Паралельне використання літературних і діалектних варіантів власних імен (на матеріалі покутських говірок, Україна)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Паралельне використання літературних і діалектних варіантів власних імен (на матеріалі покутських говірок, Україна)

Світлана Личук

кандидат філологічних наук, доцент

доцент кафедри мовознавства

Івано-Франківського національного

медичного університету

(Івано-Франківськ, Україна)



Анотація

літературний діалектний імена

У статті представлено фрагмент зібраної лексики власних особових назв (антропонімів) та їхніх варіантів у говірках Покуття Стецеви і Стецівки та прилеглих територій. Мета статті - продемонструвати діалектно-літературне контактування та паралельне вживання літературних і діалектних варіантів чоловічих та жіночих імен. Методологія дослідження передбачає використання таких загальнонаукових методів: системного, зіставлення, порівняльного, систематизації. Наукова новизна дослідження полягає в особливій увазі лексикографічному вивченню онімної лексики та науковому осмисленню досліджуваного сегмента діалектної лексики в окремому регіоні України. Тут представлено частину лексики, її особливості та результати дослідження з аналізом фактичного матеріалу. Національний антропонімний лексис проаналізований у паралельно існуючих формах: літературному та діалектному. Висновки. Кожна власна назва народжується в певний час. У процесі тривалого використання назви часто змінюють форму вимови, і внаслідок цього назва набуває нового вигляду. Тривалість життя власних імен дуже різна: в одних випадках вона налічує роки або десятиліття, в інших - тисячоліття. Разом із певним відбором мовних одиниць, власних імен людей, уся система їх використання, надавання, заміни може свідчити про світогляд і свідомість людини, оскільки зв'язок між власним іменем і його носієм визначається комплексом звичаїв, традицій тощо, наявних у суспільстві правил, похідних від вірувань, міфології та релігії. Діалектне (діалектно-говірне) мовлення є системно організованим на фонетико-акцентуаційному, граматичному і лексичному та на всіх інших мовних рівнях. Це цілісна комунікативна система, в якій своєрідно-говіркові мовні властивості органічно поєднані з загальнонародними, кодифіковано-літературними як визначальними і кількісно найповніше виявленими.

Ключові слова: покутські говірки, власна назва, антропонім, літературна та діалектна мови, паралельні варіанти.

Svitlana Lychuk, Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Linguistics Ivano-Frankivsk National Medical University (Ivano-Frankivsk, Ukraine)

Parallel use of literary and dialect variants of proper names (based on the material of рokuttia dialects, Ukraine)

Abstract

The article presents a fragment of the collected vocabulary ofpersonal names (anthroponyms) and their variants in the dialects of Pokuttia (ethnographic region of Western Ukraine). The purpose of the article is to demonstrate a dialect-literary contact and parallel use of literary and dialect variants of male and female names.

The research methodology involves the use of the following general scientific methods: system, comparison, comparative, systematization. The scientific novelty of the research. Particular attention is paid to the lexicographic study of onymic vocabulary and scientific understanding of the studied segment of dialect vocabulary in a particular region of Ukraine. A part of the vocabulary, its features and research results with the analysis of actual material is presented here. The national anthroponymic lexis is analyzed in parallel to existing forms: literary and dialect. Conclusions. Each proper name is born at a certain time. The names often change the form ofpronunciation in the process of long-term use and as a result, the name takes on a new look. The lifespan of proper names is very different. In some cases, it has years or decades, in others - millennia. Together with a certain selection of language units, proper names ofpeople, the whole system of their use, provision, replacement may indicate the worldview and consciousness of human. The relationship between proper name and its bearer is determined by a set of customs, traditions, etc., existing rules, derivatives from beliefs, mythology and religion. Dialect speech is systematically organized at the phonetic-accentuation, grammatical and lexical and at all other language levels. It is a holistic communicative system. The peculiar-spoken language properties are organically combined with the national, codified-literary as defining and quantitatively most fully expressed.

Key words: Pokuttia dialects, proper name, anthroponym, literary and dialect languages, parallel options.



