Військово-публіцистичний дискурс в аспекті гендерної проблематики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІЙСЬКОВО-ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ДИСКУРС В АСПЕКТІ ГЕНДЕРНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ

Мокрій Я.О., старший викладач кафедри філології, перекладу та стратегічних комунікацій Національної академії Національної гвардії України

Статтю присвячено вивченню військово-публіцистичного дискурсу в аспекті гендерної проблематики. Розглянуто поняття «гендер». Гендер інтерпретується як соціальна стать, екзистенційний конструкт, що синтезує культурне та біологічне у людині, зумовлений і створений її соціокультурним оточенням. Гендерні ознаки - це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічої та жіночої свідомості, які виявляють особливості номінативної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, зумовлені статтю, особливостями мовленнєвої діяльності та мовленнєвої поведінки. Доведено, що гендерні ознаки мають національно-культурне підґрунтя, яке виражається у гендерних стереотипах. Гендерні стереотипи вербалізуються у значеннях мовних одиниць. Розглянуто поняття публіцистичного дискурсу. Під публіцистичним дискурсом розуміють мовленнєво-мисленнєву діяльність, здійснювану в межах друкованих засобів масової інформації, гендерне підґрунтя якої має два плани: лінгвальний і лінгвокогнітивний. Доведено, що дослідження мовних гендерних особливостей військово-публіцистичного дискурсу є перспективним напрямом розвитку лінгвістики, який дає багатий матеріал для вивчення особливостей військового дискурсу. Необхідність таких досліджень зумовлюється чіткою гендерною забарвленістю військової комунікації через виключну маскулінність військової сфери. Маскулінність у військовій субкультурі проявляється у вихованні культу сили, мужності, агресивності, духу змагання і суперництва за принципом «якщо не ти переможеш, тоді переможуть тебе». Крім того, люди, котрі свідомо обирають професію військового, мають вищий ступінь войовничості й агресивності характеру, ніж інші представники суспільства. Всі ці особливості відбиваються на мовних засобах, які використовуються у військово-публіцистичному дискурсі.

Ключові слова: публіцистичний дискурс, маскулінність, гендер, військова комунікація, гендерні особливості.

MILITARY JOURNALISTIC DISCOURSE IN THE ASPECT OF GENDER ISSUES

The article is devoted to the study of military journalistic discourse in the aspect of gender issues. The concept of “gender” is considered. Gender is interpreted as a social sex, an existential construct that synthesizes the cultural and biological in person, which is conditioned and created by his socio-cultural environment. Gender characteristics are essential manifestations of cognition of the world through the prism of male and female consciousness, which reveal the features of nominative and communicative activity of men and women due to gender, features of speech activity and speech behavior. It is proved that gender features have a national-cultural basis, which is expressed in gender stereotypes. Gender stereotypes are verbalized in the meanings of language units. The concept of journalistic discourse is considered. Journalistic discourse is understood as speech-thinking activity carried out within the print media, the gender basis of which has two plans: lingual and linguocognitive. It is proved that the study of linguistic gender features of military journalistic discourse is a promising direction in the development of linguistics, which provides rich material for the study of the features of military discourse. The need for such research is due to the clear gender color of military communication due to the exceptional masculinity of the military sphere. Masculinity in the military subculture is manifested in the education of a cult of strength, courage, aggression, a spirit of competition and rivalry on the principle “if you do not win, then you will be defeated”. In addition, people who consciously choose the military profession have a higher degree of militancy and aggression than other members of society. All these features are necessarily reflected in the linguistic means used in military journalistic discourse.

Key words: journalistic discourse, masculinity, gender, military communication, gender features.

Постановка проблеми

Вивчення ґендерної проблематики у мовознавстві та перекладознавстві стає одним із пріоритетних напрямів досліджень сучасних вітчизняних і зарубіжних учених. Метою таких праць є встановлення певних особливостей у зіставленні однієї мови з іншими чи одного вихідного тексту з іншим. Крім цього, питаннями мовлення як ідентифікатора індивідуальних характеристик особистості займалися і продовжують займатися як українські, так і іноземні лінгвісти.

Дослідження мовних гендерних особливостей військово-публіцистичного дискурсу є перспективним напрямом розвитку лінгвістики, що дає багатий матеріал для вивчення особливостей військового дискурсу. Необхідність таких досліджень зумовлюється чіткою гендерною забарвленістю військової комунікації через виключну маскулінність військової сфери. Одним із перших науковців, хто звернув увагу на те, що гендер відіграє одну із ключових ролей у відображенні мовної компетенції індивіда, був С.В. Засєкін [1]. Також над проблемою мовних гендерних особливостей працювали А.В. Кириліна, Є.А. Земська, М.А. Китайгородська, Н.М. Розанова, Т.Г. Лук'янова та ін. [2-4].

Хоча в різних суспільствах чоловічі та жіночі ролі можуть бути різними, у всіх діє одне правило: те, що вважається за чоловіче, маркується суспільством як пріоритетне і домінуюче; все, що вважається жіночим, визнається вторинним і підлеглим. Так була з'ясована одна з особливостей гендерних ролей і відносин - вони конституюють (стверджують) домінування у суспільстві маскулінного і придушування фемінного.

Дискурс можна розглядати як мовленнєво-комунікативну діяльність, що протікає у широкому соціокультурному контексті та є сукупністю процесу і результату, частину мовленнєво-комунікативного процесу, у якому індивіди конструюють власні смисли. Окрім суто лінгвального, дискурс має зовнішній екстралінгвальний і внутрішній лінгвокогнітивний вимір. Встановлено, що зовнішній екстралінгвальний вимір дискурсу відбиває комунікативну ситуацію в усьому розмаїтті її антропоцентричних, етнографічних, соціологічних, психологічних, культурологічних складових частин, а внутрішній лінгвокогнітивний контекст постає ментальним відображенням зовнішнього.

Дискурс періодичних видань, тобто публіцистичний дискурс відрізняється низкою синтаксичних особливостей. У ньому багато експресивних конструкцій, які дуже рідко з'являються у науковій мові та взагалі відсутні в офіційно-діловій. Лінгвальний план публіцистичного дискурсу проявляється у його мовних засобах, серед яких найбільший інтерес для нас становлять такі, які репрезентують стереотипні уявлення про маскулінність і фемінінність у лінгвокультурі відповідної нації. Мовні засоби публіцистичного дискурсу концентруються на формуванні таких аспектів висловлювання, як інформування та вплив. Інформаційна орієнтація публіцистичного дискурсу пов'язана з документальністю, об'єктивністю, фактуальним викладом інформації, офіційністю, логічністю й аргументативністю. Аспект впливу проявляється через оцінку, авторське ставлення до змісту висловлювання, імперативність, образність. Фахівці звертають увагу на те, що тексти публіцистичного дискурсу як частина масової комунікації, з одного боку, відображають стереотипи масової свідомості, а з іншого - формують їх, нав'язуючи індивіду певні смаки, життєві пріоритети, моделі поведінки, у т. ч. мовленнєвої. Під публіцистичним дискурсом розуміємо мовленнєво-мисленнєву діяльність, яка здійснюється в межах друкованих засобів масової інформації та має два плани: лінгвальний і лінгвокогнітивний, що реалізуються в основній формі організації та продукті цієї діяльності - тексті. Протягом останнього часу публіцистичний дискурс викликає особливий інтерес як сфера маніпулювання масовою свідомістю. Найважливіша роль у цьому процесі належить мові, яка, сама не маючи влади, отримує її, коли регулярно використовується людиною в повсякденному житті. Беручи до уваги роль мови у концептуалізації та класифікації людського досвіду, за словами О.С. Кубрякової, стає зрозумілим, що ті, хто створює символи та наділяє їх значенням, володіють великими перевагами та владою [6].

Публіцистичний дискурс, котрий відображає сучасний стан суспільства, є актуальним комунікативним контекстом для вивчення особливостей функціонування гендерних стереотипів. На когнітивному рівні гендерні стереотипи визначаються як найзагальніші уявлення про якості, атрибути, моделі поведінки та соціальні ролі, сумісні або несумісні з образом типового чоловіка або жінки у свідомості певного лінгвокультурного соціуму на конкретному історичному етапі його розвитку. На мовному рівні гендерні стереотипи розглядаються як системи знаків, що репрезентують етно- та соціокультурні уявлення про типового чоловіка або жінку за певної передбачуваності асоціативних зв'язків. Дослідження мовної репрезентації гендера у публіцистичному дискурсі проводилися на матеріалі англомовної публіцистики [7].

Результати аналізу мовної гендерної репрезентації дозволяють дослідити реалізацію патріархатних стереотипів на різних мовних рівнях. У дискурсі маркери морфо- та лексико-семантичного рівнів, які позначають референтів-жінок, на відміну від чоловічих, несуть у собі переважно негативні конотації. Маркування референта-жінки відбувається лише за умови комунікативної необхідності для запобігання зриву комунікації. На граматико-семантичному рівні патріархатні стереотипи проявляються у використанні займенника he у загальнородовому значенні. Після статусних і професійних мовних гендерних репрезентацій переважно вживається займенник he, що реалізує патріархатне уявлення про стать осіб, котрі мають високий соціальний статус або престижну професію. Із займенниками та займенниковими сполуками, що не асоціюються з індивідом певної статі, розповсюджені «антисексистські» варіанти they і he or she.

Розбіжності у результатах мікродіахронічного аналізу функціонування мовних одиниць, які репрезентують гендер в американському та британському публіцистичному дискурсі на трьох часових зрізах (60-і рр., 70-80-і рр., 90-і рр. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.), демонструють вплив соціальних чинників на мову, а саме дозволяють проаналізувати динаміку змін у виборі мовних засобів під дією руху політкоректності та феміністської лінгвістики. Мають місце суперечливі тенденції: з одного боку, поширюються «політично коректні» засоби мовної репрезентації гендера, а саме, альтернативні варіанти одиниці man (men), складних номінацій із компонентом man- на початку слова й анафоричного займенника he, а з іншого - зростає частотність складних номінацій із компонентом -man наприкінці слова. Головним фактором, що зумовлює поширення «антисексистських» альтернатив, є усвідомлення комунікантами ідеологічної навантаженості «андроцентричних» одиниць. Іншим фактором є характер мовної системи, яка демонструє певний консерватизм навіть на найвідкритіших своїх ділянках, виключаючи розповсюдження тих альтернатив, що не відповідають принципу мовної економії.

- Природно-естетичні ГМАС позначають властивості зовнішності референта, що підлягають естетичній оцінці в термінах «красиво - потворно», пор.: raven-maned beauty, boring blonde babes, tough diamond, young god, self-important beau тощо.

- Природно-телеологічні ГМАС відбивають інтелектуальний, вольовий, фізіологічний потенціал референта і підлягають телеологічній оцінці в термінах «ефективно - неефективно», пор.: driving force, highly-achieving highflyer, tough negotiator, self-educated intellectual тощо.

- Природно-фізіологічні ГМАС відображають вікові, фізичні властивості референта, які підлягають естетичній оцінці, пор.: wild animal, frail and weak 74-year-old, outrageous blonde, formidable tennis machine тощо.

Під публіцистичним дискурсом розуміють мовленнєво-мисленнєву діяльність, здійснювану в межах друкованих засобів масової інформації, гендерне підґрунтя якої має два плани: лінгвальний і лінгвокогнітивний. Лінгвальний план проявляється у мовних засобах, які репрезентують стереотипні уявлення про маскулінність і фемінінність у лінгвокультурі відповідної нації, а лінгвокогнітивний відбиває комунікативну ситуацію в усьому розмаїтті її соціологічних, психологічних, культурологічних складових частин. У військовому дискурсі науковці виокремлюють такі види текстів: військово-науковий, військово-технічний, військово-інформаційний і військово-публіцистичний. Необхідність дослідження мовних гендерних особливостей саме цього дискурсу зумовлюється чіткою гендерною забарвленістю військової комунікації через виключну маскулінність військової сфери, адже у більшості країн світу армія - це суто чоловіча справа.

Перспективою дослідження є виявлення гендерних ознак англомовних і франкомовних військово-публіцистичних текстів і засобів їх адекватного відтворення у перекладі українською мовою.

Список використаних джерел:

1. Засєкін С.В. Психолінгвістичні аспекти перекладу. Луцьк, 2006. 144 с.

2. Кириліна А.В. Гендер: лінгвістичні аспекти. Москва, 1999. 240 c.

3. Земська Є.А., Китайгородська М.А., Розанова Н.М. Особенности мужской и женской речи. Русский язык в его функционировании / под ред. Е.А. Земской и Д.Н. Шмелева. Москва, 1993. С. 90-36.

4. Лук'янова Т.Г Об'єктивація гендерних стереотипів англомовними атрибутивними сполученнями, що позначають природні характеристики людини. Харків : ХНУ ім. Каразіна, 2007. 96 с.

5. Каменская О.Л. Гендергетика - наука будущего. Гендер как интрига познания. Москва : Рудомино, 2002. C. 13-19.

6. Кубрякова Е.С. О тексте и критериях его определения. Текст. Структура и семантика. Москва, 2001. Т. 1. С. 72-81

7. Дудоладова О.В. Динаміка мовної репрезентації гендера в англійському публіцистичному дискурсі (друга половина XX ст. - початок XXI ст) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04. Харків : Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2003. 199 с.

8. Стрелковский Г.М. Теория и практика военного перевода : Немецкий язык. Москва, 1979. 272 с.

9. Мовна комунікація в діяльності сил охорони правопорядку. Теоретичні засади галузевої комунікації: монографія. Харків : Академія Внутрішніх Військ МВС України, 2008. С. 144-147.

Размещено на Allbest.ru