Мовне віддзеркалення збройного конфлікту в постфольклорних текстах

Ольга Кирилюк,

м. Миколаїв

Анотація

Мова є одним із важливих способів віддзеркалення ворожої агресії. За допомогою лінгвальних засобів можна не тільки інформувати суспільство про події в рамках збройного конфлікту, але й створювати тексти, що стануть дієвим засобом опору, а саме допоможуть руйнувати ворожі смисли та формувати власні ціннісні орієнтири. Особливо такі риси притаманні текстам постфольклорних жанрів (анекдотам, жартам, віршам тощо). Лінгвальні засоби відбиття воєнної тематики в таких текстах поки що маловивчені. Це визначає актуальність вибраної теми.

Метою статті є дослідження особливостей мовних засобів віддзеркалення російської збройної агресії в текстах українських постфольклорних жанрів. Для цього важливо встановити типові наративи, за допомогою яких висвітлено збройне протистояння, визначити семантичні та структурні аспекти мовних одиниць, асоціативно пов'язаних із темою війни, а також з'ясувати особливості впливу таких мовних засобів на формування громадської думки. У процесі аналізу текстів виділено такі три типи наративів, що віддзеркалюють збройний конфлікт на Донбасі, як наратив боротьби; наратив знецінення ворожих смислів; наратив знущання над діями ворога. Встановлено, що важливим засобом формування наративу боротьби є лексеми та сполуки слів зі спонукальною семантикою. Знецінення ворожого інформаційного впливу вдається досягнути шляхом використання засобів, що створюють комічний ефект, а саме вживання слів зі знеособлювальною семантикою на позначення ворога; змалювання поширених фейків російської пропаганди як складової частини реальної дійсності. Також поширеним є прийом маркування окупованих територій словами з негативною семантикою, що дає можливість переконати суспільство захищати свою землю, аби уникнути таких явищ. Знущального ефекту вдається досягти шляхом вживання трансформованих гасел та антитези, які змальовують абсурдність дій ворога.

Abstract

Olha Kyryliuk,

Постановка проблеми. З 2014 року Україна вимушено перебуває в активній фазі інформаційної війни, яка супроводжує російську збройну агресію в Криму й на Донбасі. Сам термін «інформаційна війна» трактують як «інтелектуальне протистояння концепцій, поглядів, стратегій, оформлене в короткі рядки повідомлень» (Магда, 2017: 104). Основним транслятором цих концепцій стає мова. Вживання певного набору лінгвальних засобів стосовно опонента дає можливість викликати необхідні психічні реакції реципієнтів і сформувати відповідну суспільну думку, тому владні структури країни, яка потрапляє під інформаційну атаку противника, мають помічати такі негативні факти, виявляти їх і здійснювати відповідні контрзаходи, тобто руйнувати, нівелювати, знецінювати шкідливі смисли, що нав'язуються. Результати опитування 2020 року свідчать про те, що більшість українців вважає Росію «агресором, від якого необхідно захищатися» Опитування проведено Центром соціальних та маркетинго-вих досліджень SOCIS у 2020 році. Взято з: http://socis.kiev. ua/wp-content/uploads/2020/02/Socis_Press_February_2020.pdf.. Одним із важливих способів захисту від інформаційної ворожої агресії стають постфольклорні тексти. У науковій літературі постфольклор трактують як народну творчість, сформовану в умовах урбанізації та посилення ролі ЗМІ та соцмереж (Денисюк, 2017: 6). Можливість використання різноманітного набору мовних одиниць у творах зазначених жанрів, простота, доступність і легкість сприймання роблять їх ефективною формою донесення суспільству певних смислів.

Аналіз досліджень. Мовні особливості ведення інформаційних воєн неодноразово ставали предметом дослідження науковців. Зокрема важливими з точки зору розуміння мовного інструментарію воєнного дискурсу вважаємо праці Дж. Лакоффа та М. Фабішак, у яких вивчено потенційні особливості використання концептуальної метафори задля трактування подій сторонами конфлікту (Lakoff, 1992; Fabiszak, 2007). У праці O. Рогач (2015 рік) здійснено структурний та етимологічний аналіз мови війни різних історичних конфліктів. Тему використання мови у російсько-українському збройному конфлікті висвітлює Г Яворська в студії «Мова як складник конфлікту» (2016 рік). Також особливості окремих аспектів мовної об'єктивації збройного конфлікту досліджують С. Жаботин - ська, Т Вільчинська, Л. Підкамінна, О. Єфименко, Г Прищепа, А. Васильєва, Ф. Подсохіна, К. Boyte, D. Goriacheva, T Zhurzhenko, P Goble, L. Smoor, V. Strukov, S. Hudspith, J. Szostek, К. Pynnoniemi, А. Racz та інші вчені. Аналіз віддзеркалення збройного конфлікту в постфольклорних текстах частково представлений у нашій статті «Мова мережевого фольклору як засіб опору інформаційній агресії» (Кирилюк, 2020). Однак нині нам не відомі інші окремі праці, присвячені докладному вивченню мовного інструментарію постфольклор - них текстів як способу віддзеркалення теми збройної агресії. Це визначає актуальність вибраної теми дослідження.

Мета статті - дослідити особливості мовних засобів віддзеркалення теми російської збройної агресії в текстах українських постфольклорних жанрів. Завданнями є виявлення загальних нара - тивів, за допомогою яких висвітлено тему збройного протистояння; встановлення набору мовних одиниць у досліджуваному матеріалі та визначення їхніх семантичних особливостей; виявлення концептуальних метафор, актуалізованих у досліджуваних текстах.

У роботі зосередимо увагу на таких постфоль - клорних жанрах, як анекдоти, жарти, вірші, пісні, гасла. Ілюстративний матеріал дібрано шляхом часткового відбирання постфольклорних текстів воєнної тематики з популярних інформаційних та розважальних сайтів (censor.net.ua, politiko.ua, atn.ua, ukr-anecdot.org, anekdot.kozaku.in.ua) та сторінок на facebook.com («Антиватник», «Баба й Кіт», «Військова служба Military service»). Авторство деяких популярних текстів вдалося встановити, тому посилання подано на офіційні акаунти авторів («Кокс Квасневського», «Мірко Саблич», «Олексій Біда», «Артем Полежака»). Однак у мережі такі тексти швидко набувають популярності, тому їх найчастіше поширюють без вказівки на авторство, тому розглядаємо їх як приклад постфольклору. Вибрано 209 текстів для здійснення аналізу.

Виклад основного матеріалу. Одним зі складників інформаційного протистояння визначають також «наративну війну». У «Політичній енциклопедії» термін «наратив» потрактовано як «пояснення подій у формі коротких оцінок з точки зору здорового глузду, які часто мають вигляд спрощення»; як приклад наведено такі політичні наративи: «Росія - старший брат», «Америка - суворий батько» (ПЕ, 2011: 476). У науковому дискурсі також послуговуються термінами «стратегічний наратив», за допомогою якого країни визначають стратегію розвитку, руху, бачення (Ожеван, 2016: 30), і «збройний наратив» (Allenby, Garreau, 2017). У своєму дослідженні термін наратив використовуємо на позначення узагальненого пояснення подій та їх пропонованої оцінки у постфольклорних текстах, присвячених темі російсько-українського збройного протистояння. У процесі аналізу виділено такі головні тематичні наративи, як наратив боротьби проти ворога; наратив знецінення ворожих смислів; наратив знущання над діями ворога.

Наративи боротьби. У цьому сегменті розглядаємо тексти, які мотивують суспільство на боротьбу проти ворога (усього 74 тексти). Підняття бойового духу - обов'язкова складова частина гуманітарної політики періоду війни, тому з 2014 року традиційними стали постфольклорні тексти, які надають шляхетного відтінку діям українського суспільства та армії щодо відсічі збройної агресії. До цієї групи зараховано тексти, які пояснюють боротьбу проти ворога та його вбивство як позитивне явище. Головними засобами пояснення стають концептуальні метафори БОРОТЬБА/ВБИВСТВО як ЛЮБОВ, ВБИВСТВО як ДОБРО, ВБИВСТВО як РОБОТА, ВБИВСТВО/ЗНИЩЕННЯяк ПОРЯТУНОК.

БОРОТЬБА як ЛЮБОВ. Окрему групу становлять твори, стилізовані під короткі тексти бренду «Love is»: «Любов - це звільняти українські землі від російської окупації; Любов - це разом допомагати українській армії; Кохання - це боротися за свою країну; Любов - це бити ворога разом». Усі вони за структурою є простими двоскладними реченнями, у яких підмет виражений тільки двома синонімічними іменниками кохання, любов, а присудок репрезентований вербативами у формі інфінітива. У таких текстах лексеми боротися, звільняти, допомагати, захищати, бити тощо стають вербальною реалізацією концепту ЛЮБОВ, тому можна говорити про використання концептуальної метафори БОРОТЬБА як ЛЮБОВ. Отже, концепт БОРОТЬБА пояснений як одна з моральних цінностей. Мовні засоби таких текстів здатні трансформувати ментальний лексикон суспільства, здійснивши репрезентацію концепту на позначення моральної цінності такими лексемами з негативною семантикою, як, наприклад, різати, вбивати.

ВБИВСТВО як ДОБРО. Така метафора представлена у текстах, де знищення ворога пояснене лексемами з позитивною конотацією. Наприклад, у тексті «Буває, сядеш біля хати: / Гудуть над вишнями хрущі. / А десь горить-палає вата / - І так приємно на душі» вбивство ворога подане як елемент традиційного українського пейзажу, який викликає приємні емоції. Концепт ВБИВСТВО репрезентований особовим дієсловом горить-палає. Позитивної оцінки досягнуто шляхом використання дегуманізованої лексеми вата на позначення ворога, а також вживання прислівника приємно як реакції на процес вбивства. Також позитивне ставлення до вбивства може бути виражене евфемічною заміною назви травмованого тіла (ошмьотки вати, горіла вата); художнім порівнянням (як листок пізньої осені); слова на позначення почуття задоволення (солодкий, приємний): «У воздухє ошмьотки вати /як пізньой осєнью листок / почали наші зачищати Восток» («Кокс Квасьневського»); «Як пахне щас горіла вата / люблю цей запах по утрам / він очєнь сладок і пріятєн / всім нам» («Кокс Квась - невського»).

ВБИВСТВО як РОБОТА. Об'єктивовано лексемами на позначення виду військової справи (снайпер) та заміною слова вбивати жаргонним вербативом гасити як пояснення звичної роботи з одночасними алюзіями до відомої пісні «День перемоги» (цитата «порохом пропах»): «Цей день сьогодні на Донбасі / нємного порохом пропах / Там снайпер терористів гасить / у пах» («Кокс Квасьневського»). Комічний ефект досягнуто за допомогою лексеми на позначення ураженої частини тіла (у пах).

ВБИВСТВО/ЗНИЩЕННЯ як ПОРЯТУНОК. У таких текстах вбивство ворога або знищення його міст пояснено як спосіб порятунку власного життя або власної країни. «Якби епідемію можна було зупинити, принісши в жертву одне з міст, то яке б місто ви знищили і чому саме Мокву?»

Наративи знецінення (усього 27 текстів). У дискурсі інформаційної війни особливо помітною є робота щодо знецінення в суспільній свідомості незаконних сепаратистських утворень на тимчасово окупованій території України (так званих ДНР та ЛНР). У постфольклорних жанрах їх змальовують як місця з домінуванням негативних явищ. Виділено такі концептуальні метафори: «ЛДНР» як АЛКОГОЛІКИ, «ЛДНР» як СРСР (КНДР), «ЛДНР» як КРИМІНАЛ, «ЛДНР» як НЕВИЗНАНІСТЬ, «РУССКІЙ МІР» як ЗАГРОЗА, «НОВОРОСІЯ» як СОЦІАЛЬНА КАТАСТРОФА.

«ЛДНР» як АЛКОГОЛІКИ. Багато лексем вжито задля маркування учасників збройних формувань як алкоголіків та наркоманів. Це дає змогу створити винятково негативні асоціації з так званими незаконними утвореннями «ДНР» та «ЛНР»: «Росія вирішила створити регулярну армію на Донбасі <…> Але доки не будуть організовані регулярні поставки горілки, армії ЛНР та ДНР залишатимуться нерегулярними» («Антиватник»); Ядерною сполукою, яка несе емоційне навантаження, стає «регулярні поставки горілки».

«ЛДНР» як КРИМІНАЛ. Поширений також кримінальний наратив: «(рос.) Новости из ЛНРа и ДНРа. Заграничным туристам предлагается отправиться в увлекательное путешествие по Луганскому Золотому кольцу (Алчевск, Антрацит, Первомайск, Ровеньки…), где в каждом городе с вас снимут по золотому кольцу» (censor. net.ua). Комічний ефект анекдоту досягнуто за допомогою мовної гри, а саме вживання омонімічних словосполучень «золотое кольцо». Термін «золотое кольцо» асоціативно пов'язаний з туристичним маршрутом «Золотое кольцо России». Це є натяком на причетність Росії до появи цих незаконних утворень. Фраза «снимут по золотому кольцу» сигналізує про те, що перебувати в тих місцях небезпечно. Отже, в цьому випадку слова «ДНР» та «ЛНР» отримують такі семи, як «небезпека», «загроза», «пограбування», «кримі - налітет». Це трактування виконує важливу інформативну функцію, а саме вказує на загрози, які несе суспільству існування незаконних утворень на території країни.

«ЛДНР» як СРСР (КНДР). Змалювання «ДНР» та «ЛНР» як осередків воєнних дій спостерігаємо у пісні «Гімн Донбасу». Текст стилізований до пісні «Комбат» російського гурту «Любе»: «(рос.) А в ДНР как в ДНР: на остановке БТР. Ушел футбол, ушла любовь, пришли террор, война и кровь. А в ДНР, как в ДНР, народ не любит полумер. Парады пленных, толпы экстаз, Геббельс-ТВ вошло в кураж. А вЛНР как вЛНР: казаки, плетки, СССР. Тьму мракобесья, прикрыв крестом, да с волчьим взглядом, да с калашом. Ах ЛНР да ЛНР, Здесь скоро будет КНДР. Фильтруй базар, а то донесут, За мини-юбку публичный суд» («Мірко Саблич»). Наявність лексеми «БТР» у поєднанні зі сполукою «на остановке» вказує на руйнування звичного життя, адже зупинка є уособленням звичної суспільної дійсності, але замість автобусів там зупиняється військова техніка. Вживання лексем на позначення таких негативних явищ викликає відповідні психічні реакції реципієнтів.

«ЛДНР» як НЕВИЗНАНІСТЬ. Як спосіб знецінення використано іронічне вживання офіційної лексики: «У донецьких вишах видаватимуть дипломи «ДНР». /-1 де з такими працювати? / - За кордоном - у «ЛНР»» (censor.net.ua).

«НОВОРОСІЯ» як СОЦІАЛЬНА КАТАСТРОФА. Такі тексти покликані висвітлити окуповані регіони як місце соціальних проблем: «В результаті тривалих кровопролитних боїв армії Новоросії вдалося звільнити місцеве населення від пенсій, соціальних виплат і робочих місць» (censor.net.ua).

«РУССКІЙ МІР» як ЗАГРОЗА. Жанри, у яких актуалізовано цю метафору, змальовують нав'язувану ідею «руского міра» як загрозу для людського життя та інфраструктури окупованих міст: «Рецепт ремонту «русскій мір»:

1. Залежно від бажаного ефекту взяти РГД-5 або Ф-1.

2. Закріпити по центру кімнати на табуретці.

3. Прив'язати до кільця в'язальний дріт і розігнути на чеці вусики. 4. Вийти з кімнати і постаратися максимально заховатися. 5. Різко смикнути за дріт. 6. Заспокойте сусідів, пожежників, оперативників, якщо залишитеся живим, і насолоджуйтеся «русскім міром»»; «За новоросійською традицією, замість кішки, першою в квартиру запускають гранату».

Знецінювальний наратив часто формують за допомогою ефекту «позиченого контексту» (69 текстів), який полягає у створенні іронічних текстів, наповнених лексемами, фразами, гаслами, які зазвичай активно використовує інша сторона конфлікту. Однак висвітлювану ідею свідомо доводять до абсурду, аби показати безпідставність і недолугість ворожої пропаганди. Створюють такі тексти часто російською мовою для максимальної стилізації до російських новинних повідомлень: «(рос.) Инфа СТОПРОЦЕНТНАЯ от одноклассника, работающего в таможне. В устье реки Ингул замечены сорок лодок бандеровцев. Идут на Луганск. Планируется факельное шествие<…>Эпицентр будет вооружать их лопатами, вилами. В подсобках мегамаркетов смешивают коктейль Молотова и разливают по бутылкам. Будут жечь спальные районы, школы, сады. ВСТАНЕМ НА ЗАЩИТУ ГОРОДА ОТ КОРИЧНЕВОЙ ЧУМЫ!!! РЕПОСТ!» (сторінка «Олексій Біда»). Текст побудований за зразками повідомлень російської пропаганди, розповсюджуваних задля залякування жителів окремих регіонів уявним ворогом. Концепт ВОРОГ вер - балізований словами та сполуками «бандерівці», «коричнева чума» та «факельное шествие» (рос.). Основними засобами досягнення комічного ефекту в наведеному прикладі стають такі слова, як «Ингул», «лодки», «Луганск» (комізм досягнуто завдяки згадці застарілого як для ХХІ ст. способу пересування ворогів, а посилює комічний ефект згадана річка Інгул, яка протікає з Центру України на Південь, отже, нею не можна дістатися до міста Луганська); «от однокласника» (комічний ефект досягнуто за рахунок вказівки на несерйозне джерело інформації).

Прийом «позиченого контексту» використаний також у віршах, де за допомогою відповідних лексем актуалізовано головні фейки російських ЗМІ про Україну. «Зі Львова мчаться легіони / мужчин, бабусь, дітей, жінок / готується до оборони / Восток»; «В Словянску мєсних вже немає / провела хунта геноцид / тож у слов'янську мєсних грає / Бред піт»; «Славянск покінул воін Гіркін /прішлі карателі і вновь / насі - льє, сльози, крікі, питкі / і кров; Заместо тєліка бандери /у схроні виритом в зємлє / щодня варили піонерів / в котлє» («Кокс Квасневського»). Деякі фейки російської пропаганди викликали широку реакцію українського суспільства і стали своєрідними мемами-концептами, які актуалізуються в мовленні шляхом згадування стандартної сполуки слів. У текстах постфольклорних жанрів зафіксовано такі найбільш поширені меми-кон - цепти, мотивовані фейками російських ЗМІ: ДВА РАБИ (історія про те, що нібито учасникам АТО дають двох рабів з Донбасу), ЗНЯТИ В НАЦГВАР - ДІЮ (нібито в Україні чоловіків знімають з потягів і відправляють у Нацгвардію), КРИВАВИЙ ПАСТОР (перифраз, наданий російськими ЗМІ Олександру Турчинову), РОЗІП'ЯТИЙ ХЛОПЧИК (нібито українські військові розіп'яли хлопчика), ВОЄНТОРГ (висловлювання В. Путіна, що нібито російських військ в Україні немає, а подібну військову форму можна купити в будь-якому воєнторзі), СНІГУРІ (начебто в українських школах вчать дітей полювати на снігурів через їхнє червоне забарвлення, яке асоціюється з Росією), ВИКОПАНЕ МОРЕ (нібито на уроках дітям розказують, що древні українці самі викопали Чорне море). Усі ці меми-концепти втілені в таких постфольклорних текстах: «Знімають гроші з банкоматів і забирають в Нацгвардію»; «Любов Кривавого Пастора - це приготувати їй мла - дєнца ще до того, як вона прокинулася»; «- Барак Хусейнович, не знаєш, звідки у «Правого сектора» взялися «Томагавки»?/ - Навіть не уявляю, Володимире Володимировичу, може, у воєнторзі купили»; «Звичайний день українця: зранку розпинає російськомовного младєнца в компанії двох рабів, потім полює на снігурів, а увечері копає море» (censor.net.ua).

Наративи знущання. Вони наявні в постфоль - клорних творах як змалювання негативних явищ російської дійсності (усього 39 текстів). Після введення санкцій проти Росії за анексію Криму та збройну агресію на Донбасі Москва запровадила санкції у відповідь, заборонивши ввезення продуктових товарів із європейських країн. Вилучені заборонені продукти публічно знищували за допомогою бульдозерів. Особливого розголосу в медійному просторі набула інформація про те, що в такий спосіб було знищено три тушки гусей, які російська влада визначила як санкційні продукти У Росії 10 людей бульдозером знищували цілий день трьох санкційних гусей. Взято з: https://www.unian.ua/ world/1111680-u-rosiji-10-lyudey-buldozerom-znischuvali- tsiliy-den-troh-sanktsiynih-gusey.html.. Подія стала мотиватором для створення багатьох анекдотів, у яких порушені інші актуальні теми, а саме: фейки про «слід НАТО на Донбасі»: «Карателі знову обстріляли Донецьк. На місці обстрілу були знайдені гусячі гільзи НАТОвського зразка» (atn.ua); вживання лексики на позначення негативних явищ як основи російської дійсності: «(рос.) Летят санкционные гуси, А я остаюся с тобой, Родная моя Мордорщина - Берёзки, гробы, стекломой» (atn.ua); «Точно по плану завтра в обед / Вспыхнут голодные бунты… / Это наш симметричный ответ / на санкции вашей хунты» (censor.net.ua); «Четверту добу палають зірниці, / лютує в Росії вчорашній ЧК, / подайте хамону, поручик Голіцин, / корнет Оболенський, підкиньте сирка» (politiko.ua); вплив телевізійної пропаганди: «Коли холодильник почав перемагати телевізор, приїхав бульдозер і зрівняв рахунок» (politiko.ua). Зафіксовано тексти за уже згаданим зразком «Love is»: «Санкції - це разом душити гусей» (bilshe.com). Актуалізовано також тему нацизму / фашизму. Зокрема, використано лексеми, що вербалізують концептуальну метафору «РУССКИЙ МІР» як ФАШИЗМ а також нав'язують лексемі гуси сему «фашизм». Наприклад, іронічне гасло «Гуси не пройдуть!» є алюзією до російського «Фашизм - не пройдет». Нацистський контекст, який в російській пропаганді часто змішаний з фашистським, створено за допомогою слів та сполук «фашизм», «спалення книг», «Мусоліні», «Бандера». «Вбивайте гусей швидше! Вони про - бандерложені, колись урятували Рим, а в Римі Муссоліні!» (atn.ua). Водночас використано паралелізм: «Палити книги - це фашизм. Палити їжу - це русскій мір» (politiko.ua). У результаті поширення подібних постфольклорних текстів сформований такий синонімічний ряд: гуси - НАТО - фашисти - вороги. У результаті образ гусей поповнює у свідомості мовця асоціативно-образний ряд «одвічних ворогів» Росії, таких як НАТО й фашизм. Такі паралелі мають знущальний ефект, оскільки знецінюють створюваний ворогом міф про «велику російську державу», яка насправді воює з домашньою птицею.

У деяких «санкційних» анекдотах основним засобом впливу стає сарказм, за допомогою якого вдається порушити важливі суспільні теми, пов'язані з війною. У наступному прикладі, побудованому на антитезі, вираженій дуальною опозицією СОРОМ - ГОРДІСТЬ, сполука «російський солдат» стає вербалізатором концепту СОРОМ, а лексема «сир» - концепту ГОРДІСТЬ: «Росія - це така країна, де солдатів ховають потайки і з соромом, а сир - демонстративно і з гордістю» (atn.ua).

Висновки. Постфольклорні тексти через використання відповідних мовних засобів здатні сприяти моральній стійкості суспільства в умовах ворожої інформаційної агресії, а також нівелювати шкідливий вплив інформаційно-психологічних операцій противника.

Мовні засоби досліджуваних текстів, що відбивають збройну агресію, дібрано з урахуванням світоглядної категорії «свій - чужий», яка репрезентована дуальною опозицією «українське - російське». Концепти ВОРОГ, ЗАГРОЗА, СОРОМ вербалізовані словами з негативними конотаціями та маркуванням понять як російських та проросій - ських. Концепти ПЕРЕМОГА, МИР, БОРОТЬБА репрезентовані лексемами з позитивним значенням та маркуванням їх як українських.

У межах постфольклорних жанрів виділено три типи наративів, що віддзеркалюють збройний конфлікт на Сході країни, а саме наратив боротьби проти ворога, у межах якого виявлено 4 концептуальні метафори БОРОТЬБА/ ВБИВСТВО як ЛЮБОВ; ВБИВСТВО як ДОБРО; ВБИВСТВО як РОБОТА; ВБИВСТВО/ЗНИЩЕННЯ як ПОРЯТУНОК; наратив знецінення ворожих смислів (виокремлено 6 концептуальних метафор, таких як «ЛДНР» як АЛКОГОЛІКИ, «ЛДНР» як СРСР (КНДР), «ЛДНР» як КРИМІНАЛ, «ЛДНР» як НЕВИЗНАНІСТЬ, «РУССКІЙ МІР» як ЗАГРОЗА, «НОВОРОСІЯ» як СОЦІАЛЬНА КАТАСТРОФА; наратив знущання з дій ворога, у межах якого зафіксовано одну концептуальну метафору «РУСКІЙМІР» як ФАШИЗМ.

Список використаних джерел

лінгвальний постфольклорний мовний жанр

1. Денисюк Ж. Постфольклор інтернет-комунікації в аксіологічному вимірі. Київ: НАКККіМ, 2017.

2. Кирилюк О. Мова мережевого фольклору як засіб опору інформаційній агресії. Мова: Класичне - модерне - постмодерне. 2020. №6. С. 32-49.

3. Магда Є. Гібридна агресія Росії: уроки для Європи. Київ: КАЛАМАР, 2017. 268 с.

4. Ожеван М. Глобальна війна стратегічних наративів: виклики та ризики для України. Strategic Priorities. 2016. №4 (41). С. 30-40.

5. ПЕ - Політична енциклопедія / ред. Ю. Левенець. Київ: Парламентське видавництво, 2011. 808 с.

6. СУМ-11 - Словник української мови: в 11 т. Київ: Наукова думка, 1970-1980. URL: http://sum.in. Ua/s/priapichnyj.

7. Яворська, Г Мова як складник конфлікту. Media studies: Междисциплинарные исследования медиа: материалы научно-практической конференции. Харьков, 2016. С. 103-108.

8. Allenby B., Garreau J. Weaponized narrative: The new battlespace. 2017. January 3. URL: https://www.defenseone. com/ideas/2017/01/weaponized-narrative-new-battlespace/134284.

9. Allert T. The Hitler salute: On the meaning of a gesture. New York: Metropolitan Books, 2008. 115 p.

10. Fabiszak M.A. Conceptual Metaphor approach to war discourse and its implications. Poznan: Wydawnictwo Naukowe UAM, 2007. 272 p.

11. Lakoff G. Metaphor and war: The metaphor system used to justify war in the gulf. Journal of Cognitive Semiotics. 1992. Vol. IV (2). P 5-19.

12. Rohach O. The language of war. Scientific Journal. 2015. Nr. 2. P 161-167.

References

1. Denysiuk Zh. Postfolklor internet-komunikatsii v aksiolohichnomu vymiri [Post-folklore of Internet communication in the axiological dimension]. Kyiv: NAKKKiM, 2017 [in Ukrainian].

2. Kyryliuk O. Mova merezhevoho folkloru yak zasib oporu informatsiinii ahresii [Language of network folklore as a means of resistance to information aggression]. Language: Classic - Modern - Postmodern, 2020, Nr 6, pp. 32-49 [in Ukrainian].

3. Mahda Ye. Hibrydna ahresiia Rosii: uroky dlia Yevropy [Russia's hybrid aggression: Lessons for Europe]. Kyiv: KALAMAR, 2017. 268 p. [in Ukrainian].

4. Ozhevan M. Hlobalna viina stratehichnykh naratyviv: vyklyky ta ryzyky dlia Ukrainy [The global war of strategic narratives: the challenges and risks for Ukraine]. Strategic Priorities, 2016, Nr 4 (41), pp. 30-40 [in Ukrainian].

5. PE - Politychna entsyklopediia [PE - Political Encyclopedia] / in Yu. Levenets ed. Kyiv: Parlamentske vydavnytstvo, 2011. 808 p. [in Ukrainian].

6. SUM-11 - Slovnyk ukrainskoi movy. V 11 t. [Dictionary of the Ukrainian language in 11 volumes]. Kyiv: Naukova Dumka, 1970-1980. Retrieved from http://sum.in.ua/s/priapichnyj [in Ukrainian].

7. Yavorska H. Mova yak skladnyk konfliktu [Language as a component of the conflict]. Media studies: Interdisciplinary researches of media. Materials of the Scientific and Practical Conference. Kharkov, 2016. pp. 103-108 [in Ukrainian].

8. Allenby B., Garreau J. Weaponized narrative: The new battlespace. January 3, 2017. URL: https://www.defenseone. com/ideas/2017/01/weaponized-narrative-new-battlespace/134284/

9. Allert T. The Hitler salute: On the meaning of a gesture. New York: Metropolitan Books, 2008. 115 p.

10. Fabiszak, M.A. Conceptual Metaphor approach to war discourse and its implications. Poznan: Wydawnictwo Naukowe UAM, 2007. 272 p.

11. Lakoff, G. Metaphor and war: The metaphor system used to justify war in the gulf. Journal of Cognitive Semiotics, 1992, Vol. IV (2), pp. 5-19.

12. Rohach O. The language of war. Scientific Journal, 2015, Nr. 2, pp. 161-167.

Размещено на Allbest.ru