Мультимодальність текстів сучасних англомовних журналістів-блогерів (на матеріалі блогів Філіппі де Франко та Арви Махдаві)

Білецька Т.О.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Гаврилюк О.О.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Статтю присвячено актуальній проблемі мультимодальності текстів сучасних англомовних журналістів-блогерів. Мультимодальна лінгвістика відповідає потребам часу, оскільки невід'ємною частиною сучасної комунікації є використання мовних та позамовних складників. Визначено, що мультимодальність є здатністю людини поєднувати декілька шляхів пізнання світу та спілкування - вербальний, візуальний, кінетичний (за допомогою жестів) та деякі інші; більше того - це теорія, яка розглядає, як люди спілкуються та взаємодіють між собою, не лише за допомогою письма, а й за допомогою мови, жестів, погляду та візуальних режимів, адже без урахування усіх вербальних та невербальних засобів розуміння повної глибини висловлювання є неможливим.

Матеріалом для аналізу закономірностей реалізації концепції мультимодальності в текстах англомовних журналістів-блогерів було обрано блоги Philip DeFranco та Arwa Mahdawi, пов'язані з політикою, соціальною сферою та культурою, а також дещо менш висвітлені теми, такі як наука і освіта, спорт, економіка та релігія. Такий вибір був спричинений тяжінням авторів зазначених блогів до поєднання мультимедійних форматів у своїх дописах.

Результати дослідження продемонстрували, що в більшості випадків графічні елементи супроводжують, ілюструють текст, а також передають атмосферу подій. Успішність комунікації між сучасним блогером та його аудиторією безпосередньо залежить від того, наскільки вдало обрана стратегія привернення уваги читачів та глядачів. Популярність блогерів-журналістів Ф. де Франко та А. Махдаві завдячує їх активному використанню скріншотів, мемів та відео поряд із світлинами.

Ключові слова: медіа, блог, блогер, комунікація, мультимодальність.

Вaжливою темою для обговорень серед лінгвістів є одна з найактуальніших тем сьогодення - вивчення взаємодії між мовою та мовленням. Тема взаємодії мультимодальних кодів викликає багато питань та суперечок серед дослідників, проте є безліч пропозицій для вирішення будь-якого питання, яке може виникнути, використавши такі чинники, як, наприклад, етнокультурні та психологічні, соціальні та етнокультурні тощо. Важливим є застосування безпосередньо комплексного підходу для вивчення взаємодії кодів один з одним. Необхідно поєднати теорію та методи дослідження з певних наукових дисциплін, і тоді - це беззаперечно можна назвати продуктивним шляхом вивчення взаємодій між мовою та мовленням.

У дискурсі сучасних мовознавчих досліджень особливої актуальності набуває вивчення проблематики особливостей прочитання смислових, вербальних та аудіовізуальних кодів. Сучасний етап розвитку лінгвістичних студій характеризується широкою варіативністю напрямків, серед яких можна виокремити інтермедіальні, мультимодальні та лінгвопсихологічні студії, спрямовані на встановлення нових способів тексто- і смислотворення. Останні пов'язані насамперед із принципом гри, взаємодією та взаємопроникненням художніх засобів різних видів мистецтв, а також з виникненням нового типу образного мислення, що ґрунтується на парадоксальності і залученні широкого спектру сенсорних кодів для створення цілісного образу, спрямованого на художнє віддзеркалення емоційного досвіду, який здебільшого асоціюється з довербальним інтуїтивним осягненням себе та світу.

Не є винятком і сучасна блогосфера, що постає полем зіткнення усіх наявних способів представлення інформації. Відтак, дослідження закономірностей реалізації концепції мультимодальності в текстах англомовних журналістів-блогерів є актуальним напрямом мовознавчих студій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичною базою дослідження стали роботи вітчизняних та зарубіжних дослідників, присвячені проблемі мультимодальності. Типологія англомовних мультимодальних текстів та мультимодальний дискурс загалом став об'єктом студій Л. Л. Макарук [1-3]. Полікодовість як ознака музично-поетичного дискурсу представлена в дослідженні О. І. Максименко та В. В. Подрядової [4]. Лінгвосеміотику комбінованого мультимодального англомовного пісенного дискурсу розглядає у своїй студії О. В. Шевченко. Зв'язок між візуальним, звуковим і текстовим компонентами дискурсу виявлений у роботах Дж. Бейтмена [7], Р. Картера та С. Едолфса [8]. Дослідження М. Галлідея [9] та М. Гемілтона [10] присвячені мультимодальності як процесу функціонування різноманітних мультимодальних платформ.

Постановка завдання

мультимодальність текст журналіст блогер

Метою статті є визначення закономірностей реалізації концепції мультимодальності в текстах англомовних журналістів-блогерів (на матеріалі блогів Філіппа де Франко та Арви Махдаві).

Виклад основного матеріалу

Мультимодальність - це здатність людини поєднувати декілька шляхів пізнання світу та спілкування - вербальний, візуальний, кінетичний (за допомогою жестів) та деякі інші; більше того - це теорія, яка розглядає, як люди спілкуються та взаємодіють між собою, не лише за допомогою письма, а й за допомогою мови, жестів, погляду та візуальних режимів.

Існує два типи мультимодальності - когнітивна та вербальна - вони тісно взаємопов'язані один з одним. Термін мультимодальність відноситься до поєднання декількох сенсорних та комунікативних кодів, таких як зір, звук, друк, зображення, відео, музика тощо, які створюють сенс у будь -якому даному повідомленні.

Поняття мультимодальності в мовознавстві походить від ідей М. В. Галлідей, який підкреслював важливість подолання “мономодальності” лінгвістичних досліджень, які традиційно аналізували лише вербальні аспекти спілкування. Мультимодальний підхід не лише розглядає мову як сукупність граматичних правил, але зосереджує нашу увагу на взаємодії різних знакових систем [9, с. 213].

Головною метою цього підходу є завдання проаналізувати та описати весь спектр засобів (наприклад, візуальний, письмовий, жести тощо), які використовуються людьми у різних сферах, та зрозуміти, як ці одиниці організовані для створення значень. Центральним поняттям цієї теорії є код. Він ще не має загальноприйнятого визначення, але загалом його розуміють як канал представлення чи спілкування. Поєднання візуального образу зі словесним текстом, фрази з жестом, постави та імітації з мовленнєвим актом, відеокліп із коментарем можуть служити прикладами поєднання модусів.

Інше важливе поняття в теорії мультимодальності - це модальна доступність, яка тісно пов'язана з практичними та культурними аспектами. Іншими словами, модальна доступність сприяє прийняттю рішення про те, який режим обрати для того чи іншого виду представництва.

Мультимодальні дослідження різних типів дискурсу дозволяють поглянути на такі традиційні лінгвістичні поняття, як метафора та дискурс, більш глобально.

У лінгвістиці суттєву значущість має дослідження мультимодальності та різних видів її дискурсу, а також розглядається зв'язок між словесними, тобто вербальними, а також невербальними засобами мови. У центрі дослідження знаходиться встановлення визначення мультимодальності в різних сферах діяльності людини. Таким чином, поняття про мультимодальність, а також модальність, нині вважається об'єктом вивчення подібних сфер осягнення, так як і філологія, мистецтво, ідеологія, етнопсихологія, екофізіологія, логістика тощо. У межах кожної такої сфери таке явище як модальність може бути розглянуто під різними кутами, зокрема існує мономодальність, полімодальність, субмодальність, мультимодальність та інші.

Досить цікавим є поняття модальності крізь призму фізіології, де рецептори мають назву мономодальні та полімодальні, назва тих чи інших рецепторів базується на способі реакції на той чи інший подразник. Саме тому загальноприйнято вважати, що безпосередньо саме такий принцип лежить в основі лінгвістичних дослідженнь, саме тут мультимодальність - це здібність людини в процесі комунікації та пізнання комбінувати одночасно декілька методів освоєння світу, а також спілкування [4, с. 29].

У сучасному мовознавстві вже створені фундаментальні дослідження мультимодальності в суспільно-політичному дискурсі, у британському коміксі, досліджено мультимодальність лекційного дискурсу, дискурсу засобів массової інформації, а також в академічному дискурсі. Розглядаючи вищезгадані роботи видатних науковців, поняття мультимодальності висвітлено як певне поєднання таких двох засобів як вербального та невербального, саме вони працюють як механізм, для того, щоб задіяти різні типи людських відчуттів, такі як слухові, зорові, статичні та рухові. Безпосередньо завдяки цим типам відчуттів і відбувається відтворення реалістичної картини коміксу та інших, які є інформативними та досить легко закарбовуються у пам'яті людини.

Існує декілька вагоміших робіт, в основі яких лежить дослідження мультимодальності. Дж. Бей-тмен зробив акцент на тому, що при мультимодальному аналізі інтеракцій, мова перестає бути феноменом, який існує за межами людини як індивіда. Бейтмен звертає увагу читача на різноманітні канали, які допомагають сприймати інформацію, безпосередньо акцент припадає на вербальний та невербальний аспекти [7, с. 121].

У зв'язку з викладеним вище, можемо сформувати чітку думку про те, що мультимодальність базується на різноманітних типах, а також каналах сприйняття людиною тієї чи іншої інформації, завдячуючи одночасному використанню та взаємодії вербальних і не вербальних, візуальних, рецептивних та інших аспектів. Більше того, у дискурсі мультимодальності це комбінація вербальних та невербальних засобів, які задіюють різноманітні типи відчуттів.

У 1996 році New London Group представила теоретичний маніфест зв'язків між мінливим соціальним середовищем, з яким стикаються як учні, так і вчителі, і застосувала новий підхід до педагогіки грамотності, іншими словами «багатописьменності» [4, с. 28].

Оскільки журналістська комунікація передбачає цілеспрямоване поширення інформації, що впливає на формування суспільної думки, важливим було здійснення розгляду функціональних особливостей візуального матеріалу. Для цього на основі власних спостережень, вивчення масиву графічних елементів у текстах блогів Ф. де Франко та А. Махдаві було виокремлено низку категорій із функціями, які найчастіше можна було співвіднести із тим чи іншим візуальним елементом.

Більшість матеріалів, уміщених у блогах Ф. де Франко та А. Махдаві, представлені у форматі тексту, доповненого ілюстраціями, далі за частотністю йдуть виключно текстові матеріали. Трохи менше представлені матеріали у форматі тексту з відео. Таким чином, можна відзначити, що тексти, доповнені будь-яким візуальним елементом, складають більше 70% блогового контенту в блогах американського та англійського журналістів-блогерів. Більш докладно це співвідношення представлене в таблиці 2.

Таблиця 2. Засоби передачі змісту в матеріалах блогів А. Махдаві та Ф. де Франко (%)