Синонімічні безсполучникові підрядні висловлення поліпредикативних структур з дієприкметниковою та дієприслівниковою головними лексемами (на матеріалі французької художньої прози ХХ – початку ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Синонімічні безсполучникові підрядні висловлення поліпредикативних структур з дієприкметниковою та дієприслівниковою головними лексемами (на матеріалі французької художньої прози ХХ - початку ХХІ ст.)

А.В. Лепетюха,

доктор філологічних наук, доцент, доцент кафедри романської філології



Анотація

У статті виокремлено абсолютні пре-, інтер- і постпозитивні граматизовані та типові аграматизовані (усталені в мовленні та неусталені в мові) дієприкметникові та дієприслівникові звороти й постпозитивні об'єктні дієприкметникові звороти, що визначено як синонімічні підрядні висловлення з імпліцитно-експліцитною предикацією з головною лексемою дієприкметником / дієприслівником з темпоральним, причинно-наслідковим, умовним та експлікативним семантичними значеннями. Аналізовані конструкції розглянуто як синонімічні одно - та двобазові трансформи первинної підрядної пропозиції в межах функціонально-семантичного макрополя, яке містить мікрополя первинної пропозиції та семантично і синтаксично нюансованих наближуваної, приблизної, близької, подібної та ко(н) текстуально адекватної структур. Остання актуалізується у вигляді компресованої мовленнєвої інновації - синонімічної дієприкметникової або дієприслівникової преференціальної опції. Метою статті є виокремлення семантико-синтаксичних типів синонімічних абсолютних дієприкметникових / дієприслівникових зворотів і об'єктних дієприкметникових зворотів та обґрунтування їхньої ко(н) текстуальної пертинентності. За допомогою методу зворотної реконструкції (мовлення ^ мова) віртуальних (мовних) трансформаційних процесів ідентифіковано члени синонімічного ряду та шляхом «альтернативного» лінгвістичного експерименту визначено ступінь їхньої ко(н) текстуальної пертинентності. Виявлено, що автор актуалізує досліджувані конструкції для полегшення або ускладнення інтерпретації повідомлення реципієнтом залежно від певного прагматичного планування розповіді, комунікативної інтенції та ідіостильових особливостей. Доведено, що «альтернативний» лінгвістичний експеримент може виявитися невдалим у разі інтра - та інтерфрастичної неактуалізації деяких референтів, що унеможливлює зворотну реконструкцію первинної пропозиції.

Ключові слова: абсолютний дієприкметниковий/ дієприслівниковий зворот, «альтернативний» лінгвістичний експеримент, об'єктний дієприкметниковий зворот, первинна пропозиція, преференціальна опція, синонімічний трансформ.



Abstract

дієприслівниковий зворот семантичний синтаксичний

Synonymic asyndetic subordinate utterances of polypredicative structures with the participial and gerundial head lexemes (on the material of French fiction of the 20th - the beginning of the 21st centuries)

Anastasiia V. Lepetiukha, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University (Ukraine)

In the article absolute pre-, inter - and postpositive grammaticalized and typical agrammaticalized (conventional in discourse but non-conventional in language) participial and gerundial turns and postpositive object participial turns are distinguished and analyzed. They are defined as synonymic subordinate utterances with implicit-explicit predication with the participial and gerundial head lexemes.

The goal of this article is to highlight the semantic-syntactic types of synonymic absolute participial and gerundial turns and of object participial turns and to justify their co(n) textual (linguistic and situational) pertinence. Achieving the goal involves solving such problems as: to establish the structural typologies of the participial and gerundial synonymic discourse innovations; to identify the semantic meanings of the primary and actualized structures; to determine the degree of the co(n) textual pertinence of all the members of the synonymic chain within the functional-semantic macrofield.

In this research the method of the inverse (discourse ^ language) reconstruction of virtual (linguistic) transformational processes and the «alternative» linguistic experiment are used to justify the contextual pertinence of the actualized synonymic structure.

The analyzed constructions are defined as one - and two-basis synonymic transforms of the primary subordinate proposition actualized in the form of compressed discourse innovations-preferential options with temporal, causal, hypothetical and explicative semantic meanings. The such structural types of these constructions are distinguished: a) absolute participial and gerundial turns build on the models: S (subject) + P pr / p (participle present / past), P pr / р or (D) (stimulator of identification of referent) S + G pr / p (gerund present / past), G pr / p, G p + S; b) object participial turns build on the model P pr / р + C (object). By means of the inverse reconstruction all the members of virtual synonymic chains are identified and the degree of their co(n) textual pertinence is experimentally determined. It is revealed that the author uses the strategies of the simplification or the complication of the information to the recipient according to some pragmatic planning of the narration, his communicative intention or his idiostylistic peculiarities. It is proved that the «alternative» linguistic experiment can fail in the case of the implication of some referents non-exteriorized in either pretext or posttext.

Key words: absolute participial and gerundial turn, «alternative» linguistic experiment, co(n) textual pertinence, object participial turn, preferential option, primary proposition, synonymic transform.



Аннотация

В статье выделены абсолютные пре-, интер- и постпозитивные грамматизированные и типичные аграмматизированные (устоявшиеся в речи и неустоявшиеся в языке) причастные и деепричастные обороты и постпозитивные объектные причастные обороты, которые определяются как синонимические придаточные высказывания с имплицитно-эксплицитной предикацией с главной лексемой причастием / деепричастием с темпоральным, причинно-следственным, условным и экспли - кативным семантическими значениями. Анализированные конструкции рассматриваются как синонимические одно- и двубазовые трансформы первичной придаточной пропозиции в рамках функционально-семантического макрополя, содержащего микрополя первичной пропозиции и семантически и синтаксически нюансированных приближающейся, приблизительной, близкой, подобной и ко(н) текстуально адекватной структур. Последняя актуализируется в виде компрессированной речевой инновации - синонимической причастной или деепричастной преференциальной опции. Целью статьи является выделение семантико-синтаксических типов синонимических абсолютных причастных / деепричастных оборотов и объектных причастных оборотов и обоснование их контекстуальной пертинентности. С помощью метода обратной реконструкции (речь ^ язык) виртуальных трансформационных процессов идентифицируются члены синонимического ряда и путём «альтернативного» лингвистического эксперимента определяется степень их ко(н) текстуальной пертинентности. Выявляется, что автор актуализирует исследуемые конструкции для облегчения или усложнения интерпретации сообщения реципиентом в зависимости от определённого прагматического планирования повествования, коммуникативной интенции и идиостилевых особенностей. Доказывается, что «альтернативный» лингвистический эксперимент может оказаться неудачным в случае ин - тра- и интерфрастической неактуализации некоторых референтов, что делает невозможной обратную реконструкцию первичной пропозиции.

