Питання лексичної норми в мовленнєво-професійній діяльності
Розвиток і підвищення рівня мовленнєвої культури як професійної компетентності фахівців правової сфери. Виявлення порушень нормативної лексичної семантики. Визначення причин помилок у правилах слововживання в юридичному середовищі, уникнення недоліків.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.05.2023 |
| Размер файла | 28,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Національна академія внутрішніх справ
Кафедра юридичного документознавства
Питання лексичної норми в мовленнєво-професійній діяльності
Н. Стратулат, к. філол. н., доцент
Київ, Україна
Анотація
У статті висвітлене важливе питання дотримання мовних норм у мовленнєвій практиці, оскільки пріоритетними напрямами державної освітньої політики щодо підготовки кадрів високого рівня на сучасному етапі розвитку нашої держави є розвиток і підвищення рівня мовленнєвої культури (як основоположної компетентності) фахівців правової сфери. Одними із професійних якостей фахівця-правника є володіння лексичними нормами і безпосереднє дотримання їх у комунікативній діяльності.
Тому актуальність наукової проблеми дала можливість визначити мету дослідження: з'ясувати причини порушення правил слововживання в юридичному середовищі; окреслити типи лексичних помилок; проаналізувати виявлені порушення норм лексичної семантики; запропонувати способи підвищення рівня мовленнєвої культури, а також уникнення недоліків у мовленнєво-професійній діяльності, пов'язаних з лексичними помилками.
Увагу зосереджено на особливостях відповідності слововживання правилам сучасної української літературної мови у фаховому мовленні, зокрема правознавців. Окреслено роль лексичних норм у тексті правового характеру як результату мовленнєвого акту, названо негативні наслідки семантичних колізій. Виявлено, що порушення слововживання становлять найбільший пласт типових помилок у професійному мовленні. Розглянуто основні соціальні та лінгвальні чинники виникнення порушень, пов'язаних з недотриманням лексичних норм. Окрему увагу приділено явищу інтерференції як результату тривалих українсько-російських міжмовних контактів.
На запропонованому мовному матеріалі (який отриманий у процесі спостереження) описано випадки найбільш характерних для мовлення правника помилок, які демонструють невідповідність нормативної валентності слів. Визначено типологію лексичних помилок, властивих професійному мовленню. Акцентовано увагу на таких типах порушень нормативності лексики, як росіянізми, плеоназми, тавтологія, пароніми. Охарактеризовано ілюстративний матеріал відповідно до основних типів недотримання норм лексики. Подано раціональні рекомендації для усунення недоліків мовлення, пов'язаних з порушенням правил слововживання, а також названо шляхи покращення та удосконалення рівня культури професійного мовлення з дотриманням норм мови.
Ключові слова: мовна норма, лексична помилка, нормативні мовлення, правила слововживання, семантика слова.
Annotation
Issues of lexical norm in speech and professional activity
N. Stratulat, Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Legal Documentation National Academy of Internal Affairs (Kyiv, Ukraine)
The article is devoted to topical issues of linguistic norms in speech professional practice, compliance with which is an important indicator of the generalprofessional culture. Based on the scientific works of modern scholars, the phenomenon of interlanguage interference as a consequence of the interaction of the Ukrainian and Russian languages is highlighted.
Attention is focused on the peculiarities of conformity of the word usage with the rules of the modern Ukrainian standard language in professional speech, in particular, lawyers.
The role of lexical norms in a text of a legal nature as a result of a speech act is determined; the negative consequences of semantic collisions are identified.
It has been revealed that violation of word usage represents the largest layer of typical errors in professional speech. The main social and linguistic factors of the occurrence of violations associated with non-compliance with lexical norms are considered. Special attention is paid to the phenomenon of interference as a result of long Ukrainian-Russian interlanguage contacts.
The proposed language material (obtained during the observation process) describes cases of the most typical errors for a lawyer's speech, which demonstrate inconsistency of the normative valency of words.
The typology of lexical errors inherent in professional speech is determined. The causes of these errors are identified and ways to avoid them during pronunciation, in particular in professional speech, are identified. Attention is focused on such types of violations of normative vocabulary as Russianisms, pleonasms, tautology, and paronyms.
It was established that in order to reduce the Russian-speaking influence in professional communication, it is necessary to study the language differences inherent in each of the languages separately.
Illustrated material is characterized in accordance with the main types of non-compliance with vocabulary standards. Rational recommendations have been made to eliminate speech shortcomings associated with violation of the rules of word usage, and ways to improve the level of culture ofprofessional speech in compliance with speech standards are also identified.
Key words: language norm, lexical error, normative speeches, rules of word usage, word semantics.
Постановка проблеми
Однією з активно досліджуваних проблем нормативності мовленнєвої практики у фаховому середовищі натепер є вивчення особливостей слововживання, оскільки для спеціалістів формування професійної успішності, яка передусім залежить від ефективної комунікації, є надзвичайно важливим насамперед для осіб, пов'язаних із соціальною діяльністю. Нині держава в реформуванні політики щодо підготовки висококваліфікованих кадрів у сучасних умовах розвитку України ставить одне із першорядних завдань - спрямувати діяльність на удосконалення і підвищення рівня культуромовної компетентності фахівця-прав- ника. Як зазначають дослідники, «сучасний конкурентоспроможний фахівець з юридичної спеціальності повинен бути носієм українськомовної культури, на високому рівні володіти державною мовою відповідно до норм усного та писемного мовлення» (Голіченко, 2019: 134). Зі свого боку, володіння лексичними нормами і дотримання їх у мовленні є запорукою формування позитивного іміджу правознавця і його професіоналізму. Тому сучасна лінгвістична наука не ставить під сумнів їх (лексичних норм) актуальність.
Аналіз досліджень. Спостереження за функціонуванням норм слововживання в мовленні є постійним об'єктом аналізу в наукових працях учених. Зокрема, різні аспекти лексичної нормативності фахового мовлення вивчали Н. Бабич (Бабич, 2003), М. Волощак (Волощак, 2000.), Л. Голіченко (Голіченко, 2019), С. Ермоленко (Ермоленко, 2004), О. Мазніченко (Мазніченко, 2010), Л. Мацько (Мацько, 2007), З. Мацюк (Мацюк, 2005), О. Пономарів (Пономарів, 1999), Н. Станкевич (Станкевич, 2005), О. Черемська (Черемська, 2006) та ін. Проте, незважаючи на наявні в наукових розвідках висвітлені питання динамічних процесів у лексико-семантичній системі фахового мовлення, характеристик нормативної семантики професійної лексики та причин її порушення, проблем функціонування лексичних норм у комунікативній діяльності представників галузі права, а також утвердження статусу норм слововживання в загальній культурі фахівця, натепер важливість дослідження в мовленнєвій практиці особливостей реалізації правил вживання лексики відповідно до її значення лишається незаперечною. Безсумнівно, зазначені питання потребують подальшого вивчення, що і становить актуальність цієї статті.
Мета статті. Актуальність вибору проблеми визначила проведення комплексного дослідження стану лексичних норм у професійному мовленні правників, яке полягає у з'ясуванні змісту понять «норма мови», «лексична норма»; виявленні ролі лексичних норм у тексті правового характеру як результату мовленнєвого акту; визначенні причин порушення правил слововживання в юридичному середовищі; характеристиці типів лексичних помилок; аналізі виявлених порушень нормативної семантики слів; запропонуванні шляхів підвищення мовленнєвої культури, уникнення недоліків, пов'язаних з лексичними помилками.
Виклад основного матеріалу
професійний мовленнєвий юридичний нормативний лексичний
Питання рівня культури мовлення завжди розглядалося дослідниками в площині нормативності/ненормативності. У науковій літературі зустрічаємо різні визначення поняття «норма мови», проте більшість учених погоджуються з думкою про те, мовна норма - це «сукупність найбільш придатних («правильних», «кращих») для обслуговування суспільства засобів мови, які складаються як результат добору мовних елементів з наявних, утворюваних знову чи добутих із пасивного запасу минулого в процесі соціальної, в широкому розумінні, оцінки цих елементів» (Ожегов, 1955: 15). Крім того, як наголошують дослідники, визначальними рисами норми мови, зокрема літературної, є стабільність, дотримання усталених, загальноприйнятих правил, зокрема правил щодо слововживання (Ермоленко, 2006). Відповідно, прийнятним буде твердження, що лексичні норми - це загальноприйняті норми слововживання в сучасній українській літературній мові.
Дотримання усталених правил слововживання в процесі мовлення, зокрема професійного, є, безсумнівно, характерною ознакою висококваліфікованого фахівця, а також показником рівня його загальної культури. Адже правильність, досконалість, зразковість, що досягаються через відповідність мовлення усталеним нормам (у нашому випадку лексичним), - це «характеристики, що визначають нормативну літературну мову, високу культуру мови» (Ермоленко, 2006: 420).
Тому обізнаність із правилами слововживання, які характерні для української літературної мови, - обов'язкова умова для успішної реалізації їх на практиці (запровадження в мовленні). Використання лексичних одиниць відповідно до їх значення, зафіксованого в словниках, і варіантів слововживання становить основу не просто грамотного мовлення, а й такого, яке зрозуміле для більшості. Оскільки правник як фахівець має справу з різними верствами населення (юридичний фах має високий ступінь соціолізованості), від того, як він зможе розкрити, донести зміст сказаного, залежить успіх у його професійній діяльності. На думку сучасниці Ю. Короткової, яка вивчає роль мовних норм у мовленні юристів, «від того, як висловив думку юрист, залежить наскільки правильно його розуміють клієнти, оточуючі й наскільки точно вони можуть дати свої пояснення чи показання» (Короткова, 2019: 142). А це можливо лише за умови застосовувати слова відповідно до загальноприйнятого лексичного значення, зафіксованого в лексикографічних виданнях, адже це значення прийнятне (зрозуміле) для більшості, оскільки створене за потреб суспільства. Тому порушення в мовленні правника, зокрема лексичні, є недопустимими. І кожен фахівець з огляду на свою професію повинен дбати про грамотність, нормативність у своїй професійно-мовленнєвій діяльності.
При цьому варто розглянути причини появи порушень лексичних норм у мовленні і типи помилок, наявні через ці чинники. Однією з причин, що зумовлює відповідні порушення правил слововживання, є, і це очевидно, процес інтерференції. Інтерферентні лексичні одиниці виникають внаслідок мовних контактів (у нашому випадку українсько-російських). Ця взаємодія позначається на відхиленнях від норми, спричиняючи семантичні колізії в тексті як усному, так і писемному.
До речі, лексична інтерференція, і на цьому зауважують науковці, «у результаті взаємодії будь-яких мов найяскравіше і найповніше виявляється на рівнях їх вокабуляра. Традиційно лексичний рівень вважається найбільш відкритим для іншомовних впливів, що нерідко пояснюється слабкою системністю лексики та значним обсягом її одиниць» (Вовчок, 2002: 34). Тому використання російської форми слова в українській інтерпретації, свого роду калькування - поширене явище.
Іншою причиною лексичних порушень, на жаль, є необізнаність з правилами літературної мови, іншими словами, мовна безграмотність, а також пасивне використання лексикографічної, довідкової та навчальної літератури.
Крім того, велику роль у формуванні грамотного мовлення і його удосконаленні відіграє середовище, зокрема фахове, яке як соціальний чинник може вплинути, з одного боку, на сприяння покращенню мовленнєвого рівня, з іншого - на спричинення виникнення порушень мовних норм в акті мовлення, передусім лексичного характеру.
Вивчаючи природу правил вживання слова відповідно до його значення, а також їх дотримання, найчастіше спостерігаємо такі типи помилок: росіянізми, або русизми (Їжакевич, 2004) (так званий суржик), плеоназми, тавтологічні одиниці та пароніми.
Зазначені вище причини недотримання норм слововживання дають змогу стверджувати, і це очевидно, що найпоширенішою лексичною помилкою в умовах білінгвізму є росіянизми - одиниці, які перебувають за межами української літературної мови і незафіксовані її словниками, які потрапляють у разі інтерференції (Їжакевич, 2004).
Розглянемо типові помилки несвідомого змішування української і російської мовних форм, характерні для мовлення правників, що негативно позначається на рівні їхньої культури.
Однією із наявних у мовленні представників галузі права є неправомірне відповідно до його значення вживання слова вірний: прийняти вірне рішення; невірна відповідь; копія вірна. Словник української мови фіксує таке значення: «Який заслуговує довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий», іншими словами, семантика цього слова пов'язана передусім із почуттям. Вірним може бути друг, вірною може бути дівчина вірним можеш бути Батьківщині або ж бути невірним. Приймати ж рішення можна лише правильне або неправильне; так само відповідь - правильна або неправильна; копія документа, який засвідчується, що, власне, є доказом про її відповідність оригіналу, - згідно з оригіналом.
Справа в тому, що в російській мові слово верный має декілька значень (соответствующий истине, правильный, точный; надёжный, прочный, стойкий, преданный) (Ожегов, 2014), які пов'язані із почуттям; із правильністю; із відповідністю чогось чомусь. Залежно від варіативності сполучуваності з іншими одиницями ця лексема буде проявляти те чи інше значення.
Натомість в українській мові ці значення розмежовані, це три різні лексичні одиниці з характерною семантикою, відповідно, і валентність яких також буде різною.
Серед інтерферентних одиниць (відхилення від лексичної норми) також активно трапляється в мовленні відмінити закон, що явно є калькою з російської мови. Тлумачний словник української мови дає таке визначення слова відмінити: «робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати». На позначення ж лексичної одиниці скасовувати використовуємо інше тлумачення, представлене в словнику: «визнавати, оголошувати щось недійсним, незаконним, припиняти дію чогось».
Тому правильним, відповідним до норм української мови, буде скасувати закон; але відміняти на краще або відмінювати іменники.
Або ж візьмемо для прикладу інтерферентності сполучуваність слова слідкувати з порушенням у мовленні лексичних норм: слідкувати за суб'єктом. Очевидно, маємо справу із суржиковою формою, оскільки для російської мови «следить за субъектом» буде цілком природно. Проте в українській мові відповідно до норм слововживання: стежити за суб'єктом.
Росіянізми трапляються і в невідповідній нормам сполучуваності таких слів, як виняток і виключення: Повинні всі бути присутніми, без виключення. Проте зрозуміло, що відповідно до семантики лексичної одиниці виняток «відхилення від звичайного, від загального правила», і зазначене вище семантичне поєднання мало б бути зовсім інше: Повинні всі бути присутніми, без винятку. Значення ж слова виключення «усувати зі складу чого-небудь, позбавлятися чогось» вимагає лексичного сполучення зовсім іншого семантичного напряму: виключення із спілки.
Такі ж порушення зустрічаємо і у валентності слів пред'являти і висувати. Для прикладу, у текстах документів нерідко трапляється: пред'являються вимоги. Словник української мови репрезентує значення слова пред'явити: «показувати якийсь документ». Відповідно, лексична сполучуваність цієї одиниці буде іншою, скажімо, пред'явити паспорт. Вимоги ж, зі свого боку, висуваються.
Семантична неузгодженість внаслідок іншомовного впливу прослідковується також у калькуванні такого словосполучення: заключить сделку, договор (рос.) - заключити угоду (укр.). Нормативний варіант лексичної сполучуваності в українській мові слова угода буде інший: укласти угоду, оскільки семантика слова укласти - «офіційно домовлятися про що-небудь, визначаючи умови, складати (угоду, союз і т.ін.)»
Варто прослідкувати й уживання слова даний із невластивою йому семантикою. Так, професійне мовлення правників демонструє такі порушення: у даний момент, у даній статті, у даному випадку тощо. Хоча в російській мові (в данный момент, в данной статье, в данном случае) зазначена форма буде нормативною. Таке несвідоме «накладання» особливостей іншої мови на мову свого мовленнєвого середовища свідчить про відсутність знань щодо відповідного тлумачення цього слова: «дієприкметник до слова - дати; той, якого хтось дав». Зі свого боку, валентність зазначених вище слів, зумовлена їх семантичними властивостями, буде зовсім іншою: зараз (якщо конкретно у цей момент відбувається щось), на сьогодні, сьогодні, нині (якщо в загальному розумінні певного періоду); у цій статті (у названій, зазначеній вище); у такому випадку.
Демонструє порушення нормативності в мовленнєвому акті також вживання слова являється, не відповідно до фіксованого словником значення «приходити, прибувати куди-небудь; показуватися де-небудь, ставати доступним зорові, видним; появлятися», наприклад, злочин являється не тяжким; він являється свідком - без сумнівів, калька з російської. Правильно ж буде - злочин є не тяжким; він є свідком. Щодо сполучуваності слова являється, відповідно до його нормативної семантики, можна ілюструвати такими одиницями: являтися вчасно; являтися у сні.
Під час аналізу лексичних порушень варто згадати типову семантичну помилку щодо валентності слова рахувати. Для прикладу, ненормативна сполучуваність, калькована з російської (прокурор считает), - прокурор рахує. Поглянемо на тлумачення цього слова в українській літературній мові: «вимовляти, називати числа в послідовному порядку (під час підрахунку; визначати кількість, суму». Як бачимо, можна рахувати гроші; рахувати осіб, а якщо мається на увазі думка прокурора, у такому випадку правильний варіант - прокурор вважає.
Зміни в лексичній семантиці (як негативне явище) простежуються в слові вступати, наприклад, вступати в силу (про нормативний документ). Словник репрезентує значення цього слова: «ставати, ступати в середину чого- небудь; ставати членом якої-небудь організації, товариства і т.ін.». Вірогідно, що вступати природно поєднується з іншими лексичними одиницями у таких випадках: вступити до закладу вищої освіти; вступити на курси документоведення. Проте ніяк не із зазначеним вище словом, що не тільки порушує лексичну валентність, а й утруднює процес спілкування через неправильне подання інформації. Відповідний до норм літературної мови варіант - набирати чинності.
Цікаво також буде розглянути семантичне сполучення вина не доказана, що яскраво демонструє вплив російської мови (вина не доказана) на нормативний варіант в українській мові: вину не доведено. Хоча у професійному мовленні існує як нормативна лексика - доказ, докази. Проте у цьому конкретно випадку (як процес - доведення) вживається саме названа форма.
Увагу також привертає на лексичному рівні інтерференція слова підбити у сполученні зі словом підсумки (висновки): підбити підсумки (висновки). Порівняймо російський варіант - подбить итоги. Український словник дає таке визначення слова підбити: «прибивати що-небудь зі споду чогось або що-небудь до чогось; ударом знизу вверх штовхати що-небудь; легкими ударами, поштовхами робити пухкою, м'якою перину, подушку і т. ін.». З огляду на семантику цього слова можлива така валентність: підбити підбори, підбити подушку, підбити щелепу. Якщо говорити про підсумки чи висновки - їх підводять або роблять: підвести підсумки, зробити висновки.
У межах лексичної інтерференції в мовленні представників юридичної галузі можна виділити цілу низку порушень літературної норми української мови: заява в одному екземплярі замість заява в одному примірнику; перерахувати матеріали справи замість назвати матеріали справи; завідуючий відділом карного розшуку замість завідувач відділу карного розшуку; займати посаду замість обіймати посаду; поставити підлеглим задачу замість поставити підлеглим завдання та ін.
Висновки
Спостереження за мовним матеріалом дає підстави говорити про те, що натепер порушення норм у фаховому мовленні спонукають постійно знаходити відповідні способи для ліквідування помилок, які демонструють неграмотне мовлення, а значить, низький рівень професійної культури. Задля виявлення і недопущення порушень лексичних норм української літературної мови в професійно-мовленнєвій діяльності пропонуємо шляхи реалізації підвищення мовної грамотності: опанувати нормами чинного Правопису, в обов'язковому порядку їх застосовувати в мовленнєвій практиці; виробити навички користуватися лексикографічними джерелами, довідковою і навчальною літературою; постійно читати україномовну літературу авторитетних видань тощо.
Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки, що поняття грамотного мовлення, яке є ознакою мовленнєвої культури, передусім ґрунтується на знаннях норм літературної мови, зокрема лексичних. Значення останніх в юридичному тексті як усному, так і писемному надзвичайно вагоме, оскільки порушення правил слововживання спричиняє порушення змісту, що, зі свого боку, може бути причиною негативних юридичних наслідків. Основним чинником неправомірної лексичної валентності є інтерференція як наслідок українсько-російських міжмовних контактів. Серед типових помилок, наявних у мовленні правників, найбільш поширене калькування - несвідоме перенесення особливостей чужої мови на українську. Уникнути недоліків, що є наслідком цього процесу, можна лише за умови щоденної роботи над удосконаленням свого мовлення, яке функціонує і одночасно формується у професійному середовищі.
Список використаних джерел
1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: навчальний посібник. Львів: Світ, 2003. 432 с.
2. Вовчок З.І. Специфіка інтерференції близькоспоріднених мов. Функциональная лингвистика, итоги и перспективы. Ялта, 2002. С. 34-36.
3. Волощак М. Неправильно - правильно: довідник з українського слововживання за матеріалами засобів масової інформації. Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2000. 128 с.
4. Голіченко Л.М. Формування лексичної українськомовної компетентності майбутніх юристів служби безпеки України в процесі освітньої діяльності. Матеріали XV Всеукр. наук.-практ. конф. з проблем розвитку та функціонування державної мови (Київ, 28 листоп. 2019 р.). Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2019. Ч. 1. С. 134-137.
5. Ермоленко С. Культура мови і мовні ідеали суспільства. Актуальні проблеми сучасної філології: зб. наук. праць Рівненськ. держ. гуманітар. ун-ту. Мовознавчі студії, 2010. Вип. XVIII. С. 90-94.
6. Ермоленко С.Я. Норма мовна. Українська мова: Енциклопедія / редкол. В.М. Русанівський. Київ: Українська енциклопедія, 2004. С. 420-421.
7. Їжакевич Г.П. Норма мовна. Українська мова: Енциклопедія / редкол. В.М. Русанівський. Київ: Українська енциклопедія, 2004. С. 565.
8. Короткова Ю.М. Поняття структури і культури мовлення юриста. Правовий часопис Донбасу. 2019. №2. С. 148-149.
9. Мазніченко О.І. Специфіка інтерференції при українсько-російському та арабсько-французькому білінгвізмах. Сходознавство. 2010. №52. С. 36-45.
10. Мацюк З., Н. Станкевич. Українська мова професійного спілкування: навчальний посібник. Київ: Каравела, 2005. С. 52.
11. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: навчальний посібник. Київ: Видавничий центр «Академія», 2007. С. 6-7.
12. Ожегов С.И. Очередные вопросы культуры. Вопросы культуры речи. Вып. 1. Москва, 1955. С. 15-21.
13. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / Под ред. проф. Л.И. Скворцова. Москва: Мир и образование, 2014. 1376 с.
14. Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради: навчальний посібник. Київ: Либідь, 1999. 240 с.
15. Черемська О.С. Лексична та граматична інтерференція в сучасній українській літературній мові (на матеріалі преси Харківщини 50-80-х років ХХ століття): монографія. Харків: ВД «іНЖЕК», 2006. 184 с.
References
1. Babych, N.D. (2003). Praktychna stylistyka i kultura ukrainskoi movy: navch. posibn. [Practical stylistics and culture of the Ukrainian language: textbook]. Lviv: Svit. 432 s. [in Ukrainian].
2. Vovchok, Z.I. (2002). Spetsyfika interferentsii blyzkosporidnenykh mov. Funktsyonalnaia linhvistika, itohi i perspektivy [Specifics of interference of closely related languages. Functional linguistics, results and perspectives]. Yalta. S. 34-36 [in Ukrainian].
3. Voloshchak, M. (2000). Nepravylno - pravylno: dovidnyk z ukrainskoho slovovzhyvannia za materialamy zasobiv masovoi informatsii [Wrong - correct: a guide to Ukrainian word usage on the materials of the media]. Kyiv: Vydavnychyi tsentr “Prosvita”. 128 s. [in Ukrainian].
4. Holichenko, L.M. (2019). Formuvannia leksychnoi ukrainskomovnoi kompetentnosti maibutnikh yurystiv Sluzhby bezpeky Ukrainy v protsesi osvitnoi diialnosti. Materialy XV Vseukr. nauk.-prakt. konf. z problem rozvytku ta funktsionuvannia derzhavnoi movy (Kyiv, 28 lystop. 2019 r.) [Formation of lexical Ukrainian-language competence of future lawyers of the Security Service of Ukraine in the process of educational activity. Materials XV All-Ukrainian scientific- practical conf. on the problems of development and functioning of the state language]. Kyiv: Nats. akad. vnutr. sprav. CH. 1. S. 134-137 [in Ukrainian].
5. Yermolenko, S. (2010). Kultura movy i movni idealy suspilstva. Aktualni problemy suchasnoi filolohii [Language culture and language ideals of society. Actual problems of modern philology]: Zb. nauk. prats Rivnensk. derzh. humanitar. un-tu. Movoznavchi studii. Vyp. XVIII. S. 90-94 [in Ukrainian].
6. Yermolenko, S.Ya. (2004). Norma movna. Ukrainska mova: Entsyklopediia / redkol. V.M. Rusanivskyi [Language norm. Ukrainian language: Encyclopedia / editor. V.M. Rusanovskyi]. Kyiv: Ukrainska entsyklopediia. S. 420-421 [in Ukrainian].
7. Yizhakevych, H.P. (2004). Norma movna. Ukrainska mova: Entsyklopediia / redkol. V.M. Rusanivskyi [Language norm. Ukrainian language: Encyclopedia / editor. V.M. Rusanivskyi]. Kyiv: Ukrainska entsyklopediia. S. 565 [in Ukrainian].
8. Korotkova, Yu.M. (2019). Poniattia struktury i kultury movlennia yurysta [The concept of structure and culture of speech of a lawyer]. Pravovyi chasopys Donbasu. No. 2. S. 148-149 [in Ukrainian].
9. Maznichenko, O.I. (2010). Spetsyfika interferentsii pry ukrainsko-rosiiskomu ta arabsko-frantsuzkomu bilinhvizmakh [Specifics of interference in Ukrainian-Russian and Arabic-French bilingualism]. Skhodoznavstvo. No. 52. S. 36-45
10. Matsiuk, Z., Stankevych N. (2005). Ukrainska mova profesiinoho spilkuvannia: navch. posibn. [Ukrainian language of professional communication: textbook]. Kyiv: Karavela. S. 52 [in Ukrainian].
11. Matsko, L.I., Kravets L.V. (2007). Kultura ukrainskoi fakhovoi movy: navch. posibn. [Culture of the Ukrainian professional language: textbook]. Kyiv: Vydavnychyi tsentr “Akademiia”. S. 6-7 [in Ukrainian].
12. Ozhehov, S.I. (1955). Ocherednyie voprosy kultury. Voprosy kultury rechi [The next issues of culture. Questions of speech culture]. V.1. Moskva, S. 15-21
13. Ozhehov, S.I. (2014). Tolkovyi slovar russkoho yazyka / Pod red. prof. L.Y. Skvortsova [Explanatory Dictionary of the Russian language / Ed. prof. L.I. Skvortsova]. Moskva: Mir i obrazovaniie. 1376 s. [in Russian].
14. Ponomariv. O. Kultura slova: movnostylistychni porady: navch. posibn.
16. Culture of the word: linguistic and stylistic advice: textbook]. Kyiv: Lybid, 1999. 240 s. [in Ukrainian].
15. Cheremska, O.S. (2006). Leksychna ta hramatychna interferentsiia v suchasnii ukrainskii literaturnii movi (na materiali presy Kharkivshchyny 50-80-kh rokiv XX stolittia) [Lexical and grammatical interference in the modern Ukrainian literary language (on the material of the press of Kharkiv region in the 50-80s of the XX century): Monohrafiia. Kharkiv: VD “INZHEK”. 184 s. [in Ukrainian].
Размещено на allbest.ru
...Подобные документы
Пунктуація в діловій українській мові. Пунктуаційні норми в писемному мовленні фахівців технічної сфери. Використання пунктуаційної системи, особливості їі вживання і функціонування у мовленні фахівців технічної сфери. Виділення речення на письмі.
реферат [49,9 K], добавлен 05.01.2014Навчання іноземної мови в середній школі. Використання пісні у класі, що дає змогу засвоювати граматичний матеріал англійської мови. Зіставлення лексичної одиниці з її значенням. Говоріння як вид мовленнєвої діяльності, що пов'язаний з аудіюванням.
статья [338,6 K], добавлен 10.05.2017Поняття культури мовлення. Норми сучасної української мови. Сутність і види білінгвізму (двомовності). Інтерференції в мовленні двомовної особи. Аналіз психічних особливостей породження мовленнєвої діяльності у контексті продуктивного білінгвізму.
реферат [28,1 K], добавлен 23.11.2011Соціофонетична варіативність мовлення мешканців міста Пітсбург з погляду гендерної та класової диференціації. Гендерно-обумовлені особливості слововживання. Вікові ознаки слововживання. Відмінності слововживання з точки зору соціального статусу мовців.
курсовая работа [480,9 K], добавлен 16.12.2016Аналіз проблеми формування професійної культури майбутніх інженерів у процесі вивчення іноземної мови у вищих технічних навчальних закладах. Визначаються умови, які ефективно впливатимуть на формування іншомовної мовленнєвої компетенції студентів.
статья [21,0 K], добавлен 06.09.2017Природа феномена мовної помилки з проекцією на специфіку мовленнєвої діяльності засобів масової інформації. Основні підходи до класифікації мовних помилок у лінгводидактиці та едитології, їх типи. Специфіку найуживаніших типів лексичних помилок.
курсовая работа [73,4 K], добавлен 15.10.2014Поняття, класифікація та види процесу спілкування. Основні правила ведення мовлення для різних видів мовленнєвої діяльності та правила для слухача. Взаємозв’язок етикету і мовлення. Поняття культури поведінки, культури спілкування і мовленнєвого етикету.
реферат [20,4 K], добавлен 16.08.2010Норми української мови як основа розуміння та визначення анормативів. Особливості та причини виникнення помилок. Класифікації та різновиди ненормативних утворень. Характеристика мовних помилок у рекламних текстах: в проспектах та рубриках газет.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 24.02.2014Розгляд найменувань податкової сфери лексичної системи української мови. Базові поняття податкової системи України в контексті мовознавчих досліджень. Причина та фактори рухливості складу системи податкових найменувань в українській лексичній системі.
статья [293,6 K], добавлен 21.09.2017Традиційний підхід до лексики. Складність лексичної системи, пошуки підходів та критеріїв її аналізу. Шляхи вивчення системних зв’язків лексичних одиниць є виділення семантичних полів і визначення їх смислової структури. Інтенсифікатори та інтенсиви.
реферат [12,5 K], добавлен 21.10.2008Культура мови. Типові відхилення від норми в сучасному українському мовленні на різних рівнях. Уроки зв'язного мовлення у школі. Нестандартні форми роботи на уроках розвитку мовлення. Приклад уроку з української мови "Письмовий твір-опис предмета".
курсовая работа [29,8 K], добавлен 30.04.2009Координація форм підмета і присудка та їх причини. Складні випадки керування в українській мові та їх запам'ятовування. Норми вживання прийменників у словосполученнях. Особливості використання прийменника "по". Синтаксичні норми побудови складних речень.
реферат [27,4 K], добавлен 05.12.2010Визначення природи синонімічної взаємодії багатозначних лексичних одиниць на основі архісем "подія", "свято". Дослідження та характеристика типових моделей лексико-семантичної взаємодії кожного із синонімів Воскресіння Христове, Пасха, Великдень.
статья [53,4 K], добавлен 22.02.2018Підрахування частотності вживання лексем на позначення простору та просторових відношень. Встановлення лексичної сполучуваності німецьких просторових прийменників із дієсловами різних семантичних груп у аналізованих текстах прози творів Г. Гессе.
статья [27,6 K], добавлен 18.12.2017Оволодіння основами професійного мовлення і мовленнєвою поведінкою вчителя. Знання загальних законів риторики як суспільна потреба, пов'язана із практичною діяльністю людини. Вищий і нижчий рівень мовленнєвої культури. Правила для мовця і слухача.
реферат [20,7 K], добавлен 07.04.2009Визначення сутності та функцій інверсії як синтаксичного та стилістичного засобу. З'ясування можливих механізмів перекладу інвертованих речень українською мовою. Виявлення експресивних одиниць, що використовуються в ЗМІ, осмислення їх семантики.
дипломная работа [84,9 K], добавлен 07.07.2011Дидактичні та психолінгвістичні передумови навчання лексики англійської мови в основній школі. Психолінгвістичні особливості навчання англомовного лексичного матеріалу. Відбір та організація матеріалів для навчання англомовної компетенції учнів.
курсовая работа [43,4 K], добавлен 09.04.2014Формування ареалу південнослобожанських говірок південно-східного наріччя української мови. Перспективи дослідження діалектної мови цього континууму. Формування фонетичної, морфологічної, лексичної, словотвірної структури слобожанських говірок.
статья [27,3 K], добавлен 18.12.2017Особливості стилістики сучасної української літературної мови. Стилістика літературної мови і діалектне мовлення. Особливості усного та писемного мовлення. Загальна характеристика лексичної стилістики. Стилістично-нейтральна та розмовна лексика.
курсовая работа [67,4 K], добавлен 20.10.2012Лінгвістичні аспекти міжмовної мовленнєвої діяльності. Історія і сучасний розвиток перекладознавства, значення; денотативна, трансформаційна і семантична теорії. Перекладацькі трансформації: типи і аналіз при перекладі с французької мови на українську.
курсовая работа [80,6 K], добавлен 12.07.2011
