Проблеми культури української мови в засобах масової комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського Україна, м. Вінниця

Проблеми культури української мови в засобах масової комунікації

Віта Ільчук

Анотація

культура мовлення лексичний граматичний

У статті йдеться про особливості мови сучасних засобів масової комунікації та характер їхнього впливу на зміну мовних норм, формування мовленнєвої компетенції і культури мовлення. Розглянуто приклади лексичних і граматичних новоутворень, варіативних форм, визначено їхні основні семантичні групи. Проаналізовано різні типи відхилень від літературних норм. Досліджено рівень мовної культури в текстах друкованої періодики та її вплив на формування довіри аудиторії до поданої в ній інформації. Визначено проблеми в продукуванні текстів, які використовуються в засобах масової інформації.

Ключові слова: українська мова, культура мовлення, мова ЗМІ, проблеми культури мовлення в ЗМІ.

Проблемы культуры украинского языка в средствах массовой коммуникации

Вита Ильчук

Винницкий государственный университет имени Михаила Коцюбинского Украина, г. Винница

Аннотация

В статье рассматриваются особенности языка современных средств массовой коммуникации и характер их влияния на изменение языковых норм, формирование речевой компетенции и культуры речи. Рассмотрены примеры лексических и грамматических новообразований, вариативных форм, определены их основные семантические группы и модели образования. Рассмотрены различные типы отклонений от литературных норм. Исследован уровень языковой культуры в текстах печатной периодики и ее влияние на формирование доверия аудитории к средствам массовой информации. Проанализированы существующие проблемы в формировании текстов, используемых в средствах массовой информации.

Ключевые слова: украинский язык, культура речи, речь СМИ, проблемы культуры речи в СМИ.

Problems of the Ukrainian language culture in the mass media

Vita Ilchuk

Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynsky State Pedagogical University Vinnitsa, Ukraine

Abstract

Introduction. The article considers the peculiarities of the language of modern mass media and the nature of their influence on the change of language norms, the formation of speech competence and speech culture.

Purpose. The objectives of the research are to consider the examples of lexical and grammatical neoplasms, variable forms, determine their basic semantic groups and models of education; to analyse different types of deviations from literary norms; to study the level of language culture in the texts ofprinted periodicals and its influence on the formation of audience 's confidence in the media; to investigate the existing problems in the formation of texts used in the media.

Results. Between the appearance of newspapers and the expansion of the Internet, the media has undergone tremendous technological, economic, and sociocultural changes. In recent decades, their impact on society around the world has grown. This is due to many factors, including democratic freedoms, freedom of information and freedom of the media. The purpose of the article is to study the problems of Ukrainian broadcasting culture in the media. The segment of media languages in the language system is particularly mobile and dynamic. It is the language of the media that primarily reflects socio-ideological changes in society and captures new concepts and ideologies. According to research, 5% of distortions will never be detected in the text. However, such errors and distortions of media texts were not noticeable to the reader, they did not have a significant impact on the perception and evaluation of readers. The media is not only an information channel, but also one of the important language authorities for modern speakers, which significantly affects the formation of language and language culture. Language has found a natural way to its own transformation, overcoming barren style, bookish nature, formality of newspaper texts - with the use of colloquial, spatial means and jargon, that is, the newspaper turned to low- grade language tools, non-literary lexical items. Therefore, the problem of language culture of modern media is extremely important. Among the causes of the current situation, scholars describe, in addition to non-linguistic factors, a growing number of incompetent journalists and the lack of internal censorship, a decline in the general culture of society etc. Maintaining a competent language structure of the publication today recedes into the background and recedes as a functional feature, so it is advisable to evaluate the media text not only in terms of language standards, but also stylistically and communicatively.

Originality. The article considers the problems of the culture of the Ukrainian language in the mass media proving the importance of the problem of language culture development in mass media and identifying the main aspects to pay attention to when preparing texts for publication in the media.

Conclusion. There are too many deviations from the norms in modern media texts aimed at overcoming language standards. It is necessary to check media texts for any language deviations. Such an examination should determine whether it is intentional - "programmed", related to the formation of meaning, or unintentional, revealing journalists' language looseness, which is the result of low language culture, ignorance of language standards. Unintentional deviations from the system of stylistic, communicative and linguistic standards should be considered as a defect that needs to be corrected.

Keywords: Ukrainian language, culture of speech, language in mass media, problems of culture, problems of speech, culture of speech in mass media.

Постановка проблеми

Українська мова постійно розвивається й змінюється. Вона оперативно реагує на екстралінгвістичні чинники, на соціальні перетворення. Сьогодні ми спостерігаємо неймовірно інтенсивний поворот у розвитку мовної системи, який спричинений соціальними, економічними та політичними змінами, швидкість яких створює враження мовних катаклізмів. Насправді вони є лише результатом відображення процесів демократизації в українській мові. Цей уплив особливо яскраво виявляється в текстах засобів масової інформації (ЗМІ), які є результатом журналістської діяльності. За період від появи газет і до розширення Інтернету ЗМІ зазнали істотних технологічних, економічних та соціально-культурних змін. В останні десятиліття їхній уплив на суспільство помітно зріс. Це зумовлено багатьма чинниками, ураховуючи й демократичні свободи, зокрема свободу інформації та свободу ЗМІ.

Нині існує кілька чітких мовних тенденцій у мові мас-медіа: зіткнення між тенденцією до комунікативної демократизації (розширення меж літературної мови, посилення діалогу, «несформованості», «некорегованості» мови) й ускладнення мови (збільшення її інформаційної спроможності, інтелектуально-семіотичної насиченості, формування спеціальної номенклатури й термінології); збільшення кількості учасників масової комунікації; зростання її різноманітності - за віком, освітою, офіційним статусом, політичними, релігійними, соціальними поглядами; більш широке представництво пересічних громадян у дебатах із соціальних питань, а отже - формування повноцінного соціального діалогу; більш вільне вираження власних думок та позицій українців.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Медіадискурс загалом, особливо мовна культура газет, був предметом дослідження багатьох українських мовознавців: Я. Гаврилової, І. Завальнюк, М. Пентилюк, О. Пономаріва, Р. Савчук, А. Стикова, М. Яцимірської та ін.; питання культури теле- та радіоефіру розглянуто в дослідженні мовознавця І. Заліпської, стилістичні особливості українськомовного контенту блогів мережі «Інтернет» - С. Зайцевої, мова телереклами - О. Денисевич Усі ці процеси потребують наукового осмислення, зокрема на матеріалі ЗМІ.

Мета статті полягає в дослідженні проблем культури української мови в засобах масової комунікації.

Виклад основного матеріалу

Сегмент мов медіа в мовній системі особливо рухливий і динамічний. Саме мова ЗМІ щонайперше відображає соціально-ідеологічні зміни в суспільстві, фіксує нові концепції та ідеології. Адресат засобів масової інформації є справді масовим, розсіяним у просторі та неоднорідним за своїми соціальними характеристиками. Так, і мова газет (як і інших засобів масової інформації) характеризується великими можливостями та сильним впливом на інші сегменти літературної мови та на суспільство загалом. Науковці визначають низку функцій мови медіа: інформативну, комунікативну, функцію впливу. Специфіка дискурсивної діяльності в умовах масової комунікації, що насамперед виявляється в заздалегідь запланованій реакції адресата ЗМІ, свідомому викривленні інформації залежно від позиції замовника, свідчить навіть про становлення нової функції самої мови, зрозуміло, насамперед мови ЗМІ, - функції управління поведінкою великою кількістю людей і маніпулювання їхньою свідомістю. На думку французьких лінгвістів, після середньої школи головним учителем мови є преса.

