Особливості відмінювання українських гідронімів жіночого роду першої відміни м'якої групи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

ОСОБЛИВОСТІ ВІДМІНЮВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ГІДРОНІМІВ ЖІНОЧОГО РОДУ ПЕРШОЇ ВІДМІНИ М'ЯКОЇ ГРУПИ

Кучмак К.І., аспірантка кафедри

української мови та журналістики

Анотація

відміна іменник м'який гідронім

У статті розглянуто історію становлення м'якої групи іменників першої відміни, висвітлено основні чинники, що впливають на морфологічну парадигматику гідронімів, які в українській мові відмінюють за зразком першої відміни м'якої групи, оскільки відмінкові парадигми українських власних назв водних об'єктів описано фрагментарно, зокрема не досліджено їхню специфіку в контексті сучасної мовознавчої науки. До іменників першої відміни м'якої групи зараховано українські власні назви водних об'єктів з м'якою приголосною фонемою основи, відмінкові форми яких визначають морфологічні (маркованість категорією жіночого роду; однотипність відмінкових форм); акцентуаційний (однаковий нерухомий наголос на основі та на флексії у відмінкових формах однини); різна графічна презентація флексій (родовий, давальний, орудний, місцевий, кличний відмінки однини); морфонологічний (чергування м'яких і твердих приголосних фонем) релевантні фактори. У процесі дослідження використано комплексну методику, що об'єднує різні методи та прийоми, основними з яких є описовий, зіставний і метод кількісних підрахунків. Виокремлено 4 елементарних парадигматичних класи (ЕПК) українських власних назв водних об'єктів жіночого роду першої відміни м'якої групи з урахуванням власне 4 критеріїв: наголошення, наявності лише форм однини, графічна презентація відмінкових закінчень, чергування м'яких і твердих приголосних фонем (/л'/-/л/, /н'/-/н/, /р'/-/р/, /т'/-/т/, /ц'/-/ц/) у формі орудного відмінка однини перед закінченням -ею. Морфологічна парадигматика українських гідронімів жіночих роду першої відміни м'якої групи потребує комплексного аналізу та системного опису, ураховуючи сучасні підходи, вплив екстрата інтралінгвальних чинників.

Ключові слова: відмінювання, елементарний парадигматичний клас, морфологічна парадигматика, неповна числова парадигма, схема наголосу, чергування приголосних фонем.

Annotation

FEATURES OF DECLENSION OF UKRAINIAN FEMININE HYDRONYMS FIRST DECLINATION OF THE SOFT GROUP

The article analyzes the inflectional paradigm of Ukrainian feminine hydronyms, which are declinated according to the pattern of the first declination of a soft group because in the process of inflection Ukrainian hydronyms show a number of case features that distinguish them from other nouns. It is identified the main factors influencing the morphological paradigm of Ukrainian hydronyms, as case paradigms of Ukrainian proper names of water bodies are described in fragments, in particular, their specificity in the context of modern linguistics. It defines relevant factors for highlighting the morphological paradigms of the studied hydronyms, such as the nominal type of declination; generic affiliation (labelling category of feminine gender); attribution to the propriative class of hydronyms, respectively - belonging to the category of non-beings; one-type accentuation (fixed emphasis on the basis, fixed emphasis on inflection; the formation of incomplete paradigms (hydronyms are usually distinguished only in the singular); common endings in case forms; different graphic presentation of inflections; the alternation of soft and hard phonemes; it analyzes case inflections of feminine hydronyms of first declination of a soft group in the singular form (-a in the nominative case, -і or -ї in the genitive case, -і or -ї in the dative case, -у in the accusative case, -ею in the instrumental case, -і or -ї in the prepositional case, -e in the vocal case). The author analyzes 4 elementary paradigmatic classes of feminine hydronyms of first declination of a soft group in the singular form in the modern Ukrainian literary language taking into account a number of relevant factors: morphological, accentuating, morphonological. The morphological paradigm of hydronyms for the designation of feminine of first declination of a soft group requires a detailed study and systematic description, taking into account modern approaches, extraand intralingual factors.

Key words: declination, elementary paradigmatic class, morphological paradigmatic, incomplete numerical paradigm, chart of accent, alternation of consonantal phonemes.

Постановка проблеми в загальному вигляді та обґрунтування її актуальності

Словозміну іменника в сучасній українській мові ґрунтовно описували на всіх етапах розвитку українського мовознавства. Різні аспекти іменникової словозміни української мови, зокрема першої відміни м'якої групи, досліджували С. П. Бевзенко, О. В. Болюх, Л. А. Булаховський, І. Р. Вихованець, А. П. Загнітко, Ю. О. Карпенко, С. Л. Ковтюх, І. Г Матвіяс, М. Я. Плющ, С. П. Самійленко, Є. К. Тимченко, Ю. В. Шевельов та інші. Серед інших аспектів на певні відмінкові форми власних назв водних об'єктів звертали увагу С. О. Вербич, О. П. Карпенко, В. В. Лучик, Л. Т. Масенко, І. В. Муромцев, Я. П. Редьква, О. С. Стрижак, З. Т Франко, В. П. Шульгач та інші.

Але й донині залишаються малодослідженими питання про парадигматичні зразки відмінювання гідронімів першої відміни м'якої групи, що й зумовило актуальність статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Змістовними працями, у яких вивчено питання відмінювання онімів, є дисертація С. Л. Ковтюх «Становлення системи словозміни ойконімів української мови» (1997) [3] та монографія С. Л. Ковтюх, О. М. Кашталян «Словозмінна парадигматика українських прізвищ» (2012) [5]. Граматичні особливості гідронімів, зокрема й деякі словозмінні форми, досліджувала З. Т Франко [3]. Укладено «Словник гідронімів України», «Словник мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина, Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина» тощо. Фундаментальною працею, у якій вивчено й упорядковано назви як протічних, так і непротічних вод, є наукова розвідка А. І. Кривульченка «Водні об'єкти Кіровоградської області» (2011). Проте відсутні наукові праці, присвячені вивченню словозміни українських власних назв водних об'єктів. У більшості лексикографічних праць (наприклад, у праці А. І. Кривульченка «Водні об'єкти Кіровоградщини», «Словнику мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина, Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина», Додатку 3 «Гідрографічний словник (водойми України)» до «Великого тлумачного словника сучасної української мови» (2005) реєстрове слово має закінчення називного відмінка з відповідним наголосом, який не завжди зафіксований. У частині джерел подано закінчення родового відмінка. Але в жодних наукових джерелах не зафіксовано форм інших непрямих, окрім родового, відмінків гідронімів.

Формулювання цілей статті

Мета статті - дослідити морфологічну парадигматику гідронімів першої відміни м'якої групи. Щоб реалізувати цю мету, необхідно розв'язати такі завдання: 1) прослідкувати історію становлення м'якої групи іменників першої відміни; 2) охарактеризувати чинники, актуальні для морфологічної парадигматики гідронімів першої відміни м'якої групи; 3) визначити кількість елементарних парадигматичних класів (ЕПК) досліджуваного класу пропріативів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Історично до іменників м'якої групи першої відміни належать субстантиви колишніх -ja-основ, їхня «давня система флексій... збереглася найповніше, хоч і зазнала, звичайно, певних змін» [1, с. 50]. Також український мовознавець С. П. Бевзенко акцентує увагу на тому, що «окрема група іменників -Г-осн. перейшла в категорію -ja-осн., прийнявши замість -ь флексію -я (-а): пісня (< пТснь)... і т. д.» [1, с. 52]. Професор І. Г. Матвіяс зазначає, що «іменники, які колись у наз. відм. одн. з на закінчувались на -і (пустыни, рабыни та і под.), вже в давньоруській літературній мові мали флексію -а (орфографічно -я) за аналогією до інших іменників -ja-основ» [7, с. 45].

Традиційно до першої відміни м'якої групи зараховують власні назви водних об'єктів жіночого, які в називному відмінку однини мають закінчення -а (орфографічно -я) із м'якою приголосною фонемою основи. Наша картотека нараховує 172 гідроніми, які відмінюються за зразком першої відміни м'якої групи: БадЯ (СМУ, с. 402), Бургеля (СМУ, с. 314), Вабля (ГС, с. 1713), Вілія (ГС, с. 1713), Вустя (ВОК, с. 49), ГарСвиця (СМУ, с. 24), Грезля (ГС, с. 1713), Давильниця (СМУ, с. 30), Дригеня (ВОК, с. 60), Ємхиня (СМУ, с. 130), Жижія (ГС, с. 1713), Зачорновиця (СМУ, с. 41), Зінчиця (ГС, с. 1713), Іршиця (ГС, с. 1713), Княжїця (СМУ, с. 46), Кремниця (СМУ, с. 50), Латівня (ГС, с. 1714), Лежня (ГС, с. 1714), Мазниця (ВОК, с. 94), Мельниця (ГС, с. 1714), Нагавїця (СМУ, с. 67), Невдобиця (СМУ, с. 67), Овсяїниця (СМУ, с. 275), Олешня (ГС, с. 1714), Пертниця (ГС, с. 1714), Пожня (ГС, с. 1714), Ратиця (СМУ, с. 214), Рибсільня (СМУ, с. 359) Селиця (СМУ, с. 90), Совїця (ГС, с. 1715), Теребля (ГС, с. 1715), Тростяниця (ГС, с. 1715), Ушїця (ГС, с. 1715), Хмилярня (СМУ, с. 300), Хотімля (ГС, с. 1715), Чичиклія (ГС, с. 1715), Чорниця (ВОК, с. 157), Шиховиця (СМУ, с. 107).

Назви водних об'єктів зазвичай відмінюють тільки в однині, що свідчить про наявність неповної парадигми. Неповна словозмінна парадигма гідронімів першої відміни м'якої групи характеризується 7 відмінковими грамемами. Для українських власних назв водних об'єктів жіночого роду першої відміни м'якої групи характерні такі закінчення: називний відмінок - -а (орфографічно -я), родовий відмінок - -і або -ї, давальний відмінок --і або -ї, знахідний відмінок --у (орфографічно -ю), орудний відмінок --ею або -ею (орфографічно -єю), місцевий відмінок --і або -ї, кличний відмінок - -е або -е (орфографічно -є). Вілія на Білогірщині тече через Зіньки і Загреблю, а на Ізяславщині -- Долоччя, Кунів, Антонівку і Кам'янку (Говорун, Тимощук, с. 11). Середня течія Вілії якраз протікає кордоном між Хмельниччиною і Рівненщиною (Говорун, Тимощук, с. 11). Люди в пам'ять про дівчину-чарівницю назвали нове русло Брусницею, а згодом і село так найменували (з інтернет-видання). Земноводні водно-болотяного зооценозу на Вілії особливо численні у весняно-літній час, коли жаби озерні, ставкові, гостроморді і трав'яні, кумки червоночереві, ропухи зелені і сірі, часничниці, тритони гребінчасті і звичайні досягають максимальної чисельності (Говорун, Тимощук, с. 12).

Акцентуація є одним із головних чинників, який впливає на морфологічну парадигматику українських власних назв водних об'єктів. Уперше дослідження наголосу здійснив мовознавець О. О. Потебня, його обґрунтування щодо наголосу в системі відмінювання є важливими донині. Науковець Л. А. Булаховський зазначав, що український наголос «не являє собою чогось усталеного» [ 2, с. 3].

А. П. Медушевський стверджує, що «поняття нерухомого й рухомого наголосу з погляду фонологічного і морфонологічного іноді не збігаються. Якщо наголос припадає на різні фонеми, то він з погляду фонологічного є рухомим. З погляду ж морфонологічного такий наголос вважатиметься рухомим лише за умови, коли ці дві фонеми входитимуть до різних морфем, якщо ж наголос переміщатиметься в межах однієї морфеми, то він вважатиметься нерухомим» [8, с. 29]. Отже, А. П. Медушевський конкретизує, що «якщо в усіх формах даного слова словесний наголос припадає на ту саму морфему, то він вважається нерухомим; якщо наголос міняє місце в межах одного слова, то він є рухомим» [8, с. 29].

У системі словозміни українських власних назв водних об'єктів першої відміни м'якої групи, що відмінюються тільки в однині, виокремлено дві акцентуаційні парадигми:

1) переважна більшість гідронімів репрезентована у всіх відмінкових формах із наголошеною основою (у називному відмінку - Бобриц-я, у родовому відмінку - Бобриц-і, у давальному відмінку - Бобриц-і, у знахідному відмінку - Бобриц-ю, в орудному відмінку - Бобриц-ею, у місцевому відмінку - на, у (в), при, по Бобриц-і, у кличному відмінку - Бобриц-е);

2) з наголошеним закінченням (у називному відмінку - В'язівн-я, у родовому відмінку - В'язівн-і, у давальному відмінку - В'язівн-і, у знахідному відмінку - В'язівн-к>, в орудному відмінку - В'язівн-Єю, у місцевому відмінку - на, у (в), при, по В'язівн-і, у кличному відмінку - В'язівн-е).

Частина аналізованого матеріалу (78 назв, 45% від загальної кількості гідронімів першої відміни м'якої групи) має формант -иц(я), що в сучасній українській літературній мові має високу продуктивність і є багатозначним.

Іменники з формантом -иц'мають різну акцентуацію, проте, як зазначає Л. А. Булаховський, частіше в них наголошується суфікс [2, с. 11].

Проаналізувавши дані про словозміну українських власних назв водних об'єктів на -иц(я) в праці А. І. Кривульченка «Водні об'єкти Кіровоградщини», «Словнику мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина, Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина» та в Додатку 3 «Гідрографічний словник (водойми України)» до «Великого тлумачного словника сучасної української мови» (2005), робимо висновок, що у всіх відмінкових формах однини наголошена основа: Бистри_, ця (ГС, с. 1713), Брудни_, ця (СМУ, с. 15), Брусни_, ця (ГС, с. 1713), Бруши_, ця (ГС, с. 1713), Верещи_, ця (ГС, с. 1713), Вікниця (ГС, с. 1713), Глуниця (СМУ, с. 25), Дубовщя (СМУ, с. 34), Зачорновиця (СМУ, с. 41), Зєлєнїця (ГС, с. 1713), Княжиця (СМУ, с. 46), Крини_, ця (ВОК, с. 85), Лиси_, ця (СМУ, с. 56), Мїловїця (СМУ, с. 63), Плетениця (СМУ, с. 393), СинИця (ГС, с. 1715), Столиця (СМУ, с. 96), Чорниця (ВОК, с. 157).

Варто зазначити, що для гідронімів жіночого роду першої відміни м'якої групи з кінцевою приголосною фонемою основи /й/ для родового, давального, орудного, місцевого, кличного відмінків однини притаманна інакша графічна презентація відмінкових закінчень (Ваканція - Ваканції - Вакаїнції - Вакаїнцією - на, у (в), при, по Ваканції - Ваканціє; Вілія - Вілії - Вілії - Вілією - на, у (в), при, по Вілії - Віліє; Громоклія - Громоклії - Громоклії - Громоклією - на, у (в), при, по Громоклії, Громокліє; Жижія - Жижії - Жижії-Жижією-на,у (в), при, поЖижії-Жижіє; Зуя - Зуї - Зуї - Зуєю - на, у (в), при, по Зуї - Зує; Немия - Немиї - НемИїї - НемИїєю - на, у (в), при, по Немиї - Немиє; Одеія - Одеії - Одеії - Одеією - на, у (в), при, по Одаї - Одає).

Для відмінювання гідронімів жіночого роду першої відміни м'якої групи характерне чергування м'якої'/твердої приголосних фонем (/ л'/-/л/, /н'/-/н/, /р'/-/р/, /т'/-/т/, /ц'/-/ц/) у формі орудного відмінка однини перед закінченням -ею: /л'/-/л/ (Булацеля - Булацелею; Бургеля - Бургелею), /н'/-/н/ (Вересня - Вереснею; ВИшня - ВИшнєю), /р'/-/р/ (Гиря - Гирею; Зубря - Зубрею); /т'/-/т/ (Вустя - Вустею), /ц'/-/ц/ (ЧорнИця - Чорницею; ШиховИця - ШиховИцею). Подібне чергування спостережене у формі кличного відмінка однини перед флексією -е: Булацеля - Булацеле, Бургеля - Бургеле, Вересня - Вересне, Вишня - Вишне, 1 иря - 1 ире, Зубря - Зубре, Вустя - Вусте, Чорниця - Чорнице, Шиховіця - Шиховице.

У статті «Система чинників для визначення словозмінних парадигм іменників у сучасній українській літературній мові» дослідниця С. Л. Ковтюх, вивчаючи систему чинників для визначення відмінкових парадигм іменників у сучасній українській літературній мові, усього виокремлює 33 критерії, серед яких визначає основні (обов'язкові) та додаткові (факультативні), до останніх зараховує ті, що значно рідше впливають на словозміну субстантивів [4, с. 87]. З них для встановлення елементарних парадигматичних класів гідронімів першої відміни м'якої групи важливими є такі:

1) частиномовна належність до іменників;

2) іменниковий тип відмінювання;

3) граматичні значення морфологічних категорій (належність до пропріативного класу гідронімів, відповідно - віднесеність до категорії неістот, жіночого роду, першої відміни, м'якої групи відмінювання);

4) словотвірний;

5) спільність флективних рядів;

6) різна буквена презентація флексій родового, давального, орудного, місцевого, кличного відмінків однини;

7) неповна парадигма;

8) однакове наголошування словоформ у межах парадигми;

9) однакові чергування приголосних фонем.

Ураховуючи релевантні чинники виокремлення парадигм українських власних назв водних об'єктів першої відміни м'якої групи, визначено 4 елементарних парадигматичних класи.

ЕПК № 1 (Балинниця) охоплює 148 назв (86% від загальної кількості до сліджених гідронімів), що мають нерухомий наголос на основі. Характерна риса - чергування м'якої'/твердої приголосних фонем (/л'/-/л/, /н'/-/н/, /р'/-/р/, /т'/-/т/, /ц'/-/ц/) у формі орудного відмінка однини перед закінченням -ею: Балинниця - Балінницею, ДавИльниця - Давильницею, Дощанниця-Дощанницею, ЄмхИняЄмхинею, ІршИця - ІршИцею, Кабиця - КабИцею, Каливиця - Каливицею, Латівня - Латівнею, Латориця - Латорицею, Малиниця - МалИницею, МЄльниця - МЄльницєю.

ЕПК № 2 (Ваканщя) включає 11 назв (6,4% від масиву гідронімів жіночого роду першої відміни м'якої групи): Ваканція, Вілія, Громоклія, Зуя, НемИя, Одая, Сахарія, Солокія, Сугоклія, Тур'я, Чичиклія, у яких нерухомий наголос на основі та інше графічне вираження флексій форми родового, давального, місцевого - -і (орфографічно -ї), орудного - -ею (орфографічно -єю), кличного відмінків однини --е (орфографічно -є): Сахарія - Сахарії - Сахарії - Сахарією - на, у (в), при, по Сахарії - Сахаїріє; Солокія - Солокії - Солокії - Солокією - на, у (в), при, по Солокії - Солокіє; Сугоклія - Сугоклії - Сугоклії - Сугоклією - на, у (в), при, по Сугоклії - Сугокліє; Чичиклія - Чичиклії - Чичиклії - Чичиклією - на, у (в), при, по Чичиклії - Чичикліє.

ЕПК № 3 (БадЯ) охоплює 9 назв (5,2% від загальної кількості досліджених українських власних назв водних об'єктів жіночого роду першої відміни м'якої групи): Бадя, Бря, В'язівня, Житомля, Западня, Парня, Побічня, Свиня, Тня, що мають нерухомий наголос на флексії, чергування м'якої/твердої приголосних фонем (/л'/-/л/, /н'/-/н/, /р'/-/р/, /т'/-/т/, /ц'/-/ц/) у формі орудного відмінка однини перед закінченням -ею: Бадя - Бадею, Бря - Брею, В'язівня - В'язівнЄю, Житомля - Житомлею, Западня - Западнею, Парня - Парнею, Побічня - По6ічнЄю, Свиня - СвинЄю, Тня - ТнЄю.

За зразком ЕПК № 4 (Жижія) відмінюється 3 назви (1,7% від загальної кількості досліджених гідронімів): Жижія, Течія, Турія, що мають нерухомий наголос на флексії та репрезентовані іншим орфографічним вираженням закінчень у родовому, давальному, орудному, місцевому, кличному відмінках однини: ЖижіЯ - Жижії - Жижії - Жижією-на,у (в), при, поЖижії-Жижіє; ТечіЯТечії - Течії - Течією - на, у (в), при, по Течії - Течіє; Турія - Тури - Тури - Турією - на, у (в), при, по Турії - Туріє.

У процесі порівняльного аналізу гідронімів, уміщених у Додатку 3 «Гідрографічний словник (водойми України)» до «Великого тлумачного словника сучасної української мови» (2005) зазначено, що гідроніми Лунгуця, Луця - мають наголос на флексії (ГС, с. 1714). Ці самі гідроніми у «Словнику гідронімів України» (1979) мають наголос на основі - Лунгуця, Луця (СГУ, с. 331). В електронному виданні «Словники України» гідронім Луця також засвідчено з наголосом на основі (СУ 3.2). На наш погляд, Додаток 3 «Гідрографічний словник (водойми України)» до «Великого тлумачного словника сучасної української мови» (2005) потребує перегляду та деяких уточнень.

Висновки та перспективи подальших досліджень

У статті прослідковано історію становлення м'якої групи іменників першої відміни, проаналізовано головні чинники визначення морфологічних парадигм назв водних об'єктів жіночого роду першої відміни м'якої групи: частиномовна належність, іменниковий тип відмінювання; родова віднесеність (маркованість категорією жіночого роду); належність до пропріативного класу гідронімів, відповідно - віднесеність до категорії неістот; утворення неповних словозмінних парадигм; однотипність відмінкових флексій; тотожність акцентуаційних парадигм (однаковий нерухомий наголос на основі та на флексії у відмінкових формах однини); морфонологічні явища, що виникають в основі лексем під час словозміни: (чергування м'якої'/твердої приголосних фонем (/л'/-/л/, /н'/-/н/, /р'/-/р/, /т'/-/т/, /ц'/-/ц/) у формі орудного відмінка однини перед закінченням -ею).

Отже, гідроніми жіночого роду першої відміни м'якої групи поділено на 4 ЕПК з урахуванням власне 4 критеріїв: наголошення, наявності лише форм однини, графічна презентація відмінкових закінчень, чергування приголосних фонем. Гідроніми, що належать до ЕПК № 1 (Балинниця), ЕПК № 2 (Ваканція) мають нерухомий наголос на основі; оніми ЕПК № 3 (Бадя), ЕПК № 4 (ЖижіЯ) характеризуються наголошеним закінченням. Варто відзначити, що для ЕПК № 2 (Ваканщя), ЕПК № 4 (ЖижіЯ) характерна така графічна презентація флексій: родовий - -ї, давальний - -ї, орудний - -єю, місцевий - -ї, кличний відмінки однини - -є. Чергування м'якої з твердою приголосних фонем характерне для ЕПК № 1 (Давильниця) та ЕПК № 3 (Бадя). Словозмінна парадигматика власних назв водних об'єктів потребує комплексного детального вивчення з урахуванням новітніх підходів у мовознавстві.

Умовні скорочення

Говорун, Тимощук - Говорун В. Д., Тимощук О. О. Річки Хмельниччини: навч. посіб. Вид. 2-ге, переробл. і допов. Хмельницький: Поліграфіст, 2010. 240 с.

ГС - Гідрографічний словник (водойми України). Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ, ІРПІНЬ: ВТФ «Перун», 2005. С. 1713-1715.

Кривульченко - Кривульченко А. І. Водні об'єкти Кіровоградської області. Частина І. Словник водних об'єктів. Частина ІІ. Атлас гідрографічної мережі. Класифікатор водотоків. Водосховища: монографія. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2011.356 с.

СМУ - Словник мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина, Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина / ред., передмова О. П. Карпенко ; уклад. І. М. Железняк, В. В. Лучик, Т. І. Поляруш, О. С. Стрижак, В. П. Шульгач. Київ: Обереги, 2004. 448 с.

СГУ - Словник гідронімів України / уклад. І. М. Желєзняк та ін. ; за ред. К. К. Цілуйка. Київ: Наукова думка, 1979. 781 с.

СУ - Словники України - інтегрована лексикографічна система, версія 3.2: словозміна, транскрипція, фразеологія, синонімія, антонімія / В. А. Широков та ін. ; НАН України. Український мовно-інформаційний фонд.: Довіра, 2001-2022. URL: https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ (дата звернення: 14.02.2022).

Список використаних джерел

1. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови (Нариси із словозміни та словотвору). Ужгород: Закарпатське обл. вид-во, 1960. 416 с.

2. Булаховський Л. А. Український літературний наголос (характеристика норми). Київ: Радянська школа, 1947. 56 с.

3. Авдеева С. Л. Становлення системи словозміни ойконімів української мови: дис.... канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, 1997. 253 с.

4. Ковтюх С. Л. Система чинників для визначення словозмінних парадигм іменників у сучасній українській літературній мові. Граматичний простір сучасноїлінгвоукраїністики: науковий збірник Катерині Григорівні Городенській / Інститут української мови НАН України ; упорядн.: Н. Г Горголюк, Л. М. Колібаба, В. М. Фурса. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. С. 85-99. (Серія «Глибини рідної мови.»)

5. Ковтюх С. Л., Кашталян О. М. Словозмінна парадигматика українських прізвищ: монографія. Кіровоград: ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. 258 с.

6. Франко З. Т. Граматична будова українських гідронімів: монографія. Київ: Наукова думка, 1979. 184 с.

7. Матвіяс І. Г Іменник в українській мові. Київ: Рад. школа, 1974. 184 с.

8. Медушевський А. П. Складовий і словесний наголос української мови. Українська мова і література в школі. 1972. № 9. С. 26-34.

Размещено на Allbest.ru