Комунікативні стратегії відмови в українськомовному діалогічному художньому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Комунікативні стратегії відмови в українськомовному діалогійному художньому дискурсі

Оксана Максим'юк,

Наталія Максим'юк

Abstract

COMMUNICATIVE STRATEGIES OF THE REFUSAL UTTERANCE IN UKRAINIAN DIALOGICAL DISCOURSE OF FICTION Оksana MAKSYMIUK,

Chemivtsy National University named after Yuiiy Fed'kovych, Natalia MAKSYMIUK,

Chernivtsy Institute of Trade and Economics of

Kyiv National University of Trade and Economics

Nataliya Maksymiuk, Oksana Maksymiuk Communicative strategies of the refusal utterance in Ukrainian dialogical discourse of fiction. The purpose of the article analyzes the problem of choosing tactics and strategies of refusal, which is largely predetermined by the social and gender status of the participants in the communication. Separately, the peculiarities of the functioning of such structures of refusal in the plane of directives are characterized, since the directive acts most fully discover the peculiarities of structuring the communicative acts of refusal utterances taking into account the social role of the participants in communication. The influence of gender aspect on the course of interaction in communicative acts is traced as well.

The novelty of scientific reseach. The choice of tactics for refusal are determined by pragmatic factors, as well as by the social and gender status of the participants in the communication, are predetermined by the choice of tactics in communicative acts of the refusal utterances. Most often, refusal producents (persons with lower social status) in the directive act of the order use the following tactics of the strategy of refusal: they refer to the inability to execute the order, requirement or instruction because of the important reasons (with motivation); impersonate an incompetent person; indicate the groundlessness of the order or claim; refuse due to the inability to perform the action at this time; occasionally, refusal is a manifestation of protest. In communicative situations with the downward vector, the most frequent is the tactics of refusal with motivation (to refer to the impossibility of performing because of the important reason (in the opinion of the producer of the refusal)); less often the tactics of impersonating an incompetent person. In the directive acts of the claim with the ascending vector, the stimulus producer's reply contains a compulsory motivation and may be accompanied by expression.

Conclusions. Communication tactics that women choose as refusal producent are aimed at harmonizing relationships between communication partners. Formation of refusal discourses of with the emphasis on the disharmony of relationships is peculiar to men.

Key words: refusal utterances, discourse, communicative act, communicative strategy, refusal tactics, semantic and pragmatic

organization.

Аннотация

Оксана Максимюк, Наталия Максимюк Коммуникативные стратегии отказа в украинскоязычном диалогическом художетвенном дискурсе. Цель статьи - комплексно проанализировать тактики стратегии отказа в украинскоязычном диалогическом художетвенном дискурсе с учетом социального и гендерного аспектов. Актуальность исследования мотивирована необходимостью выработать единый подход к классификации коммуникативных стратегий высказываний отказа в диалогическом художественном дискурсе. Новизна статьи обусловлена тем, что высказывания со значением отказа соответственно социальному и гендерному статусу еще не были предметом исследования. В статье использованы общенаучные методы и приемы лингвистического анализа - метод дискурсивного анализа, контекстуально-интерпретационный метод, элементы компонентного анализа, оппозиционный анализ а также конверсационный. Выводы. Социальный статус коммуникантов влияет на формирование типологии основных директивных актов, определяет тактики стратегии отказа в социокоммуникативной ситуации “выше - ниже”. Гендерный фактор в значительной степени влияет на течение интеракции коммуникативного акта отказа, вызывая выбор коммуникативной стратегии и тактики отказа.

Ключевые слова: высказывания со значением отказа, дискурс, коммуникативний акт, коммуникативная стратегия, тактика отказа, семантико-прагматическая организация.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Комунікативний акт (КА) визначають як концептуально і структурно організований обмін комунікативною діяльністю між мовцями в межах вербального контакту, у якій предметно-знаковим носієм є дискурс, що опирається на певну ситуацію. Дотепер у сучасній теорії мовної комунікації немає однозначної дефініції КА. Російський мовознавець Є. В. Клюєв1 комунікативним актом називає акт мовленнєвої взаємодії між носіями мови, у межах якого вони розв'язують комунікативні завдання: спілкуються, обмінюються інформацією тощо. На думку сучасної російської лінгвістки В. В. Красних, КА має два “плани”, або складники: дискурс та ситуацію. Дискурс виражає вербалізовану мовленнєво- мисленнєву діяльність комунікантів у межах вербального контакту, пов'язану з пізнанням, осмисленням і презентацією світу мовцем (адресантом) Klyuyev Y. V. Rechevaya kommunikatsiya. Uspeshnost' rechevogo vzaimodeystviya [Language Communication. Success of speech interactions], M.: Ripol Klassik, 2002, 317 p. [in Russian]. Batsevych F. Osnovy komunikativnoyi linhvistiki: pidruchnyk [Fundamentals of communicative linguistics: Textbook], Kyyiv, 2004, 344 p. [in Ukrainian]. і осмисленням його мовної картини світу слухачем (адресатом). Отже, дискурс - це мовлення як цілеспрямована соціальна дія, компонент, який бере участь у взаємодії людей та механізмах їхньої свідомості. Ситуація - фрагмент реальності, що об'єктивно існує, частиною якої може бути і вербальна дія. Відповідно до цього В. В. Красних виокремлює чотири компоненти цих складників, а саме: зовнішні - конситуація (екстралінгвальний аспект) і контекст (семантичний аспект) та внутрішні - мовлення (власне лінгвістичний аспект) і пресупозиція (когнітивний аспект) як мікрокомпоненти структури КА Ibidem, P. 105.

Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Спільний українсько-румунський науковий журнал. (АПСНІМ), 2021, № 1(29), Р. 6-12.

Зовнішніми складниками структури КА є адресант, адресат, тема, форма повідомлення (МЖ - мовленнєвий жанр), канал зв'язку (усний, письмовий), код (мова та норма вживання), обставини (контекст і ситуація), умови комунікації. Зовнішні структурні складники КА впливають на характер, спрямованість і результативність інтеракції (соціально-психологічні особливості відправника повідомлення, реципієнта, зміст і структурованість інформації, особливості соціального контексту й предмета повідомлення тощо).

Внутрішніми складниками є висловлення мовців як єдність локуції, ілокуції та перлокуції. Локуцію розуміємо як акт говоріння, ілокуцію як реалізацію комунікативного наміру мовця, перлокуцію як досягнення певного ефекту, тобто зміну свідомості, поведінки та емоційного стану адресата Dedukhno A. V. “Klasyfikatsiya performativiv u linhvistitsi” [Classification of Performers in Linguistics], Linhvistychni studii: Zb.nauk. prats' [Linguistic studies. Collection of scientific works], 2008, Vyp. 17, P. 194-198, , вплив на його думки, почуття або дії.

Власне КА передує операція формування повідомлення (породження мовлення), а джерелом КА є інтенція адресанта Batsevych F. Osnovy komunikativnoyi linhvistiki..., op.cit., 344 p..

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання проблеми

Стратегія спілкування посідає важливе місце в процесах комунікації й слугує єднальною ланкою докомунікативної фази та власне мовної реалізації інтенції мовця Ibidem, P. 118..

Складниками стратегій спілкування є комунікативна компетенція, комунікативна інтенція, комунікативна мета, комунікативна стратегія. Використо-вуючи комунікативну компетенцію, мовець ставить перед собою комунікативну мету (визначаючи або не визначаючи комунікативну перспективу) і, спираючись на певну комунікативну інтенцію, виробляє комунікативну стратегію, яка перетворюється або не перетворюється на комунікативну тактику як сукупність комунікативних намірів.

На думку Т. ван Дейка, стратегію треба розглядати як властивість когнітивного плану. Такий план представляє загальну організацію певної послідовності дій і включає мету взаємодії. Обираючи певну стратегію досягнення комунікативної мети, мовець відповідно узгоджує з нею мовленнєві ходи в процесі спілкування. На кожній стадії розмови він обирає засоби, які слугують максимальній реалізації стратегічного плану. Це означає, що стратегії, на відміну від загальних правил та принципів комунікації, є достатньо гнучкими. Їхня гнучкість зумовлена необхідністю враховувати наслідки попередніх ходів і відповідно планувати та здійснювати наступні Deyk T. A. Yazyk. Poznaniye. Kommunikatsiya [Language. Knowledge. Communications], per. s angl. V. V. Petrova; pod red. V. I. Gerasimova, M.: Progress, 1989. P. 112 [in Russian].. Отже, з погляду когнітивної лінгвістики, стратегія - це план комплексної мовної дії, спрямований на зміну моделі світу партнера, на трансформацію його концептуальної свідомості.

У функціональному аспекті мовна стратегія є схемою певних дій у межах комунікативного процесу, що визначає вибір мовних засобів і способів вираження деякого змісту, безпосередньо пов'язаного з досягненням мети.

У лінгвістичній літературі немає єдиного підходу до класифікації комунікативних стратегій. Під комунікативною стратегією Г. Г. Почепцов розуміє ефективні шляхи досягнення комунікативних цілей, які поділяються на два головні типи: 1) стратегії подання інформації; 2) стратегії отримання інформації. Як сукупність цілеспрямованих дій у моделі породження та розуміння дискурсу, стратегії можуть бути різними за своєю природою. Т. ван Дейк та В. Кінч виділяють: пропозиціональні стратегії, стратегії локальної когеренції (зв'язності), продукційні, макростратегії, а також схематичні, сценарні, стилістичні та розмовні стратегії. Є. В. Клюєв розрізняє два типи стратегій спілкування: власне комунікативну стратегію (правила та послідовність комунікативних дій, яких дотримується адресант) і змістову (покрокове змістове планування мети з урахуванням наявного мовного “коду”). Комунікативні стратегії можуть бути різнорівневими: прагматична стратегія, семантична стратегія, риторична стратегія. За класифікацією В. В. Бушкової, стратегії поділяються за метою на три основні типи: конвенційний (узгодження, укладання договору в ситуації конфлікту), конфліктний (акцентуація на різних поглядах комунікантів з метою створення конфлікту), маніпуляційний (захоплення смислового простору комунікації для того, щоб нав'язати свою комунікативну стратегію і своє бачення реальності) Bondarenko Y. O. “Prahmatichni parametry dyskursu movnoyi osobystosti: vid konfliktu do harmoniyi” [Pragmatic parameters of the discourse of the linguistic personality: from the conflict to harmony], Mova i kul'tura. Kul'turolohichniy komponent movy [Language and culture. Cultural component of language], K.: Vyd. dim Dmytra Buraho, 2002, T. 2, Vyp. 4, P. 36 [in Ukrainian].. Також виділяють кооперативні та некооперативні стратегії мовленнєвого спілкування Batsevych F. (2004) Osnovy komunikativnoyi linhvistiki..., op. cit., P. 119 [in Ukrainian]., які є релевантними для нашого дослідження. Кооперативні стратегії втілюються в інформативні та інтерпретативні діалоги - поради, розповіді, обмін думками, повідомлення тощо, а некооперативні - реалізуються у конфліктах, суперечках, претензіях, погрозах, звинуваченнях, ухиляннях від відповіді тощо.

Стратегії спілкування залежать від низки прагматичних чинників (вік комунікантів, їхня стать, соціальні ролі, національно-культурна належність, конситуативні умови) і реалізуються через різні комунікативні тактики, які відрізняються від них мірою узагальненості. На думку В. В. Латинова, та сама тактика може використовуватися в різних стратегіях. Так, загроза, що зазвичай розглядається як деструктивна і недоброзичлива тактика, може бути використана в разі неготовності або нездатності однієї зі сторін поступатися далі певних меж Latynov V. V. “Konflikt: protekaniye, sposoby razresheniya, povedeniye konfliktuyushchikh storon” [Conflict: flow, methods of resolution, behavior of the conflicting parties], Obzor zarubezhnykh issledovaniy po psikhologii konflikta. Inostrannaya psikhologiya [Review of foreign research on the psychology of conflict. Foreign psychology], T. 1, N 2, 1993, P. 87-92 [in Russian]. Bondarenko Y. O. Prahmatichni parametry dyskursu movnoyi osobystosti., op. cit., P. 33-41.. Зокрема, конфліктно-спрямовані стратегії реалізуються мовленнєвими тактиками заперечення, протиставлення, уникнення, перебивання, мотивування незгоди, емоційного впливу тощо. К. В. Бондаренко зауважує, що для реалізації інтенцій комунікантів залучаються емотивно-марковані мовні засоби, організація яких впливає на вольову та емоційну сфери адресата. Мовні засоби вибираються й комбінуються почергово прямими та непрямими шляхами; використовуються забарвлені слова та словосполучення, емотивно маркована лексика з розряду афективів, що свідчить про експресивність та емоційну насиченість дискурсу; спостерігаються комбінації риторичних питань, іронічних висловлень, одиниць суб'єктивно-оцінної модальності, синтаксичних повторів, емфатичних конструкцій, практично всіх можливих емотивно-експресивних мовних засобів11. діалогічний художній дискурс комунікативний

Отже, для КАВ (комунікативний акт відмови) найчастотнішими тактиками, заснованими на некооперативній стратегії поведінки адресата, є такі: ухилитися від відповіді; відмовитися без мотивування / з мотивуванням; видавати себе за некомпетентну людину; дати зрозуміти, що не бажаєте (немає потреби) виконати дію з мотивацією відмови або без неї; запропонувати інше бачення розв'язання проблеми; відмовитися через неможливість виконання дії саме в цей час; послатися на неможливість виконання дії через вагомі причини та ін.

Метою нашого дослідження є схарактеризувати тактики стратегії відмови, які значною мірою зумовлені соціальним й гендерним статусами учасників спілкування.

Матеріалом дослідження послужили художні твори українських письменників ХІХ - початку ХХІ ст., зокрема Оксани Забужко, Тетяни Малярчук, Любко Дашвар та ін. Вибір зазначеного періоду обґрунтований початком формування культу незалежної особистості, переконаності в тому, що саме мова створює систему координат, за якими людина усвідомлює себе і світ

Виклад основного матеріалу дослідження

Мова існує насамперед у свідомості - колективній та індивідуальній, що зумовлює її соціальну сутність. Носієм мовної свідомості є мовна особистість, тобто людина, що існує в мовному просторі - у спілкуванні, у стереотипах поведінки Karasyk V. I. Yazykovoy krug: lichnost', kontsepty, diskurs [Language Circle: Farity, Concept, Discourse], Volgograd: Peremena, 2002, P. 7 [in Russian]. Susov I. P. “Grammatika govoryashchego” [Grammatics of the speaker], Aktual'nyye problemy kommunikativnoy grammatiki [Current problems of communicative grammar], Tula, 2000, P. 136 [in Russian]. Odarchuk N. A Semantyka ta prahmatyka vyslovlen' vidmovy v anhlomovnomu khudozhn'omu dyskursi [Semantics and pragmatics utterances of refuse in English-language art discourse]: avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : 10.02.04 - hermans'ki movy. Kyyivs'kyy natsional'nyy linhvistychnyy universytet, Kyyiv, 2004, P. 9 [in Ukrainian].. “Мова у своєму функціонуванні дає індивідові можливість виявити себе як особистість, що поводить себе в діалогічній взаємодії пасивно або є комунікативним лідером, виявити особливості свого темпераменту, показати прихильність до авторитарного або ліберального стилю мовного спілкування .

Функціонуючи в просторі фатичної комунікації, висловлення відмови формують дискурси, у яких виражений негативний внутрішньовольовий стан мовця як показник інтенційного стану самосвідомості на недопуск реалізації наміру продуцента стимулу. Спосіб вираження інтенції та міра інтенсивності представленого значення “небажання”, яким визначається семантика висловлень відмови, дозволяють згрупувати їх у три класи, які виражають узуальний зміст відмови - висловлення відмови зі значенням індивідуально винесеного рішення, представленого моделлю “не буду”; висловлення відмови зі значенням відсутності інтересу, представленого моделлю “не хочу”; висловлення відмови зі значенням перешкоджальних обставин, представленого моделлю “не можу .

Схарактеризуємо особливості функціонування таких конструкцій відмови в площині директивів, оскільки директивні акти якнайповніше виявляють особливості структурування КАВ з урахуванням соціальної ролі учасників спілкування. Класи директивів неоднорідні й різняться інтенсивністю ознаки спонукальності, характером модального забарвлення, варіативністю компонентів семантичної структури. Розглянемо такі директивні акти: категоричні - наказ, вимога, вказівка; некатегоричні - порада, застереження; пом'якшувальні - прохання, благання та моління.

Для аналізу особливостей функціонування висловлень зі значенням відмови в зазначених директивах скористаємося поняттям соціальний статус особи. На основі субстанційних ознак соціального статусу особи мовознавці виділяють реляційні ознаки, які виформовують соціальну та ситуативну нерівність між комунікантами: відношення “виший ^ нижчий”, “нижчий ^ вищий”.

Типологія основних директивних актів формується відповідно до соціальних статусів комунікантів. Категоричні директиви наказ, вимога та вказівка належать до соціально фіксованих актів із низхідним статусним вектором, тобто характеризують ситуацію “вищий ^ нижчий”. Таким прескриптивам характерна сема обов'язковості виконання дії адресатом та пріоритетності статусу мовця. Основними засобами реалізації категоричних директивів є дієслова наказового способу в ІІ особі однини та множини, інфінітивні та вигукові конструкції. Категоричність директивних дій посилюється через вказівку на обмеження виконання наказу в часі або вимогу обов'язкового виконання дії: [Бжостовський:] Рушай мерщій і зараз же принеси намисто! (І. Кочерга); -- Чуєш, зараз мені погодися з жінкою, -- обернувся старшина бо Гната (М. Коцюбинський). Продуцент відмови перебуває в ролі підлеглого та позбавлений альтернативного права на невиконання дії Yakovleva G. P. Recheorganizuyushchaya funktsiya direktivnykh replik v dialoge (na materiale frants. i rus. yaz.) [Reorganizing function of directive replicas in dialogue (based on French and Russian)]: dis. ... kand. filol. nauk :10.02.05, Tversk. gos. un-t. Tver', 1994, P. 62 [in Russian].. Найчастіше продуценти відмови (особи з нижчим соціальним статусом) обирають такі тактики стратегії відмови: 1) послатися на неможливість виконання наказу, вимоги чи вказівки через вагомі причини (з мотивуванням): - Пропустіть! - Віноват, господин дохтурь! - Сич підняв карабін, загородивши двері впоперек.

Я очень ізвіняюсь, але поступив такий приказ (Ю. Смолич); 2) видавати себе за некомпетентну людину: [Бжостовський:] Зараз же принесіть намисто. [Пшеменський:] Намисто? Яке намисто? (І. Кочерга); 3) вказати на безпідставність наказу або вимоги: - Пішла звідси вон! - кричать обоє... - Я вам ніяк не заважаю, -- скиглить Капітоліна... (Таня Малярчук); 4) відмовитися через неможливість виконання дії саме в цей час: Ворочайсь додому! - гукнув Антосьо. - Скажи, хай колясу пришлють.

Хай уже завтра, паничу, - озвавсь чоловік з воза, - хоч дайте волам відпочить (А. Свидницький); 5) зрідка - відмова як вияв протесту: [Рухля:] ...Іди в хату! Іди, кажу тобі, я тєбя буду колотіть! [Харитина:] Не піду, бо ви й так добре мене били... я утічу, куди очі дивляться (І. Карпенко-Карий). Продуцент відмови бажає, щоб мовець визнав нечинним свій запит або визнав чинною позицію адресата. Проаналізований фактичний матеріал дає підстави для припущення, що в наказі висловлення зі значенням відмови реалізують зміст моделей “не можу” і “не буду”. Зауважимо, що кількісно значно переважає модель “не можу”, яка зумовлює вибір відповідної тактики.

Директивні акти наказу позбавлені етикетних формул ввічливості, у них відсутня мотивація. Наказ виражає категоричну вимогу щодо вчинен-ня / невчинення реальної чи потенційної дії і передбачає чітку субординацію комунікантів. Вимога та вказівка мають мовне оформлення, подібне до наказу, але містять мотивацію, роз'яснення того, як діяти: [Цокуль:] Ні, ти повинен сказать, може, вона й справді яка непутня, а я за неї піклуюсь. [Панас:] Ні, хазяїн, не скажу, -- не приходиться (І. Карпенко-Карий); [Федон:] Співай епістоламу! Се до речі! [Антей:] Ні, не до речі, -- ми не на весіллі (Леся Українка); [Мартин:] ...Бери палицю і мені знайди доброго дрючка!.. Я їм покажу... Я... Ми їм покажемо! [Трохим:] Ні, пане, я не піду. Він похваляється і вам на спині горба зробить (І. Карпенко- Карий). У комунікативних ситуаціях з низхідним вектором найчастотнішою є тактика відмови з мотивуванням (послатися на неможливість виконання через вагому, на думку продуцента відмови, причину; приклади 1-4); рідше трапляється тактика видавати себе за некомпетентну людину (приклад 5). У репліках продуцента відмови реалізовано значення індивідуально ухваленого рішення з подальшим обґрунтуванням: 1) [Водяник:] ...Віддай сюди вінець перловий! [Русалка:] Ні! То дарував мені морський царенко (Леся Українка); 2) [Меценат:] Ти сам її держать не потребуєш. На те є раб... [Антей:] Ні, їй не слід звикати до такого. В своїй оселі я рабів не маю... (Леся Українка); 3) [Меценат (голосно до Антея):] Людською мовою ми наситились. Час обізватись мовою богів тобі, Антею. [Антей:] Вибачай, преславний, мені не хоче муза помагати, либонь, вона сьогодні не голодна, а я без неї - мов безструнна ліра (Леся Українка); 4) - А тепер скажи мені, що ти маєш казати цареві? -- Сього я нікому не виявлю, ваше благородіє, опріч царя самого. -- І мені не скажеш? -- Ні! -- А як я тобі звелю? -- І тоді не скажу... (М. Коцюбинський); 5) Ви мусите заплатити за ящірку... Але ж я не бачила,. ящірка повзала по підлозі - а я дивлюсь на стелю (Таня Малярчук).

У директивних актах вимоги з висхідним вектором репліка продуцента стимулу містить обов'язкове мотивування й може супроводжуватися експресивізацією: - Мадам Воке, ми всі тут зібрались, щоб дізнатись нарешті у Вас правду! Нам обридло відчувати себе телепнями! Ми повинні знати, де і з ким живемо! -- Що ви, голубчики? Яка правда? (Таня Малярчук). Ухиляння від відповіді в таких комунікативних ситуацій - одна з найуживаніших тактик відмови, коли продуцент відмови прагне збереження гармонійних стосунків. Категоричність та настійливість продуцента стимулу провокує виникнення дисгармонійної ситуації, спрямованої на конфлікт і розрив взаємин: -- Мадам Воке, не прикидайтесь, ми хочемо знати, хто живе у 47-й кімнаті! -- Як хто? Навіщо безглузде запитання? -- Мадам Воке, тільки не прикидайтесь!... Досить нас водити навколо пальця!.. -- Але ви і міцні горішки, голуб'ята!... Не забувайте, що пансіонат поки що моя власність!... Жоден з вас мені не до указу! Захочу -- вижену на мороз! (Таня Малярчук).

Некатегоричні директиви порада та застереження належать до сугестивів (за класифікацією О. І. Бєляєвої Belyaeva E. I. Hramatyka i prahmatyka sponukannya: anhliys'ka mova [Grammatics and pragmatics of building: English language], Voronezh: Yzd-vo Voronez'koho. un-tu, 1992, 167 p. [in Russian].), які об'єднуються семою “Я вважаю доцільним виконання дії, що пропоную”. Адресат сам вирішує, виконувати чи не виконувати дію. Зазначені директиви можуть уживатися в симетричних та асиметричних ситуаціях, але більше прав на здійснення цих актів мають особи з вищим соціальним статусом.

В асиметричній ситуації “вищий ^ нижчий” продуцент відмови вдається до тактики відмови з мотивуванням: - Дитино, мадам Воке знає краще, послухай мадам Воке... Тобі треба народити дитину... Григорій тобі допоможе. Дозволь, щоб він тебе прочитав. -- Я не можу, бо я не знаю, чи там є що читати. А якщо є, то я сама ще цього не прочитала (Таня Малярчук). У симетричній ситуації адресат може обирати такі тактики стратегії відмови: дати зрозуміти, що не бажаєте виконувати дію (немає потреби): Ти, Маріє, стежила б за мовою... -- А що тут такого? Час біжить швидко! Дитині скоро й самій буде п'ятдесят (Є. Кононенко); відмовитися без будь-якого мотивування: [Круста:] Любий друже, ти, може б, ліг в кімнаті? [Руфін:] Ні, не треба (Леся Українка).

Застереження - некатегоричний директивний акт, який полягає у вказівці адресанта на небажані, некорисні для адресата дії і здійснюється в його інтересах: - ...не зустрічайся з ними. Вони тебе не поважають. -- А з ким мені зустрічатися? У мене крім них більше немає подруг (Таня Малярчук). У таких конструкціях зі значенням відмови реалізовано модель узуального змісту “не можу”.

Прохання, благання та моління - пом'якшувальні директивні акти. Адресат у ситуації прохання сприймається як особа, яка хоч і не зобов'язана, але може задовольнити бажання мовця. Пом'якшений акт прохання постає як соціально фіксований акт із висхідним статусним вектором. Від інших директивних актів пом'якшені відрізняються ґрунтовною мотивацією, вживанням форм ввічливості, апеляцією про дозвіл та можливість висловити прохання тощо: [Дуенья:] Я насмілюся прохать сеньйору дозволити мені зайти на хвильку, зовсім близенько, тут-таки, при брамі, до родички позичить рукавичок, - я їх забула дома, на нещастя, а холод лютий. [Анна:]Се не випадає, щоб я лишилась тут на самоті. [Дуенья:] Моя сеньйора милостива! Пробі, таж я стара, гострець мене так мучить! Я, далебі, від болю ніч не спала (Леся Українка).

Настанова продуцента відмови на гармонізацію / дисгармонізацію взаємин визначає вибір мовних засобів, що лексикалізують моделі “не буду”, “не хочу”, “не можу”, пор.: -- Позволь Маврі хоч з чотири дні межи нами прожити. -- Не прощу я Маврі... О. Кобилянська); [1-й (християнин):]

Благослови нас, брате преподобний! [Руфін:] Я сам його не маю (Леся Українка).

Продуцент відмови в асиметричній комунікативній ситуації “нижчий^-вищий” використовує такі тактики відмови: відмовитися без мотивування: [Оксана:] ... Вернітеся до нас! Вас привітаєм / Як рідного, коханого ми всі... / Любитиму, коритимусь! Верніться!

[Пилипенко:] Облиш, кажу! (Б. Грінченко);

відмовитися з мотивуванням: - Одпустіть, паночку, нас додому; зовсім обхарчилися; хліба брали на два дні, а сидимо четвертий день, -- просили люди. -- Не моя вина, люде добрі! Не моя, голуб'ята мої! Не я вас кликав сюди. (О. Кониський); дати зрозуміти, що не бажаєте виконати прохання: -- Згляньтесь, паночку, на наші злидні, продайте нам дерево на віру. Не згодився. На віру, каже, нікому нема у мене, тим паче таким злодіям, як ви (О. Кониський); послатися на неможливість виконання прохання саме в цей час: [Цокуль:]

Та зайдіть-бо в хату. Ну, на годину. [Аблакат:] Ні, єй- богу, нема часу, і не просіть... [Цокуль:] ...А яка у мене наливочка є! [Аблакат:] Другим разом (І. Карпенко-Карий).

Варіантами наполегливого прохання є благання і моління, які характерні для мовлення соціально нижчих комунікантів: [Фортунат:]Велебний отче! Віддай його мені! Благаю! [Єпископ:] Сину, тут є достойніші. Врятуєш душу, коли загубиш тіло, -- се твій жереб (Леся Українка). Відмова в таких директивах зазвичай супроводжується мотивацією. Добір мовних засобів сприяє лексикалізації моделі “не можу”.

Отже, соціальний статус комунікантів впливає на формування типології основних директивних актів, визначає тактики стратегії відмови в соціокомунікативній ситуації “вищий-^-нижчий”.

Проаналізуємо вплив гендерного аспекту на перебіг інтеракції в комунікативних актах відмови, визначимо тактики комунікативної стратегії відмови.

Упродовж останніх десятиріч у фокус лінгвістичних розвідок потрапив один із ключових компонентів комунікативної особистості - стать. У дослідницький апарат лінгвістики введено термін гендер, який визначає стать як соціокультурний концепт, що формується в межах системи етнічно зумовлених стереотипних уявлень.

Сучасні дослідники розглядають гендер з погляду теорії спілкування, заакцентовуючи на ролі гендерного аспекту в комунікативній поведінці (Е. Беляєва Ibidem. та ін.). Урахування гендерного аспекту вносить корективи в процес комунікативної діяльності і модифікує вибір мовних засобів і форм спілкування, стратегій і тактик комунікації, паралінгвістичні елементи спілкування.

Відмова як форма діалогічної модальності належить до антропоцентрич-них дискурсів. Акти відмови зароджуються в суб'єктивно-оцінній сфері діяльності людини, їм властиве модальне заперечення як негативна оцінка ситуації. У комунікативних актах відмови втілюється воля особистості на невиконання дії.

Дискурси відмови, породжені станами сумніву, незгоди, несхвалення, невдоволення, неприйняття, гніву, презирства, ненависті, будуються за принципом зверхності та владності з боку продуцента відмови, який постає як владна мовна особистість. Дискурс, створений такою особистістю, є авторитарним.

Тендерні дослідження в психології фіксують авторитаризм як ознаку чоловічого стилю спілкування. Окрім того, чоловічий стиль спілкування активний і предметний, але водночас змагальний і конфліктний. Сучасний італійський психолог А. Монтаріо зазначає, що чоловіча психологія сконцентрована на домінантних ритуалах та ієрархії, де завжди є переможець і переможений (така установка не визнає альтернативи партнерського стилю); чоловічий стиль спілкування зорієнтований на систему домінування. Жінки віддають перевагу партнерській, рівноправній комунікації. Жіночий стиль спілкування зорієнтований на систему взаємодії.

Проаналізований фактичний матеріал дозволяє висловити припущення, що соціостатеві стосунки комунікативних партнерів є одним із чинників, що впливає на формування дискурсу відмови, встановлення гармонійних / дисгармонійних взаємин між комунікативними партнерами.

Висловлення відмови функціонують у проблемних дискурсах, які є потенційно конфліктними. Відповідальність за збереження комфортної ситуації для комунікантів покладається на продуцента відмови, який повинен розпізнати загрозу конфліктної ситуації та зберегти емоційну рівновагу дискурсу. Жінки, за дослідженнями психологів, зорієнтовані на загальну атмосферу спілкування, їм краще вдається формування гармонійної, позитивної атмосфери перебігу комунікації.

Аналіз ілюстративного матеріалу визначив, що частотність виникнення дискурсів з висловленнями відмови, у яких і продуценти стимулу, і продуценти відмови - жінки, значно нижча, ніж у таких дискурсах, де і продуценти стимулу, і продуценти відмови - чоловіки, і становить 30%.

Жінкам властиве прагнення до симетричної комунікації, до збереження партнерських взаємин. Жінки часто формулюють пропозиції у вигляді запитань: [Олеся:] У кімнату підемо? [Марфа Варфоломіївна:] Ні, посидьмо тут, у садку (М. Кропивницький). Зауважимо, що продуцентові відмови вдалося уникнути створення конфліктної ситуації через вживання у репліці відмови іншої пропозиції (.посидьмо тут, у садку).

Для уникнення конфліктогенних ситуацій у репліках відмови жінки частіше, ніж чоловіки, використовують етикетні формули і конструкції ввічливості: [Антипов:] Вы очень экзальтированны... У вас, вероятно, жар... Да, да! Знаєте что? Отправляйтесь прямо в Москву и дебютируйте в Малом: я и протекцию, и письма, и, наконец, сам с вами поеду... [Лучицька (тисне йому руку):] Спасибі! Щире наше спасибі за ваше участие... (Прислухається). Но я туда не гожусь... (Вбік). Ні, се щось так... (Антипову). Все то, чем вы здесь восхищаетесь и називаете художественным воспроизведением жизни, будет там чуждым, фальшивым! (М. Старицький) або конструкції, які пом'якшують відмову: [Галя:] Посидь трошки, матері нема, пішли до Савчука на той бік, а мені важко одній сидіть, аж плакать хочеться. [Олена:] З радістю посиділа б, та нема часу (І. Карпенко-Карий).

Відмова жінок часто супроводжується обґрунтуванням причини неможливості виконання запропонованої дії: [Олена:] Все можеш ти вернуть... [Аміна:] Ні, пізно вже!.. Бо я зламала віру/1 туркові я жінкою була,/ Людей своїх я мала за рабів, -- / Вернутися у рідний край такою/Не можу я: мені не буде щастя (Б. Грінченко).

У КАВ жінки частіше вдаються до часткової відмови (не влаштовує місце або час для здійснення кооперативного комунікативного акту): -- І не могла б ти повторити тої пісні? -- Сьогодні ні! Може, іншим разом! Я сього сама не знаю... (О. Кобилянська).

Образність та емоційність мовлення, іронія пом'якшують категоричність відмови і сприяють збереженню гармонійних взаємин між комунікантами: - Скажи мені, Олександро, де ти живеш? -- спитав Іван. -- А тобі навіщо? Третя хата від Кіндрата, де рябі ворота, а новий пес! -- засміялась вона... (М. Коцюбинський); [Мусій:] Вийди сьогодні ввечері, -- хоч поговоримо. Я гостинців принесу. [Ївга:] Авжеж вийду! Тільки нехай учора, серед ночі, саме опівдні, у спасівку на льоду (Б. Грінченко). Зазначені ознаки превалюють у репліках жінок, які є продуцентами відмови у КАВ, де продуцентами стимулу є чоловіки.

Спілкування жінок довірливіше, вони більше здатні до кохання, прихильніші, у подальшому жінки здатні погодитися на попередньо відхилену пропозицію: [Гордій:] Єй-богу, я у вас влюбльон. Позвольте вам подарить кальцо золотоє. [Текля:] Не хочу, не хочу нізащо у світі! [Гордій:] Возьміть кольцо золотоє, бо как не візьмете, то бросю єго в Дунай, бистру рєчку, пущай погибает три с полтиной. [Текля:] Я ж стидаюсь. Надіньте його сами на мій палець. [Гордій:] Тепер позвольте вас неравнодушно розцілувати, как собственноручную невесту. [Текля:] Ох, який стид! Не хочу, не хочу. Цілує (М. Кропивницький).

Чоловіки, якщо й погоджуються, не визнають цього, обираючи іншу мотивацію свого вчинку й іншу тактику: [Павло:] Пожалуйте злотого! [Кіндрат Антонович:] Якого злотого? [Павло:] Мого, котрого ви мені не додали. [Кіндрат Антонович:] Піди геть! Не віддам! [Павло:] Я тобі злотого не подарую, я тебе спалю! [Кіндрат Антонович:] Чого доброго, ще й справді підпале. Він скажений! На тобі золотого! Хоч я тобі і не винен, але у мене охота є подарувать тобі! (М. Кропивницький).

У КАВ воля продуцента відмови реалізується в його небажанні виконати адресовану йому дію або через неприйняття нав'язуваних йому інтересів. На мотиваційній стадії значення неприйняття продуцентом відмови нав'язаної продуцентом стимулу програми дій закріплюється у трьох конструкціях узуального змісту “не буду”, “не хочу”, “не можу”.

Зауважимо, що конструкції узуального змісту “не буду” значно переважають у моделях, де продуцентом відмови є чоловік; причому в моделях ПСЧ - ПВЧ відсоток таких конструкцій значно вищий, ніж у моделях ПСЖ - ПВЧ. Категорична відмова у мовленні чоловіків часто є необґрунтуваною. Такі спостереження підтверджують гіпотезу про конфліктність чоловічого стилю спілкування і свідчать про те, що чоловіки більшою мірою здатні до формування конфліктогенних ситуацій.

У комунікативних моделях ПСЖ - ПВЖ кількісно переважають конструкції узуального змісту “не можу” з обґрунтуванням причини відмови. Неможливість виконання певної дії та пояснення причини відмови з боку продуцента відмови сприяє уникненню створення конфліктогенних ситуацій.

У разі сприйняття мовцями один одного відмова тяжіє до уникнення протистояння інтересів через вираження подяки, вибачення, втішання, пропонування, співчуття, підтримки, доброзичливості. У разі несприйняття мовцями один одного чи обставин комунікації відмова загострює протистояння партнерів, відбувається віддалення комунікантів через вибір неетикетних форм взаємодії, налаштованість на з'ясування стосунків, що призводить до конфронтації і призводить до дисгармонізації взаємин: [Павло:] ...Віддайте злотого! [Кіндрат Антонович:] Піди геть! Я тебе велю з двору в шию вигнать! Я тобі нічого не винен! [Павло:] Не віддаси?[Кіндрат Антонович:] Не віддам! [Павло:] Не віддаси?[Кіндрат Антонович:] Сказав раз, і шабаш. [Павло:] Ти ще Павла не знаєш, дасться він тобі взнаки! (М. Кропивницький).

Дисгармонізація стає відчутнішою за умови наявної партнеродиспозиції. Як уже зазначалося, партнеродиспозиція властива для стилю мовлення чоловіків: [Ланченко:] Діло до вас є. [Арсен:] Я з вами не хочу ніякого діла мати (Б. Грінченко); [Цокуль:] Слухай! Уступи мені свою наймичку Харитину. [Бороховський:] Ви знову за своє. Як же Рухля зостанеться сама з дітьми, га? [Цокуль:] Ти собі візьми бабу Горпину. [Бороховський:] А одчого ви не візьмете собі бабу Горпину? Оставте ето, просю вас. [Цокуль:] А я тобі кажу, що вона у мене буде служить. [Бороховський:] Ні, не буде (І. Карпенко-Карий); [1-й підпанок:] Чуєш? Підходжу я сьогодні до пихатого Шкорупського та й кажу: “Дозвольте з вами чокнутись? ” А він зареготав згорда та й каже: “Хоч і не треба! ” Ну, постривай же. Будеш ти прохати, щоб я тебе на виборах піддержав... Я ж тебе піддержу: замість одного -- два чорняка підкладу!.. (М. Кропивницький).

Гендерний чинник зумовлює вибір стратегії й тактик спілкування у КАВ. Комунікативні тактики засновані на некооперативній стратегії поведінки продуцента відмови.

Комунікативні тактики, які обирають жінки, як у відмові від виконання прохання, так й у відмові від пропозиції та виконання наказу не провокують виникнення конфліктогенних ситуацій, оскільки відмова вмотивована або ж містить іншу пропозицію. Тактика відтермінування виконання прохання свідчить про доброзичливість адресата (продуцента відмови). Переконливим аргументом на користь припущення, що дискурси з висловленнями відмови, у яких комунікативні партнери - жінки, більшою мірою спрямовані на гармонізацію взаємин, є комунікативна тактика посилання на те, що прохання не варте саме уваги адресанта (продуцента стимулу), а не адресата (продуцента відмови).

Більшість комунікативних тактик, які обирають чоловіки, спрямовані на дисгармонізацію взаємин між комунікативними партнерами, оскільки чоловікам переважно властива тактика відмови без мотивування. Про це свідчить і партнеродиспозиція, і зорієнтованість на систему домінування, й ігнорування інтересів комунікативного партнера.

Отже, тендерний чинник значною мірою впливає на перебіг інтеракції в КАВ, зумовлюючи вибір комунікативної стратегії й тактики відмови. Комунікативні тактики, які обирають жінки як продуценти відмови, спрямовані на гармонізацію взаємин між комунікативними партнерами. Формування дискурсів відмови з настановою на дисгармонізацію взаємин властиве чоловікам.

Висновки й перспективи подальших розвідок

У КАВ вибір тактик стратегії відмови зумовлюють прагматичні чинники, а також значною мірою соціальний і гендерний статуси учасників спілкування. Найчастіше продуценти відмови (особи з нижчим соціальним статусом) в директивному акті наказу послуговуються такими тактиками стратегії відмови: послатися на неможливість виконання наказу, вимоги чи вказівки через вагомі причини (з мотивуванням); видавати себе за некомпетентну людину; вказати на безпідставність наказу або вимоги; відмовитися через неможливість виконання дії саме в цей час; зрідка - відмова як вияв протесту. У комунікативних ситуаціях з низхідним вектором найчастотнішою є тактика відмови з мотивуванням (послатися на неможливість виконання через вагому, на думку продуцента відмови, причину); рідше трапляється тактика видавати себе за некомпетентну людину. У директивних актах вимоги з висхідним вектором репліка продуцента стимулу містить обов'язкове мотивування й може супроводжуватися експресивізацією. У асиметричній ситуації “вищий ^ нижчий” у директивних актах поради й застереження продуцент відмови вдається до тактики відмови з мотивуванням. У симетричній ситуації адресат може обирати такі тактики стратегії відмови: дати зрозуміти, що не бажаєте виконувати дію (немає потреби); відмовитися без будь-якого мотивування. Продуцент відмови в асиметричній комунікативній ситуації “нижчий ^ вищий” у директивах прохання, благання та моління використовує такі тактики відмови: відмовитися без мотивування / з мотивуванням; дати зрозуміти, що не бажаєте виконати прохання; послатися на неможливість виконання прохання саме в цей час.

Комунікативні тактики, які обирають жінки як продуценти відмови, спрямовані на гармонізацію взаємин між комунікативними партнерами. Формування дискурсів відмови з настановою на дисгармонізацію взаємин властиве чоловікам.

Перспективи подальших розвідок передбачаємо в послідовному розпрацюванні теорії мовленнєвих жанрів та мовленнєвих актів у контексті семантико-прагматичного та когнітивного підходів.

Размещено на Allbest.ru