Концептосфера лірики Юрія Косача (на основі збірок "Мангаттанські ночі" та "Літо над Делавером")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептосфера лірики Юрія Косача (на основі збірок «Мангаттанські ночі» та «Літо над Делавером»)

Пшемислав Ліс-Маркєвіч

Анотація

Мета пропонованої розвідки передбачає визначення основних мотивів та образної системи віршів у вибраних збірках «Мангаттанські ночі» та «Літо над Делавером» українського поета-емігранта Юрія Косача.

Методи й методики. У процесі дослідження використано біографічний, герменевтичний, культурно-історичний методи, а також метод інтертекстуальності.

Результати проведеної роботи дали можливість встановити наявність чотирьох домінантних концептів (ЧУЖИНА, УКРАЇНА, МИСТЕЦТВО, СОЦІУМ), у межах яких виокремлено систему образів поетичного доробку письменника. Втіленням концепту ЧУЖИНА стають образи, що репрезентують певні локації, географічні об'єкти: країни, міста, квартали тощо. Встановлено два типи головних мотивів, що втілюють цей концепт: а) песимістичні: туги за батьківщиною, людської байдужості, самотності та приреченості, страху смерті на чужині, бездушності великого чужого міста тощо; б) оптимістичні: мотив пошуку правди, істини, мотив боротьби та виклику. Суттєво відрізняється авторське втілення концепту УКРАЇНА. Батьківщина представлена письменником як місце краси й величі, а серед головних мотивів переважають такі: гордості за рідну країну, захоплення її красою та величною історією, стійкості й відродження. Важливе місце у творчості поета посідає також концепт МИСТЕЦТВО, який втілений переважно в образах відомих митців чи персонажів художніх творів. Провідними стають мотиви сили таланту, пізнання світу, творчого натхнення. Концепт СОЦІУМ репрезентований автором в образах представників різних етнічних та соціальних груп, автор їх описує і таким чином, втілює мотиви стійкості до випробувань, гніву та боротьби, повернення до рідної землі тощо.

Висновки. Встановлені образи та мотиви творчості засвідчують віддзеркалення в поезії Ю. Косача особливостей його життєвого шляху, зокрема вимушеного прощання з батьківщиною та життя на чужині, а також любові до мистецтва й переживання емоцій співчуття й захоплення стосовно представників різних етнічних та соціальних груп.

Ключові слова: концептосфера, домінантний концепт, домінантний образ, мотив, еміграційна лірика, українська література.

Abstract

Przemyslaw Lis-Markiewicz. Conceptosphere of Yuri Kosach's Lyrics (Based on the Collections Manhattan Nights and Summer over Delaware). The purpose of the proposed investigation involves determining the main motives and figurative system of poems in selected collections «Manhattan Nights» and «Summer over Delaware» by Ukrainian poet-emigrant Yuriy Kosach.

Methods and techniques. Biographical, hermeneutic, cultural-historical methods, as well asthe method of intertextuality were used in the research process.

The results of this work made it possible to establish the existence of four dominant concepts (FOREIGN LAND, UKRAINE, ART, SOCIUM), within which a system of images of the poetic work of the writer. The concept of FOREIGN LAND, ALIEN becomes the embodiment of images representing certain locations, geographical objects: countries, cities, neighborhoods, etc. There are two types of main motives that embody this concept: a) pessimistic: homesickness, human indifference, loneliness and doom, fear of death abroad, callousness of a large foreign city, etc.; b) optimistic: the motive of searching for truth, truth, the motive of struggle and challenge. The author's embodiment of the concept UKRAINE differs significantly. Homeland is presented by the writer as a place of beauty and greatness, and among the main motives are the following: pride in the native country, admiration for its beauty and majestic history, stability and revival. An important place in the poet's work is also occupied by the concept of ART, which is embodied mainly in the images of famous artists or characters of works of art. Leading motives are the power of talent, knowledge of the world, creative inspiration. The concept of SOCIUM is representedby the author in the images of representatives of different ethnic and social groups, the author describes them and thus embodies the motives of resistance to trials, anger and struggle, returnto their homeland and so on.

Conclusions. The established images and motives of creativity testify to the reflection in Kosach's poetry of the peculiarities of his life, in particular the forced farewell to his homeland and life abroad, as well as his love for art and emotions of compassion and admiration for representatives of different ethnic and social groups.

Key words: conceptosphere, dominant concept, dominant image, motive, emigration lyrics, Ukrainian literature

Вступ

Юрій Косач - представник плеяди українських письменників - емігрантів, учасник МУРу. Належить до відомого роду Косачів (небіж поетеси Лесі Українки). Вимушено покинув територію України в 1933 році після того, як кілька разів був заарештований польською поліцією за націоналістичну діяльність, зокрема за участь в антипольського русі опору на Волині. У радянську добу творчість Ю. Косача була подана у викривленому ідеологічному світлі, зокрема пропаганда формувала образ «письменника - інтернаціоналіста», який «засуджує суспільство експлуатації і доларової тиранії» (Косач, 1980: 2). І досі творчість Ю. Косача недостатньо відома українському читачеві. Тож вивчення, а також переосмислення його письменницького доробку нині набуває актуальності.

