Реалізація просторової семантики дериватів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація просторової семантики дериватів

Тетяна Ястремська, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України

Abstract

Realization of the spatial semantics of derivatives

This article deals with the semantic structure of derivatives which reveal speakers' worldview. The meaning of spatial concepts depends mainly on the speaker's «dialectal worldview». A number of cases have been analyzed: the adverbs vnyz, vdolynu `down', dhori `up' as well as the derivative of the word hora (zahora), one of the senses of which in the analyzed dialects is `the Chornohora mountain range'. The studied examples (words and expressions) relate to the mountain passes Ruska Put, Veretskyi Pass, as well as the mountain range Chornohora, the highest mountain range in Western Ukraine. The sources of the study are dialectal records, regional dictionaries and texts, as well as linguistic atlases.

Keywords: dialectal worldview, dialectal semantics, adverbs, map, Ukrainian dialects.

Семантика діалектних слів відображає світосприйняття мовців, зокрема їхнє розуміння та відчуття простору. Саме тому, аналізуючи семантичні особливості дериватів-прислівників, чимало прикладів пояснити складно.

Однак саме діалектні матеріали дають змогу вийти за межі усталених правил літературної мови, виявити унікальні семантичні моделі творення дериватів. Діалектне мовлення «значно ширше, ніж літературна мова, відображає процес творення слів з відхиленнями від типових слово-твірних моделей, роблячи їх менш “морфологічними”, менш строгими щодо семантики і форми. Для діалектного мовлення характерний досить активний вияв у конкретних актах спілкування лексичних мотиваційних зв'язків, які визначають місце похідного слова в словотвірному ланцюжку і ширше - у словотвірному гнізді. Діалекти дають цікавий матеріал щодо фоно-морфологічного варіювання похідних слів та ін.» [Янценецкая 1979: 43].

Серед переваг аналізу мовних явищ на діалектному матеріалі є також змога вийти за суто лінгвістичні межі, намагаючись осягнути світогляд діалектоносіїв, їхню ментальність, спосіб мислення та модель формування картини світу. Адже відмінності між літературною мовою та діалектами є не тільки у мовній площині, а й у площині формування «моделі» світу для носіїв різних говорів, що зумовлено передусім територією, локалізацією, історичними передумовами формування діалектів. «Концепція діалектної мови, яка представляє діалекти як макросистему зі спільними і відмінними рисами, пропонує теоретичне підґрунтя для припущення не про єдність чи відмінність картин світу окремих діалектів, а про варіативність спільної діалектної картини світу як однієї зі складових мовної картини світу. Одне із завдань, яке постає перед дослідниками цього дослідницького напряму, є виявлення тих фрагментів макросистеми діалектної мови, у яких виявляються відмінності у світобаченні носіїв діалектів» [Нефедова 2008: 86].

Мовець не тільки формує «діалектну картину світу», а й «організовує семантичний простір тексту, ... є тим орієнтиром, щодо якого в акті комунікації починається відлік часу і простору» [Апресян 1997: 274; див. також: Цивьян 1990: 8]. Саме тому для формування семантики важливо виокремити просторові параметри, які усвідомлює мовець; «не загубити» його у формуванні семантики. Від світобачення мовця чи від місця його перебування може залежати і точка відліку, і напрямок руху.

Спосіб збереження та відтворення інформації про явища дійсности залежить не тільки від ментальности мовця, а й від соціальних, вікових, професійних, географічних чинників. Як слушно зазначив Р. Голик, «вираження етнокультурних концептів, пов'язаних із мовною категорією простору, усе ще потребує глибоких досліджень. Скажімо, та ж категорія гори й суміжні з нею поняття формують не лише фольклорні стереотипи; для таких етнодіалектних груп, як, наприклад, гуцули чи бойки, вони (прямо чи опосередковано) становлять вісь, довкола якої будується мовна картина світу загалом» [Голик 2003: 551].

У статті продемонстровано водночас складні та цікаві приклади діалектної семантики, яку носії говорів «формують» на підставі не тільки особливостей рельєфу місцевости, яку заселяють (терени Карпат), а й власного світобачення, власної «моделі» світу.

Джерельною базою дослідження слугували записи говіркового мовлення (передусім гуцульського, бойківського, покутського діалектів), діалектні словники та картотеки, тексти, етнографічні матеріали.

1. Як, спустившись «вдолину», потрапити в «Русь»

Наталя Хобзей у статті «Назвирусин, руський у діалектних словниках і поза ними» [Хобзей 2019: 140-148] згадує фразеологізм іти на Русь, який тісно пов'язаний із назвою Руський путь, чи Руський шлях.

Перевал Руська путь, як зазначив археолог та етнограф В. Кобіль- ник, - давній український торговельний шлях, «головний перевал першого порядку», називають його ще «соляним» шляхом: «Незбитим є фактом, що торговельні дороги вели до таких місць, в яких були найбільше потрібні речі й з яких можна було ці речі привозити - а інші вивозити. Таким конечним продуктом була сіль. І саме на Бойківщині, по обох сторонах дороги з Закарпаття через “Руську путь”, маємо сільні околиці ... А тому що на Закарпатті сіль була конче потрібна, не диво, що вони по нашу сіль на Бойківщині заходили й вимінювали на свої бронзові вироби» [Кобільник 1933: 41]. Хоча тепер - це лише туристичний пішохідний маршрут, що з'єднує с. Либохора Турківського р-ну Львівської обл. та с. Буковець Воловецького р-ну Закарпатської обл., відстань між якими, за підрахунками укладачів туристичної карти, через перевал - 12 км, при цьому перепад висот становить 617 м (див.: карту 1). Однак на картах Google (див.: карту 2) прямий перехід між цими населеними пунктами недоступний. Потрапити з Буковця в Либохору можна тільки в обхід, пройшовши майже 60 км.

Фразеологізм іти на Русь наводить М. Онишкевич за працями о. Ю. Кміта та В. Охримовича: Русь: іти на Рус ' (Км[іт], Охр[имович]) `йти з гір в долину' [Он. 2: 197]. Щоб зрозуміти семантику фразеологізму, Н. Хобзей апелює до спогадів художника Б. Яворського, записаних 2010 року в Турці: «Слово “Русь” означає “низ”. Вираз “йти на Русь” означає “йти вниз, у долину”. Отже, коли приходили люди з-за гір і питали в місцевих мешканців, як пройти до тієї чи тієї місцевості, то завжди чули у відповідь: “На Русь”, тобто вниз. Коли я був маленьким, так говорила моя бабця» [Хобзей 2019: 142].

Карта 1

Карта 2

Отож іти на Русь має значення `іти через перевал - із Закарпаття в Галичину' (див.: карту 3; перевал № 1).

Карта 3

За словами Н. Хобзей, «ареал поширення топоніма Руська путь у бойківських говірках є незначним, хоча й назва (у сучасній літературі, очевидно, щоб “українізувати”, вживають також і Руський шлях) продовжує бути офіційною на географічних картах і позначає “головний перевал першого порядку [тепер тільки пішохідний. - Н. Х.] на Верховинському вододільному хребті у південно-східному напрямку”¹, що з'єднує с. Либохори у Львівській області та с. Буковець у Закарпатській області. Зазначу, що в географічній літературі є ще один перевал на тому ж таки Верховинському вододільному хребті, який, окрім назви Верецький, має ще й інші назви - Ворітський, Руські Ворота» [Хобзей 2019: 140-141], про який ітиметься в наступному підрозділі.

2. Дгорі - через Верецький перевал

Із-поміж дериватів слова гора виявлено прислівник дгор 'і, поширений у гуцульських, бойківських і закарпатських говірках, одне зі значень якого - `у напрямку вгору до вершини гори (чи вздовж похилої площини)':

Карта 4

Иди шукати д 'горі дороги! [...] Дай суди солонину, а йди шукати в долину дороги (Розтоки) [Шух. 5: 142]; Отд такый бисаговатый <`не- зґрабний'>, шчо нійак не гдден идгдр 'і пуйти (Липча) [Грицак 1: 162]; Іду д гдр 'і (Верховина) [КСГГ]; Мігаюк встав поволи, узєв у руки перед себе калюхи тай пишов идгорі <`на полонину'> ид товаришам (Голови) [Шек_Р: 285]; П'ідн'імайе^имес'а г'ірс'кьіми крутыми дордгами усе дгдр'і і дгдр'і (Сойми) [УЗГ_Т: 141]; Кб'лис йекробили в бути ні обен ^парубок мау буку // пішіли уни в магазин набрати шо т раба до йі'ди / та й ідут д 'гор // с сиба до кб'либи (Дихтинець) [БГ_Т: 332]; Тяшко ми вже стало дертися дгдрі гордв [Матіїв: 120] та ін.

Однак у цитаті Они уже пак забралис 'а і п 'ішли дгдр 'і //туды дис 'на Л'в'іушчину [УЗГ_Т: 124], зафіксованій у с. Підполоззя Закарпатської обл., окреслити значення виявилося складно. На перший погляд, видається, що все «правильно»: Підполоззя розташоване на висоті 365 м над рівнем моря, а Климець (найближчий населений пункт Львівської обл.) - 768 м. Однак, як виявилося, перейти із Закарпаття в Галичину не так просто (це виразно демонструє карта 4), адже шлях пролягає через Верецький перевал, висота якого 841 м, що розділяє Львівську та Закарпатську обл. Отже, очевидно, що дгдр 'і має значення `через Верецький перевал' (див.: карту 3; перевал № 2).

3. Піти «за гору»

Інтровертивність діалектного мовлення демонструє чимало діалектних контекстів. Зафіксовані приклади ілюстративного матеріалу не завжди дають змогу чітко зрозуміти значення такого, здавалося б, цілком зрозумілого слова гора та дериватів, утворених за допомогою префікса за- (загора, загір 'я, загірський), а також конструкцій в гори, за гору, за горою, з-за гори. Одне зі значень слова гора - `Головний Карпатський хребет Чорногора; Чорногірський хребет', який є природним кордоном між Івано-Франківською та Закарпатською обл., а упродовж багатьох століть розділяв держави, до яких належали Галичина й Закарпаття. Перейшовши хребет, можна потрапити на сучасне Закарпаття, чи, як документують аналізовані джерела (датовані переважно кінцем ХІХ - І половиною ХХ ст.), - «на угорський бік», «на Мадярщину», «на Закарпатську Верховину», рідко - у Румунію.

Деякі цитати містять «підказки» щодо напрямку шляху, зокрема згадки-уточнення про «угрів», Угорщину², Мадярщину, Волохів, а також вказівки на конкретні населені пункти - Рахів, Бичків, Богдан, Ясіня Рахівського р-ну Закарпатської обл., які до 1945 року належали до Мар- мароського комітату (Румунія):

Угри піти за гору [Мосора: 30]

Карта 5

Ай подемо, товаришу, у горы, у горы, Та вынесемъ своимъ женкамъ шовку на чемборы; Ай подемо, товаришу, въ горы на Ясинье, Та принесемъ своимъ женкамъ бульбовъ на насінье [Гол.: 375]; пор.: Спытайся Марысю мами, Цы поідешь ты зъ нами? Завеземо тя въ горы, Леповернешь николи [Гол.: 487]

Давно був за Горов (в Угорщині) кєшкий рік (Голови) [Шек_Р: 284] За горов був тєшкийрік. Загірскі купці, Волохи зибралиси тай пишли до нас за хлібом (Голови) [Шек_Р: 284]

Він пишов за Гору - у Луги - за чюмовами до люльки [Шек_ДИ: 162]; Давно у горах ніхто ни боронив ходити за Гору. Тай усе, шо кому було потрібно, то діставали из-за Гори; Люде несли за Гору на конех вирменам сафіян та свічки, а з-за Гори зносили кукурудзи, чюмови тітіню та усєку крамшіну: єк широкі загірскі ремені, закочєнки крисані, так повскі, білі, з високими наголовниками; чєлідинскі жовті чоботи, шовкові фустки тазелізник [Ibid.: 169]; А заГоров були бані тай тимунь там бриндза була дорога [Ibid.: 170]

Вибралися раз оба «за гору», на угорський бік [Лом_В: 94]

Він нажив багатства, торгуючи з опришками горілкою і міняючи її за всячину, що йому опришки з грабунків «за горою» (з Мадярщини), приносили [Лом_В: 43]

Ще більше можна було заробити, переганяючи закуплену тут худобу «за гору», цебто на Мадярщину [Лом_В: 121]

Назбирає тих шкір, натерхає на коні, і, за гору. В Рахів, в Бичків, чи в Сигіт [Лом_В: 107]

Мій Михайлик найшов собі любку «за горов» у селі Богдані й живе там із нею [Лом_ЗС: 125].

Засвідчено також мовні ілюстрації, у яких значення слова гора можемо окреслити на підставі опозицій, як-от: за кордон (Буковина) / за гору (Угорщина) / в Волошшіну, на волоський бік (Румунія), при цьому важливим є місце запису, як, наприклад, с. Голови Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.:

Одни идут за курдун, другі - за гору, треті - в Волошшіну [Шек_Р: 282]; Видразу Андрійчикздогадався, шо це татаре, за єкі їмурозказували люде нираз та ни двічі за Горов тай на волоскім боці [Ibid.: 306].

Однак у деяких цитатах місце «за горою» окреслити складно; можна припустити, що йдеться про територію Угорщини (за Чорногірським хребтом; сучасне Закарпаття), пор.:

А куєт ми зазулицьи / За валом, за валом, / Ой наймив си Нико- лайко /За гору з товаром (Соколівка); А кувала зазулиця отам на йивірю, / Уже три днї і три ночі чоловік за гірю. /Вчора прийшов мій чоловік та став на подвірю, /А я собі молоденька з горівков за стілю (Криворівня) [Шух. 3: 130, 156]; Туманюк ходив в опришки за гору, на Буковину, Туречіну, Волошіну тай Долів (Голови) [Шек_Р: 288].

Аналізуючи дібрані контексти не важко не помітити різного написання слів (разом та окремо), інколи - у лапках чи з великої літери (слово Гора). На перший погляд, такі орфографічні деталі видаються неважливими, зважаючи на час записів - кінець ХІХ - початок ХХ ст. Проте, на мою думку, збирачі та записувачі таких матеріалів - люди переважно дуже освічені, - не могли писати не задумуючись. Вони вкладали власне розуміння, сприйняття, усвідомлення в написання тих чи інших слів.

У працях М. Ломацького фіксуємо слова загору, загоров, подані разом і в лапках; автор, очевидно, намагався наголосити, що йдеться не просто про місце за горою, до того ж, послідовно додано уточнення, наприклад:

* за гору = загору `за Чорногірський хребет - в Угорщину': Ото ж пішов Лукин «загору», на Закарпатську Верховину, знайшов там «ковача»; Радить Сверлан Лукинові йти по жінку «загору». Найближче там село за Копилашем Луги [Лом_ЗС: 133, 185] * за горов = загоров `за Чорногірським хребтом - в Угорщині': Оба з дєдем ідуть у далекі гори, перейшли Чорногору, вже «загоров» [Лом_ЗС: 186].

Слово загора словники фіксують зі значеннями: `гора<sup>3</sup>' [Жел. 1: 240 («Berges»)], `місцевість за горою, за горами' [Яв.: 157]. Гуцульські джерела фіксують слово із прийменником з (пор. написання: з Загори, з-загори): Дєкую тобі, свєте, велике, запашне Сонечко, шо єс позволило мені діждати тє сегодни уздріти. Поможи ми мирно си вернути з Загори и знов тєуздріти з оцего місця [Шек_Р: 305]; Напитки, всякі вина й горілки привезено на конях аж із Сиготу «з-загори» [Лом_В: 97]; «З-загори» привів собі милу й роботящу жінку, діждався діточок [Лом_ЗС: 193].

Особливості діалектного словотворення та слововживання виявляють деривати:

загір'я (загорье, загорья, загірє)

1) `місцевість за горою, за горами' [Жел. І: 238 («Ort (Dorf etc.) hinter einem Berge»); Гол.: 557 («загорье»); Гр. 2: 26 («местность за горою»); СУМ 3: 77; СУМ₂₀: 949]: Ой з за- гірямісяченко, ззагіря, /Віводимомолоденьтю (!) ззастїля; Ой з загіря місяченько, з загіря, / Віводимо друженьтю з застїля (Іллінці) [Голуб.: 185, 188]; Ой з загіря місєченьку, з За-а-а ги-іря-я-я, / Ой чєс тобі кни-и-изю з засті-і-ілля-я [Шек_ДИ: 221]; пор.: демінутиви загіренько, загір'ячко: Встала дівонька скоро день, / Пішла з горнєтком по во- гень; / Вийшла дівонька на загіренько, / Винесла вогонь за рукавеньком (Підберізці) [Гнатюк Г: 96]; Ой кіт-воркіт по загір'ячках скік, перепелочки ловив [Гр. 2: 26]

2) `територія за Чорногірським хребтом - Угорщина' [Мосора:

49 (загорє «Угри»)]: - Шо то за люде, - ни мих сам пизна- ти. - Ци би то єкі йшли из Загіря, ци відкив [Шек_Р: 306]; Сонце, паленіючі, помали закочювалоси великим кругом поза верхє - у Загірє; Нічь утікала темним туманом поза Скупову, через Чьорногору у Загірє, перед єсним світлом днини; Але єк вернувси старий з Ґаджіни, а стара виділа, шо то старий шош крутит, бо син шош задовго сидит у Загірю [Шек ДИ, с. 23, 45, 165]; пор. у пам'ятках української мови: Выступи полкъ изъ загорья (XV) [МСДЯ 1: 907 («Іпатіївський літопис»)]; Славяне, якъ Кромеръ написалъ, осіли Угорское загоре (XVII) [Тимч МС 1: 265]

загірний (загірній) який міститься за горами; загірний (про місцевість, територію)' [Жел. 1: 238 («jenseit des Berges, von hinter den Bergen»); Гр. 2: 26 («находящійся за горами»); СУМ 3: 77; СУМ₂₀: 949]; пор. у пам'ятках: Загорніи части земли Угорской (XVII) [Тимч МС 1: 265]

загірський (загорскій, загірский)

1) `який розташований за горами; загірний' [Жел. 1: 238]

1.1) `який розташований за Чорногірським хребтом, в Угорщині' : Казав, шо пид Попіваном з загірского боку є й таке зілє, шо єк йиго уздриш, то доків ни покладеш коло него на земню ґрейцер, то дотів уно си ни даст урвати [Шек_ДИ: 174]

2) `привезений із-за Чорногірського хребта - з Угорщини

(про капелюх, хустку)': Ка зеленомъ заріночку пасе милый кони, Я бы єго испознала, бо вонь у ґалоні, Ой а ґалот, Коломьійскій, капелЮхъ загорскій, А мой милый чорнобривый, якъ панъ Переровскій [Гол.: 501 (Гуц.)]; Вїців носили за Гору бриндзи продавати тай воли, а вїтів виносили кукурудзи, зелізо, крисані та загірскі шовкові фустки и усєку крамшіну, куповану у мадярских «бовтах» (Голови, Красноїлля) [Шек Р: 108]; Широкі загірскі ремені; Тай уся їх чєлідь була пишна, єк пави, добірно зібрана та позавиванау дорогі шовкові загірскі фустки [Шек_ДИ: 170, 249];

на камени, ни ни ви ^ш иім., си и ffi ^іоу уьш г иск и , / ТаГиТ фаїниТ таї ве^Ісели^ії, капе^Іл'ух за^Ігі^ирск-иї (Річка, Яворів) [СГРЯ: 507]

3) `який мешкає за Чорногірським хребтом - в Угорщині (про купця, відьму)': И загірскі купці Волохи хожували суда до нас за хлібом почерез полонини; Розказали Туманюкови, шо загирскі Волохи, єк си вертали з долу, збиткувалиси з них и зробили їм богато шкоди (Голови) [Шек_Р: 284, 289]; Кутскі вирмени вели велику торговлю з загірскими купцями; Тай з-за Гори приходили до нас на рокові єрмарки загірскі купці «товти» [Шек_ДИ: 169, 170]; Пішов Лукин дальше [...] в Луги. А воно ні! На одному закруті плаю заступає йому дорогу ... Хто ж би? Відьма! Загірська відьма [Лом_ЗС: 187].

Важливо зазначити: якщо перевал Руський шлях, як і Верецький перевал, є на межі Львівської та Закарпатської обл., то шлях «за гору» (через Чорногірський хребет) - між Івано-Франківською та Закарпатською обл. (див.: карту 5; перевал № 3).

дериват прислівник діалектний семантика

Висновки

Пропоноване «географічно-діалектологічне» дослідження дало змогу:

- виявити особливості діалектної семантики на прикладі прислівників вниз, вдолйну, дгорі та інших дериватів слова гора, одне зі значень якого в аналізованих говірках - `гірський хребет Чорногора'; засвідчені значення пов'язані з переходом гірських перевалів Руська путь (№ 1 на карті 3), Верецький перевал (№ 2), а також із переходом через Чорногір- ський хребет (№ 3);

- підтвердити, наскільки важливою є повнота та коректність тлумачення слів, уникнення тлумачень поза контекстом, адже мовні ілюстрації, мі- кро- та макроконтексти є визначальними для окреслення семантики слів;

- продемонструвати, що визначальним у формуванні семантики є мовець - носій говору, зокрема його світобачення, світосприйняття та його «модель» світу.

Перелік населених пунктів, регіонів та їх скорочень

Бичків - с. Великий Бичків Рахівського р-ну Закарпатської обл.

Богдан - с. Богдан Рахівського р-ну Закарпатської обл.

Буковець - с. Буковець Воловецького р-ну Закарпатської обл.

Верховина - смт Верховина Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.

Голови - с. Голови Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.

Дихтинець - с. Дихтинець Путильського р-ну Чернівецької обл.

Красноїлля - с. Красноїлля Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.

Річка - с. Річка Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

Розтоки - с. Розтоки Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

Сигід - м. Сигід, повіт Мармарош, Румунія

Сойми - с. Сойми Міжгірського р-ну Закарпатської обл.

Соколівка - с. Соколівка Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

Яворів - с. Яворів Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

Джерела

БГ Т - Буковинські говірки: хрестоматія діалектних текстів / уклад.: Н. Руснак, Н. Гуйванюк, В. Бузинська. Чернівці: Рута, 2006. 383 с.

Гнатюк 1909 - Гаївки / зібр. В. Гнатюк. Матеріяли до української етнольогії. Львів, 1909. Т ХІІ. 367 с.

Гол. - Головацкий Я.Ф. Материалы для словаря малорусского наречия. Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Т 10. Пряшів, 1982. С. 311-612.

Голуб. - Весїлє в селї Ілинцях, Снятинського пов. (1914 р.) / запис. О. Голубо- вичева. Матеріяли до української етнольогії. Львів, 1919. Т. ХІХ-ХХ. С. 177-193.

Гр. - Словарь української мови: у 4 т. / за ред. Б. Грінченка. Т І-IV. Київ, 19071909.

Грицак - Грицак М.А. Матеріали до Словника українських говірок Закарпатської області. Вип. 1: А-Б / за ред. П.Ю. Гриценка. Київ: КММ, 2017. 380 с.

Жел. - Желеховский Є., Недільский С. Малоруско-нїмецкий словар: у 2 т. Львів, 1886.

КСГГ - Картотека «Словника гуцульських говірок» / зберігається в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ

Лом В - Ломацький М. «Верховино, світку ти наш». Нариси з Гуцульщини. Ню Йорк: Українське видавництво «Говерля», 1960. 288 с.

Лом ЗС - Ломацький М. Заворожений світ. Ч. І: По той бік Чорногори. Мюнхен; Нью Йорк: Buchdruckerei «Logos», 1965. 231 с.

Матіїв - Матіїв М. Словник говірок Центральної Бойківщини. Київ; Сімферополь. 2013. 602 с.

Мосора - Мосора М. Словар гуцульський зібраний Михайлом Мосорою. 18851896 / рукопис; зберігається в архіві І. Франка у Києві. № 3/100.

МСДЯ - Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка: в 3 т. Санкт-Петербург, 1893-1903. Т І-ІІІ.

Он. - Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: у 2 ч. Київ: Наук. думка, 1984.

СГРЯ - Астаф'єва М.М., Воронич Г.В. Словник гуцульських говірок Річки та Яворова: у 4 кн. Івано-Франківськ, 2014. Кн. 1: А-Ж. 515 с.

СУМ - Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наук. думка, 1970-1980. Т І-XI.

СУМ20 - Тлумачний словник української мови: у 20 т. (електронна версія Українського мовно-інформаційного фонду НАН України).

Тимч_МС - Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVm ст.: у 2 кн. / підгот. до друку В. Німчук, Г. Лиса. Київ; Нью-Йорк, 2002.

УЗГ Т Українські закарпатські говірки. Тексти / упоряд. та передм. О. Миголи- нець, О. Пискач. Ужгород: Ліра, 2004. 400 с.

Шек ДИ - Шекерик-Доників П. Дідо Иванчик. Верховина: Редакція журналу «Гуцульщина», 2007. 496 с.

Шек_Р - Шекерик-Доників П. Рік у віруваннях гуцулів. Верховина: Редакція журналу «Гуцульщина», 2009. 352 с.

Шух. - Шухевич В. Гуцульщина. Ч. I-V Львів, 1899-1908.

Яв. - Яворницький Д.І. Словник української мови. Т 1 (А-К). Катеринослав: Слово, [1920].

Література

1. Апресян 1966 - Апресян Ю. Идеи и методы современной структурной лингвистики. Москва: Наука, 1966. 305 с.

2. Апресян 1997 - Апресян Ю.Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира. Семиотика и информатика. Opera selecta. Москва, 1997. Вып. 35. С. 272-298.

3. Голик 2003 - Голик Р. Гори, долини і тексти: етносеміотика фольклорного простору Яна Адамовського і «культурологія природи» Яцека Возняковського. Діалектологічні студії. 3: Збірник пам'яті Ярослави Закревської / відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей. Львів, 2003. С. 546-552.

4. Кобільник 1933 - Кобільник В. Руська путь. Літопис Бойківщини. 1933. Ч. 2.

5. Нефедова 2008 - Нефедова Е.А. Многозначность и синонимия в диалектном пространстве. Москва: Макс-пресс, 2008. 464 с.

6. Хобзей 2019 - Хобзей Н. Наукові студії: діалектологія, етнолінгвістика, лексикографія / упор. О. Сімович; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Львів, 2019. 832 с.

7. Цивьян 1990 - Цивьян Т.В. Лингвистические основы балканской картины мира. Москва: Наука, 1990. 209 с.

8. Янценецкая 1979 - Янценецкая М.Н. Семантические вопросы теории словообразования. Томск, 1979. 242 с.

Размещено на Allbest.ru