Назви ремісників металообробних ремесел у німецьких діалектах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Назви ремісників металообробних ремесел у німецьких діалектах

Т. Б. Пиц



Статтю присвячено дослідженню сілезьких, нижньопрусських і східнопомеранських назв ремісників XIV-XVI ст., які займалися металообробними ремеслами. Тут обґрунтовано актуальність дослідження зниклих унаслідок Другої світової війни німецьких діалектів, проаналізовано фахову літературу, схарактеризовано історію досліджень німецьких назв ремісників у колишніх східнонімецьких діалектах, визначено рівень їхньої вивченості, сформульовано мету й завдання публікації, а також окреслено перспективи наукових пошуків. Крім цього, висвітлено словотвірні особливості ремісничих назв, форми їхньої фіксації в складі сілезького, нижньопрусського та східнопомеранського діалектів. До кожної форми наведено дані щодо часу та місця фіксації. Згідно з результатами дослідження встановлено 63 назви ремісників, які займалися металообробними ремеслами. Серед них: а) назви виробників невеликих речей для домашнього та церковного вжитку; б) зброярів; в) ливарів; г) ювелірів і монетників; д) загальні назви на позначення коваля; е) інші назви ремісників. Установлено твірні основи назв металообробників: а) назви ремісничих виробів; б) назви матеріалів, із яких вони виготовлені; в) назви виконуваної дії ремісником; г) назви кольору оброблюваного матеріалу; д) за загальною характеристикою виробів; е) за загальною характеристикою матеріалів. Крім того, 1/3 ремісничих назв утворена за допомогою суфіксів -er, -1er, -ner, -ir, -orre, а 2/3 є двокореневими. Другими твірними основами в різнокореневих назвах ремісників слугують -schmied, -giefier, -macher, -hauer, -feger, -bфter, - graber, -schlager, -schneider, -schlosser, -zieher. У межах виявлених назв металообробників можна виокремити 16 синонімічних рядів.

Ключові слова: назва ремісника, форма фіксації, німецькі діалекти, твірна основа, словотвір, синонім.



NAMES OF METAL-PROCESSING CRAFTSMEN IN GERMAN DIALECTS

Pyts T. B.

The article studies the Silesian, Low Prussian, and East Pomeranian names of metal-processing craftsmen of the 14^th-l6^th centuries. The article substantiates the topicality of studying the German dialects that disappeared due to the World War II, analyses specialized literature, characterizes the history of studying the German names of craftsmen in the former East-German dialects, determines the level of their coverage, formulates the objective and task of the publication and outlines the perspectives of further academic research. Besides, the article provides the insight into the word- formative peculiarities of the names of craftsmen, the form of their fixation within the Silesian, Low Prussian, and East Pomeranian dialects. Each form is accompanied by the data concerning the time and place of the fixation. The research established, 63 names of metal-processing craftsmen. They include: а) names of manufacturers of small items for household and clerical use; b) makers of arms and armor; c) moulders; d) jewelers and coiners; e) common names to designate smith; f) other names of craftsmen. The formative bases of metal-processing craftsmen were established: а) names of handicrafts; b) names of materials of which they were produced; c) names of craftsmen's actions; d) names of the color of the processed material; e) according to the general characteristic of the items; f) according to the general characteristic of the materials. Besides, 1/3 of the names of craftsmen are formed with suffixes: -er, -ler, -ner, -ir, -orre, and 2/3 bi-root. The other word- formative bases in the names of the craftsmen with the different roots are as follows: -schmied, - giefier, -macher, -hauer, -feger, -boter, -graber, -schlager, -schneider, -schlosser, -zieher. 16 synonymic rows can be identified within the established names of metal-processing craftsmen.

Key words: handicraft name, form of fixation, German dialects, forming basis, word formation, synonym.



Постановка наукової проблеми

Руйнуваннямовноїкартини

Центральної Європи стало одним із численних наслідків Другої світової війни. Майже повністю зникають нижньопрусський, верхньопрусський, східнопомеранський і сілезький говори. Відповідно в середині ХХ ст. назавжди втрачається не лише "живий" говірковий матеріал для подальших досліджень, що також був "мостом" для поширення запозичень у слов'янські мови не лише зі східних, але й інших німецьких діалектів та західноєвропейських мов. Єдиним шляхом вивчення різних груп лексики та мовних явищ зниклих говорів залишаються пам'ятки цих діалектів, словники апелятивної, ономастичної лексики та лінгвістичні атласи. З огляду на зазначене вивчення та реконструювання частково чи повністю зниклих німецьких говорів дає змогу точніше простежити історію виникнення й становлення німецького регіонального лексикону, різногалузевої фахової лексики зокрема, що становить чималий інтерес не лише для германістики, але й для прискіпливішого аналізу й дослідження міжмовних контактів, що й обґрунтовує актуальність цієї наукової розвідки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Загалом німецьким назвам ремісників окремих промислів уже присвячена низка досліджень. Наприклад, М. Голмберґ зібрала історичні свідчення щодо ремісничих найменувань, що стосуються обробки шкіри та дерева [12]; Р. ван де Коолвійк та У. Вітте присвятили свої спеціальнідослідження назвам виробників бочок [16; 30]; Т. Пиц - назвам текстильників [1]. У дисертаційному дослідженні А. Шьонфельдта подано дані з усієї німецькомовної території щодо назв ремісників, які займалися забоєм худоби та заготівлею м'яса [26]; Е. Єґєр приділилаувагу різноманітним найменуванням виробника возів у всіх німецьких діалектах [14], а кушнірам присвячено брошурку Б. Шіра "Dњ Namen des Kьrschners" [25]. Середньовічні південнонімецькі назви ремісників досліджувала І. Ньолле- Горнкамп [21]. Окремим назвам ремісників присвячений також дев'ятий том у "Deutscher Wortatlas" [8].

Мета дослідження

Водночас відсутнєокремеспеціальне дослідження давніх назв ремісників металообробних ремесел, що і є метою цієї публікації. Завдання вбачаємо в чіткій фіксації назв ремісників та форм їхньої фіксації XIV- XVII ст. у сілезькому, нижньопрусському і східнопомеранському діалектах із зазначенням даних щодо часу і локалізації,розподіліназв металообробників на тематичні групи. У подальшому необхідно визначити їхні мотивуючі основи, словотвірні особливості та виокремити синонімічні ряди.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів

До загальної назви коваля К. Бюхер зачислює smyd [7:116], Г. Балов вважає, що Smyd (сн. smed) позначав коваля, який виготовляв сокири, підкови, найпростіший грубий інструмент, а також підковував коней (Grobschmied) [5: 137]. Зауважимо, що форми, у яких простежується ця назва, різноманітні:"Nickil Malkewicz der smedet' (Breslau, 1345)[23:99], "Hannus smyd faber" (Liegnitz, 1349) [3: 125], "Herman lwban der smit, Peter schonsmit sein Bruder" (Breslau, 1359) [23: 152], "Mathias smed faber" (Breslau, 1364) [23: 109], "... welch smyd sich hir by vns generin wyl ..." (Danzig, 1387) [10: 341], "grote smedestrate" (Stettin, 1407) [19: 27], "mester Mathias des schmedes huse" (Stettin, 1539) [19: 18], "Schmide, Schneider, Schuster, Wagner, Bьtner und ander hantwercker auffm Lande" (Kцnigsberg, бл. 1549)[31: I:896], "Nikl Kirchner, Schmied' (Ratibor, 1567)[13:8].Зазначимо, що субституція свн. і/у>е була дуже поширеною в період середньовіччя, як і перехід s у sch перед p, t, l, т, n, w [15: 13, 94]. Інші форми позначають, очевидно, вже особову назву: "Peter Schmidt' (Ratibor, 1361), "Arnold Schmitt' (Ratibor, 1361), "Henricus Schmit' (Ratibor, 1404), "Christen Smeth" (Ratibor, 1404)[13:7], "Helena Schmider" (Ratibor, 1477), "Rickel Schmidt" (Danzig, 1591), "Jeorgen Schmitt' (Danzig, 1609) [24: 71].

Дослідники також фіксують ремісничі назви Dorfsmyd, statschmid, czechsmyd на позначення сільського, міського та цехового коваля: "Hensel Dorfsmyd' (Liegnitz, 1390) [2: 119], "erbe ober der Ole hinder den statschmid ken der moncze uber gelegen" (Breslau, 1485) [20: 82], "Czechsmyd' (Ratibor, 1422) [27:7]. Згаданий уже schonsmit позначав, імовірно, коваля, який виготовляв гарні ковані речі чи особливо вишукано оздоблював їх. Зафіксовано також демінутивну назву smedchin:"Nicolaussmedchin cyrothecarius" (Breslau, 1374) [23: 108]. Однак нез'ясованим залишається питання мотивуючої основи для загальної назви коваля.

До загальної назви коваля належить також Eisenschmied (свн. Isen, двн. Isan, Iser, «lter Isarn, ст. сакс. Isarn "залізо"): "der ysensmit, der zu stocke hemirt" (Preussen, бл. 1350) [31: II: 265]. Мабуть, аналогічне значення мав і Kober (з ч. kovдr "коваль" < kovati «кувати»): "Georg Cobit' (Liegnitz, 1372) [4: 109].

Зброярі. Куванням панцирів та лат займався Plattner (свн. plate, blate "плита, лати на грудях", двн. platta "плита"): "Vll plethener" (Breslau, 1362) [23: 16], "vnd eyn plethener sal machen eyn par hanczken eyn par vorstollen vnd eyne brost" (Danzig, 1387) [10: 341], "schone Heincze Bruder des Peter Platener' (Breslau, 1363) [23: 152], "Joh. plathener tabern" (Breslau, 1365) [23: 107], "Franczko platenet' (Liegnitz, 1372) [5: 133], "das kein blatner oder werkman im land sei, der harnisch machen oder anrichten kund" (Kцnigsberg, 1500) [31: I: 637]. Як вважають В. фон Унверт і В. Юнґандреас, субституція свн. д/e>a була досить поширеним явищем [28: 9; 15: 55], у нижньонімецьких діалектах також звичною була дисиміляція p-b на початку слова [18: 149].

Helmschmied виробляв різноманітні шоломи (свн., двн., ст. сакс. helm): "in der cromergassen by des helmsmedis steynhwze" (Breslau, 1361) [20: 101]. Стріли (свн. pfil, двн. pfil, ст. сакс. pIl) виготовляв Pfeilschmied:"Jocob pfylsmid ... Nicze pfylsmit" (Breslau, 1363) [23: 148], списи (евн. glitze) - Glitschenschmied,Glitschener.

"Mertin glitschensmyd' (Liegnitz, 1386) [5: 133], "glytschenef (Liegnitz, 1463) [3: 125]. Messerer та Messerschmied - клинки до шпаг, кинжалів, ножів (свн. mezzer, двн. mezzisahs, mezzirahs, mezzer(es) та ін., ст. сакс. mezas-): "Engilbrecht messerer" (Breslau, 1349) [23:12], "Fricze messirif (Breslau,

1360), "Fricze messirsmit' (Breslau, 1362)[23:99], "Cune de Jauwer,

messirsmyd" (Liegnitz, 1372) [5: 133], "eyn messirsmyd sal machin eyn kasten messir eyn vrouwen messir vnd eynen wyttink" (Danzig, 1387) [10: 342]. Серед антропонімів трапляються й інші форми:"Nicolaus Messerschmidt' (Ratibor, 1361), "Nikolaus Messirsmeyt' (Ratibor, 1567), "Thomas Messerschmied' (Ratibor, 1567)[13:30]; також найменування ремісника у назві вулиці м. Бреслау:"erbe uff der messerer gasse" (1419) [20: 127]. Інший ремісник Schwertfeger виготовляв грубо ковані мєчі (свн. swert, двн. swert, ст. сакс. swerd) для продажу та чистив (свн. vegen) їх:"Peczoldus Swertueger gladiatoris" (Breslau, 1364) [23: 109], "Petir swertveger' (Liegnitz, 1372) [5: 133], "Nicolaus Swartfeger' (Ratibor, 1375) [13: 30], "Swartfagid (Posen, 1413), "Swertfaged (Posen 1425) [15:56-57], "Clemens Schwartfagar' (Ratibor, 1422), "Nikl Schwertfeger' (Ratibor, 1567) [13: 30]. У цій назві знову бачимо звичну субституцію свн. д/e>a. Як вважає Е. Фолькманн, Messerer (Messerschmied) часто виснував ті самі функції, що й Schwertfeger [29: 113].

Виливанням гармат (mhd. bьhse, ahd. buhsa) займався BьchsengieЯer. "dem bussengeter vor 2 bliene bussen to dem borne im blockhuse" (Marienburg, 1540), "H. Bennink buxengiЯer 200 taler auf Rechnunge der stucke so er zur stadt besten tut giЯen" (Danzig, 1568) [31: I: 853]. Fahnenschmied (свн. van(e), двн., ст. сакс. "прапор") кував зброю для вершників: "1 Fahnschmidt' (Preussen, 1699) [31: II: 368]. А Sporer виготовляв шпори, вудила, стремена та ін.: "Borchart sporef (Breslau, 1365) [23: 12], "Nicolaus sporer" (Liegnitz, 13681369) [5: 133]. Ringschmied (свн. rinc, двн. (h)ring, ст. сакс. hring "кільце") - начиння із заліза (Eisengerдt) для кінської збруї:"den ringfchmidert' (Schlesien, 1572) [27: 615]. східнопомеранський діалект нижньопрусський металообробний

Виробники речей для домашнього господарства та церковного вжитку. Загальна назва ремісника, який виготовляв невеликі (свн. klein(e), двн. klein(i), ст. сакс. kleni) предмети для домашнього та церковного вжитку з металу, - Kleinschmied:"Pecze

kleinsmit der schuwurcht" (Breslau, 1345)[23: 107],"... gegebin den kleynsmedin vnd den messirsmedin ..." (Schweidnitz, 1369) [16: 67]; "Elbel der cleynsmyd' (Liegnitz, 1372)[2:75],

"Kleinsmede vnd messirsmede meistir ..." (Schweidnitz, 1374) [16: 72], "vnd eyn clein smid sal machen eyn kistenslos vnd eyn klinkslos vnd daz dritte slos" (Danzig, 1387)[10:341], "Sigmund

segeler kleinsmid" (Breslau, 1389) [23: 108], "die dath kleinschmede werck willen brucken alЯ ein schlosser" (Stettin, 1552) [6: 163]. У назві вулиці м. Данциґ з'являється стягнена форма назви ремісника:" clensmedegasse" (Danzig, 1375) [11: 83, 90].

Сюди належить Schlosser, який робив замки для дверей (свн. slцz, двн. slцz, sloz):"NicolausLinke, slosser" (Liegnitz, 1353) [5: 133], "Slosser Cunrat mit den slossen" (Breslau, бл. 1360) [2: 119], "wegen den Smeden gesellen vnnde Slosser gesellen" (Ratibor, 1482) [13: 8]. Один із різновидів замків виготовляв і russlossir: "eyn russlossir sal machen iij slos, der he sich generin wyl" (Danzig, 1387) [10: 342].

Nagler та Nagelschmied виробляли різні цвяхи (свн. nagel, двн. nagal, ст. сакс. nagal, negil), іноді робили великі гаки та ін.: "Herman nagelet¹' (Liegnitz, 1380)[5:133], "Katherina Lorencz

naylerynne mit Lorencz nayler irem sone resignavit Herman nayler ir haws und erbe in der naylergasse" (Breslau, 1463), "naeler" (Breslau, 1449) [20: 133]; "Georg Koch, Nagelschmied' (Ratibor, 1567) [13: 30]. Іншу форму зафіксовано в назві вулиці м. Бреслау:"erbe uf der schmydebrucke an der nailergasse am ecke" (1499) [20: 134] та у назві воріт м. Браунсберґ:"Nagelschmitstor"

(Braunsberg, 1635) [29: 121]. У цій назві ремісника спостерігаємо випадання кореневого -g-, що вважають досить рідкісним явищем у сілезькому діалекті [15: 368]. Голки та спиці для в'язання, а також штирі, гачки з дроту виготовляв Nadler (ссн. nцlde, свн. nдlde, двн. nдdala, nдdel, nдlda, ст.

сакс. nдthla): "Petir noldener" (Liegnitz, 1372) [5: 133], "Peter muldener noldener' (Breslau, 1385) [4: 112], "Thomas Heer ein Noldnef (Liegnitz, 1566) той самий "Thomas hцer ein nadler' (1569) [23: 113]; у Ha3Bi вулиці м. Бреслау також: "erbe daz do leit in der naldenergasse by Ritter zuneste" (Breslau, 1390) [20: 133]. Субституція свн. а>о, а також метатеза d-l - звичне явище для сілезького діалекту [15: 45, 48, 283]. У Пруссії згадананазваремісника

простежується лише в назві вулиці м. Данциґ:"Nadlergasse" (Danzig, 1565)

[29: 122]. На думку Е. Фолькманна, у ремісничій практиці обидві назви - Nagler та Nalder "голкар" (свн. nalde "голка") - часто були взаємозамінними [29: 122]. Очевидно, синонімом до них виступає kuthelorre - виробник форми для серпів, великих і малих цвяхів: "vnd eyn kuthelorre sal machen eynen tengil vnd eynen holnagl vnd eyn platen nagl" (Danzig, 1387) [10: 341].

Grobschmied (свн. g(e)rop, снн. grof, двн. g(er)op, grob "грубий") виготовляв різні сокири, підкови, найпростіший грубий інструмент, а також підковував коней:"... keyn gropsmeit sal welchmesser, scheidimesser nach brotmesser machin czu verkouffin" (Schweidnitz, 1369) [16: 68], "Auch sol keyn gropsmyd ... nolden machen mit den gewerken" (Liegnitz, 1396) [16: 100], "eyn grop smyd sal machen eyn beyl vnd eyn ax vnd eyn hubeysin" (Danzig, 1387) [10: 341], "... eyn geselle der gropsmede ..." (Danzig, XV ст.) [10: 325], ".wir Meister vnd gesellen aus beiden stet'n Thorun der Grobsmede ..." (Thorn, 1437) [10: 343]. У цій назві коваля знову простежуєтьсязвичнадля нижньонімецьких діалектів дисиміляція p-b. Мабуть, синонімом до неї був GroЯschmied (свн., двн. grцz, ст. сакс. grцt "великий"): "... handwerker der czechen . der stad zue Breslaw: creytzemer, cromer, wollenweber . grosschmide ..." (Breslau, 1388) [16: 84].

Kurschmied не лише підковував коней, а й лікував (Kur < лат. cьra "піклування, турбота") їх, а також робив решітки, перові сверла: "vnd eyn korresmid sal machen eynen rost vnd eyn par krockehengen vnd eyn negeloer" (Danzig, 1387) [10: 341].

Sensenschmied та Sensenhauer (свн. segens(e), двн. segansa, segensa, ст. сакс. segisna «пилка») виробляли пилки, серпи, лемеші, плуги та гострили їх:"Barthold May,

Sensenschmied' (Ratibor, 1595) [13: 8]; "Ordnung fьr Decker, Hechselschneider, Sensenheuer' (Friedland, 1588) [31: II: 33]. Pfannenschmied виготовляв різні сковорідки (свн. pfanne, двн. pfanna, ст. сакс. panna). Особливою шаною він користувався в місцях добування солі, де його вироби використовували для виварюваннясолі:"Herman Pfannensmit der garnczuger" (Breslau, 1352)[23,107]. Kupferschmied - коваль, що займався куванням речей з міді (снн. kopper, свн. kupfer, kopfer, двн. kupfar, kuffar):"Cirstanus

cuppfirsmyd' (Liegnitz, 1381) той самий Kirstan "cuppirsmyd' (Liegnitz, 1383) [5: 110]. Серед особових назв зафіксовано дещо інші форми:"Mathias

Kopferschmid' (Ratibor, 1494) [13: 67], "Reinhard Kupferschmidt' (Ratibor, 1532) [13: 68], "Jakob Kupferschmied' (Ratibor, 1595) [13: 69], а в назвах вулиць: "erbe des heftilers in der kuppersmedegasse" (Breslau, 1363)[19:101],

"koppersmedegasse" (Breslau, 1397) [11: 84]. У варіативності форм назви цього ремісника спостерігаємо, окрім субституції короткого свн. о>^ типового явища для сілезького діалекту [15:108], також дисиміляція pp>pf.

Перша форма характерна для середньо- і нижньонімецьких говорів, друга - для південнонімецьких [22: 4]. Цікавим є поєднання характеристик обох різновидів найменувань у вже згаданій формі cuppfirsmyd.

Kessler (свн. kezzel, двн. kezzil, ст. сакс. ketil "котел") - коваль, який робив речі із заліза (різний посуд, пресовані та різьблені люстри, двері, дверний прибор, вивіски та інше), з міді (начиння та пристрої, кадило, купіль, дароносицю, келихи та інші речі, частково позолочені): "Hannus kesseler' (Liegnitz, 1369) [2: 72], "Hannos Kesler' (Reichenbach, 1369) [16: 64], "Hannos kessiler mactator" (Breslau, 1381)

[23: 107]. З цього ремесла виокремлюється Beckenschlдger - виробник позолочених або покритих емаллю тазів для вмивання (свн. becke(n), двн. becki(n)), мисок та інших предметів - і для домашнього вжитку, і для церковних потреб, переважно з міді:"Freyhayt dreyer beckensloer¹'

(Breslau, 1377)[23: 99], "Marcus

Beckinslawer" (Breslau, 1443) [15: 165] тощо. Pfannenschmied, Kessler, Kupferschmied часто виступали як синоніми. А латанням металевого начиння (свн. asch) займався Aschbцter. Згадка про нього збереглася у назві вулиці: "іп der aschebuterstrate tuschen mester Mathrns des schmedes huse" (Stettin, 1539) [19: 18].

Пляшки (свн. vlasche, vlesche, двн. flasca), глечики, переважно з олова, а також зі шкіри, дерева і скла виготовлялиFlaschnerта

Flaschenschmied:"Jacob Flaschner

flaschner" (Breslau, 1392)[23: 108],

"Mcolaus Flaschener serator" (Breslau, 1393) [23: 106]; "vnd eyn vlaschensmid sal machen eyn sp^e legь eyn kanen vnd eyne vlassche" (Danz^, 1387) [10: 342]. Ці назви могли слугувати синонімами до Klempner (свн. klempern, klampern "обробляти бляху молотком") та Spengler, що виробляли пряжки (свн. spange, двн. spanga, снн. span), застібки (свн. klam(m)er, klamere) з латуні чи білої бляхи, які використовували в одязі як прикраси: "Leonhart Fochs der Clemperer" (Lrngrntz, 1532-1547), "Lorentz Fux der klempner" (Lrngrntz, 1560) [2: 75], "Bartel Buttner, klamperer ... Der new klampner" (GцrHtz, 1561)[4:109];"Mckel Spengeler"

(Lrngrntz, 1369) [2: 75] та ін. Heftler (свн. heftel "пряжка") виготовляв також застібки різних видів:"Otte heftiler

(Breslau, 1345) " [23: 15], "Jacob hefteler ... Wolfil hefteler" (Breslau, 1366) [18: 101],"... di noldener, drotcziher,

hefteler, czmgiser vnd paternosterer czu Legrncz" (Ligrntz, 1396)[16:99].

Спорідненим з ним були RinkengieЯer і Rinkenmacher, які робили різноманітні пряжки (свн. rinke, ringge, двн. ringa, ст. сакс. hringa, rinka): "Pauel Rinkengiffer vor fwevь 20 gr. "

(Schlesien, 1412-1413) [27: 618]; "das her dem Rinckenmacher lorencz genant єіп seiden bewtil zugetragen hat" (Breslau, до 1470)[27:618], хоча

останню назву могли ще використавуватиузначенні

Rinkenschmied, останній, як вважає Е. Фолькманн, виготовляв застібки, що тримали пальто над грудьми, а також застібки для взуття [29:123-124].

Словник братів Ґрімм подає інші значення: 1) той, що виготовляє міцні залізні ланцюги; 2) той, що кує металеві частини кінської збруї [9: 14: 1018]: "Rinkensmif (Breslau, XIII-XIV ст.)[23: 99].А Schellenschmied

виготовляв дзвіночки (свн. schelle, двн. skella), які чіплялися до одягу та до лат і часто були із золота:"Fritsche

schellenesmyd" (Ligrntz, 1386) [5: 133].

Kettner кував маленькі ланцюжки (свн. ketene "ланцюг", двн. ketin(n)a, снн.kedene),передусім з дроту:

"Cunadus ketner" (Ligrntz, 1351) [5: 133], "Smon KattneP (Ligrntz, 1535) [2: 70]. Дріт (свн. drдt, що з двн. drдt, cr. сакс.thrдd"нитка") виготовляв

Drahtzieher:"Hensь Koler der

drotcziher" (Ligmtz, 1369)[2:78],

"АЬігііп Hak drotczier" (Breslau, 1386) [23: 12], "Auch sullen di drotcziher ... 12 pfunt geben vor eyn stucke ..." (Ligrntz, 1396) [16: 100].

Ringler та Ringmacher виробляв та виставляв на продаж кільця (свн. rinc, двн. (h)ring,ст.сакс. hring):"Adam

Ryngeleh' (Breslau, до 1514) [27: 613]; "Ordnung der Ringkmacher" (Schlesin, 1540) [27: 614]. Імовірно, це синоніми до Ringer (Rinker) - той, хто виготовляв панцирі, які нагадували сорочки з рукавамизметалевогодроту

(Rmgelpanzer)або лускоподібні

(Schuppenpanzer).

РемісникиGelbschmiedта

Messinger,імовірно, переробляли

жовту мідь (свн. messmc) або були рудокопами: "Hensь gelsmyd" (Ligrntz, 1372) [5: 133], "Paulme Frau des Nickil messingen' (Breslau, 1346) [23: 35].

Ливарі. Основними виробами, які виготовляв KannengieЯer, були різноманітні глечики (свн. kanne, двн. kanna, ст. сакс. kanna), чаші, бокали,

пляшки, миски, дзбани, малі дзвони, бочки для зберігання солі та інші речі; їх він виливав з чистого олова або з домішком свинцю 1/60 або 1/50: "Ulrich kannengisser¹' (Breslau, 1349) [23: 16], "Gebhard der kannengisser"' (L^gn^,1384),"Bьschroter

kannyngiser"' (Breslau, 1387) [23: 106], "... handwerker der czechen ... der stad zue Breslaw:creytzemer, cromer,

wollenweber ... kannegisser ..." (Breslau, 1388) [16: 84], "Ltoen frunde, alz іг uns von weyne der ... cannengiesser habt geschrebm ..." (Breslau, 1399) [16: 103], "Hans Kanegisser" (Ratibor, 1424-1461) [13: 90], "Endres Kannegisser" (Ratibor, 1567) [20: 91]. У Східній Померанії цю назву зафіксовано у назві вулиці: "kannengeterstrate" (Stettin, 1404, 1534), "іп der kannengheterstrate up dem spьtthaven orde" (Stettin, 1434) [19: 24]. Через використання олова (свн. zm, cm, двн. zm) цього ремісника за аналогією ще називали ZinngieЯer: "№col. k. czingysser" (Breslau, 1374) [23: 107], "... di noldener, drotcz^her, hefteler, czingisser vnd paternosterer czu Legmcz" (LKgmtz, 1396)[16:14].

Близьким до них був також GrapengieЯer(нн.Grapen-,

Gropengeter), що виготовляв котли (для приготування їжі) на трьох ніжках (свн. gropen, grapen) з бронзи, (жовтої) міді, заліза. Згадка про нього залишилась у назві вулиці: " gropengeterstrate" (Stettin, 1401) [19: 23], "grapengeterstrate" (Stettin, 1434) [11: 80]. Серед усіх ливарів найстаршим і, відповідно, найбільш знатним був RotgieЯer, що виливав різні речі з руди - такі як надгробні плити, двері, пластику. Що стосується побутових речей, то, на відміну від Grapen- та KannengieЯer, він лише з руди або міді виготовляв менші пристрої і предмети - світильники, кільця, пряжки, наперстки, кадила тощо, відкриті посудини - кадоби, умивальники, чаші тощо:"Peter

Rutgisser" (GцrHtz, 1431-1432) [4: 114]. Під час видобування заліза, а також інших металів, що надаються до кування, на кожному металургійному заводі був дуже важливий робітник -

Schmelzer, який плавив (свн. smelzen, ст. сакс. smeltan) руду та виливав її в злитки: "Wolfgang Schmeltzer” (Liegnitz, 1558) [2: 119].

Ювеліри і монетники. Brunner

(свн. brьnne, brьnje, двн. brunnl, brunna, ст. сакс. brunnia "частина лат") та Birnschmied (сн. birnen = brennen "горіти") очищали благородні метали та перевіряли якість срібла і золота: "Hensil brynner der goltsmid" (Breslau, 1364) [23:100], "meistir Clawis der

brynner' (Liegnitz, 1383) [5: 110, 131, 133], "Mathis brunninger' (Breslau, 1368), "Hensil brinneger" (Breslau, 1369) [23:100]; «Petir birnsmyd» (Liegnitz,

1382)[5:133]. Спочатку звичною

назвою ремісника, що збивав золото (свн. golt, двн., ст. сакс. gold) молотком у тоненькі пластини або листове золото, яке використовували для позолочення вівтарів, панелей, рамок, дарохранильниці, раки тощо, був Goldschmied:"Lwtke goltsmed'

(Breslau, 1347)[23:15],"Henneke

goltschmid' (Breslau, 1348)[23:14],

"Meyster Niclos von Glacz der goltsmid' (Breslau, 1348) [23: 147], "Hene der goltsmit' (Breslau, 1371)[23:13],

"Lorencz Goltsmyd' (Ratibor, 1377) [13: 77], "Lewthuld Arczt der gultsmyd' (Liegnitz, 1380)[5:133],"Hannos

Goldschmit' (Ratibor, 1387)[13: 77],

"Tydeman Goltsmit' (Danzig, 1416) [10: 313], "haws und erbe gelegen ... das etwan Cawders des goldsmedis gewest ist" (Breslau, 1450) [20: 80], "Nikolaus Goldschmed, Ratmann" (Ratibor, 1476) [13:78], "Udalrikus Goldschmid'

(Ratibor, 1493), "Mathes Goldschmidt' (Ratibor, 1532) [13: 77]; у назвi вулиці також: "undir den gaultsmedin" (1355) [20:3]. Згодом виникла назва

Goldschlдger. "Heinrich Hozenmecher goltsloer' (Breslau, 1375)[23:106];

"Benedicta Frau des Herman goltsloer' (Breslau, 1384) [23: 34].

Meldenschmied - коваль, який вирізав для чеканки монетні форми (свн. medele, melle "мала монета, геллер"):"Henricus meldensmyd"

(Liegnitz 1380) [5: 133]. Карбуванням самих монет займалися Eisengrдber та Eisenschneider (свн. Isen, двн. Isan,

Iser, mlter Isarn, ст. сакс. Isarn "залізо"): "Das die stete seczen mцgen eynen ysengreber, der en czu den munczen nutcze und beqweme dunket" (Preussen, 1433) [31: II: 264]; "Dem Eisenschneider zu dem wergke 1 floren" (Kцnigsberg, 1528) [31: II: 265]. А Mьnzer не лише карбував монети (свн. muniz, muniz(z)a, ст. сакс. munita), вирізав монетні форми та керував монетним двором, а й був міняйлом, також мав право збувати монети (двн. munizon означає також "торгувати грошима"): "Nic. Mцnczer, goltsmit" (Breslau, 1494) [3: 125]. Як вважає Г. Балов, stempfer (свн. stampfen, снн. stampen, двн. stampfцn "товкти") позначає або чеканника монет, або ж як і loestempfer позначає заготівельника дубильного соку (свн. lц (-wes), снн. lo(we), двн. lц) [4: 144], який пізнішє у своєму ремеслі використовували чинбарі: "Ticze stempfer" (Liegnitz, 1372) [5: 134].

Іншінайменування

металообробників. Окремо до металообробнихремісників

зараховуємо Schiffsschmied (свн. schif, schef, двн. skif, skef, ст. сакс. skip "корабель") та Ankerschmied, які займалися своїм ремеслом у портових містах. Перший виробляв весла для річкового транспорту, які кували повністю або лише покривали металом, а також багор і відштовхувальну штангу:"vnd eyn schiff smyd sal

machen eyn schuten rudil smeyde ynd boshoken vnd eyn syntil" (Danzig, 1387) [10: 341], а другий - якори (свн. anker, двн. ankar). Про останнього свідчать такі власні назви: "Ankerschmiedetor" (Danzig, 1378), "versus Lasta diam Scilicet Ankerschmiedegasse" (Danzig, 1415) [29: 119], "Ankerschmiedebrьcke" (Danzig, 1495),"Ankerschmiedeturm"

(тюрма в м. Данциґ, XVI ст.) [31: I: 160].

Висновки й перспективи дослідження. Виявлено 63 назви ремісників, які обробляли метал, серед них виготовляли невеликі речі для домашнього та церковного вжитку - 32, зброярі - 12, ливарі - 5, ювеліри й монетники - 9, інші - 2. На позначення

загальної назви коваля виявлено 3 ремісничі назви. Від назв ремісничих виробів утворено 43 ремісничі назви на позначення металообробників, матеріалу, з якого виготовлено вироби, -8 (Eisengrдber, Eisenschmied,

Eisenschneider, Goldner, Goldschlдger, Goldschmied,Kupferschmied,

ZinngieЯer), назви виконуваної дії - 5 (Klempner, Kober, Kurschmied, Schmelzer, stempfer); окрім того: за загальною характеристикою виробів - 3 (Grobschmied, GroЯschmied, Kleinschmied),за загальною характеристикою матеріалу -1

(ruslossir), за кольором оброблюваного металу - 2 (Gelbschmied, RotgieЯer). Нез'ясованим залишається вибір мотивуювальної основи для Schmied та kuthelorre.

За допомогою суфікса -er, який є характерним для утворення назв діячів, утворено 12 nomina agentis, інші - його варіанти: -ner (5), -1er (2), -ir (2). Зафіксовано також суфікс -orre (> - er), який походить від лат. -вrius. Водночас у назвах ремісників нотуємо коливання суфіксів у межах того самого найменування:messerer-

messirir, brynner-brunninger-brinneger. Без додавання суфікса утворено одну ремісничу назву - Schmied, проте пам'ятки сілезького діалекту фіксують також форму smeder.

Другими твірними основами в різнокореневих назвах ремісників є - schmied (24), -gieЯer (6), -macher (2), - schlдger (2), -zieher (1), -hauer (1), -feger (1), -bцter (1), -grдber (1), -schneider (1), - schlosser (1). Загалом частка двокореневих назв ремісників становить ²/з від усіх назв ремісників металообробних ремесел.

Відзначено 16 синонімічних рядів: Schmied-Eisenschmied-Kober "коваль", Glitschener-Glitschenschmied "виробник списів",Messerer-Messerschmied "виробник клинків до шпаг, кинджалів,ножів",Nagler-

Nagelschmied-kuthelorre"цвяхар",

Nagler-Nadler "цвяхар; голкар", Grobschmied-GroЯschmied "виробник найпростішого грубого інструменту", Sensenschmied-Sensenhauer "виробник пилок, серпів та ін. ”, FlaschnerFlaschenschmied "пляшкар", Klempner- Spengler-Flaschner-Flaschenschmied- Heftler-RinkengieЯer-Rinkenmacher "виробник різно-манітних пряжок, застібок", Rinkenmacher-Rinkenschmied "виробник застібок для верхнього одягу і взуття", Gelbschmied-Messinger "той, що переробляє жовту мідь; рудокоп», Ringler-Ringmacher «виробник кілець", KannengieЯer-ZinngieЯer "виробник глечиків, чаш та ін. ", Brьnner- Birnschmied "той, що очищає благородні метали і перевіряє якість золота і срібла", GoldschmiedGoldschlдger "той, що збиває золото в тоненькі пластини або листове золото", Eisengrдber-Eisenschmied "той, що карбує монети".Перспективу досліджень убачаємо у вивченні різних груп лексики зниклих німецьких діалектів, а також у дослідженні запозичених німецьких словоформ у складі слов'янських мов і виокремленні саме східнонімецького компонента.

Умовні позначення Двн. - давньоверхньонімецьке Свн. - середньоверхньонімецьке Сн. - середньонімецьке Снн. - середньонижньонімецьке Ст. сакс. - старосаксонське

Ч.- чеське



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Пиц Т. Б. Сілезькі назви текстильників XIV-XVII століть. Львівський філологічний часопис. 2021. № 9. С. 181-186.

2. Bahlow H. Liegnitzer Namenbuch: Familiennamen, gedeutet aus den Quellen des Mittelalters. Lorch: Weber, 1975. 160 S.

3. Bahlow H. Mittelhochdeutsches Namenbuch nach schlesischen Quellen: Ein Denkmal des Deutschtums. Neustadt an der Aisch: Degener & Co, 1975. 182 S.

4. Bahlow H. Schlesisches Namenbuch. Kitzingen: Holzner, 1953. 147 S.

5. Bahlow H. Studien zur дltesten Geschichte der Liegnitzer Familiennamen. Mitteilungen des Geschichts- und Altertumsvereins fьr die Stadt und das Fьrstentum Liegnitz. Liegnitz: Krumbhaar, 1926. Bd. 10. S. 102-162.

6. Blьmcke O. Die Handwerkszьnfte im mittelalterlichen Stettin. Baltische Studien. Stettin: Herrcke & Lebeling, 1884. S. 81-247.

7. Bьcher K. Die Berufe der Stadt Frankfurt a. M. im Mittelalter. Leipzig: Teubner, 1914. 143 S.

8. Deutscher Wortatlas / hrsg. von L. E. Schmidt. GieЯen: Schmitz, 1959. Bd. 9. 47 S.

9. Grimm J., Grimm W. Deutsches Wцrterbuch. Mьnchen: Deutscher Taschenbuch Verl., 1984 [Nachdr. 1854-1971]. Bd. 1-33.

10. Hirsch Th. Danzigs Handels- und Gewerbsgeschichte unter der Herrschaft des Deutschen Ordens. Wiesbaden: Sдndig [Nachdr. von 1858], 1969. 344 S.

11. Hoffmann A. Die typischen StraЯennamen im Mittelalter unter besonderer

Berьcksichtigung der Ostseestдdte:Diss. zur Erlangung des Doktorgrades.

Kцnigsberg, 1913. 103 S. + XII S.

12. Holmberg M. Д. Studien zu den niederdeutschen Handwerkerbezeichnungen des Mittelalters: Leder- und Holzhandwerker. Lund [u.a.], 1950. 279 S.

13. Hyckel G. Die Ratiborer Metallhandwerker: ein Beitrag zur Kulturgeschichte von Ratibor Stadt und Land. Warendorf/Ems: Der Ratiborer, 1957. 94 S.

14. Jдger E. Die Synonymik der Berufsnamen fьr den Wagenbauer. Diss. zur Erlangung des Doktorgrades. Marburg, 1948. 154 S.

15. Jungandreas W. Zur Geschichte der schlesischen Mundart im Mittelalter. Breslau: Maruschke & Berendt, 1937. 586 S. + LXIV S.

16. Koolwijk R. v. d. Eine sprachliche Untersuchung zum Kьferhandwerk. [Masch. Manuskript]. o.O., o.J. 96 S. + X S.

17. Korn G. Schlesische Urkunden zur Geschichte des Gewerberechts insbesondere des Innungswesens aus der Zeit vor 1400. Breslau: Josef Max & Comp, 1867. 137 S.

18. Lasch A. Mittelniederdeutsche Grammatik. Tьbingen: Niemeyer, 1974. 286 S.

19. Lemcke H. Die дlteren Stettiner StraЯennamen im Rahmen der дlteren Stadtentwicklung. 2. neu erarb. Aufl. von G. Fredrich. Stettin: Saunier, 1926. 92 S.

20. Markgraf H. Die StraЯen Breslaus nach ihrer Geschichte und ihren Namen. Breslau: Morgenstern, 1896. 244 S.

21. Nцlle-Hornkamp I. Mittelalterliches Handwerk im Spiegel oberdeutscher

Personennamen:eine namenkundliche Untersuchung zu den

Handwerkerbezeichnungen als Beinamen im Corpus der altdeutschen Originalurkunden. Frankfurt am Main [u.a.]: Lang, 1992. 730 S.

22. Paul H. Mittelhochdeutsche Grammatik. 24. Aufl ьberarb. von Peter Wiehl u. Siegfried Grosse. Tьbingen: Niemeyer, 1998. 638 S.

23. Reichert H. Die deutschen Familiennamen nach Breslauer Quellen des 13. und 14. Jahrhunderts. Breslau: M. & H. Marcus, 1908. 192 S. + IX S.

24. Rьhle S. Geschichte des Handwerks der Bдcker zu Danzig. Danzig: Danziger Verl., 1932. 77 S.

25. Schier B. Die Namen des Kьrschners. Leipzig [u.a.]: Hermelin, 1949. 32 S.

26. Schцnfeldt A. Rдumliche und historische Bezeichnungsschichten in der deutschen Synonymik des Schlдchters und Fleischers. Diss. zur Erlangung des Doktorgrades. Marburg, 1965. 164 S.

27. Siebs T. Schlesisches Wцrterbuch. Breslau: Korn, 1935-1938. Lief. 1-5 (R-Riss).

28. Unwerth W. Die Schlesische Mundart in ihren Lautverhдltnissen grammatisch und geographisch dargestellt. Breslau: M. & H. Marcus, 1908. 94 S. + VIII S.

29. Volckmann E. Alte Gewerbegassen:deutsche Berufs-, Handwerks-, und

Wirtschaftsgeschichte дlterer Zeit. Wьrzburg: Memminger Verlagsbuchhandlung, 1921. 354 S.

30. Witte U. Die Bezeichnungen fьr den Bцttcher im niederdeutschen Sprachgebiet: eine Wort- und sachkundliche Untersuchung zum Bцttcherhandwerk. Frankfurt a. M.: Lang, 1982. 485 S.

31. Ziesemer W. PreuЯisches Wцrterbuch: Sprache und Volkstum Nordostdeutschlands. Kцnigsberg: Grдfe u. Unzer 1935-1944. Bd. I-II.

REFERENCES (TRANSLATED & TRANSLITERATED)

1. Pyts, T.B. (2021). Silezki nazvy tekstylnykiv 14-17 stolit. [Silesian Names of Textile Workers in the 14-17-th c.]. Lvivskyj filolohichnyi chasopys. № 9. P. 181-186. [in Ukrainian].

2. Bahlow, H. (1975). Liegnitzer Namenbuch: Familiennamen, gedeutet aus den Quellen des Mittelalters [Liegnitz Name Book: family names, interpreted from the sources of the Middle Ages]. Lorch: Weber. 160 p. [in German].

3. Bahlow, H. (1975). Mittelhochdeutsches Namenbuch nach schlesischen Quellen: Ein Denkmal des Deutschtums [Middle High German name book based on Silesian sources: A monument to Germanness]. Neustadt an der Aisch: Degener & Co. 182 p. [in German].

4. Bahlow, H. (1953). Schlesisches Namenbuch [Silesian name book]. Kitzingen: Holzner. 147 p. [in German].

5. Bahlow, H. (1926). Studien zur дltesten Geschichte der Liegnitzer Familiennamen [Studies on the oldest history of Liegnitz surnames]. Mitteilungen des Geschichts- und Altertumsvereins fьr die Stadt und das Fьrstentum Liegnitz. Liegnitz: Krumbhaar. Bd. 10. P. 102-162. [in German].

6. Blьmcke, O. (1884). Die Handwerkszьnfte im mittelalterlichen Stettin [Craft guilds in medieval Stettin]. Baltische Studien. Stettin: Herrcke & Lebeling. P. 81-247. [in German]

7. Bьcher, K. (1914). Die Berufe der Stadt Frankfurt a. M. im Mittelalter [Professions of the city of Frankfurt a. M. in the Middle Ages ]. Leipzig: Teubner. 143 p. [in German].

8. Deutscher Wortatlas [German word atlas] (1959) / ed.by L. E. Schmidt. GieЯen: Schmitz [in German].

9. Grimm, J., Grimm, W. (1984). Deutsches Wцrterbuch [German dictionary]. Mьnchen: Deutscher Taschenbuch Verl., [Repr. 1854-1971]. Pp. 1-33. [in German].

10. Hirsch, Th. (1969). Danzigs Handels- und Gewerbsgeschichte unter der Herrschaft des Deutschen Ordens [History of Trade and Industry in Danzig under the Rule of the Teutonic Order]. Wiesbaden: Sдndig [Repr. of 1858]. 344 p. [in German].

11. Hoffmann, A. (1913). Die typischen StraЯennamen im Mittelalter unter besonderer Berьcksichtigung der Ostseestдdte [The typical street names in the Middle Ages with special reference to the Baltic Sea cities]: Diss. to obtain the doctoral degree. Kцnigsberg. 103 p. + XII p. [in German].

12. Holmberg, M. Д. (1950). Studien zu den niederdeutschen Handwerkerbezeichnungen

des Mittelalters:Leder- und Holzhandwerker [Studies on the Low German

designations of craftsmen in the Middle Ages: leather and wood craftsmen]. Lund [et al.] [in German]

13. Hyckel, G. (1957). Die Ratiborer Metallhandwerker: ein Beitrag zur Kulturgeschichte von Ratibor Stadt und Land [The Ratibor metal craftsmen: a contribution to the cultural history of Ratibor town and country ]. Warendorf/Ems: Der Ratiborer. 94 p. [in German].

14. Jдger, E. (1948). Die Synonymik der Berufsnamen fьr den Wagenbauer [The synonymy of the professional names for car builders]. Diss. to obtain the doctoral degree. Marburg [in German].

15. Jungandreas, W. (1937). Zur Geschichte der schlesischen Mundart im Mittelalter [On the history of the Silesian dialect in the Middle Ages]. Breslau: Maruschke & Berendt. 586 p. + LXIV p. [in German].

16. Koolwijk R. v. d. (o. J.) Eine sprachliche Untersuchung zum Kьferhandwerk [A linguistic study of the cooper's trade]. [Masch. Manuskript] [in German].

17. Korn, G. (1867). Schlesische Urkunden zur Geschichte des Gewerberechts insbesondere des Innungswesens aus der Zeit vor 1400 [Silesian documents on the history of trade law, especially the guild system, dated before 1400]. Breslau: Josef Max & Comp. 137 p. [in German].

18. Lasch, A. (1974). Mittelniederdeutsche Grammatik [Middle Low German grammar]. Tьbingen: Niemeyer. 286 p. [in German].

19. Lemcke, H. (1926). Die дlteren Stettiner StraЯennamen im Rahmen der дlteren Stadtentwicklung [Older Stettin street names in the context of older urban development]. 2nd newly acquired edition by G. Fredrich. Stettin: Saunier. 92 p. [in German].

20. Markgraf, H. (1896). Die StraЯen Breslaus nach ihrer Geschichte und ihren Namen [The streets of Breslau according to their history and names]. Breslau: Morgenstern. 244 p. [in German].

21. Nцlle-Hornkamp, I. (1992). Mittelalterliches Handwerk im Spiegel oberdeutscher

Personennamen:eine namenkundliche Untersuchung zu den

Handwerkerbezeichnungen als Beinamen im Corpus der altdeutschen Originalurkunden [Medieval crafts reflected in Upper German personal names: an onomastic study of craftsman designations as epithets in the corpus of old German original documents]. Frankfurt am Main [u.a.]: Lang. 730 p. [in German].

22. Paul, H. (1998). Mittelhochdeutsche Grammatik [Middle High German Grammar]. 24. Aufl ьberarb. von Peter Wiehl u. Siegfried Grosse. Tьbingen : Niemeyer. 638 p. [in German].

23. Reichert, H. (1908). Die deutschen Familiennamen nach Breslauer Quellen des 13. und 14. Jahrhunderts [German surnames according to Breslau sources of the 13th and 14th centuries]. Breslau: M. & H. Marcus. 192 p. + IX p. [in German].

24. Rьhle, S. (1932). Geschichte des Handwerks der Bдcker zu Danzig [History of the craft of bakers in Danzig ]. Danzig : Danziger Verl.,. 77 p. [in German].

25. Schier, B. (1949). Die Namen des Kьrschners [Skinners' names]. Leipzig [u.a.]: Hermelin [in German].

26. Schцnfeldt, A. (1965). Rдumliche und historische Bezeichnungsschichten in der deutschen Synonymik des Schlдchters und Fleischers [Spatial and historical designation layers in the German synonymy of the butcher]. Diss. to obtain the doctoral degree. Marburg [in German].

27. Siebs, T. (1935-1938). Schlesisches Wцrterbuch [Silesian dictionary]. Breslau: Korn. Lief. 1-5 (R-Riss) [in German].

28. Unwerth, W.(1908). Die Schlesische Mundart in ihren Lautverhдltnissen

grammatisch und geographisch dargestellt [The Silesian dialect in its phonetic relationships presented grammatically and geographically]. Breslau: M. & H. Marcus. 94 p. + VIII p. [in German].

29. Witte, U. (1982). Die Bezeichnungen fьr den Bцttcher im niederdeutschen Sprachgebiet: eine Wort- und sachkundliche Untersuchung zum Bцttcherhandwerk [Designations for the cooper in the Low German language area: a vocabulary and factual study of the cooper's trade]. Frankfurt a. M.: Lang, [in German].

30. Volckmann, E. (1921). Alte Gewerbegassen: deutsche Berufs-, Handwerks-, und Wirtschaftsgeschichte дlterer Zeit [Old trade ways: German occupational, craft and economic history of older times]. Wьrzburg: Memminger Verlagsbuchhandlung. 354 p. [in German].

31. Ziesemer, W. (1935-1944). PreuЯisches Wцrterbuch:Sprache und Volkstum

Nordostdeutschlands [Prussian Dictionary: Language and Folklore of Northeast Germany ]. Kцnigsberg: Grдfe u. Unzer. Bd. I-II. [in German].

Размещено на Allbest.ru

...