Творча спадщина Ю. Косача, хоч і маловивчена в українському літературознавстві, все ж ставала об'єктом зацікавлень науковців. Зокрема можна виділити ґрунтовну працю І. Сквирської «Система ідейно-художніх домінант у творчості Юрія Косача» (Сквирська, 2011), у якій авторка визначає особливості художнього дискурсу письменника, зокрема визначає два періоди його творчості: «перший (1920-49-х рр.) і другий (1949-90-х рр.)» (Сквирська, 2011: 5). Поетичні твори письменника, уміщені в збірках «Мангаттанські ночі» та «Літо над Делавером», дослідниця зараховує до другого періоду, у якому «помітне бажання автора втілити культурний і геополітичний ідеал українського національного простору, незважаючи на розколотість між метрополією та еміграцією» (Сквирська, 2011: 8). На думку

І. Сквирської, збірка «Мангаттанські ночі» написана під впливом українських шістдесятників, про що свідчить зокрема втілена в ній ідея «утвердження значущості людської особистості як представника нації», а в «Літі над Делавером» автор осмислює «ідею пошуку емігрантами щастя у чужих землях», і також змальовує образ України «через сприйняття та морально-психологічні конфлікти емігранта» (Сквирська, 2011: 17).

Доробок Ю. Косача також досліджено в дисертаційній праці І. Василишина в межах вивчення творчості українських письменників - емігрантів літератури «періоду ДіПі¹» (Василишин, 2008). Також варто згадати низку інших робіт які висвітлюють різні аспекти життя й творчості автора: Юрчак, 2015; Дмитрук, 2009; Агеєва, 2013; Семерин & Кочерга, 2017; Романов, 2012, Богданова, 2008, Захарчук, 2007, Мариненко, 2004, Бойчук, 2003, Крушельницька, 1998. Однак нам не відомі окремі праці, присвячені аналізу поетичних творів Ю. Косача щодо визначення системи домінантних образів та головних мотивів. Однак саме образи-домінанти дозволяють «виявити як свою національну ідентичність, так і творчу індивідуальність» автора (Бородіна & Вашків, 2019: 19), формують «своєрідність художнього світу… [митця], його стиль, поетику, творчу манеру., виступають. філософським віддзеркаленням внутрішнього письменницького «я» (Білічак, 2021: 9).

До сучасних дослідників та шанувальників творчості Косача варто також зарахувати уродженця Любліна, канадського літературознавця - Марка Роберта Стеха. Він не тільки представляє свої розробки та погляди на твори Косачав наукових часописах, але теж є автором післямов для чергових видань романів небожа Лесі Українки (Стех, 2009: 54).

Мета роботи - дослідження основних мотивів та образної системи поетичного доробку Ю. Косача в двох вибраних збірках «Мангаттанські ночі» та «Літо над Делавером». Зважаючи на поставлену мету, доцільно окреслити такі завдання: а) визначити домінантні образні концепти в аналізованих віршах; 2) виявити образи, у яких віддзеркалені домінантні концепти; 3) встановити головні мотиви лірики Ю. Косача.

Методи й методики

Методи. Особливості віддзеркалення культурного та історичного контекстів в аналізованих творах вдалося з'ясувати з допомогою культурно - історичного методу. Біографічний аналіз допоміг виявити специфічні особливості творчості поета. Герменевтичний підхід дав змогу виявити приховані смисли в досліджуваних поетичних текстах. Метод інтертекстуальності дає можливість встановити, які образи й символи, притаманні творчості інших письменників, використовує Ю. Косач.

Виклад основного матеріалу

У процесі аналізу визначено чотири групи домінантних образів досліджуваних творів. Їх об'єднано відповідно до таких концептів: УКРАЇНА, ЧУЖИНА, МИСТЕЦТВО, СОЦІУМ.

1. Концепт ЧУЖИНА. Образ чужини характерний для обох досліджуваних збірок. Його втіленням у творах стають певні локації: країни, міста, квартали тощо. Іншомовні топоніми як частина емігрантського буття автора стають складниками багатьох назв віршів. Наприклад: «Нью-Йоркська елегія», «Венесуелла», «В кварталі Ла - Війет», «Серпень в Алгонквіні», «З пісень Гарлему», «Бродвей», «Літо над Делавером», «Ніч над Делавером», «Мандруючи над Делавером», «В Пуерто-ріканському кварталі», «На берегах Ньюфаундленду», «Запис у паризькому зошиті» та ін. Суть втіленого автором концепту ЧУЖИНА найбільш яскраво передана у вірші «Мандруючи Делавером» (Косач, 1980: 25), який починається з антитези: «на Батьківщині сяє горде небо, а я караюсь на безсердій чужині». Зважаючи на лексичне значення слова «каратися» (зазнавати моральних страждань; мучитися (СУМ, т. 4: 101), можна сформувати уявлення про душевний стан ліричного героя, який, як і сам поет, змушений перебувати далеко від батьківщини. Показовим є також намагання автора передати свій стан за допомогою дієслова «квилити» (жалібно кричати (переважно про птахів) (СУМ, т. 4: 133): «Квилю, квилю, неначе білий лебідь, якому степ Вітчизни теж синів». Концепт ЧУЖИНА також утілений за допомогою таких похмурих маркерів, як «чорна туга», «байдужа юрба», «міста клекотіли хижо», а саме поняття «чужина» марковане епітетом «безсерда». Стосовно ліричного героя використано іменник ізгой. Вживання такої лексеми засвідчує, що герой, як і сам автор, відчуває себе чужим за межами власної країни, стикається з байдужістю й безсердечністю оточення. Однак стосовно усіх цих негативних явищ Ю. Косач використовує лексему «долав», тобто мав сили для боротьби, пояснюючи, що міць і мужність для цього дала любов до батьківщини: «Вітчизною живу і славлю непокору. Не знаю я ні розпачу, ні зрад!» Отже, в аналізованому творі прослідковуємо мотиви самотності, туги за батьківщиною, людської байдужості та боротьби.

