутосховище, педучилище, плодосховище, профтехучилище, силососховище, сіносховище, фільмосховище, фруктосховище, цементосховище, цибулесховище.

Вони утворені шляхом чистого складання з інтерфіксом або без нього. Першим складником є самостійний іменник або аналітичний прикметник (педагогічний, професійний, технічний), а другим - віддієслівний локативний дериват на -ище.

Утворення окремих похідних іх суфіксом -ище супроводжують морфонологічні процеси:

а) чергування голосних і приголосних фонем: ведмідь - ведмедище, нога - ножище, кріт - кротовище, тік - токовище, ріка - річище, попіл - попелище, сніп - снопище, хвіст - хвостище, сліпак - сліпачище, собака - собачище, кіт - котище, чобіт - чоботище, кожух - кожушище, кулак - кулачище, вовк - вовчище, мужик - мужичище, язик - язичище, павук - павучище, рука - ручище, гадюка - гадючище, будяк - будячище, кожух - кожушище;

б) чергування голосних з нулем звука: хлопець - хлопчище, вітер - вітрище, козел - козлище;

в) накладання морфем: посмішити - посмішище, гніздитися - гніздище, судити - судище, чудити - чудище, обвалити - обвалище, звалити - звалище, розвалити - розвалище, оселити - оселище, штормити - штормище, голосити - голосище;

г) інтерфіксацією: стояти - стійбище, замок - замчище, лежати - лежбище, гуляти - гульбище, молити - мольбище;

д) усіченням твірної основи: прозвати - прозвище.

Наголос у відсубстантивних дериватах на -ище зберігається на твірній основі: лежбище, стійбище, клубище, мольбище, дивовище, обірвище, торжище, звалище, кублище, коноплище, ямище або переходить на словотворчий формант: бабище, скибище, лобище, губище, дубище, хмаровище, ведмедище, бородище, ВОЗИЩЄ, гарбузище, вітрище.

Омонімійні похідні із суфіксом -ище, утворені від іменникових основ, мають тотожне і нетотожне наголошування: курище - велика курява (474) і курище - вогнище розкладене для обкурювання чого-небудь (474); токовище - місце, де токують птахи (1254) і токовище - те саме, що тік; місце, де був тік (1254); замчище - збільш. до замок (314) і замчище - місце, де був замок; руїни замку (314); становище - ті чи ті обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває; умови існування кого-небудь; сукупність обставин, які створюють ту чи ту ситуацію (1188) і становище - обстановка на місці воєнних дій, зумовлена їх перебігом, співвідношенням бойових сил, їх розташуванням, характером місцевості (1188); оселище - рідко -місце поселення і заст. селище (682); пожарище - збільш. до пожар; велика пожежа (826) і пожарище - місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі (826). Напр.: А там знизу, з лук Пслових, білим курищем здіймається туман (Панас Миринй); - Давай-но сядемо, Силантію, он тамбіля залишеного козаками курища від комарів, бо кляте зілля заїдає зовсім (І. Ле); Тяжко доводиться смердам. В оселищах-общинах живуть вони, біля землі пораються (А. Хижняк); Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях (Т. Шевченко); Нема села, лиш пожарище Скрипить зубами чорними в полях (М. Стельмах); Наше становище робилось неприємним. Юрма.. дедалі розпалювалась (М. Коцюбинський); Становище було таке, що їхній батальйон, як розказав їм перед виходом на завдання Моргунов, вийшов німцям у тил (Г. Тютюнник).

У відад'єктивних утвореннях на -ище наголошена твірна основа: родовище, судовище, чудовище, зимовище, житнище, пшеничнище або словотворчий формат: кореневище, садовище, бойовище, паленіїще.

Віддієслівні деривати на -ище зберігають наголос твірної основи: лежбище, стійбище, мольбище, гульбище, ревище, руйновище, урвище, зАвище, обвалище, звалище,розвалище, сідеїлище, ОСЄЛИЩЄ, вмістилище, умістилище, святилище, пристанище, товпище, розсипище, посмішище. У похідних на -бище зазвичай наголошується склад, що стоїть перед складом із аналізованим словотворчим формантом: сходьбище, сельбище, стрільбище, мольбище, гульбище, лежбище. При усіченні твірної дієслівної основи наголос або пересувається на склад, що передує складу із словотворчим формантом (торгувати - торжище) або пересувається на словотворчий формант (кайловище, пасовище). Утворення деяких похідних супроводжується накладанням морфем: ставгіще, возгіще, обвалище, звалище, осЄлище, судилище, чистилище, вмістилище, прихилище.