Ключевые слова: абсолютный причастный / деепричастный оборот, «альтернативный» лингвистический эксперимент, объектный причастный оборот, первичная пропозиция, преференциальная опция, синонимический трансформ.



Анотація

У цій статті підрядні висловлення поліпредикативних конструкцій розглядаємо як одно - (з одним трансформаційним термінальним ланцюжком) та двобазові (з двома та більше трансформаційними термінальними ланцюжками) компресовані трансформи первинної (стрижневої) підрядної пропозиції - члена синонімічних рядів у межах функціонально-семантичного макрополя (далі - ФСМ) синтаксичної синонімії (далі - СС).

Метою статті є виокремлення семантико-синтаксичних типів синонімічних абсолютних дієприкметникових / дієприслівникових зворотів і об'єктних дієприкметникових зворотів та обґрунтування їхньої ко(н) текстуальної (лінгвістичної та ситуативної) пертинентності. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань: побудувати структурні типології дієприкметникових / дієприслівникових синонімічних мовленнєвих інновацій; виявити семантичні значення первинної та актуалізованої структур; визначити ступінь ко(н) текстуальної пертинентності всіх членів синонімічного ряду в межах ФСМ.

У цьому дослідженні використано метод зворотної (фізичне ^ афізичне, мовлення ^ мова) реконструкції віртуальних трансформаційних процесів та «альтернативний» лінгвістичний експеримент з метою обґрунтування ко(н) текстуальної пертинентності актуалізованої синонімічної структури та неадекватності в поданому ко(н) тексті інших членів синонімічного ряду.

Більшість лінгвістів розглядають безсполучникові побудови з абсолютними дієприкметниковими та (рідше) дієприслівниковими зворотами як монопредикативні структури із вторинною предикацією [Гак, 2000, с. 189; Borillo, 2006, р. 3; Hernandez, 2010, р. 9; Mouret, 2011, р. 52 та ін.], незавершеною предикативністю [Степанов, 1989, с. 393], додатковою предикативністю [Прияткина, 1983, с. 19-38; Рылов, 1991, с. 35], імпліцитною предикативністю [Золотова, 1973, с. 193; Старикова, 1074, с. 82], напівпредикативністю [Камынина, 1981, с. 29; Шмелева, 1980, с. 133]. Зокрема П.І. Заславська визначає абсолютну дієприкметникову конструкцію як «групу слів, що має власний суб'єкт дії, який не збігається з підметом речення, до складу якого входить такий дієприкметниковий зворот» [Заславская, 1978, с. 224]. Б. Куллан зазначає, що абсолютна предикативна конструкція є цільною, але не має повної незалежності, оскільки становить відокремлений елемент висловлення, відділений від його синтаксичного ядра [Kulland, 2008, p. 18]. Таким чином, абсолютні звороти містять окремі предикативні відношення, тобто «виступають альтернативою» [Богоявленская, Нелюбина, 2015, с. 27] підрядних висловлень. Однак такі «предикативні відношення неповноцінні, тому що процес у них виражений неособовою формою дієслова» [Гак, 2000, с. 190]. Зв'язок із «приймаючим» [Borillo, 2006, р. 3] висловленням здійснюється без з'єднувального слова, отже, семантика відношень між абсолютними дієприкметниковими конструкціями і головним висловленням імпліцитна.

Ю.В. Богоявленська підкреслює, що ядром абсолютної конструкції є дієприкметник (або рідше - дієприслівник), що становить синкретичну частину мовлення, в якій переплітаються ознаки дієслова і прикметника / прислівника. В абсолютному вживанні дієприкметник або дієприслівник максимально функціонально наближаються до предиката, але вони не здатні вповні виконувати функцію дієслова, вираженого в особовій формі [Богоявленская, 2014, с. 16-17]. Отже, йдеться не про дієприкметникове / дієприслівникове висловлення, а про дієприкметникову / дієприслівникову конструкцію з власним суб'єктом дії, що пов'язана з «приймаючим» висловленням обставинними темпоральними, причинними, умовними та експлікативними відношеннями. На думку К. Ено, абсолютна конструкція є дієприкметником у пасивній формі з квазігерундіальною функцією [Henault, 2012, p. 96].

М.С. Гуричева розглядає абсолютні звороти як конструкції, що «служать для скорочення складнопідрядного речення» [Гурычева, 1973, с. 356]. На погляд О.А. Роніної, «семантична незалежність та здатність непрямо виражати логічно завершене судження, з одного боку, і структурна схожість із синтаксичними конструкціями з повноцінною предикативністю, з іншого боку, - такі особливості абсолютного звороту дозволяють бачити в ньому переоформлене речення, а у включаючій поверхневій структурі - результат конденсації як мінімум двох ядерних одиниць, що визначає поліпредикативність ускладненого зворотом речення і неможливість його беззастережного віднесення до класу простих речень» [Ронина, 2004, с. 23].

М. Гревісс уважає, що дієприкметник формує абсолютне дієприкметникове висловлення, яке дорівнюється обставинному висловленню та залишається граматично незалежним від головного висловлення [Grevisse, 2008, р. 803]. Н.М. Штейнберг використовує термін «la proposition participe absolue» (абсолютне дієприкметникове речення), тобто розуміє під абсолютною дієприкметниковою конструкцією не просто «групу слів», «особливий зворот», а безсполучникове підрядне висловлення [Штейнберг, 1972, с. 135]. Аналогічної думки дотримується Л.І. Ілія [Илия, 1962, с. 272]. Н.І. Гусар зазначає, що абсолютна конструкція, виявляючи близькість як до речення, так і до словосполучення, має низку специфічних граматичних рис, тому не може бути ототожнена з жодним із них, але становить проміжне утворення, що дослідниця визначає як залежне неособово-дієслівне речення, яке функціонально дорівнює підрядному реченню [Гусар, 2002, с. 5, 16]. Н.Ф. Іртеньєва також розглядає абсолютні конструкції як висловлення, враховуючи їхню здатність виконувати певні комунікативні функції [Иртеньева, 1969, с. 112].

Поліпредикативні висловлення (далі - ППВ) із синонімічною підрядною частиною з дієприкметниковою та дієприслівниковою головними лексемами в цьому дослідженні поділяємо на: а) полісуб'єктні структури з абсолютними дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами; б) полісуб'єктні конструкції з об'єктними (тими, що належать до прямого або непрямого додатків) дієприкметниковими зворотами.

Мовознавці не виділяють об'єктні дієприкметникові звороти як окремий вид підрядних конструкцій. Утім вони мають ознаки, що відрізняють їх від абсолютних зворотів: а) абсолютні конструкції будуються за моделями S (підмет) + Ppr / p (дієприкметник теперішнього / минулого часів), P pr / р або (D) (declencheur) (термін М. Шаролля [Charolles, 2002, p. 127]) (прийменниковий або адвербіальний стимулятор ідентифікації референта) S + G pr / p (дієприслівник теперішнього / минулого часів), G pr / p (дієприслівник теперішнього або минулого часів), G p + S; об'єктні - за моделлю Ppr / р + C (додаток); б) абсолютні звороти займають ініціальну, медіальну і фінальну позиції у ППВ, об'єктні дієприкметникові звороти - тільки фінальну позицію.

Ґрунтуючись на проведених дослідженнях у цій науковій розвідці визначаємо абсолютні дієприкметникові та дієприслівникові звороти й об'єктні дієприкметникові звороти як синонімічні підрядні висловлення з імпліцитно-експліцитною предикацією з головною лексемою дієприкметником / дієприслівником.

К. Мюллер зазначає, що актант дієприкметникового / дієприслівникового висловлення або співвідноситься з підметом головного висловлення як «частина - ціле» або позначає деталь загальної ситуації [Muller, 2012, p. 29].

Компресовані дієприкметникові підрядні висловлення, що характеризуються причин - но-наслідковим семантичним значенням, завжди будуються за моделлю S + Ppr / p: (1) Personne n'ayant mis en doute cette affirmation, Philis n'eut pas a la demontrer sur-le - champ [Perec, 1978].

У цитованому ППВ препозитивна дієприкметникова синтагма становить однобазовий трансформ причинно-наслідкової первинної підрядної пропозиції comme personne n'avait mis en doute cette affirmation або personne n'avait mis en doute cette affirmation, done…, тем - поральний план якої визначається в контактному ко(н) тексті. Вибір компресованої структу - ри з відношеннями між суб'єктами дії «частина - ціле» відображає ідіостильові риси Ж. Перека, оскільки в посттексті аналізованого прикладу та впродовж усього роману трапляється велика кількість конденсованих моно - та поліпредикативних конструкцій з дієприкметниковими зворотами:

Personne n'ayant mis en doute cette affirmation, Philis n'eut pas a la demontrer sur-le - champ. D'ailleurs, n'entendant meme pas le creole, il avait pu constater deja la valeur de ses harangues en petit negre d'operette.

… Capaci Tabiki n'etait qu'un petit degrad creole, comptant une dizaine de carbets (…) En temps normal, la population pouvait bien compter une trentaine de mulatres misereux tra - vaillant «au fond» (…)

У французькій художній прозі XX - початку ХХІ ст. трапляються причинно-наслідкові поліпредикативні мовленнєві інновації з абсолютним дієприкметниковим зворотом у теперішньому часі з імплікацією суб'єкта дії, що референтно маркується в контактному ко(н) тек - сті та узгоджується в роді і числі з дієприкметником. Ф. Ньовьо визначає такі структури як висловлення «з непрямим спарюванням, підрядна частина яких функціонує на трансфрас - тичному рівні» [Neveu, 1998, p. 191], при цьому актант підрядного висловлення співвідноситься з імплікованим суб'єктом дії головного висловлення як «частина - ціле»:

(2) N'etantpas completement retablie, son etat depressif s'est aggrave au cours des autres grossesses [Cardinal, 1965].

В ініціальній дієприкметниковій синтагмі наведеного ППВ інтерналізується актант (elle), експлікація якого здійснюється як у синонімічній конструкції (флексія дієприкметника минулого часу), так і у постпозитивному головному висловленні з повною предикацією (son). Непертинентність стрижневої причинно-наслідкової пропозиції comme elle n'etait pas completement retablie або ж elle n'etait pas completement retablie, donc… обумовлюється пре - та посттекстами, в яких актуалізуються поліпредикативні структури та подвійно експлікується актант у вигляді еквівалентної прономінальної анафори (elle):

Elle a une chose courante: elle a fait un choc post-puerperal apres son premier accouchement. (Comme elle n'etait pas completement retablie / Elle n'etait pas completement retablie, donc…) N'etant pas completement retablie, son etat depressif s'est aggrave au cours des autres grossesses. Chaque fatigue nouvelle, chaque contrariete n'a fait que l'enfoncer plus profonde - ment dans sa depression.

Дієприслівникові підрядні висловлення ((D) S + G pr / p та G p + S) із темпоральним семантичним значенням одночасності та передування подій, що «пов'язується з якимось фактом дійсності» [Ронина, 2004, с. 86], актуалізуються у вигляді конструкцій без темпорального маркера або з маркером-стимулятором (une fois, a peine, aussitot тощо).

Наведемо приклади пре-, інтер - та постпозитивних дієприслівникових підрядних висловлень:

(3) Le debauche etait fort repandu et, la nuit venue, l'agitation pour des causes fort oppo - sees etait aussi importante que le jour [Imbrohoris, 1989].

(4) Passe la premiere inquietude d'un si rapide depart et I'emotion devant tant de gene - rosite et d'attentions, les Rene avaient repris leurs habitudes [Gazier, 1999].

(5) Sitot William rentre, la poesie s'envolait [Mirbeau, 1993].

(6) Une fois ses compagnonspartis, Rachel verrouilla de nouveau la porte d'entree a double tour, verifia que toutes les fenetres etaient bien fermees et tira les rideaux sur la baie vitree [Sender, 2012].

Перші дві дієприслівникові структури становлять двобазові трансформи стрижневих підрядних пропозицій із семантичним темпоральним значенням передування подій, зворотно реконструйовані мікрополя віртуальних синонімічних рядів яких мають такий вигляд: quand/lorsque la nuit venait (стрижнева структура) ^ la nuit venant (приблизна структура) ^ la nuit etant venue (структура, що наближається) ^ la nuit venue (адекватна структура) (3); quand / lorsque la premiere inquietude… et l'emotion… etaient passees (стрижнева структура) ^ la premiere inquietude… et l'emotion… etant passees (приблизна структура) ^ la premiere inquietude… et l'emotion… passees (близька структура) ^ passe la premiere inquietude… et l'emotion… (ко(н) текстуально адекватна структура) (4). За допомогою методу «альтернативного» (термін Л.В. Щерби [Щерба, 2004, с. 275]) лінгвістичного експеримен - ту, що полягає в підстановці всіх членів синонімічного рядка в аналізований ко(н) текст з метою визначення ступеня їхньої пертинентності, виявляємо, що непертинентність первинної пропозиції прикладу (3) пояснюється синтаксичною складністю контактного та дистантного ко(н) текстів; приблизна пропозиція не містить семи результативності, що актуалізується в аналізованій мовленнєвій інновації згідно з ідіостильовими особливостями автора; структура, що наближається, є ко(н) текстуально непертинентною, оскільки в інтра - та інтерфрас - тичному ко(н) текстах спостерігається повторне введення дієслова-копули:

Il courtisa les femmes dont la reputation etait la plus mauvaise et decouvrit les inepuisables ressources que Versailles possedait en ce domaine. Le debauche etait fort repandu et, la nuit venue (quand la nuit venait, la nuit venant, la nuit etant venue), l'agitation pour des causes fort op - posees etait aussi importante que le jour. C'etait un ballet incessant de chandelles qui montaient et descendaient les escaliers, se glissant dans les chambres et alcoves (…).

У прикладі (4) з типовою аграматизацією підрядного висловлення компресія обумовлена ідіостилем автора, який віддає перевагу монопредикативним або редукованим полі - предикативним конструкціям:

Il avait pense a tout. (Quand la premiere inquietude… et demotion… etaient passees, La premiere inquietude… et demotion… etant passees, La premiere inquietude… et demotion… passees) Passe la premiere inquietude d'un si rapide depart et demotion devant tant de generosi - te et d'attentions, les Rene avaient repris leurs habitudes. Chacun dans son coin attendait le retour d'Alain Rachet. Mais, desormais ils attendaient (…) sans se demander si oui ou non il reparaitrait.

Непертинентність приблизної та близької полісуб'єктних структур відповідає комунікативному наміру автора побудувати когерентний дискурсивний фрагмент й афективно виділити один із компонентів висловлення. Порівнюючи La premiere inquietude d'un si rapide depart et l'emotion devant tant de generosite et d'attentions etant passees (passees) та Passe la premiere inquietude d'un sirapide depart et l'emotion devant tant de generosite et d'attentions, ми бачимо, що письменник акцентує в преференціальній опції головну лексему в препозиції з метою передати емоції персонажів і семантично нюансувати розповідь, актуалізуючи центральну кон - клюзивну сему; в інших конструкціях ідеться про констатацію факту, і головна лексема немовби «губиться» в розгалуженій системі лексичних складників висловлення.

Дієприслівникові підрядні мовленнєві інновації з темпоральними стимуляторами (5) та (6) становлять відповідно однобазовий sitot que William rentrait (стрижнева пропозиція прикладу (5) та двобазовий une fois que ses compagnons furent partis (стрижнева пропозиція) ^ une fois que ses compagnons partis (близька структура) (6) трансформи, темпоральний план яких визначається в контактному ко(н) тексті.

Непертинентність первинної пропозиції прикладу (5) пояснюється ідіостилем автора, який актуалізує конденсовані дієприкметникові та дієприслівникові структури, та синтаксичною складністю посттексту:

Et le soir, en attendant William dans mon lit, exaltee par tout cet avenir de joies pures, je composais des vers. (…) Sitot William rentre (Sitot que William rentrait), la poesie s'envolait. Il m'apportait l'odeur lourde du bar, et ses baisers qui sentaient le gin avaient vite fait de casser les ailes a mon reve.

Неадекватність у мовленні стрижневої та близької структур прикладу (6) зумовлена контактним ко(н) текстом у вигляді складного ППВ та реактуалізацією в пре - та посттекстах конектора підрядності que:

- Il a fait semblant de dormir pour que tu t'arretes, oui! Un eclat de rire general lui repondit.

Une fois ses compagnons partis (Une fois que ses compagnons furent partis, Une fois que ses compagnons partis), Rachel verrouilla de nouveau la porte d'entree a double tour, verifia que toutes les fenetres etaient bien fermees et tira les rideaux sur la baie vitree.

У цій статті виділяємо також дієприслівникові підрядні висловлення «з непрямим спарюванням», що вводяться темпоральними стимуляторами une fois, a peine тощо, в яких імп - лікується суб'єкт дії, референтно детермінований інтрафрастично. Деякі лінгвісти вважають такий тип конструкцій архаїчними [Богоявленская, Нелюбина, 2015, с. 424; Штейнберг, 1972, с. 138]. Цікавим видається той факт, що досліджувані «архаїчні» структури найчастіше трапляються у французьких письменників кінця ХХ - початку ХХІ ст., зокрема у представників модернізму (С. Бекетт), що ставить під сумнів правомірність такого визначення:

(7) Je profite tout de meme de cette detente pour leur demander s'il me serait pas possible de me retirer les bracelets une fois arrive a 1'hosto [Boudard, 1995].

(8) Mais une fois bien prostre rien ne 1'empeche de basculer sur l'un ou l'autre de ses deux flancs ou sur son unique dos et ainsi de gesir si l'une quelconque de ces trois postures devait s'averer plus distrayante que l'une quelconque des trois autres [Beckett, 1980].

(9) A peine arrivee a la Maison rouge, Peter passa une tete dans son bureau [Sender, 2012].

У наведених прикладах із синонімічними дієприслівниковими пре - та постпозитивними висловленнями імпліковані актанти детермінуються в головних та підрядних висловленнях з експліцитною предикацією: (7) - je (я), me (мені); (8) - l' (йому), ses, son (його); (9) - son (її). При цьому узгодження неактивного суб'єкта дії з Pp дозволяє визначити його стать: чоловіча для перших двох прикладів; жіноча - для останнього прикладу.

Стрижнева та близька структури двобазового трансформу (8) (une fois qu'il est bien prostre й une fois que bien prostre) видаються непертинентними в поданому контактному ко(н) тексті, оскільки реалізована мовленнєва інновація із СС становить багатокомпонентну поліпредикативну складносурядно-складнопідрядну побудову з інтрафрастично реактуалі - зованим конектором que.

Первинні та близькі структури синонімічних трансформів прикладів (7) та (9) (une fois que je serai arrive, une fois qu'arrive…, a peine fut-elle arrivee a la Maison rouge que, a peine qu'arrivee…) містять конектор que - семантично та синтаксично надлишковий у дискурсивних фрагментах, в яких актуалізуються займенники qui / que; до того ж первинна пропозиція прикладу (9) a peine fut-elle arrivee a la Maison rouge que ускладнена інверсією та формою попереднього минулого часу, а структура, що наближається a peine qu'elle fut arrivee…, також є «перевантаженою» конектором que та складним минулим часом. Отже, автор синтаксично «розвантажує» висловлення, яким передують складнопідрядні та складносурядні мовленнєві інновації:

(7) Apres cette declaration, s'installe entre nous cette espece de complicity douteuse qui s'etablit entre les poulets et leurs clients. Д mon corps defendant, certes, je suis pas en etat de poursuivre ce dialogue fait d'allusions, de plaisanteries a usage interne de ceux qui se trouvent sur les memes champs de bataille. Je profite de cette detente pour leur demander s'il me serait pas possible de me retirer les bracelets une fois arrive (une fois que je serai arrive, une fois qu'arrive) a l'hosto.

(9) En prenant la route de l'ecole, elle se dit qu'elle n'avait desormais d'autre choix que de faire du porte a porte chez la quarantaine de toubibs de la liste. Puis une autre idee, bien plus intelligente, germa. Lorsqu'elle confia Sacha a Carol, l'aide scolaire, l'idee avait pris corps. Elle renonga encore une fois a prendre le velo et continua en voiture. (…) (Д peine fut-elle arrivee…, Д peine qu'elle fut arrivee., Д peine qu'arrivee…) Д peine arrivee a la Maison rouge, Peter passa une tete dans son bureau.

Синонімічні підрядні висловлення з абсолютним дієприслівниковим зворотом теперішнього часу, в яких «ідея часу пов'язана з вказівкою на процес або стан» [Ронина, 2004, с. 86], рідковживані в сучасній французькій художній прозі. У таких структурах імплікується актант, який відновлюється або ні з дистантного ко(н) тексту:

(10) En remontant vers la ligne de chemin de fer, il avait deux autres bouts de terrain a lui ou il plantait ses pommes de terre et puis, a deux kilometres plus loin pres du passage a niveau sur la route de Bois commun, un petit carre de vigne contre la voie ferree d'un train qui ne passe plus depuis des lustres [Boudard, 1995].

Умовне семантичне значення поліпредикативної мовленнєвої інновації виводиться з дистантного ко(н) тексту, при цьому імплікований референт залишається суб'єктом дії з «довільною референцією» [Molinier, 2005, p. 202]. Отже, зворотна реконструкція первинної структури однобазового трансформу з дієприслівниковою головною лексемою видається неможливою, тобто аналізована преференціальна опція є прикладом провалу «альтернативного» лінгвістичного експерименту:

En remontant vers la ligne de chemin de fer, il avait deux autres bouts de terrain a lui ou il plantait ses pommes de terre et puis, a deux kilometres plus loin pres du passage a niveau sur la route de Bois commun, un petit carre de vigne contre la voie ferree d'un train qui ne passe plus depuis des lustres. Avec ga, il faisait sa piquette, un petit tonneau a consommer dans l'annee.

Monter jusqu'a la vigne ga representait une expedition. Le dab empruntait la carriole aux Jourdieux pour transporter son materiel. Il a du m'emmener avec lui quand j'avais quatre ou cinq ans.

Стрижнева структура цитованої синонімічної конструкції може мати такий вигляд: si on remontait, les gens, les villageois remontaient, nous remontions. Складний процес підйому до залізної дороги, описаний у посттексті, дозволяє інтерпретувати аналізовану структуру як умовну (за умови, якщо…). Стосовно недетермінованого актанта наявність іншого, «самореферентного», [Charolles, 2002, p. 196] персонажа (je) дає змогу припустити, що він імплікує себе + свого батька (le dab) або узагальненого (люди) чи більш конкретизованого (мешканці села) референта.

Об'єктні дієприкметникові синонімічні підрядні висловлення, що завжди перебувають у постпозиції щодо головної частини ППВ, характеризуються експлікативним семантичним значенням:

(11) Le vizir felicita le jeune Bak devenu son secretaire particulier [Jacq, 1994].

Фінальне дієприкметникове висловлення (11) становить двобазовий трансформ первинної експлікативної структури. Синонімічні мікрополя ФСМ аналізованого прикладу такі: qui etait devenu son secretaire particulier (стрижнева структура) ^ etant devenu… (структура, що наближається) ^ devenu… (адекватна структура). За допомогою «альтернативного» лінгвістичного експерименту визначимо ступінь ко(н) текстуальної пертинентності всіх членів синонімічного ряду:

(11) Le vizir felicita le jeune Bak devenu (qui etait devenu, etant devenu) son secretaire particulier. L'adolescent, scrupuleux et travailleur, ne tolerait aucune inexactitude dans la redaction des documents officiels; aussi Pazair lui confiait-il le soin d'examiner decrets et communications, afin de demeurer irreprochable aux yeux des responsables et de la population.

Стрижнева структура, темпоральний план якої детермінується в ко(н) тексті, є неперти - нентною, оскільки, з одного боку, у посттексті наявні синтаксично складні ППВ; з іншого боку, письменник реалізує компресовані синонімічні конструкції з імплікацією дієслова-копули etant та з різними головними лексемами, що становить одну з характеристик його ідіостилю.

Проведене дослідження одно - та двобазових синонімічних трансформів з дієприкметниковою / дієприслівниковою головними лексемами підрядної первинної пропозиції дозволяє зробити висновок, що автор реалізує абсолютні дієприкметникові / дієприслівникові звороти та об'єктні дієприкметникові звороти з метою полегшити або ускладнити інтерпретацію повідомлення адресатові згідно з певною комунікативною інтенцією або ідіостильовими характеристиками. Реципієнт, зі свого боку, залучає стратегії зворотної реконструкції трансформаційних процесів та «альтернативний» лінгвістичний експеримент (який може виявитися невдалим у випадку актуалізації ко(н) текстуально недетермінованих референтів) для розпізнавання авторського наміру та інтерпретації поданої інформації.

Перспективою цього дослідження є комплексний (структурний, семантичний, прагматичний, когнітивний та стилістичний) аналіз моно - та полісинонімічних дієприкметникових та дієприслівникових мовленнєвих інновацій різних стилів сучасної французької мови.



Список використаної літератури

1. Богоявленская Ю.В. Синтаксические особенности абсолютных причастных конструкций (на материале французских газетных текстов). Актуальные вопросы переводоведения и практики перевода. 2014. Вып. 5. С. 15-23.

2. Богоявленская Ю.В., Нелюбина М.С. Корпусное исследование французских абсолютных причастных конструкций. Гуманитарный вектор. Серия «Филология. Востоковедение». 2015. №4 (44). С. 39-48.

3. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Высшая школа, 2000. 1220 с.

4. Гурычева М.С. Синтаксис. Сравнительно-сопоставительная грамматика романских языков: Проблема структурной общности / под ред. М.С. Гурычевой. М.: Наука, 1972. С. 337-404.

5. Гусар Н.І. Структура та функції абсолютної дієприкметникової конструкції у середньо - англійській мові: автореф. дис. канд. філол. наук. К., 2002. 21 с.

6. Заславская П.И., Алямская Н.В. Грамматика французского языка. М.: Высшая школа, 1978. 323 с.

7. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.

8. Илия Л.И. Синтаксис современного французского языка. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1962. 280 с.

9. Иртеньева Н.Ф., Шапкин А.П., Блох М.Я. Структура предложения в английском языке. М.: Высшая школа, 1969. 160 с.

10. Камынина А.А. Связь полупредикативной функции и глагольности причастий. Вестник Московского университета. Серия 9: Филология. 1981. №6. С. 28-33.

11. Прияткина А.Ф. Осложнённое простое предложение. Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 1983. 107 с.

12. Ронина Е.А. Моделирование косвенно-предикативных конструкций с неличными формами глагола: семантико-синтаксический и коммуникативно-прагматический аспект: дис…. канд. филол. наук. Омск, 2004. 158 с.

13. Рылов Ю.А. Синтаксические связи слов как иерархическая система. Современные проблемы романистики: семантика, прагматика, синтаксис. Тезисы докладов 6-ой Всесоюзной конференции по романскому языкознанию. Москва - Воронеж: Институт языкознания Академии наук СССР; Воронежский государственный педагогический институт, 1991. С. 34-35.

14. Старикова Е.Н. Имплицитная предикативность в современном английском языке. К.: Вища школа, 1974. 142 с.

15. Степанов Ю.С. Индоевропейское предложение. М.: Наука, 1989. 248 с.

16. Шмелёва Т.В. Пропозиция и ее репрезентации в предложении. Вопросы русского языкознания: Проблемы теории и истории русского языка / под ред. К.В. Горшковой. М.: Издательство МГУ, 1980. С. 131-137.

17. Штейнберг Н.М. Грамматика французского языка. Синтаксис простого и сложного предложения. Л.: Просвещение, 1972. 240 с.

18. Charolles M. La reference et les expressions referentielles en fran^ais. Paris: Editions Ophrys, 2002. 285 р.

19. Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. М.: Едиториал УРСС, 2004. 432 с.

20. Beckett S. Compagnie. Paris: Editions de Minuit, 1980. 24 р.

21. Borillo A. Quelques structures participiales de valeur temporelle en predication seconde. Travaux Linguistiques du Cerlico. 2006. Vol. 23. P. 1-16.

22. Boudard А. Mourir d'enfance. Paris: Robert Laffont, 1995. 209 p.

23. Cardinal M. La souriciere. Paris: Rene Julliard, 1965. 224 p.

24. Gazier M. Le merle bleu. Paris: Editions du Seuil, 1999. 240 p.

25. Grevisse M., Goosse A. Le Bon Usage: grammaire fran^aise refondue par Andre Goosse, 14-e edition. Editions De Boeck Universite: De Boeck & Larcier s.a., 2008. 1584 p.

26. Henault C. Predation principale et predication secondaire: entre formes verbales finies et formes paraverbales (confrontation du fran^ais et du russe). Les formes non finies du verbe. Travaux linguistiques du CERLICO. 2012. No. 20. P. 91-108.

27. Hernandez D.G. La traduction fran^ais-espagnol des constructions absolues dans la presse. Synergies Espagne. 2010. No. 3. P. 95-106.

28. Imbrohoris J.-P. Marion du Faouet. Рaris: Editions Grasset et Fasquelle, 1989. 278 р.

29. Jacq Ch. La justice du vizir. Paris: Librairie Plon, 1994. 379 р.

30. Kulland B. Les constructions participiales du fran^ais et leurs traductions norvegiennes correspondantes. Masteroppgave: University of Oslo, 2008. 93 p.

31. Mirbeau O. Le journal d'une femme de chambre. Paris: Bookking International, 1993. 416 p.

32. Molinier С. Sur les constructions causatives figees du fran^ais. Linx: Lesemi-figement. Revue des linguistes de l'Universite Paris Ouest Nanterre la Defense. 2005. No. 53. P. 197-216.

33. Mouret F. Deux types de constructions absolues dans La Jalousie de Robbe-Grillet. L'information grammaticale. 2011. No. 128. Р. 51-56.

34. Muller C. Participe present, conjonction et construction du sujet. Travaux Linguistiques du Cerlico: Les formes non finies du verbe-2. 2012. No. 19. P. 19-36.

35. Neveu F. Etudes sur l'apposition. Aspects du detachement nominal et adjectival en fran^ais contemporain, dans un corpus de textes de J.-P. Sartre. Paris: Honore Champion Editeur, 1998. 286 p.

36. Perec G. La vie mode d'emploi. Paris: Hachette, 1978. 706 p.

37. Sender E. Le sang des dauphins noirs. Paris: Editions XO, 2012. 412 p.



References

1. Beckett, S. Compagnie [Company]. Paris, Editions de Minuit Publ., 1980, 24 p.

2. Bogoyavlenskaya, Y.V. Sintaksicheskie osobennosti absolyutnyh prichastnyh konstrukcij (na materiale francuzskih gazetnyh tekstov) [Syntactic features of absolute participial constructions (based on French newspaper texts)]. Aktual'nye voprosy perevodovedeniya i praktikiperevoda [Topical issues of translation studies and translation practice], 2014, issue 5, pp. 15-23.

3. Bogoyavlenskaya, Y.V., Nelyubina, M.S. Korpusnoe issledovanie francuzskih absolyutnyh prichastnyh konstrukcij [A corpus study of French absolute participial constructions]. Gumanitarnyj vektor. Seriya «Filologiya. Vostokovedenie» [Humanitarian vector. Series «Philology. Oriental Studies»], 2015, no. 4 (44), pp. 39-48.

4. Borillo, A. Quelques structures participiales de valeur temporelle en predication seconde [Some participial structures with temporal meaning in second predication]. Travaux Linguistiques du Cerlico [Linguistic works of Cerlico], 2006, pp. 1-16.

5. Boudard, А. Mourir d'enfance [Dying of childhood]. Paris, Robert Laffont Publ., 1995, 209 p.

6. Cardinal, M. La souriciere [The Mousetrap]. Paris, Rene Julliard Publ., 1965, 224 p.

7. Charolles, M. La reference et les expressions referentielles en frangais [The reference and referential expressions in French]. Paris, Ёditions Ophrys Publ., 2002, 285 p.

8. Gak, V.G. Teoreticheskaya grammatika francuzskogo yazyka [Theoretical grammar of the French language]. Moscow, Vysshaya shkola Publ., 2000, 1220 p.

9. Gazier, M. Le merle bleu [The blue merle]. Paris, Ёditions du Seuil Publ., 1999, 240 p.

10. Grevisse, M., Goosse, A. Le Bon Usage: grammaire frangaise refondue par Andre Goosse [Le Bon Usage: French grammar revised by Andre Goosse]. Ёditions De Boeck Universite, De Boeck & Larcier s.a., 2008, 1584 p.

11. Gurycheva, M.S. Sintaksis [Syntaxe]. Gurycheva, M.S. (ed.). Sravnitel'no-sopostavitel'naya grammatika romanskih yazykov: Problema strukturnoj obshchnosti [Comparative Grammar of Romance Languages: The Problem of Structural similarity]. Moscow, Nauka Publ., 1972, pp. 337-404.

12. Henault, C. Predication principale et predication secondaire: entre formes verbales finies et formes paraverbales (confrontation du frangais et du russe) [Principal predication and secondary predication: between finite verbal forms and paraverbal forms (confrontation of French and Russian)]. Les formes non finies du verbe. Travaux linguistiques du CERLICO [The non finished forms of the verb. Linguistic works of CERLICO], 2012, no. 20, pp. 91-108.

13. Hernandez, D.G. La traduction frangais-espagnol des constructions absolues dans la presse [The French-Spanish translation of absolute constructions in the press]. Synergies Espagne [Synergies Spain], 2010, no. 3, pp. 95-106.

14. Husar, N.I. Struktura ta funktsii absoliutnoi diieprykmetnykovoi konstruktsii u serednoanhliiskii movi. Avtoref. dys. kand. filol. nauk [Structure and functions of absolute participial construction in Middle English. Extended abstract of cand. philol. sci. diss.]. Kyiv, 2002, 21 p.

15. Iliya, L.I. Sintaksis sovremennogo francuzskogo yazyka [Syntax of modern French]. Moscow, Izdatel - stvo literatury na inostrannykh yazykakh Publ., 1962, 280 p.

16. Imbrohoris, J.-P. Marion du Faodet [Marion du Faodet]. Paris, Ёditions Grasset et Fasquelle Publ., 1989, 278 p.

17. Irten'eva, N.F., Shapkin, A.P., Bloh, M.Y. Struktura predlozheniya v anglijskom yazyke [The structure of the sentence in English]. Moscow, Vysshaya shkola Publ., 1969, 160 p.

18. Jacq, Ch. La justice du vizir [The justice of the vizier]. Paris, Librairie Plon Publ., 1994, 379 p.

19. Kamynina, A.A. Svyaz' polupredikativnoj funkcii i glagol'nosti prichastij [Connection between the semi-predicative function and the verbality of participles]. Vestnik Moskovskogo universiteta. Seriya 9: Filologiya [Moscow University Bulletin. Series 9: Philology], 1981, no. 6, pp. 28-33.

20. Kulland, B. Les constructionsparticipiales du frangais etleurs traductions norvegiennes correspondantes [The participial constructions of French and their corresponding Norwegian translations]. Masteroppgave, University of Oslo Publ., 2008, 93 p.

21. Mirbeau, O. Le journal d'une femme de chambre [A Chambermaid's Diary]. Paris, Bookking International Publ., 1993, 416 p.

22. Molinier, С. Sur les constructions causatives figees du frangais [On the set causative constructions of French]. Linx: Le semi-figement. Revue des linguistes de l'Universite Paris Ouest Nanterre la Defense [Linx: The semi-setting. Journal of linguists from the University of Paris Ouest Nanterre la Defense], 2005, no. 53, pp. 197-216.

23. Mouret, F. Deux types de constructions absolues dans La Jalousie de Robbe-Grillet [Two types of absolute constructions in La Jalousie by Robbe-Grillet]. L'information grammaticale [Grammatical information], 2011, no. 128, pp. 51-56.

24. Muller, C. Participepresent, conjonction et construction dusujet [Present participle, conjunction and construction of the subject]. Travaux Linguistiques du Cerlico: Les formes non finies du verbe-2 [Linguistic Works of Cerlico: The non finished forms of the verb-2], 2012, no. 19, pp. 19-36.

25. Neveu, F. Etudes sur l'apposition. Aspects du detachement nominal et adjectival en frangais contem - porain, dans un corpus de textes de J.-P. Sartre [Apposition studies. Aspects of nominal and adjectival detachment in contemporary French, in a body of texts by J.-P. Sartre]. Paris, Honore Champion Ёditeur Publ., 1998, 286 p.

26. Perec, G. La vie mode d'emploi [Life mode of employment]. Paris, Hachette Publ., 1978, 706 p.

27. Priyatkina, A.F. Oslozhnyonnoe prostoe predlozhenie [Complicated simple sentence]. Vladivostok, Izdatelstvo Dal'nevostochnogo universiteta Publ., 1983, 107 p.

28. Ronina, E.A. Modelirovanie kosvenno-predikativnyh konstrukcij s nelichnymi formami glagola: semantiko-sintaksicheskij i kommunikativno-pragmaticheskij aspekt. Diss. dokt. philol. nauk [Modeling of indirect predicative constructions with impersonal verb forms: semantic-syntactic and communicative - pragmatic aspects. Dr. philol. sci. diss.]. Omsk, 2004, 158 p.

29. Rylov, Y.A. Sintaksicheskie svjazi slov kak ierarhicheskaja sistema [Syntactic connections of words as a hierarchical system]. Sovremennye problemy romanistiki: semantika, pragmatika, sintaksis. Tezisy dokla - dov 6-oj Vsesojuznoj konferencii po romanskomu jazykoznaniju [Contemporary problems of romanistics. Semantics, pragmatics, syntax: abstracts of report s of 6th All-Union conf. in Romance linguistics]. Moskva; Voronezh, Institut jazykoznanija Akademii nauk SSSR; Voronezhskij gosudarstvennyj pedagogicheskij institute Publ., 1991, pp. 34-35.

30. Sender, E. Le sang des dauphins noirs [The blood of black dolphins]. Paris, Ёditions XO Publ., 2012, 412 p.

31. Shcherba, L.V. Yazykovaya sistema i rechevaya deyatel'nost' [Language system and speech act]. Moscow, Editorial URSS Publ., 2004, 432 p.

32. Shmelyova, T.V. Propoziciya i ee reprezentacii v predlozhenii [Proposition and its representations in a sentence]. Gorshkova K.V. (ed.). Problemy teorii i istorii russkogo yazyka [Problems of the theory and history of the Russian language]. Moscow, Izdatelstvo MGU Publ., 1980, pp. 131-137.

33. Shtejnberg, N.M. Grammatika francuzskogo yazyka. Sintaksis prostogo i slozhnogo predlozheniya [French grammar. Simple and Complex Sentence Syntax]. Leningrad, Prosveshchenie Publ., 1972, 240 p.

34. Starikova, E.N. Implicitnaya predikativnost' v sovremennom anglijskom yazyke [Implicit predicativity in modern English]. Kiev, Vyshcha shkola Publ., 1974, 142 p.

35. Stepanov, Y.S. Indoevropejskoepredlozhenie [Indo-European sentence]. Moscow, Nauka Publ., 1989, 248 p.

36. Zaslavskaya, P.I., Alyamskaya, N.V. Grammatika francuzskogo yazyka [French grammar]. Moscow, Vysshaya shkola Publ., 1978, 323 p.

37. Zolotova, G.A. Ocherk funkcional'nogo sintaksisa russkogo yazyka [Essay on the functional syntax of the Russian language]. Moscow, Nauka Publ., 1973, 351 p.

Размещено на Allbest.ru

...