Гунгаризми в північноукраїнських пам’ятках XVI-XVII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гунгаризми в північноукраїнських пам'ятках XVI-XVII ст.

В.М. Титаренко*,

Л.В. Ящук**

Анотація

Предметом опису статті є гунгаризми, виявлені в північноукраїнських текстах XVI-XVII ст. У розвідці коротко схарактеризовано українсько-угорські контакти, термінологію називання запозичень з угорської мови, принагідно розглянуто історію дослідження гунгаризмів в українській лінгвістиці, насамперед зосереджено увагу на лексемах угорського походження. гунгаризм термінологія угорський

Для одних проаналізованих лексем угорська мова була джерелом запозичення (добошь, кгермекь, ка(р)вашь, газука, макгерка, катанка, шишакь), для інших - посередником (бакгазия, доломан, кунтушь, палашь, чижми), а деякі слова (га(и)дукь, шабля) не мають серед етимологів одностайної думки щодо походження. Найімовірніше, що майже всі гунгаризми потрапили до українських текстів, писаних на північноукраїнських територіях, через посередництво польської мови, зважаючи на відсутність безпосередніх контактів.

Ключові слова: гунгаризми, мадяризми, тематична група, лексико-семантичні зміни, мовні контакти.

HUNGARIANISMS IN NORTHERN UKRAINIAN WRITTEN RECORDS OF THE 16-17TH CENTURIES

Tytarenko V. M., Yashchuk L. V.

The subject of the article is Hungarianisms found in the North Ukrainian texts of the 16-17th centuries. The article briefly describes the Ukrainian and Hungarian contacts, the terminology of naming borrowings from the Hungarian language, occasionally considers the history of the study of Hungarianisms in Ukrainian linguistics, focuses on tokens of Hungarian origin.

For some analyzed words the Hungarian language was a source of borrowing (добошъ, кгермекъ, ка(р)вашъ, газука, макгерка, катанка, шишакъ), for others it was a mediator (бакгазия, доломан, кунтушъ, палашъ, чижми), separate words (га(и)дукъ, шабля) do not have a unanimous opinion among etymologists about their origin. It is most probable that almost all Hungarianisms got into Ukrainian texts written in the Northern Ukrainian territories through the mediation of the Polish language, given the lack of direct contacts.

Keywords: Hungarianisms, Magyarism, thematic group, lexical-semantic changes, language contacts.

Постановка наукової проблеми. Вивчення мовних контактів у діахронії часто дає цінний матеріал для дослідження суспільно-політичних та культурних взаємозв'язків між певними народами в минулому. Найдавніші українсько-угорські взаємини сягають VШ-IX ст., того часу, коли угорські племена контактували з полянами. Починаючи з часів Київської Русі, у різні періоди такі контакти мали неоднакову інтенсивність. Тісні взаємини переважно були на суміжних землях - Західної України (Галичина) та Угорщини, тому й вплив угорської мови позначився найбільше передусім на тих діалектах, де були безпосередні тривалі контакти - на закарпатських землях. Північноукраїнська територія в ХУІ-ХУІІ ст. безпосередньо не контактувала з угорським народом, а відповідно й мовою, тому запозичення з угорської могли проникати в поліські пам'ятки за посередництвом мов, зокрема польської, або усним шляхом із західноукраїнських діалектів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Запозичення з угорської мови ставали предметом різносторонніх студій багатьох українських (Є. Барань, С. Гриценко, Й. Дзендзелівський, В. Лавер, П. Лизанець, В. Німчук, В. Орос,

0. Рот, П. Чучка та інші) та угорських мовознавців (Е. Балецький, Л. Деже,

1. Кнєжа, Ш. Мокань, І. Удварі, Л. Чопей, В. Штефуца та ін.).

Докладно описано історію угорсько- українських зв'язків з аналізом гунгаризмів у різних пам'ятках, лексикографічних працях, художніх текстах, говорах української мови в монографії "Ни^аго-исгаіпіса.

