Мовна картина світу: лінгвоісторіографічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовна картина світу: лінгвоісторіографічний аспект

Анастасія Бікезіна,

аспірант, асистент кафедри германської та слов'янської філології Донбаського державного педагогічного університету (Слов'янськ, онецька область, Україна)



Мова є важливим способом формування та збереження знань про світ. Відображаючи об'єктивний світ у процесі діяльності, за допомогою слів люди фіксують результати отриманих знань, життєвого досвіду. Сукупність цих знань, закріплених у мові, є те, що ми називаємо «лінгвістичним проміжним світом», «лінгвістичною моделлю світу» або «мовною картиною світу». Широко використовують поняття «мовної картини світу». Проте, загальноприйнятого терміну мовної картини світу досі немає.

Основою даного дослідження є сукупність наукових текстів, авторами яких є вітчизняні та іноземні мовознавці кінця ХХ - початку XXI століття. Особливу увагу було приділено науковим ідеям В. фон Гумбольдта (концепція В. фон Гумбольдта про лінгвістичний світогляд, теорія В. фон Гумбольдта про «внутрішню форму мови»), Е. Сепіра, Б. Уорфа (постулати гіпотези «лінгвістичної відносності» Е. Сепіра і Б. Уорфа), Л. Вайсгер- бера (передача певного світогляду майбутньому поколінню за допомогою мовних засобів, основні характеристики мовної картини світу). Мовна картина світу є об'єктом лінгвістичного опису та розглянута у новому, раніше не вивченому аспекті - лінгвоісторіографічному аспекті. Пріоритетним є аналіз дослідження мовної картини світу, розкриття різних поглядів лінгвістів на цей феномен. гумбольдт мовна картина світу

Ключовим питанням забезпечення адекватної інтерпретації різних компонентів смислової ієрархії та впровадження їх у загальнокультурну семантичну пам'ять є проблема взаємовпливу особистісних компонентів, що обумовлюються авторським світосприйняттям, та соціокультурних концептуальних елементів, що базуються на мовній картині світу всієї лінгвокультурної спільноти. Однією з найбільш дискусійних у сучасних дослідженнях картин світу є питання інтимізації світоглядних компонентів в індивідуальній картині світу, тобто функціональне навантаження загальноприйнятих конвенцій у світосприйнятті. Мовна картина світу як особистісна форма світогляду та розуміння є досить усталеною у сучасній філософії та соціології, причому інтенсифікація особистісного компонента світосприйняття властива лише вітчизняній лінгвокультурі. У цій статті автором зроблено спробу наукового аналізу та критичного осмислення використання поняття «мовна картина світу» в лінгвістиці.

Ключові слова: мовна картина світу, лінгвоісторіографічний аспект, світогляд, світорозуміння, лінгвістичні прийоми, національна самосвідомість, національна ідентичність.



Anastasiia BIKEZINA,

Postgraduate Student, Assistant at the Department of Germanic and Slavic Philology Donbass State Pedagogical University (Slovyansk, Donetsk refion, Ukraine)

LANGUAGE PICTURE OF THE WORLD:

LINGUISTIC HISTORIOGRAPHIC ASPECT

Language is an important way to form and preserve knowledge about the world. Reflecting the objective world in the process of activity, with the help of words people record the results of knowledge, life experience. The combination of this knowledge, enshrined in language, is what we call the “linguistic intermediate world”, the “linguistic model of the world” or the “linguistic picture of the world”. The concept of “linguistic picture of the world” is widely used. However, there is still no generally accepted term for the linguistic picture of the world.

The basis of this study is a set of scientific texts authored by native and foreign linguists at the end of the 20th century - at the beginning of the 21st century. Particular attention was paid to the scientific ideas of W. von Humboldt (W. von Humboldt's concept of linguistic worldview, W. von Humboldt's theory of “internal form of language”), E. Sepir, B. Wharf (postulates of the hypothesis of “linguistic relativity”), L. Weisgerber (transmission of a certain worldview to future generations through language, the main characteristics of the linguistic picture of the world). The linguistic picture of the world is the object of linguistic description and is considered in a new, previously unexplored aspect - the linguistic historiographic aspect. Priority is given to the analysis of the study of the linguistic picture of the world, the disclosure of different views of linguists on this phenomenon.

The key issue of ensuring an adequate interpretation of the various components of the semantic hierarchy and their introduction into the general cultural semantic memory is the problem of the mutual influence of personal components, which are determined by the author's worldview, and sociocultural conceptual elements based on the linguistic picture of the world ofthe whole linguocultural community. One ofthe most controversial in modern studies of worldviews is the issue of intimization of worldview components in an individual picture of the world, i.e. functional load of generally accepted conventions in the worldview. The linguistic picture of the world as a personal form of worldview and understanding is quite well-established in modern philosophy and sociology, and the intensification of the personal component of world perception is characteristic only of the native linguistic culture. In this article, the author made an attempt to scientific analysis and critical reflection on the use of the concept of “linguistic picture of the world” in linguistics.