Аналіз іменників на -ище з погляду діахронії дає змогу констатувати, що у переважної більшості лексем відбулися суттєві історичні зміни, зокрема спрощення та перерозклад. Наслідком спрощення іменників (капище, поприще, слище) стала втрата лексичною системою сучасної укра-їнської мови їх твірних. Напр., втрата семантичного зв'язку між твірним рать - у Київській Русі, а згодом у Російській державі до XVIII ст. - назва війська, збройного загону і похідним ратовище (те саме, що ратище ) - древко - у 1 зн. - дерев'яна палиця, до якої прикріплюється полотнище прапора, на яку настромлюється вістря списа і т. ін.; держак; древко, що також привело до спрощення основи слова на -ищ.

З'ясуємо семантичні особливості іменників із суфіксом -ище, скориставшись типологійною класифікацією П. Білоусенка й О. Меркулової [2, с. 55-64].

Аналіз семантики дериватів на -ище дав змогу констатувати, що значну кількість іменників складають девербативи на позначення місця, яке виникло в результаті дії людини чи природних сил: згарище - місце, де була пожежа; випалене або вигоріле місце в лісі; це ж місце, поросле травою та іншою рослинністю (357); стрільбище - спеціально обладнане місце для проведення стрільб (1206); мольбище - місце, де погани молилися й приносили жертви (538); кладовище - місце для поховання померлих; цвинтар; гробовище (431); видовище - те, що відкрите для споглядання й привертає увагу (93); руйновище - залишки зруйнованої споруди, населеного пункту, руїна, що перебуває у надзвичайно занедбаному стані (1088); пожарище - місце, де була пожежа; те, що лишилось після пожежі (826); гробовище - те саме, що кладовище; яма, в яку кладуть померлого (198); ставище - місце, де був ставок (1186); сточище - відвідний жолоб, труба і т.ін. для стікання води (1394). Напр.: Тривожна пам'ять викресала перед очима далекі і страшні видіння незабутніх згарищ та руїн (Н. Рибак); Колись наше кладовище було за селом... (О. Довженко); Лодиженко взагалі був приголомшений видовищем. (І. Ле); Він дивився на новий будинок, що стояв на місці руйновища (С. Журахович); ...при місяці білів холодний попілець, чорніло вколо нього пожарище (Леся Українка); Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла (Т. Шевченко); Перелізши через тинок, пішли [хлопці] ставищем; посередині ставища простяглися довгою стрічкою густі лози (С. Васильченко); Стежка петляє по самому дну ярочка, бо цей провулок був разом з тим і сточищем, куди весною і в грози збігали потоки води (І. Семченко).

Сему дії мають також і ті локативні найменування, твірними для яких є віддієслівні іменники: лежбище - місце, де лежать стадами тварини (484); вмістище (умістище) - місце, посудина тощо для вміщення чого-небудь (152); стійбище - місце відпочинку тварин і пастухів на пасовищі (1196); святилище - місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності (1110); пристанище - місце, де можна укритися, відпочити, знайти притулок і ін. (949). Напр.: І довелось колись мені В чужій далекій стороні Заплакать, що немає роду, Нема пристанища, господи (Т. Шевченко)

Фіксуємо відіменникові похідні на позначення водних і земних поверхонь: багнище ^ багно - болотисте місце - трясовина, болото (32); глинище ^ глина - яма, місце звідки беруть глину (185); лігвище ^ лігво - заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина (489); тирлище ^ тирло - місце, де колись було тирло, місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою (1247); водоймище ^ водойма - природне або штучне заглиблення в землі, в якому нагромаджується й затримується вода (154); торфище ^ торф - поклади торфу, торфове болото, місце де видобували торф (1258). Напр.: Із станції тягачами по багнищі тягнуть [фураж] (О. Гончар); Потім гукнув Жайсака, щоб він показав Шевченкові і його товаришеві місця вовчих лігвищ (З. Тулуб); Край села річка утворює велике водоймище з величезними вербами на берегах (Я. Гримайло); -- Кле-кле-кле! - клекочуть вгорі лелеки. Вони прямують аж он туди на торфища, де зеленіє лужок (Ю. Збанацький).

