Про українсько-білоруські міжмовні зв’язки у частині східнополіських говорів (спроба етимологічного аналізу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про українсько-білоруські міжмовні зв'язки у частині східнополіських говорів (спроба етимологічного аналізу)

Зевако В.І., кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української мови Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського

Анотація

У статті з'ясовується етимологія лексем з коренями -пряд-, -прят-, що функціонують в одній зі східнополіських говірок Чернігівщини.

У процесі аналізу враховано той фактор, що північна частина Новгород-Сіверщини за певними фонетичними й лексико-граматичних ознаками виділяється з-поміж інших діалектів ареалу деякими білоруськими особливостями. Серед них відзначено специфіку наголошеного й ненаголошеного вокалізму, м'якість приголосних перед голосними переднього ряду, протетичні приголосні, характерні форми прикметників і дієслів.

Виявлення етимологічних зв'язків у групі лексичних одиниць з коренями - пряд- , -прят-, уживаних на північ від Новгорода-Сіверського, є метою роботи. Відзначено, що такі форми поодиноко фіксуються на теренах південної частини району, разом з тим вони широко представлені в літературній білоруській мові та її діалектах.

У процесі дослідження встановлено, що внутрішня форма інфінітива прясти (псл. *pr^sti, *pr^dq) - дія, якій властиві натягування, розтягування. Ця ж сема є ключовою для іменника прясло. Дієслово прядати `рухатись, бігати туди-сюди', похідне від багатозначного псл. *pr^dati `кидатися, стрибати', `робити різкі рухи', пов'язане з псл. *pr^sti `прясти'. У свою чергу, спорідненість прядати з пруд, прудкий надає дієслову додаткової конотації з ознакою швидкого повторюваного руху. Через спільну сему `різкий рух' проглядається зв'язок між інфінітивом прядати й полісемічною дієслівною формою прятати (псл. *pr^tati) `рвати, розчищати (землю)', яка в говірці функціонує у значенні `тяжко напрацюватися'; `заощадити', `сховати (перен. з'їсти)'. Окрім того, словоформа прядати (псл. "^Г^НЇ) `робити різкі рухи', `накидати' корелюється з [напрядати] й матеріалізована у говіркових формах напрятати, напрянути `вдягнути'. Отже, здійснений аналіз доводить етимологічну спорідненість діалектних форм з коренями -пряд-, -прят-, похідних від первинних псл. *pr%dati (*pr^sti) і *pr^tati.

Ключові слова: східнополіський говір, лексико-семантична система, етимологічний аналіз, тлумачний словник, етимологічний словник.

Zevako V. Ukrainian-Belarusian interlingual relations due to the East Polesian dialect (attempt of ethymological analysis)

Summary. The article finds out the etymology of lexical items with roots -pryad-, - pryat-, which function in one of the East Polesian dialects of Chernihiv region.

The analysis takes into account the fact that the dialects of the northern part of the Novgorod-Sivershchyna on certain phonetic and lexical-grammatical features are distinguished from other dialects of this area due to some Belarusian features. There are the specifics of stressed and unstressed vocalism, the softness of consonants before vowels in the front row, prosthetic consonants, characteristic forms of adjectives and verbs among them.

The objective of the work is to investigate the etymological connections in the group of lexical units with the roots -pryad-, -pryat-, used north of Novgorod-Siverskyi.

It is noted that such forms are singly recorded in the southern part of the district, however, they are widely represented in the literary Belarusian language and its dialects.

In the course of the research it has been found that the internal form of the infinitive to spin (in Proto-Slavonic *pr^sti, *pr^dq) is an action associated with stretching, spreading. The same sema is key to the noun priaslo. The verb priadat' `to move, to run hither and thither' is derived from the plural in Proto-Slavonic *pr^dati `to jump', `to make sharp movements', related to in Proto-Slavonic *pr^sti `to spin'. In turn, the affinity priadat' with prud, prudkyi gives the verb an additional connotation with a sign of rapid repetitive motion. Through the common sema `sharp movement', the connection between the infinitive priadat' and the polysemous verb form priataty (in Proto-Slavonic *pr^tati) `tear, clear (the earth)', which in the dialect functions in the sense of `hard to work'; `save', `hide' (in figurative sense `to eat'). In addition, the word form priadat' (in Proto-Slavonic *pr^dati) `to make sharp move-ments', `to sketch' correlates with [napriadaty] and is materialized in the dialectal forms napriatat', naprianut' `to clothe'. Thus, the analysis proves the etymological affinity of dialectal forms with the roots -pryad-, -pryat-, derived from the primary in Proto-Slavonic *pr^dati (*pr^sti) and *pr^tati.

Key words: East Polissya dialect, lexical-semantic system, etymological analysis, explanatory dictionary, etymological dictionary.

Постановка проблеми

східнополіські говірки діалект

За певними фонетичними й лексико-граматичними особливостями серед східнополіських говорів української мови виділяються говірки північної частини Новгород-Сіверського району.

Фонетичні й граматичні ознаки таких говірок визначив свого часу І. Матвіяс: елементи якання, м'якість приголосних перед відповідниками давніх і та е, називний відмінок прикметників і займенників середнього роду на - ойе; збереження 54 основ на г, к у крайніх членах дієслівної парадигми; дієслова першої особи множини теперішнього часу І дієвідміни на -ом: не'сом [1, с. 33].

Про специфіку говірок на північ від Десни говорить Ю. Шевельов, виокремлюючи характерне для них акання, м'які (або напівпом'якшені) приголосні перед і (ба навіть перед у!), протетичний v перед наголошеним о- (vozero) та форму прикметників сер. роду на -oje (проти форм на -eje в решті поліських говірок: biloje ~ bileje). Такі риси, зазначає автор, є в ґрунті речі білоруські, хоч і мають певні українські нашарування, накладені на них упродовж трьох останніх століть [2, с. 975].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Про те, що східнополіський говір не становить однотипного утворення, пише М. Железняк. Автор виділяє тут три окремі групи говірок: південні, північні, східні. Особливості північної групи пояснюються взаємодією з білоруськими говірками [3, с. 674].

У лінгвогеографічному аспекті східнополіські говори досліджували К. Михальчук, В. Ганцов, І. Зілінський, Ф. Жилко, І. Матвіяс, Н. Дейниченко, В. Куриленко, Є. Черепанова, О. Бабичева, О. Бірюк.

Синхронічний і діахронічний аналіз окремих мовних підсистем, у тому числі, лексичної, здійснювали у своїх дослідженнях О. Курило, Т Назарова, П. Лисенко, В. Мойсієнко, Л. Дорошенко, В. Бережняк, М. Поістогова, Л. Дика, В. Куриленко, Я. Литвиненко, О. Юсікова, А. Орел, О. Холодьон, Т Видайчук, Т Щербина, в етимологічному аспекті діалектну лексики вивчають Т. Швидкова, Г. Гримашевич, М. Волошиноваї, О. Новіцька та ін.

Вважаємо за потрібне продовжувати спроби лексико-семантичних розвідок. Дослідження здійснюється на матеріалі тих східнополіських говірок, що розташовані на півночі Новгород-Сіверського району Чернігівської області та включає часткові діалектні системи сіл Грем'яч, Будище, Рогівка, Лесконоги, См'яч, Мамекине, Леньково, Шептаки.

Українсько-білоруські взаємовпливи в поліських діалектах відзначали свого часу О. Потебня, В. Ганцов, І. Зілінський, Ф. Жилко, його підтверджують М. Никончук, О. Біла, В. Мойсієнко, Г. Гримашевич. Безперечно, така взаємодія характеризує й східнополіські говірки, про що свідчить повне акання поруч із сильним яканням, рефлекси 4 та [о] в закритих наголошених складах; твердість [ц] перед голосними непереднього ряду; м'якість приголосних перед [і], [е], елементи цекання і дзекання; усічені закінчення прикметників чоловічого роду однини, нестягнені членні закінчення форм жіночого й середнього родів та множини; дієслово буття у формах йо, ^йобт\ йс'т'і тощо.

Отже, вивчення українсько-білоруського діалектного суміжжя залишається одним із завдань історичного мовознавства, що визначає актуальність роботи.

Метою роботи є етимологічний аналіз лексем з коренями -пряд-, -прят-, уживаних на північ від Новгорода-Сіверського, поодиноко представлених на теренах південної частини району, але притаманних білоруській мові.

Реконструюючи значення словоформи, застосовуємо лінгвогеографічний (врахування ареалу функціонування лексеми) та порівняльно-історичний (семантико-етимологічний аналіз) методи.

Виклад основного матеріалу дослідження

Східнополіські говори української мови містять значний шар унікальної та досі етимологічно не дослідженої лексики.

Нас зацікавили семантичні зв'язки, що історично склалися всередині двох груп споріднених дієслівних лексемам та деяких похідних від них іменників: 1) Пр'ас'т'і (Пр'адка, Пр'ажа,пр'асла), Пр'адат';2) Пр'атат'(наПр'атат',уПр'а- тат'), напр'атат'(напр'атац:а).

Безсумнівно, ключовим серед наведеного переліку є дієслово Пр 'ас 'т 'і у значенні `скручуючи волокна коноплі, льону і т. ін., робити безперервну тонку нитку, пряжу' [4, т. 8, с. 371]. Етимологічний словник, окрім `сукати нитки, пряжу', подає тлумачення `ворушити, перебирати (руками, ногами); (очима) раз у раз поглядати»' [5, т. 4, с. 620]; близький до першого ще один відтінок семантики `прясці; віць вяроуку', представлений в етимологічному словнику білоруської мови [6, т. 10, с. 325]. У сіверській говірці лексема функціонує лише в першому з наведених значень.

Етимологія слова базується на висновках, наведених М. Фасмером: псл. *pr?sti, *pr?dp, далее сюда же лит. sprendziu, sprendziau. spreyti «обтягивать, обмерять», лтш. spriezu, spriest «натягивать, растягивать [7, т. 3, с. 394]. Зокрема в етимологічному словнику УМ читаємо: псл. pr^sti «прясти», пов'язане з pr^dati «кидатися, стрибати», споріднене з лит. spr^sti «напинати», sprindis «п'ядь», лтс. spriest «натягати; міряти» [5, т. 4, с. 620]. Цікаво, що семи, які сформували значення досліджуваного номена `стрибати, натягати, напинати', розвинулися в похідних словоформах, тією чи іншою мірою представлених у сіверський говірці.

Від Пр'ас'т'і утворено Пр'адка `домашній верстат, призначений для ручного прядіння', Пр'ажа `нитка із зсуканих волокон, яку одержують при прядінні' та ін.

У нашій говірці маємо номен прясло (звучання з аканням Пр'асла) `вид огорожі, збитої з двох окремих паралельних горизонтальних жердин, часто необтесаних, розташованих на відстані приблизно пів метра одна від одної, що кріпляться на вертикальних кілках'. Наприклад, Пр'асла атскоту гара1 д'іл'і// наПр'ас'л'ісу1 шил'ітр'ап1 йо//ста1 йіт'кала_Пр'асла; н'аПр'і- гай із Пр'асла, Пр'ас'алца наша Па ^трухла.

У літературі зустрічаємо різні тлумачення слова: П. Лисенко пояснює прясла, и, ж. як плетену з лози огорожу [8, с. 177]; у значенні `изгородь, плетень' слово вживається в західнобрянських говорах [9, с. 22].

Дещо вужче розуміння подають інші лексикографічні джерела, наприклад: ПРЯСЛО 2, а, сер., діал. Частина огорожі [4, т. 8, с. 371]; Прясло, -ла, с. Часть плетня между двумя кольями. [10, т. 3, с. 495]; поруч з [Пря'сла] «тин», Пря'сло [Прясло'] «кіл в огорожі; частина огорожі» [5, т. 4, с. 620]; ПРА'СЛА, -а, ж. Частка агароджы (паміж слупамі). [11, т. 4, с. 366].

В етимологічному словнику білоруської мови з-поміж інших значень (Пра'сла1 Пра'сло, Пра'смо «частка агароджы-паркана паміж двума слупамі», «пралет плота на даужиню жердак», «частка сцяны паміж вокнамі», «праход у плоце», «жердка, якой закладваюць праход у агароджы», «частка застронка», «некалькі жменяу зжатага збожжа», «вузкі участак зямлі», «пасма пражы пры тканні») знаходимо властиве сіверській говірці «плот з неабчасанага колля» [6, т. 9, с. 366]. На думку авторів, лексема похідна від *pr^dslo, пов'язаного с Пряду й споріднена з лат. sprielis «склепіння», англ.-сакс. sprindel «крюк» [там само], що, своєю чергою, близького з лит. spr^sti «напинати», лтс. spriest «натягати»; те ж знаходимо і етимологічному словнику УМ [5, т. 4, с. 620].