Угорсько-українські зв'язки: мовна інтерференція і мовознавчі контакти" Є. Барань [1]. Різноаспектно схарактеризовано слова угорського походження на матеріалі староукраїнських пам'яток XVI-XVП ст. у праці С. Гриценко [3]. У цих студіях найповніше подано бібліографію з дослідження українсько-угорських мовних контактів. Запозичення з угорської мови називають різними термінами: мадяризми, гунгаризми, унгаризми.

Мета роботи - простежити особливості функціонування гунгаризмів на віддаленій території, котра не мала безпосереднього контактування з угорцями, зокрема, у північноукраїнських текстах ХУІ-ХУП ст. Аналізовані пам'ятки походять із північноукраїнської території - Житомира, Луцька, Володимира, Овруча.

Виклад основного матеріалу дослідження. У досліджуваних північноукраїнських текстах ділового стилю незначна кількість угорських слів спричинена відсутність безпосередніх контактів, некомпактність заселення угорських народностей. Наявність відповідників у польській мові може свідчити про її посередність у їхньому проникненні. Також угорська мова виступала посередницею в проникненнях із тюркських мов.

Мадяризми в аналізованих пам'ятках виявлено лише у двох тематичних групах, а саме: військова та побутова (назви одягу) лексика.

У першій групі в північноукраїнських пам'ятках ХУІ-ХУІІ ст. виявили лексему ка(р)вашь, яка, на думку укладачів

"Етимологічного словника української мови", є запозиченням із польської мови (п. karwasz `обшлаг, манжет, металевий нараменник у гусарів'), де вона утворена від основ іменників (< kar `рука' (із тюркських мов) + vas `залізо') [ЕСУМ 2: 389], у польській мові етимологи вважають її запозиченою з угорської (п. karwasz, уг. karvas [BES I: 638;

Brьckner 1927: 221]) `металевий наплечник': ...в року тЈпєрє(ш)нЈ(м) дня пє(р)шого июня по(д) ча(с) про(ш)лоє екъсъпедыцые с козаками на мєнованую має(т)но(ст) село Бугаю(в)ку, дє(р)жаву єго м(л). пна Ко(р)сака, мо(ц)но кгва(л)то(м) наехали, та(м) же впа(д)ши до (д)вору, чєля(д) всю поро(з)ганяли и што-ко(л)вє(к) та(м) в дворе налє(з)ли, поша(р)пали, а мєновитє: ..ка(р)вашо(в) па(р) двє... (Житомир 1630; СР: 223); взял: ...лукъ туръский..., каръваше - золотыхъ осмь коштуючие (Луцьк, 1649; АрхЮЗР 3/IV: 308, цит за: СлУМ 14: 52). Лексема в подальшому не стала надбанням української мови й перейшла до пасивного лексикону.

Розширювали слова угорського походження підгрупу на позначення осіб, пов'язаних із військовою справою. Через польське посередництво ввійшов у лексикон староукраїнської мови гунгаризм добошъ (стп. dobosz, уг. dobos [ЕСУМ ІІ: 98]) `військовий музикант: барабанщик; литаврист': а єго м(л). па(н) хоро(н)жи(и) соки(р)кою в голову тя(л), а>(д) которыхь ра(н) и с коня спад(л)ь, позадавали, а поти(м) ю(ж) на зє(м)ли лежачого нєбо(з)чика вси спо(л)нє з челя(д)ю своєю тыра(н)ско правє забияли, в оста(т)ку и стрєля(т) до нєбо(з)чика его м(л). па(н) ро(т)мистрь коне (ч)нє росказа(л), яко жъ в по(л) з ручьници южь ба(р)зо ра(н)ного добошови своє(му) прє(с)трели(т) росказа(л) (Житомир 1650; ДМВН: 201). Виявлений номен із часом перейшов до пасивного пласту лексики.

