Діалектна іменникова лексика новел Василя Стефаника: тематичний зріз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діалектна іменникова лексика новел Василя Стефаника: тематичний зріз

Юлія Калимон, Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського

У статті проаналізовано елементи діалектної іменникової лексики новел Василя Стефаника, які вирізняються застосуванням рідної для письменника покутської говірки й становлять значний інтерес для дослідження. Наша розвідка ґрунтується на корпусі новел, опублікованих за життя новеліста, що відповідає текстологічним засадам вивчення мови творів певного письменника. Установлено, що з обширу виокремленої з корпусу діалектної іменникової лексики переважну більшість становить група лексем на позначення людини. Здійснено контекстний аналіз та аналіз словникових дефініцій отриманих слів, що дало змогу розподілити їх за тематичним підгрупами.

Ключові слова: діалект, іменник, тематична підгрупа, новела, Василь Стефаник.

Dialect noun vocabulary of Vasyl Stefanyk's novels: thematic analysis

Yuliia Kalymon, Lviv State University of Physical Culture named after Ivan Boberskyj

Introduction. The article analyzes the nouns of dialect vocabulary of Vasyl Stefanyk's short stories. The short stories are distinguished by the use of Pokuttia dialect native to the writer and are of considerable interest for linguists. Ukrainian dialectologists explain the use of non-literary elements of the time (both phonetic and morphological or syntactic) as the desire to express the language of the literature characters, and also consider the question - is it just artistic stylization or natural use of their own native speech? The main controversy concerns the description of dialectal phenomena present in the works, as well as the extent to which these phenomena hinder understanding of the writer's works to a reader unfamiliar with the peculiarities of a particular dialect. In general, all investigations were based on individual works and various publications. Stefanyk studies have several works of the kind, but they are based on the short stories published with a significant number of edits and corrections.

Methods. We were the first to conduct a study based on short stories published during the author's lifespan, which corresponds to the textological principles of studying the language of the works of a certain writer. The short stories were carefully proofread with the original editions and transmitted into electronic form for further computer processing and analysis. These short stories are distinguished by the use of Pokuttia dialect and are of considerable interest for research. Our research is based on the corpus of short stories published during the life of the novelist, which corresponds to the textological principles of studying the works of a particular writer. It has been established that the vast majority of the dialect nouns retrieved from the corpus is a group of tokens to denote a person. Contextual analysis and analysis of vocabulary definitions of the received words enabled to break them down into thematic subgroups.

Results. It has been established that the vast majority of the dialectal noun vocabulary retrieved from the corpus is a group of tokens to denote a person. Contextual and vocabulary definitions analysis of the nouns enabled us to break them down into thematic groups. The biggest group is the one in which nouns denote family relations, occupation and evaluative names of people. The rest are the nouns denoting various aspects of life of the rural population of Pokuttia (food and beverages, household items, the names of buildings).

Originality. The originality of the research lies in the fact that it has been conducted on the data of short stories published during the lifetime of the author. Apart from Ivan Franko and Lesia Ukrainka there has been no studies with the corpus-based approach, therefore such research is up- to-date and relevant for the development of corpus linguistics as well as Ukrainian author lexicography.

Conclusion. The data obtained might be used in further research, especially those devoted to comparative studies of writings of the authors of the same time or style and compilation of author dictionary.

Keywords: dialect, noun, short story, thematic subgroup, V. Stefanyk.

Постановка проблеми

Українська діалектна мова є складною ієрархією мовно-територіальних утворень, а її вивченням у складі художніх творів займалися В. Ґрещук [1] та Вал. Ґрещук [2], І. Матвіяс [7], Я. Закревська [12], С. Литвинська [5], Н. Руснак [8], Л. Ткач [9], Н. Хобзей [10], А. Яворський [11] та ін. Говіркою називають найменшу територіальну діалектну одиницю (охоплює один або кілька населених пунктів; характеризується єдністю фонетичної, акцентуаційної, морфологічної, синтаксичної та лексичної будов). У межах однієї говірки можуть траплятися елементи інших говірок, якщо є вихідці з тих чи тих місцевостей [7, с. 15].

Василь Стефаник народився та більшу частину свого життя провів на Снятинщині, що на південному сході сучасної Івано-Франківської області. Там панувала покутсько-буковинська говірка як частина галицько-буковинського говору, але й цей поділ не остаточний [7, с. 17-23]. Твори письменника славляться використанням елементів саме покутської говірки. Вивчення цих діалектизмів на основі останніх прижиттєвих видань творів новеліста із застосуванням лінвгостатистичних та корпусних технологій дає змогу глибше потрактувати питомий ідіолект письменника без ідеологічних та інших нашарувань, якими переповнено багато його видань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Українські діалектологи пояснювали вживання нетипових для літературної мови того часу елементів (як фонетичних, так і морфологічних чи синтаксичних) бажанням увиразнити мову персонажів художніх творів, а також розглядали питання - чи це була лише художня стилізація чи природне використання властивого їм мовлення на письмі? [4, с. 148-152; 6; 7, с. 72]. Серед праць про використання діалектних форм у художньому тексті Василя Стефаника варто виокремити наукові розвідки В. Ґрещука та Вал. Ґрещук [2], Б. Кобилянського [4, с. 48-52], І. Матвіяса [7, с. 71-80], численні публікації в межах різноманітних конференцій тощо. Основна полеміка торкалася опису діалектних явищ, наявних у творах, а також наскільки ці явища заважали читачеві, не знайомому з особливостями певної говірки, зрозуміти їхній зміст. Загалом усі розвідки базувалися на окремих творах та різних виданнях.

Мета і завдання статті. Наше дослідження засноване на створеному електронному корпусі новел Василя Стефаника, куди увійшли всі прижиттєві новели автора (5-8), що відповідає основним текстологічним засадам вивчення мови творів певного письменника. Загалом корпус містить 57 новел, загальним обсягом 53978 слововживань (12834 словоформи) [3]. Мета та завдання розвідки полягають у тому, щоб, виокремивши діалектну іменникову лексику новел Василя Стефаника, далі, за допомогою контекстного аналізу й аналізу словникових дефініцій (1-4), визначити провідну тематику вживаних одиниць та виформувати відповідні підгрупи. Отримані факти можуть бути використані як довідковий та ілюстративний матеріал у подальших розвідках.

Виклад основного матеріалу дослідження

Діалектизми вирізняли творчість Василя Стефаника з-поміж інших сучасників та відображали риси покутської говірки передовсім на фонетичному та лексичному рівнях. Розглянемо їх детальніше на прикладі іменникової лексики. З корпусу новел Василя Стефаника виокремлено 507 іменників. Зокрема 211 лексем є іменниками на позначення людей. Серед них визначено такі тематичні підгрупи (тут і далі: слова-приклади подано за алфавітом; у дужках біля слова зазначено абсолютну частоту вжитку лексеми в новелах; далі йде тлумачення слова за одним із словників (1-4), речення-приклади подано за (7)):

1) назви членів сім'ї та свояцтва: бадьо (4) («дядько, старший за віком мужчина» (1, с. 20)), вуйко (3) («дядько по матері» (1, с. 42)), вуйна (2) («тітка, дядькова жінка» (1, с. 42)), дьидя (16) («тато, батько» (1, с. 57-58), фамілія (4) («родина, рідня» (1, с. 195)): - Бадю Семене, на вороні коні та на вози ковані я склав свої діти, аби їх на наругу не подати (7, с. 170); Ой дьидю, не годен я у воську вібути. (7, с. 48); - Хлопче, но а є в тебе вуйко, або тітка, абоякас фамілія? (7, с. 3);

2) назви людей за родом занять: ґазда/ґаздиня (89) («добрий господар / господиня» [1, с. 51]), війт (35) («сільський староста» (4, т. 1, с. 670)), колійовець (1) («робітник, що працює на залізничній колії» (4, т. 4: 223)), ма(д)зур (3) («велика етнічна група поляків, що живе на північному сході Польщі й говорить одним із діалектів польської мови» (4, т. 4, с, 596)), прокуратор (2) («повірений у справах» (4, т. 8, с. 210)), парох (1) («парафіяльний піп» (4, т. 6, с. 76)), фірман (3) («візник» (1, с. 197)), шандар / жандар (14) («жандарм» (1, с. 214)): - Та може би-с дала ми шо їсти, ґаздине моя (7, с. 70); Треба розповісти про смішну подію Івана Гусака, колійовця (7, с. 213); То як станеш на свинцкі торговици, то так ними усіяно, як білим цвітом. Лиш мазурі помежи них з черевами похожаю (7, с. 20); Отець парох як лошак побіг до хати, аби комісар його не запримітив (7, с. 191); - Оце прокуратор сказав оскарженє, а тепер будемо слухати винуванців, - сказав Онуфрій (7, с. 101);

3) оцінні назви людей: бахур (9) («хлопець; дитина» (4, т. 1, с. 114); «пустун, бешкетник» (3, с. 27)), байструк (2) («нешлюбний син, байстрюк» (1, с. 20)), зробок (1) («спрацьований» (1, с. 84)), кальвін (3) («безсердечний, жорстокий чоловік» (1, с. 89; 3, с. 184)), небожьита (3) («пест. бідна, нещасна дитина» (2, с. 121)), нехтолиця (1) («про недбайливу, ледачу жінку» (4, т. 5, с. 402)), паршьик (3) («лайл. поганець, негідник» (3, с. 299)), сарака (6) («бідолаха, нещасна людина, сирота» (1, с. 168; 3, с. 477)), хлоп (6) («селянин, чоловік» (1, с. 202), мужик (4 с. 612)): - Але поміркуй, який бахур мудрий, гет все знає! (7, с. 65); Я зробок - ціле тіло мозиль, кости дрихлаві, шо заки їх рано зведеш докупи, то десіть раз йойкнеш! (7, с. 90); Тай поволочив, кальвін, таку збиту на друге село” (7, с. 29); - Та нам коби цеї нехтолиці хто доносив, то щебисмо дубали поволи (7, с. 197); - Мой, ти, паршьику, не телепай си над книжков як шибеник на грабку, але давай, брьи, горівки (7, с. 40);

Як бачимо, лексика на позначення людини кількісно домінує, що може свідчити про антропоцентричність творчості новеліста. Варто також зазначити, що частина лексики належить до історизмів, де переважають назви професій та роду занять: радний (15) («назва деяких службових посад, а також осіб, що обіймають ці посади» [4, т. 7, с. 437]): І разом з війтом та радними пішли до Кальмана (7, с. 194); нотар (3) («нотаріус» [4, т. 5, с. 447)): Це як озмут упіс, як процент наперед відберут, як нотареви заплатю тай того капітану мало шо мині лишит си (7, с. 32); помийник/помийниця (3) («чоловік / жінка, які служать у кого-небудь дома; наймит / наймичка; уживається як лайливе слово» [4, т. 7, с. 118)): - А хоть ти злодюга вічна і помийник жидівський, але слова добрі маєш, погадав єм собі тай побіг далі (7, с. 32); форшпан (4) («великий довгий віз, підвода» [4, т. 10, с. 629)): Бо як приходит польский жандар, та гонит сина на форшпан, то я беру батіг і сідаю, абим лиш знав, куди їхати (7, с. 201).

іменниковий лексика стефаник говірка

Висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок у визначеному напрямі

Проаналізовані найменування містять багатий етнографічний та культурологічний потенціал. Вони мають бути зафіксовані в майбутньому словнику мови новеліста. Розгляд значення таких лексем у корпусах інших письменників, зокрема й у творах представників Покутської Трійці - Леся Мартовича, Марка Черемшини, дасть змогу отримати списки цих слів і здійснити їхній порівняльний аналіз. Подальший опис решти лексем дозволить наблизитися до інтегрального дослідження лексики Василя Стефаника й сформувати мовну картину світу крізь призму його творів. Цю мовну картину, переконані, можна буде порівнювати з результатами схожого плану інших письменників, зокрема й сучасників, або із загальною мовною картиною світу, властивою українцям.

Література

1. Ґрещук В.В. Діалектне слово в художній мові. Українознавчі студії. 2010-2011. № 11/12. С. 3-11.

2. Ґрещук В.В., Ґрещук В.В. Південно-західні діалекти в українській художній мові. Нарис. Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту імені Василя Стефаника, 2010. 309 с.

3. Данчевська Ю.О., Кульчицький І.М., Ліхнякевич І.О. Lexical and Statistical Aspects of V. Stefanyk's Idiolect Study. Матеріали УШ Міжнародної наукової конференції «Комп'ютерні науки та інформаційні технології»/CSIT2013. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. С. 34-35.

4. Кобилянський Б.В. Діалект і літературна мова. Київ, 1960. 276 с.

5. Литвинська С. Діалектизми в творчості прозаїка Леоніда Куліша. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. Київ, 2019. № 39. С. 30-34.

6. Матвіяс І.Г. Відображення особливостей говорів у мові української художньої літератури. Мовознавство. 2008. № 6. С. 3-13.

7. Матвіяс І.Г. Роль покутського говору в мові творів Василя Стефаника Культура слова: зб. наук. праць Нац. акад. наук України, Ін-т укр. мови. Київ, 2010. Вип. 72. С. 71-80.

8. Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори: монографія. АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. Київ: Наук. думка, 1990. 161 с.

9. Руснак Н. Лінгвокогнітивні та прагматичні виміри діалектних текстів буковинських говірок. Чернівці: Чернівецький національний університет. 2009. 448 с.

10. Ткач Л.О. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Част. 1: Матеріали до словника. Чернівці: Рута, 2000. 408 с.

11. Хобзей Н.В. Говірки суміжжя в діалектній лексикографії: до проблем опису. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: збірник наукових праць. Вип. 21: Ареалогія й ономастика. Ужгород, 2016. С. 162-166.

12. Яворський А. Теоретичні засади вивчення діалектизмів у мові художньої літератури. Лінгвостилістичні студії. 2015. Вип. 2. С. 230-236.

Джерела

1. Гуцульські говірки: Короткий словник [відп. ред. Я. Закревська]. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1997. 232 с.

2. Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березови : словник. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. 221 с.

3. Словник буковинських говірок / заг. ред. Н.В. Гуйванюк. Чернівці : Рута, 2005. 687 с.

4. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970-1980.

5. Стефаник В. Межа. «Літературно-науковий вісник», т. 92, кн. 2. Львів, 1927. С. 97-98.

6. Стефаник В. Твори (передмова В. Коряка. До друку виготував Ів. Лизанівський. 3-є вид.) ДВУ, 1929. С. 94-95.

7. Стефаник В. Твори / з дереворитами В. Касіяна і М. Бутовича. Львів: З друкарні Видавничої Спілки «Діло», 1933. 222 с.

8. Стефаник В. Шкільник. Рідна школа № 1. Львів, 1932. С. 2-4.

References

1. Greshchuk V.V. Dialektne slovo v khudozhnii movi. Ukrainoznavchi studii. 2010-2011. № 11-12. S. 3-11.

2. Greshchuk V.V., Greshchuk V.V. Pivdenno-zakhidni dialekty v ukrainskii khudozhnii movi. Narys. Ivano-Frankivsk: Vyd-vo Prykarpat. nats. un-tu imeni Vasylia Stefanyka, 2010. 309 s.

3. Danchevska Yu.O., Kulchytskyi I.M., Likhniakevych I.O. Lexical and Statistical Aspects of V. Stefanyks Idiolect Study. Materialy VIII Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii «Kompiuterni nauky ta informatsiini tekhnolohii» /CSIT2013. Lviv: Vydavnytstvo Lvivskoi politekhniky, 2013. S. 34-35.

4. Kobylianskyi B.V. Dialekt i literaturna mova. Kyiv, 1960. 276 s.

5. Lytvynska S. Dialektyzmy v tvorchosti prozaika Leonida Kulisha. Humanitarna osvita v tekhnichnykh vyshchykh navchalnykh zakladakh. Kyiv, 2019. № 39. S. 30-34.

6. Matviias I.H. Vidobrazhennia osoblyvostei hovoriv u movi ukrainskoi khudozhnoi literatury. Movoznavstvo. 2008. № 6. S. 3-13.

7. Matviias I.H. Rol pokutskoho hovoru v movi tvoriv Vasylia Stefanyka. Kultura slova: zb. nauk. pr. Nats. akad. nauk Ukrainy, In-t ukr. movy. Kyiv, 2010. Vyp. 72. S. 71-80.

8. Rusnak N. Linhvokohnityvni ta prahmatychni vymiry dialektnykh tekstiv bukovynskykh hovirok. Chernivtsi : Chernivetskyi natsionalnyi universytet. 2009. 448 s.

9. Tkach L.O. Ukrainska literaturna mova na Bukovyni v kintsi ХІХ - na pochatku ХХ st. Chastyna 1: Materialy do slovnyka. Chernivtsi : Ruta, 2000. 408 s.

10. Khobzei N.V. Hovirky sumizhzhia v dialektnii leksykohrafii: do problem opysu. Suchasni problemy movoznavstva ta literaturoznavstva : zbirnyk naukovykh prats. Vyp. 21 : Arealohiia y onomastyka. Uzhhorod, 2016. S. 162-166.

11. Yavorskyi A. Teoretychni zasady vyvchennia dialektyzmiv u movi khudozhnoi literatury. Linhvostylistychni studii. 2015. Vyp. 2. S. 230-236.

Sources

1. Hutsulski hovirky: Korotkyi slovnyk [vidp. red. Ya. Zakrevska]. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Kryp'iakevycha NAN Ukrainy, 1997. 232 s.

2. Negrych M. Skarby hutsulskoho hovoru: Berezovy: slovnyk. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy, 2008. 221 s.

3. Slovnyk bukovynskykh hovirok / zah. red. N.V. Huivaniuk. Chernivtsi: Ruta, 2005. 687 s.

4. Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tt. / AN URSR. Instytut movoznavstva; za red. I.K. Bilodida. Kyiv: Naukova dumka, 1970-1980.

5. Stefanyk V. Mezha. «Literaturno-naukovyi visnyk», t. 92, kn. 2. Lviv, 1927. S. 97-98.

6. Stefanyk V. Tvory (peredmova V. Koriaka. Do druku vyhotuvav Iv. Lyzanivskyi. 3-ye vyd.) DVU, 1929. S. 94-95.

7. Stefanyk V. Tvory / Vasyl Stefanyk; z derevorytamy V. Kasiiana i M. Butovycha. Lviv: Z drukarni Vydavnychoi Spilky «Dilo», 1933. 222 s.

8. Stefanyk V. Shkilnyk. Ridna shkola. № 1. Lviv, 1932. S. 2-4.

Размещено на Allbest.ru