Постановка проблеми

Антропоніми, або власні особові назви, є помітною частиною лексичного складу української мови, які виникли дуже давно в процесі її розвитку. Вони завжди перебували в тісних зв'язках з апелятивним словником та топонімічною лексикою народу, живилися їх засобами, активно реагуючи на різні суспільні зміни. Тому антропоніми містять інформацію, яка має важливе значення для історії мови та історії її носія.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В останні десятиліття в Україні активно вивчаються антропонімічні джерела, публікуються різноманітні довідники власних імен людей: Г Півторак «Власні імена людей у Київській Русі» (Півторак, 1982); Ю. Редько «Сучасні українські прізвища» (Редько, 1966); Л. Масенко «Українські імена та прізвища» (Масенко, 1990); Л. Скрипник, Н. Дзятківська «Власні імена людей» (Скрипник, Дзятківська, 1996) та інші. Досліджуються також окремі проблеми української антропонімії: Р. Керста «Українська антропонімія ХУІ ст.: Чоловічі іменування» (Керста, 1984); П. Чучка «Антропоноімія Закарпаття: Вступ та імена / Конспект лекцій» (Чучка, 1970). Власні назви Полісся досліджують відомі сучасні мовознавці М. Никончук, В. Мойсієнко, Л.В. Ящук «Антропонімія Житомирщини XVI-XVII ст.» (Ящук, 2008) та інші. Активним дослідником Покуття та Галицької Гуцульщини є М. Габорак, роботи якого є значним внеском у загальний фонд досліджень топонімії та антропонімії України: «Прізвища сучасної Гуцульщини (на матеріалі Косівського району). Етимологічний словник» (Габорак, 2017); «Топонімія Галицької Гуцульщини: етимологічний словник-довідник» (Габорак, 2019); «Топонімія Покуття та деяких прилеглих територій: етимологічний словник-довідник» (Габорак, 2013).

Мета статті - показати паралельне функціонування діалектних власних імен поряд із літературно-нормативною мовою. Актуальність теми дослідження - засвідчити взаємодію літературної мови і діалектів, показати статус діалектизмів, виявити діалектно-літературну взаємодію цих назв на матеріалі покутських говірок.

Виклад основного матеріалу

Структура та особливості використання діалектних та літературних власних імен Покуття. Загалом діалектна система завжди «прив'язана» до певної території. Діалектне мовлення ґрунтується на розумінні його як цілісної і самодостатньої комунікативної системи, а не тільки як певної сукупності ненормативних мовних рис національної літературної мови.

Паралельно-варіантні форми посідають у мовній побудові певне місце та мають велику вагу у її розвитку й збагаченні. Водночас вони зміцнюють цілу мовну побудову. Паралельно-варіантні форми можуть точно виражати людські думки й почуття, відношення до людини.

Важливим джерелом паралельно-варіантного типує живе народне мовлення, його діалектні різновиди. Навіть часто без спеціального аналізу можна вказати факти переміщення певних мовних форм з діалектних пластів до літературно-нормативних, а також утворювання в такий спосіб паралельно- варіантних запасів. Вони синонімізують мовлення.

Зазначений процес можна показати, зокрема, на прикладі покутських говірок (фрагмент), які відзначилися паралельно-варіантними одиницями літературної мови та діалектного мовлення.

Жіночі імена та їх варіанти (діалектні імена подано курсивом).

Агонія - Агапійка, Гафія, Гафа, Гафка, Гапа, Гапка;

Анастасія - Анастасійка, Анастасіїнька, Анастасієчка, Анастасієнька, Анастасіїчька, Настя, Наскя, Настуня, Настуся, Наїсточка, Нсістічка, Настінька, Наїскічька, Настонька, Настіца, Наскіца, Стаїся, Стаїсія, Стаїська;

Ангеліна - Ангелінка, Ангеліночка, Ангелінонька, Ангела, Ангел, Ліна, Лєна, Лінка, Лєнка, Ліночка, Дінуся, Лінулька;

Андріана - Андріанка, Андріаночка, Андрія, Андрійка, Діана, Діаінка;

Анжела - Анжелка, Анжеліка, Анжелічка, Анжелонька, Анжелочка;

Богдана - Богданочка, Богданка, Богд^нонька, Бодя, Дана, Данка, Дануся, Дануля, Даночка, Данонька;

Василина - Василинка, Василинонька, Василіса, Васіліса, Васюта, Васька, Вася;

Віталіна - Віталінка, Віталіночка, Віталінонька, Віталька. Вітуся, Віта, Віточка;

Галина - Галинка, Галиночка, Галинонька, Галюся, Галька, Галка Галочка, Галкжя, Гальок, Гала;

Ганна - Гануся, Гануська, Ганусйна, Галня, Галнька, Анна, Аница, Аня, Анька, Анночка;

Дїрія - Дарка, Даруся, Даруня, Одарка, Одаїрочка, Одаїронька, Даіра;

Емілія - Емілька, Міля,Мілька,Мілюся, Ема;

ЄвгЄнія - Євгена, Ґєня, Ґєньця, ГєнУся, Женя, Женька, Женьок;

Євдокія - Євдокійка, Євдокієчка, Євдслха, Ївдоха, Ївдока;

Єлизавета - Єлизаветка, Єлизаветочка, Ліза, Лізка, Лізонька, Лізуня, Ліска, Ліз;

Жанна - Жанночка, Жаннонька, Жанет, Жанюся, Жанка;

Зінаїда - Зінаїдка, Зінаїдонька, Зіна, Зінка, Зінька, Зінуля, Зінулька, Зеня, Зенька;

ЗінОвія - ЗінОвійка, Зеновія, Зеня, Зенька, Зіна, Зінка, Зінуля, Зінулька;

