Діалектна фразеологія як транслятор типологічних мовних особливостей певних говірок (на матеріалі фраземіки російських острівних говірок Одещини)

Размещено на http://allbest.ru

ДІАЛЕКТНА ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ТРАНСЛЯТОР ТИПОЛОГІЧНИХ МОВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕВНИХ ГОВІРОК (НА МАТЕРІАЛІ ФРАЗЕМІКИ РОСІЙСЬКИХ ОСТРІВНИХ ГОВІРОК ОДЕЩИНИ)

Наталія Арефьєва,

Ключові слова: фраземіка, діалектна фразема, російські говірки Одещини, материнські південноросійські говірки, фонетичний рівень, морфологічний рівень, синтаксичний рівень.

Natalia AREFIEVA,

Candidate of Philological Sciences, Associate Professor at the Department of Linguistic and General Humanitarian Training for Foreigners Odessa І.І. Mechnikov National University

DIALECT PHRASEOLOGY AS A TRANSLATOR OF TYPOLOGICAL LINGUISTIC FEATURES OF CERTAIN DIALECTS (BASED ON PHRASEOLOGY OF RUSSIAN INSULAR DIALECTS OF ODESSA REGION)

The article describes representation oftypologicalfeatures ofcertain dialects in the phrasemics ofdialect carriers. The purpose of the article is to characterize the representation of typologicalfeatures of Russian dialects of Odessa region in the phraseological fund of Russian immigrants. Taking into account that the Russian dialects of Odessa region are migratory, insular ones, which have been in a multicultural and multilingual environment, at the phonetic, morphological and syntactic levels on the broad phraseological material are considered not only linguistic features inherited from native Kursk-Orel dialects, but also specific ones, acquired in isolation from the main dialect areal. Based on a brief review, which aims to illustrate the role of the dialect phraseological layer in preserving and reflecting the characteristic features of immigrant dialects in isolation from the native ones, the author comes to conclusion that the phraseology of Russian immigrant dialects of Southern Ukraine, especially of Odessa region, is a translator of linguistic characteristics of the South Russian, especially Kursk-Orel dialects, fixes their stability and preservation in isolation from the native dialects at the phonetic, morphological and syntactic levels. The phrasemics ofthe Russian dialects of Odessa region is at the same time a translator of specific linguistic features acquired in a multilingual and multicultural environment in isolation from the main dialect areal. All these features are an organic element and a bright frame of the cultural essence of the dialect phrasemics, its high spiritual potential and originality. The phraseology of the Russian dialects of Odessa region can serve as a valuable source in the field of dialectology, sociolinguistics and linguistic archaism.

Key words: phrasemics, dialect phraseological unit, Russian dialects of Odessa region, mother Southern Russian dialects, phonetic level, morphological level, syntactic level.

російські говірки одещина полікультурне середовище

Постановка проблеми. Російські говірки Одещини - переселенські, острівні, південноросійські за своїм походженням, переважно курсько-орловські. Характеризуючи переселенські говірки російської мови, професор В. В. Колесов відзначав: «нові» говори (тобто поширені на нових територіях заселення - Н. А.) в деяких своїх особливостях можуть бути більш архаїчними, ніж материнські, їх вивчення багато дає для відтворення минулих етапів розвитку російських діалектів...» (переклад наш - Н. А.) (РД, 1990: 18). З огляду на те, що фразеологічний шар певної мови є складною багатовимірною та багатоаспектною лінгвокультурною системою, що об'єднує в собі характерні особливості фонетики, морфології, синтаксису, лексики й відбиває багатовіковий культурний досвід народу, спробуємо дослідити представленість типологічних характеристик російських говірок Одещини у фраземіці діалектоносіїв.

Аналіз досліджень. Фонетико-морфологічні особливості російських переселенських говірок Одеської області України розглядалися в кандидатських дисертаціях І. Ф. Нелюбової (Нелюбова, 1953), М. С. Тихомирової (Тихомирова, 1954). Докладний аналіз особливостей морфологічної, фонетичної та частково синтаксичної систем курської переселенської говірки с. Вознесенки й Введенки Арцизького (нині Арцизького й Саратського районів відповідно) району Одеської області в порівнянні з материнською говіркою представлений у роботах Л. Я. Усачової (Усачёва, 1957, 1958), зокрема в її кандидатській дисертації «До історії курської говірки на території Одеської області (Говірка сіл Вознесенки і Введенки Арцизького р-ну)» (Усачёва, 1955).

Лінгвісти-діалектологи, чиї наукові дослідження присвячені вивченню російських говірок Півдня України, відзначають стійкість і збереження діалектної системи, не зважаючи на тривале (в ряді випадків більш ніж двохсотрічне) побутування в полімовному й полікультурному середовищі в відриві від материнських південноросійських говірок (Усачёва, 1955: 252-253; Баранник, 2015: 4; Швец, 2008: 24-25; Степанов, 2019: 48).

Мета статті - на матеріалі фраземіки схарактеризувати представленість типологічних особливостей російських говірок Одещини - як успадкованих від материнських південноросійських (переважно курсько-орловських) говірок, так і специфічних, набутих у відриві від основного діалектного масиву.

Виклад основного матеріалу. Л. Я. Усачова, підкреслюючи в говірці сіл Вознесенки Арцизь- кого району й Введенки Саратського району Одеської області усталеність всіх мовних рівнів, успадкованих від материнських південновеліко- російських, курско-орловських, виокремлює такі особливості - як спільні з материнськими говірками, так і специфічні:

1) на фонетичному рівні: акання; перехід э в о під наголосом перед твердою приголосною; наявність у фрикативного; неперехідне пом'якшення задньоязичного к після м'яких приголосних і частково після ч; довгі тверді шиплячі ж, ш; вимова африкати ч як ш'; чергування у / в у прийменниках і всередині слова перед приголосними; протетичні приголосні в та j перед голосними о, у, э, и, заударний вокалізм і деякі інші. До специфічних фонетичних особливостей Л. Я. Усачова відносить як збережені, властиві південноросійським говіркам на більш ранній стадії розвитку (явище повного акання, збереження елементів дисимілятивного якання архаїчного типу (Обоянського) (Л. Л. Касаткін замість терміна «дисимілятивне якання» вводить термін «асимілятивно-дисимілятивне якання», а його вихідною основою вважає не обоянський, а жиздрінський тип (Касаткин, 2010: 26)); збереження звуку w губно-губного утворення, наслідком чого стала відсутність у говірці глухого ф губно-зубного утворення та заміщення його в запозичених словах звуком х і сполученням хв; вимова у фрикативного в закінченнях родового відмінка однини прикметників, займенників і порядкових числівників чоловічого й середнього роду), так і придбані, зумовлені впливом близькос- порідненої української мови: проникнення звуку ы передньо-середнього утворення; факультативне затвердіння звуку р; спорадичне подвоєння приголосних у разі поєднань приголосного з j (трЭт'т'а) (Усачёва, 1955: 89-91, 239-240, 244);

2) на морфологічному рівні: руйнування категорії середнього роду; широке вживання флексії -у в іменниках чоловічого й середнього роду однини в родовому й місцевому відмінках, характерне для південноросійських говірок; закінчення -ы в іменниках середнього роду з ненаголошеним закінченням у називному відмінку множини; особисті займенники 1-2 особи однини й зворотний займенник себя в родовому, знахідному й місцевому відмінках у загальних формах мене, тебе, себе, в давальному - у формах табе, сабе; займенник он виступає в типовій південноросійській формі jон; характерний для української мови суфікс -ува під час утворення дієслів недоконаного виду; суфікс -а під час утворення дієслів недоко- наного виду, який є непродуктивним у материнських говірках; наявність подвійного префікса по зі значенням повторюваності й тривалості; в 3-ій особі однини й множини дієслів I--II дієвідміни, поряд із формами на -т', широко поширені форми без -т', причому в множині форми без -т' характерні для дієслів II дієвідміни; вживання інфінітивних форм із відпадінням кінцевого -и; широке поширення суфікса -т під час утворення дієприкметників минулого часу й інші;

3) на синтаксичному рівні: наявність прийменників ув, у, сполучників ды, абы, чи (іноді чи вживається як питальна частка); нерозрізнення та змішування прийменників с та из внаслідок асиміляції та впливу української мови (Усачёва, 1955: 204-210, 241, 243, 247).

Усі перераховані особливості - фонетичні (в системі вокалізму й консонантизму), морфологічні, синтаксичні - зберігає фраземіка російських говірок Одещини. Розглянемо їхню представле- ність детальніше.

1) Фонетичний рівень. Дотепер у російських говірках Півдня України відзначається повне акання, а також зберігаються елементи асимілятивно-дисимілятивного якання (за Л. Л. Касат- кіним), що фіксується компонентним складом фраземіки, пор., наприклад, діалектні фраземи (далі - ДФ) та ілюстрації до них, що фіксують звук [а] після м'яких приголосних перед голосними верхнього підйому в першому передудар- ному складі: баляцЫ сводить - «болтать, пустословить»: Да и начнуть баляцыт свадить (Павл.) (СРГО, 2000-2001, т. 1: 27); Спасибо от земли до неба! - «большое спасибо!»: Спасиба Вам ат зямли да неба! (Никол., 2018) (ФСРГО, 2020: 197); бока пекут лежать - «о нарушении сна в пожилом воздасте»: Ужэ ст^расть, бака пякуть лижуть - нада работать, вар^чацца (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 38); Одни бедуют, другие жируют - приказ., несхв. або «о социальном неравенстве, когда одни живут бедно, другие - богато»: Адни бядують, другие жытрують (Троиц.) (ФСРГО, 2020: 146). Звук [а] після м'яких приголосних у першому передударному складі спостерігаємо, однак, і перед голосними середнього й нижнього підйому, пор.: весёлый кут - «вечеринка, гулянье»: Ф суботу был вясёлый кут (Возн.) (СРГО, 2000-2001, т. 1: 76; БСРП, 2007: 346); глядеть мило [на кого, на что] - «о чём-л. очень красивом, приятном, привлекательном»: На рубахи шытлась балдарея - улядеть мила (Спас.) (ФСРГО, 2020: 69); Хорошо глядеть, как солдат идеть - присл. «нетрудно позавидовать кому-л. - трудно жить чьей-л. жизнью со всеми её сложностями и проблемами»: Харашо улядеть, как салдат идеть (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 221), але перед э відкритим - в першому передударному складі звучить [і]: Залетело, [и] полетело - и шукай, лови! - приказ., шутл. «кто-л. забыл, не может вспомнить что-л»: - Песни старинные мозжите фспомнить? - Забытла я: залитела, палитела - и шукай, лави! (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 93).

Проте фраземіка російських діалектоносіїв фіксує і елементи асимілятивно-дисимілятивного якання в його традиційному розумінні (за Л. Л. Касаткіним - асимілятивно-сильне якання (Касаткин, 2010: 27)), коли перед ударним [а] після м'яких приголосних звучить [а], пор. ДФ та ілюстративні фрагменти до них: нехай [он, она, оно, они] провалится (провалятся)! - лайл. «восклицание, выражающее сильное раздражение, гнев, недовольство кем-л., чем-л.»: Няхай ён правалицца, няхай уарйт! (Алекс.) (ФСРГО, 2020: 139); нехай лежит! - «в речевом этикете: доброе поминание умершего»: Харе^шый был чилавек... Пухам йиму зимля, няхай ляжытть (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 139).

Заударний вокалізм яскраво проявляється в сучасному мовленні діалектоносіїв, пор., наприклад, приказки, записані в с. Введенці Саратського району Одеської області у 2019 році й ілюстрації до них: Ешь, пока рот свеж, а завянет - есть не станет - «ешь, пока молод, пока не постареешь, так как потом не захочешь или не сможешь»: Иищё в детстве бабушка уаварйла: «Еш, пака рот свеш, а завяня - есть ни станя» (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 86); Сыр, каравай принимайте, [наших] молодых одаряйте! - обряд. - «слова, произносимые на свадьбе в то время, когда гости одаривали молодых подарками, т. е. «дарились»»: Дарытлися на втарой день, схадилися, застолье бытло, нивесту у платок пакрытли, рЭжуть каравай, кусочик брытнзы чи шытшку давали и уаварытли: «Сыр, каравай прынимайтя, маладых адартштя!» (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 205).

Широко поширене в мовленні російських діа- лектоносіїв затвердіння звуку [р], характерне для південноросійських говірок і типове для української мови, пор.: родниковая криница - «родник»: У нас ниуде нет радниковай крыницы (Прим., 2012) (ФСРГО, 2020: 182); куриный дождь - «короткий дождь при солнце»: Пазафчира шол такой крупныш курытный дошш (Возн., 1971). Курытный дожж - чуть-чуть, мелкий-мелкий, и солнышка (Возн., 2020) (ФСРГО, 2020: 118-119); кричать (крыч^ть) песни - «петь»: На валах ездили и песни крытчали (Усп., 1978), хоча спостерігаються і деякі коливання у вимовлянні: Атайдём на длинку ат сяла и кричим песни (Серг., 1977). Тяперичка и песни кричать не мауу (Серг.). Песни на фсё сило кричали (Усп.). С раннева утра ужЭ песни кричат (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 116).

Пом'якшення звуку [к] після м'яких приголосних спостерігаємо, наприклад, у таких номенклатурно-термінологічних сполученнях, як майка белая (бела) й майка розовая - «сорт ранней картошки»: Картоха всяка: майкя бела, майкя розавая, репанка (Возн.) (ФСРГО, 2020: 123); вимовляння африкати [ч] як [шч] або [ш'ш'] - у прислів'ї чи дорога, чи асфальт - «о чём-л. непонятном, неопределённом»: Пьют ф силе. А он ударил кулаком па сталу: «Рэска прикратить пьянку!» А люди смиЮцца: «Щи дар^уа, щи асфальт?!» (Возн., 2020) (ФСРГО, 2020: 225).

Вимовляння закінчень як -оуа, -ауа, -иуо, -ауо в прикметниках чоловічого й середнього роду, займенниках і порядкових числівниках у родовому відмінку однини типове для материнських південноруських говірок, яскраво представлено в цілій низці ДФ: много, ды дурного - присл., несхв. або шутл.-ірон. - «о несоответствии количества и качества чего-л.»: Мноуа, ды дурноуа (Возн., 2020) (ФСРГО, 2020: 126); умного роду, красивого сорту - схв. - «о хороших порядочных людях (обычно членах одной семьи)»: Те лЮди бЫли бравые, фсе умные, парядачные - умнауа роду, красйвауа сорту (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 214); За дв^ми, трёми зайцами погонишься - ни одного не поймаешь - присл. - «нельзя делать несколько дел одновременно»: За двоми, трёми зайцами паус^нисся - ни аднауо ни паймаиш (Ст. Некр.) (ФСРГО, 2020: 92); С голого (голыга) - что (як) со (са) святого (святога): ничего не возьмёшь (нич^га ни в^зьмиш) - присл., одеськ. (курськ.-орл.). - «с бедного взять нечего» (БСРНС, 2008: 604).

Вживання звуку [хв] замість [ф] фіксує ДФО позорить хвамилию чью - несхв. - «своими поступками, действиями и т. п. вызывать неодобрение, осуждение окружающих, бросая тем самым тень на своих предков»: Я калька рас жыну абискуражывал (застерігав - Н. А.) - ни паз^рь маю» хвамилию (Мур.) (ФСРГО, 2020: 162). Спостерігаються в російських говірках, однак, і протилежні приклади вживання [ф] замість початкового [хв], пор.: Батя зн^е, када фатя - «выражение уверенности в своей правоте в ответ на чьи-л. назойливые советы, рекомендации и т. п.» (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 35), де фатя - регіональний варіант загальновживаної лексеми хватит; приказ., шутл. Дожили, бабоньки: без фируг хоронят - «о чём-л. долговечном» (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 83), де фируга, фяруга - діал. - «хоругвь» (СРГО, 2000-2001, т. 2: 255).

Чергування в / у перед приголосними, властиве українській мові та її говіркам, фіксують, напри- клад, фраземи Сим год не вмывался, на восьмой умыглся - приказ., шутл.-ірон. - «о человеке, который наконец принял какое-л. важное решение, наконец заявил о чём-л.» (Спас.) (ФСРГО, 2020: 190); пятёрка с хвостом унизу - жарг., шутл. - «неудовлетворительная оценка, двойка» (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 177); Вже надо лучше, да нема куда - приказ. - «надо бы лучше, да некуда»: Вже нада лучче, да нема куда (Мирн., 1971) (ФСРГО, 2020: 51).

Протетичний приголосний в перед у на початку слова знаходимо в компонентному складі ДФО собирать вулицу - застар., етнограф. - «собирать молодёжное гуляние с песнями, танцами, подарками»: На Пасху, на Маслиную сабир^ли вулицу па вичирам, строили качелю (Троиц.) (ФСРГО, 2020: 195) та фраземи делать вулицу в тому же значенні: Дефки вулицу делали, танцышали польку на два бока. (Троиц., 2019) (ФСРГО, 2020: 80), хоча чергування в / у на початку слова й не є регулярним у мовленні діалектоносіїв. Пор. також: делать улицы! в тому ж значенні: У м^ладасти мы часта с парупками и дефками улицы! делали, польку на них танцували (Троиц.) (ФСРГО, 2020: 80); ДФ ходить (пойти) на вугол - «собираться на гулянья»: Хадили мы на вууал па праздникам (Нов. Некр., 1981) (ФСРГО, 2020: 220) та її фонетичний варіант ходить (пойти) на угол (на вугол): - Как ууляли? - Да пойдём вечирам на ууал (Ст. Некр., 1974). Карауода в нас ни було, мы, липав^ни, хадили на ууал, наймали уарме^шку (Ст. Некр.) (ФСРГО, 2020: 220).

2) Морфологічний рівень. Закінчення -у в родовому й місцевому відмінках іменників однини знаходимо у фраземах в достатку кого, чего у кого - «достаточно, хватает кого-либо и чего- либо»: Хударбы! (домашньої худоби - Н. А.) у мине в достатку (Введ.) (ФСРГО, 2020: 46); кавиркаться как вошь на гребешку - несхв. - «важничать, воображать, необоснованно набивать себе цену»: Кавиркацца, как вош на гры!бишку (Возн.) (ФСРГО, 2020: 105); для прилику - «ради приличия, из вежливости»: Я для прилику пасидел с им (Нов. Некр., 1981) (ФСРГО, 2020: 82); до ветру - «на свежий воздух»: Бапка мая хварает, я йиё да ветру важу (Мур., 1973) (ФСРГО, 2020: 82); до сд^ху - «до смерти» (БСРП, 2007: 601) та багатьох інших.

У знахідному відмінку в іменниках чоловічого роду однини, так само як і в українській мові, набуває широкого поширення флексія -а: играть / поиграть в хвоста - етнограф., застар. - «вид игры, во время которой участники берутся за руки и ведущий делает резкий поворот. Выигравшим считается тот, кто удерживается на ногах»: А иур^ють у нас ф хваста (Усп., 1976). Иур^ли ф хвасга и в уйлки (Усп.). Паиурать ф уйлку, ф хваста (Усп.) (ФСРГО, 2020: 99); таркуца поднестй кому - «отказать жениху; отказать кому-л. при сватовстве»: Вана яму, как гаварять хахльї, таркуца паднисла (Б. Пл.) (ФСРГО, 2020: 206) тощо.

В іменниках середнього роду з безударною флексією в називному відмінку множини спостерігаємо закінчення -ы (за аналогією із чоловічим і жіночим родом): делЬї як ночь белЬї - шутл. - «ответ на вопрос о том, как обстоят дела у кого-л.» (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 80), пор. наявне в просторіччі дела как сажа бела - шутл. або ірон. 1) «уклончивый шутливый ответ на вопрос «Как дела?» (при нежелании подробно отвечать)»; 2) «о чьих-л. неважно идущих делах» (ИЭС, 2005: 178).

Іменники 3-ьої відміни, на відміну від загальновживаних, у говірках часто набувають чоловічого роду, пор. ДФО корь напал [на кого] - «кто-л. заболел корью»: Корь напал - и трайх пахаранйли (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 114). Іменники чоловічого роду на м'який знак, навпаки, набувають жіночого роду, пор. фразему: брать путь какой, чей - «становиться чьим-л. последователем» та илюстрацію до неї: Некатарые нашы начальники бирут тую путь, што была при памещике (Ст. Некр.) (КСРГО).

Стягнені форми прикметників, які проникли в говірки, за спостереженнями Л. Я. Усачової, під впливом української мови, фіксує ціла низка ДФ: Хороша собака не будет дурно лаить (хороша собака дурно не будет лаять) - присл. - «хорошая, умная собака лает не напрасно»: Хароша сабака ни будить дурна лать (Серг., Троиц.) (ФСРГО, 2020: 221); язык^та феська - несхв. або ірон. - «болтливая, бойкая на язык женщина»: Ах ты, языката феська (Мирн., Кисл., 1989) (ФСРГО, 2020: 230); молочна худоба - «копытные домашние животные, дающие молоко»: Была у нас и малочна худоба - дви дойни кар^вы (Дем., 1984) (ФСРГО, 2020: 126), де укр. худоба відповідає російському «скот» (РУС, 2004: 1010) та інші.

У прикметниках у порівняльному ступені спорадично зустрічаються закінчення -ей або -ы: лихей неволи быть на кого - експрес. - «относиться к кому-л. недоброжелательно, враждебно»: Ана фсю жызнь была на ниво лихей нив^ли: штоб он ни делал, фсё ей была ни так (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 122); В (у) гостях бодро, а дома лучше - присл. - «В гостях хорошо, а дома лучше»: У уаст^х бодра, а дома лучшы (Мур.) (ФСРГО, 2020: 45).

Форми тебе, себе, мене, вельми характерні для південноросійських говірок, дотепер широко використовуються в мовленні діалектоносіїв: Еслй есть доля, она тебе и на печке найдёт - присл. - «что суждено - сбудется; от судьбы не уйдёшь»: Если есть доля, ана тибе и на печке найдёть (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 86); самому (-ой, -им) до себе - «кому-л. не до чужих хлопот, проблем и т. п.»: Ой, ей, беднай, самой да сибе. Хвараить ана сйльна, нашто ей йищё чужые праблемы (Прим., 2017-2018). Мне и так плоха, самой да сибе, а ана йищё в ул^зы лезить... (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 184) та інші.

Усталеність і регулярність дієслівних форм на -ешь, -еть у 2-ій і 3-ій особах однини, відповідно, зберігається, з одного боку, у фонетичному оформленні фразем, яке створює їх зовнішню структуру, пор. присл. Хорошо глядеть, как солдат идеть - «нетрудно позавидовать кому-л. - трудно жить чьей-л. жизнью со всеми её сложностями и проблемами» (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 221), а з іншого боку, - проявляється в живому спонтанному мовленні на «фразеологічному» рівні. Наприклад, у 2019 році в с. Введенці Саратського району Одеської області нами була записана фразема ждать (дождать) морскйх камешков - шутл. або шутл.-ірон. - «о напрасном ожидании жениха-моряка из плавания»: - Моряка ждеш? Ну, дождешь марскйх к^мишкаф (Введ., 2019) (ФСРГО, 2020: 87), у структурі якої одночасно спостерігаємо вживання незворотних дієслів замість зворотних.

Типове для південноросійських говірок закінчення -ть у дієсловах 3-ї особи однини й множини теперішнього часу знаходить поширення в мовленнєвому побуті російських переселенців. Пор. ДФ та ілюстрації до них, записані у 2017-2020 роках у російських селищах Одещини: Будет тебе крышка! - «восклицание, выражающее угрозу»: Если хто-то влес и што-та чужое уз^л, уаворять: «Будить тибе крышка!» (Троиц.) (ФСРГО, 2020: 184); Будешь сладким - засосут, будешь горьким - заплюкуг - присл. - «всем не угодишь (о необходимости придерживаться золотой середины в отношениях с людьми)»: Мой тятя уаварйл: «Будиш сл^тким - засасуть, будиш уорьким - заплюють. Фсем фсё равно ни ууадйш» (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 184) та інші.

Інфінітивні форми на -ть (замість літературних на -и) в дієсловах доконаного виду виявляються в низці ДФ, пор., наприклад: Счастлйво дойтйть! - «счастливого пути!»: Щаслйва дайтйть вам да Адесы (Мирн.) (СРГО, 2000-2001, т. 2: 204); итйть замуж (замуж идтй) - «вступать в брак (о женщине); выходить замуж»: А мы были бедными, и за беднава нада была з^муш итйть (Усп.). Мне ужэ ни итйть замуш (Возн.). Батька наказал итйть замуж (Б. Пл.). Любйть любйли, а замуш силом застают итить (Павл.) (ФСРГО, 2020: 104). Також спостерігаємо у фразеоотвор- чості діалектоносіїв відпадання кінцевого -и в інфінітивних формах: Жизнь: хочь плачь, хоть скачь - «о тяжёлой жизни» (Возн.) (ФСРГО, 2020: 88).

Під час утворення дієслів недоконаного виду спорадично зустрічається і суфікс -а, пор. ДФ накладать на себе руки - «совершить самоубийство»: Хлопец дефку кинул, и ана уад^ла руки на сибе накладать. Тока сусетка взашла, кличеть - уайда пабеуйм на вулицу, а ана задалася (Серг.) (КСРГО); покладать все силы на кого, на что - «делать всё возможное для кого-л., для чего-л.»: Мама фсе силы на тибя пакладала (Микол., 2018) (ФСРГО, 2020: 164).

Досить вживаними є дієприкметники на -т, пор. численні ДФ дратая кукуруза - «зёрна кукурузы, отделённые от кочерыжки»: Дал курам др^тай кукурузы (Ст. Некр.) (СРГО, 2000-2001, т. 1: 179); нанятый - продетый - «об ответственности на работе»: Мы раньшэ мноуа работали, с утра до начи. Нанятый - прад^тый (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 130); не клят (-а) не мят (а-) - схв. - «о самостоятельном человеке, не являющемся обузой для других»: Луча адней памир^ть: ни клята ни мята и ляула ни сварьіма (Введ., 1971) (ФСРГО, 2020: 134).

3) Синтаксичний рівень. Як і в українській літературній мові й в її говірках, повсюдно поширений прийменник у замість в, пор.: быть у погонцах - застар. - «служить в армии»: Мой батька был у пауонцах (Б. Бур.). Был у пауонцах - служвіл у людях (Усп.) (ФСРГО, 2020: 43); быть у сухоти - «не развиваться, не расти» (БСРП, 2007: 653); быть у шахтах - «работать шахтёром»: Сын мой был у шахтах (Мирн., 1968) (ФСРГО, 2020: 43) та багато інших.

Вживання прийменника ув спостерігаємо в мовленнєвому функціонуванні ДФ Отеческая война - «Великая Отечественная война»: Ув Атечискую вайну пауйп (Спас.) (ФСРГО, 2020: 149).

Змішування прийменників из / с на користь останнього, вкорінене в живе мовлення російських переселенців як результат українсько-російської міжмовної взаємодії, спостерігаємо в численних ДФ та ілюстраціях до них: кошель с рогозы - «небольшая сеть в виде корзины для прибрежной ловли рыбы» (Троиц, 2018) (ФСРГО, 2020: 114); выйти с сознания - «потерять сознание, упасть в обморок»: Вышла я с сазвдния (Мирн., Ст. Некр.) (ФСРГО, 2020: 62).

Вплив української мови відзначаємо й у запозиченні питальної частки чи, що існує в російських говірках Півдня України й часто вимовля- ється як [ш'ш'ы] у функції розділового сполучника: чи дорога, чи асфальт - «о чём-л. непонятном, неопределённом»: Пьют ф силе. А он ударил кулаком па сталу: «РЭска прикратить пьянку!» А люди смиюцца: «Щи дароуа, щи асфальт?!» (Возн., 2020) (ФСРГО, 2020: 225), а також у функціонуванні сполучника бо: Не смейся, рабе, бо достанется и тебе! - присл. - «каждый может оказаться в трудной ситуации»: Сасетка фсё насмихалась, што мне трудна жыть. Ничиво: на вику, как на долуай ниве - ни смейся, рабе, бо дастаницца и тибе (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 137).

Сполучник ды в значенні «і» й «але» набуває широкого поширення у фраземіці діалектоносіїв: Кусала бы воша, ды ни гнида [- не так бы было обидно] - приказ., несхв. - «о человеке, который нелицеприятно отзывается о других, а сам не лучше»: Ды чиво ж ана мине в улазы лезить, сама ш полчилавека: кусала бы ваша, ды ни унйда! (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 119), пор. загальновжив.: Не вши едят, [а] гниды (БСРПС, 2010: 159); много, ды дурного - приказ. - «о несоответствии количества и качества чего-л.» (Возн., 2020) (ФСРГО, 2020: 126); гол, ды прав - схв. - «о честной бедности»: Мы фсю жызнь чесна пражніли, а за чесный трут сильна бау^тым ни будиш - зато уол, ды прав, спакойна ночью спиш (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 70); Хочь дома горелая шкура, ды дома - присл. - «в гостях хорошо, а дома лучше; как ни худо, да дома» (Возн.) (ФСРГО, 2020: 222) та інші.

Зустрічається в досліджуваній нами фраземіці й прийменник абы, пор .: фыца-фъща, абы сбыться (фыца-мъща, абы сбыться) - несхв. або шутл.- ірон. - «кое-как, плохо, небрежно (сделать что- л.)»: Ты мине как зря ни делай - фыца-фъща, абы збъщца. Начал делать - давиди да канца и зделай бравинька (Прим., 2017-2018). Ф^ща-мыща, абы збыща (Возн., 2020) (ФСРГО, 2020: 217-218).

Вживання сполучника что замість как ілюструє ДФО умариваться / умориться что петел (петели) - «очень уставать»: У немцэф што петили умаривались, аж музули абдирали (Введ., 1971) (ФСРГО, 2020: 214), де петел - від болг. петел - «петух» (БРС, 1966: 442).

У російських острівних говірках широко поширені аналітичні конструкції, за допомогою яких утворюються ад'єктивні фраземи, пор.: ладен на все руки - «умелый, мастеровитый»: У той чилавек дуже хароший: ён ладин на фсе руки (Павлов.) (ФСРГО, 2020: 120); плохой на отдачу - несхв. - «о человеке, который не отдаёт долг»: Я жа знала, што ана плах^я на аддачу, а фсё равно пажалела, позычила деник (Прим., 2017-2018) (ФСРГО, 2020: 158); хворый на работу- несхв. - «ленивый, нерадивый» (БСРП, 2007: 551).

Зрозуміло, що наведені приклади не вичерпують проектування всіх типологічних мовних особливостей російських говірок Одещини (в тому числі специфічних, набутих у відриві від материнських) на розглянуту нами діалектну фраземіку: для детального розгляду кожної із цих особливостей знадобилося б окреме дослідження. Ми дозволили собі лише обмежитися коротким оглядом, прагнучи тим самим проілюструвати роль діалектного фразеологічного шару в збереженні й трансляції характерних властивостей переселенських говірок у відриві від материнських.

Висновки. Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок про те, що фраземіка російських переселенських говірок Півдня України, насамперед Одещини, е транслятором мовних особливостей, характерних для південноросійського наріччя та південноросійських, насамперед курсько-орловських говірок, фіксуе їхню стійкість і збереження у відриві від говірок материнських на фонетичному, морфологічному, синтаксичному рівнях. Фраземіка російських говірок Одещини є одночасно транслятором специфічних мовних особливостей, набутих у полімовному й полікуль- турному середовищі у відриві від основного діалектного масиву. Усі ці особливості є органічним елементом та яскравим обрамленням культуро- носної сутності діалектної фраземіки, її високого духовного потенціалу й самобутності. Діалектна фраземіка може служити цінним джерелом для подальших досліджень у галузі діалектологічних, соціолінгвістичних досліджень і мовної архаїки.

Размещено на Allbest.ru

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баранник Л. Ф. Лексика русских переселенческих говоров Одесской области, функционирующих в разноязычном окружении : учебное пособие. Одесса: «Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова», 2015. 178 с.

2. Болгарско-русский словарь (БРС) / сост. С. Б. Бернштейн. Москва : Советская энциклопедия, 1966. 768 с.

3. Мокиенко В. М., Никитина Т. Г. Большой словарь русских народных сравнений (БСРНС). Москва : ЗАО «ОЛМА Медиа Групп», 2008. 800 с.

4. Мокиенко В. М., Никитина Т. Г. Большой словарь русских поговорок (БСРП). Москва : ЗАО «ОЛМА Медиа Групп», 2007. 784 с.

5. Мокиенко В. М., Никитина Т. Г., Николаева Е. К. Большой словарь русских пословиц (БСРПС). Москва : ОЛМА «Медиа групп», 2010. 1026 с.

6. - Бирих А. К., Мокиенко В. М., Степанова Л. И. Русская фразеология. Историко-этимологический словарь: ок. 6000 фразеологизмов (ИЭС) / под ред. В. М. Мокиенко. 3-е изд., испр. и доп. Москва : Астрель : АСТ: Люкс, 2005. 926, [2] с.

7. Касаткин Л.Л. К истории аканья-яканья в русском языке. Slavica Helsingiensia. Instrumentarium of Linguistics: Sociolinguistic approaches to non-standard Russian. Helsinki, 2010. № 40. С. 17-31.

8. Картотека «Словаря русских говоров Одесщины» (КСРГО). Рукопись. Кафедра русского языка ОНУ имени И. И. Мечникова, 1956-2018.

9. Нелюбова И. Ф. Орловский говор на территории Измаильской области УССР (говор села Сергеевки Тузловского р-на) : автореф. дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.01. Станислав, 1953. 18 с.

10. РД - Русская диалектология : учебное пособие для филологических факультетов университетов / С.В. Колесов и др. ; под ред. В. В. Колесова. Москва : Высш. шк., 1990. 207 с.

11. Російсько-український словник (РУС) / уклад. : Н. Є. Лозова та ін. Київ : Наук. думка, 2004. 1216 с.

12. Словарь русских говоров Одесщины (СРГО) : в 2 т. / Ю. А. Карпенко и др. ; отв. ред. Ю. А. Карпенко, Уэмура / Одесский гос. ун-т им. И. И. Мечникова. Одесса : АстроПринт, 2000-2001. Т. I. 369 с. ; Т. II. 293 с.

13. Степанов Е. Н. Современное состояние южнорусских переселенческих говоров Одесской области. Идиолект русской языковой личности как отражение лингвокультурной ситуации в славянском пограничье : сборник докладов участников Международного научного форума (г Новозыбков, Брянская область, 23-26 октября 2019 г.) / под. ред. С. Н. Стародубец, В. Н. Пустовойтова, С. М. Пронченко. Брянск : ООО «АВЕРС», 2019. С. 42-49.

14. Тихомирова М. С. Южновеликорусский говор на территории Одесской области (говор села Большого Плоского Велико-Михайловского района Одесской области) : автореф. дис. . канд. филол. наук. Кременец, 1955. 16 с.

15. Усачёва Л. Я. Фонетическая система курского говора сёл Вознесенки и Введенки Арцизского района Одесской области. Наукові записки Одеського пед. ун-ту імені К. Д. Ушинського. Випуск філологічний. Одеса, 1957. Т. 18. С. 131-141.

16. Усачёва Л. Я. Некоторые морфологические особенности говора сёл Вознесенки и Введенки Арцизского района. Наукові записки Черкаського держ. пед. ін-ту. Серія історико-філологічних наук. Черкаси, 1958. Вип. IV. Т. XII. С. 159-166.

17. Усачёва Л. Я. К истории курского говора на территории Одесской области (Говор сёл Вознесенки и Введенки Арцизского р-на) : дисс. . канд. филол. наук. Одесса, 1955. 282 с.

18. Арефьева Н. Г. Фразеологический словарь русских говоров Одесщины ФСРГО / под. ред. Е. Н. Степанова. Одесса : «Одесский национальный університет имени И. И. Мечникова», 2020. 236 с.

19. Швец А. И. Глагольная лексика русских говоров Одесской области : дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.01 ; Нац. пед. ун-т имени Н. П. Драгоманова. Киев, 2008. 321 с.