Використання вторинних назв у комунікативних ситуаціях медичного дискурсу (на основі анкетування медичних працівників)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання вторинних назв у комунікативних ситуаціях медичного дискурсу (на основі анкетування медичних працівників)

Лариса Шутак, Галина Навчук. Использование вторичных номинаций в коммуникативных ситуациях медицинского дискурса (на основе анкетирования медицинских работников). Цель статьи - исследовать причины и способы создания вторичных номинаций в современном украинском медицинском дискурсе, выяснить особенности использования и назначения таких названий в разных коммуникативных ситуациях. В статье использованы следующие методы исследования: описательный, сравнительный и статистический.

Выводы. Методом анкетирования медицинских работников исследовано частоту использования вторичных наименований, то есть неофициальных заменителей медицинских терминов, в коммуникативной ситуации врач - врач и врач - пациент. Проанализированы вторичные названия, которые являются эвфемизмами к официальным медицинским терминам, отмечено их смягчающе-корректное назначение.

Ключевые слова: вторичная номинация, вторичные названия, медицинский дискурс, анкетирование медицинских работников.

USE OF SECONDARY NAMES IN COMMUNICATIVE SITUATIONS OF MEDICAL DISCOURSE (BASED ON A QUESTIONNAIRE OF MEDICAL WORKERS) Larysa SHUTAK, Halyna NAVCHUK,

Bukovinian State Medical University,

Larysa Shutak, Galina Navchuk. Use of secondary names in communicative situations of medical discourse (based on a questionnaire of medical workers). The purpose of the article is to investigate the reasons and ways of creating secondary nominations in modern Ukrainian medical discourse, to find out the features of the use and purpose of such names in different communicative situations. In the article descriptive, comparative and statistical research methods are used. комунікативний вторинна назва

The frequency of use of secondary names, namely unofficial substitutes for medical terms, in the communicative situation doctor - doctor was investigated by the method of questionnaires of medical workers. In the scientific work the circle of specialists is described who use secondary definitions as a informal substitutes for medical terms in a communicative situation doctor - doctor. The most common secondary names used in the situation of doctors - patients are analyzed.

Conclusions. Recent studies by both foreign and domestic linguists prove that the secondary lexical nomination is the result of the natural development of language due to the cognitive and cognitive- communicative needs of human being in socio-historical practice. The emergence of new names leads to a concentration of new information in the verbal sign. Secondary names as an euphemisms for official medical terms are named and their mitigating and correct purpose is noted.

Key words: secondary nomination, secondary names, medical discourse, questionnaire of medical workers.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Сучасні лінгвістичні дослідження характеризуються особливою увагою до проблем вторинної номінації, проте досі немає єдиного потрактування вторинних новотворів. В. М. Телія, зокрема, пропонує називати вторинними вже відомі в мові номінативні одиниці, що вживаються в новій для них функції називання¹. На думку В. Г. Гака, вторинні назви відображають процес, унаслідок якого та сама форма може пристосовуватися для виконання нових функцій Teliya V.N. Vtorichnaia nomynatsyia i ee vidy [Secondary nomination and its types], M.: Nauka, 1977, P. 129 [in Russian]. Hak V. H. K tipolohii linhvisticheskikh nominatsyi [Towards a typology of linguistic nominations], M. : Nauka, 1977, P. 243 [in Russian].. Інші дослідники розмежовують первинну і вторинну номінації на рівні слова та його значення, словосполучення та речення, причому первинна номінація репрезентує мовну дійсність через слово і словосполучення, а вторинна - реалізується в реченні; первинна номінація - це процес первинного називання предметів і явищ, вторинна - це творення слів за допомогою різноманітних словотворчих засобів, розпаду багатозначності, а також на основі метафоричних та метонімічних перенесень, перифрази, евфемізмів тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останні дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних мовознавців доводять, що вторинна лексична номінація є результатом природного розвитку мови, зумовленого пізнавальною і когнітивно-комунікативною потребою людини в її суспільно-історичній практиці. Виникнення нових назв призводить до концентрації в словесному знакові нової інформації. Як зазначає Є. А. Карпіловська, “новотвори відіграють провідну роль у зміні як українськомовного “креслення” дійсності в цілому (послуговуючись термінами креслення, в її загальному вигляді), так і “креслення” окремих її об'єктів, їх сукупностей чи реальних і ментальних просторів з ними (їх вигляду у певній мовній проекції)” Karpilovska Ye. A. Nova Ukraina u slovotvirnii nominatsii: zminy u movnomu “kreslenni” svitu [New Ukraine in the word-forming nomination: changes in the linguistic “drawing” of the world], Vidobrazhennia istorii ta kultury narodu v slovotvorenni: Dopovidi XII Mizhnarodnoi konfere- ntsii [Reflection of the history and culture of the people in word formation: Reports of the XII International Conference], Uporiadk. N. F. Klymenko, Ye. A. Karpilovska, K., 2010, P. 91 [in Ukrainian].. Попри активні пошуки дослідників у цьому напрямі, в українському мовознавстві типологія вторинних номінацій у медичному дискурсі мало вивчена, немає ґрунтовного дослідження щодо причин та способів творення вторинних назв у побутовому мовленні медичних працівників. Саме тому нам видається актуальним питання дослідження особливостей творення та використання вторинних назв у різних комунікативних ситуаціях українського медичного дискурсу.

У статті використано такі методи дослідження: описовий, порівняльний та статистичний.

Мета статті - методом анкетування з'ясувати причини використання вторинних назв у різних комунікативних ситуаціях, дослідити частоту використання творення вторинних назв, уживаних у комунікативних ситуаціях фахівець -- фахівець, фахівець -- нефахівець сучасного українського медичного дискурсу. Матеріалом для аналізу послугували вторинні назви, дібрані з побутового професійного мовлення працівників медичної галузі в різних комунікативних ситуаціях.

Shutak L., Navchuk H. Use of secondary names in communicative situations of medical discourse...

Виклад основного матеріалу

Для ґрунтовного дослідження типології вторинних найменувань ми провели анкетування медичних працівників.

Анкетування проводилося у трьох клінічних лікарнях:обласній клінічній лікарні м. Чернівці

(Україна), Сторожинецькій центральній районній лікарні (Україна), Чернівецькій міській стоматологічній клініці (Україна).

Усього опитано 42 лікарі (100 %), з них - 18 лікарів, трудовий стаж яких складає від 5 до 10 років (42,8 %), 14 лікарів, трудовий стаж яких складає від 10 до 20 років (33,4 %) і 10 лікарів, трудовий стаж яких складає понад 20 років (23,8%).

Усі респонденти відповідали на два запитання:

Які вторинні найменування, тобто неофіційні замінники медичних термінів, використовуєте у комунікативній ситуації лікар - лікар? Чи часто послуговуєтеся такими конструкціями (так (зрідка, часто)) / ні?

Які вторинні найменування, тобто неофіційні замінники медичних термінів, використовуєте у комунікативній ситуації лікар - пацієнт? Чи часто послуговуєтеся такими конструкціями (так (зрідка, часто)) / ні?

Аналіз відповідей респондентів уможливив зробити такі висновки.

Комунікативна ситуація лікар - лікар

Близько 90% опитаних (37 лікарів різного фаху) дали ствердну відповідь на запитання:“Які вторинні найменування, тобто неофіційні замінники медичних термінів, використовуєте у комунікативній ситуації лікар - лікар? Чи часто послуговуєтеся такими конструкціями (так (зрідка, часто)) / ні?”. І лише п'ятеро лікарів (приблизно 10%) дали відповідь “ні”. З-поміж тих, хто відповів “так”, 20 (47,6%) додали “часто”, 17 (42,4%) - “зрідка”. При цьому варто зауважити той факт, що послуговуються вторинними номінаціями лікарі різних вікових категорій, і чіткої градації за віком не спостерігається, хоча частіше використовують вторинні назви лікарі з більш тривалим трудовим стажем, що ми пов'язуємо з набуттям професійних навичок, опануванням не лише медичною термінологією, але й неофіційними замінниками термінів (див. табл. 1.1). У результаті дослідження з'ясувалося, що найуживанішими вторинними номінаціями є назви команд у ситуаціях, коли необхідна негайна реакція (див. табл. 1.2). Серед вторинних назв, якими медичні працівники часто послуговуються, можна виокремити такі:

Запустити / відпустити пацієнта.

Каміння (у мовленні стоматологів).

Кинути тиск.

Одиничка, двійка і т.д. (у мовленні стоматологів).

Пацієнт миготить.

Посадити на трубу.

Проколоти / прокрапати пацієнта.

Прощупувати / відтинати / різати.

Розмочити пацієнта.

Стукнути серце.

Таблиця 1.1

На друге запитання: “Які вторинні найменування, тобто неофіційні замінники медичних термінів, використовуєте у комунікативній ситуації лікар - пацієнт? Чи часто послуговуєтеся такими конструкціями (так (зрідка, часто)) / ні ?” - усі респонденти відповіли позитивно. При цьому варто зауважити, що такі вторинні назви використовуються для пом'якшення звучання діагнозу, зрозумілості висловлювання, вони ніби наближують лікаря до пацієнта (див. табл. 2).

Серед найуживаніших вторинних назв, використовуваних у ситуації лікар - пацієнт, на особливу увагу заслуговують такі комунікативні формули:

Таблиця 1.2

Висновки

Отже, вторинні назви переважно такі, що характеризують клінічні процеси і потребують швидкої реакції на ситуацію, активно використовують лікарі різної спеціалізації в комунікативній ситуації лікар -- лікар, у ситуації лікар -- пацієнт переважають комунікативні формули, що пом'якшують чи роз'яснюють висловлювання.

Размещено на Allbest.ru