Комунікативні стратегії – компоненти стратегічної компетентності в усному англомовному професійно орієнтованому спілкуванні майбутніх ІТ-фахівців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікативні стратегії - компоненти стратегічної компетентності в усному англомовному професійно орієнтованому спілкуванні майбутніх ІТ-фахівців

Анна Хомик,

Історія досліджень стратегічної компетентності й комунікативних стратегій сягає праць, присвячених вивченню лінгвістичної системи, відомої в широких наукових колах як міжмовна мова. Власне комунікативні стратегії можна вважати сегментом, що утворюється в результаті спроб студентів висловити певні значення у спонтанному мовленні на тлі обмеженої мовної системи цільової мови. З іншого боку, комунікативні стратегії можна розглядати як потенційно свідомі плани вирішення певної проблеми, спрямованої на досягнення певної комунікативної мети. Комунікативні стратегії зосереджені на психолінгвістичних процесах, що лежать в основі спілкування. Науковці визначають три типи стратегій: офіційного скорочення, функціонального скорочення та досягнення. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти подають визначення комунікативних стратегій як мовленнєвих засобів, які застосовуються мовцями для мобілізації та балансу власних лінгвістичних ресурсів, активізації вмінь і навичок із метою задоволення комунікативних потреб й досягнення комунікативної мети в певному контексті найбільш зрозумілим або найбільш економним способом. Серед ключових характеристик комунікативних стратегій науковці виокремлюють: гнучкість, оскільки у процесі реалізації комунікативних актів комунікативні стратегії можуть зазнавати деяких змін і коригувань; динамічність, бо вони забезпечують динамічне розгортання комунікативного акту; безпосередню залежність від мовленнєвих дій опонента, ситуацій, а також контексту спілкування. З урахуванням особливостей англомовного професійно орієнтованого спілкування ІТ-фахівців, їхніх соціальних ролей, типових і проблемних комунікативних ситуацій науковці у процесі формування в майбутніх ІТ-фахівців стратегічної компетентності пропонують зосереджуватися на комунікативних стратегіях, орієнтованих на адресата, а саме: інформування, стимулювання, оцінювання праці та самопрезентацію. Отже, саме на перелічених комунікативних стратегіях і тактиках їх реалізації необхідно наголошувати у процесі формування стратегічної компетентності в усному англомовному професійно орієнтованому спілкуванні майбутніх ІТ-фахівців.

Ключові слова: стратегічна компетентність, комунікативні стратегії, усне професійно орієнтоване спілкування, компоненти стратегічної компетентності.

Anna KHOMYK,

Postgraduate Graduate Student at the Department of English Philology

COMMUNICATIVE STRATEGIES - COMPONENTS OF STRATEGIC COMPETENCE IN ORAL ENGLISH PROFESSIONALLY ORIENTED COMMUNICATION OF FUTURE IT-SPECIALISTS

The history of research on strategic competence and communication strategies goes back to the study of the linguistic system, known in broad scientific circles as an "interlanguage". In fact, communicative strategies can be considered as an item that is formed as a result of students' attempts to express certain meanings in spontaneous speech against having the background of a limited language system of the target language. On the other hand, communication strategies can be considered as potentially conscious plan to solve a certain problem aimed in order to achieve a certain communicative goal. Communication strategies focus on the psycholinguistic processes that put an emphasis on communication. Scholars identify three types of strategies: formal reduction, functional reduction, and achievement. The Common European Framework of Reference for Languages defines communication strategies as speech tools used by speakers to mobilize and balance their own linguistic resources, enhance skills to meet communication needs and achieve a communication goal in a particular context in the most understandable or cost-effective way. Among the key characteristics of communicative strategies, scientists identify: flexibility, because in the process of implementing communicative acts, communication strategies may undergo certain changes and adjustments; dynamism, because they provide a dynamic deployment of the communicative act; direct dependence on the opponent's speech actions, situations, as well as the context of communication. Taking into account the peculiarities of English-speaking professionally oriented communication of IT professionals, their social roles, typical and problematic communicative situations, scientists in the process of forming future IT professionals, strategic competence propose to focus on communicative strategies targeted at the addressee, namely: works and self-presentation. Thus, it is these communicative strategies, for their implementation should be emphasized in the process of forming strategic competence in oral English-speaking professionally oriented communication offuture IT professionals.

Key words: strategic competence, communicative strategies, oral professionally oriented communication, components of strategic competence.

Постановка проблеми. Ефективність іншомовного професійно орієнтованого спілкування безпосередньо залежить від сформованості в учасників комунікативного актустратегічної компетентності і комунікативних стратегій. Використання комунікативних стратегій та їх побудова залежать від певних прагматичних чинників, зокрема соціальних ролей, ситуацій професійно орієнтованого спілкування, статі, рівня сформованості стратегічної, мовної та мовленнєвої компетентностей.

Аналіз досліджень. Сутність комунікативних стратегій, особливості їх побудови і використання досліджували Л. Бахман (L. Bachman), Л. Маріані (L. Mariani), Л. Селінкер (L. Selinker), Т Парібахт (T. Paribakht), Е. Тароне (E. Tarone), К. Фаерх і Г. Каспер (C. Faerch, G. Kasper) та інші науковці.

Попри значну увагу науковців до сутності, класифікації, особливостей використання комунікативних стратегій, невивченою натепер залишається наукова проблема визначення комунікативних стратегій, вагомих для усного англомовного професійно орієнтованого спілкування майбутніх ІТ-фахівців.

Мета статті - здійснити аналіз комунікативних стратегій і тактик їх реалізації та визначити комунікативні стратегії, вагомі для усного англомовного професійно орієнтованого спілкування майбутніх ІТ-фахівців.

Виклад основного матеріалу. Історія вивчення стратегічної компетентності й комунікативних стратегій, які в більшості наукових розвідок уважаються компонентами стратегічної компетентності, сягає досліджень Л. Селінкера, присвячених вивченню лінгвістичної системи, відомої в широких наукових колах як міжмовна мова (Селінкер, 1972: 20). Науковець трактує комунікативні стратегії як "побічний продукт", що утворюється під час спроб студентів висловити певні значення у спонтанному мовленні на тлі обмеженої мовної системи цільової мови.

Л. Бахман запропонував модель стратегічної компетентності, яка містить такі компоненти: визначення комунікативних цілей - як такий, що характеризується породженням цілком нових цілей та мотивів у процесі комунікації; виконання - як такий, що забезпечує успішне виконання поставленого завдання; планування - як такий, що забезпечує планування комунікативних "ходів" із метою досягнення поставленої комунікативної мети й відбір відповідних комунікативних стратегій та засобів їх реалізації; оцінювання - як такий, що дозволяє оцінити ефективність комунікативного акту, ступінь досягнення комунікативної мети, ефективність відбору комунікативних стратегій, мовну і мовленнєву правильність реалізації обраних комунікативних стратегій (Бахман, 1990: 14).

І. Задорожна до структури стратегічної компетентності відносить такі навички і вміння (Задо- рожна, 13: 3): формулювання запитань (запитання з метою уточнення чи корекції); співпраці з іншими учасниками навчального процесу (оцінювання, заохочення, обмін інформацією та вза- ємонавчання); формування динамічного концепту висловлювань; співпраці із просунутими користувачами мови чи носіями мови.

Е. Тароне підкреслює соціальний та інтерактивний характер спілкування і пропонує таксономію комунікативних стратегій, яка включає п'ять основних категорій: стратегії уникнення, стратегії перефразування, стратегії свідомого перенесення (дослівного перекладу або переходу на іншу мову), стратегії звернення по допомогу засобів невербальної комунікації - міміки, жестів (Тароне, 1980: 21).

К. Фаерх і Г. Каспер (C. Faerch, G. Kasper) визначають комунікативні стратегії як потенційно свідомі плани вирішення певної проблеми, спрямованої на досягнення певної комунікативної мети. Комунікативні ж стратегії зосереджені на психолінгвістичних процесах, що лежать в основі спілкування. Науковці визначають три типи стратегій: офіційного скорочення, функціонального скорочення та досягнення (Фаерх, Каспер, 1983: 16). психолінгвістичний спілкування англомовний

Т. Парібахт (Т. РагіЬакМ) трактує комунікативні стратегії як засоби, які використовуються мовцями для вирішення проблем у процесі комунікації (Парібахт, 2016: 19).

Л. Маріані ^. Магіапі) визначає домінувальні типи комунікативних стратегій, до яких відносить стратегії редукції та стратегії досягнень на рівні слова / речення / дискурсу. На думку науковця, кожен з учасників комунікативного акту має домі- нуваний особистий тип і стиль поведінки, зокрема й вербальної, преференційну модель комунікації (Маріані, 1994: 17).

Дослідження науковців Т Ван-Дейка, В. Кінча (Ван-Дейк, Кінч, 1988: 2) доводять, що ефективність процесу комунікації забезпечує низка комунікативних стратегій, до яких належать:

1) стратегії локальної зв'язності - націлені на встановлення зв'язків між фактами, викладеними у пропозиціях, на основі лінійного впорядкування речень, засобів зв'язку і знань, які були отримані з попередніх пропозицій та зберігаються в довготривалій пам'яті індивіда;

2) стилістичні стратегії - дають змогу добирати й інтерпретувати мовні засоби з огляду на контекст (напр., формальність спілкування, типи комунікантів тощо), забезпечуючи стилістичну зв'язність мовлення, дотримання певного регістру;

3) риторичні стратегії - підвищують ефективність вербальної комунікації і сприяють розумінню дискурсу;

4) невербальні стратегії - необхідні для опрацювання невербальної інформації;

5) макростратегії - дозволяють адресату здогадатися про загальну тематику повідомлення за наявності лише мінімуму інформації;

6) розмовні стратегії - реалізують соціальні і комунікативні функції дискурсивних одиниць, мовленнєвих актів або пропозицій, тобто забезпечують позмінне виконання ролі мовця залежно від соціальних характеристик комунікантів, а також від невербальної інформації спілкування та специфіки ситуативного контексту;

7) продуктивні стратегії - передбачають складання плану семантичної макроструктури повідомлення на основі елементів спільного знання комунікантів та комунікативного контексту;

8) компенсаторні стратегії - передбачають уміння, необхідні для досягнення взаєморозуміння, а також комунікативної мети у процесі комунікації.

Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти подають визначення комунікативних стратегій як мовленнєвих засобів, які застосовуються мовцями для мобілізації й балансу власних лінгвістичних ресурсів, активізації вмінь і навичок із метою задоволення комунікативних потреб і досягнення комунікативної мети в певному контексті найбільш зрозумілим або найбільш економним (наскільки це можливо) способом.

Розглядаючи мовленнєву комунікацію як стратегічний процес, що базується на виборі оптимальних мовних ресурсів, О. Іссерс наполягає на існуванні основних (семантичних, когнітив- них) та допоміжних комунікативних стратегій (Іссерс, 1999: 5). Основні комунікативні стратегії використовуються з метою впливу на адресата. Такий вплив передбачає зміну адресатом сприйняття навколишнього світу, впливає на його систему цінностей, комунікативну поведінку тощо. Прикладами основних комунікативних стратегій впливу на адресата слугують стратегії дискредитування та підкорення (Іссерс, 1999: 5).

Допоміжні комунікативні стратегії сприяють ефективній організації мовленнєвої взаємодії як одного з аспектів організації комунікативної діяльності у процесі діалогічного мовлення з метою мовленнєвого впливу на адресата. Мовленнєвий вплив є одним з аспектів когнітивної діяльності індивіда, як зазначає О. Іссерс, - т. зв. операцією із семантичними ланцюгами, що передбачає розрив наявних асоціативних зв'язків і встановлення нових. За об'єктом впливу допоміжні комунікативні стратегії поділяють на: прагматичні, чи комунікативно-ситуативні, спрямовані на самовираження адресанта і вибір оптимального мовленнєвого акту, який найбільш відповідає певній комунікативної ситуації (напр., створення іміджу, налаштування емоційного настрою тощо); діалогові, чи конверсаційні, стратегії, що застосовуються з метою контролю за темою спілкування, перейманням комунікативної ініціативи в діалозі тощо; риторичні стратегії, які передбачають використання прийомів ораторського мистецтва з метою надання висловлюванню емоційної виразності й підвищеного впливу на адресата (напр., стратегія привертання уваги, драматизації тощо) (Іссерс, 2017: 4).

