Прислівники у говорі придунайських руснаків у контексті мовних контактів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прислівники у говорі придунайських руснаків у контексті мовних контактів

Оксана Тимко-Дітко

Анотація

Наслідки міжмовних контактів простежуються на різних мовних рівнях. Пам'ять про стосунки з іншими мовами найкраще зберігається на лексичному рівні. У нашому дослідженні розглянемо наслідки мовних кон-тактів у говорі придунайських руснаків. Джерелом дослідження є група прислівників. Уже майже триста років минає з того часу, як руснаки ОСТРІВЦЄМ оселилися в новому для них південнослов'янському середовищ! Усе це не могло не позначитися на їх житті й говорі на всіх мовних рівнях. Нинішні бачванські руснаки - нащадки переселенців із найзахіднішої частини Східних Карпат, де активні міжетнічні (українсько-словацько-польсько-угорські) контакти тривають уже близько тисячі років. У своєму дослідженні ми намагалися зробити порівняльний аналіз прислівників, які сьогодні вживаються у говорі руснаків, із прислівниками, які зафіксовані Й. Дзендзелівським у праці «Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі». Підставою для такого порівняння є той факт, що територія, окреслена Й. Дзен-дзелівським як простір спільних міжмовних контактів, і є прабатьківщиною нинішніх руснаків. Саме тому ми хотіли показати, наскільки змінився говір у такій відносно невеликій лексико-семантичній групі протягом тривалого перебування в іншому мовному оточенні. Наше дослідження показало, що з двадцяти шести прислівників, які зафіксував Й. Дзендзелівський у своїй праці, тільки один не вживається сьогодні в говорі руснаків. Умови, в яких руснаки опинилися на новій батьківщині, дали їм можливість зберегти й розвинути власний словотворчий потенціал. Наприклад, за аналогією до барз, баржей, найбаржей розвинулися й інші форми: мало, менєй, найменєй, блїзко, блїжей, найблїжей та ін. На новому місці проживання нові мовні контакти із сербами, хорватами, угорцями, німцями також залишили слід на говорі руснаків. У системі прислівників наслідки цих пізніших впливів не настільки відчутні.

Ключові слова: прислівники, діалект, говірка, словотвір, аналогія

ADVERBS IN THE SPEECH OF THE DANUBE RUTHENIANS IN THE CONTEXT OF LINGUISTIC CONTACTS

Abstract. Language stores traces of contacts at different levels. The memory of relationships with other languages is most easily preserved at the lexical level. In our study, we will consider what traces of language contacts are stored today in the speaking Danube Rusnaks in a group of adverbs. Almost three hundred years have passed, as they live in a new Five-Day Environment for them. All this could not but affect their lives and the mood in all language levels. Ninish Bachva Ruthenian Rusnaks are descendants of immigrants from the most important part of the Eastern Carpathians, where active international (Ukrainian-Slovak-Polish-Hungarian) contacts have been going on for about a thousand years. The adverbs used today in the dialect of Rusnaks are compared with the adverbs in Yo. Dzendzelivskyi's study «Ukrainian-West Slavic Lexical Parallels». The basis for such a comparison is the fact that the territory is outlined by Yo. Dzendzelivskyi as a space of salt interlingual contacts and there is the ancestral home of the current Rusnaks. That is why we wanted to analyze how much dialect has changed in such a small lexical-semantic group during a long stay in another language environment. From the study of Yo. Dzendzelivskyi, we wrote adverbs and compared them with the speaking Rusnaks. The analysis showed that of the twenty-six adverbs that Yo. Dzendzelivskyi contributed to the study «Ukrainian-West Slavic interlingual contacts», only one today is not used in the dialect of Rusnaks. The conditions in which the Rusnaki found themselves in their new homeland gave them the opportunity to preserve and develop their own word-forming potential. For example, by analogy to barges, barges, the most barge, other forms have developed: small, me, name, blink, blithe, close, etc. At the new place of residence, new language contacts with Serbs, Croats, Hungarians, Germans also left a mark on the speaking Rusnaks. In the adverb system, the consequences of these later influences are not so noticeable.

Keywords: adverbs, dialect, dialect, word-word, analogy.

Постановка проблеми

Довготривалі міжмовні контакти залишають слід на всіх мовних рівнях. На лексичному рівні найшвидше з'являються запозичення, але вони швидко й зникають. Проте мовні взаємозв'язки не обмежуються одними впливами. Коли говоримо про вплив споріднених сусідніх мов, треба мати на увазі всі лексичні, граматичні та інші нашарування. Все-таки міжмовні контакти засвідчують важливість спільних тенденцій і явищ, які не можна вважати особливостями однієї мови.

Аналіз досліджень

Специфічний і морфологічно строкатий лексико-граматичний клас ад- вербіативів (прислівників) у літературній та діалектній українській мові постійно поповнюється новими утвореннями, що не може не викликати жвавого наукового інтересу з боку лінгвістів. Прислівники на матеріалі різних українських діалектів досліджували В. Німчук, І. Ощипко, І. Пагіря, Н. Прилипко, М. Леонова, Г Мартинова, Г Аркушин, О. Брошняк (Пискач), Ю. Громик, Т Довга, М. Жежеря, В. Забєліна, О. Захарків, О. Левенець, К. Лук'янюк, Г. Гримашевич, Г. Чешко та ін. Слід виділити два дисертаційні дослідження, у яких репрезентовано прислівники закарпатського говору південно-західного наріччя (О. Брошняк (Пискач)) та відзайменникові адвербіативи західнополіського говору північноукраїнського наріччя (Ю. Громик). Проте порівняльний аналіз прислівників, які сьогодні вживаються у говорі руснаків, із прислівниками, які зафіксовані Й. Дзендзелівським у праці «Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі», здійснено вперше.

Мета статті, завдання

Мета нашого дослідження - подати порівняльний аналіз прислівників, які сьогодні вживаються у говорі руснаків, із прислівниками, які зафіксовані Й. Дзендзелівським у праці «Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі». Підставою для такого порівняння є той факт, що територія, окреслена Й. Дзендзелівським як простір спільних міжмовних контактів, і є прабатьківщиною нинішніх руснаків. Саме тому ми хотіли показати, наскільки змінився говір у такій відносно невеликій лексико-семантичній групі протягом тривалого перебування в іншому мовному оточенні. Також нас цікавило, чи їхній говір ще зберігає сліди таких сильних міжмовних контактів.

Методи та методика дослідження. У роботі застосовано традиційні для дослідження говіркової системи описовий і порівняльний метод. Для збирання первинних емпіричних даних використано метод спостереження.

Виклад основного матеріалу

Прислівники - специфічна й важлива частина мови і за своєю структурою, і за своїми морфологічними, синтаксичними, семантичними особливостями. Дослідники їх вважають аморфною частиною мови. Головною ознакою прислівників є та, що вони є повнозначною частиною мови.

Із 26 прислівників, які Й. Дзендзелівський відніс до спільних українсько-західнослов'янських утворень, у говорі придунайських руснаків вживаються майже всі. Нижче в алфавітному порядку подаємо проаналізовані нами прислівники.

У праці Й. Дзендзелівського аналіз прислівників здійснено за двома групами. До першої мовознавець відносить українсько-польсько-словацькі, а до другої українсько-словацькі лексичні паралелі. Такого принципу дотримуватимемось і ми.

А) Українсько-польсько-словацькі лексичні паралелі

У групі українсько-польсько-словацьких лексичних паралелей зафіксовано 19 прислівників. Майже всі вони сьогодні активно вживаються в говорі руснаків.

Прислівник барз, крім говорів руснаків, поширений і в говірках Ужгородщини, західної Перечинщини та західної Великоберезнянщини. Їх ізоглоса продовжується у закарпатських лемків: там барз вельо води назбирало [Верхратський 1901, с. 115], у північнолемківських говорах - барз, бардзо [Верхратський 1902, с. 390]. Пор. пол. діал. bardz, barz [SJP 1900, I, s. 98, 102], сх.-словац. barz, barzej [Czambel 1906, s. 484]. На думку Й. Дзендзелівського, “важко сказати, чи скорочена форма запозичена українськими пограничними говорами прямо з польської, чи через словацьке посередництво; в усякому разі останнє виключати немає підстав” [Дзендзелівський 1963, с. 18]. Руснаки за своїм зразком словотвору утворили вищий ступінь баржей від барз, так само менєй, далєй та ін.

В українських говорах вживаються прислівникові форми веце, вецце, ветце, витце. За аналогією до менєй, далєй у руснаків утворилася форма вецей. Цей прислівник вживається на більшій території Закарпаття, пор. ще веце у північних лемків [Верхратський 1902, с. 39]. На думку П.П. Чучки, у говірках Ужгородщини ця форма є західнослов'янізмом.

Прислівник вил'о `багато' вживається у говірках західної Ужгородщини, західної Перечинщини, причому майже завжди факультативно з богато [ДЛАЗ 1958, І, № 118]. У руснаків вживається у формі вельо, те саме в північних та закарпатських лемків [Верхратський 1901, с. 229]; пор. словац. vel'o, vile, vele, vel'a [Czambel 1901, s. 610]; пол. wiele. Як зазначає Й. Дзендзелівський, «носіями досліджуваних говорів вел'о усвідомлюється як словакізм. Проте на підставі історичного матеріалу вважати його західнослов'янізмом не можна. Очевидно, лише сусідство із західними слов'янами сприяло збереженню цього давнього слова у названих закарпатських та лемківських говорах. Закінчення -о у вел'о замість -є (веле) виникло все-таки під словацьким впливом» [Дзендзелівський 1969, с. 31 - 32].

Прислівник вшелейако, шелейако, вшелейак, шелейак у руснаків вживається у формі вшелїяк. Пор. пол. wszelako, пол. діал. wszelejak, wszelak [SJP 1919, VII, s. 72], словац. vselijako [SSJ 1965, V, s. 185].

Прислівник гардо у руснаків архаїзувався. Й.Дзендзелівський подає варіант гардьі у лемківських говірках [Верхратський 1901, с. 232; Верхратський 1902, с. 402]; також словац. hardi [Czambel 1901, с. 512], ст.-пол. hardo [SJP 1902, II, с. 17].

Рідковживаним у руснаків є прислівники гев, гевка (гет вживається частіше). Прислівники гев, гевка зафіксовані у говірках Великоберезнянщини, Перечинщини, Ужгородщини, західної Мукачівщини [ДЛАЗ 1958, І, № 120], а також у лемківських говірках гев id. [Верхратський 1901, с. 232; Верхратський 1902, с. 402], з цим же значенням вживане у східнословацьких говорах: heu(ka), hev, hau, hav [SSN 1994, I, s. 562], hef, hevak [Buffa 1952, s. 154]; пол. діал. hew, hewo, haw, hawoj та ін. [SJP 1902, II, s. 1123]. На думку Й. Дзендзелівського, «більш вірогідною є думка З. Штібера, згідно з якою у східних словаків, з якими й українці-закарпатці й українці-лемки перебували в тісних взаємозв'язках, це слово, здається, більш поширене, ніж у польських говірках» [Дзендзелівський 1969, с. 38-39].

Закарпатський прислівник гнид' `швидко, негайно, в ту ж хвилину' представлений у руснаків у формах гнєт і гнєтка `в ту же хвилину'. З цим же значенням фіксується північнолемківське гнет, яке

І. Верхратський вважає словакізмом [Верхратський 1902, с. 404]; пор. сх.-словац. hned', hnedka [SSN 1994, I, s. 582]; пол. діал. hned [SJP 1902, II, s. 46]. Фонетична структура пол. діал. hned свідчить, що це, імовірно, польське за походженням слово [Дзендзелівський 1969, с. 42].

Український літературний прислівник куди у руснаків вживається у формі кадзи. Й. Дзендзелівський подає форми каді, кади, кадий, камадй, камада, які поширені в говірках південно-західної Ужгородщини і ряді сіл західної Перечинщини [Дзендзелівський 1969, с. 68]. Пор. лемківське кадьіль, кади ле [Верхратський 1901, с. 242], кадьівай, кадьіваль [Верхратський 1902, с. 422]. З цим же значенням вживається і сх.-словац. kadi, kadzi [Czambel 1901, s. 528], пол. kadi, kady. Як зазначає Й. Дзендзелівський, прислівник «і в українських, і в східнословацьких діалектах досить давній полонізм, часів, коли у польській мові обидва носових голосних змішувалися (XIII-XV ст.)» [Дзендзелівський 1969, с. 69].

Зафіксований Й. Дзендзелівським прислівник кил'о у руснаків вживається у фонетичному варіанті кельо. Форма кил'о вживається у говірках західної Ужгородщини і західної Перечинщини [Дзендзелівський 1969, с. 72]. Пор. лемк. кельо [Верхратський 1901, с. 243], кельо, келя [Верхратський 1902, с. 423]; а також сх.-словац. ktl'c [SSN 1994, I, s. 794].

У руснаків прислівник нараз вживається у значенні `раптом', у тому ж значенні він поширений і в польській мові. Для цього прислівника Й. Дзендзелівський в українських говорах подає значення `зразу, разом, одноразово'. Лексема характерна для говірок західних районів Закарпатської області. Й. Дзендзелівський допускає можливість поширення слова через словацьку мову, словац. naraz `зразу, одночасно, разом' з польської; пор. пол. naraz `wtym, nagle, raptem' (SJP 1902, II, s. 144). Мовознавець припускає, «що це давнє спільне прислівникове утворення» [Дзендзелівський 1969, с. 92].

Прислівник праве вживається у руснаків у такому ж значенні, як і в говірках Ужгородщини, Перечинщини та Великоберезнянщини [Дзендзелівський 1969, с. 112]. Поширене також у лемків [Верхратський 1902, с. 455]. З тим же значенням зафіксоване сх.-словац. prave [Czambel 1901, s. 577], чес. prave. На думку Й. Дзендзелівського, паралельний польський вплив цілком вірогідний; пор. пол. prawie [Дзендзелівський 1969, с. 112].

Зафіксований Й. Дзендзелівським прислівник радне, радн'е, ран'н'е `з більшою охотою, задоволенням, швидше, краще, ліпше' у говорі руснаків не зберігся. У такому ж значенні руснаки вживають прислівник радо, але він, напевно, збережений під сербським впливом.

Прислівник рано руснаки вживають у значенні `вранці'. На думку Й. Дзендзелівського, ця дексема в тому ж значенні поширена і в говірках східних районів Закарпаття і є, очевидно, збереженням (під впливом сусідніх західнослов'янських мов) досить давнього слов'янського архаїзму [Дзендзелівський 1969, с. 114-115]. Пор. словац. rano [Isacenko 1957, s. 240], пол. rano [SJP 1912, V, s. 475].

В одній словниковій статті Й. Дзендзелівський подає варіанти прислівників таді, тади, тамади, тамада `туди'. У руснаків зафіксовані дві форми цього прислівника з різними значеннями: тадзи `сюди' і тамадз `туди'. Пор. лемків. тади [Верхратський 1901, с. 270], сх.-словац. tadi, tamadz, tamaзi, tamasik [Czambel 1901, s. 602]; пол. tadi, tady [SJP VII, s. 6]. Й. Дзендзелівський вважає цю назву в українських та в східнословацьких говорах досить давним полонізмом [Дзендзелівський 1969, с. 129].

Руснацький прислівник тельо Й. Дзендзелівський подає у формі тил'о `стільки'. З таким же значенням фіксується й лемків. тельо [Верхратський 1901, с. 117], тильо [Верхратський 1902, с. 473]; пор. сх.-словац. tel'o, tel'e, tel'i [Czambel 1901, s. 603]; пол. tyle, telo, teli, tyli та ін. [SJP 1919, VII, s. 41, 185, 186].

Прислівник туно, тун'о, тун'е `дешево, недорого, за невелику ціну' вживається на значній території Закарпаття [ДЛАЗ 1958, І, № 119]. Руснаки його вживають у формі туньо. Ізоглоса туно, тун'о `деше-во', туньїй, тун'ий, тун'ий `дешевий' продовжується у закарпатських лемків [Верхратський 1901, с. 272], у північнолемківських говорах І.Верхратський фіксує паралельні форми туньо, туній, а також таньо, таній [Верхратський 1902, с. 472]. З цим же значенням прислівник вживається у сх.-словац. tuni, tuno, tufiec [Czambel 1901, s. 607]. Як зазначає Й. Дзендзелівський, «семантична спорідненість закарпатських форм тун'о `дешево', туний, тун'ий, туний `дешевий', лемківського туньо, туній з польським tani та словацьким діалектним tuny, кита не викликає сумніву» [Дзендзелівський 1969, с. 133].

