Особливості словозміни іменників у гуцульських говірках Північної Буковини

Дослідження словозміни іменника гуцульських говірок території Північної Буковини в зіставленні з морфологічними явищами інших українських говірок. Аналіз низки релевантних ознак словозміни іменника при зіставному й ареалогічному вивченні говірок.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 09.02.2023
Размер файла 28,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості словозміни іменників у гуцульських говірках Північної Буковини

Анотація

Здійснена спроба дослідити та описати словозміну іменника гуцульських говірок території Північної Буковини в зіставленні з морфологічними явищами інших українських говірок. Визначено словозмінні типи іменника на підставі низки формальних ознак, з'ясовано релевантні ознаки словозміни іменника при зіставному й ареалогічному вивченні говірок.

Нині активно досліджуються морфологічні риси гуцульських говірок. Причиною діалектних відмінностей була ізольованість їх від інших українських. Це сприяло консервації певної кількості архаїчних рис та появі лексичних та граматичних інновацій. У той час між буковинськими, покутськими, наддністрянськими та подільськими говірками відбувалися інтерферентні процеси, що значною мірою обновили їх. З часом ця різниця ставала все більшою, відчутною, однак велика кількість спільних ареалів ще й зараз об'єднує ці говірки.

І все ж вивчення системи словозміни визначається відсутністю глибокого аналізу діалектних типів іменників гуцульських говірок Північної Буковини.

Найґрунтовніше дослідження гуцульських говірок Північної Буковини належить К. Германові. У працях мовознавця широко застосовано методику лінгвогеографічного вивчення діалектних явищ гуцульських говірок. Діалектні особливості гуцульських говірок також досліджували Б. Кобилянський, Я. Янів, В. Курашкевич, О. Горбач, Я. Закрев - ська, Я. Рігер, Н. Хобзей, Т Ястремська, Б. Близнюк.

На основі досліджуваного матеріалу ми виділили такі характерні особливості функціонування форм іменників: 1) для іменників чоловічого роду важливими є флексії родового, давального та місцевого відмінків однини; 2) для жіночого - родового та орудного відмінків однини, для середнього - родового, знахідного та орудного відмінків однини; 3) процеси уніфікації в межах словозмінних типів можуть зумовлювати уніфікацію закінчень і, навпаки, ще більшу роздрібленість їх у випадку взаємодії типів відмінювання; 4) флективні варіанти іменної словозміни українських говірок Північної Буковини корелюють із системою словозміни південно-західного наріччя української мови.

Ключові слова: діалект, говірка, лінгвогеографічний аналіз, словозміна, іменник, закінчення.

Abstract

Peculiarities of noun derivation in hutsul patois in Nothern Bukovyna

An attempt has been made to study and describe noun derivation of Hutsul patois in Nothern Bukovyna in comparison with morphological phenomena of other Ukrainian patois, to establish derivation types of noun based on formal features, to ascertain relevant features of noun derivation applying comparative and areal approach to patois studies.

At present the question of morphology of Hutsul patois is actively studied. The reason for formation of patois differences was their isolation from other Ukrainian ones. This contributed to conservation of a certain number of archaic features and appearance of lexical and grammatical innovations. At the same time interference processes took place between Bukovynian, Pokuttia, Dniester and Podillya patois that in a degree updated them. In time the difference grew bigger, more apparent, but a great number of common areals even now unites these patois.

Study of derivation system is defined by the absence of deep analysis of dialect types of nouns in Hutsul patois in Northern Bukovyna.

The most comprehensive study of Hutsul patois in Northern Bukovyna was conducted by K. Herman. In his works he used linguogeographical methodology of dialectal phenomena of Hutsul patois. Dialectal peculiarities of Hutsul patois were also under study by B. Kobylianskyi, Ya. Yaniv, V Kurashkevych, O. Horbach, Ya. Zakrevska, J. Rieger, N. Hobzei, T. Yastremska, B. Blyzniuk.

Based on the material under study we singled out the following peculiarities of functioning of forms of nouns: 1) masculine gender nouns has important inflections of genitive, dative and locative cases singular; 2) feminine gender nouns - genitive and instrumental cases singular, neuter gender nouns - genitive, locative and instrumental cases singular; 3) processes of unification within derivational types may cause unification of endings, and, vice versa, greater divisions in case of types of declension interaction; 4) inflective variations of noun declension of Northern Bukovyna patois correlate with the system of South Western patois of the Ukrainian language.

Keywords: dialect, patois, linguogeographical analysis, derivation, noun, ending.

Основна частина

Одним із важливих напрямів українських студій розвитку і функціонування діалектів є спроби з'ясувати часову послідовність появи сучасного поділу нашої мови на наріччя, встановити час формування конкретних діалектів, адже українська народна мова, як і мова будь-якого іншого етносу, ніколи не була однорідною на всьому просторі свого побутування, завжди залишалась здиференційованою. Як зазначається у праці В. Німчука «Проблема українського діалектогенезу» [Німчук 1994, с. 44], такі студії над історією фрагментів діалектних структур і монографічні дослідження діалектів як систем дають перспективні результати в галузі діалектологічних досліджень та сучасного поділу нашої мови на наріччя. Студіювання сучасних говорів на всіх мовних рівнях має вагоме значення для подальшого розв'язання проблем діалектогенезу української мови. Вивчення живої народної мови є одним із найбільш актуальних завдань нашої мовознавчої науки і має першорядне значення.

Постановка проблеми. Окремого розгляду заслуговує питання вивчення морфологічних рис гуцульських говірок. Причиною вироблення діалектних відмінностей була ізольованість їх від інших українських. Це сприяло консервації певної кількості архаїчних рис та появі лексичних та граматичних інновацій. У той час між буковинськими, покутськими, наддністрянськими та подільськими говірками відбувалися інтерферентні процеси, що значною мірою обновили їх. Із часом ця різниця ставала все більшою, відчутною, однак велика кількість спільних ареалів ще й зараз об'єднує гуцульські, буковинські, покутські та наддністрянські говірки.

Гуцульські говірки Північної Буковини поширені в гірській частині краю на захід від лінії Вижниця - Багна - Берегомет - Мигове. На півночі ареали їх мають продовження в Косівському та Верховинському районах Івано-Франківської області, а на півдні - в Сучавському повіті Румунії. Гуцульські говірки поширені в селах: Заріччя, Долішній Шепіт, Лекечі, Лопушна, Фальків, Ви - женка Вижницького району; Підзахаричі, Між - броди, Хорови, Розтоки, Околена, Ями, Товарниця, Петраші, Мариничі, Бисків, Усть-Путила, Шпетки, Дихтинець, Малий Дихтинець, Замогила, Греблина, Киселиці, Тораки, Гробище, Соколія, Поляківське, Площі, Путила, Паркулина, Рижа, Сергії, Випчина, Рипень, Тесницька, Фошки, Плоска, Лустун, Селя - тин, Галицівка, Руська, Шепіт, Андреківське, Верхній Яловець, Нижній Яловець, Сарата, Довгопілля, Плита, Стебні, Яблуниця, Голошина, Плай, Коня - тин, Великий Липовець, Семакова Путильського району (див. сітку атласу такі н. п. 109-110, 122, 126-129, 134-136, карта 200) [Герман 1998, с. 213].

К. Герман зазначає, що вже у XV ст. Гуцульщи - на заселена «на всьому її просторі, який охоплює за сучасним адміністративно-територіальним поділом гірські райони Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей». У XV ст. на Буковині згадуються села: Банилів - 1445 р., Мілієве - 1445 р., Іспас - XV ст., Вижниця - XV ст., Розтоки - XV ст., Путилів - XV ст., Селятин - 1490 р. [Герман 1995, с. 326-327].

Аналіз досліджень. Діалектні особливості гуцульських говірок у різний час досліджували Б. Ко - билянський, Я. Янів, В. Курашкевич, О. Горбач, Я. Закревська, Я. Рігер, Н. Хобзей, Т Ястремська, Б. Близнюк та ін. Найгрунтовніше дослідження гуцульських говірок Північної Буковини належить К. Германові. У працях мовознавця широко застосовано методику лінгвогеографічного вивчення діалектних явищ гуцульських говірок.

Актуальність дослідження визначається відсутністю глибокого вивчення діалектної словозміни іменників гуцульських говірок Північної Буковини.

Мета статті - здійснити системний опис словозміни іменників гуцульських говірок Північної Буковини на сучасному етапі.

Реалізація окресленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1. Встановити словозмінні типи іменників у досліджуваних говірках.

2. Визначити ареали поширення типів словозміни.

3. З'ясувати напрями міжпарадигматичної взаємодії у словозміні іменників.

