Германські корені дієслів сучасної української мови

Anton GOLOVKO,

Teacher of German Language State Vocational College of University of Munich (Ingolstadt, Germany)

GERMANIC ROOTS OF VERBS IN MODERN UKRAINIAN LANGUAGE

For the first time in linguistic science literature the folowing topics will be discussed: the functions of verbs with Germanic roots in modern Ukrainian literary language, the etymology of such verbs, patterns of their development on two structural levels Ukrainian language, namely: lexical-semantic and derivative; the semantic field of active Ukrainian verbs and their Germanic counterparts, as predictions for such verbs further use. All selected verbs with Germanic roots are united by two common features: a) verbs denoting the labor process; b) verbs formed using the suffixes -uva- and -yuva-.

Key words: Germanism, verbalization, affixation, tropicalization, semantic field, etymological basis, interlingual interaction.

Вступ

Постановка проблеми. Мовні канали, якими лексичні германізми надходили до української мови, зазнавали періодів максимального звуження, але ніколи не припиняли свого існування. Численні мовознавчі студії довели, що праслов'яни плідно контактували з праскандина- вами, тому їхні обопільні відносини були неминучими (Бернштейн, 1954).

Питання міжмовної взаємодії праслов'ян із прагерманцями розглядали С. Бернштейн (1954 р.), У. Вайнрайх (1979 р.), В. Мартинов (1963 р.), А. Мейє (1951 р.), котрі, зокрема, особливу увагу приділяли компаративістському дискурсу на різних мовних рівнях.

Так, до шведсько-норвезького витоку відносять лексеми, пов'язані передусім із морським промислом, наприклад: оселедець¹ - запозичене з дісл. sild і sil (пор. із дшв. sild, шв. sill, норв. sil) (ЕСУМ IV: 218); якір² - запозичене з дшв. ankari - «якір» (пор. із дісл. akkeri, шв. ankar(a), нім. anker, гол., дат. і норв. anker) (ЕСУМ VI: 541-542; Kluge, 1999: 41); багор³ - запозичене з нвн. bagger - «земляний ківш» (пор. із дангл. becca і свн. bicke - «мотика»; сучасній голландській та німецькій мовам відомий його звербалі- зований зразок: гол. baggermolen, нім. baggern - «(ви)копати») (ЕСУМ I: 110; Kluge, 1999: 73).

Мовознавець М. Кочерган, чиї доробки присвячені функціонуванню германізмів в українському соціумі, також вказує на їх чималу кількість, що надійшла «ще за часів Галицького (X-XII ст.), а згодом і Галицько-Волинського (XIII-XIV ст.) князівства» (Кочерган, 1997: 19).

Ця доба збагатила українську мову такими словами, як: князь⁴ - запозичене з пгерм. *kuningaz - а) Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому чи копченому вигляді;

^б) Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові, іменована запорожцями «оселедцем» через її властивість гойдатися рибиною, коли вона довга. Пристрій для утримання на місці суден, плавучих маяків тощо у вигляді металевого стержня з лапами, що чіпляються за ґрунт. а) Довга дерев'яна тичина з металевим вістрям і гаком; ^б) Косяк, частина складеного обода колеса. Голова роду, племені або союзу племен, що зазвичай стояв ^{на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму - очіль- ник війська та правитель князівства.} «король» (пор. гот. *kuniggs, двн. kuning, нім. kцnig) (ЕСУМ II: 475; Kluge, 1999: 470); майстер⁵ - запозичене з нім. meister - «майстер» (пор. із двн. meistar), походить від *ma(g)istro, що виникло від лат. magister - «голова», «учитель», «керівник», ісл. meistari, норв. і дан. mester, шв. mдstare, гол. meester (ЕСУМ III: 363; Kluge, 1999: 551); брук⁶ - через польську мову запозичено з снн. brugge - «міст», споріднене з гол. brug, нн. sten- brьgge - «поміст», «брук», дангл. brycg - «міст», brycgian - «мостити», двн. brucka - «міст», нвн. brьcke, дісл. bryggja - «пристань, мол», brц - «міст», гал. bnva, ісл. bro, шв. brygga, норв. bru, дан. bro, гол. brug (ЕСУМ I: 226; Kluge, 1999: 138).

