Теорія Skopos крізь призму функціонального перекладу

Iryna V. Nedainova, National Technical University “Kharkiv Polytechnic Institute” (Ukraine)

Key words: Skopos theory, scientific and technical translation, scientific and technical text, aim of translation, translation tasks, author of the text, translator, translation customer.

Today, the transfer of as much information as possible as quickly as possible is becoming the norm, with the accelerating development of the modern world, the social function of translation as an activity is also changing. At this time, the degree of the translation unit adequacy is under challenge. The postulate of the adequacy of translation known to all professionals in the field of translation, according to which every author's message should be translated as close to its meaning as possible and must accentuate its content, is taking a back seat.

Skopos theory in 1978 authored by the German linguist and translator H. Vermeer pushed a reconceptualization of translation activity where the goal (skopos) conforming to which a translation piece is made and the function determined by the addressee are focused. The revolutionary idea of this theory lies in the fact that it decrowns the dominance of the source text and emphasizes the role of the translator as the creator of the translation text, giving priority to the skopos that was set to create this translation, and bringing the customer out of the shadow of the translation.

The main ideas of this theory as well as the interest that is actively shown in foreign translation studies determine the urgency of this research. This article presents arguments for the foundations of this theory that may be used to reproduce modern functional translation, in particular in the scientific and technical field. The purpose of our investigation is to form specific procedures for translation activities in order to reproduce high-quality narrowly specialized translation from the perspective of the target direction of translation activities according to Skopos theory.

A scientific and technical text, in terms of its functional characteristics, is best suited for the Skopos theory adaptation. Based on the study of this theory's foundations, we tried to create some recommendations for translators that may be of interest for the development of specific procedures for the translation of scientific and technical texts. The methodology of comparing the generally accepted theory of adequacy and Skopos-theory makes it possible to identify those attractive features of the latter that add to the creation of high-quality translation text, which indicates the current direction of this work in the field of the Ukrainian scientific and technical translation studies. The given research includes general logical and general scientific methods such as analysis and synthesis, induction and deduction, descriptive and comparative methods to render our own conclusions regarding the analyzed theory.

In the course of our research, it became possible to determine the paradigm of the main provisions of Skopos theory, which can guide scientific and technical translators in their activity, and on the basis of these provisions' study to reproduce certain recommendations for professional translators regarding the translation of scientific and technical texts

The overall intention of the paper was not to dictate mandatory rules to be followed by a translator, but rather to explain a new methodological approach and to form some appropriate techniques that can teach specialists in scientific and technical translation to evaluate their work as well as to take responsibility for a final translation product in face of both, the customer of the translation and the audience for which this translation is intended.

Чи будь-яке письмове або усне мовлення може бути перекладене з однієї мови на іншу? Чи існують речі в іншій мові, що взагалі не можуть бути перекладені? Чи завжди переклад лінгвістичних одиниць залежить від контексту і, якщо так, чи не виступає контекст фактором, який обмежує переклад? І взагалі, чи існують чіткі критерії оцінювання продукту роботи перекладача?

Саме такі питання часто постають при обговоренні translatability, так званої проблеми перекладацької адекватності, а відповіді, що мають бути знайдені, завжди викликають у професійних колах фахівців і теоретиків з перекладу гарячі дискусії. Пошук відповідей ускладнює і той факт, що переклад - це двостороння людська діяльність, оскільки в ньому задіяні сторони, які належать до двох різних лінгвокультур. Перекладач у цій комунікації виступає лише медіатором, який має якомога точніше передати закладену в іншомовному тексті інформацію, і, зважаючи на той факт, що перекладач має справу з текстами в їх функціональному середовищі, вічна проблема досягнення достовірності та прозорості (faithfulness / transparency), якою визначається адекватність (adequacy) будь-якого продукту перекладацької роботи, завжди має бути врахована.

Проблема якості перекладацького продукту у вік стрімких міжнародних інформативно-комерційних відносин відповідає тим важливим науковим та практичним завданням, які виходять сьогодні на перший план у перекладознавстві, і саме з цим ми пов'язуємо актуальність нашого дослідження: дати відповіді на поставлені на початку статті запитання ми спробуємо через теорію, інтерес до якої активно проявляється у зарубіжному перекладознавстві і лише починає привертати увагу українських фахівців з теорії перекладу, а саме, через вивчення основ теорії Skopos. Дослідження цієї проблеми є край актуальним для українського перекладознавства, адже порівняння загальноприйнятої теорії адекватності та теорії Skopos дасть можливість виокремити саме ті привабливі риси останньої, що дозволяють створювати якісний фаховий перекладацький продукт - тексту перекладу.

Об'єктом нашого дослідження ми визначаємо функціональний переклад, а саме його науково-технічний жанр. Метою нашої розвідки є встановлення способів, через які відтворюється розкриття принципів теорії Skopos, а також формування на підставі їх опису конкретних процедур перекладацької діяльності задля відтворення якісного вузькоспеціалізо- ваного перекладу. Методологія дослідження включає в себе загальнологічні та загально- наукові методи, такі як аналіз та синтез, індукція та дедукція, описовий і зіставний, для обґрунтування власних висновків щодо застосування аналізованої теорії.

Мова є одним з інструментів передавання інформації про навколишній світ, і, звичайно, переклад цієї інформації з однієї мови на іншу також є важливою складовою цього інструменту. У фокусі нашого інтересу - науково-технічний переклад, специфікою якого є поєднання володіння іноземною мовою зі знанням у конкретній галузі науки чи техніки. Напевно, що така особливість науково-технічних текстів, написаних іноземною мовою, і призводила до того, що певний час для лінгвістичних досліджень ця галузь перекладознавства не була привабливою.

На відміну від художнього перекладу, науково-технічне перекладознавство почало активне формування свого теоретичного підґрунтя відносно недавно, а саме у середині минулого століття, коли у 1961 р. вийшла у світ перша в Європі публікація «Die Ubersetzung naturwissenchaftlicher und technischer Literatur [Translating natural science and technical texts]», написана німецьким лінгвістом Ральфом Вальтером Юмпельтом [Jumpelt, 2008]. Відтоді окремі аспекти науково-технічного перекладу стають предметом постійних досліджень як у світовій (наприклад, у працях Р. Белла [Bell, 1991], Дж. Мандея [Munday, 2012], Ю. Найди [Nida, 1964, 1976], К. Норд [Nord, 1997], Р. Рот-Невеса [Rothe-Neves, 2007] та ін.), так і у вітчизняній лінгвістиці, де різні проблеми у царині перекладу висвітлювали В. Карабан [Карабан, 2004], Б. Клімзо [Климзо, 2006], В. Коміссаров [Комиссаров, 2011], Г. Мірам [Мирам, 2003], Я. Рецкер [Рецкер, 2007] та інші вчені. Праці цих та інших дослідників свідчать про те, що науково-технічний переклад у своєму розвитку також пройшов декілька етапів і зараз, у ХХІ ст., виходить на новий рівень, коли перевага починає віддаватися суто інформативному перекладу, де авторська індивідуальність відходить на задній план, а жанрові особливості вже не так важливі. Відомий усім постулат про прагматику кожної перекладацької роботи, за яким кожне авторське повідомлення має бути перекладене як найадекватніше до змісту та фокусуватися на його контенті, відходить на другий план. Сьогодні соціальною функцією перекладу як діяльності є передавання якомога більшої інформації за якомога швидший час і вже під питання ставиться ступінь адекватності одиниці перекладацької роботи.

Здавалося б, ці тенденції не мають стосуватися науково-технічного перекладу (НТП), специфікою якого є формально-логічний стиль, що характеризується точністю термінології, безособовістю подання та обмеженістю стилістичних прийомів. Однак ще задовго до теорії, назва якої відображена у назві нашої статті, почалися дебати і про ступінь відповідності перекладеного науково-технічного тексту (НТТ) його оригіналу. Так, згадувана нами вище праця Р. Юмпельта, що довгий час вважалася вказівками до проведення науково-технічного перекладу, була базована на двох підходах до перекладу, а саме на суб'єктивному (перекладач вільний у своїх рішеннях щодо адекватності НТТ) та об'єктивному (обов'язкові чи бажані обмеження, які перекладач має враховувати при перекладі НТТ, наприклад, формули, таблиці тощо, або лінгвістичні відмінності мов, що задіяні у перекладі). Однак при цьому Юмпельт зауважує, що хоч НТП і має свої специфічні лінгвістично-жанрові особливості, до нього, як і для будь-якого іншого виду перекладу, висуваються три вимоги: простота, ясність та точність [Jumpelt, 2008].

К. Фінч, також один з теоретиків науково-технічного перекладу, висловлював оригінальну думку про НТП як про переклад, що розрахований лише на науковців, які володіють іноземною мовою, і за його припущенням такий переклад може бути ідеальним, якщо різниця між оригіналом та перекладом непомітна. Однак при цьому вчений допускав і створення кращого, ніж оригінал, тексту через ясність перекладу та відсутність незграбних у ньому фраз [Olohan, 2011, р. 247]. Це припущення може здаватися дивним для традиційного перекладознавства, однак саме в ньому ми бачимо ілюстрацію звернень теоретиків НТП вже не до функції перекладу, а до його результату.

У результаті таких наукових дискусій формувалася теорія науково-технічного перекладу, основи якої ґрунтувалися на так званих user-based підходах, тобто на побудові когнітив- но-соціологічних моделей знань та комунікації. Однак сучасний розвиток науково-технічного прогресу спонукає теоретиків НТП переглянути концепт user-based саме у плані його складової user, тобто споживача перекладу, який також розвивається і змінюється разом з технологічним розвитком суспільства. І в цьому ракурсі теорія Skopos видається нам такою, що має бути включена у програму підготовки та діяльності сучасних перекладачів науково- технічної інформації.

Перекладацька робота завжди має цільову спрямованість, і, напевно, кожен результат цієї роботи має як свої сильні так і слабкі сторони, і через це дискусії про вдалий / невдалий переклад ніколи не закінчуються. Skopos-теорія відкрила новий напрям цих дискусій, оскільки саме вона поставила завдання опису цілей перекладацької діяльності, а в деяких країнах Європи саме її критерії вважаються стандартними нормами щодо виконання перекладу, і це фактично змінює погляд на роль перекладача в перекладацькому процесі.

Теорія Scopos почала свій розвиток у 1978 р. у працях німецького перекладача Ганса Фермеєра, який у фокус перекладацької діяльності ставить мету (skopos з грецької - мета), задля якої і відтворюється переклад, де зв'язок між метою перекладу та функцією тексту, що перекладається, виходить на передній план. Оскільки за цим підходом текст перекладу стає пріоритетним і має задовольняти потреби замовника, то, інакше кажучи, Skopos-підхід до перекладу можна назвати функціональною діяльністю перекладача в умовах виробничої ситуації. Саме в цьому і полягає революційний зміст цієї теорії: вона нівелює верховенство тексту-джерела та підкреслює роль перекладача як творця тексту перекладу, при цьому віддаючи перевагу меті (skopos), що ставиться для створення цього перекладу. Автор теорії вважає, що перекладач завжди робить якісь інтерпретації та адаптує текст свого перекладу для тієї аудиторії, для якої створено текст-джерело, керуючись при цьому певними обов'язками чи домовленостями (commissions, як називає це у своїх працях Г. Ферме- єр [Vermeer, 1989; 2000]. Реалізація цих обов'язків чи домовленостей, які по суті є також обмеженнями для перекладача, завжди є процесом міжкультурної комунікації, де текст- переклад є продуктом, який має належним чином виконувати свою функцію у специфічній ситуації та у специфічному контексті. Функціональна спрямованість цієї теорії змінює вектор перекладацької діяльності з намірів досягти лінгвістичної еквівалентності (linguistic equivalence) на прагнення реалізувати функціональну точність (functional appropriateness) [Schaffner, 1998].

У своєму баченні Г. Фермеєр розглядає текст перекладу (ТП) у ракурсі відповідності перш за все потребам замовника, а не через досягнення повної адекватності ТП тексту- джерелу. Це бачення не відповідає традиційному розумінню процесу перекладу, оскільки змінено і розуміння ролі сторін, що задіяні у цьому процесі: зв'язок автор тексту - перекладач - замовник перекладу набуває зворотного порядку акторів: замовник перекладу - перекладач - автор тексту. Як видно, перекладач тут залишається на своєму звичному місці, на місці медіатора, однак його роль у цьому процесі все ж таки стає більш вагомою [Vermeer, 1989; 2000].

Ця суто цільова спрямованість перекладацької діяльності знайшла підтримку в працях двох німецьких лінгвісток, а саме Катаріни Райс, яка почала тісно співпрацювати з Г. Ферме- єром у напрямі розвитку Skopos-теорії від її започаткування, та Крістіани Норд, що дещо пізніше, а саме у 1997 р., видала англомовну версію своєї книги «Переклад як цілеспрямована дія» [Nord, 1997]. А. Десницький вважає, що саме К. Норд, яка ретельно розглянула авторські положення Skopos-теорії та проаналізувала аргументи її супротивників, вдалося чітко та послідовно висловити положення Skopos для перекладацької діяльності, розвинути деякі її принципи, дати відповіді на критичні зауваження до неї та навести яскраві приклади її застосування [Десницкий, 2011].

Так, вивчаючи основи Skopos-теорії, К. Норд зауважує, що в ній Г. Фермеєр вказує на чотири важливі складові процесу перекладу, а саме aim, purpose, function та intention. Оскільки праця написана німецькою мовою, а її ми сприймаємо через переклад самої К. Норд, то авторка розгалужує поняття «мета», що в англійській мові передається двома словами: aim та purpose, і стверджує, що aim Фермеєром розуміється як кінцевий результат, якого агент дії намагається досягти через виконання цієї дії, а purpose - це тимчасова стадія у процесі досягнення кінцевого результату. При цьому function - це значення тексту для реципієнта, що його сприймає, тоді як intention - обопільна діяльність, коли і адресант, і адресат тексту працюють на одну мету - перший на продукування тексту, а другий на його розуміння [Nord, 1997, р. 28]. Такий аспект, стверджує К. Норд, дає підстави дещо по- іншому ставитися і до понять адекватність (adequacy) та еквівалентність (equivalence), що до появи Skopos-теорії були безперечними ступенями оцінювання будь-якого продукту перекладацької роботи. Якщо адекватність у традиційному перекладознавстві розуміється як співвідношення вихідного та кінцевого текстів, при якому важливо враховувати кінцеву мету перекладу, а еквівалентність - це відносна змістова, семантична, стилістична і функціонально-комунікативна рівність текстів оригіналу та перекладу, то, зважаючи на Skopos-теорію, перекладений текст є результатом посередницької діяльності, який, якщо він задовольняє комунікативні потреби замовника (цільової аудиторії) у сфері його фахової (пізнавальної) діяльності, може вважатися адекватним і еквівалентним, незважаючи на певні втрати відповідності значень мовних одиниць та їх мовленнєвих смислів.

Оскільки роль замовника перекладу (а це може бути як одна людина, так і ціла організація) стає все більш вагомою у перекладацькій діяльності (у якій теж при об'ємних завданнях можуть бути задіяні цілі групи перекладачів), то функціональний підхід у цьому процесі не завжди може відповідати очікуванням споживача результату цього перекладу. Skopos- теорія відкриває новий критерій адекватної еквівалентності, і це - комунікативно-функціональна рівнозначність текстів джерела та перекладу, де сенс діяльності перекладача визначається його ключовою роллю у процесі перекодування інформації, а його діяльність завжди перебуває у рамках конкретної комунікативної ситуації, в якій він виконує функцію або декілька функцій, що визначаються метою перекладу [Усачева, Махортова и др., 2015, с. 50].

У своїй статті А. Десницький ілюструє відмінності традиційної теорії еквівалентності та її розуміння за теорією Skopos. За Десницьким [Десницкий, 2011], ці відмінності проявляються у таких аспектах перекладацької діяльності, які ми узагальнили в табл. 1.

Таблиця 1

Відмінності між традиційною теорією еквівалентності та її розумінням відповідно до теорії Skopos

Тобто, як бачимо, еквівалентність оригіналу і перекладу за теорією Skopos переводить акценти з автора тексту-оригіналу та читача на перекладача та адаптацію інформації, що міститься в цьому тексті, для реципієнта, а ефекти впливу на реципієнта вже підпорядковані функції тексту у конкретній читацькій аудиторії.

Табл. 1 демонструє загальну думку тих вчених, хто підтримує Skopos-теорію, а саме: адекватний переклад є таким продуктом діяльності перекладача, що відповідає конкретній меті (або цілям). Еквівалентність відноситься до результату цього продукту як цільовий спосіб досягнення адекватності тексту-перекладу.

Оскільки об'єктом нашого дослідження ми визначили науково-технічний переклад, то в цій роботі ми робимо спробу визначити ті принципи теорії Skopos, що допоможуть нам на підставі їх опису встановити конкретні процедури перекладацької діяльності задля відтворення саме вузько-спеціалізованого перекладацького продукту. У ході наших розвідок стало можливим визначити парадигму основних положень цієї теорії, якими можуть керуватися науково-технічні перекладачі у своїй діяльності.

Skopos - це функція тексту, що перекладається, у тій лінгвокультурі, для якої він перекладається, з урахуванням точки зору замовника перекладу. У цій функції на передній план виходить aim - кінцевий результат роботи перекладача, та purpose - це ті завдання, що на різних етапах цього перекладу ставить перед собою перекладач задля досягнення вимог замовника перекладу. Такі фактори, як текст оригіналу, вплив цього тексту на носіїв мови оригіналу та інтенції автора оригінального тексту відходять на другий план.

Залучаючи Skopos, перекладач має пам'ятати три основні правила цієї теорії:

1. Цільовий текст має бути внутрішньо узгодженим.

2. Цільовий текст має бути узгодженим з текстом перекладу.

3. Цільовий текст визначається його скопосом (його метою та завданням) [Nord, 1997; Schaffner, 1998; Vermeer, 1989].

Для узагальнення бачення наводимо модель цієї теорії для перекладацької діяльності:

Skopos - дія перекладача > ПЕРЕКЛАД > Skopos - функція тексту

Що це означає для перекладача науково-технічної літератури, який береться за нове перекладацьке завдання? Наші рекомендації можуть бути такими:

1) перш за все те, що треба визначитися із завданням чи завданнями, виконання яких має відповідати досягненню певної мети: якщо, наприклад, перекладач одержав для перекладу договір на купівлю-продаж товару, цей договір має бути перекладений так, щоб перевага розуміння його була на боці замовника перекладу;

2) перший пункт не означає, що перекладач має право змінювати, наприклад, вартість товару чи будь-яку конкретну цифрову інформацію; це означає, що можна відійти від жанрового шаблону і використовувати певні лінгвістичні структури, які б встановлювали взаєморозуміння сторін цього договору;

3) треба визначитися з функцією тексту: яка причина створення цього тексту перекладу та якою буде аудиторія його сприйняття;

4) навіть в умовах термінологічних обмежень, можна використовувати синонімічні ряди, сприйнятливі у культурі мови-перекладу: перефразовувати чи редагувати текст так, щоб він вірно сприймався в конкретній ситуації конкретною аудиторією;

5) пам'ятати, що саме перекладач є дизайнером свого перекладу, і його дизайн має бути привабливим у всіх його формах, як у фізичній (охайність, відповідність нормам режиму текстового викладання як структурного, так і комп'ютерного), так і контентній (когезія та когерентність тексту перекладу).

Такі рекомендації мають спонукати перекладача, що працює у науково-технічній сфері, правильно ставити фахові завдання у процесі перекладу, а отже, допомагати реалізації поставленої skopos. При цьому не треба забувати і про той факт, що перекладач все ж таки не є автором тексту-джерела, а є лише дизайнером свого перекладу, а кожен гарний дизайнер має задовольнити свого клієнта кінцевим результатом роботи.

Розробка Skopos-теорії безперечно робить свій внесок в оновлення як теорії перекладу, так і у вдосконалення його практик. Для нас перспективним вважається поглиблене вивчення принципів теорії Skopos в аспекті формування вибору стратегії та реалізації тактик у процесі перекладу вузькоспеціалізованих текстів, зокрема у сфері юриспруденції, де нехтувати лінгво-культурними бар'єрами не просто важко, а вкрай небезпечно. Саме тому аналіз перекладів таких текстів на предмет застосування до них Skopos-теорії і видається нам цікавим.

Список використаної літератури

1. Десницкий, А.С. (2011). Теория перевода после Ю. Найды: скопос вместо эквивалента. Відновлено з: https://bogoslov.ru/article/1595663

2. Карабан, В.І. (2004). Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. Вінниця: Нова книга.

3. Климзо, Б.Н. (2006). Ремесло технического переводчика. Об английском языке, переводе и переводчиках научно-технической литературы. Москва: Р. Валент.

4. Комиссаров, В.Н. (2011). Современное переводоведение. Москва: Р. Валент.

5. Мирам, Г. (2003). Профессиональный перевод. Киев: Эльга: НикаЦентр.

6. Рецкер, Я.И. (2007). Теория перевода и переводческая практика. Москва: Р. Валент.

7. Усачева, А.Н., Махортова, Т.Ю., Попова, О.И., Новикова, Т.Б. (2015). Скопос, интерпретация, когниция: от мультивекторной теории перевода к эффективной практике. Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 2, Языкознание, 5 (29), 46-59.

8. Bell, R. (1991). Translation and Translating: Theory and Practice. London & New York: Longman.

9. Jumpelt, R.W. (2008). Translating natural science and technical texts. Berlin: Langenscheidt.

10. Munday, J. (2012). Introducing Translation Studies. Theories and Applications. London & New York: Routledge.

11. Nida, E. (1964). Toward a Science of Translating. Leiden: E.J. Brill.

12. Nida, E.A. (1976). Framework for the Analysis and Evaluation of Theories of Translation. In R.W. Brislin (Ed.), Translation: Applications and Research (pp. 47-79). New York: Gardner Press.

13. Nord, C. (1997). Translating as a Purposeful Activity: Functionalist Approaches Explained. Manchester: St. Jerome.

14. Olohan, M. (2011). Scientific and Technical Translation. In: M. Baker & G. Saldanha (Eds.), Routledge Encyclopedia of Translation Studies (pp. 246-249). London: Routledge.

15. Rothe-Neves, R. (2007). Notes on the concept of 'translator competence'. Quaderns: revista de traduccio, 14, 125-138.

16. Schaffner, C. (1998). Action (Theory of Translational action). In: M. Baker (Ed.), Routledge Encyclopedia of Translation Studies (pp. 3-5). London: Routledge.

17. Vermeer, H.J. (1989). Skopos and Commission in Translational Action. In: Andrew Chester- man (Ed.), Readings in Translation Theory (pp. 173-187). Helsinki: Oy Finn Lectura Ab.

18. Vermeer, H.J. (2000). Skopos and Commission in Translational Action. In: Lawrence Venuti (Ed.), The Translation Studies Reader (pp. 221-232). London, New York: Routledge.

References

1. Desnitskii, A.S. (2011). Teoriia perevoda posle Naidy: skopos vmesto ekvivalenta [Translation theory after Nida: skopos instead the equivalent]. Available at https://bogoslov.ru/article/1595663 (accessed 26 September 2021). (In Russian).

2. Karaban, V.I. (2004). Pereklad angliiskoi naukovoi i tekhnichnoi literatury. Hramatychni trudnoschi, leksychni, terminologichni ta zhanrovo-stylistychni problemy technichnoi literatury [Translation of the English scientific and technical literature. Grammatical difficulties, lexical, terminological, genre and stylistic problems of the technical literature]. Vinnytsya: Nova knyha Publ., 656 p.

3. Klimzo, B.N. (2006). Remeslo technicheskogo perevodchika. Ob angliiskom yazyke, perevode i perevodchikah nauchno-technicheskoiliteratury [A technical translator's craft. About the English language, translation and translators of the scientific and technical literature]. Moscow, R. Valent Publ., 508 p.

4. Komissarov, V.N. (2011). Sovremennoie perevodovedenie [Modern Translation Theory]. Moscow, R. Valent Publ., 410 p.

5. Miram, G. (2003). Professionalnyi perevod [Professional translation]. Kiev, Elga: NikaTsentr Publ., 136 p.

6. Retsker, Ya.I. (2007). Teoriia perevoda iperevodcheskaya praktika [Translation theory and translation practice]. Moscow, R. Valent Publ., 244 p.

7. Usachova, A.N., Makhortova, T.Ju., Popova, O.I., Novikova, T.B. (2015). Skopos, interpretatsiia, kog- nitsiia: ot multivektornoi teoriiperevoda k effektivnoipraktike [Skopos, interpretation, cognition: from multivector translation theory to effective practices]. Vestnik Volgogradskogo gosudarstvennogo universite- ta. Seria 2: Lingvistika [Volgograd State University Bulletin. Series 2, Linguistics], vol. 5, issue 29, pp. 46-59.

8. Bell, R. (1991). Translation and Translating: Theory and Practice. London and New York, Longman, 298 p.

9. Jumpelt, R.W. (2008). Translating natural science and technical texts. Berlin, Langenscheidt Publ., 419 p.

10. Munday, J. (2012). Introducing Translation Studies. Theories and Applications. London & New York, Routledge, 236 p.

11. Nida, E. (1964). Toward a Science of Translating. Leiden, E.J. Brill Publ., 352 p.

12. Nida, E.A. (1976). Framework for the Analysis and Evaluation of Theories of Translation. In R.W. Bris- lin (Ed.). Translation: Applications and Research. New York, Gardner Press, pp. 47-79.

13. Nord, C. (1997). Translating as a Purposeful Activity: Functionalist Approaches Explained. Manchester, St. Jerome Publ., 160 p.

14. Olohan, M. (2011). Scientific and Technical Translation. In M. Baker and G. Saldanha (Eds.). Routledge Encyclopedia of Translation Studies. London, Routledge, pp. 246-249.

15. Rothe-Neves, R. (2007). Notes on the concept of “translator competence”. Quaderns: revista de tra- duccio, vol. 14, pp. 125-138.

16. Schaffner, C. (1998). Action (Theory of Translational Action). In M. Baker (Ed.). Routledge Encyclopedia of Translation Studies. London, Routledge, pp. 3-5.

17. Vermeer, H.J. (1989). Skopos and Commission in Translational Action. In Andrew Chesterman (Ed.). Readings in Translation Theory. Helsinki, Oy Finn Lectura Ab Publ., pp. 173-187.

18. Vermeer, H.J. (2000). Skopos and Commission in Translational Action. In Lawrence Venuti (Ed.). The Translation Studies Reader. London & New York, Routledge, pp. 221-232.

Размещено на Allbest.ru