Грецький словотвір: особливості префіксації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грецький словотвір: особливості префіксації

Христина Ігорівна Куйбіда, канд. філол. наук, доцент

Львівський національний університет ім. І.Франка

У статті проаналізовано особливості грецької префіксації як одного зі способів афіксального словотворення. Окрім синхронічного у роботі застосовано діахронічний підхід для висвітлення повної картини щодо походження конкретних префіксів, їх морфологічних та семантичних змін в порівнянні з давньогрецькою мовою, появи нових афіксів. На основі базових теоретичних понять словотвірної парадигматики розглянуто кілька словотвірних типів та парадигм, можливі структурні моделі префіксальних дериватів у грецькій мові. Грецькі префікси поділено на два типи: невіддільні та автономні за походженням (омонімічні прийменники чи прислівники, які самостійно функціонують у мові). Серед автономних найбільшою кількістю характеризуються префікси прийменникового походження. Сам же процес префіксації диференційовано на чисту префіксацію та префіксально-суфіксальний / флексійний спосіб. Грецьку чисту префіксацію ототожнюють зі складанням на основі однакових формальних та функційних особливостей. Деривати, утворені другим способом, зазвичай переводять твірну основу в іншу граматичну категорію з відповідним лексичним значенням. Префіксальна деривація залежить як від префіксів так і від твірної основи. Грецькі твірні основи префіксальних дериватів покласифіковано на вільні та зв'язані. Префікси можуть сполучатися з різними класами слів. Найбільша різноманітність префіксів прийменникового походження, як зазначається в роботі, сполучається з дієсловами, невіддільні ж частки - переважно з іменними основами. Внаслідок вторинної деривації відбувається подвійна префіксація твірної основи. Окрім систематизації основних особливостей грецьких префіксів у статті проаналізовано еволюцію новогрецької префіксації на основі виокремлення п 'яти типів префіксів. Внаслідок процесів переосмислення, як зазначено у праці, утворились префікси чи префіксоїди на основі як граматичних, так і лексичних елементів.

Ключові слова: деривація, префіксація, словотвірне значення, словотвірний тип,. словотвірна парадигма.

WORD-FORMATION IN MODERN GREEK: THE PECULIARITIES OF PREFIXATION

Khrystyna I. Kuibida, Ph. D., Associate Professor Ivan Franko Lviv National University

The article analyzes the features of Greek prefixation as one of the ways of affix word formation. In order to reveal the complete picture concerning the origin of specific prefixes, their morphological and semantic changes in comparison with the ancient Greek language, and to reveal the emergence of new affixes, besides the synchronic the diachronic approach was used in the work. On the basis of the main theoretical concepts of word-forming paradigmatics several word-forming types and paradigms, possible structural models of derivatives in Greek are considered. Greek prefixes are divided into two types: inseparable and autonomous in origin (homonymous prepositions or adverbs that function independently in Greek). Among the autonomous units prefixes of prepositional origin are the most numerous. The process of prefixization is divided into pure prefixation and prefixation-suffixational / inflectional method. Greek pure prefixation is identified with compounding due to the same formal and functional features. Derivatives formed by the other method usually transmit the forming base into another grammatical category with the appropriate lexical meaning. The process of prefixization depends on both prefixes and the forming stem. Greek forming stems of prefixational derivatives are classified into free and bound. Prefixes can be combined with different classes of words. The greatest variety of prefixes of prepositional origin, as noted in the paper, is combined with verbs, and inseparable particles - mostly with noun bases. Due to the secondary derivation a double prefixation of the forming stem can take place. Besides the systematization of the main features of Greek prefixes, the article analyzes the evolution of prefixization on the basis of five types of prefixes. In the result of reconsideration, as noted in the paper, prefixes or prefixoids were formed on the basis of both grammatical and lexical elements.

Keywords: derivation, prefixization, word-forming meaning, word-forming type, word-forming paradigm.

ГРЕЧЕСКОЕ СЛОВООБРАЗОВАНИЕ: ОСОБЕННОСТИ ПРЕФИКСАЦИИ

Кристина Игоревна Куйбида, канд. филол. наук, доцент

Львовский национальный университет имени Ивана Франко

В статье проанализированы особенности греческой префиксации как одного из способов аффиксального словообразования. Кроме синхронического, в работе применен и диахронический подход с целью освещения полной картины о происхождении конкретных префиксов, их морфологических и семантических изменений по сравнению с древнегреческим языком, о появлении новых аффиксов. На основе базовых теоретических понятий словообразовательной парадигматики рассмотрено несколько словообразовательных типов и парадигм, возможные структурные модели дериватов образованных путем префиксации в греческом языке. Греческие приставки разделены на два типа: неотделимые и автономные по происхождению (омонимические предлоги или наречия, которые самостоятельно функционируют в греческом языке). Среди автономных приставок наибольшим количеством характеризируются приставки-предлоги по происхождению. Сам же процесс префиксации дифференцирован на чистую префиксацию и префиксальносуффиксальный / флексийный способ. Греческую чистую префиксацию отождествляют с образованием на основе одинаковых формальных и функциональных особенностей. Дериваты, образованные вторым способом, обычно переводят базовую основу в другую грамматическую категорию с соответствующим лексическим значением. Префиксальная деривация зависит как от префиксов, так и от образующей основы. Греческие префиксальные дериваты классифицированы на свободные и связанные. Префиксы могут сочетаться с различными классами слов. Наибольшее разнообразие приставок, по происхождению предлогов, как отмечается в работе, сочетается с глаголами, неотделимые же частицы преимущественно сочетаются с именными основами. Вследствие вторичной деривации происходит двойная префиксация образующей основы. Кроме систематизации основных особенностей греческих префиксов в статье проанализирована эволюция новогреческой префиксации на основе выделения пяти типов приставок. Вследствие процесса переосмысления, как указано в роботе, образовались префиксы или префиксоиды на основе как грамматических, так и лексических элементов.

Ключевые слова: деривация, префиксация, словообразовательное значение, словообразовательный тип, словообразовательная парадигма.

Словотвірні процеси у НГ мові характеризуються великою кількістю цікавих явищ, тому здавна викликають інтерес з мовознавчого погляду. Особливостям словотворення, як на матеріалі давньогрецької, так і новогрецької мов, присвячено чимало робіт, однак залишаються питання, які все ще потребують певних досліджень чи узагальнень. Серед них - процес префіксації та його генезис у НГ мові. Грецька префіксація стала предметом зацікавлення таких лінгвістів, як Е. Дімела, Н. Клименко, І. Манолессу А. Раллі, М. Славятинська, та ін. Великим внеском у розкриття цього питання, або у вивчення словотвірних процесів загалом (включаючи Койне, Середньовічну греку) є праці А. Яннаріса та К. Дітеріха (де можна знайти історичний аналіз префіксів у НГ), граматики К. Бака, Е. Швіцера, Е. Майсера, Дж. Мултона та

Л. Палмера, П. Філоса, роботи К. Мінаса, А. Анастасіаді-Симеоніді, Н. Андріотиса, А. Білецького, словники Дж. Гофмана, І. Дворецького, Г. Фріска, М. Тріандафіллідіса, Г. Бабінйотіса, П. Шантрена та ін.

У своїх працях лінгвісти в першу чергу наголошують на явищі мовної диглосії, яка спричинила розвиток відмінностей у грецьких словотвірних процесах. Усі історичні етапи грецької мови [Раллі 2013], починаючи від койне, характеризуються наявністю відмінності між науковим та народним стилем, яка поступово зростає, в першу чергу, в області фонетики та морфології. Тому словниковий запас НГ містить лексичні одиниці з різних хронологічних періодів з певними морфологічними особливостями та різною продуктивністю, що, звичайно ж, ускладнює їх синхронний морфологічний аналіз. Цей факт зумовлює зрозумілу необхідність аналізувати мовні особливості НГ словотворення, в тому числі префіксацію, з погляду діахронії.

Перелічені вище джерела, однак, розкривають лише певні аспекти проблематики, потреба ж у комплексному узагальненні залишається актуальною.

Таким чином, актуальність статті полягає у зростанні інтересу до процесу творення слів у сучасних мовах, відсутності окремого дослідження префіксації у новогрецькій мові, включаючи діахронічний аспект. Спроба ж систематизувати особливості НГ префіксів на основі їх аналізу щодо значення, етимології, еволюції, сполучуваності зі словами чи основами слів складає наукову новизну роботи.

Метою представленої статті є систематизація основних особливостей грецьких префіксів із залученням діахронічного підходу в дослідженні. Для досягнення окресленої мети необхідним стало вирішення низки завдань: систематизувати НГ префікси відповідно до джерела їх походження, значення та вплив на семантику слова в процесі деривації, їх словотвірних можливостей, категорійної належності твірних основ, розглянути певні зміни префіксів, продемонструвати твердження на конкретних прикладах.

Об Актом дослідження є найбільш поширені префікси та утворені на їх основі деривати в новогрецькій мові. Предметом аналізу є походження, функційні та дериваційні особливості, словотвірне значення префіксів та відповідних дериватів.

Префіксація (в широкому розумінні) - це спосіб творення слів (різновид деривації) шляхом додавання префіксів до слова або до основи (цілої чи усіченої), що можна вважати одним з найпродуктивніших процесів у грецькому словотворі.

Префікс, який приєднується до слова, не змінює граматичної категорії та морфологічних ознак твірної бази (наприклад, рєта^бю - передавати). Впливає, однак, на семантику твірної основи, оскільки володіє своїм власним семантичним значенням [Chalker, Weiner 1994]. Процес сполучення префікса з основою слова, супроводжується суфіксацією У грецькій мові флексія є невід'ємним атрибутом остаточного оформлення більшості слів, тому не робимо на ній окремого акценту при описах суфіксації. або ж додаванням відповідного закінчення: НГ аєі9а^<; “вічнозелений” (аєП + 9аНя>), ДГ єрфрєрєтп; “який гучно гримить” (єрі- + Ррєрю). В грецькій лінгвістиці знаходимо в такому випадку поділ префіксів на зовнішні (які приєднуються до цілого слова) та внутрішні (які приєднуються до основи і можуть спричинити фонологічні, синтаксичні й семантичні зміни твірної одиниці) [Dimela, Melissaropoulou 2009а]. В українському ж мовознавстві у випадку сполучення префікса з повнозначним словом, зокрема з дієсловом, процес називають [Плющ 2010] внутрішньою префіксацією (внутрішньодієслівним словотворенням: рєта-фєрю “переношу”, ауа-стпкоуораї “піднімаюся”).

В процесі вторинної деривації префікс додається до похідної основи чи до складного слова (в такому випадку утворюються префіксально-складні слова): атактогсофто; “невпорядкований, неорганізований”, аутілєрюгсаоро; “відволікання”, єи5іа9єто; “в хорошому настрої”, илєрєгшо9г|то<; “надто чутливий”. Друга чи навіть третя префіксація сприяє більшій конкретизації чи розширенню значення слова: гсро-катафаАХю “вносити, платити заздалегідь”, ауті-ката-таоою “змінювати, замінити”.

Префіксальні деривати, таким чином, можуть бути прості (на базі однієї основи: префіксальні - єгсіурафю “надписувати”, префіксально-суфіксальні та префіксально-флексійні -агарат^; “вершник”, ипєррєує9п; “надто великий”), та складні (на базі кількох основ: алшоюбоф; “песимістичний”).

Загалом в грецькому словотворі виділяємо такі різновиди префіксації: чиста префіксація та префіксально-суфіксальний / флексійний спосіб.

Чиста префіксація - словотвірний процес, який відбувається шляхом приєднання префікса до слова (простого чи складного), не змінюючи частиномовний статус й морфологічні ознаки твірної лексичної одиниці (єуаАХауп “зміна, обмін” < а^ауп “зміна”). Префікс, як вже було зазначено, впливає на відтінок значення твірного слова. Продемонструємо на прикладі дієслова урафю “писати”, яке можна віднести до найпродуктивніших твірних основ у префіксальному словотворенні.

Префіксацію іменникову демонструємо на прикладі СГ префіксальних дериватів лексеми сттастр зі значенням “зупинка, стоянка, позиція, поведінка, положення та ін.”, ауасттастр “воскресіння”, апбсттастп “відстань, дистанція”, ампсттастр “протидія, оборона”, катасттастр “положення, стан”, гсарасттастр “вистава, постановка”, гсвр^астр “обставини, можливість”, стбсттастр “адреса, рекомендація, характеристика”, біасттастр “видалення, розлад”, єусттастр “протест, протиріччя”, рвтасттастр “перехід”, ипбсттастп “існування, осад”.

Чисту префіксацію ще здавна мовознавці [Лопатін 1996], [TriantaphyШdis 1998] вважали близькою чи тотожною до складання, стверджуючи, що обидва методи мають однакові формальні та функційні особливості. Або ж загалом таку префіксацію трактують як різновид складання [Левковская 1955, с.312- 313], адже значення слова в ролі другого компонента не зливається зі значенням префікса. Крім того, більшість префіксів співвідносяться з незалежними словами, виконуючи ту саму роль, що і перший компонент складного слова. Таким чином, у ДГ граматиках префіксація розглядається в розділі про складні слова. Однак, лінгвісти намагаються узагальнити характеристики (лексичну автономію, морфологічні ознаки, семантичні особливості), які допомогли б диференціювати два процеси у грецькій мові. Доводять також, що префіксація і складання належать до одного морфологічного процесу на базі таких критеріїв: єдиний наголос (у деяких випадках префіксацію супроводжує зміна місця наголосу, на кшталт: кбород - апбкоород), ціліснооформленість (при цьому другий компонент може виражатися як основою, так і словом), лексична й семантична єдність та непочленованість.

Префіксально-суфіксальний чи префіксально-флексійний спосіб (конфіксація) - до твірної основи одночасно приєднується префікс і суфікс (в більшості випадків також флексія), або префікс і флексія, тобто афіксом виступає двокомпонентний перерваний формант, префіксальна і суфіксальна / флексійна частини якого є начебто словотворчою рамкою для твірної основи. До цього способу, наприклад, у НГ можна віднести групу слів, що генетично мотивуються здебільшого прийменниково-іменниковим сполученням: єухрюрод “кольоровий” < єу + хрюра, прооюріубд (прод + юра) “тимчасовий”.

Цікавим є те, що слова, утворені префіксально-суфіксальним / флексійним способом, можуть володіти екзоцентричністю, що наближає процес за семантичними ознаками до композиції. Прикладами можуть бути такі слова: у ДГ - про^к^д “гостробокий (по іншому - з гострими боками чи з загостреним кінцем)”, чи у НГ - єукарбюд “добросердечний”.

Зважаючи на диглосію в історії розвитку грецької мови (детальний аналіз див. [Anastasiadi-Symeonidi, Fliatouras 2004]), результатом якої стало формування двох стилів - просторічного та літературного, та відповідно існування двох варіантів мови - розмовного та літературного (чи популярного та академічного) в НГ граматиках [Лапабауастои; Mlpар^5ng 2002] знаходимо відповідний поділ префіксів на: а%юрюта ^аїка рбріа (невіддільні частки розмовно-популярного стилю) та а%юршта Абуіа рбріа (невіддільні частки літературного стилю). До першого типу відносяться префікси: а-, ага-, ау (зі значенням “втрата, заперечення ознаки”) та ^є-(зі значенням “зовні, дуже, цілком, втрата ознаки”), до другого типу - всі інші префікси.

Загалом лінгвісти поділяють префікси у НГ мові такі два типи невіддільні префікси, які не вживаються у мові окремо, та префікси, що мають автономну форму, але не мають чіткого значення (воно може змінюватися в залежності від семантики основи).

Серед невіддільних префіксів є a-, ava-, av-, Suo-, які позначають заперечення чи відсутність ознаки, наприклад, a-^йxaoToз “незабутній”; а також ^є- зі значенням “зовні, дуже, цілком, позбавлення чогось”: ^й-paKpa “дуже далеко”, ^є-кАєібіхґУЮ “відмикати”, ^Ka9apoз “очевидний” чи єи- зі значенням “добрий, добре, легкий, легко”: єиєруєтю “робити добро”, єuкalp^a “можливість”.

Префікси другого типу представлені ширшим діапазоном; за походженням це переважно збережені ще з ДГ прийменники чи незмінні частини мови. Отже, префіксами прийменникового походження є такі: ava-, avn-/av9-, ano-, 5ia-, єі;-, єк- /є^-, єv- /єр,, єпі- /єп-/єф-, Kapa-, KaTa-, pєтa-, vq-, napa-, nspi-, про-, npoз-, ouv- (auy-,auX-,aup-,aup-,auCT-,au-,aw«-), ипєр-, ипо- (ип-, иф-). При цьому кожен з префіксів може характеризуватися кількома значеннями. Наприклад, префікс фia- позначає “дію наскрізь, розподіл, взаємність, відношення, різницю, завершеність та ін”: 5iaPatvo> “проходити через”, 5шгі9прі “розкладати”, фiaxropiopфз “поділ, розділення”, фiaXйyopai “розмовляти, спілкуватися” фianpaTTro “здійснювати щось”.

Префікс KaTa- у НГ позначає “рух донизу, протидію, завершеність, підсилення”: “закінчуватися, завершуватися”, KaTanpamvoз “цілком чи надто зелений”.

До префіксів з найбільшою кількістю значень, а також орфографічних варіантів можна також віднести ouv (ouy-, отЛ-, oup-, ouo-, oup-, ouv-), що позначає “вибачення, прощання, хвилювання, відповідність, співчуття, об'єднання, спільність дії, співучасть, з'єднання, погодження, співпрацю, рекомендацію, адресу, систему”. Префікс вживається у сполученні як з дієсловами, так і з іншими частинами мови (іменниками, прикметниками), а саме: auvayє^pю “збирати, скликати, закликати до дії”, аирп^єкю “зв'язувати, сплітати”, ouvavTro “зустрічати, зіштовхуватися”, ai^rovia “згода, узгодження, гармонія”, oыMoyoз “об'єднання, товариство”, auppaфц “зшивання, з'єднання”, auvaqif|з “(взаємо)пов'язаний, родинний”, aы^poз “зовсім висохлий, висушений”, ouvrovupo; “синонімічний”.

Префікси прислівникового походження - це apфl-, aєl-, apn-, pєтa- ^ava-, по^и-: aєlк^vnтoз, “невтомний, який постійно рухається”, “новонароджений”. Префікс apфl- має значення “з двох сторін, довкола, приблизно (сумнів)”: apфl9аAXaooз “з усіх сторін оточений морем”, apфlPаAX(X> “сумніватись”. Деякі префіксальні деривати можна об'єднати в антонімічні пари, наприклад ті, у яких зіставляються часові значення ознак “до/після” - npo- /цєта-: ^єтауєуєотєрод “наступний, подальший” - проуєуєотєрод “попередній”, р,єтас%оХікб<; “післяшкільний” - гсроа%оХікб<; “дошкільний”, цєтацєстццРршзі; “післяобідній” - гсроцєстццРршзі; “дообідній”. Рідше - тричленні ряди, в яких зіставляються значення, реалізовані префіксами і суфіксами: єпі- “перед” + - тюд: єпібауатюд “передсмертний”, єпі- + -то<; “який помирає”, єпібауатод “при смерті”, цєта- + -тюд ^єтабауатюд “посмертний” [Клименко 2013, с. 55].

Отже, більшість перелічених вище префіксів - це омонімічні прийменники чи прислівники, які самостійно функціонують у НГ. Тому певні деривати можна трансформувати в аналогічні синтаксичні конструкції (ката- Риб^ю “топити” = Риб^ю ката; ^ауа-Рафю “перефарбувати” = Рафю ^ava).

Деякі префікси, однак, не існують у НГ автономно, а вживаються виключно в складі деривата. Це переважно ДГ прислівники (які втратили самостійне функціонування), рідше - префікси прикметникового чи іменникового походження: ацфі- (ДГ aцф^ “довкола”), ар^і- (ДГ архл “початок”), 5і^о- (ДГ 5^а “на дві частини”), svSo- (ДГ svSov “всередині”), прі- (з лат. semi-, з аналогом у НГ цюб- від цюбд “половина”), оцо- (ДГ бцбд “рівний, однаковий”), офі- (ДГ бфюд “пізній”), тцА,є- (ДГ т^Хє “далеко”), ифі- (ДГ бфі “вгорі”): бі^бтоцод “розділений пополам”, єубохюра “глибина країна”, nцlOфa^рю “півкуля”, тцА-єцєтро “дальномір”.

Префікси не закріплені за певними частинами мови, тому можуть сполучатися з різними класами слів. За допомогою префікса ипєр, для прикладу, утворюються деривати таких структурних моделей: ипєрауапю (Praef + V) “дуже любити”, ипєрауора (Praef + S) “супермаркет”, ипєрбраот^рюд (Praef + Adj) “надто активний”, ипєрцєуєбп? (Praef + S) “надто великий” та ін.

Префіксація залежить також і від твірної бази. Основа в ролі другого компонента грецького деривата може бути вільною, тобто вона повноцінно функціонує в мові без префікса (пєрютрєфю “повертати” - отрєфю “крутити, повертати”, парацєую “знаходитися, перебувати” / прооцєую “очікувати, надіятися” - цбую “залишатися”), й зв'язаною (прообокю “очікувати, надіятися”, бшфіюую “не погоджуватись”/ стицфіюую “погоджуватись”).

Внаслідок вторинної деривації, про що вже було згадано, може відбуватися поступова подвійна префіксація твірної основи, наприклад: окєрй^ю “готую” -параокєРа^ю “виготовляти” - пропараокєРа^ю - “підготовлювати”.

Один і той самий префікс, який володіє певним словотвірним значенням (СЗ), в сполученні з твірними основами однієї граматичної категорії утворює словотвірні типи (СТ). В якості прикладу наведемо СТ дієслів, утворених за моделлю “рєта- + V” зі СЗ “зміна, трансформація”: рєтаохлраті^ю “трансформувати, видозмінювати”, рєтатрєпю “трансформуати, перетворювати”, рєтарорфюую “трансформувати, видозмінювати”, рєтапоію “трансформувати, переробляти”.

Серед прикметників окремий СТ складають деривати, утворені за моделлю “арфі- + S”: арфі9ирод “з двома дверима”, арфіпиАод “з двома воротами”, арфіотород “з двома лезами”, арфікєфаАод “з двома головками”.

Аналізуючи префіксально-суфіксальний (флексійний) спосіб словотвору, можна говорити про словотвірні парадигми (СП) префіксальних дериватів на основі частиномовних зон. Наприклад, вже згаданий префікс апо- бере участь в утворенні чотирьохзонної СП: апоракриуго “віддаляти”, апоракриуор “віддалення”, апоракрод “далекий, дальній” (апоракриорєуод “далекий, віддалений”), апоракра “далеко, здалека”. Думка щодо таких парадигм префіксальних дериватів, однак, є неоднозначною. Науковці стверджують, що вони більш наближені до суфіксації, ніж до префіксації, оскільки префікси залишаються нейтральними до парадигматичного оформлення слова, в той час як суфікси, які тісно пов'язані зі словотвірною основою і флексією, зумовлюють граматичне оформлення похідного слова [Плющ 2010, с. 33].

Префіксація є найхарактернішим способом творення дієслів. Тому з ними сполучається найбільша різноманітність префіксів, особливо прийменникового походження з вказівкою на місце єутаоою “вкладати, розташовувати між”, прооєрхораї “прибувати”. З іменними основами сполучається більша кількість невіддільних часток, наприклад у ДГ: а-оофод “нерозумний”, єрі-тірод “коштовний, дорогий” (= поАнтірод), (а-пАоитод “дуже багатий” (= поАн пАонотод); у НГ: а-пі9ауод “неймовірний”, єитохлд “щасливий”.

Грецька дієслівна префіксація характеризується трьома видами префіксів:

а) зв'язані, серед яких а-, ^є- та єи- (інші сполучаються з іменними основами);

б) префікси прийменникового походження, які вживаються у мові автономно типу апо (незмінний з ДГ) чи пара (яке набуло додаткових значень);

в) група префіксів чи префіксоїдів адвербіального походження типу ^ауа, поАб [ДаНі 2004].

Порівнюючи особливості ДГ та НГ префіксації дієслів, слід зазначити, що ДГ більш властиві префікси прийменникового походження. НГ мові

характерні дієслівні префікси усіх перелічених видів.

З погляду еволюції НГ префікси можна поділити (беручи до уваги дослідження [Manolessou, Ralli 2015]) на такі:

1) префікси, які збереглись морфологічно незмінними.

Це більшість невіддільних (a-, Suз-, єи-) та майже всі автономного походження: аєі-, apq>i-,ava-, ano-, apxi-, єід-, єк-, sv-, єпі-, ката-, ^єта-, пара-, пєрі-, про-, npoз-, ctuv-, ипєр-, ипо-.

2) префікси, які зазнали часткових змін. Сюди можемо віднести невіддільний префікс a-, який у ДГ виконував кілька функцій: а-privativum - avooз “нерозумний”, а-intensivum - a-Ppopoз “дуже шумний”, а-copulativum - а-ra^avTOЗ “вагою однаковий”, у НГ зберіг лише значення заперечення чи відсутності ознаки (аoкoпoз “безцільний”).

Префікс avn- у НГ набув значення “порівняння, зіставлення”, а також “місце навпроти”: ачтіпараРа^ю “порівнювати”, avтlпpo0а^apoз “передпокій”.

Стосовно префікса 5ш- зауважимо, що в НГ не збереглась семантика “підсилення ознаки”, натомість з'явилось значення “розрізнення, розкидування, суперництва”: бшопю “розрізняти”, фiayroviopфз “змагання” та ін. Внаслідок збереження великої кількості ДГ префіксів та їх часткових змін впродовж історії розвитку мови, на сучасному етапі вони характеризуються великою багатозначністю.

3) втрачені префікси. Деякі префікси, в основному ті, що сполучалися з номінальними базами, в період Койне вийшли з ужитку, серед них: аpi-, йpi-, Зa-, Sa-, Ppi -. Це також префікс vq-, який не був продуктивним навіть у ДГ: vr|moз “нерозумний, котрий не говорить”, vnv^paa “спокій, штиль”, залишився лише у слові ч^пто “дитина, немовля”.

4) запозичені префікси. Лише префікс Kapa- зі значенням “дуже”, на основі різних даних, є запозиченим з турецької мови: Kapa-тоєкарю - “перевіряти дуже ретельно”, Kapa-тє^єш “надто чудово”.

5) нові префікси чи префіксоїди. Сюди відносяться одиниці, які з'явились на основі переосмислення вже існуючих у мові слів чи їх елементів. Цей процес у НГ відбувається у таких випадках:

а) творення префіксів на основі граматичних елементів. Наприклад, префікс ^є- трактується як поєднання прийменника єк “з” та аугмента -є-, який додавався до дієслівної основи при утворенні минулого часу (^Ka0aptЗa> “очищати, виясняти” < єЗ-є-кa0вploa) [Manolessou, Ralli 2015, p. 2050], у випадку префіксації й зараз ставиться всередині слова між префіксом і основою (рєтєРаАа < рєтаРаААю “змінювати”).

Те саме стосується префікса ^ауа (функціонує самостійно як прислівник), який утворився в результаті поєднання прийменників єЕ, й ага у словах типу ^ауакаую “переробляти” (єЕ, - ага - каую).

б) творення префіксів на основі лексичних елементів. Цей процес характеризується утворенням префіксів на основі повноцінних лексичних одиниць (вони ж могли виступати в ролі першого компонента композитів), значення яких зазнало узагальнення чи звуження. Відповідні елементи можуть позначати підсилення ознаки і називаються префіксоїдами. Появу такого явища мовознавці [Славятинська 1996] зауважили ще у ДГ (наводячи композити типу пауауа9од “чудовий, прекрасний” < пад “весь, всякий”, лоАигсашаАод “дуже хитрий” < поАб “багато”).

Морфологічна зміна від складання до префіксації є поступовою, крім того існують проміжні стадії, які вказують на те, що межі між двома процесами не дуже чіткі. Основними критеріями такого процесу вважають: ресемантизацію, фонологічну ерозію (яка, однак, не є обов'язковою, і може як передувати зміні семантики, так і слідувати за нею), розширення морфологічної сполучуваності, збільшення продуктивності [Оітеїа, RaШ 2012].

У НГ до цього явища можна віднести перший компонент 9єо- у словах 9єбуируод - цілком голий, 9єо5буарод “дуже сильний', 9є6кАєіатод “щільно закритий”, 9єоокотєгубд “абсолютно темний”.

До префіксоїдів грецькі лінгвісти [Оітеїа, Меї^атороиїои 2009, РаАА^, ДПрєАа 2010] зараховують такі елементи, як акро-(< акрод), рюро-(< рюрб), а(і)о- (< ююд) у низці НГ діалектів, наприклад: акрюкбккгуод “трохи червоний”, рюроокотєтуа “трохи темно”, аюкаїрод “одного віку”.

На основі аналізу особливостей префіксації у НГ мові (в напрямку до минулого) доходимо висновку, що грецька префіксальна деривація є тривалим, діахронічно стабільним, однак, морфологічним процесом; основні ж історичні зміни відбулися в основному через переосмислення існуючих у мові словотвірних елементів.

Зібраний матеріал може бути корисним в подальших дослідженнях словотвірних особливостей грецької мови, як у синхронії так і діахронії, а також для робіт типологічного характеру на основі різних мовних систем.

Література

грецька префіксація афіксальне словотворення

1. Клименко, Н. Ф. Префіксація і словоскладання в творенні ад'єктивів та адвербативів з темпоральною семантикою (зіставний аспект). Мовні і концептуальні картини світу. (Вип. 46 (2), 2013): 50-63. Ьйр://пЬиу^оу.иа/ШКП/Мікк8_2013_46(2) 10.

2. Левковская, К. А. О специфике префиксации в системе словообразования (на материале немецкого языка). Вопросы грамматического строя (Москва: Изд-во АН СССР, 1955), 299-321.

3. Лопатин, В. В. Нулевая аффиксация в системе русского словообразования. Вопросы языкознания. (№ 1, 1996), 76-87. http://issuesinlinguistics.ru/pubfiles/1966-1_76- 87.pdf

4. Плющ, М. Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія: підручник (Київ: Видавн. Дім “Слово”, 2010), 328.

5. Славятинская, М.Н. Учебник древнегреческого языка (Москва: Филология,1996)

6. Anastasiadi-Symeonidi, A., Fliatouras, A. “I diakrisi [logio] ke [laiko] stin elliniki glossa: Orismos ke taksinomisi”. Proceedings of the 6^th International Conference of Greek Linguistics (Rethymnon, 2004). http://www.philology.uoc.gr/conferences/6thICGL/

7. Chalker, S., Weiner. E. The Oxford Dictionary of English Grammar. (New York: Oxford University Press Inc., 1994). https://www.pdfdrive.com/the-oxford-dictionary-of-english- grammar-e187715494.html

8. Dimela, E., Ralli, A. From compounding to prefixation: diachronic evidence from Modern Greek dialects (2012). https://www.angelaralli.gr

9. Dimela, E., Melissaropoulou, D. On prefix like adverb in Modern Greek (Patras, 2009). https://www.academia.edu

10. Dimela, E., Melissaropoulou, D. The border line between compounding and derivation: the case of adverbs. Electronic Proceedings of the 7th International Conference of Greek Linguistics. (2009a). https://www.academia.edu

11. Грарраііщ гщ apxa^ag єХХцуіщд. Ivctitouto NeoeLLt|viK<BV EnouSrnv touПауєліаттщюи ©eccaLovbcri; (ISpupaTo; MavoLt| Tpiavra^uLHSri). (1971). http://ebooks.edu.gr

12. Mlpap^Sт|;, M. Ацроггщ yXrnaaa. Прютт| єк5ост| (©eccaLovucr|, 2002): 348.

13. Manolessou, Io., Ralli, A. “From Ancient Greek to Modern Greek”. Word- Formation. An International Handbook of the Languages of Europe (De Gruyter, 2015). https://www.angelaralli.gr

14. nanaOavackiu, Г. ШоеХХцпщ ГХаааа. http://users.sch.gr

15. PaLLn, A., At|peLa, E. H пopє^a про; tt|v npoOt|paTonow|cr|: Sia/poviKa SeSopeva lano tt|v eLLt|viKT| Kai tt| SraLeKTiKp tt|; noiKiHa. MsXsxsg yta xpv еХХцуіщ yXrnaaa (2010): 516-528. http://ins.web.auth.gr/images/MEG PLIRI/MEG 30 516 528.pdf

16. Ralli, A. “Greek word formation”. Morphology (Languages and Linguistics) (De Gruyter, 2013). https://www.academia.edu/168288/Greek word Formation

17. Ralli, A. Stem-based versus Word-based Morphological Configurations: The Case of Modern Greek Preverbs. Lingue e Linguaggio 2 (University of Patras, 2004). https://www.academia.edu/

18. XатZт|cаPP^Sт|;, E., XaтZт|caPP^Sou, A. Грарратіщ Nsag ЕХХцуіщд ГХОааад A', В', ГГируаоюи (AOpva, 2011). http://ebooks.edu.gr

Список джерел ілюстративного матеріалу

19. Вейсман, А. Д. Греческо-русский словарь (Москва: Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина, 1991), 1370.

20. Дворецкий, И. Х. Древнегреческо-русский словарь (Москва: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1958), Т. 1: 1028; Т. 2:1905.

21. Клименко, Н., Пономарів, О., Савенко, А. Українсько-новогрецький словник (Київ: Вид-во “Укр. Енциклопедія” імені М. П. Бажана, 2008), 536.

22. Селіванова, О. О. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія (Полтава: Довкілля-К, 2006), 716.

23. Хориков, И. П., Малев, М. Г. Новогреческо - русский словар (Москва, 1993), 536.

24. Мпацпіуійтп?, Г. Лє^іко тщ Шад ЕНтужщ ГХаааад. Е' єк5оат| (АО^уа: Кєутро Хє^ікоХоуіа^, 2019), 2318.

25. ТріаутафиХНЗтії;, М. Лє^іко тщ коїущ уєоєїіцуїкщ. ІуахіхоїЗхо №оєХХт|Уікюу ЕпоиЗюу тои АріахохєХєюх> Пауєліахгщюи 0єаааХоуисг|і; (1998). https://www.greek- language.gr

References

1. Klymenko, N. F. “Prefiksacia i slovoskladannja v tvorenni adjectyviv ta adverbatyviv z temporaljnoju semantykoju (zistavnyj aspect) [Prefixation and word formation in the creation of adjectives and adverbs with temporary semantics (the typological aspect)]”. Movni i konceptualjni kartyny svitu. (Vyp. 46(2), 2013): 50-63.http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mikks_2013_46(2) 10.

2. Levkovskaja, K. A. “O specyfike prefiksaciji v systeme slovoobrazovanija (na materiale nemeckoho jazyka) [About the specifics of prefixation in the system of word formation (on the material of German)]”. Voprosy grammaticheskogo stroja (Moskva: Izd-vo AN SSSR, 1955), 299-321 (In Russ.).

3. Lopatin, V. V. “Nulevaja afixacija v systjeme russkoho slovoobrazovanija [A zero- affixation in the system of Russian word formation]”. Voprosyjazykoznanija. (№ 1, 1996), 7687. http://issuesinlinguistics.ru/pubfiles/1966-1_76-87.pdf

4. Pljushch, M. Ja. Gramatyka ukrajinskoji movy. Morfemica. Slovotvir: pidruchnyk [The grammar of Ukrainain language. Morphemics. Word-formation: textbook] (Kyiv: Vydav.dim “Slovo”, 2010), 328 (In Ukr.).

5. Slavjatynskaja, M. N. Uchebnik drevnjegrecheskoho jazyka [The textbook of Ancient Greek language] (Moskva: Filologia, 1996) (In Russ.).

6. Anastasiadi-Symeonidi, A., Fliatouras, A. “I diakrisi [logio] ke [laiko] stin elliniki glossa: Orismos ke taksinomisi”. Proceedings of the 6^th International Conference of Greek Linguistics (Rethymnon, 2004). http://www.philology.uoc.gr/conferences/6thICGL/

7. Chalker, S., Weiner. E. The Oxford Dictionary of English Grammar. (New York: Oxford University Press Inc., 1994). https://www.pdfdrive.com/the-oxford-dictionary-of-english- grammar-e187715494.html

8. Dimela, E., Ralli, A. “From compounding to prefixation: diachronic evidence from

Modern Greek dialects” (2012). https://www.angelaralli.gr

9. Dimela, E., Melissaropoulou, D. “On prefix like adverb in Modern Greek” (Patras, 2009). https://www.academia.edu

10. Dimela, E., Melissaropoulou, D. “The border line between compounding and derivation: the case of adverbs”. Electronic Proceedings of the 7th International Conference of Greek Linguistics. (2009a). https://www.academia.edu

11. Grammatiki tis arkheas ellinikis [The Ancient Greek Grammar]. Instituto Neoellinikon spudon tu Panepistimiu Thessalonikis (Idrimatos Manoli Triandafillidi) (1971). http://ebooks.edu.gr

12. Mimaridis, M. Dimotiki glossa [The demotic language], (Thessaloniki, 2002), 348.

13. Manolessou, Io., Ralli, A. “From Ancient Greek to Modern Greek”. Word-Formation, An International Handbook of the Languages of Europe (De Gruyter, 2015). https://www.angelaralli.gr

14. Papathanasiu, G. Neoelliniki Glossa [Modern Greek language], http://users.sch.gr

15. Ralli, A., Dimela, E. “I poria pros tin prothimatopiisi: diakhronika dedomena 1 apo tin elliniki ke ti dialektiki tis pikilia”. Meletes ja tin elliniki glossa (2010): 516-528. http://ins.web.auth.gr/images/MEG PLIRI/MEG 30 516 528.pdf

16. Ralli, A. “Greek word formation”. Morphology (Languages and Linguistics) (De Gruyter, 2013). https://www.academia.edu/168288/Greek word Formation

17. Ralli, A. “Stem-based versus Word-based Morphological Configurations: The Case of Modern Greek Preverbs”. Lingue e Linguaggio 2 (University of Patras, 2004). https://www.academia.edu/

18. Khadzisavvidis, S., Khadzisavvidu, A. Grammatiki Neas Ellinikis Glossas А', В', V Gimnasiu [The Modern Greek Grammar А', В', Г' of grammar school]. (Athina, 2011). http://ebooks.edu.gr

19. Veisman, A. D. Grechesko-russkij slovar [Greek-Russian vocabulary] (Moskva: Greko-Latinskiy cabinet U. A. Shychalina, 1991), 1370 (In Russ.).

20. Dvoretskiy, I. Kh. Drevnegrechesko-russkij slovar [Ancient Greek-Russian vocabulary] (Moskva: Gosudarstvennoje izdatelstvo inostrannykh i nacyonalnykh slovarej словарей, 1958), V. 1: 1028, V. 2:1905.

21. Klymenko, N., Ponomariv, O., Savenko, A. Ukrainsko-novogreckij slovnyk [Ukrainian-Modern Greek dictionary] (Kyiv: Vyd-vo “Ukr. Encyclopedia” imeni M. P. Bazhana, 2008), 536 (In Ukr.).

22. Selivanova, O. O. Suchasna linguistyka, Terminologichna encyklopedia [The modern linguistics. The terminological encyclopedia] (Poltava: Dovkillja - K., 2006), 716 (In Ukr.).

23. Khorikov, I. P., Maljev, M. H. Novogrechesko-russkij slovar [Modern Greek dictionary] (Moskva, 1993), 536 (In Russ.).

24. Babiniotis, G. Lexiko tis Neas Ellinikis Glossas [The Modern Greek lexicon]. E' ekdosi (Athina: Kentro lexicologias, 2019), 2318 (In Greek).

25. Triandafillidis, M. Lexicon tis kinis neoellinikis [Lexicon of common Modern Greek]. (Thessaloniki: Panepistimio Aristoteliu, 1998). https://www.greek-language.gr

Размещено на Allbest.ru