Наукова новизна в тому, що вперше здійснена спроба дослідити та описати словозміну іменника гуцульських говірок території Північної Буковини в зіставленні з морфологічними явищами інших українських говірок; визначити словозмінні типи іменника на підставі низки формальних ознак; з'ясувати релевантні ознаки словозміни іменника при зіставному й ареалогічному вивченні говірок.

Методи дослідження. Описовий (аналіз зібраного матеріалу розпочинався зі встановлення типів словозмінної структури та вивчення їхньої належності в системі словозміни). Методом зіставлення флективні варіанти іменної словозміни гуцульських говірок порівнювалися з відповідними явищами інших українських говірок Північної Буковини. Застосовано також лінгвогеографічний аналіз словозміни іменників. У межах певного ареалу простежувалося використання тієї чи тієї словоформи. Аналіз словозміни не відмежовувався від аналізу інших мовних рівнів, зокрема простежувався зв'язок між морфологією і фонетикою, морфологією і акцентологією.

Виклад основного матеріалу.

Відмінювання іменників І відміни твердої групи.

На території українських говірок Північної Буковини називний відмінок однини іменників І відміни твердої групи має закінчення - а, якому передує твердий приголосний основи: ск'іна, васерваґа, вода, р іка, п іуница, груда, гора, дорога.

Родовий відмінок має закінчення - и: ск'іні, водії, р'іки, грудие, гори, дорс>гие, зупи.

Давальний відмінок має закінчення -і: ск'ін'і, вод'і, р'іц'і, груд'і, гор'і, дорсіз'і, сеистр'і, хінні.

У знахідному зафіксовано закінчення - у: ск іну, воду, р іку, гору дорогу, се^стру.

Форма орудного відмінка утворює два ареали з різними закінченнями. У західній частині буковинських говірок та гуцульських закінчення - це - оу: хатоу, сеистроу, р ікоу, водоу, рукоу, зупоу [н. п. 1-15, 19-30, 32, 34-35, 41-43, 44-46, 48, 57-65, 6872, 75, 83-90, 92, 96-98, 100-104, 107-118, 120-136, карта №15], [Герман 1998, с. 14], а також АУМ ІІ (див. карта №170). Послідовність уживання такого закінчення також Й. Дзендзелівський відзначає як одну з характерних рис і покутсько-буковинського говору [Дзендзелівський 2003, с. 76].

Закінчення - оу виникло з - ойу, давнього закінчення а-основ, шляхом утрати інтервокального приголосного [й]: - ойу >-оу. Ця флексія орудного відмінка парадигми однини іменників І типу відмінювання засвідчена українськими пам'ятками XVH ст., рідше - XV! ст. [Керницький 1987, с. 89].

У давальному і місцевому відмінках перед закінченням -і за законом другого перехідного пом'якшення приголосних задньоязиковий основи [к] змінюється на [ц]:руц'і, лйшц'і, у руц'і, улйшц'і.

Привертає увагу кличний відмінок іменників І відміни. Поряд з відомими формами вокатива (з флексіями - о, - е, - у: бабо, тето, дону в гуцульських говірках переважно вживають скорочені форми від іменників І та ІІ відмін. Це стосується, передусім, власних імен, де усічено кінець слова (апокопа): Кали (Калино), Пара (Параско), Катери (Катерино), Варва (Варвсіро). Ця риса поширена й на інші імена. Порівн.: Нико (Николаю), Іва (Іване), Йво (Ивоне), Дми (Дмитре), Пе (Петре), Штефа (Штефане) і под., де наголос на останньому складі [н. п. 109-110, 112-123, 126-129, 134-136, карта 99]. Стосовно скорочених форм ще Л. Булаховський зауважував: «Цілком зрозумілі психологічні мотиви, за якими в швидкому темпі звернень кличні форми могли діалектно деформуватись, урізуючись щодо кінцевих складів…» [Булаховський 1955, с. 93].

Множина. Називний відмінок множини в гуцульських говірках зафіксований із закінченнями - и, - ие: хати, сестрие, рукие, дошки, лиш'ки, кл'аси, васерваґи.

У родовому відмінку множини простежуємо такі форми з основою на приголосний (хат, рук, н'іг, сеистер, васерваїґ).

Форм закінчень давального відмінка множини на досліджуваній території зафіксовано із закінченням - ием. Порівн. слова: ж'інкйм, гс>ловием, а також ґ'ітием, лудием; ж'інкеїм. Карти №18, 19.

Знахідний відмінок множини іменників І відміни твердої групи на всій території зафіксований із закінченнями - и та [и] з наближенням до призвука [е] - ие в ненаголошеній позиції: ск'іние, хати, рукие, де голосний [и], [ие] походить із давнього [ы]. Порівн.:роукы, слоугы.

Орудний відмінок множини виявлений у паралельних закінченнях - амие, - мие: рука - руке/мие, ріка - рікамие, бро(и) ва - бровами) що є традиційними формами давнього орудного однини, а ще й ґ'ітие - ґ'ітмие, л'уди - л'уґ'мие, і вживаний паралельно на всій території.

Відмінювання іменників І відміни м'якої групи. Називний відмінок однини в гуцульських говірках зберігає давню форму закінчення -і, яке інколи реалізується паралельно як - е: пан'і // пОн'е, господині // господиін'е. Щодо іменника пані із закінченням -і в називному відмінку однини, то цю форму пояснюють як запозичення з польської мови, у якій форма не відмінюється, а також вважають варіантом інших однотипних іменників, що набули закінчення -і внаслідок переходу `а в голосні переднього ряду (господині, пустині, Тан'і, Гаїн'і), хоча наводять також низку прикладів подвійного варіанта цієї форми (паня) [Матвіяс 1964, с. 68-69].

Закінчення -і, - е в називному відмінку однини вказаних іменників засвідчене в гуцульських говірках [н. п. 109, 122, 135, карта №6], а також у буковинських говірках [н. п. 116, 119, 130, 131, карта №6]. Цей ареал продовжується на захід у межах покутських говірок, а також - на північ у межах наддністрянських говірок. Згадану рису відзначає і Г. Шило у своїй праці «Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра» в говірках Тернопільщини: дуспудин'е, стОйн'е, тёрлиц'е, вулиц'е [Шило 1957, с. 305].

Родовий відмінок однини м'якої групи на всій території Північної Буковини має закінчення -і: клані, пані, земні, в'іуц'і, стайні, керниіц'і, удовйц!.

Давальний та місцевий відмінки представлені закінченнями -і, - и, - ие: клсіние(і), зеимн(л) ие(і), (у) клсіние(і), (у) зеимн(л) ие(і). Такі закінчення зазначені для західної частини буковинських і гуцульських говірок і в АУМ ІІ, карта №172.

Відмінювання іменників І відміни м'якої групи у множині.

Родовий відмінок множини представлений двома різновидами форм:

1. З основою на приголосний: спсілиен', клан', ґаздїін', коно>пел', земел', яка поширена на всій території Північної Буковини. Однак якщо основа завершується на приголосний [ц], то можливі два варіанти. Перший - із м'яким приголосним - ц': молодиц', удовиц'; киерииц' [н. п. 1-27, 32-35, 3839, 44-46, 49, 51, 53, 57-59, 61, 63-67, 78-79, 82-86, 89, 93-99, 102-107, 111-121, карта №16].

А також із твердим приголосним - ц: молодиц, удовйц, паланиц, киерииц, який зафіксований паралельно.

2. Із закінченням -іу: с'к'ін'іу, клан'іу, вулиціу, пОн'іу [н. п. 31-33, 47, 61, 63-65, 68, 70-77, 90-91, 93, 93а, 130, 131, карта №17]. Ця риса поширена здебільшого в міжріччі Дністер-Прут. Форми з флексією - ей, які в буковинських говірках не зафіксовані: хатей, хворобей, сс>в^й, юззей, бабей, вживані в північних говорах, у лемківських говірках із закінченням - ох (бОбох) як зазначають дослідники [Матвіяс 2006, с. 57].

Давальний відмінок множини іменників І відміни м'якої групи має закінчення -'ам: клаїн'ам, пан'ам, зЄмн'ом (земл'ам), скрин'ам на всій досліджуваній території. Знахідний відмінок має закінчення -і для іменників, що позначають неживі істоти: (бачу) клані, скрині, спОл'н'і, політиці.

Іменники м'якої групи, що позначають живі істоти, мають чисту основу на приголосний, аналогічно до родового відмінка множини: молодйц - молодиц', удовиц - удс>виц'.

Орудний відмінок має закінчення - амие: клО - н'амие, скрин'амие, з^мн(л)'амие, зафіксоване в бу - ковинсько-надпрутських говірках, буковинських із деякими рисами гуцульських, гуцульських, буковинських із деякими рисами подільських, у подільських говірках Північної Бессарабії. В орудному відмінку множини приголосний [ц] перед закінченням - амие твердий: молодиіцамие, удовицамие, киерницамие.

Місцевий відмінок множини іменників м'якої групи має закінчення 'ах: (у) клОн'ах, (на) скрин'ах [н. п. 29-41,43-47, 49-54, 59-74, 76-82, 91-93, 98136]. Твердий приголосний [ц] перед закінченням - ах: (у) дійницах, (по) киерниц0х [н. п. 24, 28-31, 35-43, 45-48, 50-52, 54-56, 60, 62-65, 67-68, 70-73. 75-81, 87-88, 90-93, 100-101, 103, 115, 121, 129130]. З м'яким приголосним [ц'] перед закінченням -'ах: (у) дійниц'ах, (у) киерниц'ах [н. п. 32-34, 44, 49, 53, 59, 61, 66, 69, 74, 89, 94-99, 102, 104-114, 122-128, 130-136].

Закінчення -'ех, -'іх у місцевому відмінку множини: (у) клОн'ех, (у) клОн'іх, (у) скрйн'ех, у скриніх фіксоване також [н. п. 20-28, 42].

Флективний варіант -'ох - (на) тиірлиец'ох, по - лиц'ох, ґаздин'ох - у формах М.в. множини в іменниках першої відміни м'якої групи на досліджуваній території не засвідчений. На думку М. Бігусяка, уживання форм із таким закінченням у говірках бойківсько-гуцульського порубіжжя могло сформуватися під впливом польської мови [Бігусяк 2008, с. 37].

Відмінювання іменників ІІ відміни.

Форми родового відмінка чоловічого та середнього роду гуцульських говірок на території Північної Буковини збігаються з відповідною формою, що стало нормою літературної мови: брат'іу, син'іу, дуб'іу, в'ікон, с'іл, йадер та ін.

Кличний відмінок множини іменників чоловічого роду має закінчення - а, - овие з інтервокальним к', що може виступати в деяких формах. Наприклад: у гуцульських - з формами бр0т[к'] 0 та братовие [н. п. 20-33, 35-37, 39-45, 47-56, 59-82, 86-93а, 98-103, 109-125, 127-136, карта №35].

У називному відмінку однини іменників ІІ відміни м'якої групи чоловічого роду засвідчені два варіанти. Форма к'иынец поширена в гуцульських говірках і є характерною рисою цього ареалу [н. п. 109, 110, 122, 127-128а, 134-136, карта №25], можлива й паралельна форма конЄц.

Форми називного відмінка однини іменників середнього роду на території Північної Буковини зафіксовані такі: у гуцульських, а також західній частині буковинсько-надпрутських говірок найуживанішою є форма подв'ір'і [н. п. 69, 88, 91, 99, 100, 102, 109, 110, 112-123, 126, 127, 128а, 133, 136, карта №24].

Варто звернути увагу, що особливістю відмінювання іменників другої відміни твердої групи чоловічого роду є те, що в Н. в. множини збереглися залишки колишніх форм двоїни: (два) брати або ж (два) браїк'а.

Відмінювання іменників III відміни.

В іменниках ІІІ відміни однини з основою на шиплячий приголосний спостерігаємо в родовому відмінку вживання таких форм: нОчи, печи. У перехідних до гуцульських домінують форми із закінченням - и: нОчи, сОли, т'іни, печи, радости, л'убови [н. п. 24, 25, 31-33, 35-37, 39-42, 45, 47, 49-51, 54-56, 61, 63-64, 66-67а, 71-74, 76-79, 8182, 86-89, 91-93а, 98-100, 109-114, 116, 118-128а, 130-136, карта №36].

В орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни поширені форми т'інеиу, со>леиу (сії'ле'у), які фіксовані також на всій території, найчастіше - у бу - ковинсько-надпрутських та буковинських говірках із деякими рисами гуцульських [н. п. 24, 27, 30, 41, 41а, 42а, 43, 48, 63а, 70, 75, 88-90, 100, 110-113, 115, 116, 118, 121, 122, 126, 130, 131, карта №38].

Форми місцевого відмінка однини в гуцульських та буковинських говірках мають закінчення - ие: (на) радостие, (на) пеичие, (у) кровие, (при) л'убо>вие, (у) натастие.

У родовому множини буковинських та гуцульських говірок, за аналогією до форм іменників ІІ відміни, засвідчена флексія -іу: точ'іу, печ'іу, со>л'іу, т'ін'іу (порівн.: брат'іу, син'іу, стол'іу).

В орудному множини на всій досліджуваній території зафіксована флексія ('амие): нс>ч'амие, со>л'амие, радоск'амие, пс>дорож'амие, в'іск'амие.

Відмінювання іменників IV відміни.

У буковинських із перехідними рисами до гуцульських говірок основним варіантом є форма із закінченням -'е: вие(і) мн'е, тел'е, по>рос'е [н. п. 20, 21, 23-29, 41-46, 59-66, 68, 86, 89а, 91, 99, 101-103, 111, 113, 115-119, 123-125, 131, карта №40].

У родовому відмінку однини в іменниках IV відміни від колишніх -*ї-основ флексія -'ет-ие (тел'етие, лош'етие, порос'етие) засвідчена в буковинських, буковинських із перехідними рисами до гуцульських говірок, крім буковинських, перехідних до подільських.

В орудному відмінку однини іменники від колишніх -*ї-основ представлені такими варіантами:

Із флексією -ім: тел'ім, йагн'ім, порос'ім - у буковинських говірках правобережжя Пруту та буковинських із перехідними рисами до гуцульських говірок.

Давальний-місцевий відмінки однини іменників! V відміни колишніх -*ї-основ характеризуються різноманітністю форм. Варіанти: лош'етие - (на) лош'етие; тел'етие - (на) тел'етие [н. п. 20, 22, 24, 26-28, 41, 41а, 43, 61, 88, 89, 90, 98, 101, 102, 109, 112, 114, 121-123, 127-129, 132, 136, карта №41]. На території гуцульських говірок та певною мірою в буковинських, що межують із гуцульськими, фіксованою є форма без паралельного варіанта: (на) лош'ет'і, (на) тел'ет'і [н. п. 23, 25, 42, 46, 59, 63, 87, 110, 113, 123, 124, 125, 130, 132, 133, 135, 136, карта №41].

Висновки. Для встановлення типів відмінювання іменників різні флексії мають різний ступінь релевантності. Для іменників чоловічого роду важливими є флексії родового, давального та місцевого відмінків однини; для жіночого - родового та орудного відмінків однини, для середнього - родового, знахідного та орудного відмінків однини.

Паралелізм флексій, на основі якого відбувається процес заміни старих форм новими, є ознакою динамізму словозмінних типів іменника, що характеризуються відповідною системою відмінкових протиставлень і набором відмінкових флексій. Процеси уніфікації в межах словозмінних типів можуть зумовлювати уніфікацію закінчень і, навпаки, ще більшу роздрібленість їх у випадку взаємодії типів відмінювання.

Флективні варіанти іменної словозміни українських говірок Північної Буковини корелюють із системою словозміни південно-західного наріччя української мови.

Література

гуцульський говірка іменник словозміна

1. Атлас української мови. Київ: Наукова думка, 1988. Т ІІ. 520 с.

2. Бігусяк М. Діалектні особливості бойківсько-гуцульського порубіжжя. Київ: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. С. 36-39.

3. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. Київ: Радянська школа, 1955. 248 с.

4. Герман К.Ф. Атлас українських говірок Північної Буковини. Словозміна. Службові слова. Чернівці: Прут, 1998. Т.ІІ. 213 с.

5. Герман К.Ф. Українські говірки Північної Буковини в історичному та лінгвогеографічному аспекті: Фонетика, фонологія: монографія. Чернівці: Рута, 1995. С. 326-327.

6. Дзендзелівський Й. Буковинські говори у словнику І. Витвицького 1849 р. Зб. праць і матеріалів на пошану проф. І. Ковалику. Львів, 2003. С. 72-78.

7. Керницький І.М. Система словозміни в українській мові. На матеріалах пам'яток XVI ст. Київ: Наукова думка, 1987. 288 с.

8. Матвіяс І.Г. Називний, родовий, давальний і місцевий відмінки однини іменників І відміни. Українська діалектологія і ономастика. Київ, 1964. Вип. 1. С. 64-79.

9. Матвіяс І.Г. Діалектна основа словозміни в українській літературній мові. Мовознавство. 2006. №5. С. 52-65.

10. Німчук В.В. Проблема українського діалектогенезу. Проблеми сучасної ареалогії. Київ: Наукова думка, 1994. С. 44.

11. Шило Г.Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра. Львів, 1957. 254 с.

References

1. Atlas ukrains'koi movy (1988) [Atlas of the Ukrainian language]. Kyiv: Naukova dumka. T II. 520 s. [in Ukrainian].

2. Bihusyak M. (2008) Dialektni osoblyvosti boykivs'ko-hutsul's'koho porubizhzhia [Dialectal features of the Boyko-Hutsul frontier]. Kyiv: Vydavnychyi Dim Dmytra Buraho. S. 36-39 [in Ukrainian].

3. Bulakhovs'kyi L.A. (1955) Narysy z zahal'noho movoznavstva [Essays on general linguistics]. Kyiv: Radyans'ka shkola. 248 s. [in Ukrainian].

4. Herman K.F. (1998) Atlas ukrains'kykh hovirok Pivnichnoi Bukovyny. Slovozmina. Sluzhbovi slova [Atlas of Ukrainian dialects of Northern Bukovina]. Chernivtsi: Prut. T.II. 213 s. [in Ukrainian].

5. Herman K.F. (1995) Ukrains'ki hovirky Pivnichnoi Bukovyny v istorychnomu ta lingvogeografichnomu aspekti: Fonetyka, fonologiya: monohrafiya [Ukrainian dialects of Northern Bukovina in the historical and linguistic-geographical aspect: Phonetics, phonology: monograph]. Chernivtsi: Ruta. S. 326-327 [in Ukrainian].

6. Dzendzelivs'kyi Yo. (2003) Bukovyns'ki hovory u slovnyku I. Vytvyts'koho 1849 r. [Bukovynian dialects in I. Vytvytsky's dictionary of 1849]. Zb. prats' i materialiv na poshanu prof. I. Kovalyku. L'viv. S. 72-78 [in Ukrainian].

7. Kernyts'kyi I.M. (1987) Systema slovozminy v ukrains'kiy movi. Na materialakh pamyatok XVI st. [Word change system in the Ukrainian language. On the materials of monuments of the 16th century] Kyiv: Naukova dumka. 288 s. [in Ukrainian].

8. Matviyas I.H. (1964) Nazyvnyi, rodovyi, daval'nyi i mistsevyi vidminky odnyny imennykiv I vidminy [Nominal, genitive, dative and local singular cases of nouns and declension.]. Ukrains'ka dialektologiya i onomastyka. Kyiv. Vyp. 1. S. 64-79 [in Ukrainian].

9. Matviyas I.H. (2006) Dialektna osnova slovozminy v ukrayins'kiy literaturniy movi [Dialectal basis of word change in the Ukrainian literary language]. Movoznavstvo. №5. S. 52-65 [in Ukrainian].

10. Nimchuk V.V. (1994) Problema ukrains'koho dialektogenezu [The problem of Ukrainian dialectogenesis]. Problemy suchasnoyi arealogiyi. Kyiv: Naukova dumka. S.44 [in Ukrainian].

11. Shylo H.F. (1957) Pivdenno-zakhidni hovory URSR na pivnich vid Dnistra [South and western dialects of the USSR to the north of the Dniester]. L'viv. 254 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Акцентна система сучасної української мови. Взаємодія переселенських середньонаддніпрянських, східнополіських, частково подільських та південноросійських говірок. Акцентна поведінка іменників, прикметників, займенників, дієслів, прислівників говірок.

    реферат [28,9 K], добавлен 04.03.2014

  • Формування ареалу південнослобожанських говірок південно-східного наріччя української мови. Перспективи дослідження діалектної мови цього континууму. Формування фонетичної, морфологічної, лексичної, словотвірної структури слобожанських говірок.

    статья [27,3 K], добавлен 18.12.2017

  • Заміна атомарного системним вивченням діалектної лексики. Виділення лексико-семантичних груп як вияв системної організації лексики. Загальні риси українських новостворених південно-слобожанських говірок, інноваційний сегмент побутової лексики у говірках.

    реферат [29,8 K], добавлен 20.09.2010

  • Родильна лексика як об’єкт лінгвістичного опису. Засоби номінації родильної лексики говірок Маневицького району Волинської області. Структурна організація та семантика обрядової лексики. Раціональні елементи народного досвіду, забобонні та магічні дії.

    дипломная работа [1,6 M], добавлен 19.09.2012

  • Особливості розвитку категорій іменника в індоєвропейській мові-основі, їх морфологічний та синтаксичний характер. Категорії іменника в давніх та сучасних германських мовах. Особливості розвитку категорії роду, числа, відмінка в англійській мові.

