Сполучуваність vs комбінаторика для розвитку історії української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відділ української мови Інституту українознавства

ім. І. Крип'якевича НАН України

Сполучуваність vs комбінаторика для розвитку історії української мови

Ганна Дидик-Меуш

доктор філологічних наук,

старший науковий співробітник

На матеріалі словосполучень української мови XVI-XVIII ст. висвітлено основні поняття комбінаторної лінгвістики «сполучуваність» і «комбінаторика», подано коротку їх характеристику. На прикладах із пам'яток проілюстровано особливості лексико-семантичної, синтаксичної та стилістичної сполучуваності.

Ключові слова: писемні пам'ятки, сполучуваність, комбінаторика, активна сполучуваність, пасивна сполучуваність, словосполучення.

Hanna Dydyk-Meush

COMPATIBILITY VS COMBINATORICS FOR THE DEVELOPMENT OF THE HISTORY OF UKRAINIAN LANGUAGE

The relevance ofthe studies is due to the need for a comprehensive analysis of compatibility in the Ukrainian language according to written sources of the 16th-18th centuries; special atten-tion is paid to the causes of the emergence and formation of combinatorial connections on the example of adjective-substantive word combinations. The study of combinatorics in the Ukrain-ian language of the 16th-18th centuries based on one-type phrases actualizes in the future the need to compare lexical-syntactic combinatorial changes in the Ukrainian language at different stages of its development as a necessary condition for creating a synthetic study on compatibility.

The scientific novelty of the thesis is that the first time combinatorics (compatibility) in the Ukrainian language of the 16th-18th centuries was studied comprehensively on the basis of combinatorial linguistics in combination with cognitive linguistics, substantive phrases. In this paper, for the first time, a scale of combinatorial (compositional) semantics was proposed for analyzing the compatibility in diachrony; for the first time, the principles of the combinatorial dictionary of the Ukrainian language of the 16th-18th centuries were developed.

Keywords: the monuments of writing, compatibility, combinatorics, active compat-ibility, passive compatibility, phrase.

Вступ

Українські писемні пам'ятки XVI-XVIII ст. єдине доступне джерело дослідження мовних процесів і явищ минулого. Для мовознавства ХХІ ст. важливим є вивчення давніх текстів у площині нових наукових парадигм, зокрема комбінаторної лінгвістики, основне завдання якої висвітлити питання сполучуваності одиниць, насамперед лексичного й синтаксичного рівнів. Слова, що зберігають досвід носіїв мови, основні елементи системи, ті субстрати, які цементують мовленнєві утворення, зокрема словосполучення. Тож сполучуваність трактуємо як комбінаторно-когнітивне явище, що характеризує мовні процеси відповідно до їх зв'язку зі сприйняттям людини, її уявою, емоціями, мисленням, адже мова не ізольований об'єкт вивчення, а засіб доступу до ментальності кожного мовця та суспільства загалом Дидик-Меуш Г. М. Комбінаторика в українській мові XVI-XVIII століть: теорія, практика, словник (ад'єктивно-субстантивні словосполучення): автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.01 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Київ, 2018. С. 1..

Сполучуваність (комбінаторика) дає змогу дослідникові здійснити ґрунтовний семантичний опис; водночас вона сама слугує доказом, підтвердженням правильності цього опису. Аналіз сполучуваності дозволяє достовірно встановити семантичну структуру будь-якого слова зафіксованого і не зафіксованого лексикографічно. Крім цього, сполучуваність це основний та надійний спосіб визначення обсягу семантики багатозначних слів, саме тому значення, встановлене за контекстом, часто різниться від поданого у словниках.

У мовознавчих працях другої половини ХХ початку ХХІ ст. серед різноманітних проблем частково порушено питання сполучуваності мовних одиниць (Л. Гумецька, І. Керницький, М. Худаш, В. Німчук, У. Єдлінська, І. Вихованець, К. Городенська, П. Гриценко, Л. Гнатюк, Н. Клименко, Є. Карпіловська, Н. Дарчук, Ф. Бацевич, С. Єрмоленко, В. Ґрещук, О. Пономарів, Л. Ткач, В. Передрієнко, Д. Гринчишин, І. Чепіга, М. Демський, М. Чікало, Г. Войтів, М. Скаб, Н. Гуйванюк, A. Загнітко, О. Демська, З. Купчинська, Л. Кислюк, В. Шульгач, І. Кочан, Г. Наєнко, B. Мойсієнко, А. Свашенко, С. Гриценко, Н. Пуряєва, Т. Крехно й ін.).