Отже, актуальність пропонованої наукової розвідки зумовлена насамперед необхідним переглядом розмаїтого полотна української мови крізь призму дієслів із германськими коренями у часи активізації міжмовних контактів.

Новизна цього дослідження полягає в тому, що вперше було окреслено процеси адаптації германських дієслів на позначення процесу праці, які досі не були предметом пильної уваги науковців. Це дозволить зрозуміти закономірності розвитку й пристосування цих дієслів на двох рівнях української мови: лексико-семантичному та дериваційному.

Метою статті є виявлення закономірностей розвитку семантики та структури дієслів із германськими коренями в українській мові.

Завдання:

а) заглиблення в етимони⁷ певного кола дієслів із германськими коренями; б) простеження закономірностей розвитку запозичених германських коренів на різних структурних рівнях української мови; в) порівняння змін семантичного поля українських дієслів та їх германських відповідників; г) визначення функціонування досліджуваних дієслів та перспективи глибшої лінгвістичної розбудови.

Матеріалом для статті стали 18 дієслів, підібрані з двох етимологічних словників: українського та німецького (ЕСУМ, 1982-2012; Kluge, 1999).

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Сучасній українській лінгвістичній науці відомі дослідження германських лексичних запозичень, витоки котрих сягають уже кінця ХУШ ст. Утім, досліджень від кінця ХУШ ст. до початку XXI ст., де б германізми повнокровно поставали в науці, мало. Тут мовознавці зосереджувалися переважно на іменах залучальників германських слів до української мови. Є. Тимченко у статті «Германізми в українській мові: дослідження від професора Шаровольського до сьогодення» аналізує праці професора й наголошує на їхній базисній ролі щодо подальшого дослідження в цій галузі мовознавства (Тимченко, 2007).

Особливої уваги заслуговують праці О. Потебні та Д. Шелудька. Перший розподілив запозичення на такі, що надійшли опосередковано (через польську чи словацьку мову) або безпосередньо; другий удався до критики І. Шаровольського і знівелював його сміливий здогад про вагомий вплив германізмів на українську мову (Пиц, 2013).

Д. Шелудько, спираючись на перелік запозичень І. Шаровольського, окреслює 780 німецьких слів, із яких 240 курсують в українській мові вже наприкінці XVI ст., а решта 370 укорінилися до ХІУ-УІІ ст. Послуговуючись словниками Є. Желе- хівського та С. Недільського (1884-1886 рр.), Б. Грінченка (1882-1886 рр.), а також картотекою Є. Тимченка, Д. Шелудько визнає відсутність польського перехідного ланцюжка для кількадесятьох германських зразків, які зрештою зараховує до російського посередництва. Така ж доля спіткає і германізми зі словника Є. Желехівського (Пиц, 2013). Отже, Д. Шелудько доходить висновку, що «всі нечисленні винятки не мають жодної ваги під час оцінки загальної маси німецьких елементів в українській мові, тож твердження, що ці німецькі елементи прийшли до нас тільки через Польщу, залишаються в силі» (Пиц, 2013).

Утім, А. Кримський і М. Драй-Хмара спростовують цю думку й підкреслюють, що не всі германізми вросли в тіло української мови через посередництво польської, оскільки в Україні ще перед пануванням Речі Посполитої існували численні укорінені німецькі колонії.

До вартісних наукових розвідок щодо циркуляції та функцій германізмів в українській мові належать роботи О. Муромцевої, В. Скачкової (2004 р.), Т. Пица (2013 р.). Ю. Кійко визначає німецько-українські спільності в інформаційних жанрах (2016 р.). Г. Драпалюк, Н. Ільчишин, Н. Пиндик характеризують лексичний і перекладацький аспекти в діловому німецькомовному дискурсі (2015 р.). О. Пророченко зосереджує увагу на лексичних запозиченнях у лексико- семантичній системі української мови (1975 р.). Н. Кірілова розглядає германізми в межах діалектної фразеології (2019 р.).

