Лексикографування онімів говірки за корпусом моноговіркових текстів
Обґрунтування словника онімів говірки за корпусом текстів, метою якого є представлення системи власних імен як значущої складової частини лексикону говірки. Особливості їх укладання у "Словнику онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України".
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.06.2023 |
| Размер файла | 33,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Лексикографування онімів говірки за корпусом моноговіркових текстів
Тетяна ГРОМКО, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Центрально-українського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка
У статті подається теоретичне обґрунтування словника онімів говірки за корпусом текстів, метою якого є представлення системи власних імен як значущої складової частини лексикону говірки. Словник онімів типологічно за об'єктом опису є діалектним; за предметом опису - аспектним (ономастичним). Особливістю презентованого «Словника онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України» є включеність до словникової системи говірки, поданої в Тезаурусі говірки (повного базового) як аспектного словника-супутника. Основний комплекс словника об'єднує усі розряди онімів - від антропонімів і топонімів, мікротопонімів до кличок тварин, позначень марок побутової техніки, назв установ та ін. Можливість функціонального подання усіх онімів на рівних правах - літературних, загальноукраїнських і територіально обмежених у вживанні, вузькоговіркових одиниць, високочастотних і рідкісних онімів, одиниць активного і пасивного словникового запасу та ін. - сприяє різноаспектному їх опису, лінгвістичній та екстралінгвістичній інтерпретації. Дискурсивне вживання власних назв демонструє широку зону контекстів: її метатекстовий матеріал подає рефлексію говірки у відношенні до онімів як особливого класу слів і несе важливу інформацію про осмислення говірконосіями форми, семантики та вживання онімів. Це відкриває багатий і різноманітний світ властивостей і зв'язків компонентів мікротекстів із іншими одиницями номінальної лексики говірки.
Системне укомплектування всіх ономастичних розрядів онімів говірки в один словник і водночас включеність його до моноговіркового словникового комплексу дозволять вивчати зв'язки різних типів онімів і апелятивів, їхню взаємодію, видозміни, динаміку тощо у складі монографічного опису говірки. Словник онімів говірки можна вважати і репрезентантом лінгвокультурологічних уявлень говірконосіїв, і джерелом реконструкції мовної картини світу носіїв окремої говірки як носіїв традиційної народно-мовної культури та концептосфери.
Ключові слова: лексикографія, ономастика, онім, говірка, словник говірки, тезаурус, дескрипція, монографічний опис, корпус текстів, мікроконтексти, параметризація.
Lexicography of onyms of dialectal speech on the corpus of monographic texts
Tetiana Hromko, Candidate of Philological Sciences, Associate Professor at the Department of Ukrainian Language Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University
The article presents a theoretical substantiation of the dictionary of onyms of speech with the body of texts, the purpose of which is to present the system of proper names as a significant component of the lexicon of speech. Dictionary of onyms typologically is dialectal by the subject of description and aspectual by the object of description. The peculiarity of the presented “Dictionary of onyms of the steppe dialect of Pishchanyy Brid village of Central Ukraine” is the inclusion into the system dialect dictionary, filed in speech thesaurus (full based) as an aspect companion dictionary and, in addition, based on Corpus of dialectal speech texts that defines originality of its lexicographical completing and parameterization.
The basic range of vocabulary of onyms combines all categories - from anthroponomical and microtoponymical names to animal nicknames, symbols brands of home appliances, names of organizations, etc. The ability to functional submitting of all onyms on an equal footing - literary, all-Ukrainian and territorially limited in use, narrow-minded units, high-frequency and rare onyms, units of active and passive vocabulary, etc. - contributes to differently aspectual description of them, and extra-linguistic interpretation. Discursive usage ofproper names is demonstrated by the broad area of contexts: its metatextual material takes reflection dialects in relation to onyms as a special class of words and carries important information about understanding dialectal form, semantics and the usage of onyms. This opens up a rich and diverse world of properties and connections of microtext components with other units of nominal vocabulary.
Systematic acquisition of onomastic categories of onyms dialects in onyms of speech in the one dictionary and at the same time the including it into monodialectal dictionary complex allows studing of different connections and various types of onyms and appellative noun, and their interactions, modifications, dynamics, etc. Dictionary of onyms of the dialectal speech can be qualified as a representative to lingvoculturological ideas of speakers as a and source of reconstruction language picture of the world of separate dialect speakers as a speakers of traditional linguistic culture and conceptual area.
