Лінгвальні особливості діалогічного мовлення у художньому тексті

Будь-який діалог у художньому творові виконує дві основні функції: 1) імітувати усне спонтанне мовлення для створення ефекту автентичності бесіди; 2) охарактеризувати персонажів, стосунки між ними та ситуацію спілкування. Широке використання різнорівневих стилістичних прийомів у діалогічному мовленні, а саме: графону, еліптичних конструкцій, апосіопези, хіазму, антитези, гри слів та ін. допомагає авторові повністю розкрити основні функції діалогу - імітувати усне спонтанне мовлення для створення ефекту автентичності бесіди та охарактеризувати персонажів, стосунки між ними та ситуацію спілкування. Головні герої охарактеризовані як освічені люди, зокрема, за допомогою вживання різноманітних алюзій, латинських та французьких виразів тощо. Водночас вони є типовими представниками американської студентської молоді 70-х років, що знаходить своє відображення у використанні розмовної та часом ненормативної лексики у їхньому мовленні, що до того ж надає йому емоційного забарвлення та ефекту автентичності.

Вступ

Останнім часом вивченню особливостей діалогічного мовлення приділяється все більше уваги, і на даний момент діалог є усталеною сферою досліджень на стику лінгвістики, психолінгвістики, соціолінгвістики та штучного інтелекту. Лінгвістичні розвідки зосереджені в основному у межах комунікативної наукової парадигми із використанням відповідної методики дослідження. Діалог визначаємо як форму мовлення, що становить інверсовану розмову двох і більше осіб (полілог), результатом чого є формування діалогічного тексту (Романюк, 2010: 5).

Наша робота присвячена вивченню особливостей діалогічного мовлення у художньому тексті на матеріалі роману американського письменника Е. Сігала “Love Story”. Основним методом дослідження виступав контекстуально-інтерпретаційний, сутність якого полягає в дослідженні тексту у різних типах контексту на основі інтерпретації дослідником текстових категорій та компонентів. Дослідження проводилося у рамках лінгвістики тексту - розділу загального мовознавства, який розглядає текст як систему найвищого рангу, як складну єдність, структурно-семантичне утворення, відмінне від простої послідовності речень, яке посилює увагу до акту комунікації, і коло інтересів якого з кожним роком збільшується. Структура тексту складається із різнорівневих одиниць, системна взаємодія яких складається та направляється автором. Саме його позиція, його точка зору є визначальною у художньому творі. Проте вираження власне авторської позиції розподіляється у тексті неоднорідно та нерівномірно, оскільки авторське мовлення чергується із персонаж ним мовленням. Подібна багатосторонність точок зору робить текст поліфонічним та багатогранним (Кухаренко, 2002: 155).

Результати і обговорення

На відміну від інших типів оповіді, діалог досить легко виокремлюється у тексті завдяки обов'язковому пунктуаційно - графічному виділенню. Всі репліки персонажу складають його мовленнєву партію, а кожна окрема репліка, як правило, є складовою частиною діалогічної єдності, тобто двох та більше реплік, тісно пов'язаних між собою формально - змістовними зв'язками. Будь-який діалог у художньому творові виконує дві основні функції: 1) імітувати усне спонтанне мовлення для створення ефекту автентичності бесіди; 2) охарактеризувати персонажів, стосунки між ними та ситуацію спілкування (Kukharenko, 2000).

Розвиток конкретної ситуації спілкування не залишає мовцю часу на роздуми та вибір усвідомленого вибору засобів вираження та повноту оформлення думки. До того ж ясність ситуації для її безпосередніх учасників забезпечує необхідні гарантії розуміння. Саме тому у діалогічному мовленні з'являються окличні та питальні речення, різко зростає роль пунктуації, скорочується довжина речень, спрощується їхня структура.

Що ж стосується лексики мовленнєвої партії, то вона також є досить характерологічною за своїм складом, оскільки характеризує не тільки мовців, а й ситуацію спілкування у цілому. Саме тому у діалозі зустрічаються всі групи стилістично маркованої розмовної лексики - від стандартного, що використовується у мовленні всіх персонажів, до зниженого характеру. У зв'язку із підвищеною експресивністю останніх, у свою чергу виділяються дві групи: вульгаризми та сленг.

Розглянемо, як реалізуються зазначені функції у досліджуваному романі.

Слід зазначити, що автор використовує різноманітні стилістичні засоби на різних мовних рівнях для досягнення поставленої мети. Так, зокрема, на фонографічному рівні відзначимо широкий вжиток суто графічних засобів, таких як курсив та збільшення кількості графем, наприклад:

Головною функцією курсиву у діалогічному мовленні є виділення слова, на яке мовець зробив логічний наголос, тим самим, даючи читачеві змогу «почути», як була промовлена та чи інша фраза та краще зрозуміти її суть:

“'Ollie?'

She had her hand over the mouthpiece.

The nod of my head indicated that it had to be, the wave of my hand indicated that she should hurry the hell up.

Поряд із курсивом, найбільшою частотністю відзначається ще один стилістичний прийом на фонографічному рівні, а саме: графон, який виконує роль індикатора соціально-суспільної приналежності героя та індивідуальних особливостей його вимови. В основі переважної більшості графонів лежить асиміляція. Повторення одних і тих самих кліше призвело до певної стандартизації графона у художньому діалозі, що й знайшло своє відображення і у досліджуваному творі. Так, зокрема, наступні приклади вживання графону не тільки імітують усне спонтанне мовлення, але й вказують на приналежність головних героїв до молоді та характеризують ситуацію їхнього спілкування як неформальну:

Наступний приклад графону розкриває негативне ставлення Олівера до свого батька, яке підкреслюється подальшим вживанням метафори та градації:

“'What term do you employ when you speak of your progenitor?'

I answered with the term I'd always wanted to employ.

'Sonovabitch.'

'To his face?' she asked.

'I never see his face.'

'He wears a mask?'

Для досягнення ефекту автентичності усної спонтанної бесіди автор використовує лексичні одиниці, що належать по певного лексичного пласту мови, а саме - до розмовної лексики. Так, зокрема, нами виокремлені численні випадки вживання сленгу, характерного для Америки 70 -х років, наприклад:

I admit that I liked to look””

Поряд із широким вживанням сленгових слів та виразів, зазначимо також і наявність вульгаризмів, головною функцією яких є вираження вкрай негативних емоцій мовця або ж для підсилення емоційності вираження подиву тощо, наприклад:

“En route you pass other . . . well, buildings. I guess it's fairly impressive when you see it for the first time.

'What's the matter, Jen?'

'Pull over, Oliver. No kidding. Stop the car."”

Серед зафіксованих у ході нашого аналізу стилістичних прийомів у діалогічному мовленні домінуюче положення займають синтаксичні та лексико-синтаксичні прийоми. Більшість із них виконують функцію імітації усного спонтанного мовлення.

Так, наприклад, широке вживання еліптичних конструкцій наближує діалогічне мовлення у романі до звичайної невимушеної бесіди:

'Hey, Jen . . . '

'Yeah?'

'Jen . . . what would you say if I told you . . . '

I hesitated. She waited.

'I think. . . I'm in love with you.'

There was a pause. Then she answered very softly.

'I would say . . . you were full of shit.'

У зазначеному прикладі апосіопеза обумовлена нерішучістю головного героя розкрити свої почуття до коханої. Іронічність її відповіді підкреслюється протиставленням епітету “very softly” та її подальшими словами.

Вищевказані синтаксичні прийоми досить часто зустрічаються поряд, що надає діалогові ще більшого ефекту автентичності, наприклад:

“'Look, Ray, in a mature love affair -- '

'Love?'

'Don't say it like it's a dirty word.'

'At your age? Love? Christ, I greatly fear, old buddy.'

'For what? My sanity?'

'Your bachelorhood. Your freedom. Your life!"”

Остання репліка є до того ж прикладом градації, яка розкриває всю занепокоєність друга Олівера його станом закоханості.

Поряд із описом зовнішності у першій частині роману зустрічається і соціальний портрет героїні, який є надзвичайно важливим, оскільки саме її соціальний статус пізніше стане приводом для неприйняття батьків Олівера їхнього шлюбу.

'Oh, no, Preppie. I'm smart and poor.'

Пізніше, розкриваючи Оліверу свої плани поїхати на навчання до Парижу, Дженіфер з гіркотою каже, що їхні стосунки не мають майбутнього, оскільки він є мільйонером, а вона - соціальним нулем:

“Now she looked me in the eye. And her face was sad.

'Ollie, you're a preppie millionaire, and I'm a social zero.”

За допомогою антитези у наведеному прикладі автор підкреслює різницю у соціальному статусі закоханих.

Незважаючи на це, Олівер має намір одружитися на Дженні, і молоді люди їдуть знайомитися з його батьками, які не схвалюють його планів, вважаючи, що це спосіб Олівера показати свій норов та насолити батькові. Сама Дженні також вважає, що Олівер любить її і за бідність також:

'Jenny, don't you believe I love you?' I shouted.

'Yes,' she replied, still quietly, 'but in a crazy way you also love my negative social status.'

I couldn't think of anything to say but no. I said it several times and in several tones of voice. I mean, I was so terribly upset, I even considered the possibility of there being a grain of truth to her awful suggestion.

But she wasn't in great shape, either.

'I can't pass judgment, Ollie. I just think it's part of it. I mean, I know I love not only you yourself. I love your name. And your numeral.'

Але вона не засуджує Олівера, оскільки сама любить його таким. який він є - із багатими та пихатими батьками і відомим прізвищем.

Висновки

Широке використання різнорівневих стилістичних прийомів у діалогічному мовленні, а саме: графону, еліптичних конструкцій, апосіопези, хіазму, антитези, гри слів та ін. допомагає авторові повністю розкрити основні функції діалогу - імітувати усне спонтанне мовлення для створення ефекту автентичності бесіди та охарактеризувати персонажів, стосунки між ними та ситуацію спілкування. Так, головні герої, Олівер та Дженіфер охарактеризовані як освічені люди, зокрема, за допомогою вживання різноманітних алюзій, латинських та французьких виразів тощо. Водночас вони є типовими представниками американської студентської молоді 70 -х років, що знаходить своє відображення у використанні розмовної та часом ненормативної лексики у їхньому мовленні, що до того ж надає йому емоційного забарвлення та ефекту автентичності.

діалогічний мовлення художній графон

2. Romaniuk I.V. (2010). Dialoh v opovidnomu teksti: strukturno-semantychni ta stylistychni funktsii: avtoref. dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01 - ukrainska mova. Odesa.

3. Torchynska N.M. (2018). Stan vyvchennia dialohichnoho movlennia u vitchyznianii linhvistytsi.

5. Kukharenko V.A. (2000). A Book of Practice in Stylistics. Vinnytsia: “Nova Knyga”.

6. Segal E. (1989). Love Story. M.: Progress Publishers.