Подібний за емоційним наповненням є вірш «Якщо я вмру на стороні чужій» (Косач, 1980: 33), визначений автором як вільний переспів з індіанського голосіння. У творі ліричний герой також протиставляє чужину й батьківщину. Стосовно рідної країни вжито такі конструкції: «край мій рідний», «край чудесний мій», «своя земля», «моя земля». Щодо чужини, окрім конструкції «сторона чужа», подано єдину характеристику - «де тільки смерть і тиша». У вірші додано мотив страху смерті на чужині.

Ще одним твором, що виражає стан героя, який перебуває на чужині, є вірш «На розпуттях велелюдних» (Косач, 1980: 47).

Центральним стає образ поета, який «по роздоріжжях блукав» і тягнувся до тих, хто «слово правди дружньо сповістив». Однак автор ніби переконує поета (хоч насправді самого себе), що на розпуттях «не зустрінеш ти ні друга, ані брата», «не знайдеш ні правди, ні людини», оскільки чужий світ навколо представлений як «кублище гадюк». Окрім уже порушених у попередніх віршах мотивів, Ю. Косач також додає у цьому творі мотив пошуку правди, істини.

Показовим є вірш «На чужині» (Косач, 1980: 57), у якому постає образ людей, змушених перебувати «на велелюддях злих чужії/1». Автор маркує їх порівняннями «мов спохмурнілі птиці», «як і камінь» та епітетом «німовні» (німі). У вірші помітний мотив похмурості чужої сторони та неможливості поговорити близькою людиною.

Мотиви самотності та приреченості в чужому місті присутні й у вірші «Запис у паризькому зошиті» (Косач, 1980: 49). Автор використав як епіграф рядки М. Цвєтаєвої «…И одиночества верховный час», що маніфестує мотив самотності у цьому творі: «Нема у причинних звитяг, ні імен,/ жевріє тільки самотності горе,/ голову час вже покласти б на пень,/ Марино, приречених зоре». Париж, за яким у світі давно закріплений стереотипний образ міста кохання, у цьому вірші стає місцем самотності з «байдужістю похмурого неба». Концепт ЧУЖИНА також втілений автором в описах непривітних, проблемних аспектах закордонних міст. Зокрема похмура атмосфера змальована у вірші «З пісень Гарлему» (Косач, 1966: 27-29). Гарлем - це район Нью-Йорка, у якому

традиційно проживає афроамериканське населення. Ю. Косач змальовує атмосферу соціального неблагополуччя, відчаю і горя. Автор використовує алюзії до рабовласницького минулого у фразах: «вітрилами невольницьких трирем», «рабів орда, сліпих рабів тих натовп», «авеню, що сповнені рабами». Однак поняття раба в цьому контексті набуває вторинного значення і вже позначає людину, яка стала заручником обставин - бідного, сірого існування в межах району Гарлем. Район змальований як місце, де «сопухів Сопух - сморід (СУМ-11, т. 9: 462). отруйна мла, де темінь, тлінь, де смерть», «у слизі, у гнилизні, у ядучій пастці жаг». Воно змальоване настільки безпросвітним, що смерть стає для людини не горем, а визволенням: «горбата плакальниця - домовину, з дощок тендітних збиту, супроводить і визволя людину з ярем». Однак в цьому творі, як і в багатьох інших, автор вдається до оптимістичного фіналу, сповненого віри в боротьбу, в опір сумним обставинам. Очевидно, що така розв'язка творів для Ю. Косача є ствердженням своєї боротьби з почуттям самотності на чужині. Тому в його віршах, просякнутих чорними барвами, все одно спостережено життєствердний фінал, у якому герої кидають виклик обставинам. І тому серед жителів Гарлему, за задумом автора, знаходиться той, хто мусить змиритися зі здичавілим світом хижацького капіталізму: «із чаду, хмелю, злочину і злиднів/ виходить він - назустріч урагану,/ виходить він - невольник і титан». Окрім тужливих мотивів, спостерігаємо в аналізованому тексті також мотив боротьби та виклику для повсякденного життя в дикому, непривітному середовищі безощадних капіталістів.

Про те, що чужі міста для автора стають місцем життя «сучасних рабів» свідчить зокрема вірш «Бродвей» (Косач, 1966: 30-32), у якому читаємо такі рядки: «…електронний робот, рабу живому брат, невільнику отому, що поміж карбами нічної зміни, зсутулений, осліплий і глухий, народжений в закиненій щілині, поміж заліззям, сопухом жебрачих хиж, свій вік без імені відробить, щоб на міських дешевих цвинтарях нікчемним брухтом догоріти». Поет розглядає типових мешканців велелюдних міст як осіб, які навіть не мають імен, живуть нікчемним життям, працюючи на нікчемних роботах, і завершують свій шлях на дешевих кладовищах. Тобто можна говорити про мотив рабського існування людей у великих містах. Сам же Бродвей, головну вулицю Нью - Йорка, автор змальовує за допомогою таких конструкцій: «пащі бірж, прибої юрби, асфальтів плити», «джунглі камінюччя», «безодні безликого Бродвею». Такі художні засоби свідчать про актуалізацію мотиву бездушності великого чужого міста. Ніч, яка спускається на Бродвей, автор змальовує в образі «удава», Йорка, автор змальовує за допомогою таких конструкцій: «пащі бірж, прибої юрби, асфальтів плити», «джунглі камінюччя», «безодні безликого Бродвею». Такі художні засоби свідчать про актуалізацію мотиву бездушності великого чужого міста. Ніч, яка спускається на Бродвей, автор змальовує в образі «удава», «гада слизького, отрутою налитого», який «черевом життя живе давив». Вулиця здається ліричному героєві настільки штучною, неживою, що він запитує: «Чи є ще джерело під цим асфальтом, чи є живі в пустелі без світань? Чи під громаддями базальту ще мерехтить осердя сподівань?» І як уже зазначалося, Ю. Косачеві притаманний оптимістичний фінал віршів, сповнений надії на зміни: «А може, гейзером ще видзвенить, спурхне крицевокрила мрія […] заб'ється серце не камінне, ще живе…»

Варто відзначити, що чужа сторона не завжди змальована Косачем за допомогою негативних асоціатів. Наприклад, у вірші «На скелях нової Шотландії» (Косач, 1980: 37) автор, описуючи особливості канадійського графства Інвернесс та міста Ярмута, використовує сполуки «добрий люд», «гостинне небо», зазначаючи, що «зостався б назавжди». Однак ліричний герой знову надає перевагу батьківщині, висловлюючи це в рядках: «Мене-бо кличе вітер понад степом, мій вітер - брат із круч над Бористеном».

2. Концепт УКРАЇНА яскраво представлений в поезіях Ю. Косача. Автор постійно протиставляє позитивний образ батьківщини негативному образу чужого краю. Концепт втілений в різноманітних символічних асоціатах, найчастіше топонімах, які стають складниками назв творів. Наприклад: «Шлях із Борисполя», «Волинь», «Обухів, Миронівка, Канів», «Полтава», «Львів» та ін. В обох збірках є окремі цикли, присвячені темі України. У «Мангаттанських ночах» цикл під назвою «Під сонцем вічної онови», а в «Літі над Делавером» - «Де Батьківщини обрій неозорий». Образ України суттєво відрізняється від змалювання чужого краю. Вірші про батьківщину позбавлені слів з негативною семантикою, у них відсутні мотиви туги, самотності, людської байдужості. Натомість вони сповнені мотивів гордості, захоплення рідною землею та її історією. Наприклад, у вірші «Шлях із Борисполя» (Косач, 1966: 38) автор захоплюється стійкістю рідного краю, здатністю відновлюватися після важких історичних випробувань: «А з попелищ, з віків - незламний Київ /Росте, як слава, в чисте піднебесся». Велична історія столиці також оспівана у вірші «Слово про Київ» (Косач, 1980: 68), зокрема майдан згаданий як місце, «де здибав коня винозорий Богдан». У цьому творі Ю. Косач розглядає Київ як родинне місце: «місто мойого батька / місто батька мойого батька/ місто моїх пращурів». Автор осмислює проблему тяглості поколінь і позиціонує себе як нащадка предків з великою історією. Зокрема використовує такі перифрази: «я ваша усміхнена тінь», «я… співуча стріла з вашого лука». У своїх творах він славить не тільки столицю. Величну історію українського міста згадано й у вірші «Львів» (Косач, 1966: 46). Автор зазначає, що «дзвін сторіч такий глибокий на дзвінкий майдан ляга», захоплюється містом Лева, звертаючись до нього: «Ти струнчієш, гордий Львове». Львів у Косача також стає місцем краси, де «співають у садах липневих килими розжеврених троянд».

У вірші «Волинь» (Косач, 1966: 41-42) поет змальовує красу природи цьогокраю, використовуючи такі метафори, персоніфікації та порівняння: поля «забіліли, мов лебеді», житомирський шлях «у люстра лугів заглядівся», ранок «перестелить веселками ниву», жайвір «вип'є з підхмар'я червоне вино», колос «видзвенів», башта «сповита віками», пісня «цвістиме, мов папороть» та ін. Подібним за настроєм є вірш «Обухів, Миронівка, Канів» (Косач, 1966: 43), у якому автор захоплюється природою рідної землі, згадуючи Шевченкові асоціати: Оксана, ревучий (Дніпро), тінь Тарасова. Красу батьківщини передано за допомогою метафор: «витче вечір вихор солов'їв», «землямоя співає».

Концепт МИСТЕЦТВО. У віршових творах Ю. Косача згадана велика кількість митців - письменників, художників, театральних діячів (Едгар Аллан По, Уолт Уїтмен, Микола Реріх, Поль Гоген, Вільям Шекспір та ін.), а також відомих художніх образів (Улліс, Офелія, Біатріче, Анабелла Лі та ін.), що є свідченням мистецьких уподобань і захоплень автора.

У вірші «На згадку про Аланна-Едгара По» (Косач, 1966: 23) автор вдається до паралелізму: американського письменника По змальовано в образі чорного ворона. Такий прийом Ю. Косача мотивований одним із найвідоміший віршів По - «Ворон». Колористика Косачевого твору представлена в темних, чорних, тонах: «у чорному сюртуку», «чорнокрилля», «гайворон», «чорний вороне». Окрім кольороназв, використано інші прийоми, що змальовують похмуру атмосферу: природні («лютує океан», «ворон кряче»), психологічні («ми плачем», «самотній»), містичні («вістун зла»). Також використана алюзія до останнього вірша По «Аннабелла Лі». В обох віршах По йдеться про смерть дівчини та тугу за нею її коханого. Незважаючи на сумні образи двох творів, Косачеве сприйняття трагедії має життєствердний зміст: «Не я, а ти, мій гайвороне, кволий. /Не кряч мені, вістуне зла, ніколи… / Таки оновленою бути цій землі, / Землі моєї Аннабелли Лі». У цьому випадку можна говорити про мотив віри в перемогу життя над смертю.

Образ ще одного американського письменника згадано в творі «Похвала Уолту Уїтменові» (Косач, 1966: 33). Уїтмен змальований таким, що «птахів вчив співати, співав з ним і Бруклін в вогнях, кораблі у портах та й узлісся.» Тобто через систему метафор Ю. Косач наділяє його надприродними здібностями, наприклад здатністю «синь розхмарити», «пестити плеса озер», «рушити космосом», «майбутнє прозорити». Отже, можна виділити в творі мотив сили таланту.

Косач уміло використовує усталені в суспільному просторі асоціати для змалювання того чи того образу відомої особистості. Як, наприклад, у вірші

«Пам'яті Миколи Реріха» (Косач, 1980: 19-20), де відомий художник і філософ, палкий прихильник Сходу, змальований за допомогою традиційних для Азії образів-символів. Косач використовує топоніми Тибет, Непал, згадує богів Шиву й Вішну, називає Реріха «срібнобородий мислителю», «смілий учителю», «друже художнику майстре поете», який вдивляється «в Азії душу» і чия мудрість відбилась «в тиші заклятих джерел». Вірш насичений індивідуально - авторськими неологізмами, які підкреслюють екзотичну атмосферу Азії: коброока, мудрозміїна, солодко-трійливі, сніголюди, газельноокі. Одним із провідних у творі можна визначити мотив пізнання світу. Екзотичними символами також наповнений вірш «Гоген на Таїті» (Косач, 1980: 61), у якому змальовано атмосферу перебування відомого французького художника Поля Гогена на острові Таїті, де, за словами самого митця, він написав свої найкращі полотна. Життя на острові передане Ю. Косачем як момент насолоди й творчого натхнення: «Нехай з дерев квітучих манго - пил, / нехай хвилює перса ткань мінлива./ Палюча дич весни, / над сагами тайфун червонокрилий/ і кадмію жага/ - його нещадна злива». У вірші провідними стають мотиви краси природи й творчого натхнення.

Театральне мистецтво стало мотиватором для написання вірша «Глобус», театр Шекспіра» (Косач, 1980: 62). Автор змальовує

магічну атмосферу театральної вистави, яка, з одного боку, може створити казку («Виходь же, казко, з-за лаштунків ближче»), а з іншого - «висвічувати ницість», а сам театр може стати місцем, де «крізь хитру роль промовила облудність людських доль». Шекспірівська тематика простежена також у віршах «До Офелії» (Косач, 1980: 21) та «Смерть Коріолана» (Косач, 1980: 59). В обох творах присутній мотив зради. У першому вірші автор згадує історію, описану в п'єсі «Гамлет», однак головним образом вірша стає кохана головного героя - Офелія. Проблема зради виходить на перший план уже з першого рядка твору: «Понесеш приреченою зраду, мов вінок утопленої, хвиле». Однак, незважаючи на мінорний настрій вірша, його кінцівка (вже традиційно для Ю. Косача) є оптимістичною: автор порушує тему віри й любові до Вітчизни: «За холодним домом - синій вирій./ Зазимки, а провесна ж - отам, / там вона брунчіє, золота, /у Вітчизні любій: тільки вір їй!» У другому вірші йдеться про реальну історію Гнея (Гая) Марція Коріолана, оспівану Шекспіром у трагедії «Коріолан». У вірші Ю. Косач використовує універсальний, традиційно християнський конфлікт - зради народом свого героя. Автор зазначає: «Немає брату брата. Братом - кат!» та використовує ще один архетипний в літературі образ Брута як символу зрадництва: «Нехай несуть раптову смерть ці брути».

Мотив трагічної долі людини в період війни прослідковуємо у вірші «Франціско Гойя: «Жахіття війни» (Косач, 1980: 52). Автор передає враження від серії гравюр художника Гойї, присвячених темі війни в Іспанії. Доля людини, яка потрапляє в тенета війни, змальована Ю. Косачем трагічно: «На облавку - черевань, / внизу - мурашва юдолі, / череп об'їла черва, /ось і людини доля».

Архітектурні витвори теж стають образами Косачевих поезій. Зокрема у вірші «Химери Нотр-Даму» (Косач, 1980: 60) автор змальовує Собор Паризької Богоматері. Використовує монументальні образи для передавання величної атмосфери собору, називає його «камінна химородь Химородь - дивацтво, вигадка (СУМ-11, т. 11: 59). - сестра зловісна бурі». Собор стає ніби чатовим для захисту світу від брехні, мороку, демонів: «з височини вартує лжу і морок, / та демонів скресає в амбразурі / мовчазний глум зловтішного дозору». У фіналі автор використовує свій звичний прийом - висловлення надії на боротьбу: «прийде бунтар, владар дерзань химерний, / і тьму сторіч осяє мисль могутня».

Концепт СОЦІУМ. Образи представників різних соціальних та етнічних груп, яким автор висловлює симпатію, часто трапляються в поетичних творах Ю. Косача. У творі «Пісня індіанця навахо про коня» (Косач, 1980: 14) передані почуття захоплення ліричного героя своїм конем: «Я - багатий завдяки мойому коневі». Помітно, що автора замиловує особливість індіанців - захоплюватися своїми цінностями, він з особливою ніжністю передає стан залюбування індіанця своїм вірним другом. Тому можна говорити про наявні мотиви вірності й цінування. Метафоричність, образність характерні для стереотипного уявлення про мовлення індіанців, тому автор використовує велику кількість порівнянь і метафор: «грива - орлині пера»; «ноги швидка блискавиця»; «коні, наче ласиці звинні»; «хвіст - збунтована чорна хмара»; «очі - величезні зорі»; «зуби - білесенька мушля» тощо. Тема життя корінних народів Америки порушена й у вірші «Людина крижаного поля» (Косач, 1980: 39), написаному у вигляді пісні представника народу інупіатів³ Інупіати - один із ескімоських народів крайньої Півночі.. Вірш складається з трьох частин. У першій Ю. Косач втілює близький для себе мотив повернення дорідної землі: ліричний герой співає про повернення на батьківщину, бо «кращої сторони немає ніде». У третій частині за змістом і тематикою можна вгадати мотиви української народної творчості. Екзотична атмосфера твору передана за допомогою таких засобів: а) іншомовних вкраплень: «Кука-Ука пісня це моя/ Імакайя гайая»; б) традиційної лексики («шати із тюленя шкури», «разок намиста з білозубого моржа»)

Захоплення Ю. Косача викликають і різні соціальні групи. Наприклад, у вірші «Моряцька балада» (Косач, 1980: 15) автор романтизує моряцькі будні, використовуючи конструкції на позначення традиційних для моряків дій: бути «на борту якогось брига», «бурун скородити жемчуговий», «в гомінких тавернах пригортати зальотницю-коханку», «повертати стерна», а також проводячи паралелі між моряками й поетами: «Вина в чари! За прудкі корвети, пиймо за вітри попутні і солоні, за вітрила моряків-поетів».

Уже в темних фарбах автор описує рибальську пристань у вірші «На берегах Ньюфаундленду» (Косач, 1980: 42). Ніч у пристані «мовкне, мов смерть нещадна», хвилі океану «пінногнівні», айсберг «невблаганний», наяда Наяда - водяна німфа. випливає «леденіючи». Автор створює атмосферу холоду й темряви, наголошуючи, що рибалкам все одно притаманно «не жахатися смерті», бо вони звикли жити й працювати в суворих умовах, отже, можна говорити про мотив стійкості до випробувань. У вірші також наявний мотив холоду та прагнення тепла: «так хотіли б, щоб мерщій весняний день, долаючи поталу їх голубив».

У творі «Берег убогих» (Косач, 1980: 17) змальоване життя мешканців бідних кварталів Брукліна. «Їм багатіти тільки сонцем, вітром», - говорить про них автор і маркує їх перифразом «народ убогих». Однак, незважаючи на змалювання непростого існування цих людей, у фіналі спостерігаємо вже традиційний для Ю. Косача оптимістичний фінал: за допомогою метафори висловлене сподівання на те, що прийде момент гніву, який мотивує до змін: «Та, може цим довіллям віхол /знічев'я загримить відлуння, / і стане бриз дрімливий вихром, / і в скелі вдарить гнів бурунний». Отже, йдеться про наявний мотив гніву та боротьби. Протилежним за тематикою є вірш «Катаклізм» (Косач, 1980: 31), у якому автор висловлює пересторогу: прийде момент, коли «настане гніву день, Гоморри вирок!», «жахнеться кінецьсвітньо шаліюча юрба». Змальовано два різні соціальні прошарки: багаті («ділки», «сенатори», «міліонери») та бідні («чернь») в момент катаклізму. «Чернь» подана як сила, яка «жадатиме розплати», а «мільйонери» як люди, що, «забувши всіх - жінок, коханок, тікатимуть наосліп». Показово, що такі катаклізми, коли «буде смерть над урвищем в проваллях», Ю. Косач передбачає тільки для Америки. Подібних сумних уявних прогнозів стосовно батьківщини автор собі не дозволяє.

У творі «Берег убогих» (Косач, 1980: 17) змальоване життя мешканців бідних кварталів Брукліна. «Їм багатіти тільки сонцем, вітром», - говорить про них автор і маркує їх перифразом «народ убогих». Однак, незважаючи на змалювання непростого існування цих людей, у фіналі спостерігаємо вже традиційний для Ю. Косача оптимістичний фінал: за допомогою метафори висловлене сподівання на те, що прийде момент гніву, який мотивує до змін: «Та, може цим довіллям віхол /знічев'я загримить відлуння, / і стане бриз дрімливий вихром, / і в скелі вдарить гнів бурунний». Отже, йдеться про наявний мотив гніву та боротьби. Протилежним за тематикою є вірш «Катаклізм» (Косач, 1980: 31), у якому автор висловлює пересторогу: прийде момент, коли «настане гніву день, Гоморри вирок!», «жахнеться кінецьсвітньо шаліюча юрба».

Змальовано два різні соціальні прошарки: багаті («ділки»,

«сенатори», «міліонери») та бідні («чернь») в момент катаклізму. «Чернь» подана як сила, яка «жадатиме розплати», а «мільйонери» як люди, що, «забувши всіх - жінок, коханок, тікатимуть наосліп». Показово, що такі катаклізми, коли «буде смерть над урвищем в проваллях», Ю. Косач передбачає тільки для Америки. Подібних сумних уявних прогнозів стосовно батьківщини автор собі не дозволяє.

Наукова новизна

Вперше здійснено окреме вивчення поетичного доробку Ю. Косача на основі двох поетичних збірок «Мангаттанські ночі» (1966) та «Літо над Делавером» (1980) з метою визначення системи образів та головних мотивів. Система втілених письменником образів досліджена шляхом виявлення домінантних авторських концептів.

Висновки

Віхи життєвого шляху Ю. Косача яскраво віддзеркалені в системі образів та мотивів його поетичного доробку. Характерною особливістю поетичних творів Ю. Косача є також наявність життєствердного оптимістичного фіналу.

Результати аналізу дали можливість встановити чотири основні типи образів у творах, вміщених у збірках «Мангаттанські ночі» та «Літо над Делавером». Ці образи розглянуто в межах чотирьох домінантних концептів: ЧУЖИНА, УКРАЇНА, МИСТЕЦТВО, СОЦІУМ.

Узагальнити ставлення Ю. Косача до чужини можна за допомогою використаного самим автором епітета - зла. А головними мотивами творів, що втілюють концепт ЧУЖИНА, стають такі: а) песимістичні: туги за батьківщиною, самотності та приреченості, людської байдужості, страху смерті на чужині, неможливості поговорити з близькими, бездушності великого чужого міста, мотив рабського існування у великих містах; б) оптимістичні: мотив пошуку правди, істини, мотив боротьби та виклику.

На відміну від «злої» чужини, батьківщина змальована автором як місце краси й величі. Головні мотиви віршів, що втілюють концепт УКРАЇНА: мотив гордості за рідну країну, захоплення її красою та величною історією, стійкості і відродження.

Концепт МИСТЕЦТВО втілений Ю. Косачем в образах відомих митців, персонажів художніх творів, а також архітектурних витворів. Провідними стають такі мотиви: сили таланту, пізнання світу, краси природи, творчого натхнення, величі, віри в перемогу життя над смертю, зради, трагічної долілюдини в період війни.

Концепт СОЦІУМ втілений в образах представників різних етнічних та соціальних груп, яким автор висловлює симпатію. Домінантними стають такі мотиви: вірності й цінування, холоду та прагнення тепла, гніву та боротьби, стійкості до випробувань, повернення до рідної землі.

Чотири згадані концепти можна легко виокремити. Проте три з них (ЧУЖИНА, УКРАЇНА, СОЦІУМ) віддзеркалюють, як митець слова сильно страждав на еміграції. Почував себе і чужим, і самотнім. Через свій статус іммігранта вважав себе теж представником нижчих прошарків населення, яким співчував і з якими ідентифікувався.

Література

поетичний косач лірика

1. Агеєва, В. (2013). Відкритість світові. Слово, яке тебе обирає: збірник на пошанупрофесора Володимира Моренця, 17-30.

2. Білічак, О. (2021). Символіка основних образів-домінант поезії Євгена Плужника.

3. Південний архів (філологічні науки), 85, 8-12. DOI: 10.32999/ksu2663-2691/2021 - 85-1

4. Богданова, М. (2008) Жанрово-стильові особливості української історичної новели ХХ ст. Слово і Час, 2, 44-48.

5. Бородіца, С. & Вашків, Л. (2019). Особливості новелістичного мислення Марії Матіос.

6. Філологічний дискурс, 9, 16-23. DOI: 10.31475/fil.dys.2019.09.02

7. Василишин, І. П. (2008). Епоха й людина в художньо-екзистенційному вимірі лтератури періодуДіПі: автореф. дис… канд. філол. наук. Львів 2008.

8. Дмитрук, О. (2009). Тотожність мистецтва і життя в повісті Юрія Косача «Еней тажиття інших». Слово і Час, 9, 42-48.

9. Захарчук, І. (2007). Друга світова війна і художній досвід української еміграційноїлітератури. Дивослово, 9, 54-58.

10. Косач, Ю. (1980). Літо над Делавером: Поезії. Київ: Радянський письменник.

11. Косач, Ю. (1966). Мангаттанські ночі. Київ: Радянський письменник.

12. Романов, С. (2012). Юрій Косач: життя і творчість на тлі епохи. Дивослово, 1, 54-59.

13. Семерин, Х. & Кочерга, С. (2017). «Гоголівське питання» в «італійському тексті» Юрія Косача як маркер міжкультурних взаємин (на матеріалі фрагментів незавершеного роману «Сеньйор Ніколо»). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, 31 (1), 92-94.

14. Сквирська, І. В. (2011). Система ідейно-художніх домінант у творчості Юрія Косача: автореф. дис. канд. філол. наук. Київ.

15. Стех, М.Р. (2009). Юрій Косач і легенда Хмельницького. Український журнал, 12, 54.

16. Юрчак, Г. (2015). Концепт «Іншого» у філософському романі «Еней і життя інших» Юрія Косача. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. Літературознавство, 8, 166-171.

References

1. Aheieva, V. (2013). Vidkrytist' svitovi [Openness to the world]. Slovo, yake tebe obyraye: zbirnyk na poshanu profesora Volodymyra Morentsya, 17-30 (in Ukrainian).

2. Bilichak, O. (2021). Symvolika osnovnykh obraziv-dominant poeziyi Yevhena Pluzhnyka [Symbolism of the main images-dominants of Yevhen Pluzhnyk's poetry]. Pivdennyy arkhiv (filolohichni nauky), 85, 8-12. DOI: 10.32999/ksu2663-2691/2021 - 85-1 (in Ukrainian).

3. Bohdanova, М. (2008) Zhanrovo-styl'ovi osoblyvosti ukrayins'koyi istorychnoyi novely ХХ st. [Genre and style features of the Ukrainian historical novel of the twentieth century]. Slovo iChas, 2, 44-48 (in Ukrainian).

4. Borodina, S. & Vashkiv, L. (2019). Osoblyvosti novelistychnoho myslennya Mariyi Matios [Features of novelistic thinking of Maria Mathios]. Filolohichnyy dyskurs, 9, 16-23. DOI: 10.31475/fil.dys.2019.09.02 (in Ukrainian).

5. Vasylyshyn, І. P. (2008). Epokha y lyudyna v khudozhn'o-ekzystentsiynomu vymiri literatury periodu DiPi [The epoch and man in the artistic and existential dimension of the literature of the DP period]: avtoref. dys… kand. filol. nauk. Lviv 2008 (in Ukrainian).

6. Dmytruk, О. (2009). Totozhnist' mystetstva i zhyttya v povisti Yuriya Kosacha «Eney ta zhyttya inshykh [The identity of art and life in Yuri Kosach's story «Aeneas and the lives of others»]. Slovo i Chas, 9, 42-48 (in Ukrainian).

7. Zakharchuk І. (2007). Druha svitova viyna i khudozhniy dosvid ukrayins'koyi emihratsiynoyi literatury [World War II and the artistic experience of Ukrainian emigration literature]. Dyvoslovo, 9, 54-58 (in Ukrainian).

8. Kosach, Y. (1980). Lito nad Delaverom: Poeziyi [Summer over Delaware: Poetry]. Kyiv: Radyans'kyy pys'mennyk (in Ukrainian).

9. Kosach, Y. (1966). Manhattans'ki nochi [Manhattan nights]. Kyiv: Radyans'kyy pys'mennyk (in Ukrainian).

10. Romanov, S. (2012). Yuriy Kosach: zhyttya i tvorchist' na tli epokhy [Yuriy Kosach: life and work against the background of the era]. Dyvoslovo, 1, 54-59 (in Ukrainian). Semeryn, Kh. & Kocherha, S. (2017). «Hoholivs'ke pytannya» v «italiys'komu teksti» Yuriya Kosacha yak marker mizhkul'turnykh vzayemyn (na materiali frahmentiv nezavershenoho romanu «Sen'yor Nikolo» [«Gogol's question» in Yuriy Kosach's «Italian text» as a marker of intercultural relations (based on fragments of the unfinished novel «Senior Niccolo»)). Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriya: Filolohiya, 31 (1), 92-94 (in Ukrainian).

11. Skvyrska, І. V. (2011). Systema ideyno-khudozhnikh dominant u tvorchosti Yuriya Kosacha [The system of ideological and artistic dominants in the work of Yuriy Kosach]: avtoref. dys… kand.filol. nauk. Kyiv (in Ukrainian).

12. Stekh, М. R. (2009). Yuriy Kosach i lehenda Khmel'nyts'koho [Yuriy Kosach and the legend of Khmelnytsky]. Ukrayins'kyy zhurnal, 12, 54 (in Ukrainian).

13. Yurchak, H. (2015). Kontsept «Inshoho» u filosofs'komu romani «Eney i zhyttya inshykh» Yuriya Kosacha [The concept of «an alien» in the philosophical novel «Aeneas and the lives of others» by Yuriy Kosach]. Naukovyy visnyk Skhidnoyevropeys'koho natsional'noho universytetu imeni Lesi Ukrayinky. Seriya: Filolohichni nauky. Literaturoznavstvo, 8, 166-171 (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru