Переосмислення неології та її класифікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переосмислення неології та її класифікації

Лю Сюена, аспірантка кафедри англійської філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

У статті здійснено наукову розвідку переосмислення виникнення неологізмів та їх шлях до поділу на класифікації. Згідно з науковими твердженнями слід зазначити, що в сучасній лінгвістиці немає єдиної думки щодо неологізмів, їхньої природи та сутності. До того ж сам термін «неологізм» не має однозначного визначення. Умовно ці теорії називають «стилістичною», «психолінгвістичною», «лексикографічною», «денотативною», «структурною» та «конкретно-історичною». Розглянемо коротко кожну з них. Інтерес до вивчення причин появи нових слів та закономірностей їх утворення триває не одне десятиліття. Ціла низка досліджень, написаних на англомовному матеріалі, присвячена вивченню неологізмів, їхніх характеристик, підвидів та особливостей вживання.

Увага дослідників до проблем неології наразі зумовлена значною роллю нових слів як дзеркала мовного розвитку, що яскраво відображає адаптацію мови до змінних умов її функціонування під впливом екстралінгвістичних факторів. У сучасних працях із неології наголошується, що процес виникнення лексичного новоутворення починається з практик та слововживання, оскільки історично сформовані, соціально зумовлені, політичні, економічні та культурні умови життя мовної спільноти впливають на лексико-номінативну мовну діяльність. Однією з проблем сучасної неології є відсутність чіткої термінологічної бази, оскільки у сучасній лінгвістиці наразі немає єдиного підходу до визначення понять «нове слово», «неологізм» та «інновація». Декілька десятиліть тому поняття «інновація» використовувалося для позначення нового слова, що з'явилось у мові внаслідок структурних і семантичних змін чи запозичення.

Неологізми виникають у зв'язку з новими потребами людей, зі змінами у політиці, економіці, зі змінами у соціальному, культурному та духовному житті країни, також нові слова та словосполучення утворюються для позначення нових предметів, нових понять. Поступово неологізми засвоюються у мові та стають загальновживаними, проте не всі вони зберігаються в народній пам'яті. Існує група і так званих невдалих неологізмів - неблагозвучних, що не повністю відображають суть поняття слів. Використання таких неологізмів, як і всіх неусталених у мові слів та виразів, неприпустиме, зокрема, для написання віршованих текстів. Такі слова швидко йдуть з лексики, не ставши повсякденними.

Ключові слова: неологія, класифікація, неологізми, запозичення.

Liu Xuena, PhD student at the Department of English Philology National Pedagogical Dragomanov University

Key words: neology, classification, neologisms, borrowing.

Метою статті є визначення особливостей неологізмів, які існують досить короткий термін. Так, 20-30 років тому такі слова, як місяцехід, фломастер, тренажер, чешки, сприймались як неологізми, а сьогодні вони увійшли до активного словникового запасу людей, які говорять українською мовою, і не викликають нерозуміння змісту.

Проблему неологізмів як лексичних одиниць досліджували такі вчені, як Н.М. Шанський, Д.Е. Розенталь, Н.З. Котелова, Є.В. Сенько, А.В. Калінін, Т.В. Попова, А.Г. Ликов. Мову сучасних засобів і місце в ній нових слів вивчали Л.В. Рацибульська, С.В. Ільясова, Г.Я. Солганік.

Стилістична теорія неологізмів. Згідно з цією теорією до неологізмів відносять стилістично марковані слова, значення слів чи фразеологізми, вживання яких супроводжується ефектом новизни. А.Г. Ликов зазначає: «Генетичним стрижнем та основою поняття «неологізм» є якість новизни слова» (Ликов, 1990: 80). На думку О.В. Ларіонової, відчуття новизни, яким супроводжується сприйняття нового слова, визнається єдиним критерієм визначення неологізму (Ларионова, 1996: 53). У роботах Н.З. Котелової ознаку новизни пов'язують із хронологічним критерієм (Котелова, 1990). Дослідниця вважає, що спільною для всіх інновацій, зокрема неологізмів як їх видового поняття, є «своєрідна маркованість часом, яка тягне за собою відому незвичність, свіжість на тлі звичних мовних форм, маловідомість (або невідомість) у широкому вживанні» (Котелова, 1988: 22).

Ореол новизни в одиниці, що з'явилась у мові, психологічно важливий для її віднесення до неологізмів, оскільки ця ознака завжди була ключовим поняттям неології, тож саме ті слова, які нею володіли, сприймались як нові. Однак багато дослідників не згодні з тим, що цей критерій є визначальним для виявлення сутності такого поняття, як неологізм. Так, О.М. Захаренко зазначає, що поняття новизни досі не має достатньої конкретизації та потребує уточнень (Захаренко, 2008: 32). А.Г. Ликов вважає, що відчуття новизни, яке виникає під час сприйняття будь-якої мовної одиниці, є надзвичайно суб'єктивним: те, що одній людині здається новим, для іншого носія мови є цілком звичним і тому суб'єктивно відомим, «старим» (Лыков, 1990: 80). Т.Г. Добросклонська запевняє, що «психологічна оцінка факту новизни слова є суб'єктивною, не піддається абсолютизації» (Добросклонская, 2008: 127), але при цьому вважає за можливе дати визначення неологізму з урахуванням цього критерію, максимально розширивши коло носіїв мови, думка яких враховувалася б у разі кваліфікації будь-якого слова як неологізму.

Психолінгвістичні експерименти, що здійснювалися в цьому напрямі, дозволили висунути ідею усередненого коефіцієнта новизни, який був би об'єктивним показником неологічності мовної одиниці. Так, С.В. Ільясова вважає, що за кваліфікацією слова як неологізму «необхідно досліджувати характер сприйняття кожної неолексеми членами нашого суспільства та, порівнявши отримані дані, обчислювати середньоарифметичну величину, що й буде, вочевидь, показником мовної свідомості колективу» (Ильясова, 2005: 216). Однак проводити широкомасштабні опитування людей та психолінгвістичні експерименти з усіма новими словами, що з'являються в сучасній українській мові, навряд чи можливо.

Ідея щодо відносності нового знання, яке лежить в основі неологізму, співвідноситься з ономасіологічною теорією В.А. Козирева (Козырев, 2004: 69). Дослідник зазначає, що новим, невідомим вважатиметься лише такий зміст, який був втілений раніше у словесній формі. Була спроба визначити ступінь і вид новизни мовної одиниці стосовно конкретного носія мови та всього мовного колективу загалом. У результаті виокремлено 3 групи слів:

а) слова, нові за значенням і для загальної, і для індивідуальної мови; подібні слова сконструйовано, а не вилучено з пам'яті, вони сприймаються як нові;

б) слова, нові для мовного колективу, але відомі індивідуальній мові: жаргону, арго, сленгу, просторіччю тощо; до цієї групи слів належать й індивідуально-авторські освіти;

в) слова, значення яких відомі загальній мові, але нові для індивіда (Ільясова, 2005: 46).

1) так звана «лексика, що повернулася». Це маловживані чи застарілі слова, які останніми роками «актуалізувалися, зберігаючи у своєму «новому житті» колишній смисловий та функціонально-стилістичний зміст» (Козырев, 2004: 90). Серед лексики, що «повернулася», особливу групу становлять терміни релігій, які активно вживаються на сторінках сучасних видань: вівтар, Бог, хресний хід, молебень, паломництво, панахида, Великдень, Різдво, храм. Аналогічна доля низки архаїзованих слів, що позначали раніше державні органи, освітні установи, людей, які мали до них відношення: гімназія, губернатор, ліцей. Повернулася з периферії лексика, що асоціювалася раніше з явищами та ознаками буржуазного суспільства, капіталістичних країн: банкір, комерсант, безробіття, бізнес, інфляція;

2) актуалізована лексика - слова, які раніше існували в українській мові, але виступають на сучасному етапі в іншому осмисленні. Наприклад, слово «населення» у давньоруській мові мало значення «люди, які обробляли землю, селяни», а в 60-ті рр. ХХ ст. воно набуло значення «жителі планети Земля». Таким чином, актуалізація полягає в активізації семантичних перетворень слова: у розширенні поєднання та зміні його характеру, в утворенні нових значень слів, зокрема переносних, а також у зміні значень слів у зв'язку з ідеологічною переорієнтацією. Одномоментне входження у мову групи однокореневих чи одноструктурних слів також свідчить про актуалізацію цього поняття. Так, іменники «спонсор», «бомж», «наркотик», «ринок» зумовили багато нових слів: спонсорський, спонсорувати, бомжувати, бомжатник тощо;

3) внутрішні запозичення - нові слова та фразеологізми, поява яких зумовлена перерозподілом мовних засобів у видах та жанрах мови (Добросклонская, 2008). Внутрішні запозичення включають ті мовні одиниці, які потрапляють в літературну мову з розмовної мови, просторіччя, діалектів, жаргонів та арго, з професійної лексики, різних галузей знань. Наприклад, складно знайти людину, яка не знала б таких медичних термінів, як СНІД, ВІЛ-інфекція, мануальна терапія, хоспіс, антистресовий; лексику молодіжної субкультури: пірсинг, рейв, реп, тусовка; терміни бізнесу та фінансової справи: бартер, брокер, інфляція.

До неологізмів-запозичень відносять слова та фразеологізми, перенесені з однієї мови в іншу або з однієї підмови в іншу підмову тієї ж мови. Запозичення ділять на зовнішні (донор - інша мова) і внутрішні (донор - одна з підмов тієї ж мови). Так, до зовнішніх запозичень української мови останніх десятиліть можна віднести слова: боді, топ, топлес, шазюбль, факс, ксерокс, тонік, крекер, роумінг, факс, гель, кондиціонер, скраб, лайкра. До внутрішніх запозичень - слова, що потрапили в українську мову з жаргону та сленгу: байк, качок, лажа, наркота, попса, тягнутися, ширятися, тусуватися; із терміносистем: копірайт, моніторинг, ноу-хау, прайс-лист, пресреліз, менеджмент, маркетинг, байт, драйвер, сканер, інсталяція (Котелова, 1998).

Є.В. Ларіонова, аналізуючи активний процес проникнення англіцизмів у мову, пропонує виокремлювати серед запозичень, власне, мовні запозичення та мовні проникнення. Підставою для цього є те, що перше явище зумовлено потребами мовної системи та носіїв мови, а мовленнєве проникнення - мовними звичками двомовних людей (Ларіонова, 1996: 19).

• метафоризації - перенесення за подібністю: комп'ютерні пірати, відмивання грошей, живе виконання пісні, транспортний коридор тощо;

• метонімізації - перенесення за суміжністю: бройлер - «приміщення для бройлерних курчат», картопля - «роботи зі збирання картоплі»;

• звуження чи розширення значень: звуження значення зазвичай супроводжується спеціалізацією будь-якого значення, під час розширення значення слово починає позначати більше однотипних явищ: вантажівка - «автомобіль, літак, космічний корабель, призначені для перевезення вантажів».

Говорячи про класифікацію неологізмів, ми повинні згадати такі поняття, як авторські, індивідуально-стилістичні неологізми, а також оказіоналізми. Ці категорії неологізмів виокремлюють у своїх працях такі автори, як Д.Е. Розенталь, Н.М. Шанський, К.С. Горбачевич. Авторські, індивідуально-стилістичні неологізми створюються письменниками, поетами для надання образності художньому тексту. Неологізми «прикріплені» до контексту, мають автора. Відповідно до мети їх створення вони мають зберігати незвичність, свіжість. Авторські неологізми, утворені за продуктивними моделями, називаються потенційними словами.

Таким чином, в основі класифікації неологізмів можуть бути різні ознаки. За видом мовної одиниці неологізми поділяються на неолексеми, неофраземи та неосемеми. За рівнем новизни виокремлюють абсолютні та відносні неологізми. За способом утворення неологізми поділяються на запозичені, словотвірні та семантичні.

1. Добросклонская Т.Г. Медиалингвистика. Системный подход к изучению языка СМИ. М.: Флинта, 2008. 282 с.

2. Захаренко Е.Н. Новый словарь иностранных слов. М.: Азбуковник, 2008. 784 с.

3. Ильясова С.В. Словообразовательная игра: аспекты исследования. Русское словообразование. 2005. № 4. С. 216-217.

4. Калинин А.В. Лексика русского языка. М.: Издательство Московского университета, 1978. 232 с.

5. Козырев В.А. Русская лексикография. Москва, 2004. С. 69-83.

6. Котелова Н.З. Первый опыт лексикографического описания русских неологизмов. Новые слова и словари новых слов. Ленинград : Наука ЛО, 1990. С. 8-9.

7. Котелова Н.З. Теоретические аспекты лексикографического описания неологизмов. Советская лексикография. М.: Энциклопедия, 1988. С. 46-63.

8. Ларионова Е.В. Новейшие англицизмы в современном русском языке. Санкт-Петербург: Питер, 1996. 128 с.

9. Лыков А.Г. Русское окказиональное слово в аспекте теории и методики. М.: Наука, 1990. С. 76-80.

1. Dobrosklonskaya T.G. Medialingvistika. Sistemnyiy podhod k izucheniyu yazyika SMI [Medialinguistics. A systematic approach to learning the language of the media]. M.: Flinta, 2008. 282 p. [in Russian]

2. Zaharenko E.N. Novyiy slovar inostrannyih slov [New Dictionary of Foreign Words]. M.: Azbukovnik, 2008. 784 p. [in Russian]

3. Ilyasova S.V. Slovoobrazovatelnaya igra: aspektyi issledovaniya [Word-building game: aspects of research]. Russkoe slovoobrazovanie. 2005. No. 4. P 216-217. [in Russian]

4. Kalinin A.V. Leksika russkogo yazyika [Russian vocabulary]. M.: Izdatelstvo Moskovskogo universiteta, 1978. 232 p.

5. Kozyirev V.A. Russkaya leksikografiya [Russian lexicography]. M.: 2004. P 69-83. [in Russian]

6. Kotelova N.Z. Pervyiy opyit leksikograficheskogo opisaniya russkih neologizmov [The first experience of lexicographic description of Russian neologisms]. Novyie slova i slovari novyih slov. L.: Nauka LO, 1990. P 8-9. [in Russian]

7. Kotelova N.Z. Teoreticheskie aspektyi leksikograficheskogo opisaniya neologizmov [Theoretical aspects of the lexicographic description of neologisms]. M.: Entsiklopediya, 1988. P 46-63. [in Russian]

8. Larionova E.V. Noveyshie anglitsizmyi v sovremennom russkom yazyike [The latest anglicisms in modern Russian]. SPb.: Piter, 1996. 128 p. [in Russian]

9. Lyikov A.G. Russkoe okkazionalnoe slovo v aspekte teorii i metodiki [Russian occasional word in the aspect of theory and methodology]. M.: Nauka, 1990. P 76-80. [in Russian]

Размещено на Allbest.ru