    курсовая работа [55,8 K], добавлен 14.01.2014

  • Аналіз напрямів розвитку сучасної регіональної антропонімії України. Виявлення репертуару чоловічих і жіночих імен в українських та українсько-змішаних сім’ях села. Встановлення складу українського та українсько-змішаного іменника, темпів його оновлення.

    статья [24,3 K], добавлен 20.09.2010

  • Співвідношення поділу іменника за основами та за граматичним родом. Германська система відмінків. Характеристика особливостей староанглійського періоду. Зміни родової системи іменника у середньоанглійському та новоанглійському періоді, запозичення.

    курсовая работа [56,0 K], добавлен 24.04.2013

  • Розгляд регіональної специфіки українських прізвищ Північної Донеччини, мотивованих слов’янськими автохтонними іменами, що уможливлює уточнення даних загальної системи прізвищевого антропонімікону України. Аналіз іменного словника в основах прізвиськ.

    статья [24,0 K], добавлен 31.08.2017

  • Дослідження іменникової демінутивізації в українській та латинській мовах. Лексико-семантичні групи найпоширеніших іменників-демінутивів у кожній мові, особливості їх функцій. Зіставний аналіз семантико-функціональних ознак іменників-демінутивів.

    статья [21,0 K], добавлен 14.08.2017

  • Теоретичний аспект використання діалектизмів в художній літературі. Особливості південно-західного діалекту. Стилістичні функції діалектної лексики в художній літературі. Постать Винничука в літературному процесі ХХІ століття. Аналіз львівських говірок.

    курсовая работа [64,2 K], добавлен 06.07.2011

  • Характеристика діалектних відмінностей середньонаддніпрянських говірок південно-східного наріччя. Зв’язні тексти говіркового мовлення фонетичною транскрипцією, що стосуються свят та ведення господарства. Діалектні матеріали за спеціальними питальниками.

    отчет по практике [124,2 K], добавлен 15.06.2011

  • Весільна лексика як об’єкт лінгвістичного опису. Назви весільної драми та її етапів у говірках Любешівського району Волинської області. Мотивація деяких монолексем на позначення назв весільної драми. Назви передвесільних і післявесільних етапів обряду.

    дипломная работа [1,6 M], добавлен 09.09.2012

  • Загальна характеристика граматичної категорії як ряду співвідносних граматичних значень, виражених в певній системі співвідносних граматичних форм. Дослідження категорій роду, числа і відмінка як граматичних категорій іменника в англійській мові.

    контрольная работа [52,2 K], добавлен 19.06.2014

  • Частиномовна класифікація слів у давнину. Частини мови як одиниці морфологічного рівня мови. Форми словозміни і словотворення. ім`я, дієслово, прикметник, займенник, прийменник, прислівник, сполучник. Сучасний стан розробки питання про частини мови.

    реферат [29,6 K], добавлен 04.07.2015

  • Аналіз тематичної диференціації англомовної термінології косметологічної галузі та особливості її функціонування у спеціальних контекстах. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти. Використання іменника як стрижневого елемента.

    статья [25,6 K], добавлен 07.08.2017

  • Оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра. Робота над скоромовками, чистотою мови, заученням лічилок, прислів’їв та приказок, цікавих, веселих, жартівливих віршиків на уроках української мови. Лінгвістичні казки та казки-оповідання.

    реферат [27,9 K], добавлен 12.02.2016

  • Поняття граматичної категорії в англійській мові. Співвідношення відмінків української та англійської мов, їх особливості при перекладі іменника з прийменником. Проблеми, пов’язані з визначенням відмінка в англійській мові та шляхи їх розв’язання.

    контрольная работа [23,4 K], добавлен 31.03.2010

  • Вивчення теоретичних аспектів категорії числа іменників. Дослідження іменників семантико-граматичного числа в словнику української мови. Аналіз особливостей вживання іменників семантико-граматичного числа в усному, писемному мовленні та в різних стилях.

    курсовая работа [35,4 K], добавлен 07.10.2012

  • Проблеми дослідження словотворчих моделей іменників в англійській мові. Творення нових іменників за словотворчими моделями як одне з джерел поповнення словникового складу сучасної англійської мови. Виявлення продуктивних словотворчих моделей іменників.

    курсовая работа [63,4 K], добавлен 18.01.2014

  • Сутність та основи граматичного складу латинської мови. Особливості характеристики імені іменника. Число і рід. Опис трьох типів відмінку. Деякі особливості третього загибелі. Правила роду і важливі винятки. Латінскій мова як основа Римського права.

    реферат [69,8 K], добавлен 18.12.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.