Словотвірні особливості праслов'янських соматизмів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Кафедра іноземних мов

Словотвірні особливості праслов'янських соматизмів

І.М. Приходько, к. філол. н., ст. викладач

С.В. Подпльота, д-р філос. пед., ст.викладач

Анотація

Установлено, що праслов'янська мова мала досить розгалужену систему найменувань частин тіла. Чимало соматизмів називали частини організму і людини, і тварини. До соматичної лексичної підсистеми включають такі великі групи номенів на позначення частин тіла людини і тварини, як: сомонімічні, остеонімічні, спланхнонімічні, ангіонімічні, міонімічні, сенсонімічні, неоплазмонімічні. Об'єктом вивчення є лексика на позначення частин тіла людини й тварини, зокрема найменування голови та її частин, шиї й тулуба, скелета й кісток, серцево-судинної та кровоносної системи, внутрішніх органів, м'язів, органів чуття людини і тварини, а також назви новоутворень, зафіксовані в пам'ятках різних стилів і жанрів та історичних словниках, що відображають лексику праслов'янського періоду.

Метою статті є здійснення словотвірного аналізу соматичних найменувань в історії української мови праслов'янської доби. Основними методами дослідження є описовий, порівняльно-історичний, структурний (компонентний). Опис соматичних найменувань провадиться за комплексною методикою, що об'єднує семантико-словотвірний та етимологічний аспекти дослідження. Авторами встановлено, що деривація соматичних найменувань у праслов'янській мові відбувалася двома шляхами: за допомогою морфологічного та семантичного способу словотворення.

Найпродуктивнішим з-поміж морфологічних способом словотворення соматичних найменувань дописемної доби була суфіксація, значно менш активною в деривуванні нових слів була конфіксація, префіксальний та композитний словотвір було репрезентовано поодинокими утвореннями. Особливістю дериваційної семантики соматизмів на теренах давньої Славії є те, що деякі форманти вже в дописемну добу втрачали демінутивне значення. Неморфологічні способи були представлені семантичною деривацією, коли соматизми творилися шляхом перенесення значення на основі подібності, що в подальшому заклало підвалини для формування значного пласту соматичної лексики.

Ключові слова: соматизм; сомонімічна лексика; остеонімічна лексика; спланхноніми; ангіонімічні назви; міонімічні найменування; сенсонімічна лексика; неоплазмоніми; лексико-семантична група; формант; дериват.

Annotation

Word-formation features of proto-slavic somatisms

I.M. Prykhodko, S.V. Podplota, Bogdan Khmelnytsky Melitopol State Pedagogical University (Ukraine).

The naming of body parts, acting as one of the most noticeable layers of vocabulary, which reflects the knowledge of native speakers about the world around them, and their idea of both their own body and the body of animals, is the subject of constant attention of linguists. In modern linguistics, as in the humanities in general, the anthropocentric approach to the separation of somatic vocabulary prevails, when only parts of the human body are included in body parts. However, such a view of the realm of the corporeal and, moreover, the understanding of the pair "somatic - mental" only as one that applies to a man, denies the corporeality (however, as well as the realm of the psyche) of other living organisms - animals. Therefore, we consider it appropriate to include the names of body parts of animals as somatic names.

The article found that the Proto-Slavic language had a fairly extensive system of names of body parts. Many somatisms called parts of the body of both humans and animals.

The somatic lexical subsystem includes such large groups of nouns to denote parts of the human and animal body, as: sonymic, osteonymic, splanchnonymic, angionimic, myonymic, sensonymic, neoplasmonimic. The object of study is the vocabulary to denote parts of the human and animal body, including the name of the head and its parts, neck and torso, skeleton and bones, cardiovascular and circulatory system, internal organs, muscles, human and animal senses, and also the names of neoplasms recorded in monuments of different styles and genres and historical dictionaries that reflect the vocabulary of the Proto-Slavic period. The purpose of the article is to carry out word-formation analysis of somatic names in the history of the Ukrainian language of the Proto-Slavic era.

The main research methods are descriptive, comparative-historical, structural (component) analysis. The description of somatic names is carried out according to a complex method that combines semantic-word-forming and etymological aspects of the study. The authors found that the derivation of somatic names in the Proto-Slavic language occurred in two ways: by morphological and semantic word formation. The most productive, among morphological, way of word formation of somatic names of the pre-written period was suffixation, much less active in derivation of new words was confixation, prefix and composite word formation was represented by single formations. The peculiarity of the derivational semantics of somatisms on the territory of ancient Slavia is that some formants already lost their diminutive meaning in pre-written times. Non-morphological methods were represented by semantic derivation, when somatisms were created by transferring meaning on the basis of similarity, which later laid the foundations for the formation of a significant layer of somatic vocabulary.

Prospects for the study are a more detailed analysis of the development and formation of somatic names in the dialects of the Ukrainian language, as well as the creation of principles for concluding a terminological basis of natural, including medical, sphere based on specific Ukrainian lexical material.

Key words: somatism; sonymic vocabulary; osteonymic vocabulary; splanchnonyms; angionimic names; myonymic names; sensonymic vocabulary; neoplasms; lexical-semantic group; formant; derivative.