Зоряна - ЗОря, ЗОрька, Зорянка, Зоряночка, Зорянонька;

Зоя - ЗО>ся, Зойка, Зоська, Зоїца;

Ірина - Іринка, Іриночка, Іринонька, Іруся, Іра, Руся, Руська;

Катерина - Катеринка, Катирина, Катиринка, Катериночка, Катирйночка, Катеринонька, Катиринонька, Катріна, Катрінка, Катюша, Катюся, Катюнька, Катріночка, Катрінонька, Катя, Катька, Катюня, Катріца;

Лариса - Лариска, Ларисочка, Ларисонька, Лсіра, Лсірка, Лсірця;

Леонідія - Льошя, ЛыТньця, Ліда, Лідія, Лідка;

Лідія - Ліда, Лідка, Лідуся, Лідуська, Лідуня, Лідулька, Лідусінька, Ліду'синька, Лідок;

Любов - Люба, Любка, Любаша, Любаня, Любаха, Любця, Любіца;

Людмила - Люда, Людка, Людочка, Людонька, Людміла, Люся, Люська, Люція;

Магдалина - Магдалинка, Маґдалгінка, Манда, Магда, Даіна;

Марія - Марійка, Маріка, Марічка, Маїрця, Мару'ся, Мару'ська, Маша, Машу'ня, Машуля, Машулька, Машенька, рідк. Мері;

Матрона -Матрьо>на, МОтря, Мотріца, Мотя;

Меланія -Малаїнка, Малаїнія, Меланя, Малатя;

Надія - Надя, Надька, Надійка, Надюся, Надюсечка, Надюсічка, Надюлінька, Надюша, Надюшка, Надюська, Надюсик, Надіца;

Наталія - Наталя, Наталочка, Таля, Талька, Талюня, Талюся, Талюнчик, Таїсик, Наїтка, Натуся;

НемидОра-Філіпіна - Даірка, Одаірка,Даіра;

Оксана - Оксанка, Оксаночка, Оксанонька, Оксі, Окся, Ксюха, Ксю, Оксаінчик;

Олександра - Олександрочка, Олександронька, ОлСся, Олеська, Олесенька, Олесінька, Олесйнька, Олесічка, Олесичка, ЛСся, ЛСська, Лесик;

ОлСна - ОлСнка, ОлСночка, ОлСнонька, ілЄнс, ілЄнкс, ілЄньцьо;

Ольга - Олька, Ольчик, Олечка, Олічка, Олюся, Люська, Люсик, ілЄнс, ЙлЄнсі;

ПараскОвія - Пареско>вія, Параска, Паша, Пашка, Пасюня, Пасюнька, Параішта;

Раїса - Раїсочка, Раїсонька, Рая, Раюся, Раїйчик, Райця;

Світлана - Світланка, Світланочка, Світланонька, Світланічик, Світлячьо>к, Свєта, Свєтка, Свєтуля, Світуля, Світик, Свєтик, Лана, Лануся, Лануля, Ланочка;

Степанія - СтСфа, Штефаінія, Штефа, Штефка, Штефчик, Стьопа, Штифаниха;

Таїсія - Таїса, Таїска, Таїсочка, Таїсонька, Тая, Татка, Татчіїк, Таюня, Таюля;

Тамара - Тамарка, Тамарочка, Тамаронька, ТОма, Томка, Томуся, Томчик, Том;

Тетяна - Тетянка, Тетя ночка, Тетянонька, Тикина, Тикинка, Таня, Танька, Танічка, Танінька, Танюся, Тануся;

Ярина - Яринка, Яру'ся, Яриночка, Яринонька, Ірина, Іринка, Іра.

Чоловічі імена та їх варіанти (діалектні імена подано курсивом).

Анатолій - ТОльо, Только, То>лік, Толик, Тольчик, Толян, Толюня, Толюньчик;

Андрій - Андрійко, Андрійчик, Андрусь, Дринь, Дрййко;

Арсеній - Арсен, Арсенчик, Арсик, Арся, Арсюня, Арсюньчик, Арсичок;

Богдан - Богданчик, БОдя, БОдька, Бодько, Боцько;

Бронислав - Броніслав, Бро>ньо, Бро>нько;

Василь - Василє, Василько, Васильчик, Васильок, Вася, Васька, Васюта, Васінька;

Віктор - Вітя, Вітька, Вітьо>к;

Віталій - Вітальчик, Віталя, Таля, Вітя, Вітька,

Вітьож, Вітаїсик, Вітуся, Вітуля, Вітулька, Вітаїлько;

Владислав - Влад, Владик, Влаїдік, Владиславчик, Владюся, Владюсик, Дюша, Дюшаня, Дюшуня, Дюшаїнчик;

Володимир - Володя, Володька, Вол^дчик, Володюсик, Володуся, Володусьо, Лазьо, Ладзьо, Владик;

Геннадій - Генадій, Ґєньо, Ґєньцьо, Ґєна, Женя, Женька, Женьок, Жєнчик;

Григорій - Грицко>, Грицько, Гриць, Грицуньо, Гріша, Грішка, Ґрішка;

Давйд - Давйдко, Давйдик, Даіньо, Дсіня:

Данило - Данилко, Даньо, Данія, Даіньчик;

Дмитро - Дмитрик, Дмитру^ньо, Дмитруччик,

Митро, Митрик, Митерко, Діма, Дімуля, Дімчик, Дімуся, Дімусик;

Євген - Євгенко, Євгенчик, Ґєньо, Ґєньцьо, Ґєна, Женя, Женька, Женьок, Жєнчик;

ЄвгСній - Євген, Ґєньо, Ґєньцьо, Ґєна, Женя, Женька, Женьок, Жєнчик;

Зіновій - Зеньо, Зенко, Зенько, Зеник, Зеньчик, Зеновій;

Ігнатій - Ігнат, Гнат, Гнатко, Гнатчик, Гнатусь, Натко;

Іван - Іванко, Івась, Івасик, Івасьі«о, Іваніка, Іванина, Йон;

Іларіон - Ларіон, Лара, Ларик, Ларчик, Ларуня, Ларуньо;

Ілля - Іллюша, Ілюша, Ілюшка, Ілаш, Ільо, Ілько, Ільчик;

Корнилій - рідк. Корній;

Лев - Левко, Левцьо, Левчик;

Леонід - Леонідик, Леонідчик, Льоня, Льоньцьо, Льончик;

Лук'ян - Лук'янчик, Лук'ясь, Лук'Ясьо, Лукин, Лукинчик;

Любомир - Любомирчик, Любомирик, Любчик, Любій, Любий, Любко, Любуй, Любо;

Максим - Максимчик, Макс, Максик, Мсіся, МасЯня, Мсісик;

Марко - Марчик, МСко;

Микола - Миколка, Коля, Микольчик, Кольо, Колька, Кольчик, Кольцьо, Колюньо, Колюня, Колюнчик, Никола, Николка, Ншюльцьо, Никулко;

Мирослав - Мирославчик, Мирись, Миросько, Миросик, Миросьчик, Міірко, Мирон, Мирончик;

Михайло - Михайлик, Михальчик, Місьо, Місько, Михась, Мишко, Міша, Мішуня, Мішуля, Мишуня, Мишуля, Мицько, Міцьо, Місюра;

Олександр - Саша, Сашко, Сашуля, Сашуня, Саня, Саньо, Санько, ЛЄсик;

Олексій - Олексійчик, Олєсько, Лесь, Лєсик, Лєсько, Олекса;

Омелян - Оміилян, Мільо, Мілько, ОмЄлько, Омельян;

Пантелеймон - Пинтелеймс>н, Пинтилей, Пентилей;

Петро - Петрик, Петрусик, Петрусь, Питрусь, Питрусько, Петричок, ПЄтя, ПЄкя;

Пилип - Пилипко, Пилипчик, Пилип\>нь, Фільо, Фільчик, Філюньо, Філюнчик;

Роман - Ромчик, Ромко, Ромусь, Ромеїха, Ромашка;

Ростислав - Ростиславчик, Ростик, Ростя, Рость;

Руслан - Русланчик, Русл^нко, Руслик, Руслік;

Святослав - Святославчик, Святік, Світланчик, Свят;

Сергій - Сергійчик, Сергійко, Сєрьожа, Серж, Сергуня, Сегрунчик, Сєрий, Сєрунчик;

Станіслав - Станісл^вчик, Стас, Стась, Стасик, Стаїсік, Стасюньчик, Стасюньо;

Степан - Степанчик, Степаночко, Штифан, Штефан, Штефко, Стьопа, Стыопчик, Стьопик, Штіфка, Штифунка;

Теодор - Тодор, Тодорко, Тодир, Тодось, Тодирко;

Федір - Федор, Федунь, Фидунь, Федько, Федусь, Фидусь;

Юрій - Юра, Юрко, Юрчик, Юрась, Юрасько, Юр;

Ярослав-Ярославчик, Я рик, Ярчик, Ярко. Става, Славік, Словник, Славуньо, Славу нчик, Сл^вцьо.

Паралельно-варіантні утворення діалектного походження міцно вростають до загальнонародної мовної системи, стають її складниками. Більшість із них «олітературнюються» вільно та легко. Цей процес пояснюється такими факторами: по-перше, часте використання та входження діалектних форм до загальнонародної мовної практики; по-друге, функціонування їх у художніх творах відомих письменників Покуття (М. Черемшини, В. Стефаника та інших); по-третє, фіксація діалектних назв у лексикографічних та інших працях.

На підставі аналізу зібраного антропонімічного матеріалу продемонструємо їх структурні зміни. Під дією фонетичних законів української мови найчастіше мінялися голосні та приголосні звуки імен. Так, наприклад, невластиве українській мові поєднання двох і трьох голосних на початку або в середині імені усувалося в одних випадках спрощенням або стягненням голосних (Теодор > Тодор; Леонідія > Лідія; Зінаїда > Зіна; Корнилій > Корній).

Зміни голосних звуків у середині імені були зумовлені різними причинами. В одних випадках звукові зміни сталися внаслідок народно-етимологічного перетворення імен (Зіновія > Зеновія), в інших - вони викликані процесами асиміляції (Меланія > Маланія) та дисиміляції (Парасковія > Паресковія).

Серед інших фонетичних змін фіксуємо апокопу: Магдалина > Магда; Петро > Петя; чергування голосних: Насточка, Настічка; Людмила, Людміла; Євдоха, Ївдоха; Світик, Свєтик; Зеновій, Зіновій; Любій, Любуй; чергування приголосних: Галька, Галка; Зенко, Зенько (м'якість - твердість приголосного); Лізка, Ліска (дзвінкість - глухість приголосного); Гафа, Гапа; Стефа, Штефа (заміна одного глухого іншим); Машуня, Машуля; Маґда, Магда (заміна одного дзвінкого іншим); перехід голосного у приголосний: Ілена, Йлена; приставний [о] : Дарка, Одарка; опускання приголосного всередині слова: Марко - Мако; скорочення початку чи кінцівки імені (іноді - і початкової, і кінцевої частин): Емілія -Міля, Омелян - Мільо, Олексій - Лесько, Ігнатій - Ігнат - Гнат, Іларіон - Ларіон, Арсеній - Арсен та інші.

Число варіантів чоловічих імен (частина з них належить до розмовного фонду) поповнюють типові для української мови утворення на -а, -ко, -аш: Олексій - Олекса, Лев - Левко, Григорій - Грицько, Ілля - Ілько - Ілаш та інші.

У жіночих документальних іменах найпоширеніше варіювання закінчень -ія, -а(я): Лідія - Ліда, Євгенія - Євгена, Наталія - Наталя, Надія - Надя, Парасковія - Параска тощо.

Літературні та народні власні назви різняться не лише в фонетиці, але й у словотворчій структурі. Чимало граматичних форм зберігаються в літературній нормі саме як факти діалектного походження у їх досить тривалому функціонуванні на грунті паралельно-варіантного протиставлення. Серед них, як-от: Саньо, Саня; Оксі, Окся; Олечка, Олічка; Олесінька, Олесинька; Тодирко, Тодорко. Деякі з них ще й тепер, будучи за межами нормативних, не позбавлені стилістичного осмислення та виступають у художніх різновидах мови.

Серед варіантів власних імен реєструємо варіанти пестливих суфіксів -к(а), -очк(а), -оньк(а), -чик, -оньк(а), -іньк(а), -иньк(а): Лариска, Ларисочка, Ларисонька; Раїса, Райчик; Настінька, Настонька; Олександра, Олеся, Олесінька, Олесинька; Ліду- сінька, Лідусинька та згрубілих суфіксів -ах(а), -іц(а), -их(а), -юр(а): Любаха, Настіца, Штифаниха, Місюра.

Поміж чоловічих і жіночих імен фіксуємо варіанти одного імені, що позначають інші імена: Леонідія - Лідія; Ярина - Ірина; Ольга - Олена; Геннадій - Євген - Євгеній; імена, що мають одинакові варіанти: Зінаїда і Зіновія; Давид і Данило; Богдана і Магдалина; Людмила і Ольга; Немидора-Філіпіна і Дарія; Віктор і Віталій; Владислав і Володимир.

У номенклатурі власних імен Покуття вживаються жіночі варіанти імен, співзвучні з чоловічими: Євгенія, Женя (ж.р.) - Євген, Євгеній, Женя (ч.р.); Богдана, Бодя (ж.р.) - Богдан, Бодя (ч.р.); Олександра, Лесик (ж.р.) - Олексій, Лесик; Олександр, Лесик (ч.р.); Світлана, Світланчик (ж.р.)

Святослав, Світланчик (ч.р.).

Композитними прийнято вважати однослівні утворення із двох зрощених або поєднаних сполучним голосним звуком кореневих основ. Чимало композитних імен формують покутську говіркову номенклатуру власних імен: Любомир, Владислав, Станіслав, Святослав та їх варіанти з усіченими відкомпозитними основами: Любомир, Любко, Владислав - Влад, Станіслав - Стас, Святослав - Свят тощо. Деякі варіанти імен могли виникнути шляхом усічення препозитивного або постпозитивного компонента складного імені (апокопа або афереза) із суфіксацією або без неї: Ярослав - Ярик (суф.-ик).

Зафіксовано єдиний приклад, коли та ж сама особа могла називатися різними іменами: як багатолексемним іменуванням, так і однолексемним (Немидора-Філіпіна і Дарія, частіше Дарка).

Варіантами також стали зовсім інші імена. Наприклад, якщо людину, якій дали одне ім'я, але воно їй не подобається чи не подобалося, називали іншим іменем. Так, Івана називають Омеляном, Мільом, Омельком; Степана (Штифана) - Іваном; Ніну - Параскою (Парасков, Пашов, Пасюньов).

Територіальними особливостями українських імен є способи творення в мові, зокрема запозичення і калькування. Найбільш обмежені можливості щодо використання в сучасній офіційній антропонімії має переклад шляхом калькування. Особливий статус особових імен в мові зумовлював те, що їх здебільшого не перекладали, а записували за звучанням. Нині в науковому обігу передавання іншомовних слів засобами національного алфавіту, причому з якнайповнішим урахуванням їхньої вимови, позначають терміном «практична транскрипція». Цей спосіб має широке застосування і покликаний демонструвати передусім вимову імені, а не написання.

На нашу думку, варіанти імен Омелян - Омельян, Анатолій - Толік, Владислав - Владік, Сергій - Сєрьожа, Станіслав - Стасік є русизмами.

Спільна для всієї України система імен має на окремих територіях свої особливості. Вплив історичних, політичних та географічних факторів і деяка специфіка імен помітна на західноукраїнських землях. Серед варіантів трапляються й імена іншомовного походження: Ангела, Мері, Жанна, Жанет, Броніслав, Йон, Штефан подекуди з подвійним наголошуванням. Це є наслідками перебування зазначеної території під владою інших країн.

У покутських говірках трапляються усічені кличні форми імен Марі, Віта, Ром, Мико, Васи (замість Маріє, Віталію, Романе, Миколо, Василю) та їх варіантів Свє, Мару, Лю (замість Свєто, Марусе, Любо), а також при звертанні в Кл. в. вживається тільки перша буква імені: О (замість Ольго).

Крім тих варіантів, що виникли внаслідок фонетичних чи морфологічних змін, зафіксовано різноманітні словотвірні варіанти. Лише рідковживані імена функціонують в одному-двох варіантах (Корнилій: Корній; Марко: Марчик, Мако). Варіантів популярних імен нараховується десятки (Михайло: Михайлик, Михальчик, Місьо, Місько, Михась, Мишко, Міша, Мішуня, Мішуля, Мишуня, Мишуля, Мицько, Міцьо, Місюра; Анастасія: Анастасійка, Анастасіїнька, Анастасієчка, Анастасієнька, Настя, Настуня, Настуся, Насточка, Настічка, Настінька, Настонька, Настіца, Стася, Стасія, Стаська).

Не всі староукраїнські імена та їхні форми успадкувала сучасна українська мова, проте всі вони продовжують існувати в сучасних українських прізвищах та географічних назвах.



Висновки

Комплексний аналіз власних імен Покуття засвідчив функціонування власних особових назв різної структури. За кількістю структурних одиниць відокремлено однолексемні та дволексемні найменування.

Антропонімія Покуття представлена численною різноманітністю розмовно-побутовних варіантів імен: структурних, фонетичних, словотвірних, словозмінних і синтаксичних. На різних територіях України, крім спільного фонду цих варіантів, існує свій набір скорочених, здрібніло-пестливих та згрубіло-зневажливих найменувань, фонетичної варіативності, зумовленої різним відображенням голосних і приголосних звуків, звукосполучень.

Імена в залежності від ситуації мовлення можуть виступати в найрізноманітніших видозмінах. Поруч із офіційними повними документальними іменами існують розмовно-побутові (скорочені чи усічені, здрібніло-пестливі та згрубіло-зневажливі) та їхні варіанти. Явище варіантності властиве й документальним іменам (Наталія, Наталя; Геннадій, Генадій, Зеновій, Зіновій тощо). Загальнонаціональні варіанти документальних імен виникли внаслідок освоєння давніх запозичень і відображають взаємодію літературно-книжної та усно-розмовної традицій у розвитку української мови.

Оновлюється іменний репертуар і за рахунок запозичень із мов інших країн, зокрема тих, до яких спостерігається масова еміграція українців: Італії, Іспанії, Португалії, Польщі, Чехії тощо. Поширеними вкрапленнями є зарубіжні імена: Анжела, Анжеліка, Жанна, Мілана тощо.

На тлі спільних тенденцій сучасного найменування людей, характерних для східнослов'янських народів, проявляється деяка особливість функціонування імен в Україні. Вона найбільш очевидна у сфері жіночих імен, утворених від чоловічих (Адріана, Богдана, Василина, Віталіна, Володимира, Іванна, Леоніда, Михайлина, Руслана та інші); активізується вибір давньоруських і слов'янських складних імен із компонентами -мир, -слав: Любомира, Зореслава, Квітослава, Мирослава, Ярослава та подібні.

Аналіз покутських діалектизмів та зроблені узагальнення відкривають перспективи для нових наукових досліджень, присвячених проблемам діалектно-літературного контактування.



Список використаних джерел

1. Вирста Н.Б. Становлення та розвиток антропонімії Покуття: дис. ... канд. філол наук: 10.02.01 - українська мова. Тернопіль, 2012.

2. Габорак М.М. Прізвища Галицької Гуцульщини: Етимологічний словник. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2019. 584 с.

3. Габорак М.М. Топонімія Покуття та деяких прилеглих територій: етимологічний словник-довідник / відп. ред. В.В. Грещук; Ін-т українознавства при ПНУ ім. В. Стефаника, Івано-Франків. обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. 932 с.

4. Габорак М.М. Прізвища сучасної Гуцульщини (на матеріалі Косівського району). Етимологічний словник. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2017. 368 с.

5. Етимологічний словник української мови: В 7 т. (1989): АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Редкол. О.С. Мельничук (головний ред.) та ін. К.: Наук. думка. Т. 3: Кора - М / Укл.: Р.В. Болдирєв та ін. 1989.

6. Етимологічний словник української мови: В 7 т. АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Редкол. О.С. Мельничук (головний ред.) та ін. К.: Наук. думка. Т. 2: Д - Копці / Укл.: Н.С. Родзевич та ін. 1985.

7. Карпенко О.Ю. Особові імена як концепти та форми їх профілювання. Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту. Серія: мовознавство. Тернопіль, 2003. Т. 1 (ІХ). Ч. 1. С. 27-34.

8. Керста Р. Українська антропонімія ХУІ ст. Чоловічі іменування. К., 1984. 152 с.

9. Личук С.М. М. Габорак: Топонімія Галицької Гуцульщини: Етимологічний словник-довідник. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2011. 636 с. М.М. Габорак: Топонімія Покуття та деяких прилеглих територій: Етимологічний словник-довідник. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. 932 с. Acta onomastica LXI/2. 2020. Р. 447-451.

10. Масенко Л.Т. Українські імена і прізвища. К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990. 48 с.

11. Пахомова С.М. Сліди язичництва в слов'янській антропонімії на матеріалі жіночого антропонімікону: когнітивно-світоглядний ракурс. Записки з ономастики. 2015. Вип. 18. С. 582-596.

12. Півторак Г. Власні імена людей у Київській Русі. Культура слова. К., 1982. Вип. 23.

13. Редько Ю. Сучасні українські прізвища. К.: Наук. думка, 1966. 214 с.

14. Скрипник Л.Т., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. 2-ге вид. К.: Наукова думка, 1996. 332 с.

15. Словник варіантів власних імен північно-західної України (2009): упоряд. Г.Л. Аркушин. Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. 2009. 372 с.

16. Худаш М.Л. З історії української антропонімії. К.: Наукова думка, 1977. 236 с.

17. Чучка П.П. Антропонімія Закарпаття. Вступ та імена: конспект лекцій. Ужгород, 1970. 103 с.

18. Чучка П.П. Слов'янські особові імена українців: історико-етимологічний словник. Ужгород: Ліра, 2011.432 с.

19. Ящук, Л.В. Антропонімія Житомирщини ХУІ-ХУІІ ст. Дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01 «Українська мова». Житомир, 2008. 209 с.

20. Lychuk S. Theoretical and methodological principles of the research of national geographical lexis by Slavic and Ukrainian linguists (based on Ivano-Frankivsk Region, Ukraine). Acta onomastica LXI/1. 2020. Р. 136-152.



References

1. Vyrsta, N.B. (2012). Stanovlennya ta rozvytok constitutione anthroponimii Pokuttya [Formation and development of anthroponymy of Pokuttya]: dys. ... kand. Philol. nauk: 10.02.01 - Ukrainska mova. Ternopil [in Ukrainian].

2. Gaborak, M.M. (2019). Prizvyshcha Galytskoi Gutsulshchyny: Etymolohichnyi slovnyk [Surnames of the Galician Hutsul region: Etymological dictionary]. Ivano-Frankivsk: Misto NV, 584 s. [in Ukrainian].

3. Gaborak, М.М. (2013). Toponimia Pokuttya ta deyakyh pryleglyh terytorii: Etymolohichnyi slovnyk-dovidnyk [Toponymy of Pokuttya and some adjacent territories: Etymological dictionary-reference book] / vidp. red. V.V. Greshchuk; In-t ukrainoznavstva pry PNU im. V. Stefanyka. Ivano-Frankivsk: Misto NV, 932 s. [in Ukrainian].

4. Gaborak, М.М. (2017). Prizvyshcha suchasnoi Gutsulshchyny (na materiali Kosivskoho rajonu). Etymolohichnyi slovnyk [Surnames of modern Hutsul region (based on Kosiv district). Etymological dictionary]. Ivano-Frankivsk: Misto NV, 368 s. [in Ukrainian].

5. Etymolohichnyi slovnyk Ukrainskoi movy: V 7 t. (1989). [Etymological dictionary of the Ukrainian language: In 7 vols.]. AN URSR. In-t movoznavstva im. О.О. Potebni; Redkol. О.S. Melnychuk (golovnyi red.) ta in. К.: Nauk. dumka. Т. 3: Kora - М / Ukl.: R.V. Boldyriev ta in. [in Ukrainian].

6. Etymolohichnyi slovnyk Ukrainskoi movy: V 7 t. (1985). [Etymological dictionary of the Ukrainian language: In 7 vols.]: AN URSR. In-t movoznavstva im. О.О. Potebni; Redkol. О.S. Melnychuk (golovnyi red.) ta in. К.: Nauk. dumka. Т. 2: D - Koptsi / Ukl.: N.S. Rodzevych ta in. [in Ukrainian].

7. Karpenko, O.Yu. (2003). Osobovi imena yak kontsepty ta formy yih profilyuvannia [Personal names as concepts and forms of their profiling]. Naukovi zapysky Ternopilskoho derzh. ped. un-tu. Seriia: movoznavstvo. Ternopil. Т. 1 (ІХ). Ch. 1. S. 27-34 [in Ukrainian].

8. Kresta, R. (1984). Ukrainska antroponimiia XVI st. Cholovichi imenuvannia [Ukrainian anthroponymy of the 16th century. Male naming.]. К. 152 s. [in Ukrainian].

9. Lychuk, S. (2020). M.M. Gaborak: Toponimiia Galytskoi Gutsulshchyny: Etymologichnyi slovnyk-dovidnyk [Toponymy of the Galician Hutsul Region: Etymological dictionary-reference book]. Ivano-Frankivsk: Misto NV, 2011, 636 s. M.M. Gaborak: Toponimiia Pokuttia ta deiakyh pryleglyh terytorii: Etymologichnyi slovnyk-dovidnyk [Toponymy of Pokuttia and some adjacent territories: Etymological dictionary-reference book]. Ivano-Frankivsk: Misto NV, 2013, 932 s. Acta onomastica LXI/2. S. 447-451 [in Czech Republic].

10. Masenko, L.T. (1990). Ukrainski imena i prizvyshcha [Ukrainian names and surnames]. К.: Т-vo «Znannia» URSR, 48 s. [in Ukrainian].

11. Pahomova, S.M. (2015). Slidy yazychnytstva v slovianskii antroponimii na materiali zhinochogo antroponimikonu: kognityvno-svitoglyadnyi racurs [Traces of paganism in Slavic anthroponymy on the material of female anthroponymy: a cognitive-worldview perspective]. Zapysky z onomastyky. Vyp. 18. S. 582-596 [in Ukrainian].

12. Pivtorak, G. (1982). Vlasni imena lyudei u Kyivskii Rusi [Proper names of people in Kievan Rus]. Kultura slova. К. Vyp. 23 [in Ukrainian].

13. Redko, Yu. (1966). Suchasni ukrainski prizvyshcha [Modern Ukrainian surnames]: К.: Nauk. dumka. 214 s. [in Ukrainian].

14. Skrypnyk, L.T., & Dzyatkivska N.P. (1996). Vlasni imena lyudei [Proper names of people]: 2-he vyd. К.: Nauk. dumka. 332 s. [in Ukrainian].

15. Slovnyk variantiv vlasnyh imen pivnichno-zahidnoi Ukrainy (2009). [Dictionary of variants of proper names of north-western Ukraine]: uporyad. G.L. Arkushyn. Lytsk: Volyn. nats. un-t im. Lesi Ukrayinky. 372 s. [in Ukrainian].

16. Hudash, M.L. (1977). Z istorii ukrayinskoi antroponimii [From the history of Ukrainian anthroponymy]. К.: Nauk. dumka. 236 s. [in Ukrainian].

17. Chuchka, P.P. (1970). Antroponimiia Zakarpattia. Vstup ta imena: konspekt lektsii [Anthroponymy of Transcarpathia. Introduction and names: lecture notes]. Uzhgorod. 103 s. [in Ukrainian].

18. Chuchka, P.P. (2011). Slovyanski osobovi imena ukrayintsiv: istoryko-etymologichnyi slovnyk [Slavic personal names of Ukrainians: historical and etymological dictionary]. Uzhgorod: Lira. 432 s. [in Ukrainian].

19. Yashchuk, L.V. (2008). Antroponimiia ZHytomyrshchyny [Anthroponymy of Zhytomyr region of the 16th-17th centuries]: dys. ... kand. Philol. nauk. 10.02.01 - Ukrainska mova. Zhytomyr. 209 s. [in Ukrainian].

20. Lychuk, S. (2020). Theoretical and methodological principles of the research of national geographical lexis by Slavic and Ukrainian linguists (based on Ivano-Frankivsk Region, Ukraine). Acta onomastica LXI/1. 2020. Р. 136-152 [in Czech Republic].

Размещено на Allbest.ru

...