Лінгвометодичні основи фоностилістичного аналізу тексту

Размещено на http://allbest.ru

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Лінгвометодичні основи фоностилістичного аналізу тексту

Галина Руда, аспірантка кафедри української мови,

літератури та методики навчання

Глухів, Сумська область, Україна

Анотація

У статті йдеться про особливості виконання фоностилістичного аналізу тексту. Автором зазначено, що мовно-наскрізним у структурі й системі української мови є фоностилістичний субрівень, він і становить основу виникнення такої лінгвістичної науки, як фоностилістика, що оперує широким спектром стилістичних засобів фонетики. Дослідити повно або частково фоностилістичний інструментарій дає змогу фоностилістичний аналіз тексту.

Визначено, що фоностилістичний аналіз твору - це самостійний аналіз або один зі складників мовного аналізу тексту, в процесі якого поглиблено, докладно досліджуються всі фонетичні засоби сегментного і суперсегментного (просодичного) рівнів художнього увиразнення тексту, а саме: евфонічні фігури накопичення (звукові, словесні, фразові повтори); фігури уникнення; засоби милозвучності української мови; какофонія (немилозвучність); звуковий символізм; просодичні засоби текстової організації (інтонаційна структура: ритм, паузація, темп, тембр, мелодика, динаміка; стилістичні властивості коливань словесного наголосу; римування), спостереження за функціонуванням яких сприятиме глибшому усвідомленню й розкриттю ідейного-тематичного задуму автора, образного й естетичного змісту, загального художнього призначення.

Встановлено мету, завдання, об'єкт, предмет фоностилістичного аналізу. Представлено розгорнуту схему-алгоритм виконання фоностилістичного аналізу художнього тексту. Здійснено спробу з'ясувати лінгвометодичні основи фоностилістичного аналізу тексту, зокрема акцентовано увагу на етапах, принципах, формах, методах і прийомах фоностилістичної роботи.

Зазначено, що оволодіння методикою фоностилістичного аналізу тексту учнями старшої ланки, а саме профільного рівня, є важливим складником у формуванні їх ключової (спілкування державною мовою) та предметних (мовна, мовленнєва, комунікативна) компетентностей.

Ключові слова: лінгвостилістичний аналіз тексту, фоностилістика, фоностилістичний аналіз, алгоритм фоностилістичного аналізу тексту, принципи, форми, методи фоностилістичного аналізу.

Abstract

The lingo-methodical fundamentals of phonostylistic text analysis

Halyna Ruda, Postgraduate Student at the Department of Ukrainian Language, Literature and Methodology of Education of Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University (Hlukhiv, Sumy region, Ukraine)

In the present study pointed out that phonostylistic text analysis is an independent analysis or one of the components of linguistic analysis of the text, which detailed investigates all phonetic means ofsegmental (sounds) and suprasegmental (prosodic) levels such as: euphonic repetition figures (sound, verbal, phrase repetitions); avoidance figures; euphonious means of the Ukrainian language; cacophony (dissonance); sound symbolism; prosodic means of a text organization (intonation structure: rhythm, pause, tempo, timbre, melody, dynamics; stylistic characteristics offluctuations of verbal accent; rhyming). Phonostylistics analysis studies the way phonetic units, both segmental and suprasegmental, are used in the text to reveal the author's ideas and themes, characteristic and aesthetic content, general artistic purpose.

The purpose, task, object, subject of phonostylistic analysis is defined. A detailed scheme-algorithm for execution of artistic text phonylistic analysis is presented. The article is connected with lingo-methodical fundamentals of the phonostylistic text analysis, namely with stages, principles, forms, methods and techniques of phonostylistic work.

It is mentioned that mastering the methodics of phonostylistic text analysis by senior students of profile level is an important component of forming their key (communication in the official language) and subject (linguistic, speech, communicative) competencies.

Key words: linguostylistic analysis of a text, phonostylistics, phonostylistic analysis, algorithm ofphonostylistic text analysis, principles, forms, methods of phonostylistic analysis.

Вступ

Постановка проблеми. Фоностилістика зародилася на стику науки про звукову будову мови і стилістики, основними її завданнями є вивчення стилістичних можливостей сегментних і суперсегментних фонетичних засобів, зумовлених лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами для фонетичної організації творів різних стилів мовлення; встановлення фоносемантичних зв'язків між словами в тексті; евфонічних характеристик української мови, а також явищ поетичної фонетики.

Визначення фоностилістики як дисципліни, що розглядає закономірності функціонування фонетичних засобів у різних сферах і ситуаціях спілкування, надає їй і статусу самостійності, робить складником лінгвостилістики.

Не буде новим сказати, що у філології є різні підходи до вивчення тексту з притаманними їм напрямами й розборами. Лінгвістична методологія налічує низку методів лінгвостилістичного аналізу - «сукупність різних прийомів аналізу тексту (і його мовних засобів), за допомогою яких у стилістиці формуються знання про закономірності функціонування мови в різних сферах спілкування» (Данилевська, 2011: 221).

Вагоме значення для наукового опису текстової організації має лінгвостилістичний аналіз тексту (номінативні еквіваленти: лінгвістичний, стилістичний, семантико-стилістичний, стилістичний аналіз тексту за мовними рівнями, функціонально-стилістичний), метою якого є характеристика мовного потенціалу в системі тексту відповідно до інформаційного, інтелектуального, ідейно-тематичного, емоційно-естетичного та образного змісту.

На думку авторів «Стилістики української мови», зазначений метод дав змогу виділити та описати стилістичні ресурси, засоби всіх рівнів української мови, охарактеризувати основні функціональні стилі, скласти типовий інвентар кожного функціонального стилю, а також визначити мовосвіт великої кількості художніх творів різних періодів історії української літератури (Мацько, 2003: 14).

Чинною програмою з української мови для учнів 5-9 класів передбачено вивчення трьох основних структурних мовних компонентів: фонетики, лексики та граматики, а також ознайомлення із загальними відомостями про стилі мовлення, у 10-11 класах - поглиблення знань про функціонально-стилістичну систему.

Зокрема, у старшій ланці профільного рівня одним із завдань є розкриття стилістичних ресурсів одиниць фонетичного, лексичного, фразеологічного, словотворчого, морфологічного рівнів мовної системи та їх виражальних засобів; формування стійких ритмомелодійних умінь і навичок (Програма з української мови, 2017). Вимогами ж до рівня підготовки випускників є вміння виконувати всі види мовного аналізу, лінгвістичний аналіз навчально-наукових, ділових, публіцистичних, розмовних, художніх текстів (Програма з української мови, 2017).

У 10-му класі профільного рівня в розділі «Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему» передбачено вміння визначати учнем стилістичні засоби фонетики в текстах. Досягти зазначеного дасть змогу такий рівень лінгвостилістичного аналізу тексту, як фоностилістичний.

Аналіз досліджень. Різні аспекти вивчення та аналізу тексту стали предметом дослідження багатьох науковців, серед них - як зарубіжні (Л. Щерба, В. Виноградов, Н. Хомський, Е. Бенвеніст, М. Бахтін, Г. Степанов, І. Гальперін, З. Тураєва, Л. Новиков, Н. Купіна, М. Шанський, Л. Бабенко, Н. Болотнова, Н. Ніколіна), так і вітчизняні (Т. Беценко, А. Загнітко, Т. Єщенко, О. Калита, І. Кочан, М. Крупа, Н. Мазур, О. Линтвар, О. Чистякова, Л. Шевченко, Т. Шевчук, Л. Шулінова та інші).

Науково-методичні аспекти проблеми аналізу тексту представлені в напрацюваннях І. Ковалика, Л. Мацько, О. Сидоренко, М. Плющ, З. Тарланова, Н. Дащенко, Н. Белової, Л. Новикова та інших.

У контексті нашого дослідження особливої теоретико-практичної уваги набувають наукові розвідки Т. Беценко щодо системи аналізу фоностилістичних компонентів текстової організації твору та З. Бакум - щодо методичних засад навчання фоностилістики.

Актуальними є питання упорядкування методологічної бази до здійснення фоностилістич- ного аналізу тексту та особливостей її реалізації в навчальному процесі. З огляду на це метою нашої публікації є опис лінгвометодичних основ виконання зазначеного аналізу.

Виклад основного матеріалу

Як відомо, лінгвостилістичний аналіз тексту - це водночас і самостійний вид аналізу тексту, і складник комплексного філологічного аналізу тексту, який є «однією із найскладніших та водночас найнеобхідніших інтелектуальних операцій, яку необхідно практикувати у процесі навчання мови та літератури» (Беценко, 2012: 29).

Зауважимо, що лінгвостилістичний аналіз - це детальний, поглиблений аналіз будь-якого тексту як продукту мовно-розумової діяльності людини із застосуванням лінгвістичних методів і прийомів, розгляд елементів його мовної організації, а саме характеристика мовних засобів усіх рівнів щодо їх ролі і функцій у визначенні ідейно-тематичного змісту, у створенні емоційно-оцінного смислу (Плющ, 2004: 314; Данилевська, 2011: 195; Беценко, 2017: 240; Чистякова, 2016).

Треба враховувати, що кожен мовний рівень або субрівень є потужним засобом для творення структурно-смислової єдності тексту, реалізації комунікативної спрямованості та цільової настанови, вираження ідейного змісту, світоглядної та естетичної позиції автора.

На окрему увагу заслуговує фоностилістичний субрівень як мовно-наскрізний у структурі й системі української мови, який поєднує в собі особливості основних форм існування мови - усної і писемної, або звуковимовленої і буквозображеної, створює «партитурний зв'язок» між явищем і звуком, який безпосередньо спонукає виражати, передавати, аналізувати свої емоції у процесі говоріння, слухання, читання, письма. Особливості цього рівня склали основу виникнення такої лінгвістичної галузі, як фоностилістика.

Саме фоностилістика з її бінарним спрямуванням (з одного боку, досліджує функції звукового ладу мови, засоби увиразнення мовлення через звукову комбінаторику, дистрибуцію; з іншого - стилістичні особливості акцентології, інтонації, вимови; характеристики стилів мови і мовлення) відображає національні особливості української мови: повнозвучність, дзвінкозвучність, милозвучність, мелодійність, характеризує лексику щодо її стилістичної приналежності.

Фоностилістичний інструментарій мови також становлять лексеми, фонетичні слова з оцінними характеристиками понять і реалій; мовні одиниці, що створюють не лише лексико-семантичні, а й стилістичні протиставлення; характеризуються здатністю нарощувати конотативні ознаки навколо денотативних; арсенал граматичних засобів, варіантів граматичних форм, синтаксем, що створюють різні стилістичні ефекти.

Відповідно, повно або частково зазначений спектр фоностилістичних засобів дасть змогу здійснити фоностилістичний аналіз тексту.

Варто зазначити, що аналіз текстів різних функціональних стилів має також відмінні специфічні особливості і найбільш повно в сучасній лінгвостилістиці представлені прийоми, що застосовують у дослідженнях художнього тексту (Богдан, 2011: 14).

Адже художній стиль є найпотужнішим щодо вживання широкого арсеналу мовних засобів, у ньому представлені всі типи мовлення, тому аналіз мовного рівня на прикладі тексту художнього твору дасть змогу ознайомитися з усіма його лінгвістичними характеристиками, які потім використовують інші стилі.

Фоностилістичний аналіз художнього твору - це самостійний аналіз або один зі складників мовного аналізу тексту, в процесі якого розглядається система звукової організації, прийоми її використання, з'ясовуються стилістичні функції фонетичних елементів мови, роль звукового рівня в моделюванні образності художнього твору, досягненні естетичної функції.

Т. Беценко визначила мету, завдання й запропонувала алгоритм здійснення фоностилістичного аналізу художнього тексту. Зокрема, його метою дослідниця вбачає з'ясування специфіки звукової організації, а саме розгляд фонічних елементів як ефективного засобу образного кодування інформації та естетичного впливу на процес сприймання повідомлюваного. Досягнення мети зазначеного аналізу художнього тексту можливе у разі розв'язання завдань: осмислити специфіку фонічного рівня організації тексту в системі художньо-образного континууму; встановити факти милозвучності/немилозвучності текстової організації на звуковому рівні; охарактеризувати засоби милозвучності/немилозвучності, обґрунтувати їхню роль у системі образотворення; з'ясувати стилістичні функції звукопису; виявити явища звукового символізму, пояснити роль звукосимволів як мовнообразних текстових одиниць з погляду їхньої семантики, естетики, поетичних функцій тощо; описати звукообрази, специфіку їхньої реалізації та естетичного впливу; дослідити значення фонічних засобів для вираження основної думки і створення відповідної настроєвості (загальної емоційної тональності твору); розглянути просодичні засоби як суперсегментні одиниці фонічної організації тексту в єдності з іншими його фонетичними та нефонетичними елементами; цілісно подати фонічний рівень мовнообразної організації твору, що разом з іншими засобами формує естетику його словесної матерії (Беценко, 2014: 33).

Об'єктом фоностилістичного аналізу вбачаємо звукову організацію тексту як ефективний засіб творення змістово-фактуального, підтекстового, емоційного, оцінного матеріалу, предметом - аналіз фонетичних мовних одиниць, що розкривають авторський задум, створюють внутрішнє враження, естетичний ефект у читача.

Отже, фоностилістичний аналіз художнього тексту - це поглиблене, докладне дослідження всіх функцій фонетичних засобів сегментного і суперсегментного (просодичного) рівнів художнього увиразнення тексту, а саме: евфонічних фігур накопичення (звукові, словесні, фразові повтори); фігур уникнення; засобів милозвучності української мови; какофонії (немилозвучності); звукового символізму; просодичних засобів текстової організації (інтонаційна структура: ритм, паузація, темп, тембр, мелодика, динаміка; стилістичні властивості коливань словесного наголосу; римування), спостереження за функціонуванням яких сприятиме глибшому усвідомленню й розкриттю ідейного-тематичного задуму автора, образного й естетичного змісту, загального художнього призначення.

Окремо зупинимося на алгоритмі здійснення досліджуваного нами аналізу. З опертям на зразок фоностилістичного аналізу, представленого Т. Беценко (Беценко, 2014), та з урахуванням особливостей різних видів аналізів тексту пропонуємо розгорнуту схему-алгоритм фоностилістичного аналізу художнього тексту:

I. Виразне читання тексту (правильне інтонування, наголошення, виділення пауз).

II. Екстралінгвістичні характеристики тексту:

1) стиль і підстиль тексту; жанр; автор і адресат;

2) сфера спілкування; ситуація, на яку орієнтований текст. Основні функції тексту. Чинник адресата. Тип мислення. Вид мовлення: монолог, діалог, полілог. Форма мовлення: усна, письмова; тип мовлення: розповідь, опис, роздум;

3) тема, ідея тексту. Мотиви. Образ автора. Мета текстової діяльності. Індивідуально-авторські стилістичні особливості тексту.

III. Лінгвістичні характеристики тексту: фоностилістичні особливості тексту: щодо їх значення у висвітленні ідейно-тематичного змісту, у створенні емоційно-оцінного смислу, творенні образної системи:

1) стиль і варіант вимови: високий, нейтральний, розмовний, просторічний;

2) встановлення наявності чи відсутності в тексті евфонічних фігур накопичення (звукових, словесних і фазових засобів), що мають стилістичне значення;

3) характеристика засобів милозвучності:

а) евфонічні чергування голосних і приголосних звуків;

б) вимовна легкість (повноголосся, подовження, спрощення);

4) звукопис тексту: асонанс, алітерація, анафора, епіфора, ономатопея та її різновиди: фономімесис, ономатофонія, фонопоея;

5) стилістичні функції звукопису:

а) виразово-зображувальна функція;

6) смислова функція;

в) композиційна функція;

б) словесні і фразові композиційні повтори (плеонастичні: анафора, епіфора, кондублікація, редуплікація, епімона, епанадиплозис чи епанафора, стик; анепіфора, анастрофа, симплока, епізевксис, синтаксичний психологічний, образний паралелізм, ампліфікація, градація), їх стилістичні функції;

7) словесні і фразові некомпозиційні повтори: полісиндетон, плеоназм, тавтологія, їх різновиди: загальномовний, фольклорний; парехеза, або етимологізація; парономазія, оказіональні асоціативні зв'язки; традукція, анаграма; їх стилістичні функції;

8) фігури уникнення: ліпофонія, асиндетон, еліпс, силепс. Анаколуф;

9) какофонія і її стилістичні функції в тексті;

10) характеристика звукообразу;

11) звуковий символізм у тексті;

12) характеристика просодичних засобів текстової організації: наголос та інтонування (інтонаційне оформлення, специфіка мелодики, динаміки, ритму, пауз, темпу і тембру мовлення; стилістичні властивості коливань словесного; фразовий, логічний наголос); римування;

13) значення фонічних засобів для вираження основної думки та створення відповідної емоційної тональності твору.

Необхідно зазначити, що оволодіння методикою фоностилістичного аналізу тексту учнями старшої ланки, а саме профільного рівня, є важливим складником у формуванні їхньої ключової (спілкування державною мовою) та предметних (мовна, мовленнєва, комунікативна) компетентностей.

Методика виконання фоностилістичного аналізу має на меті сформувати в учнів розуміння лінгвістичної сутності і закономірностей функціонування стилістичних ресурсів фонетики, уміння визначати їх ідейно-естетичну роль, враховуючи їх виражальні можливості. Такий аналіз - це інтелектуально-творча, дослідницька робота, виконання якої сприятиме оволодінню умінь сприймати, розглядати, зіставляти фонетичні засоби, прийоми організації мовлення сегментного і суперсегментного рівнів, коментувати їх відповідно до сфери й ситуації спілкування, функціонального стилю літературної мови, типу мовлення, ідейного змісту, естетичної функції. лінгвометодичний фонетичний звуковий текст мова

Виклад матеріалу має спиратися на знання, здобуті учнями в процесі вивчення найважливіших відомостей з орфоепії, фонетики, стилістики, фоностилістики та фоносемантики, що дасть змогу учням чітко окреслити фоностилістичний інструментарій.

Отже, фоностилістичний аналіз тексту допомагає осмислити, уточнити, поглибити, закріпити й систематизувати знання учнів про стилістичні фонетичні засоби, тому такий вид роботи використовується на етапах застосування знань, формування умінь і навичок, закріплення вивченого (повторення) та узагальнення й систематизації.

Зазначена поетапна робота разом із доцільним добором методів, форм і прийомів та реалізацією загальнодидактичних та лінгводидактичних принципів сприяють успішному та свідомому засвоєнню навчального матеріалу, формуванню умінь і навичок здійснення фоностилістичного аналізу тексту.

Фоностилістичний аналіз художнього тексту має ґрунтуватися на загальнодидактичних (науковість, систематичність і послідовність, наступність, перспективність, зв'язок мовної теорії з мовленнєвою практикою, інтеграція традиційних та інноваційних технологій навчання, наочність, доступність, активна пізнавальна діяльність, демократизація і гуманізація) та лінгводидактичних принципах (стильова і жанрова належність тексту, лінгвістична усвідомленість, стилістична диференціація, взаємозалежність мови і мислення, екстралінгвістичний, текстоцентризму, принцип доцільного використання стилістичного потенціалу фонетичних одиниць та правил евфонії в мовленні, вивчення мови на синтаксичній основі).

Досліджуваний аналіз здійснюється за класної форми навчання, що може охоплювати індивідуальну, парну, колективну (групову, фронтальну) види роботи. Крім того, можна провести заняття у формі фоностилістичної гри, фоностилістичної дискусії, інтерактивного фоностилістичного практикуму.Навчити учнів виконувати фоностилістич- ний аналіз допоможуть такі методи і прийоми навчання, як-от: бесіда, метод вправ, робота з текстом, таблицями, схемами, навчальними картами, самостійна робота тощо. Ґрунтовне фоностиліс- тичне дослідження можливе за умови послуговування такими методами, як: фоностилістичне спостереження, фоностилістична дистрибуція, фоностилістичне диференціювання фонічних, словесних, фразових засобів, семантико-стилістичний метод, зіставно-стилістичний метод (для поетичних художніх текстів).

На етапі застосування знань стилістичних засобів фонетики, формування умінь і навичок здійснювати фоностилістичний аналіз тексту доцільною буде колективна організаційна форма діяльності через фронтальну взаємодію, що полягатиме в спільній роботі учнів над текстом із визначення евфонічних фігур накопичення, уникнення, явищ какофонії, їх стилістичних функцій, обговорення, порівняння під керівництвом учителя.

Роботу над закріпленням знань та їх систематизацією можна організувати у формі групової, парної чи індивідуальної діяльності, поєднуючи їх із традиційними та інтерактивними методами: робота в парах, робота в групах, ротаційні трійки, «Карусель», «Акваріум», «Метод Прес», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка» тощо. Групова взаємодія допоможе організувати спільну роботу учнів над аналізом тексту або декількох текстів чи їх фрагментів відповідно до алгоритму або його складових частин. Наприклад, утвореним групам, парам можна дати конкретні завдання до одного тексту: з'ясувати стилістичні функції звукопису, словесних і фразових композиційних і некомпозиційних повторів, фігур уникнення; охарактеризувати просодичні засоби текстової організації або дослідити звуковий кольоровий і понятійний аспекти тощо. Зазначені завдання можна спроєктувати і на фоностилістичному дослідженні різних текстів як одного автора, для визначення його індивідуально-творчої манери відображення художнього змісту, так і різних з метою з'ясування ролі фоностилістичних засобів у творенні звукообразу, загальної емоційно-експресивної тональності тексту.

Одним із важливих методів узагальнення і систематизації фоностилістичних знань та компетентностей їх дослідження в текстах є самостійна робота учнів, що постає як креативне дослідницьке завдання для з'ясування стилістичного потенціалу фонетичних мовних засобів. Вона може реалізуватися як у груповій, так і в індивідуальній організаційній формі навчальної діяльності. З метою повторення, поглиблення і систематизації знань, формування практичних умінь і навичок застосовуються тестові завдання.

Завершальним етапом роботи над дослідженням фонетичних засобів тексту є контроль - перевірка рівня засвоєння учнями знань, сформованості фоностилістичних здатностей. За формами організації контроль можна здійснювати усно чи письмово, в індивідуальній, груповій і фронтальній формах, використовуючи такі методи, як усне опитування, робота з текстом, тестування, самостійна робота, взаємоперевірка і самоперевірка робіт з обговоренням результатів. Зауважимо, що методика фоностилістичного аналізу тексту, художнього зокрема, може здійснюватися на прикладі прозового, поетичного або драматичного твору. Якщо прозовий твір великий за обсягом, то є необхідність поділити його на корпуси, порівняно завершені уривки, де можна простежити ідейний намір автора. Крім того, фонетичне дослідження може бути повним, комплексним чи частковим, виконуватиметься усно чи письмово, заздалегідь продумано.

Висновки

Дослідити стилістичні ресурси мови, і фонетики зокрема, з позицій їх функціонального навантаження відповідно до ідейно-тематичного задуму, образного й естетичного змісту тексту, дає можливість виконати лінгвостилістичний аналіз тексту, що сприяє формуванню в учнів уміння розглядати текст у єдності форми, змісту, цільової настанови та мовного оформлення.

На нашу думку, розгляд фоностилістичного рівня тексту може бути як самостійним видом аналізу, так і складником лінгвістичного, стилістичного, лінгвостилістичного чи комплексного філологічного аналізу.

Ми дійшли висновку, що фоностилістичний аналіз тексту - це ефективний засіб формування мовної, мовленнєвої та комунікативної компетентностей учнів старшої школи профільного рівня. Такий вид аналізу дає змогу «навчитися відчувати тканину твору саме як звуковий організм, що означає навчитися читати, розуміти та інтерпретувати його основну думку вже на рівні слухового сприйняття» (Беценко, 2014: 33).

Перспективи подальших розвідок убачаємо в розробленні відповідних завдань, вправ, спрямованих на формування фоностилістичної компетентності як майбутніх учителів української мови і літератури, так і учнів.

Список використаних джерел

1. Беценко Т П. Актуальні питання філологічного аналізу художнього тексту. Українська література в загальноосвітній школі. 2012. № 3. С. 24-29.

2. Беценко Т. П. Види аналізу художнього тексту. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2017. № 64. Ч. ІІ. С. 239-244.

3. Беценко Т. П. Фоностилістичний рівень філологічного аналізу художнього тексту. (На прикладі поезії Павла Тичини «О панно Інно...»). Дивослово. 2014. № 2. С. 32-36.

4. Богдан С. К. Методи й методика лінгвостилістичних досліджень: методичні рекомендації для слухачів і керівників секції української мови. Луцьк, 2011. 28 с.

5. Мацько Л. І. Методологія і методи стилістики. Стилістика української мови : підручник / ред. Л. І. Мацько. Київ : Вища школа, 2003. С. 11-20.

6. Плющ М. Я. Лінгвістичний аналіз тексту. Українська мова: Енциклопедія. Київ : Українська енциклопедія, 2004. С. 314.

7. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 10-11 класи (філологічний напрям, профіль - українська філологія). URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna- serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv (дата звернення: 17.12.2019).

8. Стилистический энциклопедический словарь русского языка / под. ред. М. Н. Кожиной. 2-е изд., испр. и доп. Москва : Флинта; Наука, 2011. 696 с.

9. Чистякова О. С. Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 2016. Вип. 60. С. 297-299.

References

1. Betsenko, T. P (2012). Aktualni pytannia filolohichnoho analizu khudozhnoho tekstu. [Pressing questions of the philological analysis of the artistic text]. Ukrainska literatura v zahalnoosvitnii shkoli, 3, 24-29 [in Ukrainian].

2. Betsenko, T. P (2017). Vydy analizu khudozhnoho tekstu. [Types analysis of literary text]. Visnykof Lviv University. Series Philology. 64 (ІІ), 239-244 [in Ukrainian].

3. Betsenko, T. P (2014). Fonostylistychnyi riven filolohichnoho analizu khudozhnoho tekstu. (Na prykladi poezii Pavla Tychyny “O panno Inno...”). Dyvoslovo, 2, 32-36 [in Ukrainian].

4. Boghdan, S. K. (2011). Metody y metodyka linhvostylistychnykh doslidzhen: metodychni rekomendatsii dlia slukhachiv i kerivnykiv sektsii ukrainskoi movy [Methods and methodology of linguistic and stylistic research: methodological recommendations for listeners and leaders of the Ukrainian language section]. Lutsk [in Ukrainian].

5. Matsko, L. I. (2003). Metodolohiia i metody stylistyky [Methodology and methods of stylistic]. Stylistyka ukrainskoi movy (pp. 11-20). Kyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

6. Pliushch, M. Ya. (2004) Linhvistychnyi analiz tekstu [The linguistic analysis of the text]. Ukrainska mova: Entsyklopediia. (p. 314). Kyiv: Ukrainska entsyklopediia [in Ukrainian].

7. Ministry of Education and Science of Ukraine. Scientific programmes (2017), Program for profile education of secondary schools students. Ukrainian language 10-11 classes (philological direction, profile - Ukrainian philology). Retrieved from: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-10-11- klasiv (Last accessed: 17.12.2019) [in Ukrainian].

8. Kozhina, M. N. (2011). Stilisticheskiy entsiklopedicheskiy slovar 'russkogoyazyka [Stylistic encyclopedic dictionary of the Russian Language]. Moskva: Flinta; Nauka [in Russian].

9. Chystiakova, O. S. (2016). Linhvostylistychnyi analiz khudozhnoho tekstu. [Linguistic and stylistic analysis of a literary text]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu “Ostrozka akademiia”, 60, 297-299 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru