Стратегії і тактики перекладу політичної персуазивності як засобу міжкультурного впливу

Размещено на http://www.allbest.ru

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

Стратегії і тактики перекладу політичної персуазивності як засобу міжкультурного впливу

Інна Анастасія Дзюбановська

Тетяна Цепенюк

У статті з 'ясовано специфіку функціювання стратегії персуазивності в політичному дискурсі як засобу міжкультурного впливу й проаналізовано особливості їх відтворення в перекладах українською мовою. Запропоновано власну схему використання стратегій персуазивності в політичному дискурсі, у якій основними визначено інкризивні та дикризивні стратегії, а також стратегії персуазивної інтенції (переконання). Подано приклади використання цих стратегій Дональдом Трампом під час телефонної розмови з Володимиром Зеленським улітку 2019, а також проаналізовано їхній переклад засобами української мови.

Ключові слова: стратегії персуазивності, інкризивні стратегії, дикризивні стратегії, стратегії політичної інтенції, прагматика, політичний дискурс. переклад політичний персуазивність

СТРАТЕГИИ И ТАКТИКИ ПЕРЕВОДА ПОЛИТИЧЕСКОЙ ПЕРСУАЗИВНОСТИ КАК СРЕДСТВА МЕЖКУЛЬТУРНОГО ВЛИЯНИЯ

Инна Анастасия Дзюбановская

Тернопольский национальный педагогический университет им. В. Гнатюка Украина

Татьяна Цепенюк

Тернопольский национальный педагогический университет им. В. Гнатюка Украина.

В статье рассмотрена специфика функционирования стратегии персуазивности в политическом дискурсе как средства межкультурного влияния и проанализированы особенности их воспроизведения при переводе на украинский язык. Предложена собственная схема работы стратегий персуазивности в политическом дискурсе, в которой основными определены инкризивные и дикризивные стратегии, а также стратегии персуазивной интенции (убеждения). Приведены примеры использования этих стратегий Дональдом Трампом во время телефонного разговора с Владимиром Зеленским летом 2019, а также проанализирован их перевод средствами украинского языка.

Ключевые слова: стратегии персуазивности, инкризивные стратегии, дикризивные стратегии, стратегии политической интенции, прагматика, политический дискурс.

STRATEGIES AND TACTICS OF TRANSLATION OF POLITICAL PERSUASIVENESS AS A MEANS OF INTERCULTURAL INFLUENCE

Inna Anastasiia Dziubanovska

Ternopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University Ukraine

Tetiana Tsepeniuk

Ternopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University Ukraine

Introduction. With the development of technology, communication tools and information space in general, the need to interpret such a seemingly simple concept as language is changing. Language is not just a unique tool of communication between people, but also a means of influencing the listener, rhetoric and the ability to speak correctly being determined as the key to success. Strategies of persuasion are a form of social influence, a set of verbal and non-verbal manipulations that affect our thoughts, attitudes and worldviews and are capable of changing our behaviour and activities. Thus, various PR services and marketing companies use the strategies of persuasion, but political texts have indisputably proved their dominance in the implementation of mass influence. There is a correlation between strategies and tactics, within the scope of influence, and in the way they are used in political discourse. The article presents our own scheme of application of persuasion strategies found in the political discourse and identifies three main strategies. The application of the scheme is shown on the basis of Donald Trump's phone conversation with Volodymyr Zelenskyi.

Purpose. The purpose of the article is to determine the strategies and tactics of persuasion, ways of its translation and visual representation in the political discourse.

Methods. Among the theoretical methods employed in the research are the method of analysis, systematization and generalization of linguistic literature, a set of empirical methods including the method of observation, conceptual-interpretive method, contextual, and component methods.

Results. Having analysed Ukrainian and foreign literature, we clarified the meaning of the concept of the strategy of persuasive influence in the political discourse. Based on the theoretical material we created our own scheme of application of persuasion strategies in the political discourse and identified three main strategies. It has been determined that Donald Trump uses both increase and decrease strategies of persuasion to implement mass influence. We also traced the level of adequacy of reproduction of the semantic and stylistic structure of the original text, and thus the level of mass influence and manipulation.

Originality. The article provides a new scheme to perform linguistic and pragmatic analysis of political speeches in both source and target languages, which allows us to consider strategies of persuasiveness from the perspectives of various sciences such as linguistics, translation studies, political science, psychology, sociology etc.

Conclusions. Taking into account the active application of the persuasion strategy and public demand for understanding the means of application of mass influence, we believe that this topic needs in-depth theoretical and practical study. Despite the fact that in this research we are interested only in political texts, we believe that the strategies of persuasiveness have a much wider scope, and the scheme that we created and described is used at different levels of the information field.

The prospect of further research in this direction is to improve an integrated approach to the analysis of debates and speeches through the prism of various methods of discourse analysis, as well as creating an in-depth theoretical basis for translating the media, including persuasiveness.

Keywords: persuasion strategies, pragmatics, political discourse, increase strategies, decrease strategies, strategies of political intention.

Постановка проблеми. Мова як основний засіб спілкування природно тяжіє до модифікацій та змін. Це стає рушійною силою для її вивчення в циклі лінгвістичних дисциплін та з погляду інших галузей знань - психології, політології, технічних наук тощо. Такий інтерес цілком зрозумілий, адже використання нових мовних стратегій уможливлює постійний уплив на мовців, а процес спілкування виводить на новий рівень здійснення масового впливу, у контексті якого політичний дискурс є безумовним переможцем.

Потреба суспільства зрозуміти персуазивність політичної комунікації стає головним механізмом мотивації для різних дослідників цієї сфери. До того ж стрімкий розвиток систем пошуку інформацій та ЗМІ доводять, що сучасне політичне резюмування не обмежується цільовою аудиторією лише певної держави, а виходить за її межі - на світову політичну арену.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що популярність дослідження маніпулятивності поширилася із заходу наприкінці минулого століття, а вже на світанку 3 тисячоліття його активно вивчають науковці всього світу. Зокрема, Л. Сорокіна стверджує, що стратегії персуазивності виконують чіткі функції залежно від комунікативної мети [5], а Є. Шейгал, вивчаючи семіотику політичного дискурсу, зосереджує увагу на негативних стратегіях, уважаючи, що вони здійснюють основний уплив на маси [8]. О. Дмитрук досліджує персуазивність публіцистичних текстів та медіадискурсу, які володіють широким діапазоном засобів упливу на маси [2], а О. Михайлова створює типологію здійснення впливу і визначає стратегії та властиві їм тактики [4].

Мета і завдання статті полягають у визначенні стратегій і тактик творення персуазивності, способів перекладу та наочному представленні її функціювання в політичному дискурсі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Чимало науковців стверджують, що політична комунікація не є однобічним явищем, тому вимагає не лише наявності політика, але і його електорату, тобто реципієнта, який приймає повідомлення. Ще Аристотель у своїй «Риториці» визнавав, що найбільше на людину впливає інформаційно-комунікативне середовище, у якому вона перебуває, а активність її участі в спілкуванні не має ніякого значення.

І хоч поняття персуазивності не було в Аристотеля стрижневим, він виділив три комунікативні стратегії, зокрема етос, пафос та логос, які його розкривають. Завдяки їхній єдності досягають основної мети персуазивності - «переконати слухача, змусити його повірити та довіритися мовцеві» [3]. Реалізація цих стратегій можлива під час використання доцільних мовних тактик і стратегій. Проте, аналізуючи політичний текст, важливо враховувати те, що, як і будь-який інший мовний засіб, стратегія персуазивності може бути як експліцитною, яскраво вираженою, так і імпліцитною, майже непомітною, здійснюючи і очевидний, і опосередкований уплив на підсвідомість реципієнта.

Як уважає А. Голоднов, персуазивною комунікацією є такий вид спілкування, за якого здійснюють «ментально-мовленнєву взаємодію комунікантів, що реалізує спробу впливу адресанта на ментальну сферу реципієнта з метою змінити його поведінку» [1, с. 16]. Прикметною рисою стратегій персуазивності є те, що вони не лише апелюють до нашого мислення, а й завдяки великому діапазону тропів можуть маніпулювати нашими емоціями та почуттями. Як зазначає А. Чеберяк, «механізми персуазивності мають інтегративний характер і здійснюються в єдності раціонального та емоційно-чуттєвого початків» [7].

Ґрунтовно проаналізувавши наукові підходи до вивчення персуазивності, пропонуємо власну схему роботи стратегій персуазивності в політичному дискурсі (Рис. 1).

Рис. 1. Схема роботи стратегій персуазивності в політичному дискурсі

Як бачимо з рисунка 1, елемент схеми ВСТУП теоретично передбачає декілька стадій представлення, проте на практиці є коротким, адже вже з перших речень мовець може повідомити тему й задати настрій промови.

У схемі виділено три основних стратегії: інкризивні (передбачають презентацію власних позитивних сторін), дикризивні (спрямовані на применшення особистості опонента, звинувачення тощо) та стратегії персуазивної інтенції (є відносно нейтральними, мають на меті заохотити слухачів, привернути або навпаки розсіяти увагу). На рубежі зазначених стратегій бачимо елемент КІЛЬКІСНІ ТАКТИКИ, який указує на те, що в межах однієї промови неможливо застосовувати лише одну стратегію.

Варто також звернути увагу на завершальну частину схеми, яка зображує не фінальну частину самої промови, а вказує на останній етап застосування стратегій персуазивності - досягнення бажаного результату, тобто здійснення масового впливу. Тому етап ВИХІД не має чітко окреслених часових меж і може відбуватися і під час виголошення промови, і одразу ж після її завершення, і, власне, через певний проміжок часу, коли реципієнт осмислить промову (чи інший політичний текст) або ж прослухає її кілька разів (як це часто відбувається з передвиборчими агітаціями та рекламними роликами).

Аби на практиці продемонструвати функціювання запропонованої в дослідженні схеми, проаналізуємо телефонну розмову Дональда Трампа з Володимиром Зеленським та її переклад. Екс-президент США розпочинає промову зі слів-привітань В. Зеленському, створюючи в такий спосіб дружню атмосферу й задобрюючи президента України. Уже в наступній фразі Д. Трамп використовує спершу інкризивність, говорячи про допомогу США, а тоді дикризивність, створюючи контраст із недостатньою допомогою Європи: «.we do a lot for Ukraine. We spend a lot of effort and a lot of time. Much more than the European countries are doing...» [9]. У перекладі чуємо: «.ми робимо багато для України. Ми докладаємо багато зусиль і багато часу. Значно більше, ніж роблять європейські країни...» [6]. Переклад уважаємо задовільним, адже він відтворює рівень упливу на реципієнта, змушуючи його визнати важливість американської допомоги та потребу віддячити.

Цікавим є той факт, що в такій короткій телефонній розмові модальне дієслово would Д. Трамп уживає аж 21 раз, з одного боку, творячи ввічливість, а з іншого, просить про послугу, використовуючи стратегію персуазивної інтенції та кількісні тактики: «I would like you to do us a favor though because our country has been through a lot and Ukraine knows a lot about it» [9]. Цілком відповідний переклад бачимо в українському тексті: «Я б хотів усе-таки, щоб ви зробили нам послугу, бо наша країна пережила багато чого, і Україна знає про це багато чого» [6].

Упродовж спілкування сорок п'ятий президент США відверто дає зрозуміти, що хотів би, щоб його особисті інтереси якомога менше фігурували в цій розмові, тому в ролі підмета використовує займенник you: «I would like you to get to the bottom of it» [9]. В українському варіанті читаємо таке: «Я б хотів дістатися до самої суті цього» [6]. Такий переклад, на нашу думку, не є адекватним, адже він змінює змістове навантаження речення. Натомість доречним уважаємо такий варіант перекладу: Я хотів би / Було б добре, якби ви дісталися самої суті.

Висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок

Беручи до уваги активне застосування стратегії персуазивності та бажання суспільства зрозуміти систему здійснення масового впливу, уважаємо, що ця тема потребує глибшого теоретикопрактичного вивчення. Хоч у нашій розвідці основну увагу зосереджено на текстах політичного спрямування, упевнені, що стратегіями персуазивності послуговуються й учасники інших мовних дискурсів, а нашу схему можна застосувати в різних площинах інформаційного поля.

Створення уніфікованої, ґрунтовної теоретичної бази забезпечить здійснення якісного усного й письмового перекладу засобів масового впливу, у чому вбачаємо перспективу подальших досліджень. Досягнути цього можна лише шляхом комплексного аналізу текстів політичного дискурсу, що дасть змогу відстежувати мовленнєву маніпуляцію спікерів і слугуватиме підґрунтям грамотного підходу аудиторії до аналізу власного інформаційного простору.

Література

Голоднов А. В. Лингвопрагматические особенности персуазивной коммуникации (на примере современой немецкоязычной рекламы) : автореф. дис. на соискание уч. степени кандидата филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки». Санкт-Петербург, 2003. 247 с.

Дмитрук О. В. Маніпулятивні стратегії в сучасній англомовній комунікації (на матеріалі текстів друкованих та Інтернет-видань 2000-2005 років): дис. ... кандидата філол. наук : 10.02.04 Київ, 2005. 270 с.

Мацько Л. І. Риторика. Основні поняття класичної риторики. Westudents : веб-сайт. URL :

https://westudents.com.ua/glavy/83057-osnovn-ponyattya-klasichno-ritoriki.html (дата звернення:

18.04.2021).

Михалева О. Л. Политический дискурс: Специфика манипулятивного воздействия. Москва, Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. 256 с.

Сорокіна Л. Є. Комунікативна стратегія як одиниця мовного спілкування. Библиотека online : веб-сайт. URL : http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=20513&chapter=1(дата звернення: 18.04.2021).

Текст розмови Трампа і Зеленського: Білий дім оприлюднив свою версію. Радіо Свобода :

веб-сайт. URL : https://www.radiosvoboda.org/a/rozmova-trampa-i-zelenskoho/30183625.html (дата

звернення: 18.04.2021).

Чеберяк А. М. Лінгвостилістичні та комунікативно-прагматичні особливості реалізації стратегії персуазивності у текстах відкритих листів. ВІСНИК Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2011. № 58. С. 65-72.

Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса: учебн. Москва : Гнозис, 2004. 328 с.

Read Trump's phone conversation with Volodymyr Zelensky. CNN politics : веб-сайт. URL :

https://edition.cnn.com/2019/09/25/politics/donald-trump-ukraine-transcript-call/index.html (дата звернення: 18.04.2021).

References

Golodnov A. V. Lingvopragmaticheskie osobennosti persuazivnoy kommunikatsii (na primere sovremenoy nemetskoyazychnoy reklamy) : avtoref. dis. ... kandydata. filol. nauk : spets. 10.02.04 «Germanskie yazyki». Sankt-Peterburg, 2003. 247 s.

Dmytruk O. V. Manipuliatyvni stratehii v suchasnii anhlomovnii komunikatsii (na materiali tekstiv drukovanykh ta Internet-vydan 2000- 2005 rokiv): dys. ... kandydata filol. nauk: 10.02.04. Kyiv, 2005. 270 s.

Matso L. I. Rytoryka. Osnovni poniattia klasychnoi rytoryky. Westudents : veb -sait. URL :

https://westudents.com.ua/glavy/83057-osnovn-ponyattya-klasichno-ritoriki.html (data zvernennia:

18.04.2021).

Mikhaleva O. L. Politicheskiy diskurs : Spetsifika manipulyativnogo vozdeystviya. Moskva : Knizhnyy dom «LIBROKOM», 2009. 256 s.

Sorokina L. Ye. Komunikatyvna stratehiia yak odynytsia movnoho spilkuvannia. Byblyoteka online : veb-sait. URL: http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=20513&chapter=1 (data zvernennia: 18.04.2021).

Tekst rozmovy Trampa i Zelenskoho: Bilyi dim opryliudnyv svoiu versiiu. Radio Svoboda : veb- sait. URL : https://www.radiosvoboda.org/a/rozmova-trampa-i-zelenskoho/30183625.html (data zvernennia: 18.04.2021).

Cheberiak A. M. Linhvostylistychni ta komunikatyvno-prahmatychni osoblyvosti realizatsii stratehii persuazyvnosti u tekstakh vidkrytykh lystiv. VISNYK Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. 2011. № 58. S. 65-72.

Sheygal Ye. I. Semiotika politicheskogo diskursa: uchebn. Moskva : Gnozis, 2004. 328 s.

Read Trump's phone conversation with Volodymyr Zelensky. CNN politics : veb-sait. URL :

https://edition.cnn.com/2019/09/25/politics/donald-trump-ukraine-transcript-call/index.html (data zvernennia: 18.04.2021).

Размещено на Allbest.ru