Виклад основного матеріалу

Показово, що не всі германізми, запозичені з найдавнішої доби взаємодії, скандинавської, (багор, сайра Тихоокеанська промислова риба. Робити косяки в колесах., скриня), зазнали вербалізації (багрити⁹ - пор. з дісл. bцgr, дангл. bog, bцh - «передпліччя», «відгалуження»; нім. bug Гідронім «Буг» походить від індоєвропейського кореня *bheug(h) - «гнути, згинати»; пор. із суч. нім. дієсловом biegen - «гнути» у претерітумі bog - «гнув» або з нім. regenbogen - «веселка», букв. «дощова дуга» чи bogen - «лук», букв. «вигнуття». Розвідник, виведення п. szpieg від нім. (арг.) specht - «поліцай», букв. «дятел» (у зв'язку зі строкатою формою). - «вигин», «суглоб»; пор. із нім. ellenbogen - «лікоть»), на противагу запозиченим германізмам часів Галицько-Волинського князівства (майстер - майструвати, князь - князювати, брук - брукувати).

Вербалізація цілого кореня чи придатної до цього дериваційного перетворення морфеми виразно їх довершує, забезпечуючи довготривале функціонування. Отже, вербалізація є життєдайною для кореня. Відомі численні іменники, котрі не зазнали вербалізації, стагнували та вийшли з ужитку. Так, германізм «шпиг»¹¹ припинив активність, водночас його звербалізований зразок «шпигувати» повноцінно діє, здолавши кілька ступенів афіксації та набувши тропізації Троп (грец. xpфnoз - «зворот») - це прийом виразності, що реалізується на рівні слова чи словосполучення. Слово, вживане в переносному значенні для позначення будь- якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його «внутрішньої форми» (О. Потебня)..

Вочевидь, це унікальне явище переходу з однієї мови до іншої функціонує так: корінь чужої мови або придатна до вербалізації морфема обростає афіксами іншої мови, неспорідненої, саме через те, що мова-реципієнт не вивела власного позначення на ту чи іншу дію, припустімо, у зв'язку з відсутністю потреби в ній, але згодом перейняла вже етабльований зразок із мови-донора Із англ. ім. google німецька мова за допомогою власних афіксів вивела два дієслова: за допомогою інфінітивного закінчення -eln (googeln - «ґуґлити») і складного префікса zusammen - «разом» (zusammengoogeln - «наґуґлити»)..

Так, уже звербалізований германський корінь перш ніж дійти до вінця в українській мовній системі, мусить упродовж тривалого часу здолати різні етапи афіксальної адаптації, розвинувшись семантично та етаблювавшись тропово. Цього цілком вдалося досягти, наприклад, звербалізова- ному германському кореню «mal», що в українській мові набув: дієслово етимон дериваційний

а) видових пар: мал¹⁴-ювати - роз-мал- ювати; б) значення багатократної семантики та недоконаності за допомогою суфікса «-оува»: роз-маль-овувати; в) віддієслівних форм: малюючи, на-мал-ювавши, роз-маль-ований, пови- маль-овуваний; г) субстантивації: мал-юнок, мал-ювання; ґ) додаткових семантичних значень: мал-ювати в уяві; ви-маль-овувати літери; д) тропізації: «Жах мал-ював усе страшніші й страшніші картини» (М. Коцюбинський).

Звернімо також увагу на тонші семантичні розгалуження цього кореня, досягнуті за рахунок префікса «з», зокрема на дієслово «з-мал-ювати» Нім. malen (sich), дан. male, ісл. mala, норв. male, шв. mвla; (< 9 ст.) запозичено з німецької мови (можливо, через посередництво польської); нвн. malen - «малювати» походить від свн. malen - «позначувати; креслити, фарбувати, малювати», двн. malцn (malen) - «малювати, креслити», спорідненого з гот. mela - «письмо», млljan - «писати, креслити», дісл. mжla - «малювати», псл. malina, укр. - малина (ЕСУМ III: 373; Kluge, 1999: 535). а) Малюючи, відтворювати вже намальоване, сфотографоване; перемальовувати; робити копію чого-небудь; копіювати.

б) Малювати з натури предмети, живі істоти, природу.

в) Описувати, зображувати словесними засобами в художньому творі, листі, розмові тощо (перен.)

г) Бити, залишаючи сліди (перен. розм.): «Змалював спину різками» (П. Антонов)., що вживається як у прямому, так і в кількох переносних значеннях.

Зауважимо, що германський корінь «mal» у німецькій мові подібно до українського також зазнав широкої афіксації, значеннєвого поглиблення та тропізації: a) mal-en - малювати; б) be-mal-en - розмальовувати; в) be-mal-t - розмальований; г) ge-mal-t - намальований; ґ) malender) - який (що) малює; д) mal-erisch - мальовничий; е) ge-mдl-de - малюнок; картина; є) mal-er - маляр; ж) sich etw. aus-mal-en - щось собі уявляти, (~ роз) малювати в уяві (перен.); Auf ihrem Gesicht mal-te sich Entsetzen - «Її обличчя вималювало жах», досл. «На її обличчі змалювався жах».

Утім, до низки германських звербалізованих коренів у сучасній українській мові належать і такі, що перебувають на первісних стадіях укорінення, а саме: «грейдер Запозичено з англійської мови: англ. grader утворене від дієслова grade - «нівелювати, вирівнювати, розкладати за рангом» (ЕСУМ I: 590).-увати», «за-грейдер- увати», «грейдер-ний».

Із зазначеного виходить, що вербалізація чужомовного кореня чи придатної до вербалізації морфеми можлива виключно завдяки безперервним і плідним зв'язкам із носіями мови-донора, а також довготривалій циркуляції на чужому мовному ґрунті.

Отже, скандинавська доба міжмовної взаємодії тривала або спорадичніше чи уривчастіше, або значно коротше, ніж галицько-волинська доба.

Наголосимо, що всі дієслова з германськими коренями в цій розвідці об'єднані двома спільними ознаками:

а) йдеться про всі, без винятку, зразки, що позначають процес праці;

б) усі вони утворені за допомогою дієслівних суфіксів -ува- та -юва-.

У табл. 1 переважна більшість українських дієслів із германськими коренями не демонструє ознак широкого семантичного поля, розгалуженої афіксації та тропізації.

На противагу вже окресленим кореням, сучасна українська літературна мова звербалізу- вала й такі, що розвинулись афіксально, семантично й тропово.

Германський корінь «lek»¹⁷ має такі два значення в українському дієслові «лік-увати»: а) застосовувати ліки та інші засоби для припинення захворювання; б) вживати заходи для припинення захворювання якогось органа. У шведській мові натомість він звербалізувався з іще кількома додатковими значеннями: «заростати» або «загоюватися»¹⁸ (про рани). Згідно зі словником шведської мови дієслово «lдk-a» означає також «поліпшуватися», «ставати здоровим» і має антонімічну пару: bryta - ламати¹⁹.

Данській мові відоме спільнокореневе «їж», що означає «безвітря», «затишок», «захист»²⁰.

Оглянемо також коротко віддієслівні іменники кореня «lek» у сучасних скандинавських мовах: норв. leg-e, дан. ^g-es, шв. lдk-are, ісл. Іжк-nir - «лікар».

Але зупинимося довше на шведському дієслові lдka - «лікувати», що демонструє тотожну українському дієслову тропізацію: «Твої слова лікують (зцілюють) мою душу», шв.: «Dina ord lдker min sjдl». Попри цей збіг, корінь «lek» саме в українській мові зазнав відчутно ширшої афіксації. Так, наприклад, дієприкметник «ви-лік-уваний» у данській і шведській мовах позбавлений префікса, кінцева ж «t» вказує на доконаність: дан. l*g-t, шв. lдk-t - досл. «лікуваний».

Таблиця 1

запозичене через російське посередництво з голландської мови; гол. zwaartouw - «швартов, (букв.) важкий канат», складне слово, першим компонентом якого є zwaar дієсловом нвн. kerben «карбувати», двн. *kerfan, спорідненим з дангл. ceorfan «різати, вирізувати», англ. carve, гр. урйфю «видряпую, пишу», псл. *zerbb, *zerbbjb, укр. жереб; пор. також із англ. to carve sth. (ЕСУМ: 387-388; Kluge, 1999: 438).

Утім, із усіх германських мов словотвірного розмаїття корінь «Іек» набув саме у шведській мові²¹:

а) 1ак-а - «лікувати»; б) Іак-аге - «лікар»; в) Іак- агкаг - «лікарський фах»; г) Іак-аАш - «медичний центр»; ґ) lаk-arintyg - «лікарська довідка»; д) lаk-arbesбk - «відвідання лікаря»; е) Іак- arbehandlmg-«лікування»,є) 1ак-агейк-«лікарська етика»; ж) lаk-ararvode - «лікарський гонорар».

Спираючись на перелічене, варто зазначити, що корінь «Іек» у шведській мові цілком інтегрований у частину складного іменника, що вкрай типово для германських мов. Прикметник «лікарський» цілком відсутній як окрема лексична одиниця, але етабльований у складній іменниковій сполуці: дан. І^-еигр ісл. Іжк- шngajurt, шв. Іак-ебгї - «лікарська рослина», або в норвезькій: ^-е Інтерфікс «e» характерний для германських мов.-Ь|е1р - «лікарська допомога», leg-e-unders0kelse - «лікарський огляд» тощо.

Українська мова також і за допомогою власних афіксів утворила лексеми, невідомі зазначеним мовам: префіксальне дієслово «ви-лік- увати» шведською перекладається як «цілковито лікувати» - «ШИкотН^ Іак^». Не виявлено також у шведській мові таких сполук, як: а) підлікувати; б) підліковувати; в) залікувати; г) заліковувати; ґ) лікарка; д) лікарняний (ліжко, режим, листок); е) лікарювати; є) лікарювання; ж) лікарівна (дочка лікаря); з) лікаренко (син лікаря); и) лікарів, лікарський - прикметники до лікар; і) лікарський - який має лікувальні властивості; ї) лікарчин - належний лікарці; й) лікарша - дружина лікаря (розм.); к) прикладкові сполуки: лікар-гомеопат, лікар-стоматолог; л) ліки Пор. із дан. l®gemiddel - «ліки», букв. «лікарський засіб». тощо.

Розглянемо тепер безпрефіксне дієслово «буд Давнє запозичення з польської мови; п. budowac, як і ч. budovati, слц. budovaf, походить від снв. buden - «будувати», пор. нім. bauen; шв. bygga; гол. bouwen; норв. bygge; дан. (op) bygge; ісл. byggja (ЕСУМ I: 279-280). ^{25 Через польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн.} Kerbe «зарубка, насічка», свн. Kerbe, пов'язане ^з- увати», що в українській мові набуло п'ятьох значень, два з котрих - переносні: а) зводити будівлю; б) виготовляти механізм; в) креслити на підставі зроблених розрахунків; г) створювати щось (перен.); ґ) ґрунтувати на чомусь (перен.).

У німецькій мові так само безпрефіксне «bau-en» - «будувати» набуло дев'ятьох значень, три з яких - переносні, а саме: а) закладати, зводити щось за раніше наміченим планом (місто, міст); б) зводити житло; в) зводити будівлю певним чином; г) займатися процесом (ви)будови; ґ) виготовляти; д) виготовляти певним чином; е) довіряти комусь (перен.); є) складати (іспит), писати (дисертацію) (перен.); ж) (с)коїти зле (перен.).

Порівняймо тепер звербалізований корінь «bau» із семантично тотожними префіксами: «роз-буд-увати» - «aus-bau-en».

Українська мова знає два прямі значення цього дієслова: а) прибудовуючи, збільшувати будівлю; б) змінювати конструкцію перебудовою, та одне переносне - розвивати галузі науки, техніки, виробництва (р.).

Німецька ж мова вивела більшу кількість значень, а саме: а) виймати шмат, частину конструкції за допомогою спеціальних інструментів; б) збільшувати, продовжувати, розширювати; в) поліпшувати, сприяти розвитку (перен.); г) перебудовувати.

Попри несуттєві значеннєві коливання, можна стверджувати, що префікс «aus» та його український відповідник «роз» не виносять германський корінь «bau» за межі спільного семантичного поля. Як і в українській, у німецькій мові цей германський корінь за допомогою різних афіксів утворив безліч лексем, що стосуються будівництва. Деякі з них українській мові невідомі та для розуміння потребують незначного перефразування, наприклад: а) bau-en - будувати; б) ab-bau-en - розбирати, демонтувати; в) aus-bau-en - розбудовувати; г) аиі- bau-en-відбудовувати; ґ) be-bau-en- забудовувати; д) er-bau-en - побудувати; е) ver-bau-en - забудовою перекрити доступ до чогось; є) ge-bдu-de - будівля; ж) bau - будівництво; з) bau-arbeiter - будівельник; и) bau-stein - будівельний камінь; і) bau-stelle - будмайданчик; ї) bau-ingenieur - інженер-будівельник; й) bau-verbot - заборона на будівництво; к) er-bau-er - будівничий; л) ab-bau-bar - такий, що його можна розібрати, демонтувати; м) bau-lich - будівельний тощо.

Цілком протилежну картину спостерігаємо за участі кореня «kerb»²⁵.

На противагу сучасній німецькій мові, де його звербалізована форма «kerb-en» - «карбувати» вивела лише дві дії з прямим значенням, зокрема:

а) позначати щось однією чи кількома зарубками;

б) карбуванням виготовити щось (орнамент на деревині); українська мова натомість збагатилася сімома: а) робити зарубку, позначку на чомусь; б) вирізьблювати щось на металі, камені; в) виробляти металеві предмети витискуванням; г) обробляти тиском краї заклепкових швів і нещільних з'єднань у металевих виробах, аби закрити щілини й зробити гладкою поверхню цих виробів; ґ) розмірено відбивати (крок тощо) (перен.); д) різати на частини (заст.); е) добре запам'ятовувати (за-карб-увати в пам'яті).

Словотвірно німецька мова з германським коренем «kerb» виробила лише такі форми: ge-kerb-t - викарбуваний; ein-kerb-ung - вкар- бування; be-kerb-en - am kerbholz verrechnen - наносити зарубки на дошку, букв. «позначати на карбувальній дошці» (заст., із факсиміле 1840 р.) (Grimm, 1840: 341).

Українська мова натомість розвинула:

а) видові пари: карб-увати - за-карб-увати - від- карб-увати²⁶; б) недоконаність за допомогою суфікса -оува-: за-карб-овувати; в) віддієслівні форми: карб-уючи, карб-ований, за-карб-ований, за-карб-увавши; г) субстантивацію: карб-ування, карб-ованець, карб-увальник; ґ) додаткові семантичні значення: «Карб-уючи кожне слово» (В. Собко); д) тропізацію: «Йому (твору) вдалося за-карб-увати в собі ці протиріччя» (із інтерв'ю C. Жадана Еспресо-ТВ).

У табл. 2 наведено решту дібраних дієслів із германськими коренями, що на українському мовному ґрунті розгалужилися афіксально, семантично й тропово.Таблиця 2

Особливого нюансування вартий дериваційно-адаптаційний аспект порівняно запозичених германських коренів. Між усіма окресленими німецькими коренями та українськими дієслівними суфіксами -ува- чи -юва- цілком відсутня проміжна інтерфіксна ланка, яка мусила б сприяти еластичнішому поглинанню германізмів українською мовою. До германського кореня безпосередньо доєднано український дієслівний суфікс, без будь-якого афіксального розмежування, як, наприклад, у дієслові жи(в)ити.

Ця особливість свідчить про засвоєння значної кількості германських елементів безпосередньо українською мовою, тобто без втручання, скажімо, відмінних від української мови лінгвосистем, що власними мовними законами уможливили б інтерфіксацію (сучасна українська мова межує чи раніше межувала з литовською, угорською, румунською, що так чи інакше були дотичними до германських слів). Такий безпосередній перехід чужомовних елементів в українську мову засвідчує безпосередні мовні контакти праукраїнців із носіями давніх германських мов.

Висновки

Ця наукова розвідка стисло окреслює широку лінгвістичну тему, пов'язану з адаптацією й ужитком запозичених лексичних германізмів у сучасній українській літературній мові. За допомогою численних ілюстрацій нам вдалося довести беззаперечну причетність наявних дієслів із германськими коренями в українській мові до західноєвропейських мов. Це може свідчити про спільні витоки різнорідних лінгвістичних русел і спільну, а також довготривалу взаємодію ще в період набуття й кристалізації лексичного складу.

Запозичивши германізми та вивівши з них численні дієслова, українська мовна система інтегрувалася в сім'ю західних європейських мов, принаймні у лексичній площині.

Із огляду на зазначене раніше цілком логічним й обґрунтованим видається зауваження Ю. Шеве- льова, що лексичний склад української мови тяжіє до західних слов'янських мов (Бичко, 1994).

Окрім розглянутого кола дієслів на позначення процесу праці саме з фокусом на дієслівні суфікси -ува- та -юва-, в сучасній українській мові курсує чимала кількість дієслів іншої тематики, і вони потребують ґрунтовнішої лінгвістичної розбудови, осмислення і, можливо, переосмислення. Передусім для здобуття об'єктивної та правдивої картини щодо запозиченої германської лексики.

Список використаних джерел

1. Академічний словник української мови. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970-1980.

2. Бернштейн С. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. Москва, 1951. 354 с.

3. Бичко І. Німеччина. Українська культура: історія і сучасність: навч. посібник / за ред. С. Черепанової. Львів, 1994. 326 с.

4. Вайнрайх У. Языковые контакты. Состояние и проблемы исследования. Киев, 1979. 260 с.

5. Драпалюк Г., Ільчишин Н., Пиндик Н. Діловий німецькомовний дискурс: лексичний і перекладацький аспекти. Імідж сучасного педагога: науково-практичний освітньо-популярний журнал. Полтава: ТОВ «АСМІ», 2015. № 7. С. 47-49.

6. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / за ред. О. Мельничука. Київ: Наукова думка, 1982-2012. Т. 1-6.

7. Кійко Ю. Німецько-українські паралелі в інформаційних жанрах: фрактальний підхід. Чернівці: Видавничий дім «Родовід», 2016. 392 с.

8. Кірілова Н. Германізми та інші запозичення в діалектній фразеології. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологія». Острог: Видавництво НаУОА, 2019. Вип. 5 (73). С. 7-9.

9. Кочерган М. Німецькі лексичні запозичення в південно-західних говорах української мови. Мовознавство. 1997. № 1. С. 19-24.

10. Мартынов В. Славяно-германское взаимодействие древнейшей поры. Минск, 1963. 248 с.

11. Мейє А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков. Москва, 1951. 510 с.

12. Муромцева О. Українсько-німецькі мовні контакти. Українська мова: енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія, 2004. C. 682-683.

13. Паламарчук Л. Словник української мови (СУМ). Українська мова: енциклопедія / ред. В. Русанівський та ін. Київ: Українська енциклопедія, 2000.

14. Пророченко О. Німецькі лексичні запозичення в лексико-семантичній системі української мови. Питання романо-германської філології та методики викладання іноземних мов. 1975. Вип. 2. С. 81-85.

15. Пиц Т. До історії дослідження німецьких запозичених слів в українській мові. Українська мова. 2013. № 2. С. 84-96.

16. Тимченко Є. Германізми в українській мові: дослідження від професора Шаровольського до сьогодення. Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць КНУ / відп. ред. О. Чередниченко. Київ, 2007. Вип. 22. Ч. 11. С. 133-137.

17. Duden. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. Leipzig. Zьrich. Wien: Dudenverlag, 1998. 699 s.

18. Jung W. Grammatik der deutschen Sprache. Санкт-Петербург: Лань, 1996. 517 s.

19. Kluge F. Etymologisches Wцrterbuch der deutschen Sprache, 23., erweiterte Auflage. Berlin, New York: Walter de Gruyter, 1999. 921 s.

20. Weisthьmer / gesammelt von Jacob Grimm. Mithrsg. von Emst Dronke [u.a.]. Gцttingen: Dieterich. Erschienen: 1 (1840) - 7 (1878), Bd. 5 hrsg., Bd. 6 bearb., Bd. 7 verf von Richard Schrцder, II (1840). IV. S. 341.

21. Svenska Akademiens ordbok. URL: http://www.saob.se.

References

1. Akademichnyi slovnyk ukrainskoi movy. V 11 t. (1970-1980) Naukova dumka [Academic dictionary of the Ukrainian language in 11 vol.] Kyiv. [in Ukrainian]

2. Bernstejn, S. (1951) Ocherk sravnitelnoj grammatiki slavianskich jazykov. [Essay on comparative grammar of Slavic languages]. Moskow. 354 p. [in Russian]

3. Bychko, I. (1994) Nimechchyna. Ukrainska kultura: Istorija i suchasnist: navch. posibnyk [Germany. Ukrainian culture: History and modernity. Tutorial]. Lviv. 326 p. [in Ukrainian]

4. Vainraikh, U. (1979) Jazykovyje kontakty. Sostojanie i problemy [Language contacts. Status and problems of the study]. Kyiv. 260 p. [in Russian]

5. Drapaliuk, H., Ilchyshyn, N., Pyndyk, N. (2015) Dilovyi nimetskomovnyi dyskurs: leksychny i perekladatskyi aspekty [Business German Discourse: Lexical and Translation Aspects]. Imidzh suchasnoho pedahoha [The image of the modern teacher]. No. 7, pp. 47-49. [in Ukrainian]

6. Melnychuka, O. (1982-2012) Etymolohichnyj slovnyk ukrainskoi movy v 7 t. Naukova dumka, t. 1-6 [Etymological dictionary of the Ukrainian language in 7 vol., 1-6 vol.]. Kyiv. [in Ukrainian]

7. Kijko, J. (2016) Nimetsko-ukrainski paraleli v informazijnych zhanrach: fraktalnyi pidchid [German-Ukrainian parallels in information genres: fractal approach]. Chernivsi: Rodivid. 392 p. [in Ukrainian]

8. Kirilova, N. (2019) Hermanizmy ta inshi zapozytchennia v dialektnij frazeolohii [Germanisms and other borrowings in dialect phraseology]. Naukovi zapysky Nazionalnoho universytetu “Ostrozka akademia”. Seria “Filolohia” [Scientific notes of the National University “Ostroh Academy”. Series “Philology”]. No. 5 (73), pp. 7-9. [in Ukrainian]

9. Kocherhan, M. (1997) Nimetski leksychni zapozychennia v pivdenno-zakhidnykh hovorah ukrainskoi movy [German lexical borrowing in the southwestern dialects of the Ukrainian language]. Movoznavstvo. No. 1, pp. 19-24. [in Ukrainian]

10. Martynov, V (1963) Slaviano-germanskoje vzaimodejstvije drevnejshej pory [Slavic-Germanic interaction of the oldest time]. Minsk. 248 p. [in Russian]

11. Meje, A. (1951) Vvedenie v sravnitelnoe izuchenie indojevropeiskikh jazykov [Introduction to the Comparative Study of Indo-European Languages]. Moscow.510 p. [in Russian]

12. Muromtseva, O., Skachkova, V. (2004) Ukrainsko-nimetski movni kontakty [Ukrainian-German language contacts]. Ukrainska mova [Ukrainian language]: entsyklopedia. Kyiv: Ukrainska entsyklopedia im. M. P. Bazhana, pp. 682-683. [in Ukrainian]

13. Palamarchuk, L. (2000) Slovnyk ukrajinskoi movy (SUM) / Ukrainska mova: entsyklopedia / red. V. Rusanivskyi ta in. Ukrainska entsyklopedia [Dictionary of the Ukrainian Language (CYM) / Ukrainian: Encyclopedia / V. Rusanivskyi]. Kyiv: Ukrainian Encyclopedia. [in Ukrainian]

14. Prorochenko, O. (1975) Nimetski leksychni zapozychennia v leksyko-semantychnij systemi ukrainskoi movy [German lexical borrowings in the lexical and semantic system of the Ukrainian language]. Pytannia romano-hermanskoi filolohii ta metodyky vykladannia inozemnych mov [Questions of Romano-Germanic Philology and Methods of Teaching Foreign Languages]. No. 2, pp. 81-85. [in Ukrainian]

15. Pyts, T. (2013) Do istorii doslidzhennia nimetskykh zapozychenykh sliv v ukrainskii movi [To the history of the study of German borrowed words in the Ukrainian language]. Ukrainska mova [Ukrainian language]. No. 2, pp. 84-99. [in Ukrainian]

16. Tymchenko, J. (2007) Hermanimy v ukrainskij movi: doslidzhennia vid profesora Sharovolskoho do siohodennia [Germanisms in Ukrainian: research from Professor Sharoval to the present]. Collection of scientific works. Kyiv. No. 22, part 11, pp. 133-137. [in Ukrainian]

17. Duden (1998) Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. Leipzig. Zьrich. Wien: Dudenverlag. 699 s.

18. Jung W. (1996) Grammatik der deutschen Sprache. Sankt-Peterburg: Lan. 517 s.

19. Kluge F. (1999) Etymologisches Wцrterbuch der deutschen Sprache, 23., erweiterte Auflage. Berlin, New York: Walter de Gruyter. 921 s.

20. Weisthьmer / gesammelt von Jacob Grimm. Mithrsg. von Ernst Dronke [u.a.]. Gцttingen: Dieterich. Erschienen: 1 (1840) - 7 (1878), Bd. 5 hrsg., Bd. 6 bearb., Bd. 7 verf. von Richard Schrцder, II (1840). IV, p. 341.

21. Svenska Akademiens ordbok. URL: http://www.saob.se.

Размещено на Allbest.ru