Структурні особливості терміносполук німецької фахової мови цивільного права

STRUCTURAL FEATURES OF TERM COMPOUNDS IN THE PROFESSIONAL GERMAN LANGUAGE OF CIVIL LAW

One of the most productive ways of updating the terminology is the analytical derivation, which is to create composite categories of term compounds. They are able to more fully reflect the specific features referred to concept, and therefore dominate term system. Term compounds was the object of the linguistic descriptions of many term systems biology, botany, physics, military terminology, terminology, the Internet, Economics and others. However, until now there is no study of term compounds in German professional language, civil law and makes important of our study.

In existing studies of the term compounds is characterized, as a rule, on the qualitative side, is given their definition, the conceptual composition, semantic features, and the like. There are still no quantitative data that give a complete picture of the prevalence of certain models of term compounds in professional languages, their length, part of the language composition, structural features.

The purpose of this article is to establish the structural features term compounds in German professional language of civil law. Subject of research the term compounds of the respective branch of law, the object of the research quantitative and structural characteristics. The research is based on written texts of German civil law with a total volume of about 2 million word usages, which is the equivalent of around 5 500 pages or 344 printed sheets.

In the study of professional texts from German civil law are fixed two-, threeand (poly)multicomponent term compounds, which may include four, five, six or more units. The basis of the formation of different models of the term compounds are based on the principles of the compatibility of the morphological classes of words. Counts of the term compounds in the German scientific texts of the civil law are carried out with the help of a program by syntactic analysis of German text corpora STTS. There are 571 thousands term compounds, of which often were happened nomination term compounds (67%), followed by verbal (26%) and participle (4%). The choice of a particular part of speech to use in the function of the term is determined by the system of concepts. For each termn compound should be stayed standard reproducible structure of complex professional concepts.

Key words: term compounds, core, polycomponent terms, part of language composition, nomination, adjective, verbal term compounds.

Постановка проблеми. Одним з найпродуктивніших способів поповнення термінології є аналітична деривація, яка полягає у творенні складених номінацій терміносполук (Процик, 2000: 65). Згідно з низкою досліджень, терміносполуки здатні найбільш повно відобразити необхідні специфічні риси позначуваного ними поняття, а тому домінують у терміносистемах. Крім того, терміносполуками легше, ніж словотворчими засобами, передавати належність до класифікаційного ряду, в основі якого лежать родо-видові відношення понять (Кійко, 2019a: 111-112; Кійко, 2019b: 81-83).

Термінологічні словосполучення не раз ставали об'єктом лінгвістичних описів у багатьох терміносистемах: біології (Осолихина, 1985), ботаніки (Рябко, 1988), фізики (Дорош, 1986), військової термінології (Егоршина, 1995), термінології мережі Інтернет (Кудрявцева, 2010), економіки (Балашова, 2009) тощо. Проте досі немає досліджень терміносполук у німецькій фаховій мові цивільного права, що й зумовлює актуальність нашої студії. Крім того, у наявних дослідженнях терміносполуки охарактеризовано зазвичай з якісної сторони з огляду на їх визначення, понятійну структуру, семантичні особливості тощо. Досі немає кількісних даних, які б давали повну картину поширеності певних моделей терміносполук у фахових мовах, щодо їхньої довжини, частиномовного складу, структурних особливостей. З огляду на це вважаємо дослідження структурних особливостей терміносполук німецької фахової мови цивільного права на часі.

Аналіз досліджень. Незважаючи на низку досліджень, присвячених терміносполукам, серед лінгвістів досі нема єдиної думки щодо позначення термінів, які складаються з декількох лексичних одиниць. Такі терміни називають термінами-ланцюжками (Ухорская, 1982: 113), багатослівними, чи полілексемними термінами (Гринев, 1993: 223), багаточленними термінами (Дорош, 1986: 5), складноструктурними субстантивними словосполученнями (Манерко, 2003: 122-123), полівербальними термінами (Синявская, 2002: 209), багатокомпонентними субстантивними словосполученнями (Осолихина, 1985: 7), або багатокомпонентними термінами (Абрамова, 2003: 32; Кудинова 2011: 58). Як зазначає щодо цього Т. Кудінова, за структурного аналізу термінологічних сполучень виникає необхідність демаркації понять багатокомпонентний термін і багатослівний термін. Очевидно, що всі багатокомпонентні терміни відносяться до багатослівних термінів, проте стверджувати, що всі багатослівні терміни належать до багатокомпонентних, не можна (Кудинова, 2011: 60). Так, наприклад, трислівний юридичний термін Honorarvorschufi verein baren («домовлятися про завдаток у рахунок гонорару») є лише двокомпонентним терміном, оскільки складний іменник Honorarvorschufi, що складається із двох слів, виражає одне поняття і виступає як цільнооформлена одиниця. На рівні змісту термінологічне словосполучення розглядається як складене поняття, семантична структура якого ускладнюється відношеннями між його компонентами. Складене поняття є єдністю кількох понятійних ознак (Табанакова, 1999: 110), а тому понятійна структура терміносполуки не є простою сумою складових її понять. У семантичній структурі розглянутої нами терміносполуки з'являється нова ознака: «у рахунок гонорару», тобто тільки у своїй сукупності ознаки формують цілісне поняття, пов'язане з областю права. Отже, термінологічне словосполучення позначає цілісну семантичну структуру, а багатокомпонентний термін стосується структурних особливостей досліджуваних сполучень. У дослідженні ми послуговуємося поняттям терміносполука, яке є зручнішим, коротшим і загальноприйнятим позначенням термінологічного сполучення. Розглянемо тепер наявні визначення терміносполук.

У наведених вище працях автори наводять різні дефініції терміносполук з огляду на їхні семантичні, структурні чи функційні особливості. Так, І. Кудрявцева, Л. Ткачова звертають основну увагу на значення термінологічних сполук і розглядають їх як роздільно оформлені, семантично цілісні сполучення, утворені шляхом з'єднання двох, трьох і більше компонентів і пов'язані з конкретним поняттям науки і техніки (Кудрявцева, 2010: 10; Ткачова, 1987: 27). В. Судовцев і Т. Кудінова підкреслюють у своїх визначеннях структуру термінологічних словосполучень, які є цілісними поєднаннями двох або більше слів, пов'язаних за допомогою прийменника або безприйменниковим способом. Вони можуть бути стійкими і вільними сполученнями, водночас їхніми компонентами є однослівні або аналітичні лексеми (Судовцев, 1989: 62; Кудинова, 2011: 59). Отже, у наведених визначеннях можна простежити структурні (кількість компонентів), семантичні (стійкість), функціональні (уживання в межах певної науки) характеристики терміносполук. Керуючись специфікою їх структури і семантики, визначимо терміносполуки як сталі полілексемні сполучення, які виражають спеціальне поняття в усьому його обсязі і з усіма його ознаками. Розглянемо структурні характеристики терміносполук німецької фахової мови цивільного права більш детально.

Мета статті встановити структурні особливості терміносполук німецької фахової мови цивільного права. Предмет дослідження терміносполуки відповідної галузі права, об'єкт дослідження їхні кількісні та структурні характеристики (поширеність певних структурних моделей терміносполук, їхня довжина, частиномовний склад тощо). Матеріалом дослідження слугували письмові тексти німецького цивільного права загальним обсягом приблизно 2 млн слововживань, що становить у перерахунку приблизно 5 500 сторінок, або 344 друковані аркуші (BGB, 2017; Entscheidungen, 2016; Larenz, 2012; Palandt, 2017).

Виклад основного матеріалу. Цивільне право це галузь права, яка включає в себе норми права, що регулюють майнові й особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб'єктами права фізичними та юридичними особами, територіальними громадами, державами й іншими суб'єктами публічного права. Предметом цивільного права є так звані цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (https://uk.wikipedia.org/wiki/ Цивільне право).

Структурні характеристики терміносполук у німецьких текстах цивільного права зазвичай включають довжину терміна, тобто кількість його компонентів, частиномовну належність і морфологічні особливості компонентів. Зупинимося детальніше на структурних характеристиках терміносполук.

У багатьох роботах із термінознавства відзначається важливість вивчення довжини терміна (Бурлакова, 1975: 16; Лейчик, 2006: 50-52). В. М. Лейчик уводить поняття ідеальної та оптимальної довжини терміна. Під ідеальної довжиною терміна автор розуміє таку довжину, за якої кожен терміноелемент означає одне поняття із системи понять певної галузі. Цю величину можна умовно позначити n + 1, (де n компонент). У випадку з основним терміном n = 0. Довжина похідного терміна n-го ступеня становить n + 1 компонентів, де n відповідає також кількості етапів поділу поняття. Оптимальна довжина терміна це така довжина, яка виражає реальні умови його утворення в певній терміносистемі (Лейчик, 2006: 51). Проте за такої умови довжина терміна може бути нескінченною. Водночас спостерігатиметься така закономірність: чим довший термін, тим меншим стає семантичний зв'язок між його компонентами. На наш погляд, найбільш показовим критерієм ідеальної структури терміна є друга умова, виокремлена автором, за якої зв'язки між терміноелементами однозначно виражають логічні зв'язки між поняттями певної терміносистеми (Лейчик, 2006: 51).

На основі виокремлення термінів із текстів за дотримання вимог однорідності і необхідного обсягу вибірок або на основі аналізу термінології, зафіксованої у словниках, можна встановити загальні тенденції до домінування терміносполук певної довжини. У німецьких юридичних текстах цивільного права виокремлюємо за кількістю компонентів двокомпонентні, трикомпонентні і полікомпонентні терміни. Найпоширенішими є такі структурні типи терміносполук:

I. Двокомпонентні:

1) прикметник + іменник у називному відмінку однини / множини: der zivile Klager, die zivile Verhandlung, die jugendliche Kriminalitat, schwere Delikte, soziale Abgaben;

2) іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку без прийменника: das Gerichtsurteil, Vorgaben der Verfassung;

3) іменник у називному відмінку + іменниковоприйменникова конструкція: die Restitution von Enteignungen, Sondereigentum an Gebauden.

II. Трикомпонентні:

1) прикметник + прикметник + іменник: die internationale gerichtliche Prozedur, das zivile prozessuale Recht;

2) іменник у називному відмінку + прикметник + іменник у родовому відмінку: die Folge des unmittelbaren Zwangs;

3) іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + іменник у родовому відмінку: das Eigentumrecht von Burgern, die Treffung der Entscheidung des Gerichtes;

4) іменник у називному відмінку + іменник у знахідному відмінку + іменник у родовому відмінку: das Recht auf die Freiheit des Wortes, das Recht auf den Schadenersatz der Ausgaben;

5) прислівник + прикметник + іменник у називному відмінку: das besonders schwere Delikt, die dufierst gesellschaftsgefdhrlichen Handlungen.

ІІІ. Полікомпонентні, які можуть включати чотири, п'ять, шість і більше одиниць, як-от: der Untersuchungsfuhrer in den besonder wichtigen Sachen.

Серед полікомпонентних терміносполук особливе місце посідають синтаксичні моделі предикативного типу: Vertrdge besatzungsrechtlichen und militdrischen Inhalts, Fortgeltung von volkerrechtlichen Vertrdgen, Anspruch auf Schadensersatz тощо. Як видно з наведених прикладів, в основі формування структур терміносполук лежать принципи сполучуваності морфологічних класів слів. Інакше кажучи, терміносполуки будуються за певними граматичними зразками, які формуються в мовленні на основі категорійних властивостей слів. Серед різних видів терміносполук виокремлюємо іменні (субстантивні й ад'єктивні), дієслівні та прислівникові терміносполуки. Комбінаторика морфологічних класів слів представлена двома типами сполучуваності: комбінації слів, що належать до різних частин мови, і комбінації слів одного морфологічного класу. Найбільш типовою для терміносполук німецької фахової мови цивільного права є сполучуваність різних класів слів.

Найпоширенішими моделями терміносполук у нашій вибірці є субстантивні сполучення. На думку багатьох авторів, іменники мають найвищу здатність брати участь у термінологічній номінації (Суперанська, 2012: 120; Кійко, 2019: 110). Іменники у складі терміносполук можуть поєднуватися із прикметниками (tilgungsfdhige Hypotheke «погасима іпотека»), з дієприкметниками (ablosbare Hypotheke «погашена іпотека», unkundbare Hypotheke «безстрокова іпотека»), із порядковими числівниками (die zweite Hypotheke «друга іпотека»), з іншими іменниками (Kundigung der Hypotheke «розірвання договору іпотеки»), з дієсловами (eine Hypotheke aufnehmen «брати іпотечну позику»; eine Hypothekeloschen «погасити іпотечний борг», mit einer Hypotheke belasten «закладати майно під іпотеку»). Водночас у німецькій фаховій мові цивільного права досить поширені = терміносполуки моделі «іменник + іменник», як-от: Verbindlichkeit des Nichterkldrten «обов'язковість неоголошеного», Vollendungder Willenserkldrung«здійснення волевиявлення», Unmoglichkeit der Lieferung «неможливість поставки», Verfugung des nichtberechtigten Verkdufers «розпорядження неправочинного продавця» тощо.

Терміносполуки можуть бути представлені не тільки іменниками, але й іншими частинами мови за ядро. Вибір певної частини мови для використання у функції терміна визначається системою понять, отже, терміносистемою. На перший план можуть висуватися об'єкти, ознаки, операції. Так, у музичній сфері важливо відобразити характер дій музиканта, тому в цій терміносистемі так багато прислівників, запозичених з італійської мови: алегро, форте, стаккато тощо (Юрьева, 2014: 53). На відміну від цього, у німецькій фаховій мові цивільного права переважають ад'єктивні словосполучення, у яких у ролі ядра виступають прикметники або дієприкметники, як-от: notariell beurkundet «нотаріально завірений», schwebend unwirksam «укладений на невизначений термін», abwesend bei (D) «відсутній (при / на чому-н.)», bestehend und kunftig «наявні та майбутні» тощо. Дієприкметники у складі таких терміносполук, на кшталт beschrdnkt «обмежений», erlaubt «дозволений», є прикметниками віддієслівного походження. Вони виявляють ознаки, притаманні лише прикметникам, наприклад, префіксацію за допомогою префікса un(unbeschrdnkt «необмежений», unerlaubt «недозволений»). У цих випадках, залежно від контексту, головне слово або субстантивується (der Abwesende «відсутній»), або виконує функцію визначення вже у складі субстантивного словосполучення.

У низці терміносистем спостерігається зсув від номінативного ядра в бік одиниць, які реалізують дієслівну семантику. Значна кількість дієслівних конструкцій спостерігається в терміносистемах земельного права, економіки, торгівлі, бізнесу тощо (Манерко, 2003: 125). Досить часто ядром терміносполуки є дієслова і в німецькій фаховій мові цивільного права, як-от: gegen die guten Sitten verstofien «порушувати моральні норми», Willenserkldrung abgeben «виразити волевиявлення», Vertrag abschliefien «заключити договір», Schaden ersetzen «відшкодувати збитки», Sicherheit leisten «надати гарантію» тощо.

Результати підрахунків різних моделей терміносполук наведені в таблиці 1 (див. табл. 1). Підрахунки проведено за допомогою програми синтаксичного аналізу німецьких корпусів текстів STTS, створеної в Інституті автоматичної обробки мови при Штуттгартському університеті (Thielen, 1999) Авторка щиро вдячна проф., д-ру Торстену Рьольке (Технічний університет міста Берліну) за наданий доступ до програми STTS і можливість здійснити обрахунки на матеріалі корпусу текстів німецької фахової мови цивільного права.. Шляхом автоматичного підрахунку різних моделей терміносполук отримано частоту їх уживання у фахових текстах німецького цивільного права. Загалом зафіксовано 571 тисячу терміносполук у текстах обсягом приблизно 2 млн слововживань.

Таблиця 1

Частота моделей терміносполук у німецьких текстах цивільного права

Завдяки проведеному частиномовному аналізу терміносполук встановлено, що номінативні терміносполуки трапляються в текстах найчастіше (67% усіх терміносполук). Найчастотнішими іменниками, які вживаються в текстах цивільного права Німеччини, є Identitat f, Sache f, Mangel f, Rechtsgeschaft n, Vollstreckung f, Bewahrung f, Voraussetzung f, Verurteilung f, Haftung f, Schuldner m, Tatbestand m, Erklarung f, Grundstuck n. Висока частотність вживання іменників пояснюється необхідністю точної номінації фахових понять. Таким чином, іменникові частини мови утворюють ядро у проаналізованих фахових текстах, оскільки це пов'язано з їхньою специфікою, а саме визначенням, ідентифікацією, характеристикою певних осіб, дій, явищ.

Дієслівні терміносполуки трапляються значно рідше, лише у 26% випадків, що свідчить про переважання номінального стилю в німецьких текстах цивільного права. Кількість (діє)прикметникових терміносполук становить приблизно 4%, що свідчить про їх незначну поширеність у німецьких фахових текстах цивільного права порівняно з іншими моделями терміносполук.

Програма STTS ґрунтується на вербоцентричності німецького речення, тому терміносполуки моделі «прислівник + дієслово» відносить до дієслівних, як-от: glaubhaft machen, falsch aussagen. Суто прислівниковою моделлю є лише окремі випадки вживання латинського терміна ad hoc «для цього випадку».

Поза увагою залишилися такі латинські сталі терміносполуки, як ius civile «цивільне право», onus probandi «тягар доведення», diligentia quam in suis rebus adhibere solet «ретельність у веденні власних справ», bona fides «гарне поводження», ex parte «від однієї зі сторін», stare decisis «залишити попереднє рішення», aequum ab iniquo separantes «з огляду на визначене відповідним», ab illicito discernentes «вивести відповідні правові наслідки», parum est enim «справляти враження», petitio principii «порочне коло», ratio decidendi «вирішальний принцип», та ін., які фігурують в окремих цивільних справах, наприклад: Er ermittelt das ratio decidendi aus den vor ihm angerufenen Prajudizen auf Grund der Unterscheidung zwischen ratio deciendi, das er auf Grund der stare decisis als bindend erachtet, und den obiter dicta, das heifit den nicht zur mafigeblichen Entscheidung gehorigen Randbemerkungen voriger Richter (Larenz, 2012: 613).

Б. Головін і Р. Кобрін запропонували поділ моделей терміносполук на чотири типи:

1) моделі лінійної структури без прийменників: sittenwidrige vorsatzliche Schadigung;bestehende und kunftige Anspruche;die Einwilligung des Vertreters;

2) моделі лінійної структури із прийменниками: die im Verkehr erforderliche Sorgfalt; Befugnis zu lastenfreier Ubereignung;die Verbindlichkeiten aus einer unerlaubten Handlung; die elterliche Sorge fur ein neugeborenes Kind;

3) моделі нелінійної структури без прийменників: Verfugung des nichtberechtigten Verkaufers; Verwendung allgemeiner Geschaftsbedingungen;

4) моделі нелінійної структури із прийменниками: Abgabe einer Willenserklarung durch arglistige Tauschung, alle gegenwartig und kunftig auf Grund des Geschaftsverhaltnisses bestehenden Anspruche.

Диференціація моделей лінійної та нелінійної структури ґрунтується на наявності класу терміносполук, у яких ядро приєднує кілька граматично залежних слів. Водночас не всі граматично залежні слова контактні до ядра. Зазвичай після ядра йде залежне слово у функції безприйменникового доповнення або неузгодженого означення; потім слідують слова, що мають синтаксичну функцію прийменникового доповнення та обставини (Головин, 1987: 75).

Природно, що для будь-якої терміносистеми характерні свої структурні моделі термінів зі специфічною частиномовною наповненістю, які можуть відрізнятися як однорідністю, так і різноманіттям. Проте багато дослідників уважають, що набір таких моделей для кожної предметної області невеликий, найчастіше це від 12 до 15 моделей, специфічних взагалі для фахових мов, що лише незначно варіюються для певної підмови (Карпова, 2005: 71).

Висновки. До процедури моделювання вдаються з метою зведення всього різноманіття терміносполук до певних чітко окреслених моделей. У результаті видається можливим виокремлення сталих відтворюваних терміносполук, побудованих за частотними моделями. У досліджуваних фахових текстах із німецького цивільного права зафіксовано дво-, триі полікомпонентні терміносполуки, які можуть включати чотири, п'ять, шість і більше одиниць. Серед полікомпонентних терміносполук особливе місце посідають синтаксичні моделі предикативного типу. В основі формування різних моделей терміносполук лежать принципи сполучуваності морфологічних класів слів, тобто терміносполуки будуються за певними граматичними зразками, які формуються в мовленні на основі категорійних властивостей слів. У роботі виокремлено субстантивні, (діє)прикментникові і дієслівні терміносполуки. Результати кількісних підрахунків уживання різних моделей терміносполук німецької фахової мови цивільного права за допомогою програми синтаксичного аналізу німецьких корпусів текстів STTS свідчать про те, що найчастіше трапилися номінативні терміносполуки (67%), за якими слідують дієслівні (26%) і (діє) прикметникові (4%). Вибір певної частини мови для використання у функції терміна визначається системою понять. Отже, за кожною терміносполукою стоїть стала стандартно відтворена структура складного професійного поняття.

Припускаємо, що формальна структура терміносполук може впливати на змістовну структуру, точність, адекватність окремого терміна як елемента терміносистеми. З огляду на це перспективним уважаємо дослідження семантичних особливостей терміносполук німецької фахової мови цивільного права, що й послугує об'єктом наших подальших студій.