Первинне значення номена Прясло сіверської говірки, таким чином, окреслюється семою `натягати': жердини Прясла горизонтально розтягнені впродовж площі, на відміну від вертикально розміщених дошок паркана. Загалом прясло - специфічний тип огорожі, відмінний від інших не лише за типом будови, а й функціонально: його розташовують переважно на нежилих ділянках (городах, садах, сінокосах, випасах), щоб зазначити їхні межі або захистити від худоби. Натомість будинки оточують за1 борам'і , раніше для цього служили т'аТН'І `тини'.

Дієслово Пр'адат 'функціонує як ітератив у значенні `часто рухатися, швидко бігати, набридливо миготіти (перед очима)': с'ад'/куЖу /н'а Прадай//1 кол'к'і1 буд'іш Пр'адат'// чаИос ти Пр'адайіш Па хат'і //

Лексема належить до регіоналізмів, не характерних для поліських говорів, його не фіксують словники П. Лисенка, Б. Грінченка, тлумачні словники української й білоруської мов, проте ПРЯДАТЬ у значенні `прыгать, скакать, сигать; падая, отскакивать' знаходимо у В. Даля [12, с. 531] і П. Расторгуєва `бегать' [9, с. 221].

Зазначалося, що псл. pr^sti «прясти» споріднене з prtpdati «кидатися, стрибати» [5, т. 4, с. 620]; у свою чергу, [пря'да'ти] «стрибати», [пря'нути] «кинути», [сПрянути] «зникнути» похідне від псл. pr^dati «кидатися, стрибати, скакати», пов'язаного чергуванням голосних з prpdb «течія», спорідненого з дісл. spretta «пробиватися, лопатися», sprat «тс», англ. sprint «бігти, гребти щодуху»[5, т. 4, с. 619]. В етимологічному словнику білоруської мови пра'нуць (Прянуць) `стукнуць, ударыць' (Нас.) також розглядається як похідне від pr^sti «прясти» й споріднене з Пруд, Прудкі [6, т. 9, с. 355]. Крім того, у ремарці до лексеми напрануць повідомляється, що багатозначне псл. *pr?dati серед інших мало значення `робити різкі рухи' [6, т. 7, с. 237].

Таким чином, кореневі чергування носових переднього і непереднього рядів у дієсловах Прясти, Прядати і Пруд `швидка течія води, ріки', Прудкий `швидкий' обумовлюють їхню історичну спорідненість, а тому в діалектній словоформі Прядати сучасної сіверської говірки присутня сема швидкого повторюваного руху, що надає загальному значенню відповідної конотації.

Інша група дієслів корелюється зі словоформами Пр'атат ' (уПр'атат'), наПр'атат', наПр'атац:аі наПр'атат'(наПр'а-тац:а, наПр'аНут), які перебувають у складних семантичних відносинах.

Першорядним у цій групі слів вважаємо інфінітив Пр'а- тат', реалізований у конкретних словоформах: наПр'атат' `назбирати, запасти (сіна, соломи, трави тощо)': на Пр'атал'і с'аГол'ататра1 ві ат Пуза каро1 в'і1 буд'а; наПр'атац:а `напра-

цюватися, тяжко наробитися': на^ратайіс':а 'напал'і так / шо аж св'ечк'іу ва'чах; у'пр'атат' `з'їсти, наїстись': у'пр'а- талам'а'сца кусочік/'м'іску 'жар'анк'іу'пр'атау і н'а йон.

Словник української мови з поміткою діал. тлумачить дієслово ПРЯ ТАТИ як `прибирати' (4, т. 8, с. 371) або ж ОПРЯ ТУ- ВАТИ і ОПРАТУВАТИ, ОПРЯТАТИ і ОПРАТАТИ, діал. `прибирати, чепурити' [4, т. 5, с. 731]; у словнику Б. Грінченка читаємо: прятати, -таю, -єш, гл. 1) Прибирать, убирать. 2) Погребать, хоронить. [10, т. 3, с. 495]

В етимологічному словнику УМ щодо діалектної форми [пря'тати] «прибирати, хоронити», [прятатися] «ховатися» наведено чималий перелік похідних: [прятани'на] «збирані в лісі дрова» Нед, [пря'тання] «роботи, зв'язані зі збиранням урожаю» St sl 10, 94, [за'прятка] «схованка», [о'прят] «прибирання, порядок, чистота» Ж тощо, р. прятать «ховати», бр. апрата'ць «очистити; одягти», апрана'ць «одягти, наряджати», стсл. прхтати «придушувати, перешкоджати» - псл. prptati, очевидно, з первісним значенням «рвати, виривати, розчищати (землю)» [5, т. 4, с. 620-621].