Актуальність пропонованого дослідження зумовлена необхідністю комплексного аналізу сполучуваності в українській мові XVI-XVHI ст. із особливою увагою до причин виникнення і формування комбінаторних зв'язків на прикладі ад'єктивно-субстантивних словосполучень (АСС). Вивчення комбінаторики в українській мові зазначеного періоду на матеріалі словосполучень одного типу в подальшому актуалізує потребу зіставлення лексико-синтаксичних комбінаторних змін загалом як необхідну передумову створення синтетичної праці зі сполучуваності.

Мета дослідження виявити особливості сполучуваності (комбінаторики) в українській мові XVI-XVIH ст. і встановити її типи відповідно до лінгвальних та позалінгвальних чинників виникнення зв'язків між словами на прикладі ад'єктивно-субстантивних словосполучень.

Сполучуваність української мови XVI-XVIII ст. можна вивчати тільки за наявності доступних текстів (свідчень тогочасного мовлення), через те домінантним є поняття «сполучуваність» реалізація зв'язку одиниць мови на рівні мовлення і взагалі здатність слів сполучатися між собою.

Тобто, сполучуваність це реалізована валентність на мовленнєвому рівні, як доводять М. Кочерган Кочерган М. П. Слово і контекст. Лексична сполучуваність і значення слова. Львів, 1980. С. 26. і М. Балко Балко М. В. Семантико-синтаксичні і структурні аспекти цілісних словосполучень сучасної української мови: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Донецький національний університет ім. В. Стуса. Донецьк, 2004. С. 5., або, за визначенням В. Морковкіна, «здатність слова поєднуватися в мовленні з певними словами для виконання того чи іншого змістового завдання або реалізації його валентності, іншими словами, сукупність словосполучень, у які входить чи може входити конкретне слово» Морковкин В. В. Основы теории учебной лексикографии: автореф. дис. . д-ра филол. наук: 10.02.19 / Институт языкознания РАН. Москва, 1990. С. 22.. Предметно-логічна сполучуваність слів перебуває поза власне мовними законами, тому будь-яке «безглузде» сполучення може таким видаватися саме тому, що воно не відповідає певним предметно-логічним зв'язкам відображуваної в нашій свідомості дійсності, тобто у свідомості сучасного мовця. Мовні правила і закономірності сполучуваності слів існують незалежно від предметно-логічних зв'язків реального світу та становлять окремий аспект вивчення сполучуваності. Проте не можна відкидати впливу узусу на утворення таких сполучень слів.

На сполучуваність слів впливають граматичні (синтаксичні), лексичні та семантичні чинники. Відповідно до цього можна виокремити кілька видів сполучуваності.

І. Синтаксична

Синтаксична сполучуваність слова зумовлена його граматичним значенням, належністю до певного класу чи розряду і є сукупністю наявних при слові синтактико-семантичних позицій, а поширювачем його значення можна вважати інше слово, яке або визначає (доповнює, відтворює, конкретизує) значення певної лексико-семантичної одиниці, або уможливлює її входження в мовлення. Наприклад: річь свободная (`вільний, який нікому не належить і яким ніхто не користується'); день свободный (`вільний від роботи'); папа свободный (`вільний, який нікому не підпорядковується, діє на власний розсуд'); Царство Небесное свободное (`вільний, побудований на засадах свободи; в якому немає поневолення'); житїе свободное (`вільний, який не має перешкод'); мужъ свободный (`вільний, який звільнився від певних обов'язків'), помыслъ свободный (`вільний, який нічим не обмежений, свободолюбний'), платьє свободноє (`вільний, нетісний') (див.: КСУМ^16-17).

У межах синтаксичної сполучуваності можна виокремити такі типи: 1) обов'язкова і необов'язкова (факультативна) (абсолютна й відносна), яка відображає ступінь співвіднесеності характеристик до слова; 2) пасивна й активна, що відображає аспект аналізу та аспект синтезу; 3) формальна (план вираження) і змістова, чи формально-змістова (план змісту), коли до уваги беруться й семантичні моменти (значення слова, значення його поширювачів, значення цілого словосполучення тощо). Особливо важливі характеристики синтаксичної сполучуваності під час диференціації лексичного значення слова Котелова Н. З. Значение слова и его сочетаемость (к формализации в языкознании). Ленинград: Наука, 1975. С. 94-95..

Обов'язкова синтаксична сполучуваність це здатність лексеми мати при собі обов'язкові залежні синтаксичні форми, т. зв. обов'язкові поширювачі, передбачувані завдяки цьому ж слову й уживаються в мовленні на його (слова) вимогу. Необов'язкова це здатність лексеми вживатися і з поширювачами, і без них; вона реалізується в мовленні тільки у зв'язку з комунікативною метою висловлювання, тобто необхідністю позначати різні відношення: об'єкта, спільного учасника дії, обставини дії тощо. Як приклад, наведу такий фрагмент: Заразъ по то(и) во(и)ні гла(д) бы(л) вє(л)кій оу РУси и у угорско(и) зє(м)ли и в німе(ц)ко(и) страні. Аж ис ТУро(к) ве(з)ли просо и пшеницУ еднако продавали пшеницУ и просо по пм(т) золоти(х) (Кумета, 1648 Паньк. 157). У першому реченні підмет гладъ щодо предиката бы(л) ве(л)кій обов'язковий поширювач, оскільки без нього речення буде граматично неправильним; обставини часу заразъ по то(и) во(и)ні і місця оу РІЇси, уугорско(и) зе(м)ли, в німе(ц)ко(и) странінеобов'язкові. У наведеному другому реченні прямі додатки просо и пшениці обов'язкові поширювачі, ис ТІЇро(к) і по па(т) золоти(х) необов'язкові.

Т. Апресян і Ю. Апресян визначають синтаксичну сполучуваність слова як «способи вираження його активних валентностей, тобто валентностей, які притаманні слову як головному елементові синтагми» Апресян Т. Ю., Апресян Ю. Д. О форме представления смысловых связей слова. Иностранные языки в школе. 1970. № 4. С. 15.. На цій підставі синтаксичну сполучуваність можна поділити на активну й пасивну (Схема 1).

Схема 1

Активна і пасивна сполучуваність

Синтаксичну сполучуваність можна вважати «типовою», яка уможливлює сполучення слів певних класів і розрядів та виражена за допомогою типових синтаксичних структур: Adj+N (діва чистая, корінь ревеневый, потайная лихорадка, прабабный брать, прапрадідова бабка, хлібомясосоставная пища, циномоновый єлей та ін.), V+Adv (выдрати кгвалтовне, не свідчити лживе, ити легко та ін.), V+N (езы бывати, пытали єсмо старця, заслати патриарха, не мати збавена, wдъ грєкУвь wдлучитиса та ін.) тощо. Синтаксична сполучуваність слів, безперечно, один із найважливіших критеріїв опису сполучувальних властивостей одиниць мови, і все ж стосується не безпосередньо синтаксису, а сфери міжрівневих взаємодій, адже «у мові синтаксис є семантичним, тобто його категорії та елементи співвіднесені із зовнішніми об'єктами, а семантика синтаксична, тобто вона відображає відношення між символами-позначеннями» Гак В. Г. К проблеме семантической синтагматики. Проблемы структурной лингвистики. Москва: Наука, 1972. С. 367.. Отже, семантика та синтаксис тісно взаємодіють і відображають одне мовне явище сполучуваність.

Сполучуваність поділяють також на контактну і дистантну; остання може бути опосередкована службовими словами Балко М. В. Семантико-синтаксичні і структурні аспекти цілісних словосполучень сучасної української мови: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Донецький національний університет ім. В. Стуса. Донецьк, 2004. С. 7.. Зауважу, однак, що не тільки службові слова можуть перебувати в позиції між головним і залежним словом у словосполученні, розділяючи їх у тексті, як-от: Бжїи(м) жє блговолєнїємь, придє во градь илвовь свтіишїи Ку(р) патрїархь вєликЇА антї\\^гхїл (Львів, 1592 ЛСБ 193). Дистантна сполучуваність може бути опосередкована також повнозначними словами: ЗрозУмє(в)ши а з писа(н) али(с)тУ вм до бра(т)ства ншо(г) цє(р)ко(в)но(г) вилє(н)ско(г) Упрым Ую хУть зы(ч)ливо(ст) и милость (Вільно, 1591 ЛСБ 181, 1); толко кропєлка вєликого славы вічной небесной жцєанУ (початок XVII ст. Проп. р. 271) та ін.

