Людина як лінгвокультурний концепт у сучасній німецькій мові

HUMAN AS A LINGUOCULTURAL CONCEPT IN MODERN GERMAN LANGUAGE

The article analyzes the language units that verbalize the concept of HUMAN in modern German. This concept is one of the basic for any culture. In our study, we propose to move away from the outdated understanding of MAN as the center of the universe (“Man-measure of all things”), in other words the anthropocentric approach, and focus on a new understanding of HUMAN, given the dynamic shifts in worldviews and axiological orientations of modern society. This formed the purpose of our study, namely to identify blocks of nominees, which are used to verbalize the basic concept of HUMAN in modern German.

This study is performed in line with the linguistic and cultural direction, respectively, the concept is understood by us as a quantum ofverbal information, a certain society and becomes a kind of mediator in relation to HUMAN: CULTURE. Given that the lexical meaning of the name of the concept creates the core of this concept, we conducted an etymological analysis of the token MENSCH (core of the concept in modern German).

In the second stage of the study, analyzing the lexicographic sources, we identified blocks of nominees, which are used to verbalize this concept. Conventionally, it can be divided into three groups: HUMAN - a living being, HUMAN - a social being, HUMAN - part of the system of social interactions.

As a result, there is a deeper understanding of modern interpretation of human. And with the help of fragments of conceptualized experience contained in the internal form of these nominations, which can be decoded and interpreted by representatives of a particular linguistic community through the prism of concepts of linguistic culture, these nominations become “navigation landmarks” in ethnospecific scenarios. Thus, the conducted research will allow to investigate in the future the peculiarities of coding of linguistic and cultural information in nominations of a person.

Key words: concept, linguoculturology, verbalization, script.

Постановка проблеми

вербалізація концепт лінгвокультурний людина

Низка питань, пов'язаних з особливостями вербалізації лінгвокультурного концепту, належить до дискусійних питань сучасної лінгвістики, незважаючи на те, що дослідження цього феномена набуло масового характеру (С. Г Воркачов (2014), О. П. Воробйова (2013), В. К. Щербин (2013)). Власне поняття «концепт» є складним і багатомірним і донині не має достатньої чіткої дефініції, а питання його сутності, структури, типів, властивостей, засобів репрезентації, методик аналізу та опису досі залишається актуальним.

Одним із ключових концептів будь-якої культури є концепт ЛЮДИНА, адже ЛЮДИНА - це багатоаспектне, багаторівневе явище, що постає в різних формах: матеріальній, духовній, інтелектуальній. Концепт ЛЮДИНА репрезентував її як носія якостей, властивих тій чи іншій нації. Вона реалізує себе і як природна, і як соціальна сутність, в якій відображається все буття світу.

Тривалий час пріоритетним був виключно антропоцентричний підхід, суть якого полягала в тому, що ЛЮДИНА ставала вихідною точкою в дослідженнях (тобто ЛЮДИНА трактувалась виключно як «мірило всіх речей»). Нині відбуваються динамічні зрушення у світоглядних та аксіологічних орієнтирах. Це все створює новий тренд на розуміння ЛЮДИНИ не як користувача (паразита системи), а як відкриту систему, яка взаємодіє з іншими системами. Цей підхід здобув назву «неоантропоцентризм» та пояснює ЛЮДИНУ як універсальну багатовимірну модель, що складається з семи рівнів: матеріальний (фізіологічний) (1), емоційно-чуттєвий (2), ментальний (3), соціально-адаптивний (4), соціально-діяльнісний (5), ціннісний (6), світоглядно-креативний (7) (Колесник, 2016: 50-51).

Аналіз досліджень

Будучи мисленнєвою категорією, яку неможливо спостерігати, концепт дає великий простір для його трактування (Селіванова, 2006: 21). Відповідно, в сучасних лінгвістичних розвідках спостерігаються численні тлумачення цього феномена: «складне ментальне утворення, позначене лінгвокультурною специфікою (С. Г. Воркачов), «вербалізоване поняття, відображене в категоріях культури» (Р. М. Фрумкіна), «інформаційна когнітивна структура свідомості, яка певним чином організована та вбудована в колективну чи індивідуальну концептосфери» (О. Е. Селіванова).

Проте всі наукові розвідки можна умовно поділити на два основні напрями розуміння та дослідження концепту: лінгвокогнітивний та лінгвокультурний (Карасик, 2004: 117). Лінгвокогнітивісти (А. П. Бабушкін, Н. Н. Болдирьов, В. З. Демьянков, О. С. Кубрякова, В. А. Маслова, І. А. Стернін) розуміють концепт як ментальне утворення у свідомості особи, тобто компонент загальної концептуальної картини світу («одиниця ментальних та психічних ресурсів свідомості, які віддзеркалюють знання та досвід людини» О. С. Кубрякова). За лінгвокультурологічним підходом (Н. Д. Арутюнова, С. Г. Воркачов, В. В. Воробйов, В. І. Карасик, В. В. Красних, Т В. Радзієнська), досліджують концепт як елемент культури певного народу, з урахуванням етноспецифічного характеру. «Концепт-згусток культури в свідомості людини - це те, у вигляді чого культура входить в ментальний світ людини. А з іншого боку, концепт - це те, за допомогою чого людина сама входить в культуру» (Степанов, 2004: 42).

Мета статті

Метою нашої статті є спроба виділити блоки номінант, за допомогою яких відбувається вербалізація базового концепту ЛЮДИНА в сучасній німецькій мові, а також дослідити, як фрагменти концептуалізованого досвіду, які містяться у внутрішній формі цих номінацій, впливають на перебіги соціальних сценаріїв.

Виклад основного матеріалу

Наше дослідження виконане в руслі лінгвокультурного напряму, відповідно, концепт розуміємо як квант вербалізованої інформації, певного суспільства та стає певним посередником у відношенні ЛЮДИНА:КУЛЬТУРА. Концепт не лише мислиться людиною, людина його також і переживає. Таким чином, лінгвокультурний концепт можна визначити як «згусток» усіх уявлень, асоціацій, знань, оцінок, емоцій та переживань людини щодо будь-якого явища, які існують у його свідомості або ментальному світі та зумовлені культурними знаннями (Ефремов, 2009: 101). У концепті знаходить свої відображення як колективний досвід народу (об'єктивна, етнічна ментальність, загально значимі ознаки), так і індивідуальний досвід кожного окремого представника (суб'єктивна ментальність, індивідуально значимі ознаки).

Крім того, концепт не вичерпується словниковим значенням ядерного вербалізатора, але словникове значення «імені» концепту створює ядро цього концепту (Ефремов, 2009: 100). Завдяки «знаковому тілу» концепт входить у лексичну систему мови, а його місце визначається його «значимою складовою частиною» (Воркачев, 2003: 264).

Ядром концепту ЛЮДИНА в німецькій мові виступає лексема Mensch. Етимологічний аналіз слова Mensch показав його походження від ahd. mennisco m. `Mensch' (8. ст.), mhd. mensche, mensch (ч.р.), значення `Mensch, Mдdchen, Buhlerin, Magd, Knecht, das menschliche Geschlecht', mnd. minsche, mnl. mensce, nl. Mens і є субстантивацією від прикметників ahd. mennisc (приблизно 800 років), mhd. mennisch `menschlich, mannhaft', asдchs. mennisk, aengl. mennisc, anord. mennskr, got. mannisks anord. mennskr, got. mannisks, які утворились від Mann в Mhd. До XVII ст. існували обидві форми середнього та чоловічого роду, хоча з XV ст. das Mensch використовується здебільшого для позначення жіночої особи, а з XVIII ст. увійшло в мову як грубе, зневажливе ставлення до осіб жіночої статті: das Mensch treibt sich nachts herum, lдuft den Mдnnern nach. Willst du vielleicht das Mensch heiraten? (DWDS).

У нашому дослідженні ми виділили блоки номінант, за допомогою яких відбувається вербалізація цього концепту. Умовно можна поділити на три групи: ЛЮДИНА - жива істота, ЛЮДИНА - істота соціальна, ЛЮДИНА - частина системи соціальних взаємодій.

Розглянемо більш детально кожну з вищеназваних груп.

1. Людина - жива істота. У цій групі виділяємо такі підгрупи:

- номінанти на позначення віку: die/der Alte, alte Hexe, alte Vettel, altes Weib, Matrone, alte Frau, (abgetakelte) Fregatte, (alte) Schabracke, (alte) Schachtel, (alte) Scharteke, (alte) Schrulle, (altes) Schrapnell, Reff, Schreckschraube, Spinatwachtel, alter Besen;