Серед ключових характеристик комунікативних стратегій науковці виокремлюють: гнучкість, оскільки у процесі реалізації комунікативних актів комунікативні стратегії можуть зазнавати певних змін і коригувань; динамічність, бо вони забезпечують динамічне розгортання комунікативного акту; безпосередню залежність від мовленнєвих дій опонента, ситуацій, а також контексту спілкування (Мельник, 2011: 6).

На основі аналізу наукових розвідок трактуємо комунікативну стратегію як здатність реалізувати цілісність поетапного мислення та мовленнєвої діяльності, спрямовану на моделювання комунікативної поведінки з метою досягнення комунікативної мети у процесі англомовного професійно орієнтованого спілкування.

Важливо виокремити низку комунікативних стратегій, що посідають чільне місце у структурі стратегічної компетентності в усному англомовному професійно орієнтованому спілкуванні майбутніх ІТ-фахівців. Із цією метою проаналізуємо поняття усного англомовного професійно орієнтованого спілкування ІТ-фахівців.

Професійно орієнтоване спілкування - особлива форма взаємодії суб'єктів сфери профе сійної діяльності, спрямована на задоволення професійних комунікативних потреб, реалізацію професійних обов'язків, функцій, соціальних ролей, на обмін інформацією, що сприяє встановленню морально-психологічної атмосфери праці та взаємин партнерства між керівниками й підлеглими, посеред колег, створює умови для продуктивного співробітництва, забезпечуючи успіх загальної справи (Плотницька, 2004: 7). Усне англомовне професійно орієнтоване спілкування ІТ-фахівців реалізується у процесі професійної діяльності з метою виконання професійних обов'язків, реалізації професійних функцій і соціальних ролей відповідно до посад, які вони обіймають у сфері ІТ.

Комунікативні ролі у процесі англомовного професійно орієнтованого спілкування виконують адресант, який генерує повідомлення і, таким чином, демонструє активність у процесі комунікативної взаємодії, та адресат, який сприймає повідомлення і таким способом демонструє пасивну позицію.

Соціальні ролі майбутніх ІТ-фахівців диференціюються за напрямами ІТ-діяльності, орієнтовані на виконання професійних функцій суб'єктом у процесі професійної діяльності, передбачають певну комунікативну поведінку, відображають володіння знаннями, навичками й уміннями - компонентами професійної компетентності, досвід професійної діяльності, лексико-граматичний і стилістичний потенціал в іншомовному професійно орієнтованому спілкуванні й досвід комунікативної діяльності. Визначені соціальні ролі ІТ-фахівців передбачають різні форми усного англомовного професійно орієнтованого спілкування, серед яких усне офіційне, напівофіційне та неофіційне спілкування, зокрема: усний обмін інформацією, переговори із замовниками, постачальниками, досягнення усних домовленостей, отримання інструкцій, рекомендацій, звітність керівному персоналу, дружнє спілкування з колегами.

Як діалогічне, так і монологічне усне професійно орієнтоване спілкування ІТ-фахівців відбувається в контексті ситуацій професійно орієнтованого спілкування. Отже, процес формування іншомовної комунікативної компетентності та її складника - стратегічної компетентності в усному професійно орієнтованому спілкуванні буде ефективним, якщо здійснюватиметься на засадах ситуативного підходу з орієнтацією на типові та проблемні ситуації усного професійно орієнтованого спілкування майбутніх ІТ-фахівців.

Під комунікативною / мовленнєвою ситуацією професійно орієнтованого спілкування ІТ-фахівців О. Синекоп розуміє сукупність специфічних обставин і умов ІТ-діяльності, характерних для реалізації стереотипних завдань професійно орієнтованого іншомовного спілкування. У процесі формування іншомовної професійно- комунікативної компетентності та її складників, зокрема стратегічної компетентності, стереотипні завдання професійно орієнтованого характеру виконуються студентами під час репродуктивного засвоєння професійно орієнтованого іншомовного матеріалу (Синекоп, 2019: 9).

У процесі формування стратегічної компетентності в англомовному професійно орієнтованому спілкуванні майбутніх ІТ-фахівців викладачем створюються як типові, так і проблемні комунікативні / мовленнєві ситуації професійно орієнтованого спілкування.

З урахуванням особливостей англомовного професійно орієнтованого спілкування ІТ-фахівців, їхніх соціальних ролей, типових і проблемних комунікативних ситуацій науковці у процесі формування в майбутніх ІТ-фахівців стратегічної компетентності пропонують зосереджуватися на комунікативних стратегіях, орієнтованих на адресата, а саме (Микитенко, 2019: 18):

- інформування (інформування або отримання інформації, погодження чи незгоди, які шляхом повідомлення інформації дозволяють впливати на вербальну чи невербальну поведінку співрозмовника);

- стимулювання (допомагають спрямовувати поведінку співрозмовника, спонукаючи його чи її до виконання таких дій, як аргументація, порада, прохання, претензія тощо);

- емоційної діяльності (допомагають уникнути стресу та виразити різні емоційні стани);

- оцінювання діяльності (спрямовані на моніторинг і оцінювання комунікативної діяльності та комунікативної поведінки співрозмовників);

- кооперативних (передбачають позитивну взаємодію співрозмовників у колективі, які спілкуються для досягнення спільної мети шляхом рівноправної участі співрозмовників);

- самопрезентації (допомагають комунікантам представити себе, власні досягнення, свою компанію, результати своєї праці, власні проєкти, власну думку, поділитися досвідом у сфері ІТ).

Аналіз усного англомовного професійно орієнтованого спілкування ІТ-фахівців, їхніх професійних функцій, соціальних ролей, комунікативних стратегій, притаманних професійно орієнтованому спілкуванню зазначених спеціалістів, типових і проблемних ситуацій їхнього усного англомовного професійно орієнтованого спілкування дозволяє зробити висновок про те, що комунікативні стратегії, які використовуються майбутніми ІТ-фахівцями в усному англомовному професійно орієнтованому спілкуванні, спрямовані на досягнення поставлених цілей і орієнтовані на адресата.

Засобом реалізації комунікативної стратегії слугує комунікативна тактика, що розглядається науковцями як:

- визначена лінія поведінки на конкретному етапі комунікативної взаємодії, спрямована на досягнення необхідного ефекту чи запобігання небажаному результату;

- мовленнєвий прийом / прийом мовленнєвої поведінки, що сприяє досягненню комунікативної мети і виконує функцію способу реалізації комунікативної стратегії;

- конкретний мовленнєвий етап у процесі реалізації комунікативної стратегії;

- мовленнєва дія, тобто мовленнєвий акт чи сукупність декількох мовленнєвих актів, покликана забезпечити здійснення обраної комунікативної стратегії, відповідає тому чи іншому етапу реалізації комунікативної стратегії та спрямована на досягнення комунікативних цілей цього етапу (Бацевич, 2004: 1).

Узагальнення дослідженого матеріалу дозволяє виокремити комунікативні стратегії, вагомі для усного офіційного і напівофіційного англомовного професійно орієнтованого спілкування ІТ-фахівців:

- інформування - використовуються з метою інформування колег, клієнтів чи керівництва компанії, отримання відповідної інформації від колег, клієнтів чи керівництва компанії; реалізуються тактиками повідомлення, звітування, презентування, установлення зв'язків між фактами, привернення уваги тощо;

- стимулювання й аргументування - використовуються з метою впливу на вербальну та невербальну комунікативну поведінку співрозмовника, спрямування комунікативної поведінки співрозмовника і спонукання його до виконання певних дій; реалізуються тактиками аргументації, підбадьорювання, уваги, пропозиції, надання поради, постановки запитань, привертання уваги, висловлення прохань тощо;

- співпраці - використовуються з метою позитивної взаємодії в колективі для досягнення спільної мети шляхом рівноправної участі співрозмовників, вияву толерантності; реалізуються тактиками звертання, запрошення до співпраці, залучення, привернення уваги, уточнення, вираження ввічливості, компромісу тощо;

- оцінювальні та стратегії емоційної діяльності - використовуються з метою моніторингу й оцінювання комунікативної діяльності і комунікативної поведінки співрозмовників, уникнення стресу та вираження різних емоційних станів; реалізуються тактиками висловлення схвалення, згоди, прихильності, щирості, незгоди, несхвалення, викривання розбіжностей, створення мовленнєвого конфлікту, висловлення претензій, вираження примусу, виявлення агресії, дискредитації, здобуття інтелектуальної переваги тощо;

- самопрезентації (використовуються з метою інформування про себе, специфіку своєї професійної діяльності); реалізуються тактиками інформування про свої професійні функції, соціальні ролі, власні професійні досягнення, підвищення власного статусу тощо.

Отже, саме на перелічених стратегіях і тактиках їхньої реалізації необхідно акцентувати у процесі формування стратегічної компетентності в усному англомовному професійно орієнтованому спілкуванні майбутніх ІТ-фахівців.

Узагальнення результатів наукових розвідок О. Селіванової та їх екстраполяція на предмет нашого дослідження дозволяють стверджувати, що на формально-семіотичному рівні тактики, що втілюють комунікативні стратегії інформування, стимулювання й аргументування, співпраці, оцінювальні стратегії та стратегії емоційної діяльності, а також стратегії самопрезентації у процесі усного англомовного професійно орієнтованого спілкування ІТ-фахівців реалізуються за допомогою таких лінгвостилістичних і прагматичних засобів, як: уживання вигуків, вставних слів, особових займенників, дієслів наказового способу, повторів із метою привернення уваги тощо. На когнітивно-інтерпретаційному рівні тактики комунікативних стратегій усного англомовного професійно орієнтованого спілкування ІТ-фахівців реалізуються через збіг тезаурусів адресанта й адресата, наявність ситуативних, енциклопедичних, референтних знань, уявлень про навколишній світ, спільні пресупозиції, здатність адресата декодувати прихований зміст повідомлення й інші засоби. На мотиваційно-прагматичному рівні тактики комунікативних стратегій усного англомовного професійно орієнтованого спілкування ІТ-фахівців втілюються за допомогою врахування мети комунікативного акту, стратегій адресата, його соціальних ролей, соціально- рольового статусу, дотримання норм мовленнєвого етикету й інших засобів (Селіванова, 2002: 8).

Висновки

Комунікативні стратегії інформування, стимулювання й аргументування, співпраці, оцінювальні й емоційної діяльності, само- презентації, що є складниками стратегічної компетентності майбутніх ІТ-фахівців, а також відповідні їм тактики, мають безпосередній вплив на ефективність усного англомовного професійно орієнтованого спілкування цих фахівців і входять до предметного компонента змісту навчання, спрямованого на формування в цих фахівців стратегічної компетентності в усному англомовному професійно орієнтованому спілкуванні.

Перспективи подальших досліджень полягають у відборі навчального матеріалу, укладанні підсистеми вправ і завдань для формування стратегічної компетентності в усному англомовному професійно орієнтованому спілкуванні майбутніх ІТ-фахівців.

Список використаних джерел

1. Бацевич Ф. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: Академія, 2004. 344 с.

2. Deik T. van, Kinch V Strategies of understanding of coherent text. Cognitive aspects of language. Progress : 1988. Vol. 23.

3. Задорожна І. Структура та зміст навчально-стратегічної компетентності майбутніх учителів англійської мови. Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки. 2013. Вип. 22. С. 125-133.

4. Иссерс О. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. 8-е изд., испр., доп. Москва: ЛЕНАНД, 2017. 308 с. Иссерс О. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи; Омский гос. ун-т. Омск, 1999. 284 с.

5. Мельник І. Типи комунікативних стратегій. Studia Linguistica. 2011. Вип. 5. С. 377-380.

6. Плотницька І. Ділова українська мова: навчальний посібник. 2-ге вид., переробл. та доп. Київ, 2004. 256 с.

7. Селиванова Е. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: монографическое учебное пособие. Киев: ЦУЛ ; Фитосоциоцентр, 2002. 336 с.

8. Синекоп О. Ситуаційний підхід до диференційованого навчання майбутніх ІТ-фахівців професійно орієнтованого англомовного спілкування. Педагогічні науки. 2019. Вип. LXXXVII. С. 146-152.

9. Сковородников А. Про необходимость размежевания понятий "риторический прием", "стилистическая фигура", "речевая тактика", "речевой жанр" в практике терминологической лексикографии. Риторика - Лингвистика: сборник статей. Смоленск: СДПУ, 2011. Вып. 5. С. 26-49.

10. Труфанова И. О разграничении понятий: речевой акт, речевой жанр, речевая стратегия, речевая тактика. Филологические науки. 2001. № 3. С. 56-65.

11. Черниш В. Теоретико-методичні засади формування у майбутніх учителів професійно орієнтованої англомовної компетенції в говорінні : дис. ... докт. пед. наук: 13.00.02. Київ: Київський національний лінгвістичний університет, 2015. 621 с.

12. Чорнобай О. Природа, структура і типологія спілкування (комунікації) у професійній діяльності юриста. URL: http: //science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2017/may/2392/vnulpurn201582457. pdf.

13. Bachman L. Fundamental considerations in language testing. Oxford : Oxford university press, 1990. 423 р.

14. Canale M., Swain M. Theoretical bases of communicative approaches to second language teaching and testing. Applied linguistics. 1980. № 1 (1). P. 1-47.

15. Faerch C., Kasper G. Plans and strategies in foreign language communication. Strategies in Interlanguage Communication. London : Longman, 1983. 36 p.

16. Mariani L. Developing Strategic Competence: Towards Autonomy in Oral Interaction. A Journal of TESOL Italy. June 1994. Vol. XX. № 1. URL: www.learningpaths.org/papers/papercommunication.htm (дата звернення: 03.10.2010).

17. Mykytenko N., Rozhak N., Semeriak I. Teaching communication strategies to the computer programming students. Advanced Education. 2019. Issue 12. P. 49-54.

18. Paribakht T. Strategic competence and language proficiency. 2016. Vol. 6. № 2. P. 132-146.

19. Selinker L. Interlanguage. IRAL - International Review of Applied Linguistics in Language Teaching. 1972. Vol. XX/3. P. 209-231.

20. Tarone E. Communication strategies, foreigner talk and repair in interlanguage. Language Learning. 1980. Vol. 30 (2). P. 417-431.

21. REFERENCES

22. Batsevych F. S. Osnovy komunikatyvnoi linhvistyky. [Fundamentals of communicative linguistics], Akademiia, 2004, pp. 344 [in Ukrainian].

23. T. van Deik, V. Kinch, Strategies of understanding of coherent text. Cognitive aspects of language. Progress: 1988, Vol. 23.

24. Zadorozhna I. P. Struktura ta zmist navchalno-stratehichnoi kompetentnosti maibutnikh uchyteliv anhliiskoi movy. Vykladannia mov u vyshchykh navchalnykh zakladakh osvity na suchasnomu etapi. Mizhpredmetni zviazky. Naukovi doslidzhennia. Dosvid. Poshuky [The structure and content of educational and strategic competence of future English teachers. Teaching languages in higher education at the present stage. Cross-curricular links. Scientific research. Experience. Research], 2013, № 22, pp. 125-133 [in Ukrainian].

25. Yssers O. S. Kommunykatyvnye stratehyy y taktyky russkoi rechy. [Communicative strategies and tactics of Russian speech], 2017, № 8, pp. 308 [in Russian].

26. Yssers O. S. Kommunykatyvnye stratehyy y taktyky russkoi rechy. [Communicative strategies and tactics of Russian speech], 1999, Omsk, pp. 284 [in Russian].

27. Melnyk I. V. Typy komunikatyvnykh stratehii. Studia Linguistica. [Types of communicative strategies. Linguistic Studies], 2011, № 5, pp. 377-380 [in Ukrainian].

28. Plotnytska I. M. Dilova ukrainska mova: navch. pos. [Business Ukrainian language: textbook. pos. 2'nd edition], 2004, pp. 256 [in Ukrainian].

29. Selyvanova E. A. Osnovy lynhvystycheskoi teoryy teksta y kommunykatsyy: Monohrafycheskoe uchebnoe posobye [Fundamentals of linguistic theory of text and communication: A monographic textbook], 2002, pp. 336 [in Russian].

30. Synekop O. S. Sytuatsiinyi pidkhid do dyferentsiiovanoho navchannia maibutnikh IT-fakhivtsiv profesiino oriientovanoho anhlomovnoho spilkuvannia. Pedahohichni nauky [Situational approach to differentiated training of future IT professionals in professionally oriented English communication. Pedagogical sciences], 2019, № 87, pp. 146-152 [in Ukrainian].

31. Skovorodnykov A. P. Pro neobkhodymost razmezhevanyia poniatyi "rytorycheskyi pryem", "stylystycheskaia fyhura", "rechevaia taktyka", "rechevoi zhanr" v praktyke termynolohycheskoi leksykohrafyy. Rytoryka - Lynhvystyka [On the need to distinguish between the concepts of "rhetorical technique", "stylistic figure", "speech tactics", "speech genre" in the practice of terminological lexicography. Rhetoric - Linguistics], Smolensk, 2011, pp. 26-49 [in Russian].

32. Trufanova Y. V. O razghranychenyy poniatyi: rechevoi akt, rechevoi zhanr, rechevaia stratehyia, rechevaia taktyka. Fylolohycheskye nauky. [On the detachment of concepts: speech act, speech genre, speech strategy, speech tactics. Philological sciences], 2001, № 3, pp. 56-65 [in Russian].

33. Chernysh V. V. Teoretyko-metodychni zasady formuvannia u maibutnikh uchyteliv profesiino oriientovanoi anhlomovnoi kompetentsii v hovorinni: dys. ... d. ped. nauk 13.00.02 : Kyivskyi natsionalnyi linhvistychnyi universytet [Theoretical and methodological principles of formation of future teachers of professionally oriented English-speaking competence in speaking: dis. ... 13.00.02: Kyiv National Linguistic University], 2015, Kyiv, pp. 621 [in Ukrainian].

34. Chornobai O. L. Pryroda, struktura ta typolohiia spilkuvannia (komunikatsii) u profesiinii diialnosti [Nature, structure and typology of communication in professional activities] [in Ukrainian].

35. Bachman L. Fundamental considerations in language testing. Oxford: Oxford university press, 1990. 423 p.

36. Canale M., Swain M. Teoretychni osnovy komunikatyvnykh pidkhodiv do navchannia i testuvannia druhoi inozemnoi movy. Prykladna linhvistyka [Theoretical bases of communicative approaches to second language teaching and testing. Applied linguistics], 1980, pp. 1-47.

37. Faerch C., Kasper G. Plans and strategies in foreign language communication. Strategies in Interlanguage Communication. London: Longman, 1983. Pp. 36

38. Mariani L. Developing Strategic Competence: Towards Autonomy in Oral Interaction. A Journal of TESOL Italy. June 1994. Vol. XX, № 1.

39. Mykytenko N., Rozhak N., Semeriak I. Navchannia studentiv-prohramistiv komunikatyvnym stratehiiam. Vyshcha osvita. [Teaching communication strategies to the computer programming students], 2019, pp. 49-54 [in Ukrainian].

40. Paribakht T. Stratehichna kompetentnist pid chas doskonaloho vyvchennia movy [Strategic competence and language proficiency], 2016, № 2, pp. 132-146 [in Ukrainian].

41. Selinker L. Interlanguage. IRAL; International Review of Applied Linguistics in Language Teaching, 1972, Vol. XX/3. Pp. 209-231.

42. Tarone E. Communication strategies, foreigner talk and repair in interlanguage. Language Learning, 1980, Vol. 30 (2). Pp. 417-431.

Размещено на Allbest.ru