Функціонування епістемічного дієслова to know у творах Д.Г. Лоуренса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕПІСТЕМІЧНОГО ДІЄСЛОВА TO KNOW У ТВОРАХ Д. Г. ЛОУРЕНСА

Вікторія ШУБКО, асп.

м. Київ

Анотація

епістемічний дієслово know лоуренс

Статтю присвячено висвітленню функцій епістемічного дієслова to know як маркера Я-позиції суб'єкта в художньому діалогічному дискурсі на матеріалі творів Д. Г. Лоуренса. Епістемічна Я-позиція відображає знання суб'єкта про світ, його світогляд, погляди та переконання. Вона стосується знання мовця про предмет мовлення, ступеня впевненості у висловлюванні. Корпусно-орієнтовані дослідження дискурсу виконують у трьох напрямках, а саме: текстовому (вивчення вибору мовних одиниць, значень та моделей у текстах); критичному (поєднання критичного дискурс-аналізу та системної функціональної лінгвістики); контекстуальному (врахування ситуаційних факторів спілкування, залучення теорії мовленнєвих актів та прагматики). Зважаючи на експланаторну негнучкість наявних електронних корпусів англійської мови, тобто неможливість повного аналізу представлених контекстів, було створено власний корпус текстів для якнайповнішого вивчення епістемічної позиції Я-суб'єкта в англійськомовному діалогічному дискурсі. Проілюструємо це на прикладі творів Девіда Герберта Лоуренса, одного з ключових англійських письменників початку XX ст. Було виокремлено та оформлено в корпус контексти вживання епістемічних дієслів (наприклад, know, think, seem, believe, understand, suppose, guess, expect, hope). Виокремлені контексти вживання епістемічних дієслів у художньому діалогічному дискурсі проаналізовано в семантичному та прагматичному аспектах, а саме - розглянуто значення досліджуваних епістемічних маркерів, наприклад, достовірність, віра, впевненість тощо, а також досліджено прагматичне навантаження епістемічних маркерів для реалізації стратегій і тактик вираження Я-позиції. Перспективою цього дослідження є детальний аналіз семантичних та прагматичних особливостей епістемічних маркерів у художньому дискурсі.

Ключові слова: дискурс, епістемічна позиція, епістемічні маркери, корпусний аналіз, дієслово to know.

Annotation

Viktoriia Shubko, post-graduate student Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

CORPUS ANALYSIS OF THE SUBJECT'S EPISTEMIC POSITION IN ENGLISH DIALOGICAL DISCOURSE

The given article is devoted to highlighting the functions of the epistemic verb to know as a marker of the self-position of the subject in the artistic dialogic discourse on the material of the works by D.H. Lawrence. The epistemic self-position reflects the subject's knowledge of the world, his worldview, his points of view and his beliefs. It refers to the speaker's knowledge of the subject of speech, the degree of confidence in expression. Modern corpus-oriented studies of discourse are performed in three directions, namely, textual (study of the choice of language units, meanings and models in texts); critical (combination of critical discourse analysis and system functional linguistics); contextual (taking into account situational factors of communication, involvement of the theory of speech acts and pragmatics). Due to the explanatory inflexibility of the existing electronic corpora of the English language, that is the impossibility of a complete analysis of the presented contexts, our own corpus of texts was created to study the epistemic position of a subject in English dialogic discourse. It has been illustrated by the example of the works by David Herbert Lawrence, one of the key English writers of the early twentieth century. We have singled out and framed the contexts of the use of epistemic verbs (such as, know, think, seem, believe, understand, suppose, guess, expect, hope). The selected contexts of the use of epistemic verbs in artistic dialogic discourse will be analyzed in semantic and pragmatic aspects, namely - the meaning of the studied epistemic markers, such as reliability, faith, confidence, etc., and their pragmatic usage to express strategies and tactics of I-concept. The perspective of this study is a detailed analysis of the semantic and pragmatic features of epistemic markers in artistic discourse.

Keywords: discourse, epistemic position, epistemic markers, corpus analysis.

Виклад основного матеріалу

Лінгвістична епістемологія досліджує лінгвістичну репрезентацію знання в межах такої тріади: епістемічний світ, що акумулює систему знань мовця та утворює його власну картину світу; епістемічний стан, що є результатом осмислення фрагмента епістемічного світу в плані його відповідності реальному та належному; епістемічний модус, що характеризує актуалізацію в момент мовлення окремих фрагментів епістемічного світу індивідуума [3; 5]. На актуалізацію епістемічного стану впливають соціальні категорії (клас, гендер, вік, заняття, професія) та ситуаційні фактори. Епістемічний модус тісно пов'язаний із контекстом комунікативної ситуації, який може бути використано як інклюзивно, так і ексклюзивно, тобто «контекст» може бути репрезентацією усього комунікативного епізоду (тексту та розмови) або лише релевантного соціального аспекту комунікативного епізоду [8, с. 115-117].

Мета статті полягає у висвітленні функцій епістемічного дієслова to know як маркера Я-позиції суб'єкта в художньому діалогічному дискурсі на матеріалі творів Д. Г. Лоуренса.

Епістемічна Я-позиція відображає знання суб'єкта про світ, світогляд, погляди та його переконання, стосується знання мовця про предмет мовлення, ступеня впевненості у висловлюванні. Слід зазначити, що протягом перших років ХХІ ст. у лінгвістиці та суміжних дисциплінах відбувся новий етап у дослідженні проблеми ролі суб'єкта в дискурсивний діяльності [10]. Ця роль визначається в термінах поняття «позиція суб'єкта» з англійського stance, яке виражає поняття, що показують ставлення суб'єкта до співрозмовників, або поняття, які висловлюють позицію суб'єкта до предмета повідомлення. Крім цього, на позначення процесу, під час якого суб'єкт займає свою позицію (позиціонуванняstancetaking), використовували такі терміни, як суб'єктивність (subjecticy), позиціонування (positioning) та самопозиціонування (self-positioning). Поняття «позиції суб'єкта дискурсивної взаємодії» (stance) поєднує в собі всі названі вище терміни та є відносно новим для лінгвістики, як «епістемічний і емоційний коментар стосовно пропозиційної інформації» [7, с. 108].

Значну увагу до вивчення поняття суб'єктивної позиції в мовознавчих працях можна пояснити тим, що вона потенційно об'єднує різні рівні й ресурси лінгвістичного аналізу - від лексикосемантичного та граматичного до соціолінгвістичного й лінгвокультурологічного [10].

Сфера епістемічності, як підкатегорія модальності, утворює відносно узгоджений семантичний домен й охоплює лінгвістичні форми, які показують відданість мовців статусу інформації, яку вони надають, найчастіше, свою оцінку її надійності. Висловлення епістемічної позиції дуже поширене в повсякденній розмовній взаємодії; фактично мовці виявляють більшу стурбованість щодо позначення своєї епістемічної позиції, ніж маркування ставлення чи оцінки, або висловлювання особистих почуттів та емоцій [11, с. 1].

У сучасному мовознавстві все частіше виникають дискусії стосовно того, який саме мовний матеріал може засвідчити достовірність отриманих даних у результаті лінгвістичного аналізу, тобто слугувати основою так званої «доказової лінгвістики» [1; 2]. Одним із методів останньої є корпусний аналіз, який спрямований на вивчення певних закономірностей та особливостей мови й мовлення на підставі обробки комп'ютерного корпусу текстів. Корпусний аналіз часто протиставляють інтроспекції, як найбільш суб'єктивному методу. Водночас істотним недоліком корпусного аналізу є певне спрощення обробки мовного матеріалу, експланаторна негнучкість, тому оптимальним є його поєднання з іншими методиками [13].

На сьогодні можна виокремити два підходи до статусу корпусної лінгвістики. Так, Дж. Аартс розглядає корпусну лінгвістику як методологію перевірки описів мовних явищ, за допомогою якої можна вносити зміни в опис там, де дані корпусу не підходять [7]. Тоді як деякі лінгвісти [див. 12] сприймають корпусне мовознавство як новий філософський підхід до мовного дослідження взагалі, вони не вважають, що вона має статус лише окремої теорії. Незважаючи на різні трактування, корпусну лінгвістику, як правило, розглядають як методологію, а сам термін використовують як парасольковий для цілого ряду досліджень із використанням різноманітних корпусів текстів [9, с. 174].

Корпусно-орієнтовані дослідження дискурсу виконують у трьох напрямах:

• текстовому (вивчення вибору мовних одиниць, значень та моделей у текстах);

• критичному (поєднання критичного дискурс-аналізу та системної функціональної лінгвістики);

* контекстуальному (врахування ситуаційних факторів спілкування, залучення теорії мовленнєвих актів та прагматики [9, с. 175].

На наш погляд, саме в межах останнього - контекстуального - підходу варто досліджувати епістемічну позицію суб'єкта в англійськомовному діалогічному дискурсі.

Звернімося до основних характеристик діалогічного мовлення в художньому творі. Головними функціями діалогу є інформативна та характерологічна. У процесі розмови персонажі дізнаються певну інформацію, а їхнє мовлення характеризує їх у соціальнокультурному та психологічному аспектах [4, с. 175]. З огляду на це, аналізоване епістемічне дієслово to know виконує, насамперед, інформативну функцію, про що свідчить його словникова дефініція “to have (information of some kind) in your mind' [14]. Крім цього, воно також слугує характеризації персонажів і їхніх стосунків, оскільки виступає виразником епістемічної Я-позиції суб'єкта.

Перейдемо до загального опису матеріалу дослідження. Зважаючи на вищезазначену експланаторну негнучкість наявних електронних корпусів англійської мови, тобто неможливість повного аналізу представлених контекстів, ми створили власний корпус текстів для якнайповнішого вивчення епістемічної позиції Я-суб'єкта в англомовному діалогічному дискурсі. Проілюструємо це на прикладі творів Девіда Герберта Лоуренса, одного з ключових англійських письменників початку XX ст. Більшу частину творів Девіда Лоуренса займають описи почуттів та емоцій героїв. Лоуренс виступає за відкриття і звільнення людських почуттів, скутих нормами сучасного суспільства. На відміну від попередників, які зверталися до теми чуттєвості, Лоуренс змінює ракурс розгляду в літературі почуттів, відмінною особливістю є глибокий психологізм та докладний опис емоцій особистості. Ми виокремили та оформили в корпус контексти вживання епістемічних дієслів (know, think, seem, believe, understand, suppose, guess, expect, hope). Попередній аналіз методом корпусної вибірки показує, що найчастотнішим епістемічним дієсловом у творах Д. Г. Лоуренса є дієслово to know.

Наступним етапом опрацювання отриманого корпусу було виокремлення контекстів вживання зазначених дієслів власне в діалозі. Виокремлені контексти вживання епістемічних дієслів у художньому діалогічному дискурсі буде проаналізовано в семантичному та прагматичному аспектах, а саме - розглянуто значення досліджуваних епістемічних маркерів, наприклад, достовірність, віра, впевненість тощо, а також досліджено прагматичне навантаження епістемічних маркерів для реалізації стратегій і тактик вираження Я-позиції.

Проілюструємо алгоритм дослідження на матеріалі оповідання Девіда Герберта Лоуренса The shadows in the rose garden, яке висвітлює емоційне напруження жінки. Головна героїня закохана в юнака Арчі, вони планують одружитися. Проте його трагічна загибель руйнує всі плани. З часом дівчина виходить заміж за іншого, але подружжя не почувається щасливим. Пара приїжджає на морський курорт, щоб насолодитися мандрівкою на кілька днів. Виявляється, це місце обрала дружина, оскільки жила тут до заміжжя. Вона просить чоловіка не розмовляти про неї ні з ким із місцевих жителів. На його запитання про причини цього дружина відповідає відмовкою: “”But don't say anything about it in the village, Frank,” she said casually. "Don't say who I am, or that I used to live here. There's nobody I want to meet, particularly, and we should never feel free if they knew me again. ” "Why did you come, then?” "'Why?' Can't you understand why?” "Not if you don't want to know anybody.” "I came to see the place, not the people.” He did not say any more. "Women,” she said, "are different from men. I don't know why I wanted to come-but I did. ” She helped him to another cup of coffee, solicitously. "Only,” she resumed, "don't talk about me in the village. ” She laughed shakily” [15].