Руснацький прислівник шицко `все' має свої паралелі у закарпатських формах ушитко, вшитко, ушьітко, вшьггко, ушьі°тко, вшьі°тко, шітко. Далі ізоглоса продовжується у лемків. гов. [Верхратський 1902, с. 401]; пор. сх.-словац. sitko [Buffa 236

1953, s. 92]; ст.-пол. wszytkowiedny [SJP 1919, VII, s. 777].

Прислівник шумно, шумнє `гарно, красиво', крім руснаків, поширений і на значній частині Закарпаття. Ізоглоса продовжується в закарпатських лемків, у словац. гов. sumne, sumni, sumne [Buffa 1953, s. 223]; пор. ще пол. szumnie, szumno [SJP 1915, VI, s. 686].

Отже, з 19 прислівників цієї групи, зафіксованих Й. Дзендзелівським у своїй праці, 18 мають свій прямі відповідники в говорі придунайських руснаків.

Б) Українсько-словацькі паралелі

Українсько-словацькі паралелі представлені значно меншою кількістю прислівників, але співпадіння форм у говорі придунайських руснаків порівняно із закарпатськими говорами вражає.

Прислівник веичір, вечур, веч'ур `увечері' поширений у говірках Ужгородщини, Перечинщини, Мукачівщини, Великоберезнянщини та деяких інших. Ізоглоса продовжується у закарпатських лемків [Верхратський 1901, с. 118]. Руснаки цей прислівник вживають у формі вечар. Пор. словац. vecer `вечером' [Isacenko 1957, s. 557; SSJ 1912, V, s. 38]. Й. Дзендзелівський вважає цю лексему досить давнім збереженим слов'янським архаїзмом [Дзендзелівський 1969, с. 150].

Подібно до літературного де- у словотворі прислівників і займенників фіксуємо префікс да-. У руснаків таким способом утворюються прислівники дахто, дацо, даяки, дакотри, даскельо, даґдзе, даяк та ін. Й. Дзендзелівський подає такі форми: дахто, датко, дако, дашчо, дашто, дачто, дато, дай/о, дакий, дакьій, дайакьій, дайакий, даний, дашй, дакотрий, дакотрий, дакіл'ко, дакул'ко, дакул'ко, даколи, даг'де, дагде, дййако, дайак `дехто, дещо, деякий' та ін. Як зазначає мовознавець, «широко вживаються вони на всій території дослідження, за винятком гуцульських (Рахівщина), де відповідно виступає літературне де-» [Дзендзелівський 1969, с. 151-154]. Ізоглоса форм з да- у лемківських говорах [Верхратський 1901, с. 235; Верхратський 1902, с. 408, 409], у словацьких східних і центральних діалектах і словацькій літературній мові: dakde, dakedy, dakto та ін. [Isacenko 1950, s. 80]. Стосовно походження префікса даЙ. Дзендзелівський зазначає, що «наявність якогось навіть вузьколокального явища в сусідніх діалектах іншої мови принципово ще не означає, що явище це не могло розвинутися на власному діалектному грунті» [Дзендзелівський 1969, с. 154] і трохи далі: «зважаючи на досить значне поширення цього префікса в українських діалектах (лемківські, закарпатські і бойківські), а також майже на однаковий вік, однакову давність фіксації його у словацьких і українських письмових пам'ятках, вважаємо, що це - спільне українсько-словацьке утворення, можливо, не пізніше XVI ст. Слід звернути увагу на ту обставину, що у говірках західних і центральних районів Закарпатської області форми типу дайакий єдині, а в говірках Тячівщини і Хустщини поряд ще вживаються і форми з префіксом де- » [Дзендзелівський 1969, с. 154].

Спільним словацько-українським міждіалектним утворенням Й. Дзендзелівський називає прислівник дораз `зараз, дуже скоро, незабаром, негайно', який у руснаків вживається у тому ж значенні, що й у говорах Закарпаття [ДЛАЗ 1960, ІІ, № 260; Дзендзелівський 1969, с. 154-155]. Пор. сх.-словац. doraz `зараз' [Czambel 1901, s. 501; Buffa 1953, s. 144]; словац. літ. doraz `зразу, зараз'; укр. літ. до- разу `зразу'.

Прислівник закл'а `заким, закіль' у руснаків вживається рідко, частіше - прислівник докля, дотля, який також має паралелі у закарпатських [Дзендзелівський 1969, с. 155] та східнословацьких говорах [SSN 1994, I, s. 339, 369].

Прислівник крижом `поперек, навхрест' фіксується і в говірках Ужгородщини, в низці сіл західної Перечинщини та південно-західної Великоберезнянщини [Дзендзелівський 1969, с. 157]. Є похідним із словац. krizem [Isacenko 1950, s. 315]. За походженням адвербіалізована форма орудного відмінка однини іменника криж `хрест', що має значно ширший ареал.

Прислівник кристакрижом, крістакрижом `навпростець', як зазначає Й. Дзендзелівський, поширений там, де і крижом [Дзендзелівський 1969, с. 157-158]. Руснаки його вживають у такій самій формі - криста-крижом.

Прислівник який у закарпатських говорах вживається у формі холем `хоча б'. З тим самим значенням його фонетичний варіант голєм вживають і руснаки. Пор. словац. cholem `т.с.' [Czambel 1901, s. 592; Buffa 1953, s. 158]. Й. Дзендзелівський вважає, що воно утворилось з хот' лем, яке поширене також у закарпатських лемків [Верхратський 1901, с. 273]. Крім того, у руснаків є вживаною ще й форма гоч лєм. На думку Й. Дзендзелівського, це спільне словацько-українське утворення [Дзендзе- лівський 1969, с. 164].

Таким чином, Й. Дзендзелівський виділяє сім прислівників, які є спільними українсько-словацькими утвореннями. Якби врахувати всі похідні форми з префіксом да-, ця кількість би значно зросла.

Крім давніх лексем, вже принесених із собою, руснаки в новому середовищі утворювали й нові прислівники. Ці форми утворювалися різними способами. У нашому дослідженні ми аналізували тільки форми, які є наслідком міжмовних контактів. Звичайно, такі прислівники утворювалися і в контактах з угорською, сербською мовами. Словотвір нових форм проходив за вже відомими зразками. Так, за продуктивним зразком утворені прислівники койдзе, койкадзи, койяк та ін. У ролі афікса руснаки вживають сербський займенник ко]и, ко]е `котрий, котра, котре' і за його допомогою утворюють похідні займенники, прикметники і прислівники: койхто `будь-хто', койяки `будь-який', койкадзи `всюди', койдзе `будь-де', койяк `будь-як'. Сам займенник кой у руснаків не поширений, він вживається лише як формант.

Способом калькування сербських або хорватських прислівників утворені форми очиглядно `очевидно', прейґмирно `надмірно'; прямими запозиченнями сербських або хорватських прислівників є форми баш `якраз', ваздан `довго, без кінця', доґод `хоч скільки', наопако `навпаки', обашка `окремо', очайно `дуже погано'. Прямих запозичень з угорської мови мало (вони вже повністю адаптувалися ще до переселення руснаків і утворюють похідні за вже стабілізованими зразками), є лише немсабат, несабат.

Висновки

прислівник придунайський західнослов'янський мовний

Порівняльний аналіз прислівників у говорі придунайських руснаків із прислівниками, які належать до спільних українсько-західнослов'янських утворень, дає можливість зробити такі висновки:

1) проаналізований матеріал спонукає до подальшого вивчення й інших лексико-семантичних груп;

2) виявлено використання багатьох спільних морфологічних рис у словотворі прислівників;

3) усі проаналізовані прислівники свідчать про спільне походження;

4) зафіксовані відмінності у формах прислівників з'явилися як наслідок пізнішого впливу і контактів інших мов;

5) проаналізований матеріал свідчить про стійкість прислівників, які не змінилися навіть після трьохсотлітньої ізольованості руснаків від своєї прабатьківщини.

Скорочення

1. ДЛАЗ - Дзендзелівський Й.О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України: у 3 ч. Ужгород, 1958-1993.

2. SJP - Karlowicz J., Krynski A., Niedzwiedski W. Slownik j^zyka polskiego. Т I-VIII. Warszawa, 19001927.

3. SSJ - Slovnik slovenskeho jazyka. Bratislava: Vydavaterstvo Slovenskej Akademie vied. Т I-V, 1959-1965.

4. SSN - Slovnik slovenskych nareci. Т I-II. Bratislava: VSAV, 1994-2006.

Література

1. Buffa F. Narecie Dlhej Luky v Bardejovskom okrese, Bratislava, 1953.

2. Верхратський I. Знадоби для пізнання угорсько-руських говорів. Ч. І: Говори з наголосом движимим. ЗНТШ. Т XXVII-XXX. Львів, 1899; Ч. II: Говори з наголосом сталим. ЗНТШ. Т XL, XLIV, XLV Львів, 1901-1902.

3. Верхратський I. Про говір галицьких лемків. Львів, 1902.

4. Дзендзелівський Й.О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України: у 3 ч. Ужгород, 1958-1993.

5. Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі. Київ, 1969.

6. Isacenko А. Slovensko-rusky prekladovy slovnik. Т I--II. Bratislava, 1950-1957.

7. Karlowicz J., Krynski A., Niedzwiedski W. Slownik jazyka polskiego. Т I-VIII. Warszawa, 1900-1927.

8. Slovnik slovenskeho jazyka. Bratislava: Vydavaterstvo Slovenskej Akademie vied. Т. I-V, 1959-1965.

9. Slovnik slovenskych nareci. Т. I-II. Bratislava: VSAV, 1994-2006.

10. Czambe1 S. Slovenska rec a jej miesto v rodine slovanskych jazykov. Sv. Martin, 1906.

11. Stieber Z. Atlas j^zykowy dawnej Lemkowszczyzny. Т I-III, Lodz, 1956-1964._

References

1. Buffa F. (1953) Narecie Dlhej Luky v Bardejovskom okrese [Dlga Luke dialect in Bardejov County]. Bratislava [in Slovak] .

2. Verkhratskyi I. Znadoby dlia piznannia uhorsko-ruskykh hovoriv [Notes for getting to know Hungarian- Ruthen speeches]. Ch. I: Hovory z naholosom dvyzhymym. ZNTSh. T. XXVII-XXX. Lviv, 1899; Ch. II: Hovory z naholosom stalym. ZNTSh. T XL, XLIV, XLV Lviv, 1901-1902 [in Ukrainian].

3. Verkhratskyi I. (1902) Pro hovir halytskykh lemkiv [About the speech of Galician Lemkos]. Lviv [in Ukrainian].

4. Dzendzelivskyi Yo.O. (1958-1993) Linhvistychnyi atlas ukrainskykh narodnykh hovoriv Zakarpatskoi oblasti Ukrainy [Linguistic atlas of Ukrainian folk speeches of the Zakarpat oblast URSR]: u 3 ch. Uzhhorod [in Ukrainian].

5. Dzendzelivskyi Yo.O. (1969) Ukrayinsko-zahidnoslovyanski leksychni paraleli [Slavic lexical parallels]. Kyiv [in Ukrainian].

6. Isacenko А. (1950-1957) Slovensko-rusky prekladovy slovnik [Slovak-Russian Translation Dictionary]. Т. I-II. Bratislava [in Slovak, in Russian].

7. Karlowicz J., Krynsk A., Niedzwiedski W. (1900-1927) Slownik jazyka polskiego [Polish Dictionary]. Т. I-VIII. Warszawa [in Polish].

8. Slovnik slovenskeho jazyka (1959-1965) [Slovak Dictionary]. Т I-V. Bratislava: Vydavaterstvo Slovenskej Akademie vied [in Slovak].

9. Slovnik slovenskych nareci (1994-2006) [Dictionary of Slovak dialects]. Т I-II. Bratislava: VSAV [in Slovak].

10. Czambe S. (1906) Slovenska rec a jej miesto v rodine slovanskych jazykov [Slovak language and its place in the Slavic language family]. Sv. Martin [in Slovak].

11. Stieber Z. (1956-1964) Atlas j^zykowy dawnej Lemkowszczyzny [Language atlas of old Lemkovina]. Т. I-III. Lodz [in Polish]._

Размещено на Allbest.ru