Смислотвірна парадигма термінів освітньої галузі

Размещено на http://allbest.ru

СМИСЛОТВІРНА ПАРАДИГМА ТЕРМІНІВ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

Овчаренко Н.І.

кандидат філологічних наук, доцент, декан філологічного факультету, доцент кафедри української мови та літератури Донбаський державний педагогічний університет

Слов'янськ, Україна

Стаття присвячена аналізу складових смислової парадигми термінів освітньої галузі.

Дослідження здійснене на основі порівняння загальновживаних слів і термінів, оскільки обидва різновиди лексичних одиниць здатні передавати загальні і специфічні ознаки об'єктів. Зіставлення показало, що особливістю семантики термінів є наявність у їхній смисловій структурі термінологічного значення, яке реалізується у фаховому контексті.

Зазначається, що інформація, закодована в терміні, є наслідком логічного осмислення й узагальнення ознак однорідних предметів, а сам термін - номінація будь-якого предмета з ряду названих ним об'єктів.

Наголошується на вторинності термінології щодо загальновживаної лексики та водночас існуванні зв'язку між ними, що виявляється, зокрема, у здатності до часткового відновлення відтінків значення або виявлення семантичних змін.

Спираючись на традиційне розуміння мотивованості мовного знака, авторка наголошує на перевагах мотивованого терміна: бачення зв'язку між термінами сприяє засвоєнню значення, а відтак - кращій якості фахової комунікації. Сформульовано визначення мотивованості терміна як акту відображення ознак предмета у його смислотвірній парадигмі, розкриваючи яку необхідно враховувати значення і внутрішню форму. Мотивованість служить показником термінологічного значення загалом і кількісних та якісних характеристик спільних компонентів. Визначення мотивуючої ознаки під впливом позамовних чинників спричиняє негативний ефект в плані впорядкування термінології.

Існування в усіх термінологічних системах, на перший погляд, невластивих таким шарам лексики полісемічних, омонімічних, синонімічних, антонімічних, родо-видових парадигматичних відношень пояснюється впливом на основне для терміна термінологічне значення лексико-семантичної варіативності слів.

Існування в позначуваних поняттях спільного семантичного компонента, тобто інваріанта, доводить, поряд з іншим, паралельне функціонування терміна в різних терміносистемах.

У статті зроблено висновок про безпосередній зв'язок між з'ясуванням змін значень термінологічних одиниць або їхніх відтінків та розумінням походження, виникнення і становленням семантики терміна.

Ключові слова: термінологія, термін, значення терміна, мотивованість, смислова структура терміна.

MEANING-FORMING PARADIGM OF THE TERMS OF EDUCATIONAL FIELD

Ovcharenko N.I.

PhD in Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Ukrainian Language and Literature, SHEI “Donbas State Pedagogical University”

Sloviansk, Ukraine

The article is devoted to the analysis of the components of the semantic paradigm of the terms of the educational field.

The study is based on a comparison of commonly used words and terms, as both types of lexical items can convey general and specific features of objects. The comparison has shown that the peculiarity of the semantics of terms is the presence of terminological meaning in their semantic structure, which is realized in a professional context.

It is noted that the information encoded in the term is the result of logical understanding and generalization of the features of homogeneous objects, and the term itself is the nomination of any object from a number of named objects.

The secondary nature of terminology in relation to common vocabulary and at the same time the existence of the connection between them is noted, which manifests itself, in particular, in the ability to restore shades of meaning partially or identify semantic changes.

Based on the traditional understanding of the motivation of a language sign, the author emphasizes the advantages of a motivated term: the vision of the connection between terms contributes to the assimilation of meaning, and thus - the better quality of professional communication. The definition of the motivation of the term as an act of reflection of the features of the object in its meaning-forming paradigm is formulated, revealing which meaning and internal form are necessary to take into account. Motivation serves as an indicator of the terminological meaning in general and the quantitative and qualitative characteristics of common components in particular. Determining the motivating feature under the influence of extra-linguistic factors has a negative effect in terms of ordering terminology.

The existence in all terminological systems, at first glance, of polysemic, homonymous, synonymous, antonymous, genus-species paradigmatic relations uncharacteristic of such layers of vocabulary is explained by the influence on the basic terminological meaning of lexical- semantic variability of words.

The existence in the denoted concepts of a common semantic component, i.e. an invariant, proves, among other things, the parallel functioning of the term in different terminological systems.

The article concludes that there is a direct connection between the clarification of changes in the meanings of terminological units or their shades and the understanding of the origin, emergence, and formation of the semantics of the term.

Keywords: terminology, term, meaning of term, motivation, semantic structure of term.

термін смисловий фахова лексика освітня

Постановка проблеми. Термінологія є засобом і своєрідним інструментом організації та представлення фахових знань. Постійний розвиток і поповнення галузевої термінологічної лексики новотворами і запозиченнями стимулює вітчизняних науковців розв'язувати питання систематизації термінології, її уніфікування та стандартизації. Саме тому структурно-семантичний потенціал як термінологічних одиниць загалом, так і термінів окремих галузевих терміносистем української мови продовжує належати до кола актуальних проблем лінгвістики. Зокрема огляд праць із термінознавства свідчить про недостатню дослідженість смислової парадигми термінів.

Аналіз останніх досліджень. Проблема структурно-семантичного потенціалу терміна так чи інакше висвітлювалася в дослідженнях галузевих термінологій української мови. О. Ф. Лосєв, В. Г. Гак, А. А. Уфімцева, Д. М. Шмельов, С. О. Гурський, Т. Р. Кияк, А. С. Д'яков, Р. І. Дудок, З. Б. Куделько більшою мірою зосереджують увагу на вивченні смислової структури термінів, інваріантності та системної організації фахової лексики. Зокрема у монографічному дослідженні Р. І. Дудка визначено інваріант як семантичний стрижень терміна та визначено критерії його виокремлення.

Метою пропонованої статті є проаналізувати складові смислової парадигми термінів на прикладі фахової лексики освітньої галузі.

Досягнення мети передбачає виконання таких завдань: окреслити специфіку семантичної структури терміна в порівнянні з загальновживаним словом, розглянути мотиваційні характеристики фахового терміна, з'ясувати прагматичний аспект вивчення смислової парадигми спеціальної лексики.

Виклад основного матеріалу дослідження. Традиційно комплексний аналіз термінологічної лексики передбачає системне вивчення і структури терміна, і його семантики. В основі значення будь-якого слова лежить відображення навколишнього світу, його об'єктивних речей та явищ у свідомості і мові [1, с. 39]. Загальновживані слова й терміни здатні передавати загальні і специфічні (диференційні) ознаки об'єктів. Водночас особливістю семантики термінів є наявність у їхній смисловій структурі термінологічного значення («термін - це те, що сприймається та здатне інформувати реципієнта про сам знак і додатково про те, що є за межами цього знака» [3, с. 198]). Свого часу ця властивість пояснювалася теорією про «субстрат терміна»: оскільки терміни утворюються на основі слів природної мови, то лексичні одиниці цієї мови є їхнім субстратом [4, с. 89]. Проте зіставлення функцій загальновживаного слова і терміна доводить, що зводити характеристику терміноодиниці лише до субстрата є недоцільним. Як лінгвістичне явище термін знаходиться на перетині мови, логіки, відповідної галузі науки чи діяльності тощо. Своє термінологічне значення він реалізує в терміносистемі, у фаховому тексті. У значенні терміна може бути закладено один або декілька смислів, які суттєво різняться між собою принаймні однією з ознак у складі смислотвірної парадигми.

Термін має чітко визначені семантичні межі, зумовлені функцією вираження наукових понять. На відміну від загальновживаних слів, значення яких містить інформацію, що ґрунтується на чуттєвому сприйнятті, інформація, закодована в терміні є наслідком логічного осмислення й узагальнення ознак однорідних предметів. Іншими словами, загальновживане слово - це назва одиничного предмета, у той час як термін - номінація будь-якого предмета з цілого ряду названих ним об'єктів. Порівняємо значення слова учитель: «1. Особа, яка навчає, викладає який-небудь навчальний предмет у школі. 2. Людина, яка є авторитетом у будь-якій галузі, яка впливає на інших, передає свій досвід, знання, служить для них прикладом» [6, 10, с. 536]. Перше значення слова - термінологічне, із ясно виявленими сигніфікативними відношеннями. У цитованому джерелі наведені також приклади словосполучень із термінологічним значенням народний учитель, провізоричний учитель, щоправда неактуальні на сьогодні. Низку термінів-словосполучень та складних слів із термінологічним значенням освітньої галузі виявлена нами в спеціалізованих текстах та словниках, як от: учитель-дефектолог, домашній учитель, духовний учитель, учитель-фасилітатор, учитель-методист, учитель образотворчого мистецтва, учитель трудового навчання та ін.

Термінологія є вторинною щодо загальновживаної лексики і характеризується частковою штучністю, певним чином підлягає свідомому впливу. Водночас між фаховою та загальновживаною лексикою існує нерозривний зв'язок, який виявляється, зокрема, у взаємообміні шляхом термінологізації та детермінологізації слів.

Термінологізовані слова остаточно не поривають свої зв'язки з загальномовною системою; входячи в систему термінів, вони частково зберігають здатність відновлювати відтінки значення, виявляти семантичні зміни.

Аналіз значення термінів не можливий без з'ясування його мотивоваційних характеристик. Дослідники відзначають наявність у термінологічних системах як мотивованих, так і немотивованих одиниць, зазначаючи головну роль саме мотивованого типу номінації (Блинова О. І., Даниленко В. П., Кандилакі Т. Л. та ін.).

Під мотивованістю мовного знака (отже, і терміна як його різновида) традиційно розуміють певну «закономірність, невипадковість відношення (зв'язку) між позначуваною і позначальною сторонами знака, між змістом і формою мовної одиниці, між поняттям і його назвою» [7, с. 353]. Основна перевага мотивованого терміна носить прагматичний характер: вона полегшує розуміння його значення, а відтак - запам'ятовування, оперування ним у фаховій комунікації, оскільки показує зв'язок між термінами. Таким чином, мотивованість слід розуміти як акт «відображення однієї чи кількох ознак предмета у смислотвірній парадигмі терміна, розкриваючи яку необхідно враховувати його значення і внутрішню форму» [3, с. 199].

Мотивованість служить показником термінологічного значення загалом і кількісних та якісних характеристик спільних компонентів (пор., дактилографія, дактилологія, дактильна мова; диплом, дипломант, дипломна робота, дипломний проект [2] тощо). Визначення мотивуючої ознаки відбувається під впливом позамовних чинників (соціальних, культурних, економічних, асоціативних, їхнім поєднанням), відповідно вона може бути випадковою чи зовнішньою. Для фахової лексики це спричиняє негативний ефект з точки зору впорядкування термінології, адже перевага віддається термінам із внутрішньою формою, яка виражає сутність наукового поняття.

Термінознавча практика свідчить, що на основне для терміна термінологічне значення має вплив лексико-семантична варіативність слова. Звідси наявність в усіх термінологічних системах, на перший погляд, невластивих таким такій лексиці полісемічних, омонімічних, синонімічних, антонімічних, родо-видових парадигматичних відношень.

Паралельне функціонування терміна в різних терміносистемах вказує на існування в позначуваних поняттях спільного семантичного компонента (інваріанта). Наприклад, олімпіада - «Міжнародні спортивні змагання, які влаштовуються раз на чотири роки за зразком олімпійських ігор у стародавній Греції» [6, 5, с. 690] (спорт.); олімпіада - «змагання учнів у виконанні певних позакласних та позашкільних завдань загальноосвітнього характеру...» [2, с. 238] (педагог.).

З'ясування змін значень термінологічних одиниць або їхніх відтінків відкриває шлях до розуміння походження, виникнення, становлення семантики терміна.

Висновки. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що виявлення семантичної специфіки термінів сприяє тлумаченню їхнього вживання в різних контекстах, тим самим відкриваючи шлях до вивчення спеціальної лексики та повноцінного оволодіння фаховою мовою певної галузі (у нашому випадку - освіти).

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо у продовженні вивчення спеціалізації значення слів, їх метафоричного переосмислення, утворення омонімів у результаті втрати семантичного зв'язку між окремими значеннями багатозначних слів на ґрунті термінологічної лексики.

ЛІТЕРАТУРА

1. Головин Б. Н., Кобрин Р. Ю. Лингвистические основы учения о терминах. Москва: Высшая школа, 1987. 103 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.

3. Дудок Р. І. Проблема значення та смислу терміна в гуманітарних науках: монографія. Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. 358 с.

4. Лейчик В. М. О языковом субстрате термина. Вопросы языкознания. 1986. № 5. С. 87-97.

5. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2006. 716 с.

6. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І. К. Білодіда. Київ: Наук. думка, 1970-1980.

7. Українська мова. Енциклопедія / редкол.: В. М. Русанівський (голова) та ін. Київ: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2000. 752 с.

Размещено на Allbest.ru