З угорської мови запозичено слово га(и)дукъ (уг. hajdь [ЕСУМ І: 453]) `солдат придворної охорони': Теды за ты(м) по(с)ла(н)цє(м) зара(з) пришо(л) жидо(к) имєнє(м) Ицко, слуга аре(н)даро(в), зь га(и)дуками, и пиво тое пограбили (Володимир 1603; ТУ: 238); на то(т) домъ єго меш)ка(н)я споко(и)ного до местечка Янятина на до(м) его вла(с)ны(и) тыс то слуги его, бояре, га(и)дуки и по(д)даньі.є з мєста Нового Ружина на то(т) ча(с) дє(р)жавь его... та(м) жє а>(с)кочи(в)ши круго(м) около до(му) мєшка(н)я пна Якуба Рудзи(н)ского, сокри(к) учинили а>бычае(мъ) неприяте(л)скимъ, (с) пу(л)гаковъ стреляли, челя(д), побили, помо(р)довали и поранили (Житомир 1611; АКЖГУ: 58). Укладачі "Етимологічного словника української мови" пояснюють як пряме запозичення з угорської мови, на їхню думку, вважати польську посередницею немає достатньо підстав [ЕСУМ І: 453]. Звертаючи увагу на кінцевий приголосний в українській і польській мовах, М. Кочіш наголошує на польському посередництві [цит. за: 1: 72-73]. У монографії Є. Барань можна ознайомитися з розвитком семантики слова: "уг. hajdь мало первинне значення пастух', пізніше розвинулося значення `піхотинець' через те, що пастухи виконували своє завдання, маючи при собі зброю; відоме як історизм на позначення солдата, який на маєтках трансільванського князя Іштвана Бочкаї виконував службу, отримуючи за це землю" [1: 72-73]. У процесі розвитку лексема зазнала розширення семантики: `у XV-XIX ст. у південних слов'ян - повстанець- партизан, що боровся проти турецького панування', `солдат придворної охорони', `виїзний лакей, слуга в багатому поміщицькому домі; слуга', `народний танець' - і стала історизмом [СУМ 2: 16]. Від твірного слова гайдук функціонували й похідні утворення: гайдуцький, гайдуцтво, гайдучка [СлУМ 6: 182-183].

Вийшла з ужитку наявна в досліджуваних текстах лексема кгермекъ (стп. giermek, уг. gyermek [BES I: 423-424]) `джура, зброєносець': малжонок... приневолял ее, ажебы... то перед урядом. сознала, грозячи. с тым же кгермком своим на одном местцу замкнути а то приятелем ее своим обявити, хотячи на нее водлугъ невинности ее злую славу положити (Луцьк, 1563; АрхЮЗР 8/Ш: 47 [Цит за: Сл. УМ 7:138]).

До назви зброї належить запозичене з угорської мови слово палашъ (п. palasz, уг. раЗІоз, тур. раїа [ЕСУМ IV: 262]) `різновид меча': А речи тые, которые // при на(с) видите, то ест меновите... шабе(л) две, палашъ голы(и) (Володимир 1608; ТУ: 244); ...та(к) те(ж) и речи // и речи прияте(л)ские пна Рослава Словико(в)ско(г)[о], которые у мене в схова(н)ю были, то е(ст) ... побрали... шабля и пала(ш), сребромь а>пра(в)ныс, позлотистые и пу(л)гако(в) два (Житомир, 1609; ДМВН: 125); ...с коня е(го) тисаво(го) в сене(х) при жолобе привязано(го) здерли ро(н)дзъ сребръны(и) в бело(и) оправе сто зо(л). по(л). коштуючи(и), палашъ сребро(м) оправны(и) з се(д)ла о(т) ле(с)ку зда(р)ли коштуючи(и) о(с)мъдеся(т) и пя(т) зол. (Житомир, 1630; СР: 228). Лексема збереглася в українській мові зі значенням `холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю' [СУМ 6: 23].

Дискусійною є етимологія номена шабля `шабля', яка в обстежуваних пам'ятках записана з початковим [ш]: А за то у мене загамова(л) и взя(л) коня з санъми, на которых. де(и), саня(х) было гроше(и), ... такъ тє(ж) речи мои власные: сага(и)дакъ, шабля, а>па(н)ча, сє(р)мяга (Володимир 1578; ТУ: 169); Взяли з мене напє(р)вє(и) я(р)мя(к) каразеевы(и) бєльі(и), и шаблю, и поє(с) з мешка (Житомир 1590; АЖГУ: 45) і [с]: То пак, дє(и), вря(д)ни(к) єго мл(с)ти пна Ма(р)ка Васи(л)євича Жора(в)ницкого, владыки лу(ц)кого и а>стро(з)кого, хо(р)лопски(и) на имя Ле(в)ко з служєбника(ми) своими самочетвєрть, з сага(и)даки и з саблями пєрєнє(м)ши мене на доброво(л)но(и) дорозе, на пєрє(д)мє(с)ти Лу(ц)комъ, не маючи до мене жа(д)ное потребы, а>(д)но мо(ц)но кгва(л)то(м) мене самого зби(л), сто(р)сова(л) (Луцьк 1563; ТУ: 102); ... а (з) мене є(р)мякь лу(н)ски(и) блаки(т)ны(и) з шнурами шо(л)ковыми, за которы(и) дано три копы гроше(и) лито(в)ски(х); сага(и)да(к), саблю, за которую дано три копы грошє(и) (Житомир 1590; АЖГУ: 77). Підкреслимо, що форми із [с] використовуються рідше, наприклад, в "Актах Житомирського гродського уряду: 1590 рік, 1635 рік" виявлено лише один слововжиток сабля і 35 шабля. В. Борись указує на орієнтальне походження, можливо, п. szabla з тунгуського *sele-me, однак до польської мови лексема потрапила з угорської, вірогідно, з останньої і давньоруське сабля. Не виключає автор і запозичення зі староруської, у якій номен функціонував уже в X ст. [ESB: 590]. А. Брюкнер відзначає німецьке походження (нім. Sдbel [Brьkner: 538]). Безсумнівною є зміна с на ш саме в польській мові (в угорській початкове sz вимовлялося як s), що пояснюється уникненням мазурення [ESB: 590; Brьkner: 538]. Отже, в українській мові форма шабля поширюється з кінця XV ст. [ССУМ ІІ: 553], найімовірніше, під впливом польської мови, оскільки в Словнику давньоруської мови зафіксована лише форма сабля [Срезневський І: 238-239]. В. Мойсієнко початкове ш пояснює польською орфографією [5: 334], хоч не виключене й лексичне запозичення.

Лексема шабля `холодна, перев. кавалерійська зброя із зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем' збереглася в сучасній українській мові без змін і функціонує з початковим [ш]. Відбувся розвиток семантики в напрямку метонімії - лексема позначає осіб, які володіють цією зброєю: `один боєць-кавалерист (при вказуванні на кількість бійців)' [СУМ: 395].

Із II половини XVI ст. серед назв військового вбрання використовувана лексема шишакъ (п. szyszak, уг. sisak [ЕСУМ VI: 422]) шолом': То пакь я... за живота, и по животе своемь да(р)ую и даю и ты(м) листомь моимъ записую, то є(ст) ... шишаками, при(л)бицами, ручницами<,> сощепы... (Єрна 1571; ВГ: 85); гроши готовые до до(му) своего Брусилова тое, де(и), все о(т)провади(в)ши а ку пожи(т)ку своему обе(р)нувъши все спряты домовые, штоко(л)векъ де о(д)но ре(ч)ю рухомою на(з)вано и поменено быти можетъ: ...стре(л)бу за(м)кувую, шмыкго(в)ницы, гако(в)ницы, пу(л)гаковницы и ру(ч)ницы, порохи, салетры, се(р)ки, оловъ, зброе, па(н)цыри, пу(к)леры, шишаки, начи(н)е пу(ш)карское и кова(л)ское (Житомир 1590; АЖГУ: 48); ...та(к) тє(ж) и речи // и речи прияте(л)ские пна Рослава Словико(в)ско(г)[о], которые у мене в схова(н)ю были, то е(ст) . побрали. збро(и) две и шишаков два, зарука(в)е двое, пирвашь позлотисты(и)... (Житомир, 1609; ДМВН: 125). Дослідниця назв військового вбрання Н. Яценко зазначає, що найближчим синонім до слова шишакь в аналізований період була лексема шоломь, призначення високого шолома зі сталевою пластинкою - прикрити ніс воїна [7: 116]. Слово надалі архаїзувалося й у "Словнику української мови" зафіксоване із семантикою `старовинний військовий металевий шолом з вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка)' з позначкою застаріле [СУМ 11: 466].

Виявлено в досліджуваних текстах і мадяризми, котрі поповнили побутову лексику, зокрема назви різновидів одягу: газука (стп. hazuka, можливо, уг. hacuka [BES I: 524]) верхній одяг, переважно підшитий хутром': на том же возе знашли клумо(к), в которомъ клумку газука чорного уте(р)фину, лисами по(д)шитая, однорядо(к) блакитны(и) лю(н)ски(и) з шнурами, убра(н)е блакитное лю(н)скоє, дьшья адамашки чо(р)ное (Луцьк 1565, ТУ: 112). Згодом лексема газука вийшла з ужитку. Використовуваний у північно-українських текстах XVI- XVII ст. гунгаризм макгерка (п. magierka, уг. magyar [BES II: 124])

Нехутряна шапка': А то, де(и), меновите што побра(но): ...макгерокь по(л)торы копы праве добры(х), за которую копу да(л) по пя(т)на(д)цати золотыхъ (Луцьк 1573; ТУ: 154-155); ... со(т)няли а>(т)мене... шапку макге(р)ку, за которую дано гроше(и) шє(ст) (Житомир 1584; АКЖМУ: 87). "На думку етимологів, слово магерка було запозичене з польської мови: пол. magierka - утворилося від етнічної назви п. madiar, madziar - угорець, мадяр, пол. madziar, magyar, яка походить від назви одного з племен угорців Moger" [ЕСУМ ІІІ: 352353; 7: 122-123]. Номен поширений у сучасних говірках північноукраїнського ареалу. Зіставлення семантики дає підстави зробити висновки, що лексема в обстежуваних говірках має розгалужену лексико-семантичну амплітуду значень, яка свідчить про активне функціонування лексеми в наріччі: магерка `плетена шапка', `літня шапка', `повстяна шапка', `сукняна кругла шапка без вух', `будь-яка шапка', `полотняна шапка з візерунками по колу', `шапка у вигляді чепчика з ґудзиком зверху' [1: 90]; магєрка `джамірка: сукняна шапка, що нагадувала формою польські військові шапки й характеризувалася певними виступами' [2: 175], магіерка, магірка `округлої форми чоловіча шапка з овечого хутра' [4: 120]. У сучасній українській літературній мові лексема магерка перейшла в розряд застарілої лексики `повстяна шапка' [СУМ 4: 589].

Докладний аналіз окремих пам'яток часто дає підстави внести корективи у відому інформацію про лексему. У монографії Н. Яценко з покликанням на картотеку Є. Тимченка наголошено, що слово магерка з'явилося в першій половині XVII ст. [7: 122-123], а в північноукраїнських пам'ятках номен ужито з другої половини XVI ст.

Угорське посередництво наявне в словах бакгазия, катанка та кунтушь. Лексема бакгазия, бакгазея, бакгазыя: А то, де(и), меновите што побра(но): ... бакгазии блакиное ше(ст) штучокъ по по(л)копы гршє(и) литовъски(х); чо(р)ноє бакгазии целы(х) две штуие, штука по по(л)трети золото(го) (Луцьк 1573; ТУ: 154); Е(р)моге(н), де(и), Поло(н)ски(и) поведи(л), и(ж) де(и) в не(го) з санокъ згину(л) тлумокъ скураны(и), в которо(м), де(и), было: ...чуга каразеи белой, бакгазеею по(д)шита, жупа(н) че(р)воны(и) фа(и)лю(н)дышовы(и) с кныбликами сребреными позлотистыми, жупа(н) каразеи белое, бакгазіьею по(д)шиты(и) (Володимир 1578, ТУ: 169); е(р)мякь фалу(н)дышу чи(р)воного из жупно(м) чи(р)воны(м) фалунъдышовы(м), бакгазыею по(д)шит[ы(и)], взято (Житомир, 1583; АЖМУ: 51) зі значенням `бавовняна тканина, ситець' у подальшому не стала надбанням української мови. А. Брюкнер указує на шлях лексеми з турецької чи арабської мов через угорське посередництво до польської (п. Ьадаяуа, уг. Ьадагіа, тур., ар. Ьадагуа [Вгикпег: 10]), а потім і до староукраїнської. За нашими спостереженнями, номен у староукраїнську мову потрапив безпосередньо зі східних мов. Підтвердженням є час функціонування лексеми в пам'ятках: в аналізованих північноукраїнських текстах слово засвідчене з другої половини XVI ст., а в Словнику Польщизни XVI ст. номен не зафіксований. А. Брюкнер виявив лексему в польській мові майже на століття пізніше, ніж у староукраїнській (у текстах В. Потоцького).

На позначення окремих видів каптана, крім лексеми кунтушъ, використовувалася катанка (стп. каіапка, уг. каФпа [ЕСУМ ІІ: 402]) `вид каптана, куртка': У Сухоносє(н)ка: жупано(в) два, дєлья третяя, кожухь новы(и), хусть билыхъ скриня, ката(н)ка кграбринова, спо(д)ныхь рече(и) двое фалє(н)дишовьіє а>(д)ни, другие пакляковые, пинєзе(и) золотихь сорокь (Житомир 1650; ДМВН: 193), запозичена з польської мови. У сучасних говірках лексема відзначається семантичною варіативністю, основна причина якої - перенесення назви на інші види одягу: блузка з короткими рукавами', коротка приталена блузка', `домоткана спідниця', `сукняна спідниця', `будь-яка домоткана тканина', а в деяких говірках у ній можна вбачати розвиток первинного значення: `жіночий піджак', `піджак із підрізними та призібраними боками', `жіночий короткий одяг, призібраний у талії' [2: 63], `верхній одяг із овечого сукна', `каптан', `жіноча безрукавка' [6: 172]). Можливо, перенесення мовного знака на інший денотат пов'язане з перерозподілом у семантичній системі середньополіських говірок кількох назв (куртка, каптан, кунтуш), які позначали одну реалію.

У пам'ятках, писаних на різних територіях (Луцьк, Володимир, Житомир), виявлено слово кунтушъ, яке пройшло шлях посередництва польської та угорської мов і сягає етимоном джерела турецької мови (п. kuntusz, уг. kontдs, тур. капФ§ [ЕСУМ ІІІ: 143]) `кафтан із відкидними рукавами'. У досліджуваних текстах слово має різні фонетико-графічні варіанти - кунтушъ контушъ:

- оденъ гатъласомъ кунътушъ с потребами петдесят 1649; АрхЮЗР фаленъдишовый зеленый с петлицами зелеными з лиштвами атласовыми кармазыновое масты - золотых сто (Володимир, 1649; АрхЮЗР 3/ГУ: 67); конътушъ шкарлатный с петлицами шкарълатними... - золотых триста (Володимир, 1649; АрхЮЗР 3/ГУ: 67); У Русачъка: готовы(х) пнзє(и) золоты(х) тисєчу и три(д)цать золоты(х) по(л)ски(х), дєлия блакитьная, куньтушь чо(р)ны(и), лисями по(д)шиты(и) (Житомир 1650; ДМВН: 194). Напевно, після того, як зникла реалія, у середньополіських говірках лексема почала номінувати інші види одягу: `чоловічий довгий одяг із доброякісної тканини, у якому поли, комір, рукави обшиті хутром', `верхній одяг із якісного сукна з великими прорізами для рук і довгими фальшивими рукавами, які звисали донизу або частіше перекидалися на спину', `чоловічий і жіночий старовинний одяг, який носила шляхта', `верхній одяг, подібний до фуфайки', `верхній розпашний одяг без ґудзиків', `халат із фабричної тканини' [2: 80]. У "Словнику української мови" семантика аналізованого слова обмежує вжиток реалії, а тому й лексеми XVIII ст. `верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI-XVIII ст.' [СУМ 4: 400].

Немає єдиного тлумачення походження лексеми доломангь. За поглядами укладачів "Етимологічного словника української мови", слово запозичене безпосередньо з турецької мови (тур. dolaman, dolama [ЕСУМ І: 106]. Є. Барань, проаналізувавши праці багатьох дослідників гунгаризмів, стверджує, що угорська мова (пор. уг. dolomany, у давньоуг. та уг. діал. dolomдn) була одним із шляхів переходу слова в українські говори, також дослідниця наводить думку М. Кочіша: "укр. доломан запозичено через посередництво угорської і польської мов" [1: 75]: ...у Ма(т)яша азяли доломанъ а>блочи(с)ты и шипотухоаы, которы(и) коштоналъ даа(д)цатъ золотых (Житомир, 1635; АЖГУ: 168). У сучасній українській мові лексема стала історизмом, зокрема, у СУМі слово доломан марковане як дореволюційне `гусарський мундир, розшитий шнурами' [СУМ 2: 359].

Угорська мова була посередницею поряд із польською в проникненні в староукраїнську мову слова чи(ж)ми (п. cizma, уг. csizma, осм. gsizme [BES I: 196]) угорські чоботи (червоного або чорного кольору)': А пото(м), дє(и), рути(в)шисє до коморы, ... побрали, пограбили, а то є(ст) мєновитє: ... боты и чи(ж)ми сафьяновые, куплєньїє за грошє(и) сє(м)дєся(т) (Житомир, 1605; ДМВН: 58). У сучасній українській літературній мові лексема вийшла з ужитку.

Для одних проаналізованих слів угорська мова була джерелом запозичення (добошъ, газука, кгермекъ, ка(р)вашъ, катанка, макгерка, шишакъ), для інших - посередником (бакгазия, доломан, кунтушъ, палашъ, чи(ж)ми), а деякі слова (га(и)дукъ, шабля) не мають серед етимологів одностайної думки щодо походження.

Найімовірніше, що майже всі гунгаризми потрапили до українських текстів, писаних на північноукраїнських територіях, через посередництво польської мови, зважаючи на відсутність безпосередніх контактів. До того в польській історії відомі тісні польсько-угорські зв'язки, унаслідок яких у польській мові з'явилися угорські слова військової тематики. Уживані в пам'ятках лексеми адаптувалися до фонетичної та граматичної системи української мови. На лексичному рівні зазнавали різних лексико-семантичних трансформацій - більшість архаїзувалися (бакгазия, газука, добошъ, доломанъ, га(и)дукъ, кгермекъ, ка(р)вашъ, катанка, макгерка, шишакъ, чи(ж)ми), подекуди зберігаючись у поліських говорах з модифікованим лексичним значенням (катанка, кунтушъ, макгерка тощо); окремі породжували похідні утворення (гайдук, шабля тощо).

Активне використання запозичень свідчить про їхнє пристосування до мови-реципієнта, їхню важливість у системі мови. З виявлених нами лексем одні вжиті в різних пам'ятках з різних територій північноукраїнського ареалу (ка(р)вашъ, шишакъ, палашъ, шабля, кунтушъ), інші засвідчені в одній пам'ятці (добошъ, кгермекъ, газука, макгерка, катанка, доломан, чи(ж)ми).

Висновки й перспективи дослідження

Отже, у північноукраїнських пам'ятках ділового стилю ХУІ-ХУІІ ст. кількість слів угорського походження була незначною. Ці мадяризми найочевидніше потрапили разом із реаліями, котрі позначали. Належали вони до двох тематичних груп (військова лексика та назви одягу), лише деякі з них зберігаються в сучасному поліському наріччі, низка мадяризмів з'явилася за польського посередництва. Також є лексеми, переважно тюркізми, котрі в староукраїнську мову потрапили через посередництво угорської мови. Функціонування слова не в одній пам'ятці, а в різних, ще й писаних на різних територіях, свідчить про її активне вживання в староукраїнській мові.

Перспективним є лексикографування гунгаризмів із пам'яток ХУІ-ХУП ст. та обстеження староукраїнських текстів, писаних в інших ареалах, що дасть змогу виявити та зіставити спільні й відмінні особливості функціонування угорських запозичень у староукраїнських текстах.

Умовні скорочення джерел