Освітянський дискурс: ознаки й аспекти вивчення

Одеса, Україна

The teachers' discourse: features and aspects of study

H. Truba, Candidate of Philological Sciences, Associate Professor at the Department of Applied Linguistics Odessa Mechnikhov National University (Odessa, Ukraine)

Постановка проблеми

З'ясування специфіки освітянського дискурсу та його базових категорій як функційної основи мовної особистості українського вченого передбачає оглядову кваліфікацію дискурсу як актуального термінопоняття в сучасній мовознавчій парадигмі, його критеріальних ознак і галузевих інтерпретацій.

Аналіз досліджень. Феномен дискурсу як комунікативного явища почали досліджувати лише із середини ХХ століття. Першим, хто обґрунтував вживання поняття «дискурс», був американський мовознавець З. Харріс (Harris, 1952). А поняття дискурсу увійшло у гуманітарні науки і досліджується зараз з урахуванням різних підходів у різних галузевих тлумаченнях. Через полідисциплінар- ність самого явища дискурсу існує багато поглядів на природу і специфіку трактування. Поліфонія тлумачень сутності дискурсу підтверджує актуальність і складність розглядуваного явища. У зв'язку з цим до проблемного кола вказаного феномену входять питання його функцій, структури, кореляції з текстом (Романченко, 2021).

Аналіз наявних тлумачень до поняття «дискурс» наведено в роботах Ф. Бацевича, Т. ван Дейк, А. Загнітко, В. Карасика, В. Красних, Н. Кравченко, В. Кашкін, Л. Макарова, О. Морозової, Ю. Прохоров, Г Почепцов, К. Серажим, А. Сахарова, В. Чернявскої, М. Сушко-Безденежних, Р. Brown.

Найпоширенішим є трактування дискурсу як зануреного у життя тексту; як власне тексту з усіма екстралінгвістичними чинниками; як мови в житті; як поєднання тексту із ситуативним контекстом, системою комунікативно-прагматичних та мисленнєвих авторських намірів, здійснюваних разом з адресатом (Арутюнова, 1990; Ільченко, 2002; Маслова, 2013, Романченко, 2021).

За Я. Яремко, перехід тексту в дискурс відбувається лише тоді, коли він у конкретній комунікативній ситуації осмислюється адресатом, наповнюється особистісним смислом інтерпретанта (Романченко, 2021; Яремко, 2015: с. 39).

У соціолінгвістиці та прагматиці феномен дискурсу як форми соціальної дії (Schiffrin, 1994) розглядають із боку інтеракції мовця і слухача в комунікативному контексті, із позиції належності людини до певної соціальної групи (Карасик, 2002; Романченко, 2021; Fairclough, 2014).

За І. Скрипаком, дискурс розуміють як загальнокультурне явище, формації, які репрезентують різні аспекти життєдіяльності людини (Скрипак, 2008: с. 45).

Метою статті є виокремлення окремого освітянського дискурсу і визначення його характерних ознак.

освітянський науковий дискурс суггестологія

Виклад основного матеріалу

Одним із наріжних питань, пов'язаних із вивченням дискурсу, залишається його типологія, що може бути пояснене існуванням кількох критеріїв, за якими виокремлюють їх типи:

- комунікативно-соціальний;

- соціально-демографічний;

- спосіб та канал спілкування тощо.

Запропоновано брати за основу для класифікації дискурсів різні критерії (Дейк, 2015, Прохоров, 1997, Почепцов, 1999, Карасик, 2002, Красных, 2003, Серажим, 2003, Кашкин, 2004, Бацевич, 2002 Загнітко, 2000):

- призначення;

- канал передавання інформації;

- спосіб спілкування;

- кількість учасників спілкування;

- верифікованість/неверифікованість;

- орієнтованість на адресата;

- сферу функціювання;

- типи семіотичних знаків тощо.

В українському мовознавстві широко відома класифікація Г. Почепцова, згідно з якою диференціюють теле- і радіодискурс, газетний, театральний, літературний, кінодискурс, рекламний, політичний, релігійний дискурси, дискурс у сфері паблік рилейшнз (Почепцов, 1999; Романченко, 2021).

Інші дослідники додають ще й такі типи: педагогічний, дипломатичний, юридичний, віртуальний, авіаційний, міжнародно-правовий, дискурс програмного забезпечення (Романченко, 2021).

За В. Карасиком, розрізняють соціолінгвістичні і прагмалінгвістичні типи дискурсу із своїми різновидами. З позицій соціолінгвістики виокремлюються буттєвий та інституційний дискурси. З погляду соціолінгвістики, дискурс - це спілкування людей, розглядуване з позиції їхньої належності до тієї чи тієї соціальної групи або до тієї чи іншої типової мовленнєвої ситуації. Варто зауважити, що інституційний дискурс історично змінний, оскільки пов'язаний з існуванням певного суспільного інституту (Карасик, 2002: с. 194, Романченко, 2021: 162). У межах останнього дослідник розрізняє адміністративний, військовий, медичний, науковий, педагогічний, політичний, релігійний, спортивний, сценічний, юридичний дискурси, а також гумористичний та ритуальний як прагмалінгвістичні дискурси, тобто ґрунтуються на соціолінгвістичному критерії, зокрема на призначенні (Карасик, 2002: с. 278).

Проте найбільшого поширення в науці набула типологія дискурсів, що розрізняє опозицію статусно-орієнтованого й особистісно-орієнтованого дискурсів, яка є головною в розмаїтті інтерпретацій комунікативного середовища та породжених у ньому текстів (Сахарова, 2012: с. 53).

Складність такого поділу для дослідження наукового й освітянського дискурсів полягає в тому, що не завжди їх можна відмежувати один від одного, бо під час комунікації можлива їхня взаємодія, що дало змогу В. Кашкіну додати до традиційно виокремлюваних типів (усного та писемного) гібридний (Кашкин, 2004: с. 20), а Т Юсупова зазначає, що у зв'язку з активізацією електронного способу передачі інформації доцільно додати новий тип - електронний, котрий відрізняється певною специфікою (швидкоминущість, неформальність спілкування, популярність графічних засобів) (Юсупова, 2010: с. 13). Сказане дає змогу виокремити за каналом комунікації також контактний і дистантний, реальний та віртуальний дискурси (Карасик 2002, с. 295), що акцентує увагу на таких критеріях, як відстань і присутність мовця під час спілкування.

Доцільно згадати іншу типологізацію дискурсу, яка спирається на критерій способу спілкування (монолог, діалог або полілог) (А. Загнітко, В. Кашкін), що цілком виправдано з погляду кількості комунікантів та форми спілкування.

За ознакою «факт - фікція» вирізняють перформативний та неперформативний типи дискурсу. Спілкування є перформативним за умови, якщо інформацію можна перевірити (адміністративний, військовий, судовий дискурси), а неперформативним дискурсом є той, зміст якого неможливо верифікувати (Карасик, 2002; Романченко).

За критерієм адресності дискурси бувають без- адресатні й адресатні, перші з яких скеровані на узагальненого адресата (художній, публіцистичний, науковий тощо), другі спрямовані на конкретного адресата (Загнітко, 2008).

Отже, зважаючи на всі ці диференційні ознаки, можна виокремити освітянський дискурс і порівняти його з науковим. Якщо порівняти освітянський дискурс із науковим, то можна зазначити такі ознаки, як статусно некваліфіковані учасники (у науковому дискурсі - статусно кваліфіковані учасники), нелокалізований хронотоп (у науковому дискурсі - чітко локалізований хронотоп), визначена в межах певного соціального інституту мета (спільне з науковим дискурсом), ритуально зафіксовані цінності (ці цінності відчутно різняться із науковим дискурсом), інтенційно закріплені стратегії (ці стратегії питомо різняться із класичним науковим дискурсом і продиктовані форматом нових платформ освіти), необмежена номенклатура жанрів (під впливом сучасних освітніх платформ формуються нові жанри чи форматуються старі), зумовлений арсенал прецедентних феноменів (цей арсенал відчутно різниться із класичними).

Висновки

Можна зазначити, що освітянський дискурс - це дискурс, який стосується безпосередньо освітян і має такі ознаки:

1. Арутюнова Н.Д. Дискурс. Лингвистический энциклопедический словарь. Москва: Сов. энциклопедия, 1990 а. С. 136-137.

2. Загнітко А.П. Основи дискурсології: науково-навчальне видання. Донецьк, 2008. 194 с.

3. Ільченко О.М. Етикетизація англо-американського наукового дискурсу: автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.04. Київ, 2002. 37 с.

4. Карасик В.И. Дискурсивная персонология. Язык, коммуникация и социальная среда. Воронеж: ВГУ, 2007. Вып. 7. С. 78-86.

5. Карасик В.И. О категориях дискурса. Языковая личность: социолингвистический и эмотивный аспекты. Волгоград: Перемена, 1998. С. 185-196.

6. Карасик В.И. О типах дискурса. Языковая личность: институциональный и персональный дискурс. Волгоград: Перемена, 2000. С. 5-20.

7. Карасик В.И. Языковая личность: аспекты изучения. ІІ Международ. науч. конф. «Язык и культура». М., 2003.

С. 362-363.

8. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс: монография. Волгоград: Перемена, 2002. 477 с.

9. Кашкин В.Б. Дискурс: учеб. пособ. Воронеж: Изд-во ВГУ, 2004. 76 с.

10. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. Київ: Видавничий центр «Київський університет», 1999. 308 с.

11. Сахарова О.В. Вступ до лінгвістичної генології. К.: Освіта України, 2012. 248 с.

12. Скрипак И.А. Языковое выражение экспрессивности как способа речевого воздействия в современном научном дискурсе: на материале статей лингвистического профиля на русском и английском языках: дисс. канд. филол. наук: 10.02.19. Ставрополь, 2008. 199 с.

13. Романченко А.П. Елітарна мовна особистість у просторі наукового дискурсу: комунікативні аспекти: монографія. Одеса. 2019. 542 с.

14. Юсупова Т.С. Функционально-стилистические и прагматические характеристики англоязычного военного дискурса: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Самара, 2010. 190 с.

15. Яремко Я. Сучасна політична термінологія: на перетині когніції та комунікації: монографія. Дрогобич: Посвіт, 2015. 436 с.

References

1. Arutyunova N.D. Diskurs. Lingvisticheskiy entsiklopedicheskiy slovar [Discourse. Linguistic Encyclopedic Dictionary]. M.: Sov. encyclopedia, 1990 a. pp. 136 - 137 [in Russian].

2. Zagnitko A.P Osnovy dyskursolohii: naukovo-navchalne vydannia [Foundations of discourse: scientific and scientific vision]. Donetsk, 2008. 194 p [in Ukrainian].

3. Ilchenko O.M. Etyketyzatsiia anhlo-amerykanskoho naukovoho dyskursu [Etiketization of the Anglo-American scientific discourse]:. dis. ... Dr. philol. sciences: 10.02.04. Kiev, 2002. 37 p [in Ukrainian].

4. Karasik V.I. Diskursivnaya personologiya [Discourse personology]. Language, communication and social environment. Voronezh: Voronezh State University, 2007. Issue. 7, pp. 78 - 86 [in Russian].

5. Karasik V.I. O kategoriyah diskursa [On the categories of discourse]. Language personality: sociolinguistic and emotive aspects. Volgograd: Change, 1998. pp. 185 - 196 [in Russian].

6. Karasik V.I. O tipah diskursa [On the types of discourse]. Linguistic personality: institutional and personal discourse. Volgograd: Change, 2000. pp. 5 - 20 [in Russian].

7. Karasik V.I. Yazyikovaya lichnost: aspektyi izucheniya [Language personality: aspects of the study]. ІІ International scientific conf. "Language and Culture". M., 2003. pp. 362-363 [in Russian].

8. Karasik V.I. Yazyikovoy krug: lichnost, kontseptyi, diskurs: monografiya [Language circle: personality, concepts, discourse: monograph]. Volgograd: Change, 2002. 477 p [in Russian].

9. Kashkin V.B. Diskurs [Discourse]: textbook. Voronezh: Voronezh State University Publishing House, 2004. 76 p [in Russian].

10. Pocheptsov G.G. Teoriia komunikatsii [Theory of communal services]. K.: Vidavnichy Center "Kiev University", 1999. 308 p [in Russian].

11. Sakharova O.V. Vstup do linhvistychnoi henolohii [Introduction to linguistic genology]: textbook. K.: Osvita Ukrainy, 2012. 248 p [in Ukrainian].

12. Skripak I.A. Yazyikovoe vyirazhenie ekspressivnosti kak sposoba rechevogo vozdeystviya v sovremennom nauchnom diskurse: na materiale statey lingvisticheskogo profilya na russkom i angliyskom yazyikah [Linguistic expression of expressiveness as a way of speech influence in modern scientific discourse: on the material of articles of the linguistic profile in Russian and English]: diss. ... Cand. philol. Sciences: 10.02.19. Stavropol, 2008. 199 p [in Russian].

13. Romanchenko A.P. Elitarna movna osobystist u prostori naukovoho dyskursu: komunikatyvni aspekty: monohrafiia [Elitarnaya movna specialty in the vastness of scientific discourse: communal aspects: monograph]. Odessa. 2019. 542 p [in Ukrainian].

14. Yusupova T.S. Funktsionalno-stilisticheskie i pragmaticheskie harakteristiki angloyazyichnogo voennogo diskursa [Functional-stylistic and pragmatic characteristics of the English-language military discourse]: diss. ... Cand. philol. Sciences: 10.02.04. Samara, 2010. 190 p [in Russian].

15. Yaremko Y. Suchasna politychna terminolohiia: na peretyni kohnitsii ta komunikatsii: monohrafiia [Chasasna Political Terminology: on the Retinue of Cognition and Communities: monograph]. Drogobich: Posvit, 2015. 436 p [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru