Лексико-граматичні особливості словотворення в сучасній німецькій мові

Размещено на http://allbest.ru

Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

Лексико-граматичні особливості словотворення в сучасній німецькій мові

Ірина Гаврилова, старший викладач

Німецькі складні слова складаються з двох або більше безпосередніх складників. Всі німецькі складні слова поділяють на три основні типи: атрибутивні композити, копулятивні композити, зсуви. Між безпосередніми складниками в атрибутивних композитах домінують відношення підпорядкування, в копулятивних композитах - відношення сурядності, а зсуви виникли зі словосполучень чи цілих речень.

За формою сполучення існують справжні й несправжні складні слова. Іменники, перший компонент яких вживається в нефлективній формі, належать до справжніх. Другий тип композитів відрізняється тим, що його тип вживається із залишками давніх флексій.

У разі конверсії відбувається перехід слова з однієї частини мови в іншу. Конверсія належить до імпліцитного типу утворення нових слів, тому що є безафіксним способом словотвору. Найпоширенішими типами конверсії в німецькій мові є субстантивація та ад'єктивація. Інтернаціоналізми як форма запозичень виникають спочатку в одній мові, потім переходять у більшість інших мов світу, пристосовуючись до морфологічної та орфографічної структурі цих мов. Одним із продуктивних способів словотвору в німецькій мові є скорочення, які класифікуються відповідно до того, яка частина слова скорочується і відпадає, а яка залишається. Словотвірні одиниці та процеси можна досліджувати структурними методами - дистрибутивним і трансформаційним аналізом, а також квантитавними методами.

Ключові слова: словотворчі моделі, деривація, складання основ, конверсія, скорочення.

Abstract

All German compound words are divided into attributive and copulative. Among the direct components in attributive composites there are relations of subordination, which dominate, but in copulative composites thereare relations of congruence. According to the form of combination, there are real and unreal complex words. Nouns where the first component is used in the inflectional form belong to the real ones. The second type of composites differs through using of ancient inflections. The elements that connect parts of a compound word are called connective. At conversion there is a transition of a word from one part of speech to another. Conversion belongs to the implicit type ofnew wordformation, because it is a non-fixed way of word formation. Having studied the methods of word formation, it can be argued that the most common types of conversion in the German language are substantiation and adjectivation. One of the productive ways of wordformation in the German language is reduction, it is classified according to which part of the word is shortened and dropped, and which remains. Word-forming units and processes can be studied by structural methods distributive and transformational analysis, as well as quantitative methods.

Key words: types of word formation, derivation, addition, conversion, reduction.

Вступ

Постановка проблеми. Перебуваючи в постійному русі, мова безперервно розвивається, вдосконалюється, маючи своє сьогодення, минуле і майбутнє. Збагачення словника - це один із найважливіших чинників розвитку мови, свідчення її динамічного характеру. Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується підвищеним інтересом до вивчення всіх аспектів створення, функціонування, будови і класифікації похідних і складних слів. Піднімаються питання про статус словотворчих одиниць та словотворчих значень, які викликають інтерес відомих мовознавців.

Аналіз досліджень. Дослідженнями питань словотвору займалися відомі вчені, такі як М. Д. Степанова, Р Г Гатауллін, В. І. Говердов- ський, Н. Ф. Клименко, О. С. Кубрякова, М. С. Улуханов, В. Фляйшер та інші.

Мета статті полягає в розкритті способів словотвору, тенденцій його розвитку та функціонування в сучасній німецькій мові та визначення найбільш плідного способу поповнення лексичного запасу.

Виклад основного матеріалу

Поповнення словника - це один із факторів, який відіграє важливу роль у розвитку мови і є наслідком її динамічного характеру. Протягом розвитку суспільства відбувається створення нових предметів, явищ, вони відбиваються в нових словах і значеннях (Тюріна, 2014: 23-26).

Словотвір як наука про творення нових слів за певними зразками, моделями вивчає компоненти, з яких складаються складні чи похідні слова, досліджує структури новостворених слів, закономірності їх утворення в мові, зокрема в німецькій мові.

Бодуен де Куртене вважав словотвір розділом морфології, який включає в себе, зокрема, етимологію та вчення про флексії. Словотвір він розглядав як науку про словотворчі суфікси, з одного боку, і теми або основи - з іншого (Fleischer, 1976: 78). Вперше у вчення про словотвір додається вивчення основ, бо до цього у вчення про словотвір входило дослідження тільки словотворчих афіксів (Кирпиченко, 2006). З виокремленням лексикології до розряду самостійної науки словотвір почали розглядати як її складову частину. Категорії словотворення мають широке лексико-семантичне значення і наочно демонструються за допомогою морфем. Розрізняють вільні і зв'язні морфеми. Вільними морфемами називають морфеми, які можуть вживатися у мові самостійно і збігаються з простими словами. Так, слово Tisch складається з однієї вільної морфеми. Зв'язні морфеми називають афіксами, вони не можуть вживатися у мові самостійно. Наприклад: Tisch-ler - столяр, Tisch-e - столи (-ler und -e є зв'язаними морфемами). Зв'язні морфеми, як показано в наведених прикладах, можуть слугувати для творення нових слів або творення нових форм слова. Серед зв'язних морфем розрізняють словотвірні та словозмінні.

Шляхом словотвору утворюються одиниці з новим морфологічним складом. Нові лексичні одиниці з'являються в результаті словоскладання, фонетичної зміни кореня, приєднання до основи словотворчого афіксу; особливим типом словотвору є перехід слова з однієї категорії частин мови в іншу. Наприклад, утворення похідних слів від дієслова fliegen: emporfliegen -взлітати вгору (словоскладання), der Flieger - пілот (суфіксація), der Flug - літак (фонетична видозміна кореня), das Fliegen - політ (субстантивація, один із випадків переходу слова в іншу категорію частин мови) (Степанова, 1962: 42).

Основними лексичними засобами розвитку словникового складу є словотвір, зміна значень слова, які в подальшому призводять до появи омонімів, і запозичень (Степанова, 1962: 41). Лексичні засоби словотворення є більш розгалуженими і складними за структурою, ніж граматичні, що узагальнюють лексичні явища і підкреслюють їхню індивідуальність. Це уможливлює існування німецького словотвору і словотвору загалом як самостійної категорії (Степанова, 2003: 153).

Система німецького словотвору умовно може бути поділена на:

1) засоби, які використовуються для утворення нових слів (основи, суфікси, префікси, вставні елементи, субафікси та ін.): um-, ver-, -sam, -mann тощо;

2) моделі, які слугують для створення слів (структури, зразки, схеми, що лежать в основі будь-якого німецького слова);

3) типи словотвору - це вся сукупність слів мови, які побудовані за певними моделями, які уводять до складу той чи інший словотворчий засіб.

4) поля - це шари німецького словника, що містять у собі всі слова мови, які мають будову однієї моделі.

Сучасна система німецького словотвору не може обмежуватися тільки двома великими групами - словоскладанням і афіксальним словотвором або деривацією.

Окрім цих типів словотворення, в німецькій мові поширені інші типи - перехід слова з однієї частини мови в іншу і творення складноскороче- них слів. Деривація характеризується приєднанням словотворчого афіксу до кореневої морфеми чи до основи слова. Деривація поділяється на суфіксацію (Freund+schaft = Freundschaft) та префіксацію (Ur+Mensch = Urmensch). В. Фляйшер (Fleischer, 1976) розрізняє 2 види деривації - експліцитну та імпліцитну. Експліцитна деривація представляє собою морфемну конструкцію, в якій із невідокремлюваних складників тільки перший корінь може існувати вільно. Перший конституент позначається також як базис деривації: sand+ig = sandig, Les+er = Leser, Schon+heit = Schonheit.За імпліцитної деривації нове слово утворюється завдяки зміні належності до певної частини мови. Це полягає в переході слова в іншу частину мови, наприклад: binden - Band, Bund; greifen - Griff; treiben - Trieb (Росовська). У німецькій мові також існує безафіксна деривація як вид імпліцитної деривації (Fleischer, 1976: 174-175), що використовується для утворення іменників від вербальних форм: Lauf, Halt, Ruf, Schaf, Schlag та ін. Інколи вихідна форма дієслова може мати префікс, похідний іменник зберігає цей префікс: Zerfall, Beweis, Entwurf.

В окремих випадках під час творення нового слова способом деривації одночасно використовують префікс і суфікс Berg>Gebirge. Тип такого афікса (ge-e), називається конфікс, а тип деривації - комбінаторна деривація (Левицький, 2014: 174-175). За здатністю утворювати нові слова афікси поділяють на продуктивні й непродуктивні (Королева). Продуктивними афіксами вважаються ті, які не втратили своєї словотворчої здатності в сучасній німецькій мові, а непродуктивні афікси активно використовувалися для утворення нових слів у минулі роки розвитку німецької мови. До продуктивних суфіксів у сучасній німецькій мові належать суфікси іменників -heit, -keit, -ung, -er; суфікси прикметників -ig, -lich, -isch та інші.

Під час словоскладання нове слово утворюється завдяки з'єднанню двох або більше коренів з використанням сполучувального елементу або без нього: Muttersprache, Tageslicht, Landesregierung. Словоскладання в німецькій мові поділяється за різними критеріями:

1) за походженням та структурою: Deutschlehrer (структурно-генетична класифікація);

2) за семантичними і синтаксичними відносинами між компонентами композитів - die Langweile, der Taugennichts (семантично-синтаксична класифікація);

3) за належністю складеного слова до відповідної частини мови - kinderlieb, abhehmen, spazierengehen (морфологічна класифікація) (Рос- овська).

Сучасні мови обов'язково включать у систему свого словотвору складноскорочені слова. Німецькі скорочення є в усіх стилях мови. Склад- носкорочені слова виникають через потреби в економії часу й виразних засобах (Eherich, 1981: 124).

У разі усічення основ наявні в мові складні слова або словосполучення скорочують у вигляді нового слова (Левицький, 2014: 202-203). Німецькі складноскорочені слова утворюють особливе словотворче поле. Один із полюсів утворюють слова з початкових букв елементів. Другий полюс цього поля становлять відносно менш продуктивні складноскорочені слова типу вставного словотвору: Krad (з Kraftfahrrad) dortmals (з dort і damals). Між ними розташовуються такі види складноскорочених слів, як складові скорочення Schuppo (Schutzpolizei), Krippo (Kriminalpolizei) і форми типу Bus (Omnibus), Abteil (Abteilung), комбіновані складноскорочені слова типу D-Zug, U-Bahn, а також абревіатури типу ребусів Erdg (Erdgeschoss). З огляду на семантику всі склад- носкорочені слова можна поділити на слова з прямим і переносним значенням.

Цікавими є скорочення, що складаються з початкових звуків частин складного слова чи словосполучення, під час читання яких утворюється один чи кілька злитих складів, наприклад, вульгаризм knif - Kommt nicht in Frage! чи Miba - Miniaturbahn. Особливу фонетичну й орфографічну характеристику має жартівливе скорочення ff - viel Vergnugen! Це скорочення зроблене не на орфографічній, а на фонетичній основі. Хоча скорочення і зручні, все ж таки вони нелегко входять у життя. Деякі скорочення малозрозумілі, особливо технічні абревіатури, саме цим пояснюється протест багатьох сучасних німецьких учених проти засилля складноскороче- них слів (Кирпиченко, 2006: 63-64). Термін «запозичення» означає процес засвоєння слова, вираження або значення іншого слова однією мовою, так і результат цього процесу - запозичене слово. Іноземний словниковий склад засвоюється зі своїми фонетичними, орфографічними і морфологічними ознаками. У німецькій мові вони можуть розпізнаватися за певними «ознаками», наприклад, за суфіксом: лат: -ia, - нем. -ie; франц. -ier, -нем. -ieren тощо (Разумова).

Мовознавці Степанова, Чернишова і Хантими- ров (Степанова, 2003; Ханиемиров, 2002) розрізняють 2 форми запозичень:

1) Формальне запозичення - перехід іноземного слова в тій формі, в якій воно пишеться і звучить в мові, з якої запозичено, тобто іноземний звуковий склад залишається без змін: Chauffeure - водій, шофер, Chaussee -шассі, Restaurant - ресторан, Portemonnaie - портмоне, Hotline - гаряча лінія, Voicemail - голосова пошта. До формальних запозичень належать також екзотизми: Dollar, Euro, Eurocent, Berlin, Rubel, Kreml, Perestroika.

2) Запозичення - штампи, ускладнені запозичення. Їх сенс полягає в тому, що іноземний зміст відтворюється засобами рідної мови. Запозичення- штампи можна поділити на три підвиди: запози- чення-переклади (кальки), запозичення-переноси (лексичні запозичення, словотвірні кальки) і запозичені значення (семантична калька). Під запозиченням-перекладом розуміють точний переклад кожної частини слова (за морфемами) або групи слів за окремими лексемами: ent- decken - de-couvrir - відкривати (із французької мови), Fufi-ball - foot-ball - футбол, nutz-los - useless - даремний (з англійської). слово афікс мова деривіація німецький

Під запозиченнями-переносами, тобто передачею морфемної структури іншомовного слова засобами запозиченого слова, розуміють словотвірні кальки, які передають вільно вихідне слово: Halbinsel - лат. paeninsula - півострів, Steckenpferd - англ. hobby-horse - дерев'яний коник. Деякі лінгвісти (Хантемиров, 2002; Neumann, 1976) виділяють ще одну форму запозичень - інтернаціоналізми. Під інтернаціоналізмами розуміють слова, які виникли спочатку в одній мові й потім перейшли в більшість інших мов світу, пристосувалися до морфологічної та орфографічної структури цих мов і вживаються зазвичай в одному і тому ж значенні: Revolution - революція, Demokratie - демократія, Politik- політика.

Запозичення було і є дуже продуктивним засобом збагачення німецького словникового складу. Багато запозичень так міцно проникли в словниковий склад німецької мови, що стали стабільними елементами словникового запасу. Вони повністю асимілювалися: Mauer (лат. Murus) - стіна, Fenster (fenestra) - вікно, Keller (cellaruim) - підвал.

Висновки

Процес становлення мови, її вдосконалення ніколи не припиняється. Розглянувши способи словотвору та його функціонування в сучасній німецькій мові, визначено найбільш плідні способи поповнення лексичного запасу - словоскладання, деривацію, конверсію та складноскорочені слова.

Список використаних джерел

1. Кирпиченко О. Є. Способи словотвору в сучасній німецькій мові. Держава та регіони : науково-виробничий журнал. Запоріжжя : Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 2006. № 2. С. 63-64.

2. Кирпун О. Ф. Порівняльна типологія німецької і української мов (словотворення). Новітня Філологія : науково-виробничий журнал. Миколаїв : МДГУ, 2015. № 6. С. 51-54.

3. Королева А. В. Особенности словообразования в немецком языке. URL: https://knowledge.allbest.ru/languages/ 3c0a65635b3bc69b5d43a88421216d27_0.html

4. Левицький В. В. Лексикологія німецької мови. Вінниця : Нова Книга, 2014. 384 с.

5. Мусатов В. Н. Словообразовательная полисемия отглагольных суффиксальных существительных в современном русском языке. Москва : Флинта, 2014. 448 с.

6. Проскурина З. А. Типы полисемии именных дериватов первой ступени словообразовательного гнезда. Молодой ученый : сборник научных работ. Москва : 2014. № 2. С. 959-961.

7. Разумова Н. В. Формы и причины заимствований в немецком языке. URL: https://e-koncept.ru/2016/56398.html

8. Росовська В. О. Типи словотвору в сучасній німецькій мові. URL: https://kurs841.wordpress.com/розділ-1- словотвір-у-німецькій-мові-шл/

9. Степанова М. Д. Лексикология немецкого языка. Москва : Высшая Школа, 1962. 318 с.

10. Степанова М. Д. Лексикология современного немецкого языка. Москва : Академия, 2003. 256 с.

11. Тюрина Р Я. К вопросу о статусе словообразования в современной русистике. Актуальные вопросы словообразования и мотивологии : сборник науч. работ. Томск, 2014. № 2 (65). С. 23-26.

12. Хантимиров С. М. Лексикология немецкого языка. Уфа : Изд-во БГПУ, 2002. 96 с.

13. Eherich V. Nominalierungen. Nimwegen : Dandi, 1981. 366 S.

14. Fleischer W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. Auf l. Leipzig, 1976. 363 S.

15. Neumann W. Theoretische Probleme der Sprachwissenschaft. Berlin, 1976. 561 S.

16. SchippanT. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache. Thubingen : Max Niemeyer Verlag, 2002. 316 S.

References

1. Kyrpychenko O. Ye. Sposoby slovotvoru v suchasnii nimetskii movi [Ways of word formation in modern German]. Derzhava ta rehiony: naukovo-vyrobnychyi zhurnal. Zaporizhzhia: Humanitarnyi universytet «ZIDMU», 2006. - № 2. - С. 63-64. [in Ukrainian].

2. Kyrpun O. F. Porivnialna typolohiia nimetskoi ukrainskoi mov (slovotvorennya) [Comparative typology of German and Ukrainian languages (word formation)]. Novitnia Filolohiia: naukovo-vyrobnychyi zhurnal. Mykolaiv MDHU, 2015. - № 6. - С. 51-54. [in Ukrainian].

3. Koroleva A. V. Osobennosty slovoobrazovnayia v nemetskom yazyke. [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupa: https://knowledge.allbest.ru/languages/3c0a65635b3bc69b5d43a88421216d27_0.html [in Russian]

4. Levytskyi V. V. Leksykolohiia nimetskoi movi. [LexicologyoftheGermanlanguage]. Vinnytsia: Nova Knyha, 2014. -384 s. [in Ukrainian].

5. Musatov V. N. Slovoobrazovatelnaia polysemyia othlaholnykh suffyksalnykh sushchestvytelnykh v sovremennom russkom yazyke. [Word-forming polysemy of verbal suffix nouns in modern Russian]. Moskva: Flinta, 2014. - 448 s. [in Russian]

6. Proskuryna Z. A. Typy polysemii imennykh deryvatov pervoi stupeny slovoobrazovatelnoho hnizda. [Typesofpolys emyofnominalderivativesofthefirststageofaword-buildingnest]. Molodoi uchenyi. Sbornyknauchnykhrabor Moskva: 2014. - № 2. - S. 959-961. [in Russian]

7. Razumova N.V. Formy y prychyny zaymstvovanyi v nemetskom yazyke[Forms and reasons for borrowing in German]. [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupa: https://e-koncept.ru/2016/56398.html [in Russian]

8. RosovskaV.O. Typy slovotvoru v suchasnii nimetskii movi.[Type a word for words in the current word-for-word movement]. [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupa: https://kurs841.wordpress.com/po3gin-1-cnoBorBip-y-niMenbKm- мові-шл/ [in Ukrainian].

9. Stepanova M. D. Leksykolohyia nemetskoho yazyka. [German lexicology]. - Moskva: Vysshaiashkola, 1962. - 318 s. [in Russian].

10. Stepanova M. D. Leksykolohyia nemetskoho yazyka. [German lexicology]. Moskva: Akademiia, 2003. - 256 s.

11. Tiuryna R.Ya. K voprosu o statuse slovoobrazovanyia v sovremennoi rusystyke. [On the status of word formation in modern Russian studies]. Aktualnye voprosy slovoobrazovanyiay motyvolohyy. Sbornyk nauch. rabot - Tomsk: 2014. - № 2(65). - S. 23-26 [in Russian].

12. Khantymyrov S. M. Leksykolohyia nemetskoho yazyka. [Lexicology of the German language]. Ufa: Yzd-vo BHPU, 2002. - 96 s [in Russian].

13. Eherich V. Nominalierungen.Nimwegen: Dandi, 1981. - 366 S. [in German].

14. Fleischer W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. [Word formation of the contemporary German language] Aufl.: Leipzig, 1976. - 363 S. [in German].

15. Neumann W. Theoretische Probleme der Sprachwissenschaft. [ Theoretical problems in linguistics] Berlin, 1976. - 561 S. [in German].

16. Schippan T. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache. [Lexicology of contemporary German.] Thubingen: Max Niemeyer Verlag, 2002. - 316 S. [in German].

Размещено на Allbest.ru