Ніхто не зобов'язується спростовувати загальну думку про особливу природу друкованого слова, його високий авторитет та вплив на адресата. Пізніше ці слова набули авторитету на радіо та телебаченні. Мову ЗМІ вважали офіційним джерелом, перевіреною інформацією, яка не підлягає сумніву та спростуванню. Подібний соціальний стереотип, очевидно, передбачає періоди довготривалої цензури всіх друкованих видань, коли неперевірене слово не мало місця в колонках газет і журналів, у програмах новин радіо і телебачення. Крім того, друковані тексти в ЗМІ завжди були бездоганними з погляду мовного оформлення, відповідності чинним літературним стандартам, що було досягнуто завдяки професіоналізму редакторів, журналістів та продуманій схемі роботи над цими текстами. Хоча, як зазначає З. Партико, посилаючись на практику коригування за радянських часів та технологію дослідження цього процесу, навіть із семикратною корекцією, що була предметом найважливіших публікацій того часу, досягти абсолютного усунення помилок майже неможливо [1, с. 119]. На думку дослідників, у тексті ніколи не буде виявлено 5% спотворень [6, с. 80]. Однак такі помилки та спотворення медіатекстів не були помітні для читача, вони не мали істотного впливу на сприйняття та оцінку читачів.

Загальновизнано, що тексти засобів масової інформації не мають індивідуального авторства, оскільки кожен текст створює та обробляє широке коло людей (журналістів, редакторів та ін.), які відповідають за його якість. Однак останнім часом тексти газет, а часом і журналів, усе частіше критикують за необережне формулювання, використання штампованих фраз, несанкціоноване запозичення та наявність тривіальних помилок та відхилень від літературних норм. З огляду на те, що ЗМІ є не тільки інформаційним каналом, а й одним із важливих мовних авторитетів для сучасних носіїв, що суттєво впливає на формування мови та мовної культури, професор О. Пономарів зазначає: «З розширенням функцій української літературної мови, звичайно, далеко не кожен може говорити обраною мовою відразу. Однак є люди, які не мають права на помилки (актори, диктори, працівники радіо і телебачення, викладачі, науковці), адже їхнє слово має бути взірцем для інших громадян України [5, с. 12].

Мовна норма, за трактуванням О. Пономаріва, є сукупністю загальновизнаних мовних засобів, які вважаються правильними й зразковими на певному історичному етапі. Один із показників досконалості кожної літературної мови - це сталість норм. Нормативність мови головним чином має прояв на рівні орфоепії, акцентуації, лексики, морфології, синтаксису, фразеології та стилістики. Мовна норма виявляється на різних її рівнях. О. Пономарів виокремлює орфоепічні, акцентуаційні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, фразеологічні і стилістичні норми [4, с. 20]. У свою чергу, М. Пентилюк мовну норму пояснює як звук, сполучення звуків, морфему, значення слова чи фразеологізму, форму слова, словосполучення і речення, що сприймається в якості зразка.

Культура мовлення та культура мислення є відображенням загальної культури та інтелекту, рівня освіти, мовна культура починається із самосвідомості мовної особистості. На переконання науковців, поняття мовної особистості переплітається з етнокультурними та національними рисами особистості. Важливою частиною національної свідомості є ставлення до мови, її оцінка як самостійного, оригінального, здатного до культурного збору знань, досвіду інших народів та як найповнішого вираження національного мовного образу світу [6, с. 7]. Мовна культура виявляється в дотриманні лінгвістичних стандартів літературної мови, які «відповідають системі мови і сприймаються як модель соціального спілкування» у здатності правильно і чітко висловлюватися різними стилістичними засобами; культура мовлення орієнтована на формування творчої особистості, яка має розвинене почуття мови, має досконалий мовний етикет, знає найкращі приклади мовної поведінки.

Мовний стандарт реалізовується через мовну систему, тобто мовні одиниці, які приймаються мовною спільнотою як зразок, або ті, які є кращими на цей момент. Стилістичні норми пов'язані з текстом і базуються на його функціональній стилістичній та жанровій належності. Комунікативні норми передбачають відповідність комунікаційного процесу комунікативній ситуації, цінностям, стандартам конкретної культури.

Опрацювання, засвоєння, залучення цих елементів у сферу літературного мовлення можна розглядати як природний процес демократизації мови. Однак велика кількість просторічних слів, жаргону та інших нелітературних елементів лібералізує літературну норму, суперечить літературним стандартам, негативно впливає на формування мовних смаків читачів. Тому проблема мовної культури сучасних ЗМІ є надзвичайно важливою.

Нормативний аспект особливо важливий для мови ЗМІ, оскільки він значною мірою відповідає за формування мовних смаків та формування літературних норм. Порівняно з іншими засобами масової інформації, телебачення може мати набагато більший вплив на формування ефірної культури, оскільки охоплює широку аудиторію у всіх сферах життя, підтримує новітні матеріали, формує мову, тому, звичайно, українську мову варто активно просувати. О. Стишов стверджує, що мовна практика засобів масової інформації стоїть на першому місці в процесах формування, створення та поширення нових засобів виразності, функціональної перебудови словникового запасу і найголовніше - створення та закріплення нових мовних стандартів [6, с. 34], оскільки рівень встановлених мовних стандартів, обумовлених слухачем та глядачем у цих видах носіїв, набагато перевищує вплив друкованих періодичних видань [7, с. 41].

Аналіз мовлення ведучих «ТСН» вказує на значну кількість мовностилістичних помилок. Найбільш поширеними є наступні відхилення від норми: вживання слів, у яких ненаголошений (о) наближується до (а) («акання») - опитування, відповідей, окремої, здобуток, робота, команда, з роками, Голландія, родині, коли, один, говорю; оглушення дзвінких приголосних - погода, сніг, ожеледь, Ганна, досягти; м'яка вимова шиплячих приголосних - щось, таємничий птах щастя, читачі, зустрічати, сучасна, щирий; неправильне наголошування слів - напій, помилка водія, зрідка коштує, іншу їжу, далеко їхати; порушення лексичних норм і вживання ненормативних словосполучень - не стидно, вот так, винувата, на даний час, судячи по твому виду; нехтування формами кличного відмінка та вживання невластивих українській мові пестливих форм - Анічка, Катічка, Ваня, Лєночка, Андрюша.

Функціонування розмовної та жаргонної лексики в мові ЗМІ пов'язане з прагненням оновити та відродити мовний стиль, із прагненням відійти від комунікативних канонів радянської епохи, акцентувати на легкості, неформальності, гнучкості мовлення та ін. Однак накопичення таких мовних засобів не можна вважати доцільним, нормативним, оскільки це іноді має протилежний ефект - огида і протест проти такого способу надання інформації. Несвідоме використання знижених мовних засобів свідчить як про низьку мовленнєву культуру учасника спілкування, так і про небезпечну тенденцію до стирання стилістичних меж. Мова ЗМІ орієнтується насамперед на широке коло читачів і зосереджується на загальній лексиці та фразеології. Демократизація мови, підтримуючи функціонування живих виразних стійких виразів для вираження висловлювання, також руйнує естетику тексту. Якщо раніше публіцистичний стиль був зразком використання літературної мови, то наразі спостережено протилежне явище, на що вказують такі приклади: «Засобів «відшити» позичальника більше, ніж достатньо», «У країні, де бабло і дрібні інтереси завжди перемагають, ніякою Конституцією державу не побудувати» та ін.

Водночас на шпальтах ЗМІ трапляється багато русизмів. Так, до прикладу, ненормативне вживання прийменника «при»: «при потребі», «при перегляді телепрограм», «при деяких органічних захворюваннях», «при переробці», «при переговорах», «при купівлі», «при прийнятті рішення», «при підготовці», «при нагоді», «при проясненнях» та ін. В усному мовленні дикторів радіо і телебачення теж трапляються порушення норм морфології та синтаксису української мови. Вони пояснюються недостатньою мовною компетенцією мовців, низьким рівнем знання граматичних засобів і складністю відповідних норм, що перешкоджає їхньому успішному засвоєнню й застосуванню. Найбільш поширеними є відхилення від морфологічних норм під час формотворення іменників. Так, зокрема, вживання називного відмінка замість кличного при звертанні є порушенням граматичної норми української літературної мови: «Володимир Михайлович, не турбуйтесь» («Новий канал»); «Добрий вечір, Люда» («Студія «1+1», «ТСН»).

Вагомі труднощі і, як результат, систематичні відхилення від граматичних норм пов'язані з уживанням правильних відмінкових форм іменників, які входять до складу кількісно-субстантивних сполучень. Нормативно числівники два, три, чотири (також і в складених формах), вступаючи в граматичні зв'язки з іменниками, вимагають від них форми називного відмінка множини. Однак у мовленні дикторів радіо й телебачення правильна форма систематично замінюється на родовий відмінок однини: чотири керівника комітетів («Новий канал»); двадцять два метра за секунду («Новий канал», «Прогноз погоди») та ін. Порушення синтаксичних норм у складних реченнях ЗМІ можна спостерігати в побудові речень: заміна складнопідрядного речення з підрядною обставинною частиною причини або часу на дієприкметниковий зворот: використовуючи відбілювач, моя білизна стає сірою («Інтер», реклама); перебуваючи під арештом, чоловіка прооперували «(Студія «1+1», «ТСН»).

Аналіз газети «Урядовий кур'єр» дав змогу виокремити помилки в чергуванні у / в: нині їх вже перераховано (№ 1, 03.01.2021, с. 3), мав врегулювати закон... (№ 2, 05.01.2021, с. 2), Верховна Рада приймає бюджет в терміни... (№ 10, 19.01.2021, с. 3), можна з впевненістю... (№ 12, 23.01.2021, с. 3), коли б в столиці... (№ 12, 23.01.2021, с. 4), надходження коштів в грошовому вимірі... (№ 13, 24.01.2021, с. 3). Проблема милозвучності мовлення також є актуальною щодо писемних текстів, зокрема й публікацій у ЗМІ: Вони і обирали шляхом голосування кандидатів до складу виконкому («Вечірня Умань», 17.05.2017), Вашингтон, який «сварить з Росією» («ТСН», 07.12.2016). Зазначені фонетичні перепони ускладнюють сприймання прочитаного, а реципієнт навіть не завжди усвідомлює причини негативного враження від тексту.

Орфографічні помилки - найчастотніші вади журналістських текстів. Досить поширеними є пропуски літер у подвоєнні приголосних: Тип вибухового пристрою буде встановлено після того, як проведуть первині слідчі дії на місці вибуху («УНІАН», 27.06.2017). З-поміж поширених правописних анормативів варто звернути увагу на написання літери і в буквосполученні ри перед приголосним звуком: Арізона, Маврікій замість нормативних Аризона, Маврикій («УНІАН», 24.06.2017), помилки під час утворення відтопонімних прикметників за допомогою суфікса -ськ-: Парижські поліцейські закликали кандидатів на пост президента почути їхній «гнів» («УШАН», 26.04.2017) та ін.

Серед виявлених лексичних неточностей найчисельнішу групу утворюють нелітературні кальки з російської мови, або інтерфереми, що є «небезпечним денаціоналізуючим» явищем, оскільки вони витісняють з ужитку питомі мовні одиниці: 2017 року очікується подальше оживлення сировинних ринків («День», 27.12.2017), хоч ідеться про пожвавлення; Можна піти іншим шляхом і, користуючись службовим положенням, переконати у своїй геніальності науковців іншої галузі...Працівники інституту були обурені рішенням надрукувати псевдонауковий матеріал, який зрештою навіть з тематикою журналу не співпадає («Українська правда», 21.03.2017), де має бути становищем і не збігається; США і Сеул домовилися провести ряд спільних тренувань... («ТСН», 08.01.2017), хоча має бути низку та ін.

Висновки

У сучасних медіатекстах, які мали б продукувати й пропагувати мовні стандарти, нерідко трапляються відхилення від чинних від норм: мовностилістичні помилки, зокрема калькування з російської мови, порушення правил евфонії (здебільшого помилки в чергуванні у / в), орфографічні помилки, що засвідчує потребу в ретельнішому редагуванні журналістських матеріалів і підвищенні рівня мовної культури їхніх авторів.

Література

1. Гаврилова Я. До проблеми розрізнення «норми» і «помилки» у текстах періодичних видань. Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика»: зб. наук. праць. Херсон: ХДУ, 2015. Вип.22. С. 119--120.

2. Завальнюк І.Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагмалінгвістичний аспекти: монографія. Вінниця: Нова Книга, 2009. 400 с.

3. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: пробний підручник для гімназій гуманітарного профілю. Київ: Вежа, 1994. 40 с.

4. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. Тернопіль: Богдан, 2001. 248 с.

5. Пономарів О. Українське слово для всіх і для кожного. Київ: Либідь, 2013. 359 с.

6. Савчук Р.Л. Культура мови журналіста : хрестоматія до дисципліни. Івано-Франківськ: ПНУ, 2018. 61 с.

7. Стишов А.О. Українська лексика кінця ХХ століття: (На матеріалі мови засобів масової інформації). Київ: Пугач, 2005. 388 с.

8. Яцимірська М. Культура фахової мови журналіста. Львів: ПАІС, 2004. 332 с.

References

1. Gavrilova Ya. Do problemi rozriznennya «normi» i «pomilki» u tekstakh periodichnikh vidan. Naukovij visnik KhDU. Seriya «Lingvistika»: zb. nauk. pracz. Kherson: KhDU, 2015. Vip.22. S.119-120.

2. Zavalnyuk I.Ya. Sintaksichni odiniczi v movi ukrayinskoyi presi pochatku KhKhI stolittya: funkczionalnij i pragmalingvistichnij aspekti: monografiya. Vinn^sia: Nova Kniga, 2009. 400 s.

3. Pentilyuk M.I. Kultura movi i stilistika: probnij pidruchnik dlya gimnazij gumanitarnogo profilyu. Kyiv: Vezha, 1994. 40 s.

4. Ponomariv O.D. Stilistika suchasnoyi ukrayinskoyi movi. Ternopil: Bogdan, 2001. 248 s.

5. Ponomariv O. Ukrayinske slovo dlya vsikh i dlya kozhnogo. Kyiv: Libid, 2013. 359 s.

6. Savchuk R.L. Kultura movi zhurnalista : khrestomatiya do discziplini. Ivano-Frankivsk: PNU, 2018. 61 s.

7. Stishov A.O. Ukrayinska leksika kinczya KhKh stolittya: (Na materiali movi zasobiv masovoyi informacziyi). Kyiv: Pugach, 2005. 388 s.

8. Ponomariv O. Ukrayinske slovo dlya vsikh i dlya kozhnogo. Kyiv: Libid, 2013. 359 s.

9. Savchuk R.L. Kultura movi zhumalista: khrestomatiya do discziplini. Ivano-Frankivsk: PNU, 2018. 61 s.

10. Stishov A.O. Ukrayinska leksika kinczya KhKh stolittya: (Na materiali movi zasobiv masovoyi informacziyi). Kyiv: Pugach, 2005. 388 s.

11. Yaczimirska M. Kultura fakhovoyi movi zhumalista. Lviv : PAIS, 2004. 332 s.

Размещено на Allbest.ru