Аннотация

И.М. Приходько, С.В. Подплета. Словообразующие особенности праславянских соматизмов

Установлено, что праславянский язык имел достаточно разветвленную систему наименований частей тела. Многие соматизмы называли части организма и человека, и животного. Соматическая лексическая подсистема включает такие большие группы номенов на обозначение частей тела человека и животного, как: сомонимические, остеонимические, спланхнонимические, ангионимические, мионимические, сенсонимические, неоплазмонимические.

Объектом изучения является лексика на обозначение частей тела человека и животного, в частности наименование головы и ее частей, шеи и туловища, скелета и костей, сердечно-сосудистой и кровеносной системы, внутренних органов, мышц, органов чувств человека и животного, а также названия новообразований, зафиксированные в памятках разных стилей и жанров и исторических словарях, отражающих лексику праславянского периода.

Целью статьи является осуществление анализа соматических наименований в истории украинского языка праславянского периода. Основными методами исследования являются описательный, сравнительно-исторический, структурный (компонентный). Описание соматических наименований производится по комплексной методике, объединяющей семантико-словообразующий и этимологический аспекты исследования. Авторами установлено, что деривация соматических наименований в праславянском языке происходила двумя путями: с помощью морфологического и семантического способа словообразования. Самым продуктивным среди морфологических способом словообразования соматических наименований дописьменного периода была суффиксация, значительно менее активной в деривировании новых слов была конфиксация, префиксальное и композитное словообразование были представлены единичными образованиями. Особенностью деривационной семантики соматизмов на территории древней Славии является то, что некоторые форманты уже в письменный период теряли деминутивное значение. Неморфологические способы были представлены семантической деривацией, когда соматизмы создавались путем переноса значения на основе сходства, что в дальнейшем заложило основы для формирования значительного пласта соматической лексики.

Ключевые слова: соматизм; сомонимическая лексика; остеонимическая лексика; спланхнонимы; ангионимические названия; мионимические наименования; сенсонимическая лексика; неоплазмонимы; лексико-семантическая группа; формант; дериват.

словотвірний морфологічний семантичний соматичний праслов'янський

Інтерес науковців до історико-лексикологічних студій був і залишається одним із найбільш пильних в аспекті уваги до лексичної системи української мови. Дослідники аналізують як весь словниковий склад української мови упродовж кількох періодів її розвитку [Німчук, 1983; Кисельов, 2005]), так і склад та джерела виникнення й поповнення різних лексико-семантичних груп, наприклад, релігійної [Бібла, 1997; Пуряєва, 2001], торговельної [Бойко, 1997; Гула, 2019], побутової [Крижко, 1997; Сібрук, 2011], юридичної [Паночко, 2013; Стецюк, 1999] та інших сфер.

Кожна мова відображає певний спосіб сприйняття та організації (концептуалізації) світу. Мовна картина світу формує тип ставлення людини до світу (природи, тварин, себе як елемента світу). Вона задає норми поведінки людини у світі, визначає її ставлення до світу. Значення, що виражаються в мові, складаються в єдину систему поглядів, колективну філософію, яка нав'язується як обов'язкова всім носіям мови.

Під мовною картиною світу нами розуміється сукупність образів, понять, стереотипів і символів, а також зв'язків і відносин, що історично склалися в повсякденній свідомості певного мовного колективу і відображають систему знань народу про навколишній світ за допомогою мовних засобів. У будь-якій національній картині світу людина посідає центральне місце. При аналізі проблеми буття людини у світі наукові дослідження неминуче стосуються питань її тілесного існування, тому тіло людини є об'єктом активного дослідження багатьох природних та гуманітарних дисциплін. Його вивчають анатомія та фізіологія, антропологія та біомеханіка, сексологія та гігієна, антропологія та психосоматика та ін. Інтерес сучасної гуманітаристики до різних аспектів тілесних проявів людини також дуже високий. І одну з провідних позицій у вивченні та описі «людини тілесної», зокрема у дослідженні соматизмів, займає лінгвістика.

Соматизм є важливою частиною мови, що являє собою значний фрагмент мовної картини світу. Ця група лексики має таку характерну особливість, як універсальність, оскільки вона може виступати як засіб опису інших фрагментів дійсності. Центральне становище соматизмів у будь-якій мовній картині світу пояснюється кількома причинами: антропоцентричною парадигмою людської свідомості; однаковістю тілесного устрою (необумовленістю його кліматичними, природними, територіальними умовами); здатністю тіла задавати параметри початкового виміру простору, виступати як інструмент виміру не тільки просторових, а й тимчасових величин.

У сучасній лінгвістичній науці, як і в гуманітаристиці загалом, панує антропоцентричний підхід до виокремлення соматичної лексики, коли до частин тіла зараховуються лише частини тіла людського. Однак такий погляд на сферу тілесного і, до того ж, розуміння пари «соматичний -психічний» лише як таке, що стосується тільки людини, заперечує тілесність (утім, як і сферу психіки) інших живих організмів - тварин. Тому до соматичних назв вважаємо за доцільне відносити й назви частин тіла тварин.

