Роль епістолярних текстів Уласа Самчука в творчості письменника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль епістолярних текстів Уласа Самчука в творчості письменника

Пангелова Марія Борисівна кандидат філологічних наук, доцент, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Бродюк Юлія Миколаївна кандидат філологічних наук, доцент, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

В означеній статті досліджується взаємозв'язок двох жанрів: епістолярного та літературного. Дослідження прозових текстів та текстів листів письменника того чи іншого періоду дозволяє виявити певні тенденції, що поєднують ці два жанри. Найбільш цікавим і цінним матеріалом для подібного дослідження видаються листи та твори тих письменників, які були не лише свідками та учасниками життєвих перипетій, але й безпосередньо впливали на перебіг подій. До розряду подібних документів, безумовно, належать твори та епістолярії майстрів художнього слова. Таким матеріалом дослідження стали листи Уласа Олексійовича Самчука - українського письменника, журналіста й публіциста, редактора, лауреата УММАН, члена уряду УНР у вигнанні, члена ОУП «Слово». В даній статті розглядаються листи, адресовані широкому колу адресатів, написані в різні періоди життя письменника. самчук епістолярний літературний жанр

У даній розвідці аналізується зв'язок двох жанрів: епістолярного та літературного, виділяються деякі об'єднуючі ознаки. В дослідженні зроблено спробу порівняльного аналізу фрагментів із текстів прози та листів Уласа Олексійовича Самчука. В статті наводяться уривки з листів, а також уривки із прози письменника, підтверджується теза про те, що перелічені жанри переплетені та взаємопов'язані. Основні моменти можливого зіставлення епістолярію та прози письменника полягають у наявності замальовок та образів оповідань та романів, поетизуючих елементів у творчості та листах. Епістолярій письменника, безсумнівно, можна розглядати як своєрідну творчу майстерню, в якій народжуються задуми, образи, стиль та мова, викристалізовуються зачатки майбутніх творінь.

Епістолярна проза У. Самчука представила свободу як основу творення, як необхідну умову реалізації культоротворчого процесу, у контексті якого формується світ матеріальних і духовних цінностей. Письменник розглядав проблему творчості поряд із проблемами культури та людини. Культура, на думку У. Самчука, дає можливості для становлення індивідуальності, будучи необхідною умовою і простором існування людини, її життя та діяльності.

Ключові слова: Улас Самчук, лист, жанр, література.

Panhelova Maria Borysivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Hryhoriy Skovoroda University in Pereiaslav

Brodiuk Yuliia Mykolaivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Hryhoriy Skovoroda University in Pereiaslav

THE ROLE OF EPISTOLARY TEXTS BY ULAS SAMCHUK IN THE WRITER'S WORK

Постановка проблеми

Для осмислення історичного шляху вітчизняної літератури, її специфіки і всього багатства проявів та потенційних можливостей відкриття й дослідження епістолярію українського письменства має неабияке значення, як свідчення особисте, найменш підвладне кон'юктурі й диктатові ситуацій, вільне від цензури, «не лише зовнішньої, а й внутрішньої». Лист, з одного боку, є явищем життя, спонтанним виявом думки, людських почуттів і реакцій, звернений до конкретного адресата. 3 плином часу приватна кореспонденція набуває іншого звучання, багатозначності, чинник суб'єктивності відходить на другий план, i епістола починає самостійне життя, виступаючи свідком минулих подій, даючи змогу читачеві доторкнутися до історичної реальності, усвідомити її значно глибше.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В умовах розбудови незалежної держави пожвавились творчі пошуки вітчизняних науковців у малодосліджених, досі маргінальних напрямах літературознавства. Зокрема, сферою активних студій став епістолярний доробок українських письменників-класиків. Оприлюднено скрупульозно зібрані й упорядковані листи адресатів як материкової України, так і діаспори. З'явилась низка спеціальних праць, в яких подано фактичні відомості про публіковані кореспонденції, хто й коли їх віднайшов тощо. Місце епістолярію в системі літературних жанрів, його специфіка, функції, а також перспективи розвитку постійно стають предметом наукових дискусій. Із досліджень зазначеного жанру в теоретичному аспекті можна виділити праці Л. Вашків, О. Галича, В. Дудка, А. Зіновської, М. Коцюбинської, В. Кузьменка, Ж. Лякової, Г. Мазохи, М. Назарука тощо. Ґрунтовний аналіз письменницьких епістолярних зібрань та їх значення для вивчення особи митця домінує в дослідженннях В. Галич, І .Забіяки, Т. Заболотної, В. Качкана, Л. Курило, Л. Морозової, В. Ткачівського, O. Фідкевич тощо. Однак, чималої кількості досліджень різного пану, український письменницький епістолярій, зокрема, другої половини XX ст., потребує незаклішованої історико-літературної рецепції, адже «кожне зернятко фактичної інформації в таких справах посуває вивчення нашої літератури наперед».

Мета означеної статті спричинена необхідністю комплексного вивчення епістолярію Уласа Самчука, недослідженістю його приватних кореспонденцій через їх розпорошеність, документально-художню неоднозначність і малодоступність.

Виклад основного матеріалу

В умовах відсутності української преси та заборони українського друку функціональна роль письменницького епістолярію особливо зростає. Епістолярій XIX -- початку XX ст. відзначається широтою та різноманітністю тематики. Епістолярій містить судження про поточний творчий процес безпосередніми його учасниками. У багатьох листах висвітлюється мовознавча проблематика, яка вже привертала увагу дослідників.

Геополітична розірваність України аж до 1939 року між двома імперіями, бездержавний статус нації спричинив до активізації письменницького епістолярію. На заваді листуванню ставали історичні катаклізми, репресивні кампанії, цензурні заборони. Зникали, нищилися, втрачалися безцінні літературні твори, а у XX столітті -- і їхні автори.

Від кінця 30-х років, коли українська вільна від цензури література була представлена нечисленними авторами-емігрантами, вітчизняне письменство в епістолярній публіцистиці постійно демонструвало зразки нестандартного, нестереотипного підходу до життя, давало приклади свіжого, оригінального мислення.

Промовистою спадщиною, своєрідним голосом доби є епістолярний спадок української діаспори, зокрема, листи У. Самчука.

У. Самчук та інші автори на еміграції у своїх епістолярних творах нерідко піднімали пр0блеми, над яким раніше їхні колеги по перу не замислювались. В умовах сталінізму епістолярні твори вітчизняних митців, оприлюднені як в Україні, так і за її межами, сприяли подоланню кордонів, закликали до звільнення від будь-якої залежності, навчали національному самоусвідомленню.

Епістолярна контактність вітчизняних літераторів значною мірою заповнила вакуум, штучно створений відсутністю в радянській Україні вільної від цензурних обмежень та заборон фахової періодики. В умовах жорсткого ідеологічного пресингу 20-50-х років ХХ століття, тотального контролю й примусу різко зростає роль епістолярної критики в літературному процесі.

Епістолярій Уласа Самчука розповідає про нові сподівання, творчі задуми та плани, чергове відродження культурного життя в Україні. До часу цей величезний культурний пласт був фактично не досліджений.

Загалом у чималому, добре збереженому приватному епістолярії Уласа Самчука відображені не лише події життя і душевні переживання авторів листування, а й літературна творчість дописувачів.

Існують окремі дослідження, що відзначають зв'язок листів із текстом художніх творів. У такому розумінні епістолярій є одним із найважливіших творчих документів, творчою «лабораторією» письменника, де зароджуються майбутні твори або їх елементи. Незгасаюче впродовж тривалих років зацікавлення епістолярною спадщиною того чи іншого письменника свідчить про художнє значення його листів, про важливість підходу до них не просто як до факту біографії чи певного жанрового феномену, але й невичерпного джерела його творчості.

Питання філософії творчості завжди цікавили Уласа Самчука. Для письменника необхідними умовами творчості були моральність, свобода й талант, звідки митець міг черпати матеріал для втілення творчих задумів.

Приватне листування Уласа Самчука свідчить про своєрідне розуміння ним суті та призначення мистецтва, ролі митця в суспільстві. Здебільшого митець уникав філософських роздумів перш за все тому, щоб не спрощувати ідеології. У. Самчук відкидав можливість досягнення повноти реальності за допомогою деяких визначених принципів. При цьому він вважав, що митець не може бути бадужим до насущних питань сучасності: «Іноді здається, що наші люди тут повністю зрікаються від будь якого розвитку свого інтелекту засобами художньої письменницької творчості не здаючи собі ніякої справи в того, що як перестане діяти художня мистецька творчість слова, заперестане діяти взагалі творча наша мисль і ми закостеніємо, як це вже було зі старою нашою еміграцією» (із листа до Д.Андрієвського від 9.08.1951 р.) [1].

Розуміння оригінальної творчості й природи творчості знаходимо в листах до В.Барки, автора відомих романів «Рай» (1953), «Жовтий князь» (1963) тощо. Можемо стверджувати, що творче мислення У.Самчука, як и В.Барки, позначене виразними ознаками світосприйняття, християнського світогляду. Вся художня проза обох авторів є системно організованою цілісністю, що має яскраво виражений ідейний стрижень, в основі якого лежить національна ідея. Обідва письменники спрямовали своє літературне обдарування на відтворення у слові власного бачення новітньої історії України. Їхня творчість тематично запрограмована дивовижною біографією митців, яким судилося стати очевидцями багатьох історичних катаклізмів. Твори В.Барки та У.Самчука розкрили нові синкретичні можливості жанрового та стильового ґатунку української літератури. Роман «Жовтий князь», як і роман «Марія», є однією з перших спроб показати панорамну картину голодомору в Україні 1932-1933 р., спроектованого комуністичною системою. Під виглядом колективізації все спрямовувалось на знищення українського селянства, на руйнування традиційної, віками виплеканої культури. Зокрема, у листі до В.Барки від 9.02.1953 р. У.Самчук дає об'єктивну оцінку творчості адресата: «З великим нетерпінням чекав Вашого «Раю» і дочекався. Насолоджувався ним поволі і довго, щось як Ваш Никандрович своїм холодним чаєм, пив поволі, мов «джміль». Боявся за кожну стрічку, вибухав сміхом і хвилювався міцною, глибокою тяготою до його трагедії. Думав, як Ві, поет позадосяжних хвилювань, зможете поорудувати тяжкою прозою, як рішите багато не надто легких проблем конструкції цього жанру, як висловите це приманливе і недосяжне слово Рай» [2].

У кореспонденціях до Є.Маланюка У.Самчук розкриває власні передумови виникнення творчості. Нерідко приплив творчих сил письменник найбільше відчував в оточенні осінніх кольорів, що спонукали його до створення нових творів: «Осінь. Наш садок повний бронзи, крови, сліз і бурі. Я пробую ожити для творчости - пригадуючи екзальтовані дні моєї молодості. Чомусь так було. Що найбільше відчував і переживав якраз під шелест опадаючого листя» (із листа У.Самчука до Є.Маланюка від 1.11.1960 р.) [3].

На наш погляд, цікавим є лист до Є.Маланюка від 11.03.1958 р., у якому автор «Марії» ділиться власною концепцією щодо розуміння літератури: «А «реалізм», а «раціоналізм» це не лише наше, селянське. Це єдиний стиль усієї світової літератури широких полотен. Будь це Ґальсворсі, будь це Дюр Ґар, будь це Мацо де ля Рош, Стейнбек, Фолькнер чи Мічець - я б навів Вам десятки, включно з класиками, як Бальзак, Толстой - всі вони були реалістами у вислові, у мислі, у плоскостях. Глибини і висоти без земної перспективи, ніякі глибини і ніякі висоти <...> Розуміється - існують ще містики, символісти, або просто люди езопівської словні, але це не завжди те найбільше і найглибше. Іноді і звичайні юродиві, а то й кльовни потрапляють кинути якісь піфійні казуси, але яка б не була та казуїстика - вона ніколи не заступить мудрости, ясности, логіки. На жаль, мені інкооли приходить думка, що зокрема ми, українці, більше любимо казуїстику, ніж мудрість. Ісповідуємо філософію не мудрости, а хитрости» [4].

У листі до Є.Маланюка від 7.01.1963 р. автор «Волині» відверто називає себе представником класичної літератури, зокрема, читаємо: «А що вже приходилось діставати бідному Нечую-Левицькому - то вже й не кажи. Майже всі, ті, що приречені бути класиками мають клопоти зі своєю добою, про це гарно оповідає син Томаса Манна у воїх спогадах про батька. Мені ж вже присуджена роль класика зі шкільної лави» [5].

Проілюстровані роздуми мають виразний екзистенційний світгляд. У листі до Є.Маланюка від 24.04.1962 р. У.Самчук описує свій талант письменника у дещо алегоричній манері: «Мені, як звичайно, не легко говорити про письменство, як про моє приречення - знаю лише, що в нашій літературній родині я, без сумніву, не своя дитина, можливо виродок, а можливо якесь зозулине яйце.» [6].

Кореспонденція до Є. Маланюка від 5.04.1958 р. засвідчує, яку роль відводив У.Самчук поезії в царині власного сприйняття творчості: «Ваша «Остання.» повня вічно-живої поезії, повна духів - Рільке, Махар, Тувім - минулість, сучасність і майбутність, вложені в космічний простір фізичної географії. Хто з нас сьогодні має ще таку силу жити в такій високій температурі чуття? У такій всеобіймаючій, многогранній екзальтації. Кожний вірш, кожна стрічка насичена наснагою, від дотику якої постає іскра» [7].

Саме за поетичне обдарування автор «Волині» глибоко пошановував Б. Рубчака - визначного поета-інтелектуала «Нью-Йоркської групи». У.Самчук, визнаючи неперевершеність поезії Б. Рубчака, ототожнює її з недоторканою чистотою як свідчення поезії «найвищої проби»: «Вже давно я не мав у руках такої прозоро- криштальної і глибоко-мудрої поезії, як Ваша. Мене також вражає її логіка і її правда. І навіть її мотиви самозречення людини в ім'я поезії і правди, які можуть декому звучати як песимізм, для мене видаються лише як пристрасне бажання за велику ціну служити гарному, доброму і правдивому. Без огляду на оцінку людини будня <.> Ваша збірка («Промениста зрада», 1960. - М.П.) дала мені багато освіжаючого подиху у мою власну, вже не зовсім молоду творчу світоуявність <.> Але, розуміється, поезія хай буде Вашою основою скрізь і завжди» (із листа У. Самчука до Б. Рубчака від 7.09.1960 р.) [8].

Талант для У. Самчука - основне поняття в осмисленні сутності і процесу творчості. З листа до В. Вовк від 30.12.1961 р. стосовно означеного поняття читаємо: «Гостро уявляю собі Вашу завжди напружену, неспокійну жадобу на гострі свіжі ефекти, творчу індивідуальність. І думаю, що в цьому широкому світі Ви не знайдете легко допасованих до себе співтворців» [9].

Загалом дуже цікавим видається листування письменника з В. Вовк, яка як представниця модернізму мала дуже багато спільного з творчістю «закоренілого» реаліста У.Самчука. У листі від 30.12.1961 р. до В. Вовк знаходимо такий опис власного творчого процесу: «Я, розуміється, не можу так горіти, як Ви, але все таки, пригадуючи минуле, я приблизно почував себе у подібному стані. Саме тепер намагаюся воскресити минуле, інколи справді мертве, і зробити з того книгу спогадів «На Білому коні...». Лише мені не завжди щастить з т. зв. настроєм, а без цього наркозу я дерево. Два роки я був таким деревом. Тепер ліпше» [9]. Із наведеного вислову можемо стверджувати, що для адресанта розуміння творчості було не що інше, як порив, «пристрасність», виявлення таланту, дару.

Творчість для У. Самчука була своєрідним життєвим еліксиром, без якого він не уявляв свого існування: «Але час від часу все таки починає знов здаватися, що без тієї писанини також не можна бути. І тому починаєш знову нанову...» (із листа У. Самчука до П. Білосюка від 20.05.1958 р.) [10].

Приватні кореспонденції У. Самчука свідчать про те, що процес праці над твором носив у письменника характер глибоких емоційних переживань, «бо мої томи вимагають людини цілої», - писав У. Самчук 20.04.1958 р. в листі до П. Білосюка, українського націоналіста, політичного в'язня концентраційного табору при польській владі в період 1934-1936 р. на території Волинської області [11]. І далі в листі письменник вказує своєму дописувачеві на відсутність будь-яких матеріальних статків на письменницькій ниві, зауважуючи: «.я можу дістати роботу і заробляти гроші, але тоді прощай моя «Родіна» і взагалі література.» [11].

Автор «Марії» будь-що намагався втриматися при творчому процесі, адже вірив, що колись його твори будуть-таки визнані світовою літературою: «Прошу мене зрозуміти: все то разом для мене лише неприємність, але є то єдиний засіб у наших теперішніх умовах, коли ми не маємо ані видавництва, ані читача, дати нашій літературі нові твори і тим самим прожовчити творчий процес нашої культури поза залізною заслоною у вільних умовах. Є то наша трагедія, але що маємо робити? Підняти руки і здатися?» (із листа У. Самчука до П. Білосюка від 27.09.1955 р.) [12].

Процес праці над творами не був легким, про що свідчить цитата з книги спогадів «Плянета Ді-Пі»: «Мій «Ост» трилогія, величезне полотно, складна проблема, вимагається концентрація зусиль, місця і, по можливості, бути самим із собою. Сам по собі, несамовитий задум, я знаю, але як його уникнути? Питання на яке не знайдеш відповіді» [13 с. 7].

Щоразу, ознайомлюючись із новим літературним витвором, У. Самчук немовби починав жити його простором, відчувати його атмосферу, що є свідченням неабиякого творчого потенціалу прозаїка. У листі до М.Понеділка від 12.01.1966 р. адресант ділиться своїми враженнями від прочитаної книжки адресата «Смішні сльозини» (1966): «Уявляю Вашу творчу атмосферу, умови побудження, відчуваю Ваш настрій і не знаю навіть чи маю Вам в чомусь докоряти, а чи заздростити <...> Ви є дуже оригінальний, сенситивний поет-лірик з великою і глибокою душею...» [14].

У листі до Д. Гуменної («Дар Евдотеї», 1990) від 24.07.1978 р. читаємо: «Було винятково приємно дістати Вашу книгу про наше минуле, а ще приємніше її читати, що значить входити у ті далекі простори часу, що воскресають у нашій уяві, мов живі. Уявляю - скільки вложено у неї щирости, відданости і таланту...» [15].

Висновки

На основі здійсненого аналізу можемо стверджувати, що неабияке значення епістолярію У. Самчука для розуміння специфіки ідейно-художніх поглядів письменника, їх динаміки полягає в тому, що приватні кореспонденції є важливим джерелом висловлювань прозаїка про власні світоглядні позиції, про природу художньої творчості, про сучасний йому літературний процес. У. Самчук як носій певного типу художнього мислення створив у своїх листах особливу модель світу, у якій знайшла відображення його своєрідна позиція стосовно об'єктивної дійсності та самого себе.

Приватні кореспонденції автора «Волині» свідчать про те, що пошуки нового в мистецтві носили в адресанта не формальний характер, а характер внутрішнього духовного пошуку і співвідносилися з духовним пошуком сучасників. Розгляд ідейно-естетичних поглядів У.Самчука у взаємозв'язку зі світоглядними пошуками його колег по перу дозволив встановити не лише відмінності, а й спільне, що виразилось у передчутті нових форм життя й мистецтва, розуміння необхідності для людини високих матерій.

Епістолярна проза У. Самчука представила свободу як основу творення, як необхідну умову реалізації культоротворчого процесу, у контексті якого формується світ матеріальних і духовних цінностей. Письменник розглядав проблему творчості поряд із проблемами культури та людини. Культура, на думку У. Самчука, дає можливості для становлення індивідуальності, будучи необхідною умовою і простором існування людини, її життя та діяльності.

Кореспонденції У. Самчука свідчать про оригінальну творчу позицію митця, напружені пошуки нових засобів творення естетичної дійсності. Приватне листування У. Самчука показує, що письменник осмислював життя як активне творче становлення, не підвладне жорстоким раціональним законам, а людину як діяча, що створює матеріальні і духовні цінності у процесі розвитку культури.

Література:

1. Лист У.Самчука до Андрієвського Д. від 09.08.1951 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №310.

2. Лист У.Самчука до Барки В. від 09.02.1953 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №325.

3. Лист У.Самчука до Маланюка Є. від 01.11.1960 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №639.

4. Лист У.Самчука до Маланюка Є. від 11.03.1958 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №639.

5. Лист У.Самчука до Маланюка Є. від 7.01.1963 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №639.

6. Лист У.Самчука до Маланюка Є. від 24.04.1962 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №639.

7. Лист У.Самчука до Маланюка Є. від 05.04.1958 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №639.

8. Лист У.Самчука до Рубчака Б. від 07.09.1960 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №745.

9. Лист У.Самчука до Вовк В. від 30.12.1961 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №390.

10. Лист У.Самчука до Білосюка П. від 20.05.1958 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №343.

11. Лист У.Самчука до Білосюка П. від 20.04.1958 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №343

12. Лист У.Самчука до Білосюка П. від 27.09.1955 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №343.

13. Самчук У. Плянета Ді-Пі: Нотатки й листи. Вінніпег, Накладом товариства «Волинь», 1979. 356 с.

14. Лист У.Самчука до Понеділка М. від 12.01.1966 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №722.

15. Лист У.Самчука до Гуменної Д. від 27.07.1978 р. Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.195, №456.

References:

1. Lyst U.Samchuka do Andriievskoho D. vid 09.08.1951 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.T.H.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №310. [Letter from U. Samchuk to D. Andrievsky dated August 9, 1951. Department of Manuscript Funds and Textology of TH. Shevchenko Institute of Literature ofthe National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 310.] [in Ukrainian].

2. Lyst U.Samchuka do Barky V. vid 09.02.1953 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.T.H.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №325. [Letter from U. Samchuk to V. Barka dated February 9, 1953. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 325.] [in Ukrainian].

3. Lyst U.Samchuka do Malaniuka Ye. vid 01.11.1960 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.T.H.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №639. [Letter from U. Samchuk to Ye. Malaniuk dated November 1, 1960. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 639] [in Ukrainian].

4. Lyst U.Samchuka do Malaniuka Ye. vid 11.03.1958 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.T.H.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №639. [Letter from U. Samchuk to Ye. Malaniuk dated March 11, 1958. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F. 195, No. 639] [in Ukrainian].

5. Lyst U.Samchuka do Malaniuka Ye. vid 07.01.1963 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.TH.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №639. [Letter from U. Samchuk to Ye. Malaniuk dated January 7, 1963. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 639] [in Ukrainian].

6. Lyst U.Samchuka do Malaniuka Ye. vid 24.04.1962 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.TH.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №639. [Letter from U. Samchuk to Ye. Malaniuk dated April 24, 1962. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 639] [in Ukrainian].

7. Lyst U.Samchuka do Malaniuka Ye. vid 05.04.1958 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.TH.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №639. [Letter from U. Samchuk to Ye. Malaniuk dated April 5, 1958. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 639] [in Ukrainian].

8. Lyst U.Samchuka do Rubchaka B. vid 07.09.1960 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.THShevchenka NAN Ukrainy. F.195, №745. [Letter from U. Samchuk to B. Rubchak dated September 7, 1960. Department of Manuscript Funds and Textology of TH. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F. 195, No.745] [in Ukrainian].

9. Lyst U.Samchuka do Vovk V. vid 30.12.1961 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.TH.Shevchenka NAN Ukrainy. F. 195, №390. [Letter from U. Samchuk to V.Vovk dated December 30, 1961. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 390] [in Ukrainian].

10. Lyst U.Samchuka do Bilosiuka P vid 20.05.1958 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.TH.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №343. [Letter from U. Samchuk to P.Bilosiuk dated May 20, 1958. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 343] [in Ukrainian].

11. Lyst U.Samchuka do Bilosiuka P vid 20.04.1958 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.TH.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №343. [Letter from U. Samchuk to P.Bilosiuk dated April 20, 1958. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 343] [in Ukrainian].

12. Lyst U.Samchuka do Bilosiuka P vid 27.09.1955 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.THShevchenka NAN Ukrainy. F.195, №343. [Letter from U. Samchuk to P.Bilosiuk dated September 27, 1955. Department of Manuscript Funds and Textology of TH. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 343] [in Ukrainian].

13. Samchuk U. Plianeta Di-Pi: Notatky y lysty. Vinnipeh, Nakladom tovarystva «Volyn», 1979. 356 s. [Samchuk U. Planet Di-Pi: Notes and letters. Winnipeg, Published by the "Volyn" society, 1979. 356 p.] [in Ukrainian].

14. Lyst U.Samchuka do Ponedilka M. vid 12.01.1966 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.TH.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №722. [Letter from U. Samchuk to M.Ponedilok dated January 12, 1966. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F. 195, No.722] [in Ukrainian].

15. Lyst U.Samchuka do Humennoi D. vid 27.07.1978 r. Viddil rukopysnykh fondiv i tekstolohii Instytutu literatury im.TH.Shevchenka NAN Ukrainy. F.195, №456. [Letter from U. Samchuk to D. Humenna dated July 27, 1978. Department of Manuscript Funds and Textology of T.H. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine. F.195, No. 456] [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru