Функціонально-семантична характеристика префіксів іспанської футбольної термінолексики

FUNCTIONAL AND SEMANTIC CHARACTERISTIC OF THE PREFIXES OF SPANISH FOOTBALL TERMINOLOGY

One of the current issues of modern linguistic studies is the study of word formation on the materials of terminology ofvarious spheres of human activity, seeing that the terminological lexis is a part of the vocabulary of the language, which is directly aimed at recording the results of cognitive activity of society.

Linguists are increasingly interested in studying sports terminology and football vocabulary in particular. Sport as a phenomenon of mass culture and football as its flagship have become a unifying factor for the whole society, have penetrated into almost all spheres of social life, and therefore represent a wide field for various research studies.

Many scientific researches of both domestic andforeign linguists are devoted to the study of word-formation processes within the football terminology of different languages of the world, but the specifics of their functioning still need more in-depth analysis.

Word-formation processes play an important role in the formation of the lingual picture of the world, ensure the dynamic development of the vocabulary of a language, improve and enhance the effectiveness of the communicative process.

One of the productive word-formation mechanisms for supplementing football terminology is the use of affixes, which play a special role in the formation of derived words.

This article focuses on the study ofprefix word formation as a factor in expanding the football terminology of modern Spanish and the classification of word-forming forms involved in this process according to their belonging to a specific semantic field. In particular, the following groups ofprefixes are distinguished: prefixes that indicate the place (location); prefixes that indicate time; prefixes that denote opposition; prefixes that indicate quantity; prefixes that denote negation; prefixes that denote measure and degree; prefixes that indicate the mode of action and prefixes with influence on argument structure. The article also analyzes the thematic affiliation of prefix derivatives in football vocabulary.

Key words: prefix, prefixation, football terminology, semantic category.

Постановка проблеми

Словотвірна система будь-якої мови становить потужне джерело лексичного збагачення. Володіючи значним арсеналом словотворчих ресурсів, як власних, так і запозичених, вона покликана задовольняти нові виклики й запити соціуму, пов'язані зі змінами, яких зазнає сучасний світ. Забезпечуючи зв'язок мовних елементів із фактами реальної дійсності, словотворення виступає своєрідним «perpetum mobile» у мові, механізми якого, за словами І. Р. Вихованця, діють без перепочинку, щохвилини, щосекунди, виготовляючи потрібні для людей слова» (Вихованець, 1990: 18). Саме тому одним з актуальних напрямів сучасних лінгвістичних студій є вивчення тенденцій розвитку словотвірної системи певної мови та окремих її ділянок на певному її зрізі.

Аналіз досліджень

Дедалі частіше в центрі уваги дослідників опиняється дослідження вербокреативних процесів, задіяних у формуванні терміносистем окремих галузей знань. Так, зазначена проблема простудійована у працях Т В. Лепехи (українська судово-медична термінологія), С. С. Лук'яненка (українське соціально-політичне назовництво), І. Р Процик (українська фізична термінологія), О. П. Шишліної (терміносистема рослинництва сучасної німецької мови), О. А. Литвинко (англійська термінологічна підсистема машинобудування), Ю. І. Кузнєцової (терміносистема будівництва французької мови), В. А. Бабюк (рідіоекологічна термінологія сучасної французької мови) тощо.

Футбольна термінологія є об'єктом дослідження не тільки вітчизняних, але й зарубіжних науковців. Футбольній лексиці української мови присвячені роботи І. Р. Процик, Ю. Б. Струганця, В. В. Максимчука. Сучасна іспанська футбольна терміносистема досліджена у працях А. Номедеу Руля, Х. Кастаньйона Родрігеса, О. Л. Толстової, О. В. Блощінської. Французька футбольна лексика знаходить відображення в розвідках Р. С. Коваля, А. Рішара, Р. Галісона. Ця термінологічна проблематика порушена також у компаративістських дослідженнях М. Б. Дубяка, И. В.Зубчинского.

