Методологічні проблеми розрізнення запозичень та лексики, спільної для польської і східнослов’янських мов

Размещено на http://allbest.ru

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗРІЗНЕННЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ ТА ЛЕКСИКИ, СПІЛЬНОЇ ДЛЯ ПОЛЬСЬКОЇ І СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ МОВ

Дорота Кристина Рембішевська

Януш Сятковський

Methodological problems of distinguishing borrowed words which are common for the Polish and East Slavonic languages

Abstract. Linguistic contacts in the borderland between Polish and Eastern Slavonic areas are a particularly important issue for Slavonic dialectology, which is evidenced by both a large number of researches dealing with this issue and the variety of methodological approaches to this problem.

This paper discusses words (e.g. kaczac `roll, topple', raby `varicoloured', `speckled', `freckled', bodak `thistle', muraszka `ant', swtnarntk `pig trough', chabor `bribe'), which are supposed to have been borrowed from East Slavonic languages. The main focus is on examples requiring additions and modifications, on expressions showing considerable ranges in Poland. The aim is also to justify whether we are actually dealing with a loan or whether we should reject what was considered a loan.

Keywords: Polish-Eastern Slavonic language contacts, linguistic geography, Slavonic dialects, language borders.

Мовні контакти на польсько-східнослов'янському пограниччі - це важлива і доволі складна проблема сучасної слов'янської діалектології, про що свідчить не тільки чимала кількість спеціальних досліджень, а й неоднорідність методологічних засад таких студій.

Наше дослідження присвячене деяким лексемам польської мови, які дослідники часто вважають запозиченнями зі східнослов'янських мов. До того ж із широкого кола можливих слів увагу зосереджено насамперед на тих, які потребують додаткових пояснень. Ці слова мають значне поширення на мовних теренах Польщі і спонукають до з'ясування питання: чи лексема є запозиченням, чи ні?

Аналізуючи лексику, звертаємо увагу на численні деривати, як у попередніх наших студіях, об'єктом аналізу яких, зокрема, були похідні від дієслова kaczac `качати, валяти, перевертати' і прикметника raby `рябий, строкатий', `хворий на віспу', `веснянкуватий'. Зазначмо, що ми чітко диференціюємо запозичення, утворені за іншомовними моделями, та інновації, які постали на ґрунті польської мови.

Для розрізнення запозичень і давніших спільних лексичних елементів вирішальне значення мають іншомовні фонетичні й морфологічні риси. Також акцентовано на фонетичних особливостях, яких зазвичай не взято до уваги в попередніх дослідженнях; наприклад, такі запозичені і питомі назви, як:

- bodak `будяк' і bodziak;

- boltac `мутити, мішати', переносне значення `говорити без пуття' і beltac;

- brechac `гавкати (про пса)', переносне - `брехати, говорити неправду'і brzechac;

- muraszka, рідко murawel, murawla `мурашка', murasznik, рідко murawnik `мурашник' (від *mrnv-j- під впливом лексеми murava `мурава, трава') і mrowka, mrowisko;

- swinarnik `хлів для свиней' і swiniarnik.

Посередництво східнослов'янських мов треба брати до уваги в разі запозичень з орієнтальних мов, із якими польська мова не мала безпосередніх контактів, наприклад: лексеми czugun, czuhun, czygun, czyhun `чавун (метал)', `чавунний горщик', chabor `хабар', mohorycz `могорич'; це ж стосується і литуанізмів, запозичених за посередництвом білоруської мови, хоча на північному сході польського континууму литовські впливи могли бути безпосередніми.

За відсутности виразних ознак контактних (чужих) мов у формальній структурі лексеми на її запозичений характер може вказувати обмежена територія поширення аналізованої лексеми в польському континуумі.

На підставі досить обмеженого ареалу поширення в польських говірках як запозичення кваліфікуємо, наприклад, лексеми kolesnik `колісник', kopyla, kopyfy, kopylo `частина саней - вертикальні стовпці, закріплені у полозах; копил', odliga, otliga, otliha `відлига', oladki, olatki `млинці з тертої картоплі або з тіста (із борошна й води чи молока), смажені на жирі', pieczonka `печінка', pietuch, piewien, piewnik `півень'¹ тощо.

Зауважмо, що поширення слів не завжди є достатнім критерієм для висновків про джерело й характер їх постання, оскільки потрібно брати до уваги можливість вторинного вживання лексеми в польських діалектах. Це стосується насамперед слів, які належать до книжної мови і є загальновживаними. Тому, окрім територіального поширення слова, важливою є його історія, зв'язки з іншими слов'янськими мовами, а також чимало інших чинників.

Часто виникають сумніви, як потрактувати те чи інше слово.

Щоб з'ясувати походження назви mielnik `мірошник', доцільно взяти до уваги інтерпретацію власної назви Mielnik [SSNO 3: 472], засвідчену в галицьких, перемишльських і саноцьких судових актах XV ст., а також у двох найдавніших записах із 1369 і 1411 рр. зі сілезького монастиря в Кам'янці-Зомбковицькому. Перші спроби аналізу похідних від загальної назви mielnik `мельник' викликали сумнів: чи можна вважати цю назву, як було прийнято, східнослов'янським запозиченням, оскільки слово поширене в регіоні Сілезії, досить далеко від зони польсько- східнослов'янських контактів. Водночас запис цих назв із Сілезії (пор.: der frome knecht Jacob von Melnik) вказує на те, що йдеться про відтопонімне утворення - від назви села Mielnik у ґміні Бистриця Клодзька, яка може походити від *теїь `мілина', *теїьт> `мілкий, плиткий', як і чес. Melnik у центральній Чехії, де зливаються ріки Лаба і Влтава. А отже, відкидати східнослов'янського впливу немає підстав.

Серйозні труднощі в розрізненні запозичень і давніх спільних лексичних елементів у говірках польсько-східнослов'янського пограниччя виникають тоді, коли наявні фонетичні форми й запозичені, і власне польські, питомі. Польські фонетичні форми можуть належати до питомих реліктів чи бути проявом фонетичної полонізації запозичень. Зрештою, з'являється вторинна формальна зміна - полонізація запозичень, унаслідок якої постають форми, що не відповідають польським еквівалентам.

Наприклад, унаслідок різних адаптацій виникла сучасна форма racu- chy `млинці з дріжджового тіста або з тертої картоплі', синхронна форма якої не вказує на іншомовне походження. Однак це слово, запозичене з української мови у формі множини hreczuszki, згодом втратило початкове h, перетворившись на reczuszki, яке в результаті зникнення ніби діалектного переходу ra- в re- дало гіперичну форму raczuszki (подібні зміни у підляських говірках описав Анджей Бучинський [Raczynski 1993: 26]), відтак засвідчено дисиміляцію приголосних c - s і утворення racuszki. Форми однини в польській мові від цих форм виникли вторинно, уже незалежно від українського варіанта. На заміщення нібито здрібнілої (демінутивної) форми racuszek на racuch мало вплив укр. гречух (hrecux). У говорах під Володавою, де поширене це запозичення, виявлено й інший спосіб полонізації української назви, а саме: укр. гречух > пол. grecuy (рідко) > recuy > recuy > racux (таку схему розвитку обстоює дослідник говірок Володавщини Фелікс Чижевський [Czyzewskі 1986: 84-86, 97: детально див.: Рембішевська, Сятковський 2019: 93-98].

У говірках Сходу Польщі на порубіжжі і в переселенських діалектах на заході Польщі поширена назва зіниці ока czlowieczek, czlowieczko, зрідка - в іншомовному фонетичному оформленні culuw'icyk (на південному сході - поблизу м. Грубешів Люблінського воєводства), clov'icok (у переселенській говірці на південному заході Польщі - поблизу м. Жаґань), celowecek (на північному сході - у с. Баньки Підляського воєводства). Демінутивні назви із цим значенням утворюють у слов'янських діалектах два незалежні й просторово віддалені ареали з різними формами: один - у південній Болгарії та в значній частині Македонії, а другий - у східнослов'янському континуумі, до якого прилягають говірки Східної Польщі. Цю ареальну ситуацію демонструє «Загальнослов'янський лінгвістичний атлас» [Rembіszewska, Sіatkowskі OLA 9: 46; m. 8Ь]. Інтерпретувати ці форми в польських говірках виявилося досить складно. З огляду на наявність повноголосних форм у кількох записах, а також укання й ікавізм, імовірно, ідеться не тільки про територіальний зв'язок, а й про східнослов'янський вплив, про запозичення, адже у багатьох випадках у різних мовах територіальна близькість зумовлює, мотивує процес запозичення. Водночас форми з українськими фонетичними рисами могли увійти до польських говірок пізніше, що не виключає давнього закорінення цієї назви у східнопольському ареалі. На користь такого пояснення ґенези цієї назви в польських говірках свідчить і польська діалектна форма czleczek `зіниця', якої не фіксують східнослов'янські джерела.

Задокументовані назви будяка - bodiak, bodak і bodziak - виявляють значну варіативність: якщо форма bodiak є іншомовною, bodziak є, поза сумнівом, польською, то bodak можна потрактувати подвійно - і як іншомовну, і як питому. Зауважмо, що в польських говірках її сприймають як непитому. Не дивно, що ці назви досить часто є взаємозамінними в мовленні. Звернімо увагу на суперечливість між формальним критерієм та ареалом поширення цього слова.

Наприклад, лексема korcic `не давати спокою, непокоїти, журитися', яку сучасні мовці вживають передусім зі значенням `вабити, спокушати', реконструюється як *krtiti. А отже, континуант -or- < r (-or- із r складотворчого) виразно вказує на східнослов'янський вплив, хоча його значне поширення в говірках польської мови свідчить на користь польської мови. Несподіваним є твердження Францішека Славського: «У такому разі польське -or- з r складотворчого вказувало б на вплив російської мови, але поширення цього польського слова суперечить його східнослов'янському походженню» [Slawsk SE 2: 477-478]. Ф. Славський намагався пояснити постання пол. korcic діалектним розвитком із karcic, проте наявність звуженого а не має жодного підтвердження в говіркових записах. Інші лінгвісти поділяють думку про запозичення зі східнослов'янських мов, хоча й не без вагання. І мають рацію, тому що таке активне вживання в говірках можна пояснити поширенням цього запозичення в польській літературній мові.

З'ясовуючи, чи слово є запозиченням, чи давнім реліктом, поширеним на певній території, треба звернути увагу на непрямі докази, що можуть свідчити про ширші ареали аналізованої лексеми в минулому.

Труднощі виникають і щодо слова hojdac `колисати', `гойдати', яке в діалектах сягає аж до Великопольщі й локалізоване в Словаччині та Чехії. Приголосний h може вказувати на запозичення, але не конкретизує, яке саме, оскільки це дериват від вигука hojda, що виражає задоволення від розгойдування. Зазначмо, що у вигуках у польській мові h з'являється як питомий звук від XV ст. Можливо, слов'янський діалектизм спершу занепав у деяких районах Польщі, а відтак знову з'явився під впливом східнослов'янських мов?

Аналізуючи питання про те, чи маємо справу із запозиченою, чи з питомою назвою, варто звернути увагу на опосередковані свідчення, які можуть вказувати на давню локалізацію слова.

Давні територіальні зв'язки характерні для слова wyszki `горище у стодолі або оборі / хліві', на значне поширення якого в польських говірках у давнину вказує наявність назви wyszunek (поблизу м. Жніна Куявсько- Поморського воєводства, м. Ґнєзно та м. Вжешня Великопольського воєводства), що є результатом контамінації первинної назви wyszka із пізнішим загальновідомим (зокрема в центрально-східній частині великопольського діалекту) німецьким запозиченням rus(z)tunek. Очевидно, це давнє білорусько-українсько-словацьке утворення, релікти якого збереглися також і на заході Польщі. На відміну від доцьогочасних тверджень, у польських говірках це радше не запозичення, а давній релікт.

Ще один цікавий приклад - слово skowroda `сковорода, пательня'. З огляду на ареал його поширення, який є типовим для східнослов'янських запозичень, цю лексему кваліфіковано як наслідок східнослов'янського впливу, що цілком можливо. Однак зазначмо, що східнослов'янська форма skovoroda зазнала фонетичної полонізації -skowroda. Зауважмо, що регулярну зміну *tort на ro в польській мові, на відміну від східнослов'янського повноголосся, значною мірою засвідчено в говірках на теренах східного пограниччя, північної Мазовії і східних Мазур. Окрім цього, в етимологічних словниках подано давню фіксацію лексеми skovrada `сковорода, пательня' у старослов'янській мові (у Супрасльському Кодексі), звідки це слово було перейняте румунською мовою в давній формі без метатези як skovarda `пиріг'. Це свідчить про те, що форма *skovorda була добре відома також і на півдні слов'янської території. Тому немає підстав заперечувати можливість її давньої наявности із групою *tort і в польській мові. Назви skowroda не документують старопольські писемні пам'ятки, але від XV ст. відомі топоніми Skowroda Poludntowa і Skowroda Polnocna поблизу м. Лович Лодзького воєводства, а також Skowronno (Келецьке воєводство), засвідчене як Skowrodlno, Skowrodne вже від ХІІ століття [NMP 14: 59-60], що слугує доказом функціювання слова у старопольській мові й дає підстави кваліфікувати слово skowroda у говірках Східної Польщі не як запозичення, а як давнє утворення, що виявляє тісні зв'язки зі східнослов'янським мовним простором, а синхронний стан вказує на східнослов'янське походження.

Із-поміж прикладів - слово koczerga `кочерга для вигрібання вугілля з печі' - східнопольський регіоналізм, досить пізно задокументований у писемних джерелах (від другого видання словника Г. Кнапського 1643 року), який вважають східнослов'янським запозиченням: на півночі - із білоруської мови, а на півдні - з української [пор.: Sawarnewska-Mochowa 1990: 163-164; Kurzowa 1993: 372]. На підставі зібраних матеріалів трактування слова koczerga як запозичення зі східнослов'янських мов, на перший погляд, не викликає сумнівів.

Однак, як свідчать ономастичні матеріали, більш вірогідним є його давнє польське походження, що сягає мазовецько-східнослов'янських теренів; такі припущення висловлював іще Ф. Славський: «у Кнапського, правдоподібно, це залишкове питоме слово, характерне для мазовецько-східнослов'янського ареалу», дослідник відтак доходить висновку, що «як сучасний східний провінціалізм - це безсумнівне запозичення зі східнослов'янських мов» [Slawsk SE 2: 321-322].

Нові ономастичні матеріали засвідчують, що, незважаючи на відсутність давніх писемних фіксацій слова koczerga у польській мові, як регіоналізм воно було відоме від давнього часу. На це, зокрема, вказують топоніми Koczargi та Koczarki.

Koczargi (сьогодні Stare Koczargi і Nowe Koczargi, межує на півночі безпосередньо з Варшавою (дільниця Бабіце)) - відоме від початку XV ст. (1419 р., 1423 р., 1450 р. та ін.). Переважно зафіксовано форму koczarga, але спорадично - і koczerga (наприклад, у пам'ятці, документованій 1479 р., - Ф. Славському був відомий тільки цей приклад) [пор.: NMP 5: 37].

Koczarki - село на Мазурах поблизу м. Кентшин із первісною назвою Pogorzele, від половини XVI ст. відоме як Koczargi, Koczarki (у записах - Kotzargen, Kotziarken, Koczarki); нову назву села, імовірно, запровадили переселенці з Мазовії [ІЬій.: 38].

Ці два топоніми (з-під Варшави і з Мазур) засвідчують, що їх основа - загальновживане слово koczerga - віддавна було відоме на окреслених теренах. Це дає всі підстави спростувати поширену думку, що це запозичення зі східнослов'янських мов. Лише форми з -h- можна вважати результатом впливу білоруської та української мов на тлі первинної в польській мові форми з -g-.

Особливий випадок становить слово lastowka, lasztowka `ластівка'.

