"Матеріали до словника українських говірок Закарпатської області" М.А. Грицака як вияв національної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Матеріали до словника українських говірок Закарпатської області» М.А. Грицака як вияв національної культури

Наталія Вербич, Інститут української мови НАН України,

Abstract

Materialy do Slovnyka ukrayinskykh hovirok Zakarpatskoyi oblasti” by M.A. Hrytsak as a manifestation of national culture

The author charascterizes the approaches to the compilation of this dictionary and emphasizes the innovative essence of the dictionary in presenting vocabulary which has not lost its relevance since the first edition. The richness of the dictionary lies not only in its register, but also in its illustrative material, namely, the form of its presentation. This book is not only a traditional dialectical dictionary with all its attributes, but a true encyclopedia of Transcarpathia. The inquisitive reader and researcher will find information about linguistic as well as ethnographic, cultural, ritual, features of the Transcarpathians' life.

Keywords: “The Materials for the Dictionary of the Ukrainian Dialects of the Transcarpathian Region”, M. Hrytsak, dictionary entry, illustrative material.

2017 року побачило світ нове видання - перший випуск «Матеріалів до Словника українських говірок Закарпатської області» М. Грицака. Історія задуму та його реалізація добре відомі діалектологам: більш ніж півстоліття тому Микола Андрійович уже мав солідну картотеку (за окремими відомостями, збирав її ще зі студентських років), на підставі якої уклав низку словників: «Словник ботанічної номенклатури»,

«Латинсько-український словник номенклатури грибів говорів Закарпаття на загальноукраїнському тлі», «Назви гідрорельєфу в говірці с. Ясіня Закарпатської області», «Назви гідрорельєфу і гідронімія (Назви джерел і стоячих вод)», «Румунські лексичні запозичення в говірці с. Росішка Рахівського району Закарпатської області», «Латинсько-український словник медичної номенклатури», «Назви метеорології українських говорів Закарпаття», «Лексика, пов'язана з житлом» [детально див.: Грицак 2017: 19]. Найграндіознішим наміром була публікація багатотомного повного словника одного з найархаїчніших діалектів України - закарпатського. Микола Андрійович на конференціях, семінарах, у своїх працях детально описав особливості та структуру словникової статті, можливості залучення ілюстративного матеріалу тощо.

Самому авторові, на жаль, з об'єктивних і суб'єктивних причин не вдалося реалізувати цього проєкту. Однак в останні роки відділ діалектології Інституту української мови НАН України, у фондах якого зберігають картотеку, інтенсифікував роботу над оприлюдненням матеріалів. Безпосереднім результатом цього став вихід першого випуску словника [Ibid.] та підготовка інших.

Зауважмо, що це видання - не просто традиційний діалектний словник, а справжня енциклопедія Закарпаття. Тут дослідник і допитливий читач знайдуть відомості про мовні (фонетичні, граматичні, синтаксичні та, звичайно, лексичні риси закарпатських говірок у всій їх розмаїтості), а також про побутові, культурні, обрядові, звичаєві особливості життя закарпатців, про духовний світ горян. Словник, за словами Н. Хобзей, є втіленням «традиційної народної культури крізь призму слова» [Хобзей 2008: 14]. Це унікальне видання, над яким автор працював понад 50 років, мало вміщувати близько 250-300 тис. словникових статей із прикладами з-понад 400 населених пунктів (для порівняння нагадаймо, що академічний одинадцятитомний «Словник української мови» охоплює 134 тис. слів).

Багатство словника визначає не лише його реєстр, а й ілюстративний матеріал, а саме - форма його представлення. Микола Грицак був одним із перших, хто запропонував новий підхід до пояснення реєстрових слів, який нині активно впроваджують у слов'янській, зокрема й в українській, діалектній лексикографії. Ідеться не про однослівний відповідник реєстрового слова або - у поодиноких випадках - невелику описову конструкцію-речення, а про широкий контекст-пояснення, який допомагає читачеві (не лише представникові конкретної говірки) якнайточніше уявити реалії, предмети, дії.

Першою цей принцип тлумачення відтворила група співробітників Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України під керівництвом Н. Хобзей, опублікувавши книгу М. Грицака «Скарби гуцульського говору: Росішка (вівчарство в текстах)» (Львів, 2008). Видання започаткувало нову традицію оформлення словникової статті: від слова, словосполуки, речення до мінітекстів або й розгорнутих текстів для тлумачення реєстрової лексеми. Цю ідею львівські діалектологи активно впроваджують і до сьогодні вже у своїх словниках, зокрема в «Лексиконі львівському: поважно і на жарт» [ЛЛ 2019] та в «Гуцульських світах. Лексикон» [ГС 2013].

Ще в середині ХХ ст. М. Грицак запропонував для пояснення діалектних слів або ж в ілюстраціях використовувати широкі контексти. Цей підхід укладач назвав «еквівалентно-тлумачним способом розкриття семантики», наголошуючи, що «цей спосіб застосовується тоді, коли семантика діалектних слів не повністю збігається з літературним відповідником або коли є сумнів щодо цього збігу» [Грицак 1971: 377].

Найчастіше таким способом укладач послуговується, пояснюючи лексеми, пов'язані із традиційними промислами закарпатців - із лісосплавною справою, вівчарством, рибальством тощо.

Особливо важливими, на думку Миколи Андрійовича, є знання про лісосплавну лексику, адже слова цієї ЛСГ виходили з активного вжитку. У картотеці М. Грицака ці назви ґрунтовно описано, а приклади-тексти є найкращою ілюстрацією для тлумачення слова: валови `дерев'яний жолоб завдовжки від кількох десятків метрів до кількох кілометрів, яким сплавляють деревину': Звором за дриви кладут валови, на такіммісци, де йе доста води; де з дошчок, а де з буків відовбл 'уйу; Валови сут тройакі: довбані, з двох дошчок, тай ис трьох. Валови с 'а робл 'а за водов, йака вода за велика. Аш вода велика, та сподаки 22 центи. А йак вода мала та с 'а чинит на 15 центів. Йакий заширокий, такий заглубокий валів. Аш шче май мала, та с 'а збивайе з двох дошчок, а всередину с 'а кладе такий клин місто сподака. Пос 'л 'ідний валів закоплут у земн 'у, та зберут ус 'у воду у валів. Валови всі побиті (під плавачку); Валоварі кладут валови. Плавачка йде дов ріки валовами, а віт:ак ріков. На валів мусай давати дрива лиш уночи, бо в днину берут на машинку (Рс<sup>1</sup>); валіня `назва дії, коли плотогони на березі річки рубають підпори під колодами, спускають їх у річку і там роблять плоти': Перший раз прийде зачаток вал'ін'у. Закладайут піл 'ги у воду протів свого варстату Залож 'и піл 'ги в воду. Потому піт:инайут шпрайци (жандари). Піт':ив жандара курманиш, и тогди завалит миґлу у воду (ЧТ).

Окрім «еквівалентно-тлумачного способу розкриття семантики», М. Грицак пропонував для слів, що означають предмети матеріальної культури або їх складники, додавати малюнки та схеми, без яких правильно пояснити ці лексеми дуже складно. Діалектолог обґрунтовує свою думку таким прикладом: «просте прядильне веретено в різних місцевостях має різну форму, оздоблення і величину, які найточнішим описом не можна так яскраво передати, як фотознімком чи малюнком» [Грицак 1971: 378].

Є картки з дуже різними ілюстраціями - від примітивних замальовок до майже професійних креслень. балта `сокира'.

Рис. 1

баландірь `залізна насадка, яку накладають на верхній кінець осі млинового веретена, а тоді на нього спускають млиновий камінь, який під час обертання може вільно прилягати до нижнього каменя'. Баланд'ір' - тот, шо с'а крутит у каменії на усі боки; Декуди заміс'т ' порклиц'і кладут<sup>д</sup> баланд'ір'. Тото такё, йак порклиц'а, але складайе с'а з двох таких порклиц' та може с'а крутити на усі боки (Рс). байлон `стовп в основі риз (жолоба для спускання з гір заготовленої деревини)'.

Рис. 2

Особливу увагу дослідник зосереджував на поясненні рибальської лексики. Зауважмо, що у словниках південно-західних говорів більшости таких лексем або взагалі не представлено, або ж не зафіксовано відповідної семантики. Наприклад, слово вал, окрім відомих значень - `вісь млинового колеса', `висока хвиля', має також значення `рибальське знаряддя', для унаочнення якого М. Грицак використовує такий опис: Рибу ловити можна паліском і валом. При ц 'ому способі використовуйет 'с 'а сдуп. Бере участ ' 12 чоловік. Рибалки поділ 'айут 'с 'а на дві частини: одна частина робит ' «из» на воді, а друга плете сдуп. На сдупі кошик замін 'айет 'с 'а міхом тому, шчо може бути стіл 'кириби, шчо не помістит 'с 'а в кошик. Величина сдупа доходит' до 3-х м, ширина залежит' від ширини річки. Кінец 'готового валу, на йакому привйазана мотузка, спускайут 'урічку. Рибалки почерзі придержуйут 'вал. Валом перегороджуйут 'річку. Процес ловлі проходит 'так, шчорибалки поволі спускайут 'с 'а, придержуйучи вал однійейу рукою, в йакій йе палка, ган 'айут 'рибу. Коли вал прийде на из, то уже дал 'ше не спускайут '. Тут ус 'у увагу рибалки приділ 'айут ', шчоб риба не втікла попід вал і из. Рибалки заган 'айут 'рибу у сдуп, а коли уже дійдут' до сдупа, тоді одноразово підход'ат' до мішка і старайут'с'а йакнайшвидше завйазати. Від:ал', йака знаходит'с 'а між валом і сдупом називайет 'с 'а двором. Рибу ловл 'ат' сдупом і валом тіл 'ки влітку, коли гарна погода і чиста вода (Крв); Коли тёрн 'а цвитё, та треба пуйти подивитис 'а, аж де, та там на тому міст 'і учинити двур з камін 'а, абы туды рыба зайшла. Коли уже там зайде рыба, тогды перегат 'ат з обох боку валом, згдрі тай здолу, абы рьіба ни могла утичи. А утак пак у двурі ймн 'айут, тко йа може: ткоруками, а тко и саком (Крв); На ланцу с 'а навішайе рйшча на рыбу - ото вал (Блк).

Одне зі значень слова вереня, пов'язане з рибальством, визначене як `сак для вилову риби'. Однак приклад-текст дає повніше уявлення про об'єкт, аніж семантика: Вириня - конусоподібна, 150 см, довга, натягнута на дерев 'яну дугу - каблук, висотою до 1 м плахтина з домотканого полотна. Каблук до полотна прив 'язаний сильною мотузкою. До каблука внизу прив 'язують вилу; Вирин 'ду мож имн 'ати рыбу з лабовом ват 'з чайкду. Рыбу ймн 'ати з вирин 'ами мджут і три, і чдтыри рыбарг, бо одны держат' вирин 'і, а другі жинут ' рыбу у вирин 'і (Крч).

Детально також описано лексеми, пов'язані із ткацтвом, оброблянням вовни, будівництвом тощо.

Особливу увагу у словникові зосереджено на назвах, які пов'язані з їжею, напоями, посудом. Для назв посуду обов'язковою є вказівка на форму або призначення: баклага `дерев'яна округла посудина для молока, ропи', бербениця `дерев'яна посудина (діжка) на 25 л, яку використовують переважно для зберігання молока, бринзи тощо', бровзянка `посудина для соди', вайтаків `посудина для вимірювання зерна (на 10 або 16 кг)', валячка `дерев'яна посудина для формування хліба перед випіканням', вурдялник `казан для варіння вурди' тощо. Для тлумачення лексем на позначення страв і напоїв часто важлива констатація не лише різновиду, а й особливостей приготування чи споживання. Якщо цієї інформації немає в дефініції, то вона обов'язкова у прикладах: бердалька `страва з тіста, звареного в бульйоні': Розкачуйет 'с 'а к 'істо, йак на лапшу, р 'іжет 'с 'а на мален 'к 'і квадратики, ставит 'с 'а на бердо і веретеном скручуйет 'с 'а. Майе вигл 'ад, йак кора слимака. Заваруйет 'с'а у р 'ізний бул'йон (Двд); банька `страва з печеної картоплі': Бан'ки - крумпл'і пичин 'і на шпагрийт 'і и порізан 'і у каріку (Кл).

М. Грицак був прекрасним знавцем рослинного і тваринного світу Закарпаття (відомо, що до роботи в Ужгородському університеті працював учителем біології). Тому не дивно, що особливу увагу він зосереджував на місцевих назвах тварин та рослин. Обов'язковим атрибутом таких реєстрових статей є зазначені латинські відповідники. Про обізнаність автора з подібними назвами свідчить і те, що на картках часто поряд із реєстровим словом був лише латинський відповідник, відтак укладачам доводилося відшуковувати літературні дефініції, орієнтуючись на ці назви.

Одним із реалізованих задумів М. Грицака став словник народних медичних термінів. Окремо відкладені картки з лексемами на позначення хвороб людей і тварин. Причому часто ілюстративний матеріал містить не лише опис хвороби, її проявів, а й способи лікування; наприклад, бабиці `захворювання, що супроводжується різким болем у животі, проносом і відрижкою': Така бол 'а в череві; Бабиц 'і клекітливі, бабиц 'і троскітливі! Туй ни кл 'окот 'іт, туй ни воркот 'іт! (Рс); болото `хвороба овець': Болото - то хвороблива вода в шийі, а опісл 'а йу цілому тілі тварини. Болото собі вівц 'і напасайут по молод 'і мороз 'ан 'і паши, по отавці, вод 'авійут. Коли болот 'ана стрижка, та воле наливайе. Йе така, шо різжене йі воле, йак цебер, а йе й мале волічко. Кажут знача вівц 'і на воле. Пірури й болото ст 'ігайут. Коли дістали л 'іки, та болото йшло з них вон за два тижн 'і, замочували с 'а. Берут р 'аски з колопен ', из сімн 'а та кладут у росіл у бочку та стойіт один міс 'ац ' та рано дайут вівц 'ам від болота. И сіл ' віздоровл 'уйе від болота тай овес, а воду ни давати (Рс); вертячка `хвороба овець': Вертячка - то паскуннахворота у овець. Черв 'як попадає в ніс вівці, якщо вівця цей черв 'як не вифиркне з носа, він проникає аж до мозку. Вівця дуріє (НВр).

Словник закарпатських говірок стане в нагоді й дослідникам традиційних звичаїв, обрядів, розваг. Адже часто укладач не лише фіксує лексему на позначення якоїсь реалії, а й детально описує обрядодії. Одне зі значень дієслова вИти - `плести вінки'. Приклад-текст відтворює обряд плетіння вінків на весіллі, називаючи учасників, предмети-символи, які обов'язково використовують під час обряду, послідовність дій із поясненням значення кожної з них тощо: Йак принисут бервінок ид хьіжі, ид молод 'і ци молодого, де майе бьіти свад 'ба, тогды начинайут вити вінкьі. Свашкьі вйут вінкьі. Йедна свашка стойит из йедного боку стола, а друга из другого та изйазуйут ниткдв тотьі хрешчикы, што йіх дайут другі. Вйут вінкьі мдлддому, мдлдд 'і, на курагов тай на пдвниц 'у (СП); Грициха приносит с комори кошик з бервінком и кудруцом. Кладе на стіл. Вішукуйе йглу й нитки, чеснок, мало соле й живого срібла, значит ворожит, шоби ни мало моце н 'ічо вз 'атис 'а до молодих, йаґ до соле, чеснику й живого срібла ни майе моце вз'атис'а вс'о. Насипайе скл'анк'и до тарел 'а с 'аченойі води й кропит бервінок, с котрого майуц ':а плести вінки. Віт:ак прикликуйе двох малих д 'ітий, шоби вни починали плести, значит ворожит, шоби молод 'і так с'а л 'убили, йаґ д 'іти с'а л 'убл 'а. Свашки плетут вінки з бервінку. Пан 'імолодий с свойіми гост 'ами приходит до пан'імолодойі по вінки. Коли прийдут, то свашки прикладайут йіх дружбам на крисан'і под правого боку. Вінки прикладайут пан'імолодому и дружбі на крисані по справого боку, а пан 'імолод 'і й друсці на голов звер'х уплет'ін'а.

Лексемі баранЄц М. Грицак дає таку дефініцію: `маленький хлопчик, якого садять на коліна молодої, коли її приводять до молодого; є символом майбутнього материнства': Диржи, диржи баранця, аш хочеш мати хлопцю (Нн).

Зазвичай поодинокі реалії, добре відомі загалу (не лише закарпатцям), витлумачені коротко, до них подано тільки стислу дефініцію, напр., сліпа баба `дитяча гра, піжмурки'. Але деякі лексеми таки потребують детального опису, щоби зрозуміти зміст явища: балеґів `чоловіча весняна гра': Балеґова так с 'а йграйут, шо леґен 'і постайут один за другим та с 'а полоул 'а за уперіБки. Передний майе жердку та хоче бити задного, а задний відскакуйе (Рс); бЄмфор `чоловіча весняна гра'. Накреслюють на землі пряму лінію. З одного боку паралельним рядом стають хлопці на віддалі 10-15 м, а з другого - тісно біля лінії стає один із м'ячем. Кого попаде м'ячем, той має іти «в комору», тобто до його за лінію, допомагає йому бити м'ячем. Із гурту хлопці теж кидають м'ячем, і хто не поцілить в у тих, що в коморі, і він іде в комору. Останній поцілений кричить: «Вон комора!», і виганяє всіх на попереднє місце. Гра може повторюватися за бажанням: Гий хлопц 'і, ану йд 'ім бемфора! (Рс).

У «Матеріалах до словника українських говірок Закарпатської області» представлено один із найдавніших жанрів усного мовлення - замовляння, що є усталеними відтворюваними текстовими структурами магічно- практичного призначення. Зокрема, у статті вогЄнь до значення `висип, прищі на обличчі' наведено не лише текст замовляння, а й опис обрядодії: Воген 'май білше отуди коло рота вімітуйе на лици, на бороді, туда коло рота, коло носа такі рани с 'и почина, так шо застринит, шо адна рана. Можемо байати воген ', лиш нима вогн 'у, ни було би го без д 'итки. Воген ' коли с 'и відсилайе та с 'а каже: «Вогнику застарений залишений, йа т 'и вібайуйу с сего тіла, с сейі кровле (йак уже й лине). Він тебе и хоче приймати, свойим тілом годувати, свойев кровл 'ов напойувати». То с 'и байе головн 'ими скіпками, з девйит ' дерев по девйит ' скіпок. «Йак ни майе моце тото вугл'и на пен' піти, корін' пустити, лист розвити, верш'иком х'итати, так аби ни мав моце сес воген' туй с'и йатрити, ци с убридений, ци с ис світла надивлений, ци с флуд 'ичий, ци с медвед 'ичий, ци с пот 'ичий. Аби с ни мав моце, йак тото вугл 'и ни майе моце. Абис шчес пропав, у вітер, у дим т 'и пускайу, Божим духом т 'и здувайу». Изгаситс 'и в горшч 'и в воду там, де такі с 'и байе та віт:ак би нести на так 'е низахідне місце, де л 'уде ни ход 'и, бо то с 'и набирайе. Вісипле с 'и, а готово. Може баби шос знайут май білше, а йа ни знайу; «Вогн 'у, вогн 'у, йа тобі дайу гнилий, а ти мін 'і дай живий», - віт:ак опчерти та ни подивитис 'а назад себе. Йи шо баби заклинайут так твердо дванац ':іт 'ма великими пйатниц 'ими, айбо тото відав гріх (КсП).

Словник М. Грицака дає змогу провести цікаві дослідження на матеріалі характерологічної лексики. На тлі дискусій про функціювання парних іменників і, зокрема, про доцільність творення фемінітивів - іменників жіночого роду на позначення професій, різновидів діяльности - за допомогою суфіксів -к(а), -иц(я), -ин(я), -их(а), -ш(а), та ін. (на зразок: політикеса, протагоністка, шефиня, членкиня, завгоспша, докториця, академиця, професориха), варто не лише орієнтуватися на літературну мову, її потенційні словотвірні властивості й теоретичні міркування про потребу й можливості творення таких назв, а й простежити наявність / відсутність відповідних тенденцій у діалектному мовленні.

Спостережено, що в закарпатських говірках послідовно функціюють парні іменники чоловічого і жіночого роду на позначення національності: аврей - аврейка, місця проживання: амерікан - амеріканка, варищан - варищанка `городянин', верховинец - верховинка, професії: агент - агентка `фінансовий, торговий агент', агроном - агрономка, анжінірь - анжінірька, вівчар - вівчарька, ваґарь - ваґарька `майстер, який вичинює шкіру; чинбар', варташ - варташка `вартовий, що на березі річки спостерігає за сплавом плотів і сигналізує про затори' (ілюстрації наголошують саме на професійному складнику в назві: Рахіучинчина д 'іучина вівучилас 'а на аґрономку (Зн), Хто колис ' чувау, аби д 'іучина була анджін 'ір 'ка, а тепер 'ади кіл 'ко йіх повівучувалис 'а на анджін 'ір 'ки (Рс); УКісві була жона вівчар'ка (Рс); Обойе з варґар'коу варґуйут шкіри (Рс); Коло ризий усі були варташі, лиш одна варташка (Рс)). За матеріалами картотеки, на літери А, Б, В установлено лише кілька назв професій або родів занять чоловіків без відповідників жіночого роду: боженик `сільський виконавець; член сільського правління; заступник голови сільради'; ваґашинин, ваґашілник `робітник, що працює у ваґаші'; валашарь, валаші'вник `чоловік, який каструє биків, коней, кабанів тощо'.

Як свідчать приклади, назви жіночого роду такого зразка утворено за домогою суфікса -к(а), що цілком закономірно з огляду на те, що це один із найпродуктивніших словотворчих формантів. Інші продуктивні суфікси, зокрема -иц(я), -их(а), представлено переважно у словах на позначення зовнішніх рис людини чи її внутрішніх якостей, зокрема темпераменту, поведінки, рівня розвитку, вікових особливостей, рис вдачі, побутових звичок тощо. Наприклад, адник - адниця `зла людина', ангел - ангелиця `побожна людина', бездолник - бездолниця `нещаслива людина', безвірник - безвірниця `недовірлива людина', бездушник - бездушниця `безсердечна, жорстока людина', безл^чник - безл^чниця `нахаба', вуличник - вуличниця `ледар', вишк^йло - вишкайлиха `витівник', басалимба - басал^мбиха `незграба', бімар - бімариха `нерозумна людина' тощо. Отже, аналіз словникових матеріалів із різних діалектних зон, безперечно, засвідчує реальні (а не умовно-теоретичні) можливості мови до новотворів.

Особливий інтерес викличе словник у дослідників і пошановувачів фразеологізмів, прислів'їв, приказок, загадок тощо. М. Грицак наголошував, що для ілюстрацій він зібрав більш ніж 60 тис. пісень, прислів'їв, приказок, декілька тисяч загадок, понад 300 казок, багато оповідань, притч, переказів, легенд, дитячих скоромовок. Водночас Микола Андрійович зауважував, що в діалектному словникові необхідно максимально повно представити весь матеріал, а щодо фразеології в широкому розумінні, то доцільно подавати й відповідники, що добре відомі на всіх теренах України, і вузьколокальні [див. також: Грицак 1965]. Адже в майбутньому це стане надійним джерельним підґрунтям для порівняльних досліджень. Окрім цього, на думку М. Грицака, якнайповніша фіксація прислів'їв і приказок важлива ще й через особливу їх синтаксичну структуру.

Приказки у словниковій статті вовк, з одного боку, демонструють варіантність типових синтаксичних і лексико-семантичних моделей у сусідніх говірках, а з іншого - відтворюють філософсько-культурну картину світу закарпатців: Хут ' вовк ширст 'мінит, але все вовком зістане (Зг); Хдт 'у вдвка ширст 'змінит 'с 'а, але все вовком буде (ТРм); Хот 'ай вовк шерст ' ізмінит, а зуби все шкірит (Бчк); Вовк до овец поганий дозорец (Бчк); Вовк вовка ни боїться, а злий чоловік чоловіка боїться (Бчк); Вдвк вдвка ни бойит 'с 'а, а чдлдвік от пул:ого чдлдвіка бойит 'с 'а (Прш); Вдвґ вдвковы вдч 'і ни вуйіс ' (Бр); Вдвк вдвкови нигда очи ниуйіст ' (Ркс); Вовка ногы гудуйут (Трн); Вдвка ногі живл 'ат ' (Нвц); Вдука лабы гддувут ' (Грб); Вдвка лабы гддувут ', а брехач 'а пьісок (Бст); И вовк ни йё ситий чужими лабами (КсП); Вовка ноги несут (Лг); Сокотис 'а стардго вдвка (Трн); Так роби, обы вдук сытый і коза уц 'ілові (Грб); Вдвка хдт ' кристи, хдт' ни кристи, вун усё за вуц 'дв л 'ізе (Кл); Хрести вдвка, ни хрести, а вінусё за поросятком; Голоден, гі вдвк (Кл); Сгдый вдвк с 'а вкотив, сідьій и здохне (Лц); Прд вдвка прдмдвка, а вдвк с'а в зубы тыче (Олш); Про вовка помовка, а вовк такі туй (Дл); Про вовка промовка, вовк ся з хащі суне (Мн); Вдвґза вдвка, а вдвк ту (Крн); Вовкови хашу не указуй (Чрн); Ни вшитко вдвк, шо сіройе (Свл); Вовк самий майерозуму за дванац ':іт ' л 'удий; Ци вдвк, ци ни вдвк, лем усё на вдвка (Кмн); Хдт ' вдвк, хдт ' ни вдвк, а все на вдвка (Кй); Хдт ' йак вдвка гддуй, ун усё у хашчу дивит с 'а (Дбр); Як вовка не годуй, а він усе у ліс позёрат (Збн); Йак вдвка ни годуй, а в:йн усё в хашчу здрит ' (Пст); Йак быс вовка ни годував, вин усе в хашчу никат ' (Лоз); Кул 'ко раз вдука ни гддуй, овйн усе у хашчу никат ' (Брж); З вовками жити, по-вовчому вити; Ни зауто вдука бйут, ош двйн с 'грый, ай за уто, шчо вйц 'у йзіу (Дв); За тото с 'а вовк узад позирайе, бо із-заду очи ни майе (Л).

Отже, видання «Матеріалів до Словника українських говірок Закарпатської області» М. Грицака істотно поповнює лексикографічну скриню діалектологів і є невичерпним джерелом ідей для різноаспектних мовознавчих і ширше - культурологічних досліджень. Зафіксовані приклади, за словами П. Гриценка, - це не тільки «унікальне відбиття традиційної словесної культури українців Закарпаття середини ХХ ст., а й пам'ятка української мови і культури, інформаційна цінність якої з часом лише зростатиме» [Грицак 2017: 11].

ілюстративний словник говірка семантика

Література

1. Грицак 1965 - Грицак М.А. Засоби включення прислів'їв у мовний потік Закарпатських говорів. Міжвузівська наукова конференція з проблем синтаксису української мови: Тези доповідей. Чернівці: Чернівецький державний університет, 1965. С. 155-158.

2. Грицак 1971 - Грицак М.А. Принципи пояснення значень реєстрових слів у «Словнику українських говорів Закарпатської області». Праці ХІІ республіканської діалектологічної наради. Київ: Наук. думка, 1971. С. 374-381.

3. Грицак 2017 - Грицак М.А. Матеріали до Словника українських говірок Закарпатської області. Вип. 1: А-Б / за ред. П.Ю. Гриценка. Київ: КММ, 2017. 380 с.

4. ГС 2013 - Хобзей Н., Ястремська Т., Сімович К, Дидик-Меуш Г Гуцульські світи. Лексикон. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2013. 668 с.

5. ЛЛ 2019 - Хобзей Н., Сімович К, Ястремська Т., Дидик-Меуш Г Лексикон львівський: поважно і на жарт / вид. 4-е. Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. 896 с.

6. Хобзей 2008 - Хобзей Н. Невтомна праця Миколи Андрійовича Грицака. Грицак М. Скарби гуцульського говору: Росішка (вівчарство в текстах). Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. С. 12-15.

Размещено на Allbest.ru