Чимало десубстантивів іменує місцину за назвою рослини, яка на ній знаходиться. На думку П. Білоусенка й О. Меркулової [2, с. 57], такі похідні, поряд із локативною, мають і темпоральну сему і позначають місце, де колись знаходилося те, що назване мотивувальним словом. Така семантика нерідко є вторинною: гороховище - поле, з якого зібрано горох (193); картоплище - місце, з якого зібрано картоплю (419); коноплище - місце, ділянка, на якій росли коноплі; ділянка землі для вирощування конопель (448); баштанище - ділянка, поле, де був баштан (39); бавовнище - поле, з якого зібрано бавовну (30); гречище (гречанище) - поле, на якому росте або росла гречка (197); конюшинище - поле, що було під конюшиною або засіяне нею (452); житнище - поле, на якому росло жито (276); люцернище - поле, з якого зібрано люцерну (500); капустище - місце, де росла капуста (416); ячнище (яшнище) - поле, на якому ріс ячмінь (1426); городище - археол. поселення, укріплене валами і ровами; місце, де збереглися рештки укріпленого поселення (192); дворище - господарська ділянка, на якій розміщено садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене); подвір'я, обійстя, дворище; приміщення для тварин, реманенту, різних матеріалів і т. ін.; запустіла ділянка, на якій колись була садиба (210); вогнище (розм. дгнище) - місце, де раніше горіло вогнище; місце, де розкладали вогонь (153); цвинтарище - місце, де був цвинтар (1359). Напр.: Яка паша на коноплищі? (Сл. Гр.); Як доїхав до конюшинища (конюшину вже було викошено) - побачив оддалік табунець якихось птахів (Остап Вишня); Острів цей, куди ми висадились, зовуть городищем, бо тутечка була перша будова січовиків (О. Стороженко); -- Достану грошенят - у мене буде рай: Будинок, дворище, мальовані ворота (Л. Глібов); Хата їх так і розвалювалась пусткою; ніхто не купив, бо, кажуть, щовечора, як місяць зійде, по тому дворищу тиняється молода Орлиха (Марко Вовчок).

Деякі локативні деривати на -ище використовуються для позначення різних мір (довжини, площі): поприще - давня міра довжини; гони (876). Напр.: - Дідусю! А до Володимира ще далеко?.. - Поприщ буде двадцять і п'ять (А. Хижняк). Модель творення цього іменника не зовсім ясна. Автори «Нарисів з історії українського словотворення (іменникові конфікси)» [12, с. 117] припускають, що це конфіксальний дериват.

Суфікс -ище формує групу іменників на позначення приміщень, їхніх частин, деталей інтер'єру: сховище - приміщення, споруда для зберігання чого-небудь; місце, де можна сховатися, укритися, захиститися від кого-, чого-небудь (1222); стійбище - тимчасове поселення кочівників (1196); зимовище - місце, приміщення, де хто-небудь зупиняється, живе взимку (365); горище - приміщення між стелею й покрівлею (254). Напр.: ...там, на горищі,...кублилися його голуби (Ю. Смолич).

До цієї групи віднесемо й композитні утворення: бомбосховище - спеціально обладнаний захисток від авіабомб і артилерійських снарядів (59); водосховище - місце, де нагромаджується та зберігається вода (155); гноєсховище - споруда для зберігання гною (187); зерносховище - спеціально обладнане приміщення для схову, зберігання зерна (364); книгосховище - спеціально обладнане приміщення при бібліотеці для зберігання книжок, журналів, газет, цінних рукописів (436); отрутосховище - приміщення для зберігання отрутохімікатів (690).

Із-поміж утворень на -ище фіксуємо іменники-соматизми, у більшості з них суфікс виконує пейоративну функцію: головище - збільш. до голова; лобище - збільш. до лоб; губище - збільш. до губа; бородище - збільш. до борода; зубище - збільш. до зуб; голосище - збільш. до голос.

