Емоції тварин у нїмецькомовному героїчному епосі

Doctor of Philological Sciences, Professor of German and Romance Department Kherson State University (Kherson, Ukraine)

The article is devoted to the study of the names of emotions of animals in Middle German, which function in the epic poems «Das Nibelungenlied», «Kudrun», created in the beginning and in the first half of the XIII century. This epic is born of a popular spirit, by anonymous authors who have established existing traditions. The terminological status of the term «animal» is considered, its semantic filling is specified; the main groups of individuals are distinguished: wild, domestic, somnological, metaphorical and mythopoetic animals. Wild and somnological animals encompass birds and animals, domestic and metaphorical include animals, mythopoetic animals are supernatural beings. It is proposed to classify animals on a philosophical basis and their emotions and variants by semantic, respectively. It is noted that the nature of the emotions of animals is heterogeneous; biological basis of emotions for wild and domestic animals is revealed, psychoanalytic - for somnological, aesthetic - for metaphorical, theistic - for mythopoetic. The duality of theistic emotions against the background of morality has been established, including sacred or good (bird-Angel) and satanic or evil (devil, she-devil), united by the general category of sacredness. The dynamics of changes in the emotional state of the songbirds, the symbolism and the open character of the emotions of animals and the emotions of humans correlating with the biological species and/ or quantitative characteristics are studied. The universality of the emotion of anger, the selectivity of its variants - anger, cruelty, rage, violent death; mechanisms of neutralization of satanic emotions, mechanism of transition ofpositive emotions of wild animals to graduation and semantic connection between cognitive and emotional spheres of the person with new behavior are found out; modality of emotions of wild and domestic animals, gender and emotional and aesthetic evaluation of mythopoetic, are proved. The dominance of negative emotions confirms that in the life of the medial person there were moral, ethical, aesthetic, social and religious norms, which were based on a positive assessment.

Key words: anger, good, emotions, anger, evil, rage, individual, animal.

Основна частина

Постановка проблеми. У сучасних вітчизняних і зарубіжних лінгвістичних студіях висвітлюють більшою мірою емоції людини (А.Д. Апресян, А. Вежбицька, М.В. Гамзюк, М.В. Піменова, Н.В. Романова, В. І. Шаховський та ін.), ніж тварини (Н.В. Романова). Це, мабуть, пов'язано з еволюційно-біологічною концепцією емоцій, у річищі якої людина тотожна тварині й має відповідні емоції (Кириленко, 2007: 36). Ми не поділяємо цю думку, адже емоційна сфера тварини апелює до інстинктів (Бреслав, 2006: 14), людини - до активної реакції на навколишній світ (Кириленко, 2007: 241-242).

Аналіз досліджень. Як уже зазначалось, лінгвістика емоцій тварин перебуває на периферії. Спеціальні праці дотепер були відсутні. Можна згадати декілька зіставних досліджень із фразеології, автори яких трактують емоційний стан людини крізь призму зоонімів (праці О.В. Куніна, К. І. Мізіна, Н.В. Романової). Звичайно, у фразеологічному фонді певного народу є мовні одиниці зі значенням емоцій тварин. Наприклад, у німецьких прислів'ях Die freundlichsten Hunde beifien am schlimmsten; Je furchtsamer das Tier, je schneller lauft es; Quale nie ein Tier zum Scherz, denn es fuhlt wie du den Schmerz; Wenn der Hund lacht, so weint der Hase (Beyer, 1989: 136, 290, 126, 137) йдеться про ступінь вияву а) агресії домашніми тваринами (псами) beifien am schlimmsten, б) страху твариною загалом furchtsamer, про біль Schmerz як захисну реакцію на жорстоке поводження людини щодо будь-якої тварини ein Tier, про антонімічність біологічних емоцій радості lacht та горя weint. Тобто процес появи емоцій у тварини залежить від біологічних та соціальних чинників.

Мета статті - окреслити парадигму емоцій тварин у німецькомовному героїчному епосі.

Виклад основного матеріалу. Під твариною розумітимемо «живу істоту (крім людини), яка харчується органікою, самостійно рухається та реагує на подразники» (WAHRIG, 2012: 939). Розрізняємо диких і свійських тварин. Дикі особини належать до «чистої природи» (Романова, 2019: 128), свійські - до «освоєної та присвоєної людиною природи» (Романова, 2018: 175). В емпіричному матеріалі тварини постають і в сомноло - гічному, і в метафоричному, і в міфопоетичному світлі (Nibelungen, 1871; Kudrun, 1867).

Репрезентантами диких тварин є птахи (гриф, співочі птахи) й звірі (лев, кабан, ведмідь), свійських - великі однокопитні тварини (коні) й малі класу ссавців родини собачих (хорт), корпус сомнологічних тварин або тих, що наснились, охоплює диких птахів (орли) та звірів (дикі свині), метафоричні маніфестують диких тварин (вовчицю), міфопоетичні - уявних (диявола, дияволицю, чорта, птаха-Ангела). У цьому контексті тварин можна поділити на чотири категорії: реальні, квазіреальні, естетичні та ірреальні. Реальні тварини мешкають на Землі, квазіре - альні - уві сні, естетичні - в художній літературі, ірреальні - поза Землею. Звідси - гетерогенна природа емоцій: біологічна, психоаналітична, естетична, теїстична. Біологічні емоції характерні земним особинам, психоаналітичні - сомнологіч - ним (гештальтним), естетичні - метафоричним, теїстичні - міфопоетичним. Психоаналітичні емоції або так звані профетичні (віщі/пророчі) розкривають сновидцю (жінці) інформацію про невідомі йому (їй) події близького або далекого майбутнього. Згідно з «Das Nibelungenlied», сни тлумачить королева. Її інтерпретація має трагічний характер і водночас допускає втручання Бога. Теїстичні емоції осмислюємо як сакральні, що диференціюються на священні (птах-Ангел) та диявольські (диявол, дияволиця, чорт).

In disen hdhen eren troumte Kriemhilde, / wie si zuge einen valken starc schten unt wilde, / den ir zwene arn erkrummen; daz si daz muoste sehen, / ir enkunde in dirre werlde leider nimmer geschehen (Nibelungenlied, 1871: 3/1, де 3 - сторінка, 1 - строфа. - Н.Р.). Виокремлюємо агресивну поведінку двох сомнологічних орлів zwene arn, які заклювали erkrummen сомнологічного вільного прекрасного сокола valken starc schen unt wilde. Отже, сомнологічним орлам притаманна психоаналітична емоція гніву.

Емоційний стан грифа збігається формально з психоаналітичною емоцією сомнологічних орлів, тобто гнівом, і доповнюється його варіантом - злістю: daz er grimmic wcere und ubele gemuot. /daz muosten sit beweinen helde kuene unde guot (Kudrun, 1867: 58/3-4, де 58 - строфа, 3-4 - рядки. - Н.Р.). Коли гриф бачить здобич, він різко рухається: Er swanc sich zornicliche nider uf den griez (Там само: 91/1). Манера його руху тотожна гніву zornicliche. Отже, для грифа характерні біологічні паралельні негативні емоції (гнів - злість) та автономні відповідно (гнів).

Трапляються біологічні емоції співучих диких птахів. Це - емоція радості та емоція мовчання як найвищий ступінь захоплення людським голосом: geswigen alle vogele von sinem suezen sange (Там само: 379/3). Наведені емоції чергуються, що зумовлено естетичною діяльністю людини. На передній план висувають проблему конкуренції між біологічними емоціями птахів і психологічними емоціями людини, між голосом людини й голосами птахів, протиставляючи одиничне та множинне, наголошуючи на взаємозв'язку усвідомленого та інстинктивного.

Сомнологічні дикі свині поводяться, як і сомнологічні орли, агресивно: mir troumte hinte leide, wie iuch zwei wildiu swin / jagten uber heide: da wurden bluomen rot (Nibelungenlied, 1871: 140/1:2-3). Наслідки агресії відображено через червоний колір польових квітів wurden bluomen rot. Очевидною є метафоризація крові жертви. Отже, психоаналітичні емоції диких свиней сягають люті та насильницької смерті.

Біологічна особина - кабан - виявляє ступінь агресії щодо сміливого мисливця (Зігфріда): daz swin vil zornecliche lief an den kuenen recken sa (Там само: 142/4:4). Словосполучення vil zornecliche маніфестує інтенсивність біологічного гніву звіра або його лють. Відомо, що Зігфрід зарубав кабана мечем. Отже, варіант біологічної емоції гніву - лють - синонімічний насильницькій смерті, що мислиться як забава та самозахист.

Ведмедя описують як лютого si ersprancten mit ir scalle ein tier vil gremelich, / daz was ein ber wilde (Там само: 143/5:3-4) й полохливого звіра: Der bracke wart verlazen: der ber spranc von dan (Там само: 143/7:1), Der ber von dem schalle durch die kuchen geriet (Там само: 145/4:1). Щоправда, біологічній емоції гніву передує невизначений біологічний емоційний процес: der ber begunde zurnen (Там само: 145/5:2). Отже, спектр біологічних емоцій ведмедя відносно розмаїтий, апелює до гніву, страху, невизначених емоцій.

Біологічний емоційний стан лева перегукується з біологічним емоційним станом грифа, а саме: гнівом: dar nach er hatte schiere eine grimmen lewen vant (Там само: 142/1:4), нашаровується на експресивну поведінку літнього лицаря Вате під час звільнення небоги Кудруни з полону: sie vorhten Waten den alden alsam einen grimmen lewen wilden (Kudrun, 1867: 1397/4) та нідерландського королевича Зігфріда й карлика Альберіха під час битви за скарби нібелунгів: Done kunde im gestriten daz starke getwerc. / alsam die lewen wilde sie liefen an den berc (Nibelungen, 1871: 15/7:1-2). Нашаровування тваринної емоції бере участь у формуванні моделей нової поведінки шляхетної та неприродно малої на зріст людини (чоловіка). Така поведінка виходить за межі лицарського кодексу, правил і норм виховання та норм культури поведінки людей із фізичними вадами. Отже, і в прямому сенсі, і в переносному лев переживає біологічну емоцію гніву.

Естетичні емоції вовчиці маніфестують метафорично. Йдеться про емоцію злості/жорстоко - сті, утіленням якої є норманська королева Гер - лінда: DO sprach diu wulpinne: «wie mohte ich ziehen baz / die Hetelen tohter? du solt wizzen daz» (Kudrun, 1867: 1015/1-2), Diu alde wulpinne sprach ir vintlichen zuo: / «ich wil daz mir den dienest diu Hilden tohter tuo»» (Там само: 1052/1-2). Передбачаємо, що метафору wulpinne вживають для створення образу заміжньої жінки невизначеного походження, але з високим статусом, отриманим насильницьким шляхом її чоловіком.

Біологічні емоції свійських коней простежуємо через швидкість руху: Diu ros nach stiche truogen diu richen kuniges kint / mit hurte fur ein ander, sam si wcete ein wint (Nibelungen, 1871: 28/7:1-2), фізичну втомлюваність, пов'язану, очевидно, з важкими металевими обладунками, що захищали тварин під час битви: sin ros giengen swcere von silber und gewant (Kudrun, 1867: 270/2) та силою натиску одного бойового вершника на іншого: Ortwines ros das guote uf die hehsen saz. / der kunige ungemuete sie mohten niht verdoln. / do sach man ouch struchen des kunic Hartmuotes voln (Там само: 1408/2-4).

Ставлення людини до коней позитивне guote, морфологія тварини паралельна емоційному стану вершника: Diu ros uf gesprungen. do huop sich michel klanc / von der kunige swerten (Там само: 1409/1-2). Отже, біологія коня прирівнюється до психіки його господаря.

Біологічні емоції свійського собаки - хорта - відображено через емотивну оцінку з полюсом «добре» та функцій - швидкий пошук дичини: DO nam ein Jagermeister einen guoten sprurhunt: / er brahte den herren in einer kurzen stunt / da si vil tiere funden (Nibelungenlied, 1871: 141/6:1-3), полохання диких тварин: DO der wart ersprenget, den schoz er mit dem bogen (Там само: 142/2:1).

Емоції надприродних істот утілюють у собі зло та добро. Зло асоціюємо з ірландською коро - лівною-красунею Брюнгільдою та норманською королевою Герліндою. Ці жінки постають як у позитивних, так і негативних образах. Нас цікавлять негативні образи, оскільки в їхній матеріалізації беруть участь номінації надприродних істот. До прикладу, Брюнгільду характеризують як а) дружину диявола: der ir da gert ze minnen, diu ist valandes wip (Там само: 67/3:4), б) наречену злого чорта: Ja soldes in der helle sin des ubeln tiufels brut (Там само: 69/3:4), Герлінду - як а) стару дияволицю, яка підбурює сина до походу на Гетеля: daz riet im z'allen ziten Gerlint diu alde valentinne (Kudrun, 1867: 629/4), б) чортицю, що володіє мовним кодом: Do sprach diu tiuvelinne: «nu habet ir grOzen solt. / welt ir riten hinnen, min silber und min golf» (Там само: 738/1-2), який використовує у часі: Do sprach diu tiuvelinne wider die schienen meit: / «wilt du niht haben freude, so muost du haben leit» (Там само: 996/1-2), в) злу чортицю: Diu ubele tiuvelinne zornicliche gie /da siu daz ingesinde von Hegelingen lie (Там само: 1004/1-2), д) домашнього тирана: ich han die tievelinne erbeten, daz du niht eine / waschest uf dem grieze (Там само: 1066/3-4). Отже, земна краса та біо-соціо-психо - логічний вік протистоять неземним категоріям, здатним знищити фізично й/або морально шляхетних чоловіків та дівчат.

Добро інтерпретують як образ птаха-Ангела, який виявляє емоцію поваги до Ісуса Христа: sit du'z bi Krist gebiutest, so sage ich dir von allen dinen magen (Kudrun, 1867: 1179/4). Птах-Ангел розповідає полонянкам про свої функції: він вісник божий, розрадник, інформатор, віщун, «службовець», посередник, оповідач, поводиться ввічливо, впливає на емоційний стан королівен таким чином, що вони почуваються водночас сумно й радісно: ja was in mit gedanken liep unde swcere (Там само: 1186/3). Беручи до уваги словосполучення mit gedanken, можна констатувати не лише тісний зв'язок між ментальністю двох духовно близьких людей, а й між когнітивною та емоційною сферами людини та сакральний зв'язок між Сином Божим - Ісусом Христом та когнітивною сферою людей.

Висновки. Таким чином, емоції характерні обмеженій кількості диких, свійських, сомнологічних, метафоричних та міфопоетичних тварин. Через тваринні інстинкти диких особин розкриваються суттєві або зразкові емоції для медіальної людини: гнів, злість, лють, страх, радість, мовчання, насильницька смерть, невизначені емоції, що передують емоції гніву. Свійські тварини (коні) маніфестують фізіологічні зміни в організмі, орієнтують на емотивну й естетичну оцінки та функції емоцій (хорт), сомнологічні моделюють емоційний стан, метафоричні формують нові образи шляхетної людини та людини з фізичними вадами, міфопоетичні реалізують моральні закони.

Перспективним може бути дослідження емоцій тварин у сучасній німецькій мові, зіставний аспект із емоціями людини, перекладознавчий аналіз у рамках споріднених (середньоверхньонімецька - нововерхньонімецька мови) або неспоріднених (середньоверхньонімецька - українська/ російська мови) мов.

Список використаних джерел

1. Бреслав Г.М. Психология эмоций. Москва: Смысл, 2006. 544 с.

2. Кириленко Т.С. Психологія: емоційна сфера особистості. Київ: Либідь, 2007. 256 с.

3. Романова Н. Свійські тварини в німецьких пареміях. Актуальні питання іноземної філології. Луцьк: Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, 2018. №9. С. 174-181.

4. Романова Н.В. Дикі тварини-фаворити в німецьких прислів'ях: семантичний аспект. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Лінгвістика. 2019. Вип. 36. С. 128-132.

5. Beyer H., Beyer A. Sprichworterlexikon. Москва: Высшая школа, 1989. 392 с.

6. Das Nibelungenlied / Hrsg. F. Zarncke. Leipzig: Georg Wiland's Verlag, 1871. cxx, 446 s.

7. Kudrun / Hrsg. von K. Bartsch. Leipzig: F.A. Brockhaus, 1867. xxiv, 360 s.

8. WAHRIG. Worterbuch der deutschen Sprache /von R. Wahrig-Burfeind. Munchen: dtv, 2012. 1152 s.

References

1. Breslav, G.M. (2006). Psikhologiya emotsiy [The Psychology of Emotions]. Moscow: Smysl. 544 p. [in Russian].

2. Kyrylenko, T.S. (2007). Psykhologiya: emotsiyna sfera osobystosti [The Psychology: Emotive Sphere of Personality]. Kyiv: Lybid'. 256 p. [in Ukrainian].

3. Romanova N. (2018). Sviyski tvaryny v nimet'skykh paremiyakh [Domestic Animals in German Proverbs]. Aktualni pytanya inozemnoifilologii. Luts'k: Skhidnoevropeyskyy natsionalnyy universytet imeni Lesi Ukrainky. No 9. Pp. 174-181 [in Ukrainian].

4. Romanova, N.V. (2019). Dyki tvaryny v nimets'kykh pryslivyakh: semantychnyy aspekt [Wild Animals-favorites in German Proverbs]. Naukovyi visnyk Khersonskogo derzhavnogo universytetu. Seriya «Lingvistyka». Vyp. 36. Pp. 128-132 [in Ukrainian].

5. Beyer H., Beyer A. (1989). Sprichworterlexikon. Моscow: Vysshaza shkola. 392 p. [in German and in Russian].

6. Das Nibelungenlied (1971). / Hrsg. F. Zarncke. Leipzig: Georg Wiland's Verlag. cxx, 446 s.

7. Kudrun (1867). / Hrsg. von K. Bartsch. Leipzig: F.A. Brockhaus. xxiv, 360 s.

8. WAHRIG. (2012). Worterbuch der deutschen Sprache / von R. Wahrig-Burfeind. Munchen: dtv. 1152 s.

Размещено на Allbest.ru