До соматичної лексичної підсистеми запропоновано включати такі великі групи номенів на позначення частин тіла людини і тварини: сомонімічні (загальносистемні, для називання тіла), остеонімічні (назви кісткової системи організму), спланхнонімічні (назви внутрішніх органів загалом), ангіонімічні (найменування елементів кровоносної системи організму), міонімічні (назви м'язів), сенсонімічні (найменування органів чуття), неоплазмонімічні (назви новоутворень на тілі чи в організмі людини і тварини). Така більш удокладнена класифікація соматичних найменувань дає змогу ретельніше підходити до з'ясування особливостей становлення й розвитку як лексико-семантичних груп соматизмів, так і окремих лексем, що, у свою чергу, заповнить лакуни у вивченні однієї з найпомітніших царин історичної лексикології української мови.

Найбільшу кількість упродовж усіх періодів розвитку української мови становили сомонімічні найменування. У праслов'янській мові іменники цієї семантики в кількісному плані майже рівномірно розподілялися за групами, служачи для позначення голови та її частин (*dud(ь)lo `морда тварини', *golva `голова', *golvica, *golvina `велика голова; баняк', *borda `борода, підборіддя', *иelo, *lъbъ, *liko / *likъ, *pyskъ `рот; обличчя, морда', *oboиьje `брови; око; очна впадина; скроня' тощо), тулуба та його частин (*tмlo, *рlъtь `тіло, шкіра', *br'uxo, *puzo, *dupa, *gozъ, *zadъ, *grodь, *pьrsь, *pьrsi `груди', *xvostъ, *popъ `кругла за- глибина або випуклість на животі людини чи тварини'), шиї та її частин (*љija, *vyja, *glъtъ `горло, глотка', *glъtъka, *gъrdlo, *gъrtanъ / *gъrtanь, *xolъka `частина шиї біля самого хребта', *volo, *volje `опух, зоб', *naљijьkъ `потилиця'), нижніх кінцівок та їх частин (*butъ `стегно, ляжка', *golenь `частина ноги від коліна до ступні', *gomolъka / *gomolьka `гомілка', *xodidlo `ступня, стопа', *xodul'a `ноги', *lapa `нижня частина ноги тварини', *noga, *pкta, *stopa, *lytъka, *jьkra / *jьkro `литка, ікра ноги').

Найменше реконструйовано, за нашими даними, найменувань верхніх кінцівок та їх частин (*pletje `плече', *ramo, *ramк `те саме', *roka, *desьnica `права рука', *klмљиa `клешня', *krilo, *kridlo та ін.). Формування основного фонду остеонімічної лексики почалося в праслов'янський період. Із-поміж реконструйованих найменувань аналізованої семантики найбільшу кількість становили назви кісткових з'єднань (*gъbeћь `суглоб', *gyиalъ `товста, міцна кістка', *soglobъ / *sъglobъ, *sostavъ, *kъlbъ `суглоб', *љиikokoltъka `кісточка'), дещоменше виявлено найменувань кісток та кісткової системи загалом (*bulyga `кістка', *kostь, *kostra, `скелет, кістяк', *kosturъ / *kostura `те саме'), атакож назв кісток голови (*љиelpa `щелепа', иernь / *иerno `те саме', *skula `вилиця' та ін.). Інколи на позначення якоїсь однієї части- ни скелета використовувалося кілька номенів. Наприклад, для називання хряща використовувалися іменники *dyxadlo, *xrкљиь, *xrкstъkъ / *xrкstъka, *xrкљиelь, *xroљиь, *xroљиalь тощо.

Основний арсенал найменувань внутрішніх органів людини і тварини був сформований у праслов'янську добу. Спланхноніми називали внутрішні органи загалом (*кtro `печінка', *duxadlo `свинячий пузир', *otroba, *kyla `грижа; пухлина', *иervo `черевна порожнина, живіт', *zelza `залоза'), органи травлення (*мdadlo `жувальний апарат у тварин', *xobotъ `хобот', *kъlba `порожнина шлунка; (свинячий) шлунок; нутрощі риби', *kyљьka `кишка', *ћelodъ `шлунок', *иernъ `корінний зуб, щелепа, ясна'), сечостатевої си- стеми (*grozidlo `вим'я свині', *кdro/*кdra `яєчко /про чоловічий статевий орган/', *dъbna `матка', *dojьka / *dojьkъ `груди; сосок', *loћesno `утроба матки, матка', *vymк `вим'я', *modo/*modъ `тестикула, яєчко', *dмloga /*dмtologa `матка; послід', *obplodьje `оболонка навколо плода' тощо), а також дихальні органи (*иerl'ustьn'a `жабра', *dyxadlo дихальний орган, легені, ніздря кита', *ћкbra `рот, паща; вилиця, щелепа').

Уже в праслов'янській мові група сенсонімічних найменувань семантично була розгалуженою, хоча кожна з підгруп за чисельністю була невеликою, а саме: назви органів зору (*bмloda `очі', *oko, *vмko `повіка', *zмnica `зіниця', *bмlъkъ, *bмlьmo `більмо'), органів слу- ху, нюху та смаку (*nosъ `ніс', *uxo `вухо'), найменування шкірного й волосяного (хутряного, шерстяного) покрову (*azьno `шкіра', *agnкtina `шкіра ягняти', bykovina `бичача шкіра', *griva, *skorupa `шкура'), назви рогового покрову шкіри - нігтів, кігтів (*nogъtь, *ratica, *rogъ, *bodidlo `ріг корови').

Аналіз реконструйованого матеріалу праслов'янських неоплазмонімів свідчить про те, що в дописемний період були сформовані основні їх лексико-семантичні групи, а саме: назви опухів та інших на(д)шкірних утворень, а саме: назви опухів та інших на(д)шкірних утворень (*butьca `опух, наріст', *gyra `шишка, жолвак', *katyљь `шишка, невеликий набряк; водянка', *mozolь, *puxorь), найменування прищів та наривів (*bloda `нечисті прищі', *bolкtjьka `чиряк', *иirъ, *иir'akъ, *bula`нарив, гнійник, шиш- ка', *gnojьnikъ `гнійний прищик'), іменники напозначення виразок та шрамів (*мzva `рана, виразка на шкірі', *vъldyrь `водянка'), назви новоутворень у внутрішніх органах людини чи тварини (*gъlma `пухир на кістках, м'язах'). З праслов'янської доби українська мова успадкувала окремі найменування новоутворень (пухиръ, гуля, гудз, мозоль, бородавка, прищ, болячка, вредъ, лишай, б?льмо). Проаналізовані писемні джерела давньорусько-українського та середньоукраїнського періодів розвитку української мови, окрім нечисленних успадкованих із праслов'янської мови назв б?льмо та вредъ, інших слів не засвідчують. Поповнюється група найменувань набряків, наривів, опухів та інших на(д)шкірних утворень (бубачка `нарив', ворокняк `гігрома', міховиця `киста', жовны, шкірняк, татарка `бородавка', гнойовик, гнояк, нарва, волосомор, лисинець `лишай'), дещо менше виявлено назв шрамів, рубців (шрам, басаман `смуга на тілі від удару', рубець) та пухлин усередині організму (нервозліпак, м'язак, ясеняк та ін.). У праслов'янський період виокремилася невелика група міонімів: це були головно назви серця та найбільш відомих давнім слов'янам м'язів, які в подальшому успадкували слов'янські мови (*goba `губа', *кzykъ, *agodica `сідниця', *sьrdьce, *ћila). У цей же період лише починала формуватися група ангіонімічних найменувань, яких, за нашими даними, реконструйовано зовсім небагато - *selzenь та варіант *sьlezena `селезінка'. Така невелика кількість міонімів та ангіонімів зумовлена, вочевидь, тим, що згадані ділянки організму людини і тварини медицина досить пізно почала вивчати.

Мета статті - здійснити докладний словотвірний аналіз соматичних найменувань в історії української мови праслов'янської доби.

Основні методи дослідження: описовий, порівняльно-історичний, структурний (компонентний) аналіз. Опис соматичних найменувань відбуватиметься за комплексною методикою, що об'єднує семантико-словотвірний та етимологічний аспекти дослідження.

Деривація соматичних найменувань у праслов'янській мові відбувалася двома шляхами: за допомогою морфологічного та семантичного способу словотворення. З-поміж морфологічних засобів найбільш продуктивним способом, за нашими даними, була суфіксація.

З огляду на частиномовну належність мотивувальних основ найбільш продуктивними в давньослов'янських дериваційних процесах іменника були дієслівні основи.

Значна кількість девербативів утворена за допомогою суфікса -lo та його похідних -i-dlo, -a-dlo, -slo, а саме: *dud(ь)lo `морда тварини' (< *duti `дути'); *gъrdlo, ћerdlo `горло' (пор. іє. *gu r-/*g u er- `пожирати, ковтати' + -tl- o, ћ в *ћerdlo - результат першої палаталізації), *xodidlo `ступня, стопа' (< *xoditi), *rilo `морда; ніс тварини' (< *riti); *bodidlo `ріг коро- ви' (< вербативна основа *bod- `бодати'), *мdadlo `жувальний апарат у тварин' (< *мdati), *dyxadlo `кадик, адамове яблуко' (< *dyxati), *duxadlo `свинячий пузир' (< *duxati `вдихати, нюхати'), *gybadlo `рухомий орган' (< *gybati), *иerslo `поперек, пояс, стегна, пах, статеві органи; перенісся' (< іє. *kert-slo-m < іє. *kert- `різати') тощо. Суфіксальні -ъ, -ь, -а, що стали підґрунтям для пізнішого виформування нульового суфікса [Білоусенко, 2016], до дієслівних основ приєднувалися досить активно, на- приклад: *globъ `очниця' (< *globiti `стискати; тиснути'); *glъtъ `горло, глотка' (< *glъtati `ковтати'); *butъ `стегно, ляжка' (< *butati, *butiti `штовхати'); *gnatъ `нога; гомілка; кістка; сідниці' (< *gneto, *gnesti `стискати, зминати, м'яти'), *xybъ `хребет' (спор. зі *skeu- `хапати'), *gyra / *gyr'a / *gyrъ / *gyrь `шишка, жолвак' (пор. *gyrati, *gyrіti `пхати, штовхати'), *jьzmetь `червоний висип на шкірі, запалення' (< *jьzmмtati `викидати'), *jьzorstь `нарост, опух' (< *jьzorsti `вирости'), *buta `шишка, наріст' (пор. *butati, *butiti `штовхати'), *bloda `нечисті прищі' (співвідн. з *blкdo, * blкsti `перелюбствувати'), *xyma / *xymъ `шия' (спор. з *xybъ `хребет', спор. зі *skeu- `хапати', -m- - варіант коре - невого -b-), *klкka / *klкkъ `скалічена рука або нога' (*klкkati, *klкиati `припадати на коліна; шкандибати') та ін.

Менше дериватів мали у своїй структурі суфікс -ьk-а / -ъk-a, наприклад: *babъka `зоб; глотка, гортань, горло' (пов'язане з bab- `набрякати'), *xolъka `частина шиї біля самого хребта' (<*xoliti `доглядати; стригти дуже коротко; лупцювати'), *klapъka `очне повіко' (< *klapati `хлопати'). Інші суфікси (-otъ / -ъtь, -anъ / -t-anь, -d-a, -j-ь, -ylь, - aиь, -men-, - ьmo, -uja тощо) приєднувалися до дієслівних основ рідко, а саме: *xobotъ `хобот' (< *xabati `штовхати, дути'), *kapъtь `кисть руки' (від дієслівної основи *kap- `хапати'), *gъrtanъ / *gъrtanь `гор- ло, гортань' (від іє. *g u r- /*g u er- `пожирати, ковтати'), *borda `борода, підборіддя' (пор. іє. Основу *bhar- `стирчати, видаватися'), *xrкљиь `частина організму, яка складається з пружної й твердої з'єднувальної тканини, хрящ' (*xrкstati / *xrкstмti `хрустіти'), *klмљиa `клешня' (< *klмskati `хлопати'), *иapьlь / *иapjь `кіготь' (< *иapati `хапати, виривати'), *bodyl `гомілка, стегно, берце; частина ноги від коліна до підйому; палець' (< *bosti, *bodo `бодати'), *иelo `верхня частина голови над очима, чоло' (< іє. *kelom < іє. *kel- `підніматися, вивищуватися'), *dymк `пах; лобкова кістка' (< *dymati `дути, надувати' з гаплологією *dy(ma-)- + -men), *bodьca `жало' (< *bosti, *bodo `бодати'),*иeklъ / *иeklь `ікло' (< *иekati `тикати, колоти'), *иervo `черевна порожнина' (пор. іє. основу *(s)ker- `різати', `шкіра'), *мdakъ `стравохід' (< *мdati `їсти'), *xobotъ `хобот; хвіст' (< *xabati `штовхати, дути'), *bolna `плівка між пальцями у водоплавних птахів; `шишка, опух на тілі людини' (спор. з іє. bhel- `набрякати, роздуватися'), *katyљь `шишка, невеликий на- бряк; водянка' (< *katati `рухати, пересувати округлий предмет, обертати його, змушу- ючи його ковзати по поверхні'), *bula `нарив, гнійник, шишка' (спор. з гот. uj- bбuljan `надувати'), *bмlьmo `більмо' (< *bмliti), *иeљuja, *иeљul'a, *иeљula `луска' (< *иesati, иeљo) та ін. Нечасто -ьk-а виступав паралельно з іншими формантами, наприклад, із суфіксами -ьcь або -аиь: *dojьka / dojьkъ `груди; сосок' та *dojьcь `сосок', *klepъka `вія' та *klepaиь `повіко; вії', що дає підстави говорити про їх конкурування вже у праслов'янську добу.

Частина праслов'янських десубстантивів, за нашими спостереженнями, утворені за до- помогою демінутивних суфіксів (-ъka/-ьka, -ica/-ika та -ъkъ/-ьkъ/-ьсь), які вже в мові давніх слов'ян могли втрачати модифікаційне демінутивне значення, наприклад: *gomolъka / *gomolьka `гомілка' (< *gomolа `конус'), *kaљьka `нутрощі комах' (< *kaљa `місиво; каша'), *brunьka `прищ на обличчі; опух на тілі людини' (від основи іє. походження bhrыnбm `за- родок у череві'), *иelъka `передня частина гриви коня, що спадає на лоба; чілка' (< *иelо), *bъrиьka `зморшка, складка' (< *bъrkъ `м'язисті волокна'), *golvica `голівка', *kl'uиica `клю- чиця' (< *kl'uka `гак, ручка дверей, дверний засув'), *bordavica `бородавка' (< *borda < *vorda `бородавка' < іє. *uerdh- `рости'), *kostica / *kostika `маленька кісточка; щиколотка', *kostrica / *kostrika `дрібна риб'яча кістка' (< *kostra `скелет, кістяк'), *иelnъkъ `щиколотка', *иelnьcь (обидва - демінутиви до *иelnъ). Інколи згадані форманти могли конкурувати і між собою, і з іншими афіксами, наприклад: *bordavica `бородавка' і *bordava `бородавка', *golvina `велика голова' і *golviљие, *golvъka / *golvъkъ `маленька голова'. З-поміж десубстантивів досить яскраво виокремлюється група іменників із суфіксом -ina, який у праслов'янську добу оформлював побіч з іншими й деривати зі значенням `м'ясо тварини'.

Семантика `шкіра тварини' в таких утвореннях була вторинною стосовно до участі згаданого суфікса в продукуванні нових слів зі значенням `шкіра тварини': *agnкtina `шкіра ягняти', *alovіиina / *alovиina `теляча шкіра', *xrьbьtina `хребет; спинна частина; м'ясо зі спини', *jarina `шерсть ягняти' від *jara / *jaro `весна'. Для розгляданого форманта характерною є також функція творення пейоративів, наприклад: *golvina `велика голова; баняк', *klмљиina `клешня', *gъrbina `спина' (`великий горб'), *golviљие, *nosiљие, *golvizna `неспівмірно велика голова, баняк'. Невластиву для праслов'янських соматизмів сему збірності могли або забезпечувати, або увиразнювати суфікси -ьje та -ina, а саме: *иervina `кишки, нутрощі' від *иervo суфіксальний -ina вже на праслов'янському етапі увиразнював сему збірності *bryvьje `брови'. Непродуктивними у функції деривування відіменникових соматизмів у дописемний період були як форманти, що могли бути досить активними у творенні лексем з іншою семантикою (-(i)vo, -uxъ, -kъ, -ъl-, -ьna, -tr-: *kalivo `задній прохід' (< *kalъ `бруд'), *kal'uxъ `кишки' (< *kalъ `бруд'), *кzykъ (спор. з д.-інд. jihvв, juhы `язик', походить, вочевидь, від *en-?hы- + -kъ), *gruzъlъ / *gruzъla `нарив, опух, набряк' (семантичний суфіксальний новотвір від *gruzъ `щебінь, бита цегла'), *klмљиьna `клешня' від *klмљиa `клешня', *кtro `печінка (й легені); нарив, опух' (< іє. *entro-m, де *en- - префікс `в', а -tr- - формант із про- сторово-компаративною функцією), так і уніфікси на кшталт -up(a) (*skorupa `шкаралупа' від *skor- `шкура' та уніфікса -up(a). Подекуди суфіксальні форманти, рано втративши функцію творення демінутивів чи, приміром, збірних найменувань, могли ставати надлишковими, а саме: *br'ustь і *br'ustьje `литка', *glъtъ і *glъtъka `горло, глотка', *klмљиa і *klмљиina `клешня' та ін. Частина дериватів могла мати подвійну - іменникову та дієслівну - мотивацію, наприклад: *glъtъka від *glъtati `ковтати' або від *glъtъ `горло, глотка', і в такому разі суфіксальний -k-а міг виступати надлишковим; *grozidlo `вим'я свині' від *groziti `наповнювати ва- гою' або від *grozь `вантаж'.

Не складала конкуренцію суфіксації, однак була помітною на тлі морфологічних засобів словотворення конфіксація, яка поставала, найімовірніше, здебільшого внаслідок лексикалізації прийменниково-відмінкових сполук. Майже всі виявлені деривати такого складу мали у своєму значенні чітку вказівку на локацію того, що називало вивідне слово. Така семантична структура була зумовлена характером пре- позитивних частин, що походили від прийменників, наприклад: *oboиьje `брови; око; очна впадина; скроня', *obustьje `місце навколо рота', *obuљьje `край вуха', *оbzobьje `щелепа', *оbzadьje `задня частина', *naљijьkъ `потилиця; нашийок', *navyjьkъ `загривок, потилиця' (< *na *vyja `шия'), *medjinoћьje `пах', *obиervьje `плівка навколо кишок, черевної порожни- ни', *obplodьje `оболонка навколо плода; про врожай'. Траплялися з-поміж таких утворень і похідні із синонімічними постпозитивними частинами, а саме: *obsьrdьjе та *obsьrdьcь `осердя, перикард - щільний мішок, у якому розташоване серце діафрагма'. Деад'єктиви були репрезентовані значно меншою кількістю дериватів і являли собою або суфіксальні, на базі прикметників, утворення, або ж, рідше, застиглі прикметникові форми, наприклад: *ajьиьnikъ `залоза на горлі худоби' від прикметникової основи *ajьиьn-, *dupa `зад' (< іє. dheup(b)- / dhoup(b)- `глибокий; улоговина'), *gozъ / *goza / *guzъ `зад' (продовжує іє. *gong-, *goug- `круглий'), *gliza `зоб; нарив, опух' (спор. із *glei-gh- та лит. gleiћщs, gliћщs `клейкий, слизовий').

Нерідко до прикметникових основ приєднувалися синонімічні суфікси, а саме: *gnojьnica та *gnojьnikъ `прищик, гнійник на обличчі, чиряк', причому в другому з наве- дених дериватів соматична семантика є вторинною, на відміну від *gnojьnica `прищик, гнійник на обличчі, чиряк', де значення частини людського тіла є основним; *bordavъka та *bordavica `бородавка'. Ад'єктиви могли виступати базою для творення цілих «соматичних гнізд», як це бачи- мо на прикладі лексем, що позначають око та його частини: *bмloda мн. `очі', *bмlъka `білок, очі', *bмlъkъ `очний білок'; *bмlikъ, *bмlivo `більмо'. Від інших частин мови найменування частин тіла чи організму людини або тварини продукувалися рідко, пор.: *кtreba / *кtrebъ / *otroba `утроба' (у *кdro виокремлюються кd- `усередині' + -tr-, а в *otroba - *o- <*on- `усередині'), *bolкtica та *bolкtjьka `нарив, прищ' від нейотованого прислівника *bolкt-. Спорадично в дописемний період соматичні найменування творилися шляхом осно- воскладання, наприклад: *иel'ustь `щелепа' (від *иelo `передня сторона чого-небудь фасад' та *ust- `рот, губа'), *dмloga / ?*dмtologa `матка; послід' (*dмto- та *loga-).

Помітна частина соматичних найменувань могла бути утворена неморфологічним способом, зокрема семантичним. Перенесення значення відбувалося на підставі подібності деривата до того, що було назване мотивувальним словом. Наприклад: agodica `вилиця; сідниця' від *agoda, яке набуло нової семантики `округла, випукла частина тіла', *киьmy `ячмінь (на оці)', *dъbna `камінь у жовчному пухирі' як додаткове значення до основного `відчуття болю в суглобах, кишківнику тощо', зумовленого зна- ченням етимологічно тотожного *dъbno `внутрішня (хвороба)', *kъlbъ `суглоб' (особли- во в пальця) та *kъlba / *kъlbъ `порожнина шлунка; (свинячий) шлунок; нутрощі риби', очевидно, з огляду на подібність форми цієї частини кісткової системи до колби - посудини з видовженою горловиною та ін.

Отже, найменування частин тіла, виступаючи одним із найпомітніших пластів лексики, що відображає і знання носіїв мови як про навколишній світ, і їхнє уявлення як про власний організм, так і про організм тварин, є предметом постійної уваги лінгвістів. Найпродуктивнішим з-поміж морфологічних способом словотворення соматичних найменувань дописемної доби була суфіксація (*dud(ь)lo `морда тварини', *globъ `очниця', *jьzmetь `червоний висип на шкірі, запалення', *bloda `нечисті прищі', *babъka `зоб', *xobotъ `хобот', *klмљиa `клешня', *dymк `пах; лобкова кістка', *bodьca `жало', *katyљь `шишка, невеликий набряк; водянка', *gomolъka `гомілка', *golvica `голівка', *xrьbьtina `хребет; спинна частина; м'ясо зі спини', *golviљие `велика голова', *bryvьje `брови'), значно менш активними в деривуванні нових слів була конфіксація (*oboиьje `брови; око; очна впадина; скроня', *naљijьkъ `потилиця; на- шийок', *obsьrdьcь `осердя, перикард - щільний мішок, у якому розташоване серце діафрагма'), префіксальний (*paznogъtь `копито') та композитний (*иel'ustь `ще- лепа') словотвір був репрезентований поодинокими утвореннями.

Особливістю дериваційної семантики соматизмів на теренах Давньої Славії є те, що деякі форманти уже в дописемну добу втрачали демінутивне значення. Неморфологічні способи були представлені семантичною деривацією, коли соматизми творилися шляхом перенесення значення на основі подібності, що в подальшому заклало підвалини для формування значного пласту соматичної лексики.

Перспективами дослідження є більш докладне вивчення розвитку й становлення соматичних назв у діалектах української мови, а також створення засад укладання термінологічної бази природничої, зокрема медичної, сфери з опертям на питомо український лексичний матеріал.

Список використаної літератури

1. Бібла, С.В. (1997). Склад, джерела і шляхи формування української церковної термінології (назви церковних чинів та посад). (Дис. канд. філол. наук). Інститут української мови НАН України, Київ.

2. Білоусенко, П.І. (2016). Теоретичні засади дослідження динаміки нульсуфіксальної деривації іменника. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, 1, 80-92.

3. Бойко, Л.П. (1997). Торговельна лексика запорозького козацького вжитку. (Дис. канд. філол. наук). Запорізький державний університет, Запоріжжя.

4. Гула, Л.І. (2019). Торговельно-економічна лексика української мови ХІУ-ХУШ ст. (Ав- тореф. дис. канд. філол. наук). Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця.

5. Кисельов, Р.Є. (2005). Лексика української мови в почаївських виданнях ХУШ - першої третини ХІХ ст. (Автореф. дис. канд. філол. наук). Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Київ.

6. Крижко, О.А. (1997). Розвиток семантики побутової лексики українських літописів кінця ХУІІ - початку ХУІІІ століття (назви їжі, напоїв, продуктів харчування). (Автореф. дис. канд. філол. наук). Бердянський державний педагогічний інститут ім. П.Д. Осипенка, Бердянськ.

7. Німчук, В.В. (1983). Праслов'янська лексика. В.М. Русанівський (Ред.), Історія української мови. Лексика і фразеологія (с. 15-28). Київ: Наукова думка.

8. Паночко, М.М. (2013). Розвиток української юридичної термінології в Західній Україні (1772-1918 рр.). (Автореф. дис. канд. філол. наук). Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Івано-Франківськ.

9. Пуряєва, Н.В. (2001). Формування української церковно-обрядової термінології (назви богослужбових предметів). (Дис. канд. філол. наук). Інститут української мови НАН України, Київ.

10. Сібрук, А.В. (2011). Структура та семантика назв прикрас (на основіпам'яток ХІ-ХІУ ст.). (Дис. канд. філол. наук). Національний авіаційний університет, Київ.

11. Стецюк, Б.Р. (1999). Юридична лексика кримінально-процесуального права Гетьманщини. (Автореф. дис. канд. філол. наук). Запорізький державний університет, Запоріжжя, 19 с.

References

1. Bibla, S.V. (1997). Sklad, dzherela i shliakhy formuvannia ukrains'koi tserkovnoi terminolohii (nazvy tserkovnykh chyniv ta posad). Diss. kand. filol. nauk [Composition, sources and ways of formation of Ukrainian church terminology (names of church ranks and positions). Cand. philol. sci. diss.]. Kyiv, 215 p.

2. Bilousenko, P.I. (2016). Teoretychni zasady doslidzhennia dynamiky nul'sufiksal'noi deryvatsii imennyka [Theoretical bases of research of dynamics of null-suffix derivation of a noun]. VisnykZaporiz'koho natsional'noho universytetu. Filolohichni nauky [Bulletin of Zaporizhzhia National University. Philological Sciences], vol. 1, pp. 80-92.

3. Boyko, L.P. (1997). Torhovel'na leksyka zaporoz'koho kozats'koho vzhytku. Diss. kand. filol. nauk. [Trade vocabulary of Zaporozhian Cossack use. Cand. philol. sci. diss.]. Zaporizhzhia, 160 p.

4. Hula, L.I. (2019). Torhovel'no-ekonomichna leksyka ukrains'koi movy XIV-XVIII st. Avtoref. diss. kand. filol. nauk [Trade and economic vocabulary of the Ukrainian language 14-18 centuries. Extended abstract of cand. philol sci. diss.]. Vinnytsia, 19 p.

5. Kyselyov, R.Ye. (2005). Leksyka ukrains'koi movy v pochaivs'kykh vydanniakh XVIII - pershoi tretyny XIXst. Avtoref. diss. kand. filol. nauk [Vocabulary of the Ukrainian language in Pochaiv editions of the 18^th - the first third of the 19^th century. Extended abstract of cand. philol sci. diss.]. Kyiv, 257 p.

6. Kryzhko, O.A. (1997). Rozvytok semantyky pobutovoi leksyky ukrains'kykh litopysiv kintsia XVII - pochatku XVIII stolittia (nazvy izhi, napoiv, produktiv kharchuvannia). Avtoref. diss. kand. filol. nauk [Development of semantics of household vocabulary of Ukrainian chronicles of the end of the 17^th - beginning of the 18^th century (names of food, drinks, food). Extended abstract of cand. philol sci. diss.]. Berdyansk, 17 p.

7. Nimchuk, V.V. (1983). Praslov'ians'ka leksyka [Proto-Slavic vocabulary]. In V.M. Rusanivsky (ed.). Istoriya ukrains'koi movy. Leksyka i frazeolohiya [History of Ukrainian. Vocabulary and Phraseology]. Kyiv, Naukova dumka Publ., pp. 15-28.

8. Panochko, M.M. (2013). Rozvytok ukrains'koiiurydychnoi terminolohii vZakhidnij Ukraini (1772-1918 rr.). Avtoref. diss. kand. filol. nauk. [Development of Ukrainian legal terminology in Western Ukraine (17721918). Extended abstract of cand. philol sci. diss.]. Ivano-Frankivsk, 20 p.

9. Puriaieva, N.V. (2001). Formuvannia ukrains'koi tserkovno-obriadovoi terminolohii (nazvy bohosluzhbovykh predmetiv). Diss. kand. filol. nauk [Formation of Ukrainian church-ritual terminology (names of liturgical subjects). Cand. philol sci. diss.]. Kyiv, 234 p.

10. Sibruk, A.V. (2011). Struktura ta semantyka nazv prykras (na osnovi pam'iatok XI-XIVst.). Diss. kand. filol. nauk [Structure and semantics of jewelry names (based on monuments of the 11-14 centuries). Cand. philol sci. diss.]. Kyiv, 266 p.

11. Stetsiuk, B.R. (1999). Yurydychna leksyka kryminal'no-protsesual'noho prava Het'manschyny. Avtoref. diss. kand. filol. nauk [Legal vocabulary of criminal procedure law of the Hetmanate. Extended abstract of cand. philol sci. diss.]. Zaporizhzhia, 19 p.

Размещено на allbest.ru