Чинники когнітивного дисонансу як фактору діахронної множинності перекладів часово віддаленого першотвору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Чинники когнітивного дисонансу як фактору діахронної множинності перекладів часово віддаленого першотвору

Бойко Я.В.,

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри перекладу

Анотація

У запропонованій розвідці обґрунтовуються чинники когнітивного дисонансу як фактору діахронної множинності перекладів часово віддаленого першотвору. Матеріалом дослідження слугували часово віддалені першотвори - трагедії В. Шекспіра «RomeoandJuliet» (1594), «Hamlet» (1600) i «Macbeth» (1605) та їх українські ретрансляції ХІХ - ХХІ ст. У статті визначено специфіку когнітивного дисонансу з позицій теорії і практики перекладу. Когнітивний дисонанс як комплексне явище включає як ментальний, так і лінгвістичний аспекти. Визначено, що когнітивний дисонанс у перекладознавстві проявляється як обмеження у виборі засобів цільової мови, для відтворення структури одиниць оригіналу, або комунікативної мети цієї одиниці. Для досягнення мети цього дослідження, а саме обґрунтування чинників когнітивного дисонансу як фактору діахронної множинності перекладів часово віддаленого першотвору, ефективними постають три рівня, на яких виявляються такі типи когнітивного дисонансу: гносеологічний когнітивний дисонанс (через недостатність достовірного знання духовних і фізичних реалій), ідеологічний когнітивний дисонанс (через суперечливі уявлення, переконання, цінності, ставлення до соціальної дійсності), культурно-естетичний когнітивний дисонанс (через протиріччя між явищами культури). У статті продемонстровано прояв когнітивного дисонансу при перекладі часово віддаленого першотвору. Визначено, що задля досягнення адекватного перекладу та усунення або хоча б мінімізації впливу когнітивного дисонансу у сприйнятті тексту, перекладачі повинні враховувати зіткнення суперечливих знань, зіткнення суперечливих ідей і переконань, а також зіткнення суперечливих поведінкових настанов і міжкультурних відмінностей.

Ключові слова: когнітивний дисонанс, гносеологічний когнітивний дисонанс, ідеологічний когнітивний дисонанс, культурно-естетичний когнітивний дисонанс.

Abstract

Causes of cognitive dissonance as a factor of diachronic plurality in retranslations of the time remote original text

Theproposedinvestigationsubstantiatesthecausesofcognitivedissonanceas a factorinthediachronicpluralityinretranslationsofthetimeremoteoriginaltext. Thematerialoftheresearchistimeremoteoriginaltexts - thetragediesof W. Shakespeare «RomeoandJuliet» (1594), «Hamlet» (1600) and «Macbeth» (1605) andtheirUkrainianretranslationsofthe 19th_21st centuries. Thearticledefinesthespecificsofcognitivedissonancefromtheperspectiveoftranslationtheoryandpractice. Cognitivedissonanceas a complexphenomenonincludesbothmentalandlinguisticaspects. Ithasbeendeterminedthatcognitivedissonanceintranslationstudiesmanifestsitselfas a limitationinthechoiceoftranslationmeansofthetargetlanguagetoreproducethestructureoftheoriginalunits, ortopreservethecommunicativepurposeofthisunit. Inordertoachievethegoalofthisstudy, namelythesubstantiationofthecausesofcognitivedissonanceas a factorofdiachronicpluralityinretranslationsofthetimeremoteoriginaltext, threelevelsofcognitivedissonanceprovedtobeeffective, suchas: epistemologicalcognitivedissonance (causedby a lackofreliableknowledgeofspiritualandphysicalrealities), ideologicalcognitivedissonance (manifestedincontradictoryideas, assumptions, beliefs, values, attitudestosocialreality), cultural-aesthetic cognitivedissonance (causedbycontradictionbetweenculturalrealia). ThearticledemonstratesthemanifestationofcognitivedissonanceintheUkrainianretranslationsofthetimeremoteoriginaltext. Ithasbeendeterminedthatinordertoachieveanadequatetranslationandeliminate, oratleastminimize, cognitivedissonanceintheperceptionoftheoriginaltext, translatorsshouldtakeintoaccounttheclashofconflictingknowledge, theclashofconflictingideasandbeliefsaswellastheclashofconflictingbehavioralguidelinesandinterculturaldifferences.

Keywords: cognitivedissonance, epistemologicalcognitivedissonance, ideologicalcognitivedissonance, cultural-aesthetic cognitivedissonance.

Основна частина

когнітивний дисонанс переклад діахронний

Постановка проблеми. В останні десятиліття XX століття та на початку XXI століття в центрі уваги науки, зокрема мовознавства, лінгвістики та перекладознавства, постає людина як носій мови та культури, оскільки для того, щоб зрозуміти і пізнати мову слід насамперед звернутися безпосередньо до її носія - людини, особистості, що мислить і говорить цією мовою. Когнітивний напрям, який вивчає мову як одну з найважливіших сфер прояву когнітивних процесів у мисленні людини, має за мету моделювання певних когнітивних структур і встановлення характеру їх взаємодії. Цей підхід є доцільним у ході вивчення феноменів, пов'язаних із проблемами розуміння повідомлення та його адекватної інтерпретації.

У когнітивному перекладознавстві існує низка теорій, спрямованих на визначення критеріїв еквівалентності й адекватності перекладу (Дж. Кетфорд, Ю. Найда, К. Райс, Л. Бархударов, В. Комісаров та ін.), які постійно оновлюються та збагачуються сучасними концепціями. У запропонованому дослідженні зроблено спробу обґрунтувати когнітивний підхід до розв'язання проблеми еквівалентності й адекватності перекладу на прикладі діахронної множинності ретрансляційчасово віддаленого першотвору з позицій теорії когнітивного дисонансу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорія когнітивного дисонансу, що належить до суміжних із мовознавчою наукою областей, привертає увагу науковців у сфері філософії, психології, літератури, лінгвістики більше 60_ти років. Останнім часом теорія когнітивного дисонансу набула широкого розповсюдження у працях вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері пере-кладознаства (Є. А. Вебер, Г Д. Воскобойник, О.А. Хопіяйнен, В.З. Дем'янков, Т В. Дроздова та ін.) та постійно оновлюється і збагачується сучасними теоріями та підходами у вивченні цього питання (Я.В. Бойко). У межах когні-тивного підходу до перекладацької діяльності (П. Зікінґер, П. Кусмаул, Б. Левандовська-Томащик, А. Нойберт, А. Рохо-Лопез, Ґ. Шрів, Т А. Янссен-Фесенко, О.В. Дзера, В. Г Ніконова та ін.) теорія когнітивного дисонансу має на меті визначити критерії адекватності перекладу, причини перешкод на шляху досягнення адекватного перекладу й обґрунтувати шляхи їх максимального зменшення й усунення в процесі перекладу. Проте деякі важливі теоретичні та методологічні питання, пов'язані з визначенням тих критеріїв, за якими встановлюється адекватність тексту оригіналу і тексту перекладу в умовах когнітивного дисонансу мисленнєвого процесу автора і перекладача, ще й досі не вирішені. Нерозв'язаною залишається проблема множинності перекладів, що є результатом дії когнітивних механізмів мис-леннєвого процесу перекладача у пошуку індивідуальних перекладацьких рішень в умовах когні-тивного дисонансу.

Метою цієї статті є обґрунтування чинників когнітивного дисонансу як фактору діахронної множинності перекладів часово віддаленого першотвору. Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) визначити специфіку ког-нітивного дисонансу з позицій теорії і практики перекладу; 2) обґрунтувати чинники появи ког-нітивного дисонансу при перекладі часово віддаленого першотвору; 3) продемонструвати прояв когнітивного дисонансу при перекладі часово віддаленого першотвору. Матеріалом дослідження слугували одиниці оригіналу (далі ОО) у текстах часово віддалених першотворів - трагедіях В. Шекспіра та відповідні одиниці перекладу (далі ОП) у текстах українських ретрансляцій ХІХ-ХХІ ст.

Виклад основного матеріалу. Термін «когнітивний дисонанс» був уведений в академічний дискурс у 1956 році американським ученим Л. Фестінгером [4], який згодом детально дослідив це явище в контексті соціальної психології. Постулатами теорії когнітивного дисонансу є такі: (а) люди відчуватимуть психологічний дискомфорт (тобто негативний вплив), коли пов'язані когнітивні функції сприймаються як конфліктні (тобто дисонансні); (б) стан психологічного дискомфорту спонукатиме людей зменшити відчуття огиди та відновити співзвучність; і (в) люди будуть уникати інформації та ситуацій, які можуть посилити цей специфічний дисонанс. [3]

Феномен когнітивного дисонансу є комплексним явищем, що включає як ментальний, так і лінгвістичний аспекти, тому теорія когнітивного дисонансу постає теоретико-методологічним підґрунтям багатьох гуманітарних досліджень. Когнітивний дисонанс у перекладознавстві - це усвідомлення обмежень у виборі засобів цільової мови, необхідних для виконання однієї з двох ключових інтенцій перекладацької діяльності: або відповідності структурі одиниці оригіналу, або відповідності комунікативній меті цієї одиниці.

Існує декілька рівнів, на яких проявляється когнітивний дисонанс [6, с. 57-89]. Для досягнення мети цього дослідження, а саме обґрунтування чинників когнітивного дисонансу як фактору діахронної множинності перекладів часово віддаленого першотвору, ефективними постають три рівня, на яких реалізуються такі типи ког-нітивного дисонансу: гносеологічний дисонанс дисонанс, ідеологічний дисонанс, культурно-естетичний дисонанс.

Гносеологічний когнітивний дисонанс зумовлюється недостатністю достовірного знання духовних і фізичних реалій, складністю процесу прийняття рішень на основі розуміння духовно-смислового значення літературного тексту як складної непередбачуваної системи, заснованої на впорядкованому хаосі. У цьому контексті художній вербальний образ є складною та інформаційно неоднозначною семантичною одиницею. У процесі його відтворення та повторного перекладу перекладач неминуче стикається із гносеологічним когнітивним дисонансом у пошуках кращого способу передачі сенсу.

Розглянемо фрагмент із трагедії В. Шекспіра «RomeoandJuliet» (1594) (Дія І, сцена 5) [18] у хронологічно віддалених перекладах П. Куліша (1901) [17] та Ю. Андруховича (2016) [16], у яких гносеологічний когнітивний дисонанс постає фактором різних тлумачень перекладачами сутності кохання: Myonlylovesprung // frommyonlyhate! / Tooearlyseenunknown, andknowntoolate! / Prodigious // birthofloveitistome, / That I mustlovea loathedenemy [18, c. 36] - З єдиної злоби - єдина і любов… // Не знаючи хто він, його я стріла рано, // Та пізно я про це дізналась, безталанна! // Як наді мною ти, зла доле, насміялась, // Що з ворогом своїм я вперше покохалась! [17, с. 31]; Любов одна, як ненависть одна - // Її б не знати краще, та вона // Сама прийшла - і спробуй відведи // Це щастя, повне знаками біди [16, с. 38].

У вихідному тексті кохання асоціюється з долею (prodigious // birthofloveitistome) і це - зла доля (that I mustlove a loathedenemy). Кохання Джульєтти до Ромео є настільки неочікуваним і непередбачуваним, що виникає з абсолютно протилежного почуття (Myonlylovesprung //frommyonlyhate!).

У перекладі П. Куліша [17] кохання також асоціюється із злою долею, при цьому, на відміну від вихідного тексту, доля - не лише зла, але й жива істота, яка сміється над закоханою людиною (ОП зла доле насміялась). Ідея ненависті, виражена ОО loathedenemy, послаблюється і замінюється ідеєю злоби, тобто бути злом передано в ОП єдиної злоби. Крім того, ідея ворога в ОО loathedenemy в перекладі П. Куліша також послаблюється в ОП ворогом, тоді як в оригінальному тексті виражається ідея сильної ненависті.

У перекладі Ю. Андруховича [16] кохання також асоціюється з долею (щастя, повне знаками біди), але ідея долі передається через ідею знаків долі. Доля в цьому перекладі сприймається подібно до її розуміння в першоджерелі - це лише розвиток подій, непідконтрольний людині, який розглядається як зумовлений надприродною силою, а не істотою, яка на щось впливає. У цьому варіанті перекладу ОО loathedenemy взагалі опущена, але ідея ненависті втілена у фразі Любов одна, як ненависть одна. Крім того, фраза та вона // сама прийшла - і спробуй відведи змушує читача цієї версії сприймати людину як жертву кохання, а не як людину, яка кохає, що спричинене гносеологічним когнітивним дисонансом у сприйнятті хронологічно віддалених перекладів.

Проте процес надання переконливої форми художньому образу залежить не лише від геніальності перекладача, а й від ступеня розуміння глибинних онтологічних закономірностей того явища, яке описано у вихідному тексті. Без цього неможливий відбір і включення тих елементів дійсності, без яких неможливе формування змісту художнього тексту.

Ідеологічний когнітивний дисонанс виявляється в суперечливих уявленнях, припущеннях, переконаннях, цінностях, ставленнях до соціальної дійсності, які розділяють соціальні групи, класи, суспільство в цілому. Ідеологія як явище, що впливає на мову та переклад, як важливий соціальний чинник, що несе в собі ознаки місця, часу, умов свого творення, пов'язана з індивідуальною та суспільною свідомістю. За допомогою перекладу обмін думками може відбуватися не лише всередині певної спільноти, а й між різними культурами, доповнюючи їх або даючи їм можливість більше дізнатися про протилежні позиції та погляди [1, с. 59-65]. Ідеологічний когнітивний дисонанс може мати різне походження: адаптація перекладу до певних світоглядних установок, зовнішня цензура, внутрішня цензура [2, c. 81-84].

Вважається, що сам феномен перекладу є формою ідеології, оскільки перекладачі діляться знаннями про певні речі: як визначити адекватність та еквівалентність перекладу відповідно до оригіналу, як визначити контекст, як оформити переклад, як оцінити їх, де ознайомитися з термінологією, як бути професійним тощо. Розрізняють дві основні стратегії ідеології в перекладі: ідеологія перекладу - основні стратегії, які обирає перекладач у соціальному та культурному контексті (наприклад, вибір між доместикацією та форенизацією в перекладі); ідеологія перекладу - ступінь посередництва у художніх текстах, додавання власних знань і переконань перекладача під час ретрансляції [5, с. 119-124]. Ідеологічне втручання в переклад полягає в тому, що вибір, зроблений під час процесу перекладу, потенційно визначається ідеологічними стратегіями, обраними можновладцями.

Ідеологічний когнітивний дисонанс постає фактором множинних інтерпретацій концепції життя у різні соціально-історичні періоди, прикладом чого слугують переклади П. Куліша (1899) [10] та Ю. Андруховича (2000) [9] фрагменту із трагедії В. Шекспіра «Hamlet» (1600) (Дія ІІІ, сцена І) [20]: Whowouldthesefardelsbear, // Togruntandsweatunder a wearylife [20, c. 71] - Хто би // Ніс той тягар, стогнав і прів під тиском [10, с. 74]; І хто тягнув би далі // Життєву лямку і стікав би потом [9, с. 84].

У перекладі П. Куліша [10] життя асоціюється з важкою фізичною працею людини (стогнав і прів під тиском). Однак перекладач представляє зусилля людини більш пасивними, ніж у вихідному тексті: якщо ОО grunt позначає результат миттєвого сильного зусилля, то ОП стогнав виражає безперервні страждання людини. Уявлення про життя як важку роботу у перекладі зміщено на периферію, оскільки перекладач концентрується на житті як стражданні, а не на житті як зусиллі. Крім того, ОО sweat як результат важкої роботи передано ОП прів під тиском, що також переміщує увагу з важкої роботи на просто потовиділення як результат невизначеного фізичного процесу.

У перекладі Ю. Андруховича [9] життя теж важке, але в перекладі повністю опущене ОО grunt, що суперечить уявленням і цінностям у ставленні до життя як до соціальної дійсності. Отже, людина просто переносить труднощі життя без будь-якої емоційної реакції, лише фізичні дії, що зумовлюють фізичні реакції тіла (тягнув би далі // життєву лямку і стікав би потом). Це змушує читача цієї версії сприймати людину як пасивну істоту, яка просто підкоряється правилам і законам життя як соціальної дійсності.

Культурно-естетичний когнітивний дисонанс виявляється в протиріччі між такими явищами культури, як: норми і способи мислення; традиції; національність; культурна спадщина та історія; стилі, які пропонують людині різні культури, до яких вона одночасно належить; соціокультурні проблеми [8]. У цьому контексті художній метод (творчий метод) як комплекс загальних настанов і принципів, що зумовлює перетворення дійсності в художній текст, пов'язаний з проблемами культурно-естетичного когнітивного дисонансу. У зв'язку з цим перекладач повинен не лише підходити до художнього тексту з позицій власних культурних цінностей свого часу, а й враховувати специфічний контекст епохи створення тексту оригіналу, оскільки в різні культурно-історичні періоди спостерігається переважання того чи іншого методу [7, с. 425-433].

У перекладі фрагменту із трагедії В. Шекспіра «Macbeth» (1605) (Дія I, сцена II) [19] - <…>fromthewesternisles / Ofkernsandgallowglassesissupplied<…> [19, c. 6] - культурно-естетичний когнітивний дисонанс спричинив множинність інтерпретацій реалій культури у хронологічно віддалених перекладах П. Куліша (1900) [12], Б. Тена (1986) [13] та О. Грязнова (2008) [11]: Засіг собі із островів західнїх / Підмоги в Кернів та у Гальонїглосян [12, с. 4]; Набрав на заході по островах /Ірландської піхоти. [13]; Навербував собі на островах /Підрозділи ірландської піхоти [11].

П. Куліш [12] транскодував ОО kernsandgallowglasses шляхом транскрибування - ОП Кернів та у Гальонїглосян. Прагнучи відмежувати українську мову як окрему і самостійну мовну систему й одночасно зберігаючи реалії першотвору, П. Куліш у характерній для нього мовній манері вживання діалектних слів відтворив ОП гальонїглосян, що призвело до спотворення ОО gallowglasses. Б. Тен [13] і О. Грязнов [11] у своїх перекладах застосували ОП ірландська піхота, узагальнивши денотативне значення ОО kernsandgallowglasses, що призвело до втрати історичної реалії, оскільки kerns - легкоозброєні вершники, gallowglasses - піші, важко озброєні вершники.

Наступний фрагмент із трагедії «Macbeth» (Дія I, сцена II) [19] у хронологічно віддалених перекладах П. Куліша (1900) [12], Т. Осьмачки (1930) [15], Б. Тена (1986) [13] та О. Грязнова (2008) [11] також демонструє культурно-естетичний когнітивний дисонанс як фактор множинності перекладів: TillhedisbursedatSaintColme'sinch / Tenthousanddollarstoourgeneraluse. [19, c. 8] - Поки не відлїчив нам десять тисяч / Карбованців на острові Сент-Кольмі [12, c. 6]; Доки нам не заплати в Сент-Колмі десять тисяч долярів [15, c. 10]; Аж поки у Сент-Кольмі він сплатив / Нам десять тисяч золотих данини [13]; Він заплатив на острівці Сент-Кольм /Нам десять тисяч за печальне право [11].

Аналіз прикладів унаочнює, що грошова реалія ОО dollars не відтворена дослівно в жодного перекладача. Т Осьмачка [15], створюючи емоційно адекватний переклад, що проявляється у знижено-розмовній лексиці та натуралістичній вульгарності майданного бароко, ретранслював ОО dollars шляхом авторського неологізму ОП долярів, таким чином врахувавши контекст епохи створення трагедії. П. Куліш [12] вдається до української національної спадщини, вживши ОП карбованців, що викликало культурно-естетичний когнітивний дисонанс між світоглядами перекладача та автора оригіналу. Б. Тен [13], сполучивши свій перекладацький досвід із давньогрецької літератури з класичними першотворами В. Шекспіра, заміняє культурну реалію ОО dollarsна ОП золотих. У варіанті О. Грязнова [11] ОО dollars взагалі не відтворена, оскільки перекладач звертає більшу увагу на зміст, ніж на стиль, що віддаляє переклад від першотвору.

Наступний фрагмент із трагедії «Macbeth» (Дія III, сцена I) [19] у перекладі Ю. Корецького (1940) [13] і Б. Тена (1986) [14], в якому мовлення Макбета наскрізь просякнуте темою королівського правління: Uponmyheadtheyplaced a fruitlesscrown [19, c. 73] - Про себе й предком королів вони його назвали у своїх пророцтвах. / Мене ж вінцем увінчано безплідним [13]; Його вітали батьком королів. / Пустим вінцем вони мене вінчали [14, с. 66].

У дослівному перекладі цей фрагмент означає `вони одягнули на мене безплідну, непотрібну корону'. Обидва перекладачі вдало відтворили ОО crown за допомогою типово українського іменника ОП вінець, оскільки це слово дуже високого регістру й логічно пов'язане з поняттям «королівський». ОО fruitlesscrown загалом означає правління, якому, нажаль, не судилося бути тривалим. Б. Тен [14] у цьому розумінні близький до В. Шекспіра, застосувавши ОП безплідний, майже дослівно, в той час як Ю. Корецький апелював до української свідомості, в якій ОП пустий цвіт асоціюється з чимось нетривалим, плинним, коротким, власне, як і правління Макбета.

Висновки. З часом концепція культурно-специфічного елемента змінюється. Перекладач має право вибирати засоби, необхідні для його вербального представлення, наприклад, розширити повторний переклад коментарем, що міститься безпосередньо в перекладі, або застосувати ситуативний переклад. Для забезпечення комунікативної рівноправності оригіналу та ретрансляцій перекладач має враховувати просторово-часову орієнтацію на читача, який перебуває в системі мови та культури перекладача; культурно-мовну специфікацію й естетику іншого суспільства. Відсутність схожості ретрансляції з культурним фоном епохи в оригіналі як невід'ємної частини ширшого контексту може спричинти витіснення авторських оригінальних смислів, що призведе в комунікації до когнітивного дисонансу (гносеологічного, ідеологічного, культурно-естетичного). Тому перекладач повинен враховувати зіткнення суперечливих знань, зіткнення суперечливих ідей і переконань, а також зіткнення суперечливих поведінкових настанов, міжкультурних відмінностей, щоб досягти адекватного перекладу та мінімізувати та / або усунути когнітивний дисонанс у ході сприйняття тексту.

Список використаних джерел

1. Baumgarten, S. Ideologyandtranslation. HandbookofTranslationStudies, Volume 3. 2012, P. 59-65.

2. Boiko, Y V. Cognitivedissonanceinthelightofpluralityintranslation. Theoreticalandempiricalscientificresearch: conceptandtrends: Collectionofscientificpapers `A'OFOZ' withProceedingsofthe III InternationalScientificandPracticalConference (Vol. 2), Oxford, December 10, 2021. Oxford-Vinnytsia: P.C. PublishingHouse&EuropeanScientificPlatform. 2021, P 81-84.

3. Cooper, J. Cognitivedissonance: 50 yearsof a classictheory. London: SAGE. 2007. RetrievedNovember 3, 2021 from https://www.verywellmind.com/what-is-cognitive-dissonance_2795012

4. Festinger, L. Cognitivedissonance. ScientificAmerican, 207 (4), 1962. P. 93-107.

5. Hatim, B. &Mason, I. Thetranslatorascommunicator. TheTaylor&Francis e-Library, 2005. P 119-124.

6. Hutter, M., Antal, A.B. &Stark, D. Momentsofvaluation: Exploringsiteofdissonance. Oxford: OxfordUniversityPress, 2015. P 57-89.

7. Kastanakis, M. &Voyer, B.G. Theeffectofcultureonperceptionandcognition: a conceptualframework. JournalofBusinessResearch, 67 (4). 2014. P. 425-433. RetrievedNovember 3, 2021 from https://doi.org/10.1016/]. jbusres.2013.03.028.

8. Schulenburg, A. Cognitivedissonance; orartversusentertainment. 2011. RetrievedNovember 3, 2021 from http://www.fluxtheatre.org/2011/10/cognitive-dissonance-orart-versus-entertainment/.

9. Шекспір В. Гамлет, принц Данський / пер. Ю. Андруховича. Київ, 2009. 242 с.

10. Шекспір В. Гамлет принц Данський / пер. П. Куліша. Львів, 1899. 171 с.

11. Шекспір В. Макбет / пер. з англ. О. Грязнова. URL: https://ukrlib.com.ua/world/printit.php? tid=9050

12. Шекспір В. Макбет / пер. з англ. П. Куліша. Львів, 1900. 118 с.

13. Шекспір В. Макбет / пер. з англ. Ю. Корецького. Москва: Державне видавництво «Мистецтво», 1940. 164 с.

14. Шекспір В. Макбет / пер. з англ. Б. Тена. URL: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/415/

15. Шекспір В. Макбет / пер. з англ. Т Осьмачки. Харків: Державне видавництво України, 1930. 150 с.

16. Шекспір В. Ромео і Джульетта / пер. з англ. Ю. Андруховича. Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2016. 208 с.

17. Шекспір В. Ромео та Джульєтта / пер. з англ. П.А. Куліша. За редакцією І. Франка. Львів: Друкарня НТШ, 1901. 132 с.

18. Shakespeare, W. RomeoandJuliet. NewYork: TheMacmillanCompany, 1923. 181 p.

19. Shakespeare, W. Macbeth. ThecompleteworksofWilliamShakespeare. іп 12 vol. / by R.G. White. NewYork: Theuniversitysociety, 1899. Vol. 10. P 423-533.

20. Shakespeare, W. Hamlet. ThecompleteworksofWilliamShakespeare. In 12 vol. / by R.G. White. NewYork: Theuniversitysociety, 1899. Vol. 11. P 25-129.

Размещено на Allbest.ru