Відад’єктивні якісні прикметники з префіксом по-

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відад'єктивні якісні прикметники з префіксом по-

Аркушин Г.

Анотація

Мовознавці давно вже звернули увагу на словотворення прикметників за допомогою префікса по-, що особливо поширене в болгарських та македонських говірках при творенні ступенів порівняння якісних прикметників та похідних від них прислівників: по-добръ, по-добрп, по-богатъ, по-широкъ, пО-горп, по-много, по-длъбока (вода) та ін. Таке словотворення характерне і для інших слов'янських мов, коли до твірної основи якісного прикметника додається наголошений префікс по-, тобто дві ці ознаки характерні для деривації й інших слов'янських мов. Але для творення всеслов'янського словотвірного типу потрібна ще одна ознака - спільність семантики усіх новоутворень.

А цієї спільності якраз і немає: у болгарській та македонській мовах по- творить вищий ступінь порівняння прикметників, а в серболужицькій, словенській, сербській та хорватській - прикметники-демінутиви. Оригінальні похідні виявлені і в говірках української мови, пор. приклади: повеликий `дещо великий', повузький `завузький', покороткий `короткуватий', полегкий `легкуватий', помалий, посирий, посолодкий, постарий, потяжкий та ін., тобто в цих дериватах утверджено значення неповноти ознаки, указаної твірною основою, тому українські похідні становлять окремий словотвірний тип, що об'єднує їх лише з деякими білоруськими (повелікі `великуватий', постары `старуватий') та російськими (посырой `сируватий', поузкий `вузькуватий') відповідниками.

У сучасній українській літературній мові перераховані слова відсутні, а якщо їх уводять у реєстр загальновживаних словників, то при них подають різні ремарки, пор. як це в одинадцятитомному "Словнику української мови": помалийрозм. `замалий', постарийрозм. `підстаркуватий', потемнийрідко `темнуватий', посолодкий з ремаркою діал.

Оскільки всі такі деривати постали від якісних прикметників за допомогою наголошеного префікса по- і наявні в усіх слов'янських мовах, то це уможливлює ствердити, що таке творення успадковане з праслов'янської мови, хоч в семантиці лексем окремих мов і відбулися певні зрушення.

Ключові слова: префіксація, словотвірний тип, твірна основа, дериват, слов'янські мови. прикметник префікс болгарський

ADJECTIVE QUALITATIVE ADJECTIVES WITH THE PREFIX ПО- (PO-)

Linguists have long turned attention to word building of adjectives with the help of prefix HG-(po-), that is widely spread in the Bulgarian and Macedonian dialects to form degrees of comparison for qualitative adjectives and adverbs derivated from them: по-добръ, по-добрп, по-богатъ, по-широкъ, пб-горп, по-много, по-длъбока (water) etc. Such type of word building is characteristic of other Slavonic languages when the stressed prefix по- is added to a stem of a qualitative adjective; it means that these two features are characteristic of derivation in other Slavonic languages. But to form all-Slavonic word building type one more feature is required - common semantics of all innovations.

However, there is a lack of common semantics: in the Bulgarian and Macedonian languages по- forms the superlative degree, and in the Sorbian, Slovenian, Serbian and Croatian ones it forms diminutive adjectives. Original derivatives are also found in the Ukrainian sub-dialects, compare examples: повеликий`дещо великий', повузький `завузький', покороткий `короткуватий', полегкий `легкуватий', помалий, посирий, посолодкий, постарий, потяжкий and others, these derivatives show the diminution of quality described by the stem, so the Ukrainian derivatives constitute a separate word-forming type that go in with some Belarusian (повелікі `великуватий', постары `старуватий') and Russian (посырой `сируватий', поузкий `вузькуватий') correspondent words.

In the modern Ukrainian standard language the above mentioned words are absent and even if they are entered in the register of commonly used dictionaries, they are provided with various remarks, compare as it is given in the eleven-volume "Dictionary of the Ukrainian Language": помалий coll. `замалий', постарий coll. `підстаркуватий', потемний rarely `темнуватий', посолодкий with the remark dial.

Since all these derivatives are derived from qualitative adjectives with the help of the stressed prefix po- and present in all Slavonic languages, so it is possible to claim that this type of formation is inherited from the Proto-Slavonic language, whereas there have been some changes in the semantics of certain languages.

Keywords: prefixation, word building type, stem, derivative, Slavonic languages.

Постановка проблеми. Якось на початку вісімдесятих років минулого століття проф. Йосип Олексійович Дзендзелівський запитав свого аспіранта, тобто мене, чи в говірці рідного села не траплялося чути слів помалий, повеликий і т. ін., зазначивши, що словотвірні паралелі до цих дериватів найбільш поширені в болгарській мові. Тоді ж упевнено відповіли, що ці слова не вживані. І тільки через багато років переконалися, що так категорично відповідати не можна, оскільки зафіксувати усі лексеми навіть однієї говірки неможливо, бо для цього потрібно поспілкуватися з усіма мешканцями різних вікових груп, виявити не лише активно вживані лексеми, а й ті, що в пасивному запасі, а тоді ще виявиться багато оказіоналізмів та слів, що постали в результаті народної етимології, і т.д. Так сталося і з цим словотвірним діалектизмом: одного разу прийшла до нас на вечорк'і `вечорниці' сусідка і сказала: а с'од'н'і крепко змерзла, бо кужух вже постари. Ось так і відшукалася потрібна паралель - і не одна: у нашому "Словнику західнополіських говірок" подані лексеми: повиликий `великуватий', подавний `досить давній', помалий `малуватий', постари `підстаркуватий'; широко вживані і прислівники подавно і побагато, останній з яких може свідчити про існування прикметника *побагатий (СЗГ). Такі утворення траплялися в мовленні діалектоносіїв лише старшого та найстаршого віку, що вказує на поступовий вихід цих лексем з активного вжитку.

Пізніше, зрозумівши, що професор працюватиме над новою статтею, ми свої записи передали йому, а десь через десяток літ поцікавилися, чи закінчена стаття і де опублікована. Однак отримали відповідь, що до статті руки ще не дійшли. Ось так з тих пір і зацікавила нас ця тема.

Аналіз досліджень. На жаль, повної характеристики цього всеслов'янського прикметникового словотворення нами не виявлено, - лише розрізнені фрагменти в деяких дослідженнях (пор.: [РБЕ IV, 51-52; Булаховський IV, 346; Соболєв 1998]); невелику характеристику таких дериватів уміщено в нашій монографії "Іменний словотвір західнополіського говору" [Аркушин 2004, 671].

Отож, мета дослідження - характеристика деривації якісних прикметників за допомогою префікса по- у різних слов'янських мовах і насамперед - в українській. У роботі використано описовий та порівняльно-історичний методи.

Виклад основного матеріалу. Виявилося, що найбільше словотвірних паралелей до таких західнополіських дериватів наявні, як і стверджував Й. Дзендзелівський, у болгарській мові. Мовознавець і лексикограф Н. Геров зазначав, що, за його визначенням, "частка по вживається перед прикметниками і прислівниками при творенні вищого ступеня порівняння", і навів ряд прикладів: подобръ, по-добрп, по-богатъ, по-широкъ, пО-горп, по-много, по-зтъ, по-голпма, по-чясто, по>-надолп, по-длъбока (вода), підреслюючи, що наголос завжди на по (РБЕ IV, с. 51-52); пор. ще по-стар, по-мал [Булаховський IV, с. 108]; приклади з болгарських говірок: пд-богат човек, пд-големд дете, пд-итра жена, пд-малкийът стол [Божков 1984, 55]. Таке словотворення досить живе і продуктивне також у македонській мові [Соболев 1998, с. 273-277].

В інших південнослов'янських мовах - сербській, хорватській, словенській - префікс поякісним прикметникам надавав лише демінутивності, як і в серболужицькій [Историческая типология 1986, с. 97].

Отже, спільними ознаками цієї слов'янської деривації є: 1) твірна основа якісних прикметників і 2) словотворчий наголошений префікс по-. Однак для виділення словотвірного типу цього недостатньо, оскільки для нього повинні бути характерні три єдності: "1) тотожність частиномовного уналежнення похідних і твірних слів; 2) тотожність словотворчого засобу; 3) тотожність словотвірного значення" [Вакарюк, Панцьо 2007, с. 175]. Тому, не маючи спільності в семантиці, новоутворення серболужицької, словенської, сербської та хорватської мов становлять інший словотвірний тип порівняно з болгарськими чи македонськими дериватами.

I хоч дві ознаки цієї деривації - твірний якісний прикметник і наголошений префікс по- спільні і для українських лексем, але вони становлять ще інший словотвірний тип через відмінність семантики. Найбільше таких дериватів подано у словнику Б. Грінченка, - і це зрозуміло, адже багато записувачів народної мови було об'єднано в гурт сподвижників для укладання цього унікального лексикографічного видання. Наведемо приклади таких прикметників: повеликий `нисколько большой', повузький `узковатый', тозеленуватий `не вполні зрільїй', покороткий `коротковатый', полегкий `легковатый', помалий, посирий, посолодкий `сладковатый', постарий `староватый, пожилой', потемний `темноватый', потісний, потовстий, потонкий `тонковатый', потяжкий `тяжеловатый', почорнявий `черноватый'; пор. прислівники: подавно `довольно давно', подалеко `далековато', порано, посолодко, потемно, потісно, потяжко (Гр, III).

Особливо багатими на такі конструкції виявилися західноукраїнські говірки, пор. приклади зі словника Є. Желехівського і С. Недільського (зберігаємо написання оригіналу): повеликий, повохкий, повузкий, погрубий, подовгий, покороткий, покривий, полегкий, помалий, помякий, посирий, послабий, потвердий, потонкий, потяжкий, поширокий (Желех, II).

У зведеному "Українському лексиконі кінця XVIII - початку ХХІ ст." подані такі лексеми (частина з них з покликаннями на згадані словники Є. Желехівського та Б. Грінченка): поблизький, повеликий, повузький, поголовастий, подовгий, позеленувтий, покороткий, полегкий, помалий, понизький, порідкий, поскупий, послабий, посолодкий, постарий, посумний, потемний, по тісний, потонкий, потяжкий, похіпкий, похмарний, почорнявий, поширокий; прислівники: поблизько, подавно, подалеко, покоротко, порідко, посолодко, потемно, потісно, потонко, потяжко, похіпко, похмарно (УЛ, ІІ-ІІІ).

З народного мовлення ці деривати потрапляли в давню писемну та книжну мову, пор. фіксації у словнику Є. Тимченка: полегкій `легковатый', послабый `слабоватый', потяжкій `тяжеловатый' (Тим, ІІ).

Паралелі виявлені і в багатьох українських діалектах - середньоі східнополіському, наддністрянському, надсянському, бойківському, закарпатському, лемківському і навіть слобожанському (див. приклади у: [Аркушин 2004, с. 671]. Щодо кількості фіксацій у різних джерелах, то їх частотність можна подати у такому спадному порядку: повеликий, покороткий, помалий, посирий, постарий, подовгий, поширокий, полегкий, потонкий та ін.; серед прислівників найчастотнішим виявився подавно.

У літературній мові такі слова не вживані, одначе СУМ реєструє декілька лексем з різними ремарками: помалий з ремаркою розм. `замалий'; постарий з ремаркою розм. `підстаркуватий' з покликанням на словник Б. Грінченка і прозу Марка Вовчка; потемний з ремаркою рідко `темнуватий', і лише посолодкий, посолодко та подавно (останній теж із покликанням на словник Б. Грінченка) позначено як діал. [СУМ, VI, VII]. "Великий тлумачний словник сучасної української мови" повторив ці ж лексеми у своєму реєстрі, лише помалий відніс до діалектизмів [ВТССУМ 2004]. З цих ремарок так і незрозуміло, як лексикографи визначали статус таких слів: які з них належать до розмовної лексики, а які до діалектної, як і незрозуміло, чи ремарка рідко вказує на літературний статус лексеми потемний.

Як бачимо, українські деривати вказують на ознаку предмета, яка виражена меншою мірою, ніж та, що схарактеризована твірним прикметником: великий `повністю великий' - повеликий `трохи великий; дещо великий; великуватий', тому українські утворення, маючи дві спільні ознаки, напр., з болгарськими чи македонськими, не можуть з ними становити один словотвірний тип - семантика інша.

Цю українську оригінальність було враховано і в "Програмі до збирання діалектичних одмін української мови" К. Михальчука та Є. Тимченка, де записувачам рекомендовано звернути увагу на функціонування дериватів погнилий, покороткий, потвердий, потеплий, потовстий, потонкий, похолодний, поширокий [Програма, с. 99].

Якщо ж в українських дериватах префікс поненаголошений, тоді в семантиці прикметника між твірною основою і новоутвореною не відбулося ніяких змін, пор.: побільший `большій', поголосний `шумный', погористий `гористый', поземний `горизонтальный', попідземний, попортяний = `портяный', посуконний `состоящій из чистых шерстяных ниток' [Гр, ІІІ].

Зазначимо, що українські деривати становлять один словотвірний тип лише з окремими білоруськими (повелікі `велікаватьі', постары `стараваты'; пор. прислівники повеліко, погусто, подалеко, подауно [ТС, IV] та російськими відповідниками (посырой `сыроватый', поузкий `узковатый', посиний (замість тлумачення подано [Знач. ?]); пор. прислівники посыро, поузко [СРНГ, в. 30)].

А в польській мові у зв'язку з фіксованим наголосом на передостанньому складі префікс і не може бути наголошеним, пор. приклади: pochudy, poczarny, pokrzywy, pomafy, pomlody (Indeks, II); див. також [Warchol 1967]. За свідченнями Л. Булаховського, такі деривати є в чеській (pob6lavy, pocerny) та словацькій (pobelavy, pobledast, pocerny, pocernavy, pocernasty) мовах, але теж із ненаголошеним префіксом [Булаховський IV, с. 108]. Отже, у такій слов'янській деривації виділяємо три словотвірні типи: 1) болгарсько-македонський; 2) сербохорватсько-словенський, до якого лучиться і серболужицька мова, та 3) східнозахіднослов'янський.

Висновки. Таке всеслов'янське словотворення свідчить про його успадкування з праслов'янської мови. Ще раніше Л. Булаховський зробив припущення: "Можливо, таким чином, що в українській мові відповідні слова і їх наголос - залишок глибокої давнини" [Булаховський IV, с. 346], (див. також [Историч. типология, с. 97]).

Подальша фіксація діалектних текстів, думаємо, зможе виявити ще не один такий архаїзм в українських говірках.

Ось така покоротка історія з дериватами помалий і повеликий.

Умовні скорочення джерел

ВТССУМ - Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ; Ірпінь, 2004. 1440с.

Гр - Грінченко Б. Словарь української мови: У 4-ох томах. Київ, 1907-1909.

Желех - Желехівський Є., Недільський С. Малоруско-нїмецкий словар. Т 1-2. Львів, 1886.

Програма - Михальчук К., Тимченко Е. Програма для збирання діалектичних одмін української мови. Київ, (б.р.). 202 + TV с.

РБЕ - Геров Н. Речник на българския език. Ч. I-V София, 1975-1978.

СЗГ - Аркушин Г Словник західнополіських говірок. Луцьк, 2016. XXIV + 648 с.

СРНГ - Словарь русских народных говоров. Выпуск 30. Санкт-Петербург, 1996. 384 с.

СУМ - Словник української мови: в 11 томах. Київ, 1970-1980.

Тим - Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст. Т 1-2. Київ; Нью-Йорк, 2002-2003.

ТС - Тураускі слоунік. Т 1-5. Мінск, 1982-1987.

УЛ - Український лексикон кінця XVIII - початку ХХІ ст.: словник-індекс: у 3-х т. К., 2017.

Indeks - Indeks alfabetyczny wyrazow z kartoteki "Slownika gwar polskich", I-II. Krakow, 1999.

СРНГ - Slovar' russkikh narodnykh govorov [Dictionary of Russian Vernacular Sub-dialects]. Vypusk 30. Sankt-Peterburg, 1996. 384 s. [in Russian].

СУМ - Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian Language] (1970-1980). Vol. 1-11. Kyiv [in Ukrainian].

Тим - Tymchenko Ye. (2002-2003) Materialy do slovnyka pysemnoi ta knyzhnoi ukrainskoi movy XVXVIII st. [Materials for the dictionary of the written and literary language of 15^th -18^th centuries]. Vol. 1-2. Kyiv; Niu-York [in Ukrainian].

ТС - Turavski slovnik [Dictionary of Sub-dialects in the area of Turov]. (1982-1987). T. 1-5. Minsk [in Belarusian].

УЛ - Ukrainskyi leksykon kintsia XVIII - pochatku XXI st.: slovnyk-indeks [Ukrainian Lexicon from the end of 18^th century till the early 2000s: reference dictionary]. І-ІІІ. (2017). Kyiv [in Ukrainian].

Indeks - Indeks alfabetyczny wyrazow z kartoteki "Slownika gwar polskich", I-II (1999). Krakow [in Polish].

Література

1. Аркушин Г. Іменний словотвір західнополіського говору. Луцьк, 2004. 764 с.

2. Божков Р Димитровградският (царибродският) говор. София, 1984. 194 с.

3. Булаховський Л.А. Вибрані праці: У 5 томах. Київ, 1975-1983.

4. Вакарюк Л.О., Панцьо С.Є. Український словотвір у термінах. Словник-довідник. Тернопіль, 2007. 260 с.

5. Историческая типология славянских языков. Фонетика, словообразование, лексика и фразеология. Киев, 1986. 286 с.

6. Соболев А.Н. О значениях македонского компаративного по-. Слово и культура. Памяти Н.И. Толстого. Т І. Москва, 1998. С. 272-279.

7. Warchol S. Gwary dawnej Ziemi St^zyckiej. Wroclaw; Warszawa; Krakow, 1967. 189 s. + 2 mapy.

8. Legend

9. ВССУМ - Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Big explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. Kyiv; Irpin, 2004. 1428 s. [in Ukrainian].

10. Гр - Hrinchenko B. (1907-1909) Slovar ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian Language]. Vol. 1-4. Kyiv [in Ukrainian].

11. Желех. - Zhelekhivskyi Ye., Nedilskyi S. (1886) Malorusko-nimetskyi slovar [Little Russian-German dictionary]. T. 1-2. Lviv [in Ukrainian].

12. Програма - Mykhalchuk K., Tymchenko Ye. Prohrama dlia zbyrannia dialektychnykh odmin ukrainskoi movy [Program for collection of dialect variations in the Ukrainian language]. Kyiv, (b.r.). 202 + IV s. [in Ukrainian].

13. РБЕ - Herov N. Rechnyk na bMharskyia ezyk [Dictionary of the Bulgarian Language]. Ch. I-V. Cofyia, 1975-1978 [in Bulgarian].

14. СЗГ - Arkushyn H. (2016) Slovnyk zakhidnopoliskykh hovirok [The Dictionary of Western Polissian Dialects]. Lutsk. XXIV + 648 s. [in Ukrainian].

15. Науковий вісник Ужгородського університету, 2021 * *

16. References

17. Arkushyn H. (2004) Imennyi slovotvir zakhidnopoliskoho hovoru [Nominal Word Building of West Polissya Dialect Derivation]. Lutsk. 764 s. [in Ukrainian].

18. Bozhkov R. (1984) Dimitrovgradskijat (caribrodskijat) govor [Vernacular Sub-dialect in Dimitrovgrad (Tsaribrod)]. Sofija. 194 s. [in Bulgarian].

19. Bulakhovskyi L.A. (1975-1983) Vybrani pratsi [Selected Works]. Vol. 1-5. Kyiv [in Ukrainian].

20. Vakariuk L.O., Pantso S. Ye. (2007) Ukrainskyi slovotvir u terminakh. Slovnyk-dovidnyk [Ukrainian Word-building in Terms. Dictionary-Reference Guide]. Ternopil. 260 s. [in Ukrainian].

21. Istoricheskaya tipologiya slavyanskikh yazykov [Historical Typology of Slavonic Languages] (1986) Fonetika, slovoobrazovanie, leksika i frazeologija. Kiev. 286 s. [in Russian].

22. Sobolev A.N. (1998) O znacheniyakh makedonskogo komparativnogo po-[About meanings of Macedonian comparativepo-]. Slovo i kultura. Pamyati N.I. Tolstogo. T. І. Moskva. S. 272-279 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru