Про проблему фонетичних і фонематичних законів у мовознавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донбаський державний педагогічний університет

Про проблему фонетичних і фонематичних законів у мовознавстві

Орел А.С. кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської та слов'янської філології

Піскунов О. В. кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської та слов'янської філології

Слов'янськ, Україна

Анотація

Досліджено проблему вивчення і реконструкції фонетичних і фонематичних законів у працях мовознавців XIX - XXI ст.ст., які розглядали фонетичну варіативність і змінність звукової системи мови як наслідок дії певних мовних законів. Дефініції термінів фонетичний і фонематичний закони в дослідженнях історії звукової системи, встановлення їх основних відмінностей стало доказом тези про зв'язок синхронії і діахронії. На думку фонологів, фонетичний закон є ланка, яка пов'язує синхронію і діахронію. Втілення ідей синхронії та діахронії дозволило детально витлумачити явища історії звукових систем праслов'янської та східнослов'янських мов. У роботі був констатований значний внесок у вивчення зазначених питань стосовно історії східнослов'янських мов, який зробили В. К. Журавльов і

Ю. Я. Бурмістрович; останній ввів в лінгвістичну літературу поняття фонематичного закону, зазначивши, що всі попередні спроби визначення фонематичного (або фонологічного) Закону характеризуються неточностями і неповнотою пояснень. Фонетична варіативність звукової системи мови є результатом дії певних фонетичних законів. Важливість синхронічних законів алофонного варіювання для становлення історичної фонології відстоювали В. К. Журавльов, Ю. Я. Бурмістрович. У дослідженні відзначена значимість концепцій звукових змін Е. Д. Поліванова (конвергентно-дивергентна теорія звукових змін), Р. А. Якобсона (фонологічні мутації), які базуються на постулаті фонетичного закону, що стали фундаментом історичної фонології. На їх основі В. К. Журавльов закінчив побудову парадигми історичної (діахронічної) фонології.

Ключові слова: фонетичний і фонематичний закони, синхронія і діахронія, фонетичні умови, звукова система, праслов'янські та східнослов'янські мови.

Abstract

ON THE PROBLEM OF PHONETIC AND PHONEMIC LAWS IN LINGUISTICS Orel A. S.

PhD in Philological Sciences, Associate Professor,

Associate Professor of the Department of Germanic and Slavonic Linguistics SHEI “Donbas State Pedagogical University”

19, Henerala Batiuka Str., Sloviansk, Ukraine Piskunov A. V.

PhD in Philological Sciences, Associate Professor,

Associate Professor of the Department of Germanic and Slavonic Linguistics SHEI “Donbas State Pedagogical University”

19, Henerala Batiuka Str., Sloviansk, Ukraine

The problem of study and reconstruction of phonetic and phonemic laws in the works of linguists of the XIX - XXI cc. is investigated. Phonetic variability and variability of the language sound system were considered by the scientists as a result of certain language laws. Definitions of the terms of phonetic and phonemic laws in the studies on the sound system history, establishment of their main differences have become a proof of the thesis on the connection of synchrony and diachrony. According to the phonologists, the phonetic law is a link that connects synchrony and diachrony. The embodiment of the ideas of synchrony and diachrony made it possible interpret in detail the phenomena on the sound systems history of the Proto-Slavic and East Slavic languages. The paper contributed significantly to the study of these issues in relation to the history of the East Slavic languages, which was made by V. K. Zhuravlev and Yu. Ya. Burmistrovich; the latter introduced the concept of phonemic law into the linguistic literature, having noted that all previous attempts to define phonemic (or phonological) law are characterized by inaccuracies and incomplete explanations. Phonetic variability of the language sound system is the result of the action of certain phonetic laws. The importance of synchronic laws of allophonic variation (non-exclusive phonetic laws, as stated by the neo-grammarians) for the formation of historical phonology was supported by V. K. Zhuravlev, Yu. Ya. Burmistrovich. The study estimates the importance of the concepts of sound changes by E. D. Polivanov (convergent-divergent theory of sound changes), R. A. Jacobson (phonological mutations), based on the postulate of the phonetic law and which have become the foundation of historical phonology. On their basis, V. K. Zhuravlev completed the construction of the paradigm of historical (diachronic) phonology.

Keywords: phonetic and phonemic laws, synchrony and diachrony, phonetic conditions, sound system, Proto-Slavic and East Slavic languages.

Постановка проблеми. У роботі автори намагаються дослідити проблему вивчення та реконструкції фонетичних і фонематичних законів у працях мовознавців ХІХ - ХХІ ст.ст. Метою пропонованої статті є дослідження матеріалу з історії вивчення фонетичних і фонематичних законів у лінгвістичних студіях ХІХ - ХХІ ст.ст. Ця мета конкретизується в таких завданнях: 1) охарактеризувати поняття фонетичних та фонематичних законів; 2) представити відмінності і особливості функціонування фонетичних та фонематичних законів.

Аналіз останніх досліджень. Значний внесок у вивчення історії фонологічних систем східнослов'янських мов здійснили В. К. Журавльов, Ю. Я. Бурмістрович [3; 4; 6; 7], однак їхні дослідження не мали продовження та не були враховані під час створення сучасних підручників.

Виклад основного матеріалу дослідження. За словами В. К. Журавльова, одним із фундаментальних понять сучасної історичної (діахронічної) фонології стало твердження про безвинятковість фонетичних законів на алофонному рівні [6, с. 47]. Сама ідея безвинятковості фонетичних законів, розроблена в історико-фонетичних студіях молодограматиків, уточнена в дослідженнях учених Московської школи й критично переосмислена представниками Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл [1, с. 419; 68, с. 27]. У лінгвоісторіографічних працях відзначається, що розвиток фонетичної системи мови в порівняльно-історичних дослідженнях другої половини ХІХ ст. - 20-х рр. ХХ ст. представлений у вигляді поступових звукових змін [1, с. 433]. Принцип градуальності, імпліцитно представлений у дослідженнях компаративістів, за визначенням А. Степановичюса, був плідно використаний у сучасних дослідженнях парадигматичних змін фонологічної системи [10, с. 52]. У концепції вчених Лейпцизької школи регулярні відповідності розглядаються «як наслідок регулярності самих звукових змін» [там же, с. 53-54], тобто внутрішньосистемних змін. Так, Г. Пауль трактував закон як «регулярність певної групи історичних явищ» [9, с. 87]. Показово, що в дослідженнях І. О. Бодуена де Куртене фонетичні закони розглянуто як регулярні фонетичні відповідності [2, т. 2, с. 194].

Згідно з твердженням В. І. Постовалової, сама ідея фонетичного закону є першим важливим кроком у тлумаченні сутності та особливостей мовних регулярностей [9, с. 128]. В. К. Журавльов вважає, що гіпотезу регулярності, яка закономірно виводиться з тези молодограматиків про безвинятковість фонетичних законів, було взято за основний принцип під час установлення «внутрішньої» відносної хронології в сучасних дослідженнях [7, с. 29].

Фонетична варіативність звукової системи мови є наслідком дії певних фонетичних законів. Важливість синхронічних законів алофонного варіювання обстоювали В. К. Журавльов, Ю. Я. Бурмистрович [7, с. 45-50; 8, с. 27-36; 3, с. 5-6; 4, с. 130-135]. На думку цих дослідників, одним з показників здійснення фонологічної зміни є припинення дії фонетичного закону, тому що фонетичний закон функціонує лише в синхронічному стані мови; за Ю. Я. Бурмистровичем, фонетичний закон є синтагматично позиційним [8, с. 29-31; 3, с. 8]. фонетичний фонематичний звуковий мовний

Одним із найсучасніших досягнень у галузі історичної фонології слід вважати відкриття Ю. Я. Бурмистровичем сутності й формули фонематичного закону в його відмінності від закону фонетичного. Заслуга відкриття формули фонетичного закону належить В. К. Журавльову [6, с. 45; 7, с. 29]. Ю. Я. Бурмистрович зробив зауваження щодо неточностей у встановленні кількості фонетичних законів для праслов'янської мови, що здебільшого властиве сучасним дослідникам. Автор уважає, що «фонетичних законів в історії фонематичної системи праслов'янської мови було не два, а більше» [4, с. 44]. Ю. Я. Бурмистрович поєднав низку фонетичних законів праслов'янської мови в один загальний закон, який назвав фонетичним законом внутрішньогрупофонемного сингармонізму [3, с. 8, 135].

Увівши в лінгвістичну літературу поняття фонематичного закону, Ю. Я. Бурмистрович зазначив, що всі попередні спроби визначення фонематичного (чи фонологічного) закону характеризуються неточностями та неповнотою пояснень. Отже, за Ю. Я. Бурмистровичем, «фонематичний закон - це чинне в певній мові на певному етапі її розвитку правило, яке змушує певні фонеми, парадигматично слабкіші від інших фонем, наявних у системі, під тиском цієї системи пересуватися в ній на нове місце й перетворюватися на інші фонеми» [3, с. 136]. Інакше кажучи, фонематичні закони є парадигматично непозиційними, у цьому полягає основна відмінність їх від законів фонетичних [там же, с. 8-9, 136].

Висновки

Концепції звукових змін Є. Д. Поливанова (конвергентно-дивергентна теорія звукових змін), Р. О. Якобсона (фонологічні мутації), які базуються на постулаті фонетичного закону, стали фундаментом історичної фонології. На основі їх В. К. Журавльов закінчив побудову парадигми історичної (діахронічної) фонології. Міцне теоретичне підґрунтя дало змогу значно вдосконалити та узагальнити попередні дослідження з історії фонологічних систем ланцюга мов від праіндоєвропейської (у вигляді її протослов'янського діалекту) до сучасних східнослов'янських мов (Ю. Я. Бурмистрович).

Література

1. Амирова Т. А. Очерки по истории лингвистики. Москва: Наука, 1975. 559 с.

2. Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные труды по общему языкознанию: в 2 т. Москва: Изд-во АН СССР, 1,384 с.; 2, 391 с.

3. Бурмистрович Ю. Я. Законы фонетические и законы фонематические. Вестник Хакасского государственного университета им. Н. Ф. Катанова. Серия: Языкознание. Абакан, 2002. Вып. 3. С. 5-11.

4. Бурмистрович Ю. Я. Найти пропавший век!: Очерки по истории славянского исторического языкознания. Абакан: Изд-во Хакасского государственного ун-та, 2006. 59 с.

5. Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ст.-20-і рр. ХХ ст.). НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Донецьк, 1998. 222 с.

6. Журавлёв В. К. Диахроническая фонология. Москва: Наука, 1986. 232 с.

7. Журавлёв В. К. Постулат непреложности фонетических законов и современная компаративистика. Вопр. языкознания. 1986. № 4. С. 27-36.

8. Зубкова Л. Г. Лингвистические учения конца ХVШ-начала вв.: Развитие общей теории языка в системных концепціях. Москва: Изд-во РУДН, 1989. 215 с.

9. Постовалова В. И. Историческая фонология и её основания: Опыт логико-методологического анализа. Москва: Наука, 1978. 203 с.

10. Степановичюс А. Основы диахронической фонологии. Механизмы звуковых изменений. Вильнюс: Вильнюсский ГУ им. В. Капсукаса, 1982. 84 с.

References

1. Amirova, T. A. (1975). Ocherki po istorii lingvistiki: monografiia [Sketches on the history of linguistics: monograph]. Moscow, Nauka, 559 p.

2. Baudouin de Courtenay, I. A. (1963). Izbrannye trudy po obshchemu iazykoznaniiu: v 2 t. [Selected works on general linguistics: in 2 vol.] Moscow, Izd-vo AN SSSR, 1, 384 p.; 2, 391 p.

3. Burmistrovich, Yu. Ya. (2002) Zakony foneticheskie i zakony fonematicheskie [Laws phonetic and laws phonemic]. In Vestnik Khakasskogo gosudarstvennogo universiteta im. N. F Katanova. Seriia: lazykoznanie [Herald of Khakass State University named after N. F. Katanov. Linguistics]. 3, 5-11.

4. Burmistrovich, Yu. Ya. (2006). Naiti propavshii vek!: Ocherki po istorii slavianskogo istoricheskogo iazykoznaniia: uchebnoe posobie dlia filologov vysshikh uchebnykh zavedenii [To find the lost century!: Sketches on history of Slavic historical linguistics: textbook for university philologists]. Abakan: Izd-vo Khakasskogo gosudarstvennogo un-ta, 59 p.

5. Glushchenko, V. A. (1998). Pryncypy porivnialno-istorychnogo doslidzhennia v ukrainskomu i rosiiskomu movoznavstvi (70-i rr. XIX st. - 20 rr. XX st.) [Principles of the comparative-historic study in the Ukrainian and Russian linguistics (the 70s of the XXth century - the 20s of the XXth century]. Donetsk, 222 p.

6. Zhuravlev, V. K. (1986). Diakhronicheskaia fonologiia [Diachronic phonology]. Moscow, Nauka, 232 p.

7. Zhuravlev, V. K. (1986). Postulat neprelozhnosti foneticheskikh zakonov i sovremennaia komparativistika [Immutability principle of phonetic laws and modern comparative linguistics] In Vopr. Iazykoznaniia [Questions of linguistics]. 4, 27-36.

8. Zubkova, L. G. (1989). Lingvisticheskie ucheniia kontsa XVIII v. - nachala XX vv.: Razvitie obshchei teorii iazyka v sistemnykh kontseptsiiakh [The linguistic studies of the end of the XVIIIth century - the beginning of the XXth century: The development of language theory in systemic concepts]. Moscow, Izd-vo RUDN, 215 p.

9. Postovalova, V. I. (1978). Istoricheskaia fonologiia i ee osnovaniia: Opyt logiko-metodologicheskogo analiza [Historical phonology and its principles: experience of logical-methodological analysis]. Moscow, Nauka, 203 p.

10. Steponavichius, A. (1982). Osnovy diakhronicheskoi fonologii. Mekhanizmy zvukovykh izmenenii [Principles of diachronic phonology. Mechanisms of sound changes]. Vil'nius, Vil'niusskii GU im. V. Kapsukasa, 84 p.

Размещено на Allbest.ru