Деривати на -ище зі значенням «частина предмета», «руків'я якогось знаряддя» утворюються від назв примітивних знарядь праці: кайловище - держак кайла (410); молотовище - ручка молота, молотка (537); граблище - держално у граблів: держак, грабильно, граблисько (185); вудлище (вудилище) - тонкий і гнучкий прут (звичайно бамбуковий або ліщиновий), до якого прикріплюють волосінь (166); мітлище - держално у мітли (532); сокирище - держак сокири (1158); топорище - держак сокири (1256). Напр.: Василь...зо зла так і швирнув граблі з конюшні, що валок дістав аж до кухонь, а граблище на три часті [частини] перебилося (Панас Мирний); ...Вудлище - луком і сріблясте мигтіння рибки на волосіні (М.Коцюб.); назви матеріалів і речовин: гноїще (купа гною); каменище збільш. до камінь; тверда гірська порода у вигляді суцільної маси або окремих шматків, що не кується й не розчиняється у воді (412); кротовище - купка землі, вигорнута кротом із нори на поверхню (468; печище - рештки зруйнованої, розваленої печі (757); курище - вогнище, розкладене для обкурювання чого-небудь (474); кучугурище - велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою в одному місці, гора (476); звалище - велика кількість чого-небудь, зваленого в одне місце (350); линовище - скинутий під час линяння верхній покрив деяких живих істот (про шкіру змії, зовнішній панцир рака і т. ін.) (486); пожарище - те, що лишилося після пожежі (826). Напр.: Чимале дворище, ще вчора... по-господарськи впорядковане, тепер, все покрите попелом, курілось. Замість хати на кучугурі золи та вугілля чорною хмарою стояло печище (Панас Мирний); На старих очеретинах гойдались покинуті гнізда, по рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (М. Коцюб.); назви предметів: скиртище - підстилка під скиртою, яка запобігає проникненню вологи, сирості знизу (1135); днище - нижня частина або нижня стінка якого-небудь предмета (228); решетище- обід у решеті (1029); громадище - предмет, споруда тощо великих розмірів (262). Напр.: От Зубиха позбирала усе своє взяла днище і веретено і вийшла з Уласовичем з хати (Г. Кв.-Осн.); Назустріч їм з прикриття вирвались наші танки, і сталеві громадища зіткнулися в герці (І. Цюпа).

Суфікс -ище з аугментативно-пейоративним значенням (така група кількісно найбільша) взаємодіє з твірними основами іменників, що позначають рослини (бурячище - збільш. до буряк); тварини (павучище - збільш. до павук; вовчище - збільш. до вовк); будівлі (домище - збільш. до дім; замчище - збільш. до замок); знаряддя праці (косище - збільш. до коса); предмети одягу (кожушище - збільш. до кожух); частини тіла (кулачище - збільш. до кулак; плечище - збільш. до плече); матеріали (каменище - збільш. до камінь) Твірними для таких дериватів є основи конкретних і абстрактних іменників: рука - ручище, нога - ножище, лапа - лапище, сніп - снопище, короп - коропище, вітер - вітрище.

Окрему групу складають похідні, що позначають скупчення, групи людей: зборище - велике скупчення людей в одному місці (349); полчище - велике військо (звичайно вороже); перен. величезна кількість кого-, чого-небудь (852); скопище - велика кількість тварин, людей і т. ін., що перебувають або зібралися в одному місці (1140); стОвпище - безладне скупчення великої кількості людей; натовп (1198).

Іменники на -ище, утворені від дієслівних основ, можуть позначати носія процесуальної ознаки (суб'єкт, об'єкт, знаряддя або результат дії): обвалище - купа каміння, землі, снігу і т. ін., що звалилося з гори, кручі, скелі і т. ін. (630); обіймище - побутова міра товщини циліндричного предмета (дерева, стовпа і т. ін.), яка дорівнює відстані між кінцями пальців, витягнутих або зчеплених кільцем навколо нього рук (655); дивовище - те, що викликає подив, здивування; чудо (220); посміховище - той, з кого сміються, глузують; посміх, глум, наруга (895); покидище - непридатні для використання, непотрібні залишки чого-небудь, мотлох, старі речі і т. ін. (840); назвище - словесне найменування, позначення кого-, чого-небудь (563); гульбище - веселе проведення часу, що супроводиться розвагами та випивкою (201); урвище - стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами: урвисько, круча, крутояр, строма; (1301); звалище - велика кількість чого-небудь, зваленого в одне місце (350); обірвище - діал. круча (637); торжище - велика торгівля (1257); лігвище - заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина (489); стрільбище - навчальні, тренувальні заняття, під час яких стріляють у ціль (1206). Напр.: [Матрона:] Я чесного роду, на моїм ім'ю [імені] ані волосинки чужої не пристало, я не хочу бути людським посміховищем (І. Франко); Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду, страви і знайшов мало слів, не схожих з українськими (І. Нечуй- Лев.); [Охрім:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, співають, аж луна іде, заведуть гульбище..., а мені усе те байдуже (М. Кропив.); Стала [Маруся] над якимось урвищем... (Г. Хоткевич).

Функція творення іменників n. personalia для форманта -ище не властива. Зафіксовано лише поодинокі пейоративи: дідище, бабище, парубище.

У деяких похідних, на думку П. Білоусенка й О. Меркулової, -ище міг бути надлишковим [2, с. 61]: сонмище - книжн. ірон. - велика група, скупчення кого-, чого-небудь; велика кількість, безліч кого-, чого-небудь (1161).

Фіксуємо значну кількість до утворень на -ище синонімійних відповідників, оформлених за допомогою словотворчого форманта -исько, який є також широко вживаним аугментативним суфіксом на позначення об'єктивної збільшеності та негативної оцінки, виконуючи функцію різкого осуду. Автори використовують цей словотворчий формант як засіб вираження збільшеності кого-, чого-небудь та надання дериватові негативного забарвлення: бойовище - бойовисько - битва, бій (59); вогнище (огнище) - вогнисько - купа дров, хмизу і т.ін., що горить (153); дивовище - дивовисько - те, що викликає подив, здивування; чудо; стан викликаний здивуванням (220); кожушище - кожушисько - довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром до середини (438); чоботище(а) - чоботисько(а) - рід взуття з досить високими халявами (1380); чоловічище - чоловічисько - особа чоловічої статі (1381); котище - котисько - свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки (459); басище - басисько - низький чоловічий голос (38). Напр.: Пізньої осені він обходив і об'їздив бойовища, яри й балки, де були всякі уламки, і на старій рамі зібрали ще один трактор (А. Хорунжий); Скільки вже таких витолочених ланів, таких бойовиськ бачив на своєму шляху Бар- маш (В. Козаченко); [Горожани:] От дивовисько було! Такий був [Рудий] п'яний та розхристаний, що жінки іншою вулицею обходили! (Я. Мамонтов); - Що то була за стріча! Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (І. Франко); Посеред коноплища стояло кілька старих опудал (П. Загребельний); Поруч з коноплиськом, через межу, лежало широке поле кукурудзи (В. Гжицький); Коли ревище порога залишилося позаду, почулися жарти й сміх (І. Шаповал); Б'ються люто об рів, об вал - ціла злива важких макітер та скляних сулій зревиськом (Б. Жолдак); ...від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання, чиясь тиха, впівголоса пісня (Григорій Тютюнник); Розводили величезні вогниська з соломи та хмизу (Є. Кротевич); Знайшла [Ганна] граблі з обвугленим граблищем (А. Дімаров); ..Кирило Кухта вовтузився під повіткою з самого ранку, обстругуючи нове граблисько (А. Іщук); ...- От собака! Жінці родити час, а він її з хати жене до того чортового лігвища (З. Тулуб); .вони звикли їсти у своєму лігвиську (С. Поваляєва).

Як стверджують П. Білоусенко й О. Меркулова, суфікс -і§се (-ище) уже в праслов'янській мові дав похідний ovisce (-evisce) -овище (-евище) [2, c. 61]. Його походження пов'язують із девербальною лінією, адже він передусім виокремлювався в похідних, утворених від дієслів на -ova (-ува), які могли мотиваційно співвідноситися не лише з дієсловами, а й твірними ранішого ступеня, що спричинило виділення сегментеми - ovisce [6, с. 70]. Сьогодні фіксуємо групу дериватів-локативів із цим формантом: кочовище Ь- кочувати - стоянка кочовиків (народ, плем'я, що кочує); і територія, де вони кочують (460); ярмарковище ^ ярмакувати - місце, де буває ярмарок (1424); тирловище ^ тирлувати - місце, де колись було тирло (1247); токовище ^ токувати - місце, де токують птахи (1254); зимовище ^ зимувати - місце, приміщення, де хто-небудь зупиняється, живе взимку (365); руйновище ^ руйнувати - місце територія, вкриті руїнами (1088). Напр.: Далі бранця не питав він, Всіх половців навертав він, В кочовища поспішив (І. Франко).

Крім дієслівних основ, суфікс -овище приєднується і до субстантивних основ: багновище ^ багно - болотне місце, трясовина, болото, велика калюжа, грязьке місце (33); льоновище ^ льон - ділянка землі, з якої зібрано врожай льону (498); терновище ^ терн (терен) - місце, поросле колючими кущами, терном (1242); стерновище ^ стерня - поле, покрите стернею (1194); грибовище ^ гриб(и) - місце, де ростуть гриби (197); гороховище ^ горох - поле, з якого зібрано горох (193); пороховище ^ порох - пороховий склад (886); торфовище ^ торф - поклади торфу, торфове болото; місце, де видобували торф (1258); садовище ^ сад - місце, де колись був сад (1095).

Спостерігаємо випадки й ад'єктивної мотивації більшості таких утворень, тоді, - зауважують П. Білоусенко й О. Меркулова, - слід говорити про формант -ище [ 2, с. 61]. Пор: бобовище (57) - бобове поле (від біб або бобовий); бобровище (57) - болотисте місце, болотистий ліс (від бобер - назва місцини, очевидно, зумовлена тим, що на болотах живуть саме бобри, або бобровий); гробовище (198) (т. с., що кладовище) - місце для поховання померлих; цвинтар; гробовище (від гріб або від гробовий); бойовище (59) - битва, бій (від бій або бойовий), гнойовице (187) - місце, де складають гній; купа гною (від гній або гнойовий); гороховище (193) - поле, з якого зібрано горох (від горох і гороховий).

Отже, суфікс -овище служить для творення іменників переважно з локативним, а також абстрактним значенням: торговище, становище, летовище, зимовище.

А. Максимова «походження вторинного суфікса -нище пов'язує або із похідними від прикметників на -н(ий), <-ьн-, або ж, що більш вірогідно, із девербативними іменниками на нъ» [9, с. 73]: пристанище (пристановище) - місце, де можна укритися, відпочити, знайти притулок і т. ін. (949); паленище - випалене місце в степу, в лісі (698); спаленище - випалене або вигоріле місце в лісі; це ж місце, поросле травою та іншою рослинністю (1165). А. Максимова до цієї групи відносить і тризнище [9, с. 73], що, на думку П. Білоусенка й О. Меркулової [2, с. 62], малоймовірно. Дослідники [2, с. 62] вважають, що іменник тризнище справді пов'язаний із тризнъ, тризна, однак походження цього іменника від дієслова *trisniti* сумнівне, тим більше від тризновати, хоча етимологічно тут, напевне, корінь дієслівний [15. IV, с. 102]. Автори припускають, що швидше тут дієслово відіменникового походження [2, с. 62].

Походження варіантного суфікса -лище також пов'язують із девербальними похідними. Так, І. Дулевичова пов'язує іменники на зразок хранилище, судилище з participium рга^егійна -л-, беручи до уваги, що дериваційну основу тут націлювали в часі. Мотиваційні ж зв'язки з іменниками хранило, судило дослідниця вважає додатковими [16, с. 136].

Ж. Варбот, А. Максимова надають перевагу іменниковій мотивації [3, с. 104; 9, с. 67], а відсутність іменників на -ло свідчить про вживання -лище як єдиного неподільного суфікса [3, с. 104]. На переконання П. Білоусенка й О. Меркулової [2, с. 62], сильною є позиція тих учених, котрі вважають -л- асемантичною прокладкою [11, с. 293; 7, с. 304], звуковий характер якої так чи так пов'язаний з іменниками на -л- [11, с. 293].

Безсумнівно те, що -ище поєднується з дієслівними основами на приголосний, а -лище - тільки на голосний [3, с.105; 9, с. 67]. Із-поміж утворень на -лище переважають іменники-назви вмістилищ, місця, де відбувається дія: святилище - храм; місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності (1110); оселище - місце поселення (682); нерестилище - місце нересту риби (615); чистилище - місце, де, за вченням католицької церкви, душі померлих очищаються від гріхів перед тим, як потрапити до раю (1379); прихилище (притулок) - місце, де можна перебути якийсь час, відпочити і т. ін. (955); вмістилище (умістилище) - місце, посудина, тощо для вміщення чого-небудь (152); хрестилище - місце в церкві, де хрестять (1352).

Аналізований фактичний матеріал дав змогу констатувати, що за допомогою суфікса -ище та його похідного -овище утворюються іменники з локативним значенням (назви місцевості, споруд, іменників-соматизмів). Іменники з цими словотворчими формантами могли мати аугментативне та пейоративне значення. Меншою кількістю відзначені утворення інших лексико-словотвірних типів (найменування предметів, речовин). Варіантні суфікси -нище та -лище слугують для продукування незначної кількості лексем для найменування місця. Отже, відзначаємо високу продуктивність суфікса -ище, що спричинило його активність у розвитку словотвірної системи української мови й дало підстави кваліфікувати його як один із найбільш продуктивних формантів у суфіксальній підсистемі іменників середнього роду.

Список літератури:

1.Белякова Галина Владимировна. Структурно-семантический анализ имен существительных на -ищ в русском языке/ Г.В. Белякова: автореф. дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.01. Москва, 1995. 12 с.

2.Білоусенко П. І., Меркулова О. В. Лексико-словотвірні типи іменників із суфіксом -ище в давній руськоукраїнській мові / П. І. Білоусенко, О. В. Меркулова. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету : збірн. наук. праць. Кривий Ріг. КДПУ, 2011. С. 55-64.

3.Варбот Ж. Ж. Древнерусское именное словообразование. Ретроспективноя формальная характеристика / Ж.Ж. Варбот. М. : Наука, 1969. 230 с.

4.Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред.. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь : ВТФ « Перун», 2003. 1440 с.

5.Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов / А. Й. Багмут, В. Т. Коломієць, А. П. Критенко та ін. за ред.. О. С. Мельничука. К.: Наукова думка, 1966. 595 с.

6.Етимологічний словник української мови/ за ред. О.С. Мельничука: у 7-и т. - Т. 1-5. К.: Наукова думка, 1982-2006.

7.Земская Е. А. Современный русский язык. Словообразование / Е. А. Земская. М. : Просвещение, 1973. 304 с.

8.Інверсійний словник української мови / від. ред. С.П. Бевзенко. К.: Наукова думка 1985. 811 с.

9.Максимова А. Л. Существительные с суффиксами - ич, -ищ- и их производные в русском языке / А. Л. Максимова. Л.: Изд.-во Ленинградского университета, 1985. 128 с.

10.Мартынов В. Праславянская и балтославянская деривация имен / В. В. Мартынов. Минск : Навука і техніка, 1973. 58 с.

11.Мейе А. Общеславянский язык / Мейе Антуан [пер. и примеч. проф. П. С. Кузнецова; под. общ. ред. проф. С.Б. Бернштейна; предисл. проф. Р. И. Аванесова и проф. П.С. Кузнецова]. М. : Издат-во иностранной литературы, 1951. 492 с.

12.Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси) : [монографія] / П.І. Білоусенко, І.О. Іншакова, К. А. Качайло, О. В. Меркулова, П. М. Стовбур. Запоріжжя - Кривий Ріг : ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2010. 480 с.

13.Олексенко В. П. Словотвірна категорія локатива у сучасній українській мові / В. П. Олексенко. Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. Донецьк : ДонДУ, 2001. Вип. 8. С. 148-160.

14.Пелехата О. Проблема категорії nomina loci в слов'янському мовознавстві О. Пелехата // Актуальні проблеми українського словотвору : Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 95-річчю від дня народження проф. І. І. Ковалика. Івано-Франківськ : Плай, 2002. С. 307-313.

15.Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в 4-х т.; [пер. с нем. и доп. О. М. Трубачева]. - [4-е изд., стер.] М.: ООО «Издательство АСТ», 2003.

16.Dulewiczowa I. Formant -iste / -isko w jezyku polskem i rosijskim // Studia z filologii polskiej i slowian skiej. № 15, 1976. С. 135-141.

17.Slawski F. Zarys slbwotworstwa praslowian'skiego // Slownik praslowiaski. Wroclaw. Warszawa, Krakow, Gdansk. T. 1-3. 1974-1979.

18.Taszycki W. Przyrostek -isko, -isce w j^zykach zachodnioslowianskich // Slavia. Sesit 2. 1985. C. 213-227.

Размещено на Allbest.ru