Назви ластівки у формі з початковим 1- зафіксовано в польських говірках Сілезії на території чеського і словацького пограниччя (lastow- ka, lastowka, lasztowka, lasztowka, lastawiczka, lastawiczka, lasztowiczka i wlasztowka), а також на східному пограниччі і в польських говірках на східнослов'янській території (lastowka, lasztowka, lastowka, lastawka). З огляду на територію поширення їх вважають у польських говірках запозиченнями: на півдні Польщі - із чеської і/або словацької, а на сході - із білоруської і/або української.

Якщо погодитися із загальноприйнятим міркуванням, що наведені в польських говірках назви ластівки з початковим l- на слов'янських теренах більш поширені й до того ж первинні, а форми з j- у польській і нижньолужицькій мовах постали як вторинні внаслідок наближення до звуконаслідувального *jaskati, *jaskotb, *jaskotati (пор., зокрема: [Slawsk SE 1: 513]), то наявні в периферійних польських діалектах форми з початковим l- потрібно було б трактувати як давні релікти, а не як запозичення. Оскільки переконливого обґрунтування немає, можемо припустити, що ці периферійні польські форми є континуантами псл. *last-ov-bk-a [пор.: ЭСРЯ 2: 463; ЭССЯ 14: 45].

Може скластися враження, що автори статті надто детально аналізують мовні явища (як у польському прислів'ї dzielimy wlos na czworo), але саме такі дослідження дають змогу відтворити й пізнати усю складність проблематики запозичень на мовному пограниччі.

польська мова лексема східнослов'янський запозичення

ЛІТЕРАТУРА

Buczynski 1993 - Buczynski M. Gwara wsi Huszcza w wojewodztwie bialsko- podlaskim - mieszana czy przejsciowa? Gwary mieszane і przejsciowe na terenach slowianskich / pod red. Stefana Warchola. Lublin, 1993. С. 21-30.

Czyzewski 1986 - Czyzewski F. Zapozyczenia ukrainskie w gwarach b. powiatu wlodawskiego. Studia nadpolszczyznq kresowq / red. J. Rieger, W. Werenicz. Wroclaw, 1986. T. IV. С. 81-107.

ЭСРЯ - Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / перевод с нем. и дополнения О.Н. Трубачева. Москва, 1964-1973. Т I-IV

ЭССЯ - Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд / ред. О.Н. Трубачев, А.Ф. Журавлев, Ж.Ж. Варбот. Москва, 1974-.

Kurzowa 1993 - Kurzowa Z. J^zyk polski Wilenszczyzny i Kresow polnocno- wschodnich XVI-XX w. Warszawa-Krakow, 1993.

NMP - Nazwy miejscowe Polski. Historia - pochodzenie - zmiany / red. K. Rymut, B. Czopek-Kopciuch, U. Bijak. Krakow, 2004-.

Rembiszewska, Siatkowski OLA 9 - Общеславянский лингвистический атлас. Серия лексико-словообразовательная. Вып. 9. 2009: Человек. Ogolnoslowianski atlas j^zykowy. Seria leksykalno-slowotworcza. T. 9: Czlowiek / red. J. Siatkowski, J. Waniakowa. Krakow. M. 8b. S. 46.

Rembiszewska, Siatkowski 2018 - Rembiszewska D.K., Siatkowski J. Pogranicze polsko-wschodnioslowianskie. Studia wyrazowe. Warszawa, 2018.

Рембішевська, Сятковський 2019 - Рембішевська Д. К, Сятковський Я. Зі східнослов'янських лексичних реліктів - hreczka, racuchy i chabor. flja- neKmonoriHHi студії. 12: Диалект i пам'ятка / відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2019. С. 92-105.

Sawaniewska-Mochowa 1990 - Sawaniewska-Mochowa Z. Poradnik Jana Karlo- wicza jako zrodlo poznania potocznej polszczyzny polnocnokresowej. Slownictwo. Polono-Slavica Varsoviensia. Warszawa: Wydawnictwo Uni- wersytetu Warszawskiego, 1990. T 5.

Slawski SE - Slawski F. Slownik etymologiczny j^zyka polskiego. Krakow, 19521982. Т. I-V.

SSNO - Slownik staropolskich nazw osobowych / red. W. Taszycki. Wroclaw, 19501965. Т I-VII.

Размещено на Allbest.ru