Key words: linguistic picture of the world, linguistic historiographic aspect, worldview, world outlook, linguistic devices, national self-consciousness, national identity.



Постановка проблеми

Актуальність дослідження визначається підвищеним інтересом до вивчення взаємозв'язку культури та мови, що спричинилося наприкінці ХХ століття до виникнення нової галузі мовознавства - лінгвокуль- турології. В останні роки вчені, що працюють у галузі культурної лінгвістики та антропологічної лінгвістики, зосередили свою увагу на вивченні національно-культурної специфіки мовної свідомості представників певних мов. Для визначення зв'язку між культурою та мовою слід виявити універсальне та унікальне у сприйнятті дійсності людьми, що належать до різних мовних та культурних традицій. Дослідження проводилося в рамках антропоцентричної парадигми сучасної лінгвістики, когнітивної та культурної лінгвістики, що вивчає людину як мовну особистість, її індивідуальну картину світу, та супутні проблеми.

Аналіз досліджень

Об'єктом дослідження є розглядувана в лінгвоісторіографічному аспекті сукупність наукових текстів, присвячених дослідженню мовної картини світу, авторами яких є вітчизняні та іноземні мовознавці: В. фон Гумбольдт, Е. Сепір, Б. Уорф, Л. Вайсгербер, Ю. Д. Апресян, Г. В. Колшанський, В. А. Маслова, В. М. Телія, А. Вежбицька, С. Г. Тер- Мінасова, Л. Бородіцкі, Г. Хасслер, А. С. Зеленько, Ж. В. Краснобаєва-Чорна та ін.

Мета статті - аналіз дослідження мовної картини світу, розкриття різних поглядів лінгвістів на цей феномен.

Метод дослідження

Основним методом дослідження є актуалістичний метод (метод актуалізму). Суть цього методу полягає у використанні сучасних знань для вивчення минулого та передбачення майбутнього. Використання таких прийомів, як аналіз лінгвістичних текстів, порівняння, синтез отриманих даних, логічна та послідовна історико- наукова реконструкція, є важливими складниками операційного компоненту актуалістичного методу в дослідженні мовної картини світу.

Виклад основного матеріалу

Мовна картина світу є одним з фундаментальних понять когні- тивної лінгвістики.

В. фон Гумбольдт першим висловив ідею особливого мовного бачення світу: він розглядав мову як мислетворчий орган, прагнув виявити закономірності історичного розвитку мов світу. На думку В. фон Гумбольдта, лише мова може розкрити деякі дуже важливі таємниці, всі нюанси та вияви сутності етносу (Гумбольдт, 2013: 44).

Г. Хасслер проаналізував концепцію В. фон Гумбольдта про лінгвістичний світогляд та його зв'язок з лінгвістичним релятивізмом і дійшов до певного висновку: у світлі теорії лінгвістичної відносності, незважаючи на думку Гумбольдта про те, що мова розвивається як організм, в ній є ментальні константи, які одного разу виникнувши, залишаються постійними органами пізнання світу. Це означає, що чим старший лек- сико-семантичний варіант лексеми, тим точніше вона відображає лінгвоментальні особливості етнічного носія. У цьому плані вивчення лексикографічного матеріалу дає більш достовірний матеріал, ніж лінгвокультурологічне вивчення дискурсів (Hassler, 2020: 25).

В основі уявлення про мовну (наївну) картину світу лежить теорія В. фон Гумбольдта про «внутрішню форму мови». Це уявлення розширюють й постулати гіпотези «лінгвістичної відносності»

Е.Сепіра і Б. Уорфа. Більш того, ці ідеї отримали розвиток у неогумбольдтіанській концепції “Zwischenwelt” та сучасних концепціях наївної картини світу Ю. Д. Апресяна.

Е. Сепір та Б. Уорф розглядали мову як спосіб пізнання дійсності. На думку Е. Сепіра, «було б помилкою вважати, що ми можемо повністю осягнути дійсність, не вдаючись до мови... Насправді «реальний світ» багато в чому несвідомо будується на основі мовних норм тієї чи іншої певної групи» (Sapir, 1921: 79).

Тієї ж самої думки дотримувався Б. Уорф. Ці вчені вважали, що мова не лише є засобом передачі думок, вона є основою їх формування, а також різноманіттям світоглядів різних народів світу (Whorf, 2012: 110).

Поняття «мовна картина світу» з'явилося завдяки працям Л. Вайсгербера, який стверджував, що мовна картина світу «формується шляхом кодування знань про життя та способи пізнання світу людьми», спробував описати системи поглядів, цінностей та устрою, які підсвідомо засвоюються носіями мови у процесі їхнього мовного освоєння в онтогенезі. Водночас він підтримував ідею В. фон Гумбольдта про важливість вивчення внутрішньої форми мови, яка створює образи навколишньої дійсності за допомогою людської мови (Humboldt, 1999: 59).

Цей підхід є цілісною теорією, що дозволяє пізнавати навколишній світ очима й мовою. Говорячи про роль мови, Л. Вайсгербер наголошує на вербальному пізнанні світу - передачі певного світогляду, поведінки, способу життя майбутньому поколінню за допомогою доступних мовних засобів (Вайсгербер, 2004: 89).

Основними характеристиками мовної картини світу, якими її наділяє Л. Вайсгербер, є:

- мовна картина світу є системою всіляких змістів: духовного, що визначає своєрідність культури та менталітету конкретного мовного суспільства, та мовного, що визначає існування та функціонування самої мови;

- мовна картина світу пов'язана з мовною культурою, мовною специфікою;

- мовна картина світу, з одного боку, є наслідком історичного розвитку етносу та мови, а з іншого боку, є причиною своєрідного шляху їх подальшого розвитку;

- мовна картина світу як єдиного «живого організму» чітко структурована та в мовному вираженні є багаторівневою. Вона визначає особливий набір звуків та звукосполучень, особливості будови артикуляційного апарату носіїв мови, просодичні особливості мови, словниковий запас, словотворчі можливості мови та синтаксис словосполучень та речень, а також власний пареміологічний багаж. Іншими словами, мовна картина світу визначає загалом комунікативну поведінку, розуміння зовнішнього світу природи та внутрішнього світу людини, систему мови;

- мовна картина світу з часом змінюється і, як і кожен «живий організм», схильна до розвитку, тобто у вертикальному (діахронічному) сенсі на кожному наступному етапі розвитку частково не тотожна самій собі;

- мовна картина світу створює однорідність мовної сутності, сприяючи закріпленню мовної, а тому й культурної своєрідності в баченні світу та його позначенні засобами мови;

- мовна картина світу існує в однорідній, своєрідній самосвідомості мовного суспільства і передається наступним поколінням через особливий світогляд, правила поведінки, спосіб життя, відображені засобами мови;

- картина світу будь-якої мови формує уявлення про навколишній світ через мову як «проміжний світ» у носіїв цієї мови.

На думку Г. А. Брутяна, «мовна картина світу - це загальні відомості про внутрішній та зовнішній світ, виражені в живих (природних та національних) мовах» (Брутян, 1973: 110).

А.А. Залізняк визначає поняття «мовна картина світу» як сукупність уявлень про світ, втілених у значеннях різних мовних одиниць, таких, як лексичні одиниці, стійкі словосполучення, певні синтаксичні конструкції тощо. Більш того, вважається, що завдяки мовній картині світу формується єдина система поглядів (Зализняк, 2006: 42).

У зв'язку з цим слід згадати Ю. Д. Апресяна, який надав свої оригінальні ідеї про мовну картину світу. На його думку, носії різних мов мають різне сприйняття світу через призму національної мови, тому уявлення про реальність у них є чимось різним. З іншого боку, мовна картина світу належить до «наївного» світогляду, дуже відмінного від «наукового». Отже, кожен етнос має свою особливу, неповторну картину світу, яка знаходить своє відображення в мові. «Мова відображає досвід взаємодії людини з навколишнім середовищем, і цей досвід об'єктивується в мові в її сукупній цілісності, утворюючи мовну картину світу» (Апресян, 1995: 48).

Після створення концепції мовної картини світу було зрозуміло, що оскільки це поняття зі складною структурою, дослідники по-різному підходять до розуміння та опису його природи. Наприклад, В. А. Маслова вважає, що мовна картина світу - загальна культурна спадщина Всесвіту; вона є структурованою та багаторівневою. Цей глобальний мовний образ лежить в основі комунікативної системи розуміння внутрішнього та зовнішнього світу людини. Він символізує характерні для певного періоду способи вербальної та розумової діяльності, що відображають його духовні, культурні та національні цінності (Маслова, 2007: 93).

Лінгвістичні картини світу різних мов відрізняються одна від одної завдяки культурній специфіці різних народів. Кожна мова є унікальною національною системою, що розкриває світогляд народу і створює його картину світу. Так, згідно з визначенням, даним К. С. Яковлєвою, під мовною картиною світу ми розуміємо «зразок сприйняття дійсності» через властиву кожному етносу мову.

Мовна картина світу, як зазначає Г. В. Колшан- ський, ґрунтується на особливостях суспільного та трудового досвіду кожного народу. Зрештою ці ознаки знаходять своє вираження у відмінностях у лексико-граматичній номінації явищ і процесів, у поєднанні тих чи інших значень, у їхній етимології (вибір вихідної ознаки у номінації та формуванні значення слова). У мові «фіксується все різноманіття творчої пізнавальної діяльності людини (суспільної та індивідуальної)», що полягає саме в тому, що «мова, відповідно до незліченної кількості умов, які є стимулом в її спрямованому пізнанні, щоразу обирає і фіксує однє з незліченних властивостей предметів, явищ та їх зв'язків. Саме цей людський фактор присутній та чітко простежується у всіх мовних утвореннях як у нормі, так і у її відхиленнях та окремих стилях» (Колшанский, 1990: 89).

А.Вежбицька справедливо вважає, що існують поняття, які є основними для моделі одного мовного світу і водночас взагалі відсутні в іншому мовному світі, і тому є такі думки, які можуть бути «помислені» цією мовою, і навіть є такі почуття, які можна пережити тільки в рамках цієї мовної свідомості, і вони не можуть бути властиві жодній іншій свідомості та мисленню (Вежбицкая, 1999: 34).

Мовна картина світу, за визначенням С. Г. Тер- Мінасової, є своєрідним «дзеркалом культури», у якому відображаються не тільки реальний світ і умови життя, а й «суспільна свідомість народу, його менталітет, національний характер, спосіб життя, традиції, звичаї, моральність, система цінностей, світовідчуття, бачення світу» (Тер- Минасова, 2000: 345).

У своїй статті «Як мова формує мислення» Л. Бородіцкі стверджує, що «мова має особливий вплив на пізнання навколишнього світу» (Boro- ditsky, 2011: 63).

Жан-Поль Сартр висловив аналогічну думку: «Оскільки я відкрив цей світ через мову, Я довгий час сприймав мову як світ» (Sartre, 1981: 11).

Актуалізація ціннісних компонентів мовних одиниць та форми трансляції соціокультурної пам'яті у межах конкретної лінгвокультури стали об'єктом розгляду окремих дисертаційних та монографічних досліджень (Р. Бендлер, Б. З. Туре- баєва, М. О. Красавський, О. В. Звада) (Красав- ский, 2001: 34).

Актуальними є наукові праці, які мають в собі аналіз лінгвокогнітивних механізмів формування та трансформації смислового змісту мовної картини світу (Ю. М. Караулов, А. М. Баранов,О.Й. Шейгал, Т. О. Фесенко) (Баранов, 1987: 12).

Менталітет етносів формує мовне відображення світу, а кожна мова, у свою чергу, по-своєму категоризує світ і є не тільки інструментом його відображення, а й інструментом пізнання. Особистість, сформована у певному лінгвокультур- ному середовищі, набуває відповідних мовних та ментальних рис, які можуть бути об'єктивовані в рамках кожної з названих дисциплін. Ці риси завжди виражаються у побутовій мові, літературній творчості, масовій культурі. Особливо це помітно при спостереженні за людиною, для якої конкретна мова є зрозумілою, але не рідною. З цього погляду стає актуальним порівняльне дослідження мовного вираження етноменталь- ності та його вивчення вченими, які не є автентичними носіями мов, що розглядаються. Ця ідея є вірною і для нашого дослідження.

З самого початку основним об'єктом лінг- вокультурології стали одиниці (вербальні артефакти), що знаходяться на межі мовознавства та фольклору, мовознавства та етнології тощо. Фразеологічні одиниці (преміуми) стали першими серед таких одиниць і досі залишаються найбільш вивченими.

Так, наприклад, Л. Р. Мухарлямова, Л. Х. Шаяк- метова, О. Р. Каюмова, Н. В. Конопльова, І. Бережна звертають окрему увагу на важливість лінгвокуль- турологічного вивчення паремій (прислів'їв і приказок) у зв'язку з проявом у них як ментальних рис, а й традицій, звичаїв і навіть світогляду. При цьому в основі вивчення лежить не консолідований шар паремій, а їхне живе життя. Фразеологія як предмет лінгвокультурологічного вивчення є «компромісом», що є одиницею мови та жанру мови, тому цей підхід набув найбільшого поширення (Mukharlyamova, Shayakmetova, Kayumova, Konopleva, 2017: 213).

Лінгвокультурологічний аналіз фразеологічних одиниць є настільки поширеним, що аспекти його експлікації стосуються жанрів, тематики, структури, аксіології (ціннісних орієнтирів), конотації та навіть типового життєвого шляху того чи іншого етносу. Так, М. М. Рахімовій та співавторам, вивчаючи німецькі прислів'я, що відносяться до тематичної групи «сімейні цінності», вдалося зробити висновки про коннотативні, аксіологічні, моральні аспекти, типові риси характеру німців (схильність до високої якості у всьому, надійність, відповідальність, задоволеність життям та ін.) навіть із такого, досить обмеженого, матеріалу (Rakhmatova, 2019: 45).

О.Р. Каюмова, А. Г. Садикова, Г. Г. Габдельга- неєва вивчають дидактичний потенціал пареміо- логічних одиниць, які могли б сприяти вивченню мови «зсередини», оволодінню типом мислення, асоціаціями, аналогіями, типовими ситуаціями тощо. З цією метою вчені вивчають структуру і семантику англійських прислів'їв і приказок з акцентом на їх лінгводидактичний потенціал (Kajumova, Sadykova, 2018: 290).

Інноваційний підхід до побудови мовної картини світу проявляється у напрямі дискурсознав- ства, зокрема риторичного дискурсу. Риторичні конструкції як фіксовані «мовні та розумові рамки» національного життя виявляються у різних дискурсах (у тому числі й освітніх). Водночас дискурсивний рівень є найвищим мовним рівнем мовної картини прояву світу і тому має практично необмежені можливості для її виявлення та побудови (Vorozhbitova, 2014: 162).

Б. Лібш розширює горизонти лінгвокульту- рологічного пізнання мовної картини світу до феноменологічного підходу сучасного сприйняття - секуляризації та гуманізації цінностей, що приєдналися до лінгвосемантики. Найкраще він зустрічається у творах провідних письменників, тексти яких є джерелами побудови національної, мовної картини світу. Зрозуміло, що з виділення універсальних лінгвоментальних ознак необхідно насамперед розрізняти типологічні та ідіостиліс- тичні моменти у письмовому дискурсі (Liebsch, 2020: 71).

Розглядаючи питання, пов'язані з мовною картиною світу, Гай Дойчер у своїй роботі «Крізь мовне скло», приділяє особливу увагу тісним зв'язкам між мовою та культурою (Deutsher, 2010: 20).

Н. О. Потапова вважає, що для виявлення особливостей тієї чи іншої культури насамперед слід проаналізувати лексику мови, оскільки людина висловлює свої думки через слово, а останнє постає як прояв культури та менталітету. Проте слово - лише один із багатьох варіантів уявлення навколишнього світу. За словом стоїть більш широке поняття, що охоплює всі наявні у мові варіанти уявлення одиниці, зрозумілої носію мови і має зміст і певне вираження у мові, передусім на лексичному рівні.

Проаналізувавши наукові роботи, які пов'язані з мовною картиною світу, А. Іслам зазначає, що «людина пізнає навколишній світ завдяки мисленню, і воно відображається у свідомості людини. Якщо істина осягається думкою, то мова є інструментом, що закріплює результат образного мислення». Таким чином, мовна картина світу, що передається через мову, є зведенням цінностей нації і світу в цілому. Індивід розмовляє та використовує певну мову відповідно до семантичної основи тієї самої мови. Культурні цінності у мові формують національний характер та національний менталітет завдяки значенню слів. Н. Валі зазначає, що «мовна картина світу відображає міфологічне, релігійне та логічне позитивістське пізнання» (Islam, 2004: 15).

Проаналізувавши позицію дослідників з цього питання, можна дійти певного висновку, що мовна картина світу репрезентує пізнавально-психологічну реальність, що виявляється у мисленнєво- пізнавальній діяльності нації, її вчинках, вербальній поведінці. Певна спільнота та її представники осягають реальність через свій менталітет, вибудовуючи таким чином свій спосіб життя. Картина світу, відбита в національному менталітеті, історії, традиціях, взаємозалежних поколіннях, живе у свідомості людини. «Свідомість є результатом багатовікової розумової роботи всього етносу чи суспільства» (Горло, 2007: 55).

Далі, картина світу, що зберігається в цій свідомості, виражає себе через систему певних символів, насамперед через народний менталітет та художні твори. Отже, аналіз творів мистецтва, які відображають національну картину світу, дозволяє зрозуміти цих людей. Картина світу у художньому творі визначається шляхом вивчення словесно-художніх засобів, вихідних мовних одиниць автора, що ілюструють особисту картину світу, сформовану творцем цього твору.

Г. Ж. Снасапова розглядає кожну лінгвокуль- турну одиницю у художньому творі як показник, що визначає мовну картину світу (Snasapova, 2003: 36).

С. Єлемесова розглядає мовні особливості художнього тексту у зв'язку з психолінгвістичною основою стилістичного, лінгвістичного та поетичного аналізу. На мою думку, дуже важливо досліджувати взаємозв'язок мови та культури, оскільки лише такий підхід забезпечує глибоке розуміння мовної картини світу (Yelemesova, 2003: 22).

При вивченні лінгвокультурологічної спрямованості дослідники повинні поєднувати ког- нітивний та культурологічний аспекти, оскільки це дозволяє не тільки визначити інтегративний характер мовного знання, а й виявити численні зв'язки у триєдності «Мова, людина та культура», що репрезентує специфіка лінгвокультурології, за Г. Н. Смагуловою.

Художня картина світу може охоплювати окремі поняття, притаманні авторському світовідчуттю. Тому мова виступає тут як засіб створення вторинної картини світу, що належить творцю цього художнього твору. Сучасна лінгвістика по-різному визначає терміни «концепт» та «мовна картина світу».

Узагальнюючи всі визначення, можна відокремити два протилежних за змістом: 1) поняття - ключове слово духовної культури; 2) концепт - «первинний термін, що позначає психопсихічне явище, що виступає як стимул створення промови.

А.Б. Амірбекова пояснює ці різні аспекти концепту: культурна лінгвістика стверджує, що «концепт осмислюється як одиниця, що визначає культурне, духовно-етичне та соціальне розуміння світу» (Amirbekova, 2006: 26).

Тому картину світу необхідно розглядати насамперед у зв'язку з культурою. Потім слід досліджувати індивідуальну мову автора, оскільки культурний концепт сприймається як інформація, що існує у специфіці національної культури. Концептуальний аналіз дозволяє розкрити природу культурного концепту. Його основна мета - виявлення символів національної культури та пояснення сутності загальнокультурних понять, що акумулюють знання про мовну картину світу.



Висновки

У мовній картині світу відбиваються не тільки традиційні мовні елементи, притаманні всьому суспільству (прислів'я, приказки, фразеологізми та ін.), а й нетрадиційні світоглядні конструкції та екстралінгвістичні факти, що з'являються з різних галузей.

У цій статті ми вивчили мовну картину світу у новому, актуальному, раніше не вивченому аспекті. Завдяки аналізу лінгвістичних текстів, порівнянню, синтезу отриманих даних, логічній та послідовній історико-науковій реконструкції ми прослідкували за розвитком мовної картини світу та дослідили еволюцію наукової думки вітчизняних та іноземних дослідників щодо цього поняття.

Перспективи подальшого розвитку вбачаємо в дослідженні мовної картини світу на матеріалі наукових праць вітчизняних та іноземних лінгвістів, приділяючи особливу увагу вивченню саме в лінгвоісторіографічному аспекті.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Апресян Ю. Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания. Вопросы языкознания, 1995. № 1. С. 37-67.

2. Баранов А. Н. Категории искусственного интеллекта в лингвистической семантике. Фреймы и сценарии. Москва : ИНИОН, 1987. 54 с.

3. Брутян Г. А. Язык и картина мира. Философские науки, 1973. № 1. С. 108-110.

4. Вайсгербер Л. Родной язык и формирование духа / пер. с нем., вступ. ст. и коммент. О. А. Радченко. Изд. 2-е, испр. и доп. Москва: Едиториал УРСС, 2004. 232 с.

5. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / пер. с англ. А. Д. Шмелёва ; под ред. Т. В. Булыгиной. Москва, 1999. 780 с.

6. Горло Е. А. Универсальная антропоцентрическая модель поэтического дискурса. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора филологических наук. Ростов-на-Дону, 2007. 55 с.

7. Гумбольдт В. О различии организмов человеческого языка и о влиянии этого различия на умственное развитие человеческого рода. Введение во всеобщее языкознание. Москва : Либроком, 2013. 376 с.

8. Зализняк А. Многозадачность в языке и способы ее представления. Москва: Языки славянской культуры, 2006. 672 с.

9. Колшанский Г В. Объективная картина мира в познании и языке / Отв. ред. Шахнарович А. М. Москва : Наука, 1990. 108 с.

10. Красавский H. A. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах. Волгоград : Перемена, 2001. 495 с.

11. Маслова В. А. Введение в когнитивную лингвистику. Москва : Наука, 2007. 396 с.

12. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация. Москва : Слово, 2000. 624 с.

13. Amirbekova A. Specifics of verbalization of conceptual structures in the poetic text (on the example of M. Makatayev's poetry). Dissertation of Candidate of Philological Sciences. Almaty : Kazakhstan, Atamura Publication,

2006. 122 p.

14. Boroditsky L. How language shapes thought. Scientific American, 2011. 304(2). Pp. 62-65.

15. Deutsher G. Through the language glass: why the world looks different in other languages. 1^st edition”. New York : United States, Metropolitan Books Henry Holt and Company, LLC, 2010. 314 p.

16. Hassler G. Humboldt's concept of a linguistic worldview and its position in the history of linguistic relativism. Studies in Philosophy of Literature, Aesthetics, and New Media Theories: Aesthetics and Politics in Wilhelm von Humboldt. Odradek. 2020. 6(1). Pp. 21-64

17. Humboldt W. On Language, On the Diversity of Human Language Construction and Its Influence on the Mental Development of the Human Species. Edited by Michael Losonsky. Cambridge : England, CUP Publication, 1999. 296 p.

18. Islam A. The linguistic picture of the world in the context of national culture, Author's Abstract of the Dissertation of Candidate of Philological Sciences. Almaty : Kazakhstan, Atamura Publication, 2004. P. 15.

19. Kajumova D.F., Sadykova A.G., & Gabdelganeeva G.G. Cultural aspects of using paremiological units in the teaching process. Modern Journal of Language Teaching Methods, 2018. 8(3). Pp. 290-295.

20. Liebsch, B. “Secular” perception and language. Temporalized World. Treatises on philosophy. J. B. Metzler, Stuttgart, 2020. 189 p.

21. Mukharlyamova L., Shayakmetova L., Kayumova A., Konopleva N., & Berezhnaya I. Gender-marked idioms referring to a male person in tatar. Astra Salvensis, 2017. 10 (2). Pp. 213-217.

22. Rakhmatova M.M. Linguistic features of the concept “Beauty” in English, Uzbek and Tajik national cultures. International Scientific Journal. Theoretical & Applied Science, 2019. 78. Pp. 764-770.

23. Sapir E. Language: An Introduction to the Study of Speech. New York : USA, Harcourt, Brace Publication, 1921. 258 p.

24. Sartre J. The Words. Translated by B. Frechtman. New York : USA, Mass Market Paperback, Vintage Publication, 1981. 256 p.

25. Snasapova G. Linguistic cultural units in the story of G. Musrepov “Ulpan” Dissertation of Candidate of Philological Sciences. Almaty : Kazakhstan, Gylym Publication, 2003. 142 p.

26. Vorozhbitova A. A., & Gaukhar I. Issina linguistic and rhetorical picture of the world of collective linguistic personality as the basic discourse-universe of ethnocultural and educational. Space European Researcher, 2014. 67(1-2). Pp. 156-162.

27. Whorf B. Language, thought, and reality: selected writings of Benjamin Lee Whorf [2nd ed.]: introduction by J. B. Carroll; foreword by S. C. Levinson. (J. B. Carroll, S. C. Levinson, & P. Lee, Eds.). Cambridge, MA : MIT Press, 2012. 448 p.

28. Yelemesova S. Linguistic references of national culture in the literary text (on the example of G. Musrepov's novel “The Kazakh soldier”). Dissertation of Candidate of Philological Sciences. Almaty : Kazakhstan, Gylym Publication, 2003. 127 p.

REFERENCES

1. Apresyan Yu. D. Obraz cheloveka po dannyim yazyika: popyitka sistemnogo opisaniya [The image of the human in the language: an attempt of comprehensive description]. Voprosyi yazyikoznaniya, 1995. Nr. 1. S. 37-67. [in Russian].

2. Baranov A. N. Kategorii iskusstvennogo intellekta v lingvisticheskoy semantike. Freymyi i stsenarii. [Categories of artificial intelligence in linguistic semantics. Frames and scripts]. Moskva: INION, 1987. 54 p. [in Russian].

3. Brutyan G. A. Yazyik i kartina mira [Language and the picture of the world]. Filosofskie nauki, 1973. Nr. 1. pp. 108-110. [in Russian].

4. Vaysgerber L. Rodnoy yazyik i formirovanie duha [Mother tongue and building the spirit]. Per. s nem., vstup. st. i komment. O. A. Radchenko. Izd. 2-e, ispr. i dop. Moskva : Editorial URSS, 2004. 232 p. [in Russian].

5. Vezhbitskaya A. Semanticheskie universalii i opisanie yazyikov [Semantic universals and description of languages]. Per. s angl. A.D. Shmelyova pod red. T.V. Bulyiginoy. Moskva, 1999. 780 p. [in Russian].

6. Gorlo E. A. Universalnaya antropotsentricheskaya model poeticheskogo diskursa [Universal anthroponomic model of poetic discourse]. Avtoreferat dissertatsii na soiskanie uchenoy stepeni doktora filologicheskih nauk. Rostov-na-Donu, 2007. 55 p. [in Russian].

7. Gumboldt V. O razlichii organizmov chelovecheskogo yazyika i o vliyanii etogo razlichiya na umstvennoe razvitie chelovecheskogo roda. [On the difference between the organisms of the human language and on the impact of this difference on the mental development of the human race]. Vvedenie vo vseobschee yazyikoznanie. Moskva : Librokom, 2013. 376 s. [in Russian].

8. Zaliznyak A. Mnogozadachnost v yazyike i sposobyi ee predstavleniya [Polysemy in a language and its manifestations]. Moskva : Yazyiki slavyanskoy kulturyi, 2006. 672 p.

9. Kolshanskiy G. V. Ob'ektivnaya kartina mira v poznanii i yazyike [Objective picture of the world in cognition and language]. Otv. red. A. M. Shahnarovich. Moskva : Nauka, 1990. 108 p. [in Russian].

10. Krasavskiy N. A. Emotsionalnyie kontseptyi v nemetskoy i russkoy lingvokulturah [Emotional concepts in German and Russian linguistic cultures]. Volgograd : Peremena, 2001. 495 p. [in Russian].

11. Maslova V. A. Vvedenie v kognitivnuyu lingvistiku [Introduction to Cognitive Linguistics]. Moskva : Nauka, 2007. 396 s. [in Russian].

12. Ter-Minasova S. G. Yazyik i mezhkulturnaya kommunikatsiya [Language and intercultural communication]. Moskva : Slovo, 2000. 624 s. [in Russian].

13. Amirbekova A. Specifics of verbalization of conceptual structures in the poetic text (on the example of M. Makatayev's poetry). Dissertation of Candidate of Philological Sciences. Almaty : Kazakhstan, Atamura Publication, 2006.

122 p.

14. Boroditsky L. How language shapes thought. Scientific American, 2011. 304(2). Pp. 62-65.

15. Deutsher G. Through the language glass: why the world looks different in other languages. 1^st edition. New York : United States, Metropolitan Books Henry Holt and Company, LLC, 2010. 314 p.

16. Hassler G. Humboldt's concept of a linguistic worldview and its position in the history of linguistic relativism. Studies in Philosophy of Literature, Aesthetics, and New Media Theories: Aesthetics and Politics in Wilhelm von Humboldt. Odradek, 2020. 6(1). Pp. 21-64.

17. Humboldt W. On Language, On the Diversity of Human Language Construction and Its Influence on the Mental Development of the Human Species. Edited by Michael Losonsky. Cambridge : England, CUP Publication, 1999. 296 p.

18. Islam A. The linguistic picture of the world in the context of national culture, Author's Abstract of the Dissertation of Candidate of Philological Sciences. Almaty : Kazakhstan, Atamura Publication, 2004. P. 15.

19. Kajumova D. F., Sadykova A. G., & Gabdelganeeva G. G. Cultural aspects of using paremiological units in the teaching process. Modern Journal of Language Teaching Methods, 2018. 8(3). Pp. 290-295.

20. Liebsch B. “Secular” perception and language. Temporalized World. Treatises on philosophy. J. B. Metzler, Stuttgart, 2020. 189 p.

21. Mukharlyamova L., Shayakmetova L., Kayumova A., Konopleva N., & Berezhnaya I. Gender-marked idioms referring to a male person in tatar. Astra Salvensis, 2017. 10 (2). Pp. 213-217.

22. Rakhmatova M. M. Linguistic features of the concept “Beauty” in English, Uzbek and Tajik national cultures. International Scientific Journal. Theoretical & Applied Science, 2019. 78. Pp. 764-770.

23. Sapir E. Language: An Introduction to the Study of Speech. New York : USA, Harcourt, Brace Publication, 1921. 258 p.

24. Sartre J. The Words. Translated by B. Frechtman. New York : USA, Mass Market Paperback, Vintage Publication, 1981. 256 p.

25. Snasapova G. Linguistic cultural units in the story of G. Musrepov “Ulpan” Dissertation of Candidate of Philological Sciences. Almaty : Kazakhstan, Gylym Publication, 2003. 142 p.

26. Vorozhbitova A. A., & Gaukhar I. Issina linguistic and rhetorical picture of the world of collective linguistic personality as the basic discourse-universe of ethnocultural and educational. Space European Researcher, 2014. 67(1-2). Pp. 156-162.

27. Whorf B. Language, thought, and reality: selected writings of Benjamin Lee Whorf [2nd ed.]: introduction by J. B. Carroll; foreword by S. C. Levinson. (J. B. Carroll, S. C. Levinson, & P. Lee, Eds.). Cambridge, MA : MIT Press, 2012. 448 p.

28. Yelemesova S. Linguistic references of national culture in the literary text (on the example of G. Musrepov's novel “The Kazakh soldier”). Dissertation of Candidate of Philological Sciences. Almaty : Kazakhstan, Gylym Publication, 2003. 127 p.

Размещено на Allbest.ru

...