Мовні трансформації "Енеїди" Івана Котляревського видань 1798 та 1980 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський національний аграрний університет

МОВНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ «ЕНЕЇДИ» ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО ВИДАНЬ 1798 ТА 1980 РОКІВ

Марченко Тетяна, кандидатка

філологічних наук, доцентка

Анотація

Питання відновлення автентичності української мови є на часі навіть під час війни в Україні, бо, як виявилося, саме мова є надпотужним ідентифікатором національної приналежності. Першим значимим кроком до цього став проєкт нового українського правопису 2019 року, який запустив процес відродження власне українських мовних норм на фонетичному, лексичному, граматичному рівнях.

У цьому контексті аналіз давніх творів, написаних українськими авторами до українофобних указів, має на меті відновити втрачене, визначити шляхи повернення давно забутого, доцільність вживання у сучасній мові, що є надзвичайно актуальним на сьогодні.

На жаль, правописні норми української мови протягом багатьох десятиліть пристосовувалися до мови держави, яка встановлювала не лінгвістичні, а політичні правила. Саме тому навіть наявні правописи української мови ХХ століття не можуть визнаватися як власнеукраїнські.

Тож, великої ваги набирає лінгвістичний аналіз автентичних текстів українською мовою, тих видань, які не були «зацензуровані» державною машиною, містили живу мову, притаманну її носіям.

Бурлескно-травестійна поема Івана Котляревського «Енеїда», написана наприкінці XVIII - початку XIX століття є прикладом вживання тогочасної розмовної української мови, яка уповні представлена у творі. Звичайно, розвиток мови на будь-якому етапі має свої особливості, тож не можна сьогодні легко й бездумно копіювати те, що було притаманне мові у XVIII-XIX століттях; важливим є віднайти автентичність мови (на різних її рівнях), що логічно, правильно зафіксується у сучасних нормах.

Ключові слова: правопис, лексична одиниця, деевфемізація, етимологічний аналіз, синтаксичні норми.

Annotation

LANGUAGE TRANSFORMATIONS OF “ENEIDA” BY IVAN KOTLIAREVSKII IN THE 1798^th AND 1980^th EDITIONS

Marchenko Tetiana, Candidate of Philological Sciences, Associate Professor Sumy National Agrarian University

The issue of restoring the authenticity of the Ukrainian language is timely even during the war in Ukraine, because, as it turned out, language itself is a powerful identifier of national belonging. The first significant step towards was the project of the new Ukrainian spelling (orthography) of 2019, which launched the process of reviving Ukrainian language norms at the phonetic, lexical, and grammatical levels.

In this context, the analysis of ancient works written by Ukrainian authors before the Ukrainophobic decrees aims to restore the lost, to determine the ways of returning the long-forgotten, the expediency of using it in the modern language, which is extremely relevant today.

Unfortunately, for many decades, the spelling norms of the Ukrainian language were adapted to the language of the state, which established not linguistic, but political rules. That is why even the existing spellings of the Ukrainian language of the 20th century cannot be recognized as proper Ukrainian.

Therefore, the linguistic analysis of authentic texts in the Ukrainian language, those publications that were not "censored" by the state machine and contained a living language inherent to its speakers, is gaining great importance.

The burlesque-travesty poem “Eneida " by Ivan Kotliarevskii, written at the end of the 18th - beginning of the 19th century, is an example of the use of the colloquial Ukrainian language of that time, which is fully presented in the work. Of course, the development of a language at any stage has its own characteristics, so one cannot easily and thoughtlessly copy today what was inherent in the language in the XVIII-XIX centuries; it is important to find the authenticity of the language (at its various levels), which will be logically and correctly recorded in modern standards.

Key words: spelling, lexical unit, de-euphemization, etymological analysis, syntactic norms.

Вступ

Сьогодні минає 224 роки з дати першої публікації «Енеїди» 1798 року у Петербурзі під назвою «Енеида, на малороссийский язык перелицеванная И. Котляревским» колезьким асесором, конотопським поміщиком, ентузіастом Максимом Парпурою (1763-1828). І, хоча це було зроблено без відома автора, а лише як прояв любові до «малороссійского слова», саме це видання почало славетну історію сучасної поеми Івана Котляревського.

Як відомо, авторові не вдалося за життя опублікувати остаточний варіант свого твору, проте існування декількох автентичних варіантів - це неоціненний подарунок нащадкам з огляду на вивчення рідної мови: «Аналіз списків та видань поеми дав підстави зробити висновок, що всі три варіанти її назви належать авторові, який із часом міняв їх у процесі роботи над твором. Перша назва, не призначена для друку, - жартівлива: «Перецыганенная Енеида с русского языка на малороссійский», друга, також не призначена для друку, ще має вказівку на травестійний жанр: «Енеида, на малороссийский язьік перелицеванная», третя - остаточна, для друку» ( Нахлік 2015: 74).

На сьогодні поема «Енеїда» переживає новий виток переосмислення не тільки літературознавцями, але й викликає неабиякий лінгвістичний інтерес - пошук автентичного в українській мові, відродження власнеукраїнських мовних традицій, прогнозування подальшого розвитку мови тощо (Кралюк).

Матеріалом для сучасного дослідження став найвідоміший на сьогодні твір української літератури - «Енеїда» Івана Котляревського, а точніше його перше видання 1798 року (три частини) (Сто) є авторським, найменше доторкане цензурою та «авторськими перелицюваннями»: «Але те, що залишалося розкиданим по окремих, дрібних і часто малодоступних віршах, у Котляревського було зосереджене в одному творі, досконалому за формою і значному за обсягом (навіть якщо мати на увазі лише перші три частини його поеми, видані 1798 року). «Енеїда» синтезувала здобутки українського письменства XVIII ст., ставши на вершині попередньої літературної традиції, з якої органічно виросла» (Нахлік 2015: 54). А сучасний розвиток української мови сьогодні вимагає глибокого занурення до становлення та розвитку мови минулих століть. Видання поеми 1980 року є противажним джерелом для дослідження.

З огляду на структуру власне твору матеріалом для дослідження також слугував словник - «СОБРАНІЄ Малороссійскихь словъ содержащихся въ ЭнеидЪ, и сверхъ того еще весьма многихъ иныхъ издревле вошедшихъ в Малороссійское нарЬчіе съ другихъ языковъ, или и коренныхъ Россійскихь, но не употребительныхъ», укладений автором для легкого прочитання свого твору.

Під час роботи було використано такі методи дослідження: порівняльно-історичний, де бралися до уваги видання одного й того ж твору, але зі значною різницею у часі (майже 200 років); метод етимологічного аналізу, який допоміг встановити необхідні для сучасного розуміння значення окремих лексичних одиниць; метод лінгвістичного аналізу тексту, що з'ясував основні зміни на різних мовних рівнях (лексичному, словотвірному, синтаксичному).

До роботи залучалися словники української мови: Етимологічний словник української мови. Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.), В. Т. Коломієць, Т. Б. Лукінова, Г. П. Півторак, В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко; Укладачі: Г. П. Півторак, О. Д. Пономарів, І. A. Стоянов, О. Б. Ткаченко, A. M. Шамота. НАН України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ. Наукова думка. Т. 1-6. 1982-2012; Словник української мови. В 11-ти т. Київ. Наукова думка. 1970 - 1980; Казачий словарьсправочник. Сан. Ансельмо, Калифорния, С.Ш.А. Составитель словаря Г.В. Губарев, редактор-издатель А.И. Скрылов. 1966-1970.

Основним джерелом дослідження став текст «Енеїди» Івана Котляревського двох видань - 1798 та 1980 років, а також статті, присвячені вивченню творчості автора поеми, роботи Євгена Нахліка, Валерія Шевчука («головною її [Енеїди] ідеєю є протест проти зруйнування імперською Росією Української Козацької держави, віра у відродження колишньої слави 4 слов'янської Трої - Києва, нової української держави, побудованої на принципі «общого блага»» (Жила)), Тетяни Панасенко, Миколи Ткачука та інших.

Порівняльно-історичний аналіз змін на лексичному, граматичному, синтаксичному, правописному рівнях у двох виданнях 1798 року та 1980 року став основною метою дослідження: «З'явившись на рубежі літературних та історичних епох, твори Котляревського їх специфічно поєднували й водночас роз'єднували. З цими творами пов'язані не лише національно-естетичні коди, дальше мистецьке входження українського письменства в європейський культурний простір, а й формування національної свідомості українців і модерної української нації» (Нахлік 2015: 9).

Порівнюючи два різних за формою та часом видання поеми «Енеїда», було зафіксовано зміни на різних мовних рівнях.

На орфографічному рівні у виданні 1798 року нормативним є вживання літер старого алфавіту Ъ, ъ, ы для передачі фонем [і] -[ji], [-], [и]. Варіативно вживаються літери Э/Е в імені головного героя Енея та Еола: Енея не любила страхъ - Що пробу закричав Эней; Здоровъ Еоле, пане свату! - Стругнула где Эолъ живавъ.

В «Енеїді» 1798 року прослідковується непослідовне вживання літери ф: И кинувъ въ Карпагену окомъ (Енеида 1798: 22) - І кинув в Карфагену оком (Котляревський 1980: 33). Проте в словничку, що Іван Котляревський подає до свого твору є такі лексеми з літерою ф: фарба - НЪм.сл. Farbe, краска; фартукъ - НЪм.сл., передникъ, фиги - винные ягоды, фиги-миги - фокусъ покусъ, фигли - штуки, Фесько - Феодосій, фили - волны, фуга - вЪюга (Енеида 1798: 21). Іван Котляревський у своєму словничку («СОБРАНІЄ...») лише двічі наголошує на запозиченні лексичних одиниць з літерою ф, що, можливо, говорить про пізніший час запозичення цих слів до активного словника.

У творі також є фонетичні розбіжності у вживанні окремих фонем: єй (Енеида 1798: 27) - їй (Котляревський 1980: 36) (je -ji); тилько (и -i) (Енеида 1798: 27) - тілько (Котляревський 1980: 36).

Загалом, фонетичне оформлення всього тексту поеми є українським з певними чужорідними елементами (русизми, просторічна лексика, діалектизми).

У виданні 1798 року постійне написання з великої літери антропонімів та топонімів (національність, державний статус, приналежність до громад, угрупувань): Татарва, Шведчина, Москалі, ТроянцЪ, Троянська громада, Сициліянци, Греки, Король, Царь, И Панночок филтификетных; сучасна повернута норма написання з великої літери слів Бог, Боже засвідчена у виданні 1798 року (хоча й не послідовно): «Хто въ Бога вЪруе, ратуйте!» (Енеида 1798: 26, ІІІ) - «А буде те, що богъ намъ дасть» (Енеида 1798: 14, І).

У двох варіантах поеми відбулася заміна лексичних одиниць на відносно синонімічні: коновидъ - горлоріз; наробить бЪдъ - виллє сліз; всю Энейску челядь сучу - люди всі, що при Енеї; Пустить на дно и зъ нимъ къ чортамъ - Послизли; Товстеньку - Смачную.

У цьому уривкові заміна лексичних одиниць призвела до пом'якшення змісту, одночасно забезпечивши відхід від просторіччя до розмовної традиції, хоча й знівелювала давніші ідіоматичні вирази: болячка - тяжко не по серцю; Якъ жорна серце Ъй давивъ - гнівив; Тугійшій отъ супонЪ - гірчіший від перцю.

Лексеми кужилка ([кужйлка] «посудина, в яку косарі вкладають мантачку»;-- очевидно, пов'язане з [кутка] кужіль «прядиво, або вовна, намотані на кужівку); гринджола (санки), кибалка (головний убір), мичка (тут: пасмо волосся): етимологічно це назва рослини «дрібна трава, схожа на щітку», очевидно, результат перенесення на рослини назви мичка - «пасма льону» (ЕСУМ 1989: 469, ІІІ). Такі трансформації пов'язані із бажанням спростити розуміння тексту поеми.

Мовъ китъ отъ сала до дверей (6)

Заміна фрази Козацьки головы легли виходить із загальної історичної концепції Російської імперії щодо знищення всього українського (історії, мови): «Валерій Шевчук... підвів слухачів до думки, що головною її ідеєю є протест проти зруйнування імперською Росією Української Козацької держави, віра у відродження колишньої слави слов'янської Трої» (Жила: 3-4).

Заміна лексичних одиниць при описові героїв поеми призводить до здрібніння характеру цієї дійової особи: Нептун - въ жинчиныхъ метнувсь патынкахъ, Мовъ китъ отъ сала до дверей ( має значення - спійманий на гарячому, швидкий) - Нептун - дряпічка, шатнувся, півкопи для його кусок (має значення - нікчема, дріб'язковий). Оскільки усі боги Олімпу у поеми ототожнюються з гетьманами та кошовими війська козацького, то й таке приниження навіть у бурлескно-травестійній манері призводить до нівелювання героїчності.

Неодноразово під час заміни лексичних одиниць відбувається процес деевфемізації (згрубілості) лексичних одиниць твору, що призвело до зміни загального сприйняття художніх образів, а в цілому й українського суспільного духу:

Венеря, якъ на все швидкая (Енеида 1798: 8) - Венера, не послідня шльоха (Котляревський 1980: 26); ШЛЬОХА, и, жін., вульг., лайл. Те саме, що шлюха. Венера, не послідня шльоха, Проворна, враг її не взяв, Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв (Іван Котляревський, I, 1952, 69) (СУМ 1980: 497, XI); посилання у Словнику української мови на «Енеїду» видання 1952 року уже містить лексему «шльоха», що й надалі збережено у наступних виданнях твору. Етимологічний словник подає таке тлумачення лексеми «шльоха», «шлюха»: «відлига, мокра погода», експресивне утворення; до словотвору пор. мандрьоха, чистьоха; шлюха - «розпусна жінка», шльоха «т.с.»; форма шльоха, мабуть, український новотвір, що виник під впливом мандрьоха «волоцюга, повія» (ЕСУМ 2012: 441-442, VI); И завтражъ в пору неробочу (Енеида 1798: 6, ІІ) - І завтра ж - далі не одстрочу (Котляревський 1980: 42); А панъ Еней такъ розходився, Що трохи не увередився Кружкомъ сидавши гайдука (Енеида 1798: 16) - Еней, матню в кулак прибравши І не до соли примовлявши, Садив крутенько гайдука (Котляревський 1980: 30); Въ огонь одежу положивши, Да и сама тутъ улеглась (Енеида 1798: 31) - В огонь лахміття все зложивши, Сама в огні тім простяглась (Котляревський 1980: 39); И такъ, и сякъ отъ ней хилявся, Ъи щобъ швидше утомить (Енеида 1798: 16) - Коло Дідони терся, мявся, Її щоб тілько вдовольнить (Котляревський 1980: 32).

Відчутний вплив російської мови: И опромЪтью всЪ пустились (Енеида 1798: 7, ІІ) - І зараз миттю всі пустились (Котляревський 1980: 43).

У бажанні надати більшої зрозумілості для прочитання твору деякі лексичні одиниці зникли з поеми: И нужи повна очкурня (Енеида 1798: 13) - Охляли, ніби в дощ щеня! (Котляревський 1980: 29): очкур/учкур - «шнурок, який затягується у спідні чоловічі штани» (ЕСУМ 2012: 57, VI); заміна лексичних одиниць при збереженні рими: И Ъли юрду и макуху (Енеида 1798: 14) - І їли сім'яну макуху (Котляревський 1980: 29): юрда - рижій дрібноплодний Camelina microcarpa Andrz. (культура родини капустяних, широко використовується як лікарська) (ЕСУМ 2012: 523, VI).

Заміна м'ясної страви на пісну, що збіднює дієту дійових осіб твору, а значить й різноманіття української кухні (м'ясна страва замінена на пісну): Хляки - див. фляки - «свинячі або телячі тельбухи, порізані на шматочки і зварені в пшоняній каші» (ЕСУМ 2012: 113, VH); Зубці - (заст.) «страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених; ячмінна каша, зварена в конопляному молоці» (ЕСУМ 1985: 283, ІІ).

Такі заміни трапляються і надалі у різних варіантах твору: (спочатку видання 1798 року, потім - 1980 року): пили вишнивку - пили слив'янку; тернивку - калганка; Ой, ненька, на цымбалы грали - Санжарівки на скрипці грали (санжарівка - (заст.) народна пісня та танець, виводиться від назви населеного пункту Санжари Новосанжарського району Полтавської області) (ЕСУМ 2006: 177, V); И хто пивъ разомъ пивкондійки (Енеида 1798: 10, ІІ) - І хто пив разом три осьмухи (Котляревський 1980: 44): ОСЬМУХА, и, жін., діал. - Давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (СУМ 1974: 798, V) - кандейка (донське) - черпак, кружка (КСС). котляревський енеїда граматичний правописний

Заміна прикметника на сучасніший, що, можливо, пов'язано зі зміною моди на тканину: карсетъ люстровый (Енеида 1798: 17, І) (люстровий - блискуча тканина)карсет шовковий (Котляревський 1980: 31).

Правописні норми періоду написання поеми Іваном Котляревським невпорядковані, що й підтверджується чисельними прикладами:

- злитне написання частки ж та написання окремо/разом часток б, бы, таки, чи та не (з дієсловами, прислівниками): Дідонажь тяжко сподобала Енея, такъ, що й незнала (Енеида 1798: 18); Еней въ Дидоны живъ не мало; Колись Юпитеръ не нарокомъ; Якъ бы іого врагъ не спиткавъ (Енеида 1798: 22, І); Ужежь було не безъ грЪха (Енеида 1798: 20, І); Забувъ и въ Римъ що бъ мандровать (Енеида 1798: 21, І); Еней Дідонубь забувавъ (Енеида 1798: 23, І); Мене у друге не дождись (Енеида 1798: 25, І); чимало (варіант - чималъ) (Енеида 1798: 31, І);

- написання окремо складного прислівника щодень: Що день було у них похмЪлье (Енеида 1798: 20);

- написання через дефіс різних частин мови: Да-й-сам Еней (Енеида 1798: 20); Отъ-такъ Еней живъ у Дидоны (Енеида 1798: 21, І); А зь-зади зъ сухарями сунка (Енеида 1798: 23, І); Чи сежь-таки ти дЪло робишъ, Що-й досЪ тута загулявсь?; Оть-тілько йще тутъ побарись (Енеида 1798: 25); Зъ-за печи часто выглядала (Енеида 1798: 27, І); И давъ чЪмь-дужь ізь лЪсу драла (Енеида 1798: 19, ІІІ); Не ждить, щобъ три-шія дала (Енеида 1798: 21, ІІІ); якь-ось перед якуюсь гору (Енеида 1798: 24, ІІІ); Якіись зльї-дні ще стояли (Енеида 1798: 26, ІІІ); Сыва, ряба, безь-зуба, коса (Енеида 1798: 9, ІІІ);

- непослідовне подвоєння приголосних: ЕнеевЪ такъ якъ боляццЪ, Або осинній лихорадцЪ (Енеида 1798: 20, І).

Синтаксичні особливості тогочасних правописних норм також невідпрацьовані:

- відсутня кома перед порівняльним зворотом: Хоть голы прибрили якъ пень (Енеида 1798: 20, І); Мутивъ якъ у селЪ Москаль!; И острый як на бритву сталь (Енеида 1798: 21, І);

- відсутність норм щодо оформлення прямої/непрямої мови: Давайте, крикнувъ, пить теперь (Енеида 1798: 9, ІІ) - Давайте, - крикнув, - пить тепер! (Котляревський 1980: 44).

Наступні приклади відмінностей у різних виданнях «Енеїди» засвідчують бажання автора/авторів до кращого римування твору, обмеження вживання застарілої лексики, зовсім не мають підстав для змін:

Стилістично збережено опис молодиць у пеклі (немає у виданні 1980 року, а засвідчено лише у виданні 1798): «На супротивъ сихъ окаянныхъ Була ватага волоцюгъ, Мандрюхъ, фиглярокъ притаманныхъ И бахурЪв на цЪлый плугъ; Зъ обстриженными головами, Зъ пидрЪзанными пеленами, Воны стояли на голо. И Панночокъ филтификетныхъ, Ласкавыхъ, гарныхъ, и дошпетныхъ, Багацько вельми щось було» (Енеида 1798: 27, ІІІ) / Видання 1980 (найближче за стилістичним забарвленням, наявне в обох виданнях): «Були і тії там панянки, Що наряджались на показ; Мандрьохи, хльорки і діптянки, Що продають себе на час. Сі в сірці і смолі кипіли За те, щ жирно дуже їли І що їх не страшив і піст; Що все прикушували губи, І скалили біленькі зуби, І дуже волочили хвіст» (Котляревський 1980: 80).

Висновки

Навіть такий короткий аналіз двох видань поеми Івана Котляревського «Енеїда» 1798 року та 1980 року видання дає підстави зробити такі висновки:

1. Різні видання твору зазнали змін на фонетичному, орфографічному, лексичному, синтаксичному рівнях української мови;

2. Найбільшої трансформації зазнав лексичний склад мови, що має такі причини: відхід від давніх форм до сучасніших, удосконалення римування поеми, приховування української автентичності, деевфимізація твору;

3. Фрагментарно зміни є безпідставними (чи то авторськими, чи то цензурованими);

4. Деякі застарілі норми, проте власнеукраїнські (написання з великої літери, вживання літери ф, використання літери и на початку та в кінці слова), уже повернуті до норм сучасного українського правопису, що спонукає до подальшого дослідження автентичних творів художньої літератури до періоду українофобних законів.

Достатній обсяг видання «Енеїди» 1798 року (три частини) дозволяє розширювати межі дослідження до написання дисертаційної роботи, що стало б важливою складовою у відновленні власнеукраїнських правописних норм.

Також матеріал цієї статті можна використовувати при вивченні різних програмних дисциплін (як шкільних, так і університетських).

Список використаних джерел

1. Енеида - Енеида на малоросійській языкъ перелицїованная И. Котляревськими Съ дозволєнія Санктпетербургской Цензуры. Иждивешемъ М.Парпуры. В СанктпетербургЪ, 1798 года. Любителямъ марососсійскаго слова усерднЪйше посвящаєтся.

2. ЕСУМ -Етимологічний словник української мови. Ред. кол.: О.С. Мельничук (гол. ред.), В.Т. Коломієць, Т.Б. Лукінова, Г.П. Півторак, В.Г. Скляренко, О.Б. Ткаченко; Укладачі: Г. П. Півторак, О.Д. Пономарів, І.А. Стоянов, О.Б. Ткаченко, A.M. Шамота. НАН України. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Київ. Наукова думка. Т. 1-6. 1982-2012.

3. Жила - Жила Світлана. Рецепція «Енеїди» Івана Котляревського: інтерпретація Валерія Шевчука. URL: http://erpub.chnpu.edu.ua:8080.pdf (дата звернення: 23.10.2022)

4. КСС - Казачий словарь-справочник. Сан. Ансельмо, Калифорния, С.Ш.А.

5. Составитель словаря Г.В. Губарев, редактор-издатель А.И. Скрылов. 19661970 https://kazak.academic.ru (дата звернення: 26.10.2022)

6. Котляревський - Котляревський І.П. Твори. Київ. ВХЛ «Дніпро». 1980. 311с.

7. КралюкКралюк Петро. Іван Котляревський кинув виклик Російський імперії. Його творчість актуальна і в нинішній війні. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/30225416.html (дата звернення: 03.10.2022)

8. Нахлік - Євген Нахлік. Перелицьований світ Івана Котляревського: текст-інтертекстконтекст. Національна академія наук України. ДУ «Інститут Івана Франка». Серія «Літературознавчі студії». Випуск 21. Львів. 2015. 543с.

9. СУМ - Словник української мови. В 11-ти т. Київ. Наукова думка. 1970 - 1980.

10. Сто - 100 ключових подій української історії. Вихід «Енеїди» І. Котляревського. URL: https://uahistory. co/book/100-key-events-of-ukrainian-history/5 5.php (дата звернення: 27.10.2022)

References

1. Eneida - Eneida na malorosiiskii yazyk perelytsiovannaia I. Kotliarevskim. S dozvolenia Sanktpeterburhskoi Tsenzury. Izhdiveniem M. Papury. V Sanktpeterburhe, 1798 hoda. Liubiteliam malorosiiskoho slova userdniishe posviashchaetsia.

2. ESUM - Etymolohichnii slovnyk ukrainskoi movy: in 7 v. Edit.: O. S. Melnychiuk (chief editor), V.T. Kolomiets, O.B.Tkachenko, et.al. AN URSR. Inst. movoznavstva im. O.O. Potebrn. Kyiv: Naukova dumka, 1985 -2012.

3. Zhyla - Zhyla Svitlana. Retseptsia “Eneidy” Ivana Kotliarevskoho: interpretatsia Valeria Shevchuka. URL: http://erpub.chnpu.edu.ua:8080.pdf (data zvernennia:.

4. KSS - Kazachii slovar-spravochnik. San. Anselmo, Kalifornia, U.S.A. Sostavitel slovaria V.Gubarev, redactor-izdatel A.I.Skrylov. 1966-1970 https://kazak.academic.ru (data zvernennia: 26.10.2022.

5. Kraliuk - Kraliuk Petro. Ivan Kotliarevskii kynuv vyklyk Rosiiskii imperii. Yoho tvorchist aktualna i v nynishnii viini. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/30225416.html (data zvernennia: 03.10.2022)

6. Nahlik - Yevhen Nahlik. Perelytsiovanii svit Ivana Kotliarevskoho: tekst-intertekstkontekst. National Academy of Sciences of Ukraine. DU “Instytut Ivana Franka”. Seria “Literaturoznavchi studii”. Vypusk 21. Lviv. 2015. 543p.

7. SUM - Slovnyk ukrainskoi movy. V 11-ty tomah. Kyiv. Naukova dumka. 1970-1980.

8. Sto - 100 kliuchovyh podii ukrainskoi istorii. Vyhid “Eneidy” I.Kotliarevskoho. URL: https://uahistorv.co/book/100-key-events-of-ukrainian-historv/55.php (data zvernennia: 27.10.2022)

Размещено на Allbest.ru