Художня лінгвоконцептологія: об’єктивація концепту "земля" у творах Віталія Мацька

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова

Художня лінгвоконцептологія: об'єктивація концепту «земля» у творах Віталія Мацька

В. Кузь

Анотація

У статті розкрито результати дослідження об'єктивації в художній картині світу письменника й науковця-філолога Віталія Мацька. Означений у заголовку концепт є основоположним у предковічній хліборобській українській спільноті. Проаналізовано зміст мовно-ментального конструкту «земля» в літературно-художньому дискурсі українського письменника, вербальне втілення концептуальних аспектів: асоціативний ряд, предикатні та епітетні сполуки з їхньою емоційно-оцінною конотацією, синоніми, які здавна побутували в мовленні подолян. З'ясовано роль порівняльних конструкцій, де лексема «земля» виступає і предметом, й об'єктом порівняння. Особливу увагу зосереджено на авторському перцептивно-образному адстраті концепту «земля» - знаковій мовній системі, що підпадає під тривалий вплив однієї мови на іншу в процесі контактування різних етносів.

Ключові слова: концептосфера, лінгвокультурний концепт, концептуальний аспект, художній дискурс, перцептивно-образний адстрат.

Аннотация

Художественная лингвоконцептология: объективация концепта земля в произведениях Виталия Мацько

В. Кузь, Хмельницкий университет управления и права имени Леонида Юзькова

В статье раскрыты результаты исследования объективации в художественной картине мира писателя и ученого-филолога Виталия Мацько. Указанный в заглавии концепт является основополагающим в предвечном земледельческом украинском сообществе. Проанализировано содержание языково-ментального конструкта «земля» в литературнохудожественном дискурсе прозаика, вербальное воплощение концептуальных аспектов: ассоциативный ряд, предикатные и эпитетные соединения с их эмоционально-оценочной коннотацией, синонимы, издавна бытовавшие в речи подолян. Выяснена роль сравнительных конструкций, где лексема «земля» выступает и предметом, и объектом сравнения. Особое внимание сосредоточено на авторском перцептивно-образном адстрате концепта «земля» - знаковой языковой системе, подпадающей под длительное влияние одного языка на другой в процессе контактирования разных этносов.

Ключевые слова: концептосфера, лингвокультурный концепт, концептуальный аспект, художественный дискурс, перцептивно образный адстрат.

Annotation

Artistic linguoconceptology: objectivation of the concept of land in the works of Vitalii Matsko

Kuz V., Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law

Introduction. In the article the author focuses on the lexical and semantic field of metaphors in their constructive interconnections and meaning-making functions, presented within one individual style; and also characterizes the dominants of the poetic language of Lesya Ukrainka.

Aim. The article presents the results of the objectification study in the artistic worldview of Vitalii Matsko, the writer and philologist. The concept indicated in the title is fundamental for the long-standing Ukrainian agriculture. The content of the linguistic-mental construct of land in the literary and artistic discourse of the Ukrainian writer, the verbal expression of conceptual aspects has been analyzed.

The choice of study methods is stipulated by the objectives of the research and is based on a systematic approach to studying the objectification specificity of the concept of land in the literary practice of Vitalii Matsko, implemented through the use of a complex of descriptive, philological, structural, contextual, semiotic methods. The variety of techniques is determined by the rather complex and unique objectification specificity of the concept of land in the individual writer's style, his artistic and imagery worldview.

Research results. The analysis of the verbal expression of conceptual aspects covers the associative row, predicate and epithet combinations with their emotional-evaluative connotation, synonyms that have long existed in the speech of Podolians. The role of comparative constructions has also been studied, where the lexeme land is both the subject and the object of comparison. Particular attention is focused on the author's perceptual imagery adstratum of the concept of land - a sign language system when one language falls under the long-term influence of another in the process of contacting different ethnic groups. The syntactic role of the compound epithets of the concept of land in the structure of a literary text at the linguistic level occupies one of the central places in the author's imagery worldview.

Novelty. Verbal thinking and the expression of all conceptual aspects in the artistic discourse of Matsko Vitalii is in the center of the linguistic mental construct. The writer demonstrates the special aspects of speech expression of the concept of land through characters, though from his own ideological position, creative vision and its expression. Literary heroes perceive the surrounding objects through sensory experiences, called perception, that is, a direct representation of the outside world. The concept of land is illustrated through the prism of contextual objectification which involves comparative constructions such as synonyms, dialectisms, local dialects used in the speech of Podolians; associative row; associative parallels based on the personal subjective experience of the character (individual); frequently used conceptual aspects.

Conclusion. In the writer's works under analysis, the rural theme and stylistics is clearly traced. As a subtle stylist and an experienced teacher and philologist, Vitalii Matsko writes masterfully, with a feeling of psychological, aesthetic, linguistic and cultural delicacy. Worldview reflections, expressed by the main characters who are peasants, are in line with the objectification matrix of the concept of land in his artistic worldview. The artistic linguoconceptology as a common way to verbally express all conceptual aspects of perceiving the reality is illustrated through the prism of multi-vector techniques and consequently has a rather complex and unique objectification specificity of the concept of land. The author clearly appears before the readers as a writer with figurative thinking. While analyzing the objectification of the concept of land, it has become apparent that the author is familiar with the history of Ukrainians: in all his works we can read about the sanctity of the father's threshold, the vastness of Ukrainian land, knowledge of rural life and agricultural labor. To sum up, in the artistic practice of Vitalii Matsko there is a synonymous row of nominatives of the concept (cornfield, steppe, land, field, vegetable garden, orchard, forest, grove); associative row (wealth, welfare, land, prosperity); predicate and epithet combinations. Comparative constructions are represented by comparative appositions, the author's neologisms, conjunctive and conjunctionless comparisons. In the author's works there are conceptual aspects that create an extensive synonymic row in combination with an associative one.

Keywords: conceptual sphere, linguo-cultural concept, conceptual aspect, artistic discourse, perceptual-figurative adstrat.

Постановка проблеми

Актуальність нашого філологічного дослідження зумовлена тим, що нове покоління, яке народилося в незалежній Україні, прагне пізнати своє родове коріння, а відтак відчути когнітивну потребу в пізнанні власної самобутності, реконструкції етнокультурних і ментальних особливостей, що загалом становить основу національної ідентичності. Знання про національні ознаки дешифруються в мові, яка є частиною культури українців, а самоідентифікація дає особистості відповідь на питання щодо належності до свого роду й можливість дешифрувати ставлення до себе. Іншими словами, саме ідентичність виокремлює індивіда з-поміж інших національних спільнот. Національна ідентичність спонукає етнопсихологів, літературознавців, мовознавців, філософів, соціологів поглибити знання лінгвальних чинників щодо формування українців у потужну національну спільноту. Нині наукові зацікавлення вітчизняних мовознавців дедалі більше торкаються специфіки опису й витлумачення лінгвокультурних концептів.

Доведено, що термін «концепт» багатозначний. Скажімо, у філософії та лінгвістиці означена дефініція вказує на сенс поняття чи ототожнення з ним, крім того - розкриває смислове значення імені (знаку) чи різниться від знаку, його предметного значення (денотата). У літературознавстві термін «концепт» потрактовують як стійку мовну чи авторську ідею, що має сталий вираз. Концепт - це «формулювання, розумовий образ, загальна думка, поняття, що домінують у художньому творі чи літературознавчій статті. Поняття запровадив російський філософ та літературознавець С. Аскольдов-Алексєєв (стаття «Концепт і слово», 1928), тлумачив його як «мисленне утворення, що заміщує в процесі думки невизначену кількість предметів одного і того ж типу» [7, с. 373]. Сама ж наукова дисципліна лінгвоконцептологія в українському мовознавстві з'явилася на початку 90-х років минулого століття, яка відкрила простір для досліджень в системі когнітивних наук гуманітарного напряму. Лінгвоконцептологія, як слушно зауважує Т. Вільчинська, «реалізується в площині зіткнення різних підходів до вивчення концепту, передусім когнітивної лінгвістики і лінгвокультурології, що дає право тлумачити її як мовознавчу інтегральну галузь, об'єктом дослідження якої є концепт» [2, с. 65].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Попри те що існує низка праць відомих мовознавців, зокрема К. Голобородька, І. Голубовської, В. Жайворонка, В. Іващенко, Т. Космеди, В. Кононенка, А. Приходька, Т. Радзієвської, О. Селіванової, М. Скаба, Н. Слухай, Т. Вільчинської, з лінгвоконцептології, дослідники вирізняють різні підходи щодо аналізу концептів. Так, Н. Слухай закцентовує на кількох параметрах, серед яких варто брати до уваги системно-мовний, денотативний, сигніфікативний, що включає такі варіанти, як лінгвоенциклопедичний, лінгвоміфопоетичний, наївно-мовний, функціонально-прагматичний. На думку дослідниці, такі підходи співвідносяться один з одним, зчаста перетинаються, а тому вважаються комплексними. Означені підходи уможливлюють краще пізнати сутність природи концепту [16, с. 462-470].

Дослідниця Т. Космеда у монографії пов'язує комплексний підхід із вимогами поєднання лінгвістичного, когнітивного та психологічного вивчення концепту відповідно до сучасних методологій, у яких, на її думку, надається вагоме значення культурі, що її співвідносять до основоположних способів буття особистості [5, с. 11]. З'ясувавши вищеозначені підходи, В. Кононенко подає власний погляд на проблему, що наближає нас до спільного знаменника, адже саме виокремлення лінгвістичної матриці в дослідженнях концепту проливає світло на місце мовознавчої науки в загальнокультурних пошуках й указує на її міждисциплінарний характер [4, с. 111]. Немаловажна роль належить письменникові, який художніми засобами передає в широкому ракурсі відтінки, значення переосмислених концептуальних понять, наближаючи в такий спосіб до дешифрування смислу.

Для наукових студій ми обрали концепт «земля», оприявнений у художньому дискурсі роману «Катарсис» Віталія Мацька, малій прозі, ліриці поета. Автор охоплює чималий узаємозв'язок просторових і часових відносин у художньому творі, починаючи з 30-х років, з колективізації, примусового усуспільнення землі, а далі - воєнна і повоєнна доба й аж до наших днів. Три покоління родини Олійників зображено на широкому суспільно-політичному тлі в СРСР та перших років незалежності України. Прикметно, що коли старші два покоління хліборобської династії були прикуті до рідної землі, закорінені в неї, то третє, що виросло в міському середовищі, збайдужіло: онуки Ольги Олійник не стали продовжувати її справу, відчужилися від прабатьківщини, від України, виїхавши до США, куди їх покликав родич-емігрант. Зауважимо, що роман широкоаспектно освітлює народознавчі ознаки, як і етнопсихологічну базу ментальності подолян. Історичні віхи тісно переплелися з долею селян, які, незважаючи на складні суспільно-політичні події доби, залишалися вірними своїм узвичаєним трудовим будням на селі, доглядали ниву, щоб щедро родила. В. Мацько з фотографічною точністю відтворив мовну картину світу українців-селян, їхні етноментальні традиції, а також - нові віяння часу у світосприйнятті персонажів.

Мета статті - дослідити вербальне втілення концептуальних аспектів, що становлять зміст мовно-ментального конструкту в літературно-художньому дискурсі Віталія Мацька, виявити в концептосфері подолян базовий концепт «земля», розкрити його значення.

Виклад основного матеріалу

мовний ментальний хліборобський земля мацько

У концептосфері художнього світу В. Мацька домінує концепт «земля», який потребує ретельного лінгвістичного дослідження із застосуванням рецептивного (сприйняттєвого) текстового аналізу. Мовознавчий підхід до витлумачення концепту «земля» увиразнює наукові погляди на означену проблему. Напрацьований науковий інструментарій дає змогу уважно простудіювати концептуальні системи мови вищеозначеного роману, виявити структурно-смислові елементи окремих концептів, особливості їхньої взаємодії в площині концептосфер. Концептуалізація потрактовується в лінгвістиці як «наскрізний для різних форм пізнання процес структуризації знань із певних мінімальних концептуальних одиниць» [6, с. 93]. «Словник української мови» подає кілька значень лексеми «земля», як-от:

1. тільки одн. Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця // Місце життя і діяльності людей.

2. тільки одн. Верхній шар земної кори // розм. Земляна поверхня, площина, по якій ходять.

3. тільки одн. Речовина темнобурого кольору, що входить до складу земної кори.

4. тільки одн. Суша (на відміну від водяного простору).

5. Ґрунт, який обробляється і використовується для вирощування рослин.

6. Країна, край, держава [15, с. 557].

Вербальне мислення і втілення всіх концептуальних аспектів у художньому дискурсі автора становить зміст мовно-ментального конструкту. Специфіку мовного вираження концепту «земля» персонажами письменник демонструє зі своєї світоглядної позиції, творчого задуму та його втілення. Літературні герої сутність зовнішніх предметів розкривають через чуттєве сприйняття, що йменується перцепцією, тобто безпосереднім уявленням про зовнішній світ. Концепт «земля» оприявнено здебільшого крізь призму контекстної об'єктивації:

1) компаративістські конструкції (земля - як об'єкт порівняння і земля - власне предмет);

2) синоніми, діалектизми, місцеві говірки, що побутують у мовленні подолян;

3) асоціативний ряд;

4) асоціативні паралелі, створені на особистому суб'єктивному досвіді персонажа (індивідуума);

5) активно вживані (сталі) концептуальні аспекти.

До номінатива «земля» мовознавці здавна відносять такі поняття, як: ґрунт, який обробляється і використовується для вирощування рослин; суходіл на відміну від водного простору; поверхня, площина, по якій ходять; місце життя й діяльності людей; планета, що обертається навколо Сонця та навколо своєї осі; верхній шар земної кори; країна, край, держава [1, с. 457].

Однак, додамо, що концепт «земля» перетворюється-трансформується з однієї синтаксичної конструкції в іншу, тобто має інше позначення:

а) мірності (гектар, морг, частина земної ділянки, відстань, простір) - стежка, лісова смуга, площа, плац, вулиця, грядка, городчик, двір: синьо-жовтії площі у селах, містах; на майданах вирує стотисячне річище; у надвечір'ї я стою в дворі; зоряний шикується парад на плацу («Квітень»); Не город, а городчик виходив; голубий «Москвич» тихо котився глухою вулицею; стежка веде аж до загінки («Запросини»); Молодята виходять на подвір'я; а на подвір'ї Олійнички збиралися гості на жаданку; можна зібрати п'ятсот центнерів буряка з гектара; дівчинка бігла надвечірньою вулицею; на городі побіліла од сонця стерня; по городі цвіла біла і світло-рожева пахуча сосонка; чоловік перетнув майдан Незалежності; дісталися швидко на вулицю Воровського. Перед будинком - зелена площа; посередині між будинками - площа Маяковського; нічого, ще до вечора далеко, і ниньки ще утнемо зо дві постаті; тепер площа, але цілком законно, розширилась. Соток три виділили для саду («Катарсис»);

б) власні назви онімного простору на позначення окремих ділянок довкола населеного пункту, іноді земельну ділянку співвідносять з іменем чи прізвищем людини чи назвою міста: Давно гаї Тичинині вже не шумлять; спасибі тобі, земле Броварська («Sententia sidus (думок сузір'я)»); На горбочку, за садибами, вздовж черешневої лісосмуги, яку тутешні жителі називають Суловками, пасеться худоба; Тільки-но розвесниться, за село у видолинок, під Бирківські садки, селяни виганяють своїх корів. Пасеться череда від самого ранку до вечора, а пастухи на березі, за криничкою, в цурки бавляться. Грайливо і радісно пастухам на вигоні («Катарсис»). До слова, онімний простір творів письменника розкриває чимало власних назв - антропонімів і топонімів, пов'язаних із подільською землею, як-от: Залісся, Меджибіж, Деражня, Кам'янець-Подільський, Митківці, Бужок, Летичів, Літин, Хмільник, Шрубків, Іванинці, Западинці, Проскурів;

в) прізвища - Степовий, Польовий, Береговий: Де живе Степан Польовий, ніхто не скаже. У Заліссі чимало Польових, а якщо сказати Коршун, то одразу ж вкажуть на його хату («Катарсис»);

г) земля у значенні планета: Кращих ми не знаємо на землі пісень («Катарсис»); Щоб шлях прокласти навколо Землі, досвідченого треба стернового («Квітень»).

Наша вітчизняна лінгвокультура репрезентує низку сталих засобів вербалізації вищеозначеного концепту: земля, поле, нива, степ, город, наділ, сад, грядка. Якщо вдатися до історичних джерел, загального мовознавства, етимології, то давньоруська лексема «земля» має праслов'янське коріння «zemja» - відповідник іменнику чоловічого роду і трансформованого в сучасному мовленні як чорнозем, а де чорна земля змішана з глиною, то її називають суглинок, або глинозем, з індоєвропейського ghdem [3, с. 2].

У художньому мовленні Віталія Мацька виявлено специфічні й традиційні ознаки вербального втілення концепту «земля». У логіко-поняттєвому аспекті до традиційних засобів вербалізації відносимо національну мовну картину світу:

1) предикатні й епітетні сполуки, котрим властиві різновекторні конотації, земля персоніфікована, метафоризована: рідна земля, квітник розкішний, лани щедротні, сади медові, поля стоголосі: Полями стоголосими, понад ярами косими; квітник розкішний радує село; золотаво-бронзове поле; навкруги у лузі променистім; діти і онуки хату звеселять, із джерел народних братимуть уроки, щоб цвіла одвічно рідная земля; земля свята і наша і не наша; сприйняв землі вкраїнської красу («Під небом України»);

2) синоніми, що побутують у мовленні подолян - мірна постать, гони, суловки - у значенні лісосмуга, гай: ...Ліси, переліски, гаї («Квітень»); Вели власне господарство, простелилися гони, чимало обробляли моргів свого поля; дурний, було втікай у садок, а там до лісу - рукою подати; люди косять у полі, на присадибних ділянках; стежка знову завернула в поле; польовою стежкою йду босоніж, якийсь час вона стелиться попід лісосмугою; стежка в'юниться через нескошений лан; поважали батька сільчани за любов до землі, в роки НЕПу він був першим господарем на селі, обробляв свої морги і людям допомагав; вздовж черешневої лісосмуги, яку тутушні жителі називають суловками, пасеться худоба («Катарсис»); У глибині діброви видніється будинок («Запросини»).

3) асоціативний ряд (багатство, добро, земля, прибуток): Вони вели власне господарство, чимало обробляли моргів свого поля; це озеро і довколишні землі їхньому роду належали («Запросини»); Житній колос щедриться в долонях, у долонях матері-землі; земле, хлібом і сіллю ти щедра до мене («Під небом України»); Віддячив їм ґрунт сповна; будеш багата ти - і ми біля тебе розкошуватимем, рідна подільська ниво; Земля - наше багатство. Дали 25-60 соток землі - багатій на ній («Катарсис»);

4) порівняльні конструкції, у яких земля слугує об'єктом порівняння, предметом чи перцептивно-образним адстратом:

а) прикладка: Батьки навчили дочку змалку любити ниву-годувальницю («Катарсис»); Житній колос щедриться в долонях - у долонях матері-землі («Під небом України»); земля- годувальниця, правда вічна, як земля; тужавіє земля радо на палітрі-просторі («Квітень»);

б) авторський неологізм як епітетне порівняння: Летить життя на конях буйних через дзвінконив'я («Під небом України»);

в) сполучникове і безсполучникове порівняння: земле подільська - рідная нене; земле подільська, ти, наче в променях сонця краплина, ти - моя радість, моя Батьківщина; дорогу маю, як широкий степ;

5) знаковими є концептуальні аспекти, що створюють розширений синонімічний ряд у поєднанні з асоціативним: Ми тебе мусимо підняти, рідна земле, ґрунт наш родючий, долини і пагорбки, чорноземи і суглинки, ниви, степи наші ріднесенькі, на яких батьки піт і кров проливали, - усе засіємо, навіть прибережжя понад Бужком. Залишимо лише пасовисько при річці. А берег там широкий, довгий. Піднімемо, земле, неодмінно піднімемо, щоб тішила наше око повноколоссям («Катарсис»).

Закцентувавши на вищеозначених концептуальних аспектах, насамкінець хочеться навести цитату мовознавця Галина Ткачук, яка слушно зауважує: «Україна, рідний край як одна з концептуальних домінант ідіосфери письменника входить до складу багатьох метафоричних і метонімічних моделей його (Мацькового - В.К.) ідіодискурсу, що зумовлений багатим життєвим досвідом автора» [17, с. 208].

Висновки

У проаналізованих творах письменника зримо відлунює тематично- стильовий, сільський, камертон. Як тонкий стиліст і досвідчений педагог-філолог В. Мацько здійснює згаданий чин майстерно, з відчуттям психологічно-естетичного, мовно-культурного такту. Світоглядні рефлексії, виразниками яких в іпостасі головних героїв виступають сільські трудівники, з легкістю накладаються на матрицю типового поширеного способу осмислення дійсності. Художня лінгвоконцептологія типового поширеного способу вербального втілення всіх концептуальних аспектів осмислення дійсності увиразнюється крізь призму різновекторності прийомів, а отже, визначається досить складною і своєрідною специфікою природи об'єктивації концепту «земля». Автор виразно постає перед читачами письменником з образним типом мислення. Освітлюючи об'єктивацію концепту «земля», водночас зауважимо: вражає глибина знання й розуміння автором історії свого народу, в усіх творах простежується святість образу батьківського порога, просторів рідної землі, знання сільського побуту, хліборобської праці, порушення проблеми історичної пам'яті. Віталій Мацько є носієм і творцем національної мови в тому розумінні, що глибоко відчуває найтонші порухи народного слова, відтак по-особливому, індивідуалізовано відтворює живе слово подолян. Письменникові притаманна тонка мовна індивідуальність, неповторний ідіостиль. Тематика творів В. Мацька вражає своєю широтою, одначе в осерді є Україна, синонімами до якої слугують рідний край, Поділля і концепт «земля».

Простудіювавши об'єктивацію концепту «земля» в художній практиці В. Мацька, виявили, що у творах автора оприсутнено синонімічний ряд титульних номінативів концепту (нива, степ, земля, поле, город, садок, ліс, гай); ) асоціативний ряд (багатство, добро, земля, прибуток); предикатні й епітетні сполуки; порівняльні конструкції представлені порівняльними прикладками, авторським неологізмом, сполучниковими і безсполучниковими порівняннями. У творах автора є концептуальні аспекти, які створюють розширений синонімічний ряд у поєднанні з асоціативним. Народившись у селі, провівши там дитячі і юнацькі роки, перебуваючи під впливом хліборобів, В. Мацько сформував світогляд, засвоїв звичаї і традиції, тому в його художньому світі домінантними є вищеозначені концептуальні аспекти. Земля для літературних героїв є не лише об'єктом натруджених буднів, а й надійним оберегом, багатством, годувальницею. Земля вселяє подолянам надію на кращі прийдешні дні, бо, як мовиться у прислів'ї, «посієш вчасно, то й земля вродить рясно».

Перспективні напрями подальших лінгвоконцептуальних мовознавчих розвідок художньої картини світу Віталія Мацька, на нашу думку, є студіювання об'єктивації концептів «Україна», «родина», «природа», «щастя», «любов», «сонце» та інших, що визначають концептуальну картину світу українців й у літературному дискурсі автора демонструють індивідуальні вияви.

Література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

2. Вільчинська Т.П. Лінгвоконцептологія як нова наукова дисципліна парадигмального типу. Наукові записки ТИПУ. Серія: Мовознавство. 2014. Вип. ІІ (24). С. 65-69.

3. Етимологічний словник української мови: в 7 т. Том 2: Д-КОПЦІ. Київ: Наукова думка, 1985. 570 с.

4. Кононенко В.І. Концептологія в лінгвістичному аспекті. Мовознавство. 2006. №2/3. С. 111-117.

5. Космеда Т.А., Плотнікова Н.В. Лінгвоконцептологія: мікроконцептосфера СВЯТКИ в українському мовному просторі: монографія. Львів: ПАІС, 2010. 408 с.

6. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.П., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивных терминов / под общ. ред. Е. С. Кубряковой. Москва: Филологический факультет МГУ им. М.В. Ломоносова, 1997. 245 с.

7. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р Т. Гром'яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. Київ: ВЦ «Академія», 2007. 752 с.

8. Мацько В.П. Вбите коріння. Хмельницький: Редакційно-видавничий відділ, 1992. 64 с.

9. Мацько В.П. Sententia sidus (думок сузір'я): збірка поезій. Хмельницький: Цюпак А.А., 2012. 56 с.

10. Мацько В.П. Запросини: (оригінальна та перекладна проза). Хмельницький: Цюпак А.А., 2016. 88 с.

11. Мацько В.П. Катарсис: роман. Ч. 1. Хмельницький: Цюпак А.А., 2015. 152 с.

12. Мацько В.П. Катарсис: роман. Ч. 2. Хмельницький: Цюпак А.А., 2015. 172 с.

13. Мацько В.П. Квітень: поезії. Хмельницький: Дерепа І.Ж., 2007. 60 с.

14. Мацько В.П Під небом України: поезії. Хмельницький: Просвіта, 1999. 64 с.

15. Словник української мови: в 11 тт. Т. 3 / ред. тому: Г.М. Гнатюк, Т.К. Черторизька. Київ: Наукова думка, 1972. 744 с.

16. Слухай Н.В. Сучасні лінгвістичні теорії концепту як мовно-культурного феномена. Мовні та концептуальні картини світу: зб. наук. пр. Київ: ЛОГОС, 2002. №7. С. 462-470.

17. Ткачук Г., Глушок Л. Особливості ідіостилю подільського письменника Віталія Мацька. Філологічний дискурс. 2017. Вип. 5. С. 207-215.

References

1. Velykyj tlumachnyj slovnyk suchasnoyi ukrayinskoyi movy (z dod. i dopov.) / Uklad. i golov. red. V.T. Busel. Kyiv ; Irpin: VTF «Perun», 2005. 1728 s.

2. Vilchynska T.P. Lingvokonceptologiya yak nova naukova dyscyplina paradygmalnogo typu. Naukovi zapysky TNPU. Seriya: Movoznavstvo. 2014. Vyp. II (24). S. 65-69.

3. Etymologichnyj slovnyk ukrayinskoyi movy: v. 7. Tom 2: D-KOPCI. Kyiv: Naukova dumka, 1985. 570 s.

4. Kononenko V.I. Konceptologiya v lingvistychnomu aspekti. Movoznavstvo. 2006. №2/3. S. 111-117.

5. Kosmeda T.A., Plotnikova N.V. Lingvokonceptologiya: mikrokonceptosfera SVYaTKY v ukrayinskomu movnomu prostori: monografiya. Lviv: PAIS, 2010. 408 s.

6. Kubryakova E.S., Demyankov V.Z., Pankracz Yu.P., Luzyna L.G. Kratkyj slovar kognytyvnуx termynov / pod obshh. red. E.S. Kubryakovoj. Moskva: Fylologycheskyj fakultet MGU ym. M. V. Lomonosova, 1997. 245 s.

7. Literaturoznavchyj slovnyk-dovidnyk / za red. R.T. Gromyaka, Yu.I. Kovaliva, V.I. Teremka. Kyiv: VCz «Akademiya», 2007. 752 s.

8. Maczko V.P. Vbyte korinnya. Xmelnyczkyj: Redakcijno-vydavnychyj viddil, 1992. 64 s.

9. Maczko V.P. Sententia sidus (dumok suzirya): zbirka poezij. Xmelnyczkyj: Cyupak A. A., 2012. 56 s.

10. Maczko V.P. Zaprosyny: (oryginalna ta perekladna proza). Xmelnyczkyj: Cyupak A.A., 2016. 88 s.

11. Maczko V.P. Katarsys: roman. Ch. 1. Xmelnyczkyj: Cyupak A.A., 2015. 152 s.

12. Maczko V.P. Katarsys: roman. Ch. 2. Xmelnyczkyj: Cyupak A.A., 2015. 172 s.

13. Maczko V.P. Kviten: poeziyi. Xmelnyczkyj: Derepa I.Zh., 2007. 60 s.

14. Maczko V.P. Pid nebom Ukrayiny: poeziyi. Xmelnyczkyj: Prosvita, 1999. 64 s.

15. Slovnyk ukrayinskoyi movy: v 11 tt. T. 3 / red. tomu: G.M. Gnatyuk, T.K. Chertoryzka. Kyiv: Naukova dumka, 1972. 744 c.

16. Sluxaj N.V. Suchasni lingvistychni teoriyi konceptu yak movno-kulturnogo fenomena. Movni ta konceptualni kartyny svitu: zb. nauk. pr. Kyiv: LOGOS, 2002. №7. S. 462-470.

17. Tkachuk G., Glushok L. Osoblyvosti idiostylyu podilskogo pysmennyka Vitaliya Maczka. Filologichnyj dyskurs. 2017. Vyp. 5. S. 207-215.

Размещено на allbest.ru