Саме це первинне значення, ймовірно, відображене в діалектній формі на'пр'атац:а `напрацюватися, тяжко наробитися', не випадково й роботи, пов'язані зі збиранням урожаю, називають саме прятаниям.

Безумовно, переносне значення `їсти' 'пр'атат' або `з'їсти' у'пр'атат'містить сему `ховати', пор.: [за'прятка] «схованка», [упряток] «запас, заощаджене» [5, т. 4, с. 620]. Тому `запасти збіжжя або сіно для худоби' передається однокореневим дієсловом на 'пр'атат'.

Багатозначною є лексема пра'таць1 і в білоруській мові: `прьібіраць', `засоуваць, запіхваць (рукі)', `прьібіраць, упарадкоуваць, даглядаць', `хаваць', `ачыщаць ад карэнняу, кустоу' тощо [6, т. 10, с. 14]. Для нас важливим видається твердження про те, що псл. *pr$tati з першаснім значэннем `рваць, вырываць, расчыщаць землю пад сяубу', магчыма, звязанае з *pr$dati, *pr$sti з першаснай сэмантыкай `рэзка рухаць, тузаць' [там само].

Дієслівний ряд напр'а'тат' / напр'а^тац:а `вдягати / вдягатися' і похідні зі значенням одноразової дії на^пр'а' нут'/ на^пр'а' нуц:а належить до широко вживаних у сіверській говірці: напр'а' н'і ку'хвайку // на'пр'атайс'а т'ап\п'ей / на 1 вул'іци мароз // а та1 ди напр'а'нула каЖух і пла'*ток зав'а' зала//панапр'а'тайімс'а 'т'опла і'кон'айпасом //

У Б. Грінченка читаємо: напрядати II, напря(е)нути. Покрывать, покрыть, накрывать, накрыть; напяливать, напялить [10, т. 2, с. 513].

В етимологічному словнику УМ знаходимо [напрядати] «покривати, накривати, натягати», [напрянути], [напрядка] «брезент, покривало для воза зі шкіри, повсті або ряднини, вимоченої в дьогті»; - давнє похідне утворення від основи псл. prpdp, *prpdti (> prpsti), паралельної до prpgo, *prpgti з первісним значенням «натягати, витягати», звідки походить і прясти [5, т. 4, с. 41]). Діалектне значення `одягати' тут не зафіксовано. Проте в білоруській мові лексема представлена дещо ширшим семантичним діапазоном: напрануць `накрыць': напрані яе радном (гродз), напрануцца, напрянуцца `накрыцца'; напрануць, напрянуць `надзець, апрануць', напрянуцца `адзецца, апра- нуцца', `укрыцца', рус. діял. напрянуть `надзець, накінуць', укр. напрянути `пакрыць, накрыць, нацягнуць', незак. напрядати. Відаць, да псл. *рг<$аН, шматзначнага дзеяслова, які сярод 56 іншіх меу значэнте `рабіць рэзюя рухі', `накідваць', гл. прадаць `бегаць' (Растарг), прануць `стукнуць, ударіць' (Нас.); збліжэнне з *pr<?tati `хаваць' праз стадию 'прмбіраць. нараджаць і хаваць нябожчика', `апранаць', да якого Мяркулава адносіць бел. напра- нуь, напрануцца, можа быць другасным [6, т. 7, с. 23].

Досліджувані дієслівні форми доконаного й недоконаного виду функціонують лише у значенні `вдягати / вдягатися / вдягнутися', інколи `накинути', при цьому мова йде лише про верхній, теплий одяг. Можна напрянути кожух, куртку, пальто, але вдягнути кофту, сарафан, плаття, штани, зав'язати хусту, платок, шаль. Тому зрозуміло, що [напрянути] `накривати, натягати брезент, повсть' пов'язане з *prpdti (> prpsti) `натягати, витягати', проте діалектне значення `вдягати, вдягнути' форм напр'а 'тат ' / на 'пр'а' нут ' ґрунтується, як і в білоруській мові, на псл. багатозначному tpr^duti `робити різкі рухи', `накидати'.

Висновки та перспективи подальших наукових розвідок

У процесі дослідження виявлено, по-перше, що внутрішня форма інфінітива прясти (псл. *pr$sti, *prd) - дія, пов'язана з натягуванням, розтягуванням, вимірюванням. Ця ж сема є ключовою для іменника прясло.

По-друге, дієслово прядати `рухатися, бігати, ходити туди- сюди', похідне від багатозначного псл. *pr^duti `кидатися, стрибати, скакати', `робити різкі рухи' тощо, пов'язане з псл. *pr$sti `прясти'. У свою чергу, спорідненість прядати з пруд, прудкий надає дієслову додаткової конотації з ознакою швидкого повторюваного руху.

Через спільну сему `різкий рух', по-третє, проглядається зв'язок між інфінітивом прядати й полісемічною дієслівною формою прятати (псл. *pr$tati) `рвати, виривати, розчищати (землю)', яка в говірці функціонує в значенні `тяжко напрацюватися'; `запасти, заощадити', `сховати (перен. з'їсти)'

Крім того, по-четверте, прядати (псл. *pr^dЈiti) `робити різкі рухи', `накидати') пов'язане з [напрядати], що реалізується в говіркових формах напрятати, напрянути `вдягнути'.

Отже, здійснений аналіз свідчить про етимологічну спорідненість діалектних форм, похідних від первинних псл. *pr^duti (*pr^sti) і *pr$tati. Важливо, що такі словоформи, за даними лексикографічних джерел, мають місце в ареалах розповсюдження української й білоруської мов, що підтверджує думку про їхні глибокі історичні зв'язки.

Перспективу дослідження вбачаємо в подальшому вивченні й описі лексичної системи сіверської говірки з метою уточнення її мовної основи.

Література

1. Матвіяс І. Г. Групування говорів української мови. Структура українських говорів. Київ : Наукова думка, 1982. С. 3-68.

2. Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. Харків : Акта, 2002. 1054 с.

3. Железняк М.Г. Східнополіський (лівобережнополіський)

говір. Українська мова : Енциклопедія / В.М. Русанівський, О. О. Титаренко, М. П. Зяблюк та ін. Київ : Українська енциклопедія, 2000. С. 664.

4. Етимологічний словник української мови : у 7 т.. Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. Київ : Наукова думка, 1983. Т. 4 : Н-П / Уклад. : Р. В. Болдирєв та ін. Ред. тому : В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. 2003. 656 с.

5. Этымалапчны слоунік беларускай мовы. Мінск : Беларуская навука. Т. 7. Мг- Ня. Рэд. В. У. Мартынау 1991. 316 с. ; Т. 9. П. Рэд. Г. А Цыхун, 2004. 367 с. ; Т. 10. П. Рэд. Г. А Цыхун, 2005. 325 с.

6.

7. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. В 4 т. Т. 3. (Муза- Сят). / Пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева. 2-е изд., стер., Москва : Прогресс, 1987. 832 с.

8. Лисенко П.С. Словник поліських говорів. Київ : Наукова думка, 1974. 260 с.

9. Расторгуев П. А. Словарь народных говоров Западной Брянщины (материалы для истории словарного состава говоров). Минск, 1973. 296 с.

10. Словник української мови : в 11 т. / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні ; редкол.: І. К. Білодід (голова) [та ін.]. Київ : Наук. думка, 1970-1980. Т. 5 : Н-О ; ред. Тому : В. О. Винник, Л. А. Юрчук. 1974. 840 с. ; Т. 8: Природа-Ряхтливий ; ред. Тому : В. О. Винник [та ін.]. 1977. 927 с.

11. Словарь української мови : у 4 т. / зібр. ред. журн. «Киевская Старина» ; упоряд., з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : Репр. відтворення вид. 1907-1909 рр.. Київ : Вид-во АН УРСР, 1958-1959. Т. 2 : З-Н . 1958. 573 с. ; Т. 3: О-П. 959. 506 с.

12. Тлумачальны слоунік беларускай мовы: у 5 т. Мінск, 1978. Т. 4 : П-Р 768 с. URL: https://knihi.com/none/Tlumacalny_ slounik_bielaruskaj_movy_zip.html#TSBM4.djvu_366 (дата звернення: 18. 02. 2022).

13. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : Т. 1-4. Москва : Рус. яз, 1989. Т. 3 : П. 1990. 555 с.

Размещено на Allbest.ru