Специфіку функціонування префіксів іспанської мови проаналізовано в працях Д. СерраноДоладера, М. Л. Монтеро Куріель, Р. Алмели Перес, О. А. Стишова, Г І. Глущук-Олеї. Так, у розвідці «Префіксальні іменні новотвори у сучасних українській і іспанській мовах» О. А. Стишов намагається простежити універсальні особливості та національну специфіку процесів префіксального утворення іменних інновацій у двох віддалено споріднених мовах (Стишов, 2007). Порівнюючи препозитивні форманти обох мов, автор доходить висновку, що тенденція до глобалізації, аналітизму та стремління до аглютинації у словотвірних моделях проявляються однаковою мірою в українській та іспанській мовах. Г. І. ГлущукОлея у розвідці «Заперечні префікси в іспанській мові», досліджуючи словотвірні засоби вираження заперечення, доводить, що семантику заперечення варто трактувати як таку, що додатково зумовлена морфологічною продуктивністю іспанської мови та креативністю її носіїв (Глущук-Олея, 2018).

Мета статті - дослідити префіксальне словотворення футбольної термінолексики в сучасній іспанській мові з позиції функціональної семантики. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

1) виокремити семантичні поля, до яких належать ті чи інші префіксальні форманти, задіяні в утворенні нових лексем футбольної сфери;

2) виокремити словотвірні значення, які експлікують префікси сучасної іспанської мови в межах футбольної термінолексики.

Об'єкт дослідження - футбольна термінолексика сучасної іспанської мови, предмет - префіксальне словотворення іспаномовних футбольних номінацій.

Джерельною базою розвідки стали статті, опубліковані в іспанських періодичних виданнях, присвячених футбольній тематиці («As», «Marca»), а також лексикографічне видання «Мова футболу. Шестимовний словник футбольної лексики».

Виклад основного матеріалу

Незважаючи на той факт, що в багатьох лінгвістичних студіях порушувалася проблематика префіксації, думки дослідників розходилися як у трактуванні самого феномена, так і в питанні природи його конституентів. Так, традиційна граматика іспанської мови прирівнювала префіксальний словотвір до словоскладання; з появою лексикалізму префіксація почала трактуватися як дериваційний процес, в якому префікси розглядалися як морфологічні одиниці того самого типу, що й суфікси; сучасна ж граматична наука здебільшого трактує цей морфологічний процес як вид деривації, окремий від суфіксації (Martin Garcia, 2017: 2; Nueva gramatica, 2010: 173). Власне в цьому контексті доречно згадати слова Е. де Мігель Апарісіо, наведені а науковій розвідці “Panorama de la lexicologia”, які хоч і стосуються незалежних слів та композитивності реченнєвих значень, проте все ж таки, на думку П. Стегліка, можна екстраполювати і на сферу афіксації, висвітлюючи труднощі, з якими стикається лінгвіст, намагаючись розмежувати значення афікса та семантичний зміст основи (Stehlik, 2011: 14): «Сучасні лексикологічні дослідження розглядають слова не як цеглини, які, з'єднуючись гіпсовим чи вапняним розчином, формують реченнєве значення, а радше як мішки з піском, форма яких варіюється залежно від поєднання з іншими, в межах розрізнення обмеженого розміром, структурою, текстурою та вмістом конкретного мішка <...> при цьому ці мішки мали б бути пористими для того, щоб через ці пори відсіювалися і через них же проникали сегменти значення, які й становитимуть значення поєднуваних слів» (Aparicio de Miguel, 2009: 17; Stehlik, 2011: 14).

Префіксація є хоча і давнім, проте досі ефективним способом словотвору, специфіка якого полягає в тому, що кореню слова передує, приєднуючись до нього, словотвірна морфема, яка змінює лексичне значення слова, але здебільшого не впливає на його приналежність до того чи іншого лексико-граматичного класу (Степанова, 1953: 73; Русанівський та ін., 2004: 521).

«Нова Граматика іспанської мови» Королівської Академії трактує префіксацію як морфологічний процес, в якому до вже сформованого слова або ж номеноелемента латинського чи грецького походження приєднується морфема (Nueva gramatica, 2010: 173).

Семантичною особливістю префіксації є те, що префікс узагальнює певну ознаку, притаманну низці предметів або явищ (Степанова, 1953: 74).

Не менш дискусійним є питання класифікації префіксів. Для вирішення цієї проблеми вчені використовували різні критерії, які не завжди були однозначними та переконливими. Найґрунтовнішими, на нашу думку, є критерії, запропоновані в «Новій Граматиці іспанської мови» Королівської Академії, відповідно до яких префікси іспанської мови можна класифікувати за співвіднесеністю значення префікса зі значенням відповідної частини мови, за формальною залежністю або незалежністю; за значенням, за їх зв'язком із синтаксичними властивостями предикатів (Nueva gramatica, 2010: 174). Власне семантичний критерій стане засадничим для цього дослідження.

Усі префікси, задіяні в утворенні слів в іспанській мові, ми пропонуємо класифікувати відповідно до семантичних полів, які вони репрезентують. Тому, виходячи з позицій ономасіологічної перспективи і базуючись на класифікації, запропонованій у «Новій Граматиці іспанської мови», в межах іспанської футбольної термінолексики виокремлюємо наведені нижче групи.

Префікси на позначення місця (розміщення).

Сучасна лінгвістика розглядає категорію локативності як семантичну категорію, до якої входять усі різновиди просторового значення. Вона виражає відображені в людській свідомості різноманітні просторові відношення предметів і явищ, зокрема їх місце перебування, напрям руху, контактність та дистантність розташування (Русанівський та ін., 2004: 322-323).

Серед локативних префіксів, задіяних в утворенні іспанської футбольної лексики, знаходимо такі, які виражають:

- значення розміщення чогось/когось перед просторовим орієнтиром: ante-penultimo;

- значення переміщення через щось у просторі: tras-pasar;

- значення «рух назад»: retro-ceder;

- значення «поміж, посеред»: entre-tiempo, inter-nacional;

- сему «рух назовні, віддалення з середини чогось»: ex-pulsar.

Префікси на позначення часу.

Темпоральність розглядається як семантична категорія, що охоплює усі різновиди значення часу. Людина членує час на окремі відрізки, пов'язуючи їх із поняттями тривалості й нетривалості, повільності й швидкості, початку й кінця, одночасності й різночасності, співвіднесеності з моментом мовлення тощо (Русанівський та ін., 2004: 681).

В іспанських префіксальних утвореннях терміносфери «Футбол» темпоральність як виразник часової визначеності дії актуалізується у префіксах, які виражають такі значення:

- значення «передування в часі»: pretemporada, pre-partido, pre-contrato, pre-eliminatoria;

- значення «наступність у часі»: postpartido, pos-temporada;

- значення «колишній»: ex jugador, ex entrenador ex-tecnico.

Префікси на позначення заперечення.

У лінгвістиці заперечення розглядається як лексико-граматична категорія, яка означає відсутність зв'язку між певними об'єктами реальної дійсності (Русанівський та ін., 2004: 193).

У сучасній іспанській мові заперечні префікси можуть експлікувати такі значення: протилежна властивість; відсутність, дії, сутності чи властивості; зворотність дії (Nueva gramatica, 2010: 186-189).

Аналіз іспанської футбольної лексики дав нам змогу виділити такі значення похідних:

- сема привативності (відсутність якості): im-batido, in-victo;

- значення «протилежна дія»: des-equilibrar, des-empatar, des-bordar des-marcarse, des-plegarse.

Префікси на позначення протиставлення.

В іспанській мові такою семантикою наділені префікси anti та contra. Вони маркують спрямованість дії проти чогочи кого-небудь (Nueva gramatica, 2010: 189).

У футбольній термінолексиці сучасної іспанської мови знаходимо приклади: anti-juego, anti-futbol, anti-deportivo, contra-atacar contra-golpe, anti-dopaje.

Префікси на позначення міри та ступеня та префікси таксономічної семантики.

З позиції іспанської граматичної традиції, градуйовані префікси відображають ступінь вияву властивості або ж визначають інтенсивність прояву дії. Їм можуть уподібнюватися скалярні, які встановлюють ієрархічні або рівневі відносини всередині певних шкал. Градуйована та скалярна префіксація близька до локативної (Nueva gramatica, 2010: 184-186).

Серед префіксів цих типів у футбольній термінолексиці сучасної іспанської мови фігурують:

- префікси зі значенням «підвищення, посилення якості, особливостей когось/чогось, підсилення інтенсивності вияву ознаки»: super-equipo, super-portero, Super - Depor supercampeon, super-partido, Super - Messi, Super-copa, Super-liga, Re-copa.

Варто зазначити, що префікс super-, приєднуючись до іменникових основ, виконує ту саму функцію семантичної інтенсифікації, що й суфікс -azo: superequipo = equipazo, superportero = porterazo, superpartido = partidazo;

- префікси, які експлікують сему «послаблений вияв дії та недосягнення умовної норми, звичного рівня»: semi-vaselina, semi-chilena, semi-final;

- префікси, що виражають сему «нижча позиція, субординація»: sub-campeon, sub-grupo, sub-dividir vice-campeon.

Префікси на позначення способу дії.

Важливу роль у вираженні відношень способу дії відіграють префікси зі значенням інгресивності, ітерації, перебільшення (Черткова, 1998: 155). В іспанській мові таку семантику здатний виражати префікс reу разі видозміни телічних предикатів (Nueva gramatica, 2010: 181-182).

Семантична близькість простежується між префіксом reта адвербіальними виразами типу «de nuevo», «otra vez», «nuevamente», які можуть позначати повторення попередньої дії або ж відновлення попереднього стану (Nueva gramatica, 2010: 181-182).

В іспанській футбольній термінології префікс reможе виражати сему «відновлення, повторення дії»: re-botar, re-clamar та сему фінітивності: re-matar.

Префікси на позначення кількості.

Квантитативність - це логіко-семантична категорія, яка актуалізує уявлення про комплекс понять кількісного змісту (кількість, число, множинність, кратність, тощо) на різних рівнях об'єктивації. Це результат пізнання людиною кількісної зумовленості реального світу та активної класифікуючої діяльності людського мислення, результат відображення у свідомості об'єктивної кількості, його концептуальний аналог (Савельева, 2007).

В іспанській футбольній термінолексиці найчастіше натрапляємо на префікси, які експлікують значення близьке до кількісних числівників. Серед прикладів наведемо bi-campeon, octa-campeon, в яких префікси biта octaвиражають значення тотожне кількісному числівнику два (dos) та вісім (ocho) відповідно.

Префікси аргументної інцидентності

Йдеться про префікси, які впливають на аргументне оточення предиката або на відношення, які виникають між предикатом та його аргументами (Nueva gramatica, 2010: 182-184). Ці префіксальні похідні можуть виражати:

- ідею рефлексивності

Прикладами можуть бути такі слова, як autopase, auto-gol, auto-lesionarse. Так, у двох перших випадках префікс autoнадає рефлексивного значення основі, що зазнає модифікації: autopase отримує значення «пас самому собі», а autogol - «гол, забитий у власні ворота». У разі приєднання до прономінальних дієслів цей префікс посилює емфатичність основи, надає додаткову інформацію щодо свідомого чи несвідомого виконання дії референтом підмета (Nueva gramatica, 2010: 182-184). У випадку autolesionarse йдеться про усвідомлене завдання травми самому собі;

- ідею соціативності

У футбольній термінолексиці така ідея репрезентована у словах co-lider, co-liderar. У цих префіксальних похідних префікс coексплікує значення спільності, спільної дії. Так, у лексичній одиниці «coliderar» формант coвказує на те, що дія, репрезентована твірною основою, вимагає залучення в денотований процес кількох учасників: “El equipo mano se situa tercero con 15 puntos tras un inicio titubeante, y los cordobeses ocupan uno de los dos puestos de ascenso directo a Primera, al coliderar la clasificacion junto a OsasunaT («Marca», 23/10/15).

Висновки

Отже, аналіз префіксального словотворення на матеріалах футбольної термінології показав, що ця терміносфера характеризується наявністю чималої кількості префіксальних похідних із різноманітною семантикою, а саме: вираження місця (розміщення), часу, протиставлення, кількості, заперечення, міри та ступеня, способу дії тощо. Більшість аналізованих префіксів у межах футбольної термінолексики є однозначними, хоча й трапляється такі, які характеризуються полісемантичністю (ex-, re-).

Практичне значення цієї розвідки полягає у змозі використати репрезентовані матеріали у викладанні лексикології, стилістики, лексикографічній практиці.

Список використаних джерел

1. Вихованець І. Р Таїна слова. Київ: Рад. шк., 1990. 284 с.

2. Глущук-Олея Г. І. Заперечні префікси в іспанській мові. Львівський філологічний часопис: науковий журнал Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. 2018. № 3. С. 60-63.

3. Савельева И. П. Категория квантитативности в перспективе морфемного анализа. Вестник Томского гос. ун-та. 2007. № 304. С. 14-17.

4. Степанова М. Д. Словообразование современного немецкого языка. Москва: Издательство литературы на иностранных языках, 1953. 376 с.

5. Стишов О. А. Префіксальні іменні новотвори в сучасних українській та іспанській мовах. Дослідження з лексикології і граматики української мови: збірник наукових праць за редакцією д-ра філол. наук, професора І.С. Попової. 2007. Випуск 6. С. 159-167.

6. Типология вида: проблемы, поиски, решения. Материалы Международной научной конференции. 16-19 сентября 1997 г, МГУ М. В. Ломоносова) / Отв. ред. М. Ю. Черткова. Москва: Школа «Языки русской культуры», 1998. 528 с.

7. Українська мова: енциклопедія / НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Ін-т укр. мови; редкол.: В. М. Русанівський [та ін.]. Вид. 2-ге, випр. і допов. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.

8. Aparicio de Miguel Elena. Panorama de lexicologia. Barcelona: Ariel, 2009. 519 p.

9. Martin Garcia J. Los limites de la prefijacion. Procesos morfologicos. Zonas de interferencia, Verba anexo 76, Santiago de Compostela, Universidade de Santiago de Compostela, 2017. Pp. 77-104. URL: https://www.academia.edu/39736239/ Los_l%C3%ADmites_de_la_prefijaci%C3%B3n

10. Nueva gramatica de la lengua espanola: manual. Asociacion de academias de la lengua espanola. Madrid, Espasa, 2010. 993 p.

11. Stehlik P Aspectos problematicos de la prefijacion en espanol. Brno, Masarykova univerzita, 2011. 79 p.

References

1. Vykhovanets I. R. Taina Slova [The secret of the word]. K. Rad. Shk. 1990. 284 p. [in Ukrainian].

2. Hlushchuk-Oleia H. I. Zaperechni prefiksy v ispanskii movi [Negative prefixes in Spanish]. Scientific journal of the Lviv State University of Life Safety “Philological Periodical of Lviv”. 2018. № 3, pp. 60-63. [in Ukrainian].

3. Saveleva I. P Kategoriya kvantitativnosti v perspektive morfemnogo analiza. [The category of quantity in perspective of morphemic analysis]. Vestnik Tomskogo gos. un-ta [Tomsk State University Journal]. 2007. № 304, pp. 14-17. [in Russian].

4. Stepanova M. D. Slovoobrazovanie sovremennogo nemeczkogo yazyka. [Word formation of modern German language]. M.: Izdatelstvo literatury na inostrannykh yazykakh [Foreign Languages Publishing House], 1953. 376 p. [in Russian].

5. Styshov O. A. Prefiksalni imenni novotvory v suchasnykh ukrainskii ta ispanskii movakh [The prefixal nounneologisms in Modern Ukrainian and Spanish languages]. Doslidzhennia z leksykolohii i hramatyky ukrainskoi movy [Researches on lexicology and grammar of the Ukrainian language]: zbirnyk naukovykh prats za redaktsiieiu d-ra filol. nauk, profesora I. S. Popovoi. 2007. Vypusk 6, pp. 159-167. [in Ukrainian].

6. Tipologiya vida: problemy, poiski, resheniya [Typology of aspect: problems, searches, solutions]: (Materialy Mezhdunarodnoj nauchnoj konferenczii, 16-19 sentyabrya 1997 g., MGU M. V. Lomonosova) / Otv. red. M. Yu. Chertkova. M.: Shkola “Yazyki russkoj kultury”, 1998. 528 p. [in Russian].

7. Ukrainska mova: entsyklopediia [Ukrainian Language: encyclopedia] / NAN Ukrainy, In-t movoznav. im. O. O. Potebni, In-t ukr. movy; redkol.: V. M. Rusanivskyi [ta in.]. Vyd. 2-he, vypr. i dopov. Kyiv: Vyd-vo “Ukrainska entsyklopediia” im. M. P. Bazhana, 2004. 824 p. [in Ukrainian].

8. Aparicio de Miguel Elena. Panorama de lexicologia [Lexicology perspective]. Barcelona: Ariel, 2009. 519 p. [in Spanish].

9. Martin Garcia J. Los limites de la prefijacion [The limits of prefixation]. Procesos morfologicos. Zonas de interferencia, Verba anexo 76, Santiago de Compostela, Universidade de Santiago de Compostela, 2017, pp. 77-104. URL: https://www. academia.edu/39736239/Los_l%C3%ADmites_de_la_prefijaci%C3%B3n [in Spanish].

10. Nueva gramatica de la lengua espanola [New Grammar of Spanish Language]: manual. Asociacion de academias de la lengua Espanola [Association of Academies of the Spanish Language]. Madrid, Espasa, 2010. 993 p. [in Spanish].

11. Stehlik P Aspectos problematicos de la prefijacion en espanol [Problematic Aspects of Prefixation in Spanish]. Brno, Masarykova univerzita, 2011. 79 p. [in Spanish].

Размещено на Allbest.ru