ІІ. Семантична

Семантична сполучуваність слів визначається семантичним узгодженням: компоненти словосполучення тільки тоді утворять «правильне» словосполучення, Сполучуваність vs комбінаторика для розвитку історії української мови 297 коли матимуть, окрім диференційних, одну спільну сему Гак В. Г. Семантическая структура слова как компонент семантической структуры высказыва-ния. Семантическая структура слова. Психолингвистические исследования. Москва: Наука, 1971. С. 78-79.. Наприклад, у словосполученні тонка нитка слово нитка має значення `тонко зсукана, скручена пряжа, що використовується для шиття та ін.'; «компонент тонка, смисл якого повністю входить на правах семи до складу іншого компонента нитка, є інформативно вагомим завдяки виконуваній функції; тонка нитка протиставляється нитці нормальній, середньої товщини (тут ознака тонка залишається неактуалізованою) і товстій нитці (відхилення від норми в інший бік); при середній товщині немає потреби супроводити цей іменник означенням (товщина нитки не є важливою), а от відхилення від норми, якщо це актуальна деталь, спеціально позначається словом тонка або товста» Балко М. В. Словосполучення як одиниця динамічного синтаксису. URL: http://www. Nchnpu_10_2011_8_20.pdf Palmer F. R. Semantics. A new outline; предисл. и ком. М. В. Никитина. Москва: Высшая школа, 1982. 111 с.; тож у словосполученні тонка нитка засобом семантичного узгодження між компонентами є семантичний процес актуалізації семи.

Лексична сполучуваність знайшла нове тлумачення завдяки сучасній корпусній лексичній граматиці Ф. Палмера¹¹, М. Геллідея Halliday M. A. K. The Semiotics of Culture and Language. London: Pinter, 1984. 256 p. та ін., відповідно до якої: а) мова складається із граматизованої лексики, а не з лекикалізованої граматики, а тому її треба описувати, зважаючи насамперед на поведінку слів, а не на абстрактні структури, у які підставляють лексику; б) граматичні абстракції (структури) не можна вивести, оминаючи лексичну семантику; в) без граматики мало що можна передати, а без лексики нічого не можна висловити, тому моделювання семантичної сполучуваності слугує ключем до адекватного опису мови.

Семантична сполучуваність тісно пов'язана з такими поняттями, як: семантична сумісність (Л. Щерба, В. Виноградов), змістова сумісність (В. Вілюман), семантична конгруентність (Ш. Баллі), семантичне узгодження (Е. Шендельс, А. Греймас, В. Гак), семантична вибірковість (Б. Абрамов); іншими словами, семантична сполучуваність (за Ю. Апресяном) це здатність слова синтаксично сполучатися з будь-яким словом, до значення якого входить певна семантична ознака Апресян Ю. Д. Избранные труды. Москва, 1995. Т I: Лексическая семантика. 472 с.. Семантичну сполучуваність, як стверджує Н. Архипова, можна перевірити за допомогою зв'язків і взаємодії між предметами та явищами довкілля, а у випадку метафоричних сполучень за допомогою зв'язку із загальнонародними, загальноприйнятими асоціативно-образними уявленнями, які відповідають предметно-логічним зв'язкам і які завдяки узусу закріпилися за смисловими можливостями слова Архипова Н. Г. Сочетаемость слова в лексикографическом описании. Москва, 2000. С. 81..

сполучуваність комбінаторика

ІІІ. Лексична

Лексична сполучуваність одна з найважливіших комунікативних характеристик слова, безпосередньо пов'язана з тими властивостями, які визначають його використання в реченні. Розмежування семантичної та лексичної сполучуваності принципове, зокрема тому, що семантична сполучуваність це, за визначенням В. Морковкіна, «сполучуваність, безпосередньо пов'язана із вказівкою на сему, яка має бути у значенні всіх слів, що заповнюють відповідну синтаксично-семантичну позицію» (на відміну від лексичної сполучуваності слова), або «сукупність його значення, тобто слів, здатних заповнити можливі при ньому семантико-синтаксичні позиції» Морковкин В. В. Основы теории учебной лексикографии: автореф. дис. . д-ра филол. наук: 10.02.19 / Институт языкознания РАН. Москва, 1990. С. 23-24..

Особливість лексичної сполучуваності вибірковість, що залежить від внутрішніх характеристик головного слова, які необхідно шукати у сфері значення. Іноді вкрай важко мотивувати сполучуваність, наприклад: сіяти страхъ, паніку, неславу; розвіяти смутокъ, сумнєнє та ін. І тому в таких випадках А. Гудавичюс рекомендує брати до уваги не тільки чинники ідіоматичних словосполучень, а й вияв (певною мірою) «випадковості» у виробленні норм сполучуваності Гудавичюс А. О синтагматическом подходе к анализу значений KALBOTYRA XXXVIII (2): Языкознание. Проблемы русского и восточнославянского языкознания. Vilnius, 1987. С. 5-13.. Лексичну сполучуваність Ю. Апресян трактує і як «здатність слова синтаксично пов'язуватися зі словами з обмеженого списку,... при цьому не суттєво, мають вони загальні семантичні ознаки чи ні» Апресян Ю. Д. Дистрибутивный анализ значений и структурные семантические поля. Лексикографический сборник. 1962. № 5. С. 81..

Для дослідження лексичної сполучуваності обраного слова необхідно виявити коло слів, із якими воно сполучається, та умови реалізації сполучень, вказати на мотивацію сполучуваності, причини її обмеження й ін. Мова має спеціальний механізм для регулювання лексичної сполучуваності слів: 1) предметно-логічні зв'язки предметів і явищ дійсності; 2) власне лексичні обмеження; 3) закріплену в мові норму щодо вживання слів; 4) визначеність змісту, тобто необхідність уживати слово в певному значенні; 5) зумовленість уживання слова в тексті того чи того стилю Архипова Н. Г. Сочетаемость слова... С. 105-106..

Лексичну сполучуваність не можна описувати ізольовано, адже вона компонент єдиного цілого й діє разом з іншими типами. Лексична сполучуваність слова, хоч і відносно самостійна, пов'язана, проте, з його значенням, із синтаксичною сполучуваністю, із морфологічною структурою та іншими властивостями слова. І лексична, і синтаксична сполучуваність слова залежать від його значення, однак по-різному. Синтаксичну можна визначити за допомогою загальних семантичних ознак, пов'язаних із частиномовною належністю слова; саме вона й гарантує граматичну правильність мовлення. Лексичну можна визначити за конкретними семантичними ознаками слова, тобто вона залежить від його індивідуального лексичного значення; саме лексична сполучуваність гарантує змістову правильність мовлення. До того ж лексична сполучуваність охоплює набагато ширше коло явищ, аніж синтаксична. Тож ці типи, на думку Л. Щерби Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность. Москва: Едиториал, 2004., пов'язані один з одним як означуване й означальне; лексичне можна протиставити граматичному як одиничне типовому.

Синтаксичне значення не може бути не наповнене змістом, а лексичне точно й уповні може бути виражене тільки за допомогою синтаксичного. Проте засвідчено випадки, коли різні значення слова реалізуються в однакових синтаксичних утвореннях, тоді до уваги треба взяти конкретне лексичне наповнення синтаксичної конструкції.

Об'єктивним критерієм розмежування семантики слова слугуватиме лексична сполучуваність: фіалковьій корень (належний рослині фіалці, філковий), фіалковоє вино (виготовлений із фіалок, фіалковий), фіалкова рыза (кольору фіалки, фіолетовий); желвъ свинный (належний свині, свинський), вошъ свиная (який паразитує на свині, свинячий), мясо свинеє (отриманий зі свині; свинський), хліб свиный (призначений для свині, свинський); царский вінець (належний цареві, царський), царский намісники (якого призначив цар, царський), одіяниє царскоє (пишний, розкішний, царський) та ін.

Отже, синтаксична, семантична і лексична сполучуваність основні типи сполучуваності слів, що тісно взаємодіють між собою. Дотримуюся думки, що, з одного боку, лексична і семантична сполучуваність це різні типи, з другого послуговуватимуся терміном лексико-синтаксична сполучуваність (М. Копиленко,

З. Попова та ін.), який номінує нерозривну єдність цих двох типів сполучуваності й найточніше відображає особливості поєднання слів в ад'єктивно-субстантивних словосполученнях, виявлених у текстах XVI-XVII ст. Іншими словами, синтаксична сполучуваність це система наявних при слові позицій, які в мовленні здатні замінюватися іншими словами, а лексична це певний набір слів, які заповнюють ці позиції.

IV. Стилістична сполучуваність

Завдяки поєднанню стилістики та синтагматики виокремлюють стилістичну сполучуваність співвідношення стилістичного забарвлення поєднуваних слів, яка є предметом дослідження стилістики тексту і пов'язана зі стилістичними конотаціями одиниць мови; стилістично марковані слова вільно поєднуються зі словами, що мають ідентичне забарвлення Дидик-Меуш Г. М. Комбінаторика в українській мові XVI-XVIII століть: теорія, практика, словник: монографія. Київ, 2018. С. 87-88..

Стилістичну сполучуваність варто досліджувати на матеріалі різножанрових пам'яток української мови XVI-XVIII ст. одночасно з лексико-синтаксичною. За спостереженнями, нейтральні слова, які мають книжні та розмовні синоніми, довільно сполучаються з нейтральними: повідати правду, доводъ хитрый та ін.; нейтральні з розмовними: байки поганскиє, казати бздури та ін., книжні із книжними: єдиночаднам дщерь, глаголъ пастырскгй, гласъ господенъ, ложе нощноє та ін.; розмовні з розмовними: басни бабскиє, дівча сыновнее і т. д.

Стилістичні обмеження сполучуваності слів (порівняно з граматичними та лексичними) не мають абсолютних, «жорстких» норм, тому що в цьому випадку чимало залежить не тільки від стилістичного маркування слів, а й від конкретних умов і мети їх використання. Поєднання стилістично неоднорідних слів (тобто порушення стилістичних законів поєднання слів) часто слугує засобом художньої виразності, а також є виправданим використанням у жартівливому чи в іронічному контексті для досягнення необхідного ефекту.

Стилістичні закони регулюють сполучуваність стилістичних синонімів, у яких сполучуваність переважно не збігається. Наприклад, сполучуваність нейтрального слова будучий (будущий) `будучий, майбутній, прийдешній' і його книжного синоніма грядущий `тс.'. Перший прикметник сполучається зі значно більшою кількістю іменників і частотність використання з кожним із них висока: потомки, речи, щадки, время, ласка, часъ (див. КСУМ^16-17). Другий прикметник виявлено тільки у словосполученнях грждІЇщий Спаситель, вйкъ грядущий по одній ілюстрації такого використання із цими іменниками (ib.). Звичайно, поєднання атрибутива грядущий, до прикладу, з іменником потомки було б із погляду лексико-синтаксичної сполучуваності цілком можливим, проте неприйнятним за законами стилістичної.

Емоційно-експресивна сполучуваність різновид стилістичної, що передає співвідношення емоційно-оцінного забарвлення сполучуваних слів (зневаги, іронії, схвалення чи несхвалення, пестливості й ін.) Барлас Л. Г. Проблема сочетаемости слов в стилистическом аспекте. Синтаксические связи и отношения. Ростов-на-Дону, 1972. С. 38-39.. Сполучення слів з емоційно-оцінною семантикою утворюють різні комбінації, які впливають на тональність повідомлення (за Л. Барлас). Як свідчать пам'ятки XVI-XVIII ст., емоційно-експресивна сполучуваність може бути: а) нульова + нульова: старший сынъ, столярская робота, оздоба церковная; б) позитивна + позитивна: благочестие святоє, добро благое, євангелїє святое та ін.; в) позитивна + нульова: боголюбезный актъ, справедливый судъ, наивышший судия, свЪтлый день, велка ночъ та ін.; г) негативна + нульова: поступокъ братоненавистный, куревский свйтъ, забойца истинный та ін.; ґ) негативна + негативна: несытый грЪхолюбецъ, ганебный грЪхотворецъ, поганские ереси, упадокъ греховный; д) негативна + позитивна: поганский богъ, еретическая церковъ та ін. І все ж таки, на відміну від стилістичного забарвлення, емоційнооцінна семантика виявляється менш чітко, тому що тісно пов'язана з контекстом.

Як бачимо, стилістична сполучуваність особливий аспект аналізу лексичної, оскільки вона пов'язана зі сферою, яка виходить далеко за межі словосполучення та переходить на речення і текст, де функціює як стилістичний контекст. Стилістична сполучуваність безпосередньо пов'язана з реальною ситуацією, відповідно до якої необхідно враховувати офіційність / неофіційність, науковість / ненауковість, художність / полемічність тощо.

Окрім названих, є й інші типи сполучуваності (див. Схема 2), як-от: лексико-граматична (її досліджують на підставі класів слів, і вона має категорійну навантагу). Наприклад, ад'єктиви в пам'ятках засвідчують украй обмежену сполучуваність, що має яскраво виражену: а) стилістичну маркованість, як, наприклад, ад'єктив-атрибутив богоспасаемый, який поєднується тільки зі словом градъ (Писанъ въ бгоспсаемомъ градеЛвове року w(t) воплощение х(с)ва тисеча пе(т) сотъ деведесетъ первого Львів, 1591 ЛСБ 154) або б) жанрову належність, наприклад, ад'єктив-атрибутив шестикрилый сполучається тільки зі словами серафими та херувими, тимчасом як автентичный тільки зі словом позовъ; лексико-синтаксична (можлива за умови взаємодії синтаксичної, лексичної і лексико-граматичної сполучуваності). Це, як стверджує Н. Архипова, «відносно новий тип сполучуваності, який базується на вираженні значень слів на перетині лексики й синтаксису, його вивчає спеціальна дисципліна лексосинтаксис (які протиставлення синтаксичних форм можна виявити, у яких лексем і з якими лексичними відмінностями вони пов'язані)» Архипова Н. Г. Сочетаемость слова... C. 125.. Наприклад, словосполучення гріхотворньїй дїжволь можливе, а гріхотворньїє дїжволи ні. Отже, лексика і синтаксис тісно переплетені у вираженні значень слів.

Схема 2

Співвідношення типів сполучуваності слів (за М. Влавацькою)

Кожний тип сполучуваності має характерні мовні і/або позамовні характеристики: 1) семантичну, логіко-смислову та предметно-ситуативну значною мірою пов'язані з позамовними чинниками; 2) лексичну, синтаксичну, лексико-граматичну, лексико-синтаксичну, лексико-перелічувальну мають суто мовні обмеження і пов'язані тільки з мовними чинниками. На думку М. Влавацької, окремо треба назвати актантну /неактантну і стилістичну сполучуваності, яким притаманні й мовні, і позамовні ознаки, адже їх використання залежить загалом від ситуації, у якій вони реалізуються; актантна / неактантна сполучуваність відображає наявність або відсутність актантів (семантичних та синтаксичних учасників певної ситуації).

Отже, інтерпретація сполучуваності слів має велике значення для лінгвістичних студій: 1) вона є «синтагматичним потенціалом мови як системи, який безпосередньо виходить у синтагматику мовлення» Влавацкая М. В. Сочетаемость как фактор актуализации лексического значения слова. Известия Волгоградского государственного педагогического университета. Серия: «Филологические науки». Волгоград, 2011. Т. 59. № 5. С. 70.; 2) вивчення типів сполучуваності необхідне для аналізу зв'язків лексичних значень слова, тобто для семасіології; 3) «кожний тип сполучуваності має свою сферу використання, а їх комплексне вивчення сприяє якнайкращому вияву характеристик і властивостей різних лексичних одиниць та їх функціювання в мовленні» Влавацкая М. В. Сочетаемость как фактор актуализации... С. 70.; 4) проаналізовані вище типи сполучуваності перебувають у безпосередньому зв'язку, через що «слугують принципово важливими і необхідними критеріями для створення дискурсивних текстів, а також для опису сполучуваності слів у словниках» Там само..

Джерела

1. КСУМ^16-17 Картотека «Словника української мови XVI першої половини XVII ст.» / Зберігається у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (м. Львів).

2. КТ Картотека «Історичного словника українського язика» Є. Тимченка / Зберігається у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (м. Львів).

3. ЛСБ Документи Львівського ставропігійського братства: Рукопис к. XVI серед. XVII ст. / Зберігаються у ЦДІАЛ, ф. 129, оп. І.

4. Паньк. І. Панькевич. Покрайні записи на закарпатсько-українських церковних книгах з додатком 4-х монастирських грамот. Прага, 1947.

5. Проп. р. Різні проповіді. поч. XVII ст. / Зберігається у НБУВ, шифр 283 ІІ/73.

References

1. Apresian, T. Yu., & Apresian, Yu. D. (1970). O forme predstavlenyia smyslovykh sviazei slova. Inostrannyeyazyki v shkole, 4, 15 [in Russian].

2. Apresian, Yu. D. (1962). Dystributivnyi analyz znachenyi i strukturnye semantycheskye polia. Leksykohrafycheskyi sbornyk, 5, 81 [in Russian].

3. Apresian, Yu. D. (1995). Izbrannye trudy (Vol. 1). Moscow [in Russian].

4. Arkhypova, N. H. (2000). Sochetaemost slova v leksykohrafycheskom opysanii. Moscow [in Russian].

5. Balko, M. V. (2004). Semantyko-syntaksychni i strukturni aspekty tsilisnykh slovospoluchen suchasnoi ukrainskoi movy. [Semantic-syntactic and structural aspects of holistic phrases in modern Ukrainian]. (Extendedabstract of Candidate's thesis). Donetsk [in Ukrainian].

6. Balko, M. V. Slovospoluchenniayak odynytsia dynamichnoho syntaksysu. Retrieved from http://www.Nchnpu_10_2011_8_20.pdf [in Ukrainian].

7. Barlas, L. H. (1972). Problema sochetaemosti slov v stilisticheskom aspekte. Sintaksicheskie sviazi i otnosheniia, 38-39 [in Russian].

8. Dydyk-Meush, H. M. (2018). Kombinatoryka v ukrainskii movi XVI-XVIII stolit: teoriia, praktyka, slovnyk (adiektyvno-substantyvni slovospoluchennia). [Combinatorics in the Ukrainian language of the XVI-XVII centuries: theory, practice, vocabulary]. (Extended abstract of Doctor's thesis). Kyiv [in Ukrainian].

9. Dydyk-Meush, H. M. (2018). Kombinatoryka v ukrainskii movi XVI-XVIII stolit: teoriia, praktyka, slovnyk: monohrafiia. Kyiv [in Ukrainian].

10. Hak, V. H. (1971). Semanticheskaia struktura slova kak komponent semanticheskoi struktury vyskazyvaniia. Semanticheskaia struktura slova. Psikholinhvisticheskie issledovaniia, 78-79 [in Russian].

11. Hak, V. H. (1972). K probleme semanticheskoi syntahmatiki. Problemy strukturnoi linhvistiki. Moscow: Nauka [in Russian].

12. Halliday, M. (1984). The Semiotics of Culture and Language. London: Pinter [in English].

13. Hudavychius, A. (1987). O sintahmaticheskom podkhode k analizu znachenii. KALBOTYRA XXXVIII(2): Yazykoznanie. Problemy russkoho i vostochnoslavianskoho yazykoznaniia, 5-13 [in Russian].

14. Kocherhan, M. P. (1980). Slovo i kontekst. Leksychna spoluchuvanist i znachennia slova. Lviv [in Ukrainian].

15. Kotelova, N. Z. (1975). Znachenie slova i eho sochetaemost (k formalizatsyi v yazykoznanii). Lenynhrad: Nauka [in Russian].

16. Morkovkyn, V. V. (1990). Osnovy teorii uchebnoi leksikohrafii. [Fundamentals of the theory of educational lexicography]. (Extended abstract of Doctor's thesis). Moscow [in Russian].

17. Palmer, F. (1982). Semantics. A new outline. Moscow: Vysshaia shkola [in Russian].

18. Shcherba, L. V. (2004). Yazykovaia sistema i rechevaia deiatelnost. Moscow: Edytoryal [in Russian].

19. Vlavatskaia, M. V. (2011). Sochetaemost kak faktor aktualizatsyi leksicheskoho znacheniia slova. Izvestiia Volhohradskoho hosudarstvennoho pedahohicheskoho universiteta. Seriia: «Fylolohycheskye nauky», 59 (5), 70 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru