Фраземи західнопольських говірок із мотивом знаходження дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

ФРАЗЕМИ ЗАХІДНОПОДІЛЬСЬКИХ ГОВІРОК ІЗ МОТИВОМ ЗНАХОДЖЕННЯ ДИТИНИ

Тетяна Боднар, аспірантка

кафедри української мови

Анотація

фразеологічний народження дитина поділля

У статті на основі аналізу польових етнографічних, фольклорних, діалектологічних даних із Поділля розглянуто номінації традиційних обрядів українців, пов'язаних з народженням дитини, здійснено порівняння фразеологічних одиниць з мотивом знаходження дитини.

Матеріалом для дослідження слугували записи авторки фразеологізмів за спеціальною програмою-питальником на території Західного Поділля (південні райони Хмельницької та східні райони Тернопільської областей).

Акцентовано увагу на сталих виразах традиційного обряду народження з увагою до семантики, елементів духовної та матеріальної культури.

Виділено чотири групи ФО з мотивом знаходження дитини: у різних природно-ландшафтних утвореннях; у водному середовищі або близьких до нього спорудах; у будівлі, її частинах, прилеглих спорудах, предметах побуту, одязі (взутті); на позначення дарування (підкидання, надсилання, принесення, купівлі). Кожна група ФО поділена на підгрупи, які дають змогу здійснити чіткий поділ фразем за образною основою.

За етнографічними словниками з'ясовано символіку компонентів фразеологічних одиниць: горох, капуста, лопух, вода, лелека, ангел, яйце, криниця, річка.

Визначено, що серед досліджуваних фразеологічних одиниць найбільшою варіативністю вирізняються компоненти на позначення принесення дитини птахами. Виявлено значну кількість дієслів на позначення способів знаходження дитини (знайшли, купили, зловили, принесли, злапали, виліз та ін.).

Аналіз фразем говірок та їхніх компонентів за давніми лексикографічними джерелами виявляє і нефіксовані в сучасному мовленні стійкі сполучення слів, і стійкість слововживань, а також різних діалектних явищ. Фраземіка говірок є важливим матеріалом для виявлення й дослідження ареалу побутування регіоналізмів, архаїзмів, утрачених у звичному спілкуванні номінацій.

Вивчення окремої тематичної групи фразеології говірок сприяє визначенню особливостей становлення й функціонування фразеологічних одиниць.

Ключові слова: звичай, мотив, народження, обряд, фразеологічні одиниці.

Annotation

The article, based on the analysis of field ethnographic, folklore, dialectological data from Podillya, considers the nominations of traditional Ukrainian rites associated with the birth of a child, compares the phraseological units with the motive of finding a child.

The material of the research was the author's records of phraseology according to a special program-questionnaire on the territory of Western Podillya (southern districts of Khmelnytsky region and eastern districts of Ternopil region).

Emphasis is placed on the constant expressions of the traditional birth rite with attention to semantics, elements of spiritual and material culture.

There are four groups of FD with the motive of finding a child: in different natural and landscape formations; in the aquatic environment, or nearby structures; in the building, its parts, adjacent buildings, household items, clothing (shoes); to denote a gift (tossing, sending, bringing, buying). Each group of FDs is divided into subgroups, which allow a clearer division of phrases on a figurative basis.

Ethnographic dictionaries clarify the symbolism of the components of phraseological units: peas, cabbage, burdock, water, stork, angel, egg, well, river.

It is determined that among the studied phraseological units the components with the highest variability of the child are distinguished by birds. A significant number of verbs to denote ways to find a child (found, bought, caught, brought, caught, got out, etc.) was found.

Keywords', custom, motive, birth, rite, phraseological units.

Вступ

Родинне життя українців традиційно супроводжували різні обряди, звичаї, ритуали, які в образно-символічній формі, зокрема вербальній, відзначали, зберігали, фіксували для нащадків етапи життя людини та найважливіші події розвитку родини, що знаходить відображення у фразеологічній репрезентації мовної картини світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідники вважають, що вивчення фразеологізмів розпочато з праць О. Потебні, який першим порушив питання про характер стійких зворотів та закономірності їх утворення, І. Срезневського, який досліджував утворення слів зі зворотів, О. Шахматова, П. Фортунатова, В. Виноградова та інших науковців, які активно працювали над аналізом фразем у ХІХ - ХХ ст. Основоположником теорії фразеології вважають швейцарського мовознавця Ш. Баллі, який уперше упорядкував поєднання слів у своїй праці «Французька стилістика» та виокремив фразеологію в самостійний розділ лексикології. У згаданих авторів фразеологія не була предметом спеціального дослідження, а становила окреме зацікавлення, наприклад, за семантикою чи синтаксисом.

У кінці XIX - на поч. XX ст. родильний обряд насамперед із фольклорно-етнографічних позицій досліджували В. Гнатюк, А. Дарманський, З. Кузеля, М. Сумцов, П. Чубинський, Х. Ящуржинський, Х. Вовк та ін. Порушену тематику широко розроблено в сучасній українській етнолінгвістиці та діалектології. Згадаймо з цього приводу праці Н. Гаврилюк «Картографування явищ духовної культури» (Гаврилюк, 1981), В. Борисенко «Обряди і звичаї в українській родині» (Борисенко, 2000), О. Боряк «Баба - повитуха в культурно-історичній традиції українців: між профанним і сакральним» (Боряк, 2009). Склад і динаміку номінацій родильного обряду в говірках Східного Поділля описала Т. Тищенко (Тищенко, 2008; Тищенко, 2014); на матеріалі східнослобожанського говіркового мовлення здійснила дослідження етнокультурної семантики фразем родильного обряду І. Царьова (Царьова, 2015). Особливості побутування обрядової фраземіки Західного Поділля не були предметом ґрунтовних досліджень.

Методи дослідження

Методика дослідження мовних свідчень, здійснених на матеріалі фразеологічних одиниць, є системою дослідницьких етапів, спрямованих на виявлення особливостей функціонування українських діалектів, відтворення мовної картини світу українців засобами традиційної народної фразеології. Метод суцільної вибірки уможливив урахування лексикографічних даних, записів наукових експедицій.

Сталі вирази традиційної обрядовості є надійним джерелом для глибокого пізнання складу та структури мовленнєвих одиниць, з'ясування їхньої генези, семантики, реконструкції елементів духовної та матеріальної культури. Відповідно до природного циклу існування людини склався комплекс сімейних обрядів.

Виклад основного матеріалу

Існує чимало фразеологічних одиниць, які є відповіддю на запитання малої дитини «Звідки я взявся?», що стосуються народження.

Виділяємо чотири групи ФО-відповідей на запитання «Звідки я взявся?»:

1. ФО з мотивом знаходження дитини в різних природноландшафтних утвореннях:

- у городніх рослинах: у капус 'т 'і знаїтіли, у капус 'т 'і зйаівиус 'а, у каїпус 'т 'і зло'вили, у каіпус 'т 'і наро'диус 'а, с капусти 1вил 'із, с капусти привнесли, у каіпус 'т 'і задибали, 1баба у капус 'т'і знаїт^ла, у го'рос'і знаїт?ли, у го^рохови знаїш^ли, у 1моркв'і знаїшіли, наїшіли в ог'ір'ках, у ци'бул 'і наїтіли, 1вистрибнуу с куку?рузи, знаїїти у зеиІлених 1корчих бараібул 'і, у бур 'аіках знаїтіли, знаїтіли у ко'нопл 'ах;

- у кущах: знаїш?лиу бузи'н 'і, п'ід кутічом знаїшіли;

- на дереві: на веир'б'і знаїш^ли, знаїш^ли п'ід л'іт)чинойу, з г}руш'і упау, з г}руш 'і з'н 'али, на 'дерев 'і сиеІд 'іти, п'ід г'рушойу знаїш'ли;

- у трав'янистих багаторічних рослинах: у л 'у'бистку знаїш'ли, у лопу'хах знаїш'ли, знаїш'ли у бур'а'н'і, у буд'а'ках наїш'ли, знаїш'ли йак ко1 сили тра'ву, у крО'пив 'і знаїш'ли, знаїш'ли в очеи^рет'і.

У словнику В. Жайворонка «Знаки української етнокультури» так розкрито етнокультурну символіку лексеми горох (зменшено-пестливе - горошок, насінина гороху - горошина; зменшено-пестливе - горошинка) - польова і городня трав'яниста рослина родини бобових з круглим насінням (горошинами); для фольклорного сприйняття важлива властивість гороху витися («Вийся, горошку, в три стручки» - П. Чубинський). Рослину використовували в різноманітних обрядах і ритуалах, пов'язаних зі шлюбом та дітонародженням. З горошини, що котилася до криниці, народився богатир Котигорошко (Жайворонок, 2006, с. 148).

За етнолінгвістичним словником, капуста (один качан - капустина; зменшені - капустиця, капусточка) - городня рослина родини хрестоцвітих, листя якої використовують для приготування різних страв, традиційна їжа селянина. У народі про народження дітей говорили, що знайдено їх «під капустяним листом» або «в капусті» (Жайворонок, 2006, с. 273).

Також у словнику В. Жайворонка подано символіку слова лопух, який збирали на Івана Купала й вішали в хаті, щоб захиститися від відьом. Використовують цю рослину і в народній медицині. У колядці співають: «Родися, лопух, жеби ти живіт опух. Родися, кукілиця, за п'єцом дітей копиця!» (Жайворонок, 2006, с. 341 - 342).

Національна свідомість у такий спосіб зберегла давні вірування в щасливе буття знайденої дитини. Щоб перехитрити злу долю, немовля клали при дорозі або в іншому місці й очікували перехожого, який надалі ставав хрещеним батьком дитині (Коваленко, с. 201). У східнослов'янському ритуалі знаходження дитини як магія обману ґрунтувалася на сакральності випадково знайденої дитини й випадкових зустрічних, яких сприймали як прибульців з іншого світу, божественних посланців, над якими не владна зла доля. Мотив знаходження дитини в рослинах пов'язаний з народними віруваннями про те, що нащадків (як й інші блага) надсилають предки з «того світу» (Доленко, 1975).

2. ФО з мотивом знаходження дитини у водному середовищі або близьких до нього спорудах:

- в обладнаній водній споруді: у кри'ниц'і знаїш'ли, у кри'ниц'і зло1 вили, у ко'лод'аз'і знаїш'ли, у в'ід^р'і знаїш'ли (ко''ли по 'воду хо'дилие шчоб ковров 'і 'пити 'дати);

- у природному водному потоці: знаїш'ли у 'р'іч'ц'і, знаї'ти у 'р'іч'ц'і п'ідт \камеинем, у 'р'іц':і наїш'ли, у 'р'іч'ц'і у'лапала, у ^р'іч 'ц'і \виловиела, у 'р'іч'ц'і з1 лапали, у 'р'іч'ц'і зло'вили, 'р'ічка привнесла, 'баба з ^р'ічки привнесла, в опо'лонц'і знаї'шоу, у во'д 'і задибали;

- у невеликому скупченні води: у калаїбан 'ц'і п^лавау, у кала^бан 'і знаїш^ли, знаїш^ли у фос'і.

Дослідники так узагальнюють символіку криниці: обожнювана нашими предками як джерело питної води, тому й досі ставлять каплички над криницями, де часто являються чудотворні ікони й куди здійснюють хресні ходи; на наявність неглибокої води вказувала водолюбна верба, яка засвідчувала близькість підземних водних джерел; там і копали криницю. Після комори вели молодих до криниці, накривши хусткою, вони під нею милися і нею витиралися (звідси порада молодій не журитися своєю долею, а «умиватися в криниці й помолитися Богові») (Жайворонок, 2006, с. 315).

Значення річки в етнографічному словнику подають як водний потік, що живиться із джерел або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів'я до гирла; як вода взагалі, річка була священним ритуальним місцем, де ворожили, гадали на вінках, свічках, де відзначали «Йордань» (бо в цій річці хрестили Ісуса і Русь) (Жайворонок, 2006, с. 502).

Вода опоетизована в народній творчості, оскільки з нею тісно пов'язане життя людини від народження до смерті, взагалі все земне природне життя. Вважали, що вода була від початку світу.

У народних уявленнях вода - не лише джерело життя, а й засіб магічного очищення, але водний простір розцінювали і як межу між цим і тим світом, шлях до загробного світу, місце перебування нечистої сили й душ померлих (Жайворонок, 2006, с. 107). Було наявне подвійне ставлення й до вагітної, а до того ж дитина в лоні матері перебуває у водному середовищі, отже, у висловах цієї групи реалізовано мотив - дитина, народжена з води.

3. ФО з мотивом знаходження дитини в будівлі, її частинах, прилеглих спорудах, предметах побуту, одязі (взутті):

- у частинах будівлі: п'ід1 кинули п'ід д^вер'і, п'ід1 кинули у 1комиен, на го'р'і у к'лоч ':і знаїш^ли;

- у предметах побуту: у 1боц':і знаїш^ли, у п}р'адови знаїш^ли;

- в одязі: у по'долку знаїшіли, привнесли у повиет}ку.

Такі вислови, на нашу думку, свідчать про прагнення родини наблизити дитину, навіть підсвідомо, до домашнього вогнища. Загальновідомо, що з усього хатнього надбання найголовнішими є стіл, піч, мисник й пічна діжа. Люди вірили, що саме це начиння «тримає» хату (Коваленко, 2001). Піч відігравала особливу роль у житті людей, її усвідомлювали як «символ материнського першопочатку, непорушності родини, неперервності життя, рідної хати, батьківщини» (Жайворонок, 2006, с. 456).

«Знаходження» дитини в речах батьків можуть пов'язувати з тим, що в стародавні часи повитуха загортала дитину в стару сорочку батька, якщо народився хлопчик, або в сорочку матері, якщо це дівчинка.

4. ФО на позначення дарування (підкидання, надсилання, принесення, купівлі) дитини птахами, релігійними, міфічними, казковими істотами, людьми:

- підкидання дитини людьми: цигани п'ід 1хату п 'іт^кинули, п'іт'кинули п'ідтІдІвер'і, ру'салки п'іт^кинули, ци^ганка п'іт^кинула;

- принесення дитини птахами: 1буз'ок при^н'іс, 1буз'ки загубили, ^бус 'ки Скинули, 1буз'ко прие^н 'іс, с'кинуу 1 буз'ок, 1боц'ун прие^н 'іс, 1буц'ани привнесли, 1буз'ок 1ком'іном 1кинуу, чорно'гус прие^н 'іс, чорно'гус на к'рилах прие^н 'іс, при'н 'іс 1айіст, 1йаструбп прие^н 'іс, 1з'абпко прие^н 'іс;

- принесення дитини тваринами: ¹киц'а привнесла, ¹миш'і привнесли, о'вечка привнесла;

- принесення дитини релігійними істотами: ¹анге^ил при^е^н 'іс, ди^тина з ¹Божого благосло'вен ':а, ¹Богом ¹дана, дау Бог ди^тину, Бог дау, ¹Боз'а ¹дала, пос'лау Бог, у хребта з:а ¹пазухи ¹випау;

- поява на світ з яйця: 1 вилупиеус 'а з йаІ ц'а, 1 вил 'із з йаІ ц'а, 1 вилупиус 'а на св 'іт;

- купівля дитини: куп 1 или на ба1зар'у, ку 1 пили ди^тину, ку 1 пили у бол 'н 'іц'і, ку'пила со'б 'і ди'тину, у магазин 'і ку'пили.

У словнику «Знаки української етнокультури» зафіксовано кілька варіантів народної назви лелеки, який є символом праці та відданості: бузько, бузьок, бусел, бусол, боцян, боцюн. Уважають, що займати його не можна, бо хату спалить (тим самим є символом помсти). Здавна малим дітям розповідають, що нібито ці птахи приносять новонароджених. Де птах зів'є своє гніздо, тій хаті буде щастити. Птах обирає хату спокійну й побожну, бо сам побожний. Береже оселю, на якій сидить (Жайворонок, 2006, с. 58).

Зауважимо, що в релігійному культі ангел - це надприродна істота, посланець, вісник Бога. Він оберігає людей, є посередником між ними й небом. Зображують його зазвичай у вигляді юнака з крилами. У кожної людини є свій ангел-охоронець. Коли дитина всміхається уві сні, це означає, що на неї дивиться ангел (Жайворонок, 2006, с. 13).

За народними віруваннями, з яйця вийшов людський рід. Яйце як цінність замикає в собі або добро, або зло. Яйце широко використовували в народних гаданнях, випускаючи в склянку з теплою водою яєчний білок. Пофарбоване або біле, воно посідає центральне місце у весняній обрядовості, є головним символом Великоднього свята. Виїзд на першу оранку відбувався з «хлібом, сіллю, з білим яйцем». Яйце і хрести-коржики були обов'язковими в обрядах при посіві (Войтович, 2005, с. 613).

Як відомо, подарунок і сьогодні вважають як щось, наділене певною магічною силою. Про це свідчить своєрідний «кодекс» обдаровування (не можна, наприклад, дарувати гострі предмети, неживі квіти, годинники, не можна передаровувати речі). Дитина, послана самим Богом, безумовно, має стати щасливою.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Фразеологія як складова частина мовної картини світу відбиває різні аспекти життя мешканців ареалу, передусім, побут, повсякденне спілкування, обрядові сфери - те, що є життєво важливим для представників усіх суспільних верств. Вона віддзеркалює особливості матеріального й духовного життя, подає лінгво-етнокультурну характеристику досліджуваного регіону.

На території Західного Поділля виявлено, що найбільш поширеними є фраземи з мотивом знаходження дитини в природноландшафтних утвореннях, а саме - у городніх рослинах.

Високою варіативністю вирізняються компоненти фразеологічних одиниць на позначення принесення дитини птахами: ¹ буз'ок, ¹ буз'ки, ¹ буз'ко, ¹ буц'ани, чорно ¹ гуз, чорно ¹ гус, ¹ боц'ун, ¹ айіст.

Спостерігаємо також значну кількість варіантів дієслів на позначення знаходження дитини: знаш¹ли, зйа ¹ виус 'а, зло ¹ вили, з ¹ дибали, ¹ вил 'із, привнесли, п'іт ¹ кинули, загу ¹ били, с ¹ кинуу.

Перспектива майбутніх досліджень полягає в продовженні аналізу фразеологізмів та їхніх компонентів із використанням нових свідчень діалектології. Актуальним убачаємо залучення до описів фразеологізмів великих масивів діалектних текстів, де найповніше розкривається різноманіття значень фразем, їх поширення й варіювання, інші системні зв'язки. Детальніше вивчення фразеологічної картини Західного Поділля в подальшому плануємо на матеріалі ширшого спектра семантикокогнітивних і лінгвокультурологічних праць.

Отримані результати можуть бути використані для розвитку лексикографічної теорії та практики укладання відповідних словників.

Література та джерела

1. Авксентьєв, Л. Г. (1987). Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування. Мовознавство. № 1. С. 43 - 46.

2. Баран, Я. А., Зимомря, М. І. (1999). Теоретичні основи фразеології. Ужгород, 176 с.

3. Борисенко, В. (2000). Обряди і звичаї в українській родині. Традиції і життєдіяльність етносу. К., С. 101 - 184.

4. Боряк, О. О. (2009). Баба-повитуха в культурно-історичній традиції українців: між профанним і сакральним. К.: Ін-т мистецтва, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 393 с.

5. Войтович, В. М. (2005). Українська міфологія. Вид. 2-ге, стереотип. К.: Либідь, 664 с.

6. Гаврилюк, Н. Д. (1981). Картографування явищ духовної культури. К.: Наукова думка, 279 с.

7. Гаврилюк, Н. К. (1978). Досвід історико-етнографічного картографування родильних звичаїв та обрядів українців ІІ. Народна творчість та етнографія. № 1. С. 18 - 27.

8. Горян, Г. (2002). Родинна обрядовість українців (Народини). Українська мова і література. № 23 - 24. С. 14 - 17.

9. Доленко, М. Т. (1975). Із спостережень над діалектною фразеологією Поділля. Українське мовознавство. Вип. 3. С. 102 - 107.

10. Жайворонок, В. В. (2006). Знаки української етнокультури: словникдовідник. К.: Довіра, 703 с.

11. Коваленко, Н. Д. (2001). Фраземіка говірок Західного Поділля: дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.01. К., 324 с.

12. Тищенко, Т. М. (2008). Динаміка номінації родильного обряду в говірках Східного Поділля. Діалектна мова: сучасний стан і динаміка в часі. До 100-річчя професора Ф. Т. Жилка: тези доп. Міжнар. наук. конф. К., С. 188 - 190.

13. Тищенко, Т. М. (2014). Східноподільський родильний обряд: лексикографічний і текстовий опис: навч. посіб. Умань, 382 с.

14. Царьова, І. В. (2015) Етнокультурна семантика в обрядовій фразеології східнослобожанських говірок: монографія. Дніпропетровськ: Інновація, 258 с.

15. Яцьків, М. Ю. (2014). Здобутки сучасної української фразеології у контексті новітніх парадигм лінгвістичних досліджень. Ужгород: ДВНЗ «УжНУ». Вип. 8. С. 253 - 262.

Размещено на Allbest.ru