Key words: lexicography, onomastics, onym, dialect, dialect dictionary, thesaurus, description, monographic description, corpus of texts, microcontexts, parameterization.
словник онім говірка лексикон
Постановка проблеми
Утверджений у лінгвістиці текстоцентричний підхід на рубежі ХХ- ХХІ ст. закономірно приводить і до постановки завдання вивчення власних назв, представлених у діалектному мовленні. Лінгвістично обґрунтовано, що дослідження ономастикону певного мовного угрупування, мовної системи дасть можливість відповісти на ряд теоретичних питань діалектології й ономастики, які стосуються особливостей слововживання онімів у лексиконі, складу та варіантів цих одиниць і особливостей їх функціонування в мовленні, «співвідношення онімів в ономастичній системі» (Горпинич, 2006: 15) тощо. Інтерес до лексикографічного подання онімів як широкого класу слів, що містить різнобічну лінгвістичну, історичну, культурологічну інформацію, значущу для дослідників різних сфер гуманітарного знання, демонструє важливість укладання корпусу ономастичних словників.
Аналіз досліджень
Аналіз теоретичної та емпіричної бази сучасної ономастики свідчить, що в українському мовознавстві загалом не всі класи онімів охоплені фаховими дослідженнями (Голікова, 2012: 124). Так, наприклад, сучасна антропонімічна лексикографія, хоч і значно активніше розвивається, ніж у попередні роки, однак ще й нині не охопила усього антропонімікону української мови (Шепель, 2014: 34). Словникарство в галузі власних найменувань осіб представлене кількома лексикографічними виданнями імен людей («Словник власних імен людей» Л.Г Скрипник і Н.П. Дзятківської (Скрипник, 2005) і «Словник українських імен» І.І. Трійняка (Трійняк, 2005), низкою словників прізвищ, упорядкованих В.О. Горпиничем (у співавторстві з Ю.Б. Бабій, І.А. Корнієнко, Т.В. Тимченко) (Горпинич, 2000; Горпинич, 2003; Горпинич, 2005; Горпинич, 2007), П.П. Чучкою «Історико-етимологічний словник прізвищ закарпатських українців» (Чучка, 2005).
За спостереженням за лексикографічною практикою, фіксація системи онімів відображається у великому класі словників, куди входять різні підтипи ономастиконів - історичні та сучасні, літературні та діалектні, нормативні та реєструвальні тощо. Діалектна онімія між тим нині представлена досить скромно (Волинь (Аркушин, 2006-2007; Аркушин, 2009; Аркушин, 2013; Аркушин, 2016), Закарпаття (Сюсько, 2011)). У ній переважно описується онімічна система колективу носіїв мови (надбузькі говірки (Богдан, 2000), гуцульські (Близнюк, 2000) та ін., поодиноко представлені в збірнику «Українська ономастика: бібліографічний покажчик» (Українська ономастика, 2013). Ономастикон говірки як мовної системи допоки не був предметом словникового опису.
Діалектні описи номінальної лексики та фразеології (Сагаровський, 2011-2013) широко представлені в українській діалектології, однак оніми в лексиконі окремої говірки на матеріалі мовлення носіїв поодиноко лексикографувалися.
З іншого боку, вже підкреслювалося, що фактологічне підґрунтя у зарубіжному та вітчизняному мовознавстві має важливість представлення ономастичної системи окремого говору (див. указані вище словники Г.Л. Аркушина та М.І. Сюська), діалектного континууму (Трійняк, 2005), проблеми діалектних текстів як джерел ономастичного матеріалу (Голев, 2008), сприйняття ономастичного матеріалу мовною свідомістю мовця (Иванцова, 2015), реконструкції прагматичних установок говіркового мовлення, синтагматичних (наприклад, вокативів в антропонімах).
Актуальними продовжують бути питання верифікації онімів у лексиконі говірки (Осташ, 1989; Яцій, 2008; Щербина, 2015; Щербина, 2018) або навіть конкретних особистостей, складу цих одиниць і особливостей їх функціонування (Осташ, 2000), «співвідношення кола онімів у літературному й діалектному узусах» (Рут, 1998: 140), що демонструє варіанти окремих онімів у діалектній мові та просторіччі як репрезентант розвитку мови, до того ж, сприяє вирішенню дискусійної проблеми лексичного значення онімів.
Розвиток ономастичної парадигми сучасного мовознавства відзначається зверненням до мовної практики реальних носіїв мови реальних мовних колективів у часі й просторі. Укладений у перспективі масштабний український корпус власних назв дасть можливість уявити загальну картину вживання онімів у всіх формах національної мови, лінгвістично інтерпретувати їх. Такі стратегії спонукають до лексикографування онімів одного з найменших сегментів діалектного членування мовлення - говірки - за корпусом текстів, орієнтованим на монографічний опис говірки. Звідси випливає мета статті - теоретичне обґрунтування словника онімів говірки та демонстрація особливостей укладання на прикладі «Словника онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України».
Виклад основного матеріалу
Словник онімів говірки (далі - СОГ) є фрагментом у всебічному дослідженні феномену говірки в лексикографічному аспекті. Метою такого словника є представлення системи власних імен як значущої складової частини лексикону говірки.
Типологічно СОГ за об'єктом опису є діалектним; за предметом опису такий словник належить до класу аспектних (ономастичних). Основний комплекс словника об'єднує усі розряди онімів, що дає можливість, споглядаючи їхні індекси (дескрибування), монографічно досліджувати увесь комплекс інформації. Такий словник є новим підтипом не тільки у класі словників власних назв, а й у класі діалектних лексиконів.
За характером використовувані джерела можна класифікувати з урахуванням указаної специфіки укладання СОГ.
По-перше, основний фактаж онімів представлений з опорою на усну мовну практику носіїв говірки як практично єдину форму її побутування. Тож укладання такого типу словника - це лексикографування корпусу текстів говірки, базованого на мовленні говірконосіїв.
По-друге, джерелом поповнення СОГ може бути матеріал, зібраний за анкетами для збирання ономастичного матеріалу (наприклад, антропоніми, зооніми, мікротопоніми).
Третім джерелом є дані найрізноманітніших записів (метричні книги, акти реєстрації цивільного стану, карти, культурологічні записи тощо).
Умови такої фіксації мовної практики говірконосіїв дають діалектології унікальну можливість спостерігати функціонування онімів у діалектному дискурсі. «Уключеність у цей дискурс <.. .> дозволяє інтерпретувати словниковий матеріал з урахуванням як фактів самого тексту, так і знання екстралінгвістичних складників ситуації його породження» (Иванцова, 2015: 5).
СОГ є першим досвідом поєднання інтересів теорії говірки як мовної системи, діалектології, ономастики та лексикографії, що демонструє характерну для сучасної лінгвістики міждисциплінарну взаємодію. Однією з його особливостей є також включеність до словникової системи говірки, поданої в тезаурусі говірки (далі - ТГ), орієнтованому на монографічний її опис. Ця т. зв. ідея словників-комплексів, яка дедалі більше привертає увагу лексикографів, проте їх реалізація на практиці досі не відбувається.
На наше переконання, саме Тезаурус говірки може виступати як повний базовий словник, а СОГ як один із аспектних словників-супутників доповнюватиме його дані ономастиконом говірки. Такий словниковий комплекс розширює можливості вивчення взаємозв'язку онімічної й апелятивної лексики.
СОГ, з одного боку, спирається на методологічні принципи повного словника говірки, згідно з нашою концепцією - ТГ, укладеного на основі корпусу усних текстів; а з іншого - трансформує їх стосовно нового, онімного матеріалу. Ефективність лексикографічного методу підкреслюється оформленням ономастичного словника саме як додатка до ТГ за корпусом текстів говірки у зв'язку зі своєрідністю його лексикографічної параметризації.
Максимальна повнота відображення онімного простору говірки у СОГ може досягатися: по-перше, через включення до нього усіх розрядів власних назв - від антропонімів і топонімів, мікротопонімів до кличок тварин, позначень марок побутової техніки, назв установ та ін.; по-друге, шляхом подання відповідного на рівних правах літературних, загальноукраїнських і територіально обмежених у вживанні, вузькоговіркових одиниць, високочастотних і рідкісних онімів, одиниць активного і пасивного словникового запасу та ін.
У СОГ лексикографуються неповністю засвоєні оніми, відтворення звукової оболонки яких викликає в інформантів-говірконосіїв труднощі, а також загальномовні власні імена з відображенням периферійних говіркових явищ, представлених у номінальній лексиці (наприклад, вокативів).
Різноаспектний опис одиниць лексикону говірки проявляється в багатопараметризованій структурі словникових статей, які включають вказівку на розряд оніма, функціональну характеристику, системні зв'язки лексикографованих одиниць - варіантні, мотиваційні, омонімічні тощо.
Своєрідність онімного матеріалу полягає в появі нових поміт відповідно до нового типу словника. Так, дискурсивне вживання власних назв демонструє широку зону контекстів - репрезентацію фрагментів говіркового мовлення, а також метамовну рефлексію говірки у відношенні до онімів як особливого класу слів.
Метатекстовий матеріал несе важливу інформацію про осмислення говірконосіями форми, семантики і вживання онімів, вона відображена в інтерпретаційній зоні - зоні контекстів. Це відкриває багатий і різноманітний світ властивостей і зв'язків компонентів мікротекстів з іншими одиницями номінальної лексики говірки.
Відображення функціональних особливостей ономастичного пласту лексики може бути спостережене переважно у спонтанному мовленні говірконосіїв. Особливий інтерес серед них становлять метатексти, у яких можуть демонструватися особливості мовної рефлексії говірконосія у сфері онімів (тексти, що за темарієм спонукають мовців до відображення низки власних назв, наприклад, зоонімів у розмові про догляд за тваринами, антропонімів у меморатах родинного спрямування, мікротопонімів у навігаційних вказівках тощо).
Системне укомплектування всіх ономастичних розрядів онімів говірки в один словник і водночас включеність його до моноговіркового словникового комплексу дозволять вивчати зв'язки різних типів онімів і апелятивів, їхню взаємодію, видозміни, динаміку тощо у складі монографічного опису говірки.
Укладений нами «Словник онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України» є першим українським діалектологічно-ономас- тичним досвідом заповнення цієї лакуни у всебічному дослідженні феномена говірки в лексикографічному аспекті. Представляючи систему власних імен лексикону досліджуваної говірки, типологічно презентований словник є діалектним (за об'єктом опису), а за предметом опису належить до класу аспектних (ономастичних).
Основні джерела словника - це різним чином записане мовлення говірконосіїв, подане у корпусі текстів говірки, матеріал, зібраний за спеціально укладеною «Анкетою для збирання ономастичного матеріалу», а також дані письмових джерел (метричні книги, акти реєстрації цивільного стану, карти, культурологічні записи тощо).
Для вивчення мовної практики говірконосіїв ми послуговувалися невимушеним спілкуванням із родичами, односельцями, респондентом у різних формах: меморатів, окликів, у висловлюваннях, що містять автобіографічні відомості, навіть поодинокі трактування місцевих говіркових фразеологізмів із компонентами «Анька», «Біжани», «Москаленки»). Ці наративи дають унікальну можливість спостерігати функціонування онімів у діалектному дискурсі. Це, з одного боку, дозволило спостерігати екстралінгвістичні складники ситуації породження різних класів онімів, а з іншого - інтерпретувати словниковий матеріал з урахуванням фактів самого контексту (парадигматичних, синтагматичних відношень, фонетичних видозмін онімів тощо).
Матеріал систематично збирався методом діалектологічного включення в мовне існування говірки, що є актуальним як для всебічного її вивчення, так і для ономастичних розвідок. Адже говірка як мовна система, звісно, потребує в її дескрибуванні поєднання інтересів діалектології, ономастики та лексикографії, що є показником міждисциплінарної взаємодії як вимоги сучасної лінгвістики.
«Словник онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України» демонструє т. зв «включеність» до словникової системи говірки, репрезентованої Тезаурусом говірки як одним із аспектних словників-супутників. Саме такий словниковий комплекс сприяє глибшому студіюванню взаємозв'язку онімної й апелятивної лексики, що є вимогою дескрипції говірки як мовної системи. Її ефективність забезпечується відображенням в усій специфіці лексикографічної пара- метризації онімного складу говіркового мовлення, яке за оформленням відрізняється від основного лексикону, що й визначає оформлення ономас- тичного словника саме як додатка до «Тезауруса говірки...».
Онімний простір говірки у «Словнику онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України» включає усі розряди власних назв:
- топонімів: агрооніми (Аркушшин город, Сазінове поле, Таськина земля); гідроніми (р. Чорний Ташлик, Буг, Шевченківський ставок, струмок Рівчак); дримоніми (Дерева, Кленок, Шовковиця); мікротопоніми (Аеродром, Дачі); ойконіми (Крикунка, Коколова); ороніми (Балка, Низ, Покат); годоніми (Степова, Дзержинського); хороніми (Степ).
- антропонімів: імена (Борис, Нютка, Петька, Маріка); прізвища (Коваль, Марусенко, Сабатаж, Чоботарь); прізвиська (Громчиха, Сагайдачка, Болтянова);
- зоонімів: ваконіми (Лютка, Чорнушка); гіпоніми (Авдій, Мурай) кіноніми (Шарік), парконіми (Альвіна); феліноніми (Фрося);
- інші назви, пов'язані з громадським і суспільним життям: артионіми («Вставай!», «Просто Марія», «Будулай», «Стецько»); позначень марок техніки (Жигуль, Мерс, Соня, Чізета, Луч); назв установ (Паріхмахерська, Пожарка, Чайна) та ін.
Оніми лексикографуються шляхом подання відповідного на рівних правах до літературних, загальноукраїнських і територіально обмежених у вживанні, вузькоговіркових одиниць, високочастотних і рідкісних онімів, одиниць активного і пасивного словникового запасу та ін. До них належать і неповністю засвоєні оніми, відтворення звукової оболонки яких викликає в інформантів-говірконосіїв труднощі або ремотивацію (Ноукраїнка (Новоукраїнка), Адес (Одеса), Архангельське (Новоархангельськ)), а також загально-мовні власні імена з відображенням периферійних говіркових явищ, представлених у номінальній лексиці (Вуркута (Воркута), Первомайське (Первомайськ)).
Багатопараметризована структура вокабул словника орієнтована на різноаспектний опис його одиниць: вказівку на розряд оніма, функціональну характеристику, системні зв'язки лекси- кографованих одиниць - варіантні, мотиваційні, омонімічні тощо.
Новизна «Словника онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України» полягає у демонстрації оніма в контексті (у фрагментах говіркового мовлення), який, по суті, є первинним, адже більша частина онімів є вибіркою з корпусу говіркового усного мовлення.
Інтерпретаційна зона - зона контекстів - виступає відображенням метатекстового матеріалу онімного простору: властивостей і зв'язків компонентів мікротекстів з іншими одиницями номінальної лексики говірки. Відображення функціональних особливостей ономастичного пласту лексики спостережене переважно у спонтанному мовленні говірконосіїв. Особливий інтерес серед них становлять метатексти, у яких демонструються особливості мовної рефлексії говірконосія у сфері онімів (тексти, що за темарієм спонукають мовців до відображення низки власних назв, наприклад, зоонімів у розмові про догляд за тваринами). Системне укомплектування всіх ономас- тичних розрядів онімів говірки в один словник і водночас включеність його до словникового комплексу дозволять вивчати зв'язки різних типів онімів і апелятивів, їхню взаємодію, видозміни, динаміку тощо у складі монографічного опису говірки.
При укладанні «Словника онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України» ми керувалися такими основними принципами, як:
1. Принцип об'єктивації рис говіркового мовлення (соціальних та індивідуальних), відображений у корпусі текстів говірки з типовими для народномовної культури й індивідуальними особливостями онімів говірконосіїв у їх синтезі. Цей принцип визначає типологічну своєрідність лексикона говірконосіїв і відображає повний склад власних назв, зафіксованих у їхньому мовленні. В ономастиконі говірки переважають антропо- німи, номінації осіб ближнім оточенням, прізвиська, зооніми, топоніми навколишнього простору - рідного села, навколишніх населених пунктів - і загальномовні топографічні назви віддалених географічних об'єктів, почасти видозмінені говірковою вимовою і граматичним устроєм, а також семантизовані мікротопоніми з урахуванням наївних географічних уявлень говірконосіїв. Ілюстративний матеріал, безперечно, демонструє норми говіркового узусу, процеси трансформації онімічного фонду зі зміною застарілих назв новими, культурні традиції села (найменування ігор, танців і пісень, народних, світських і церковних свят, ритуальних обрядів та ін.).
2. Принцип подачі власних і загальних імен реалізується у презентованому словнику з одночасним віднесенням суперечливих або суміжних випадків уключення різних класів слів. Дозволяє поповнити ономастичний словник одиницями, що займають проміжне положення між онімами й загальновживаними назвами. У словникових статтях із подібними одиницями робляться відсилання до відповідних статей Тезауруса говірки як базового повного словника. Це, наприклад, нелітературні найменування сортів овочів (американка, синьоглазка), номінації поширених у побуті лікарських препаратів (аналгін, зеленка, йод), відносних прикметників від назв держав (турецький, китайський), найбільш відомих назв релігійних і державних свят (Іллі, Варвара, День Перемоги, Восьме) тощо. Подібні одиниці ввійшли і до Тезауруса говірки, і до СОГ через відсилання у словникових статтях. Подаються також відантропонімні апелятиви (типу Грицик «бур'ян, однорічна рослина Capsella bursa-pastoris L.») і фразеологізми, у складі яких є імена (взятись як Анька за поклони, Анькин хлопець, до Аміня докотитися, Біжанівська вулиця, Христос з тобою!, на Коколову через Київ, Карачун з Карачунки, од куті до Різдва).
3. Принцип поєднання тезаурусного й ономастичного інтерпретування варіантних одиниць полягає в окремих особливостях упорядкування варіантних одиниць, у виокремленні ряду функціональних поміт, способів передачі усної мови та ін. Об'єднує СОГ із ТГ спільна установка на широке включення ілюстративного матеріалу за допомогою діалектологічної фонетичної транскрипції.
СОГ містить різнобічну інформацію про систему власних назв однієї мовної системи, дає відомості про обсяг ономастикону говірки, співвідношення онімів різних класів, їх склад і структуру, ядерні та периферійні зони. Матеріали словника будуть корисні також при науковому дослідженні складної проблеми семантики власних назв.
Наводимо фрагмент онімів, зафіксованих у «Словнику онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України»:
АВЕКІН [А|век'ін] - ч. оф. прізв.
АВЕКІНА [А|век'іна] - ж. оф. прізв.
АВЄКІН [А|в'ек'ін] - ч. гов. прізв. за оф. прізв. АВЕКІН. [ну Ав'ек'ін на груЗов'і ^йіздит'// хто ше?].
АВЄКІНОВА [А|в'ек'інова] - ж. пріз- вис. за прізвис. АВЄКІН. [В'ера Ав'ек'інова конциерв'іруйе з олиАої// рксус не л'е].
АВЄКІНША [А|в'ек'інша] - 1. ж. прізвис. за прізвис. АВЄКІН. [на то^ку Ав'ек'інш'а/ на в'ісоА'і]; [Ав'ек'інш'і не дау Бог д'ітеї]. 2. вако- нім за прізвис. господарки АВЄКІНТТТА 1. [йа Ав'ек'іншу \л'убл'у диАиц'а/ із друг'іх кор'іу/ А'іста така/рхожина].
АВДЄЙ [Ау 1 д'еї] - гіпонім (кінь). [л'у1 биу свого Ау1 д'ейа з ло1 шатка//1 циган же ж].
АВРАМОВИЙ ГОРОД [Аурамовиї го род] - мікротоп., назва земельної ділянки власника з оф. ім. АВРАМ. [Аурамовиї го род йак по к1 нижк'і обробл'аниї].
АВРАМОВИЙ САД [Аурамовиї сад] - мікротоп., назва присадибного саду власника з оф. ім. АВРАМ. [Аурамовиїсад треба бу\по 1 бач'іт'//в'ін приеш1 чепами зан'іімаус'//то пона1 сад'увау та1 к'і 1 йаблун'і і груш'і/ шо ні у1 кого не бу \по// а то1 д'і ше ї приеш1 чепи поро1 биу// на од1 ном 1 дерев'і два-три 1 сорти 1 йаблук// йаку М і1 чур іна]; [ 1 нов і хаз аі 1 ни Ау рамовиї сад вирубали/ не догл'а дали// а там сад!// в'ін же ж агро1 номом буу// шо з дру1 г'іх м'ест куди прией1 іжали дие^виц':а].
АВРАМОВИЧ [Аурамович] - ч. по батькові за ч. оф. ім. АВРАМ. [Аурамович грайе на байані]
АВРАМЧИК [Аурамчик] - ч. гов. сім. ім'я [так 1 д'іда л'у1 била// ка1 зала 1 т'іки Аурамч'ик/ 1 д'ідик Ау рамч'ик].
АВРОРА [Аурора] - ваконім. [ко рову Аурора звут'].
АЛЕКСЕЄНКО [Алек|сейенко] - оф. прізв.
АЛИЙ [ Алиї] - 1 . кінонім. [оу1 ч'арокз1 вут 'у1 с'і Алиї// йак у1 ф'іл'м'і о1 тому/ про погра1 н'іч'ник'іу].
орнітонім (півень). [уже Алиїкукур'іч'е].
АЛИК [Алик] - ч. гов. ім'я ВАЛЕНТИН.
АЛИКОВА [Алик] - ж. прізвис. за ч. гов. іменем АЛИК.
АЛИЧА [Али|ча] - мікротоп., назва лісосмуги, де росте багато аличі. [в Али1 чу з Кол'ойу йіздили//назб'і рали ш'іс'т' в'ідиер].
АЛІБАБА [Ал'ібаба] - ч. прізвис. [з Того к'і1 на/ шо ус'і диеІвилис'/ «Ал'іба1 ба/ і 1 сорок раз1 боїн'ік'іу»//в'ін і з 1 виду ски1 дайіц'а].
Висновки
Особливістю Словника онімів говірки є включеність до словникової системи поданої в Тезаурусі говірки. Основний комплекс презентованого «Словника онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України» об'єднує всі розряди онімів, що сприяє різноаспектному їх опису, лінгвістичній та екстралінгвістичній інтерпретації. Дискурсивне вживання власних назв демонструє широку зону контекстів, метамовну рефлексію говірки у відношенні до онімів як особливого класу слів.
Системне укомплектування всіх ономастичних розрядів онімів говірки в один словник і водночас включеність його до моноговіркового словникового комплексу дозволять вивчати зв'язки різних типів онімів і апелятивів, їхню взаємодію, видозміни, динаміку тощо у складі монографічного опису говірки. Словник онімів говірки можна кваліфікувати і як репрезентант лінгвокультурологічних уявлень говірконосіїв, і як джерело реконструкції мовної картини світу носіїв окремої говірки як носіїв традиційної народно-мовної культури та концептосфери.
Список використаних джерел
1. Аркушин Г.Л. Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель: у 3 т. Луцьк: Вежа, 2006-2007.
2. Аркушин Г.Л. Словник прізвиськ північно-західної України: у 3 т. Луцьк: Вежа, 2009.
3. Аркушин Г.Л. Словник варіантів власних імен північно-західної України. Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. 372 с.
4. Аркушин Г.Л. Словник прізвищ північно-західної України і суміжних земель. Луцьк: Вежа-Друк, 2013. 556 с.
5. Аркушин Г.Л. Словник зоонімів північно-західної України. Луцьк: ПП Іванюк В. П, 2016. 288 с.
6. Близнюк Б.Б. Особливості становлення гуцульських прізвищ. Гуцульські говірки. Лінгвістичні та етнолінг- вістичні дослідження: збірник наукових праць / відп. ред. Я. Закревська. Львів, 2000. С. 166-174.
7. Богдан С.К. Варіанти власних імен у надбузьких говірках. Культура слова. 2000. Вип. 55-56. С. 70-74.
8. Голев Н.Д., Дмитриева Л.М. Единство онтологического и ментального бытия топонимической системы (к проблематике когнитивной топонимики). Вопросы ономастики. 2008. № 5. С. 5-17.
9. Голікова Н.С. Антропонімічні словники в українській лексикографії. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2012. С. 123-127.
10. Горпинич В.О. Вся Гуляйпільщина в іменах та прізвищах. Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. 384 с.
11. Горпинич В.О. Прізвища степової України. Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. 405 c.
12. Горпинич В.О., Корнієнко І.А. Прізвища Дніпропетровського Припоріжжя. Словник. Дніпропетровськ: Пороги, 2003. 272 с.
13. Горпинич В.О., Корнієнко І.А. Антропонімія Дніпровського Припоріжжя і суміжних регіонів України: монографія. Дніпропетровськ ; Миколаїв, 2006. 236 с.
14. Горпинич В.О., Тимченко Т.В. Прізвища Правобережного Степу. Словник. Дніпропетровськ: Пороги, 2005. 323 с.
15. Иванцова Е.В., Берестова Е.А. Идиолектный ономастикон сибирского старожила / под ред. Е.В. Иванцовой. Томск: Изд-во Томс. ун-та, 2015. 308 с.
16. Осташ Н.Л. До питання про топонімію Наддністрянщини (на матеріалі говірки села Стриганці Тисменицького району Івано-Франківської області). Науково-технічна революція і сучасні процеси розвитку лексики української народно-розмовної мови: Тези доп. республ. наук. конф. (Ужгород, листопад 1989 р.). Ужгород, 1989. С. 105-106.
17. Осташ Р.І. Із життя сучасних українських прізвиськ. Українська пропріальналексика: Мат-ли наук. семінару (Київ, 13-14 вересня 2000 р.). Київ, 2000. С. 115-121.
18. Рут М.Э. Ономастикон и личность: аспекты проблемы. Язык. Система. Личность: Материалы докл. и сообщ. междунар. науч. конф. 21-25 мая 1998 г., Екатеринбург, Россия. Екатеринбург, 1998. С. 138-147.
19. Сагаровський А.А. Матеріали до діалектного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини): у 2 вип. Вип. 1, 2. Харків: ХНУ, 2011-2013.
20. Сюсько М.І. З народного джерела: карпатоукраїнський зоонімікон у контексті інших слов'янських (і неслов'янських) мов: монографія. Ужгород: Ґражда, 2011. 272 с.
21. Трійняк І.І. Словник українських імен. Київ: Довіра, 2005. 508 с.
22. Українська ономастика: бібліографічний покажчик / уклад.: С.О. Вербич, І.В. Єфименко, І.М. Желєзняк; НАН України, Ін-т укр. мови. Київ, 2013. 364с.
23. Чучка П.П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник. Львів: Світ, 2005. 701 с.
24. Шепель Ю.О. та ін. Етнокультурні тенденції розвитку народів Нижньої Наддніпрянщини на початку XXI століття: монографія / ред.: Ю.О. Шепель; Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. Дніпропетровськ, 2014. 131 с.
25. Щербина Т.В. Неофіційні особові найменування в говірці села Журавки Шполянського району Черкаської області. Мовознавчий вісник. 2015. Вип. 20. С. 10-15.
26. Щербина Т.В. Прізвищева система говірки с. Журавка Шполянського р-ну Черкаської обл. Мовознавчий вісник. 2018. Вип. 24-25. С. 177-186.
27. Яцій В. Матеріали до Словника українських прізвиськ (прізвиська жителів с. Миколаїв Радехівського р-ну Львівської обл.). Лексикографічний бюлетень. 2008. № 17. С. 100-106.
References
1. Arkushyn H.L. Slovnyk mikrotoponimiv i mikrohidronimiv pivnichno-zakhidnoyi Ukrayiny ta sumizhnykh zemel: U 3 t. [Dictionary of microtoponyms and microhydronyms of north-western Ukraine and adjacent lands: In 3 volumes]. Luts'k: Vezha, 2006-2007. [in Ukrainian]
2. Arkushyn H.L. Slovnyk prizvys'k pivnichno-zakhidnoyi Ukrayiny: U 3 t. [Dictionary of nicknames of north-western Ukraine: In 3 volumes]. Luts'k: Vezha, 2009. [in Ukrainian]
3. Arkushyn H.L. Slovnyk variantiv vlasnykh imen pivnichno-zakhidnoyi Ukrayiny [Dictionary of variants of proper names of north-western Ukraine]. Luts'k: Volyn. nats. un-t im. Lesi Ukrayinky, 2009. 372 p. [in Ukrainian]
4. Arkushyn H.L. Slovnyk prizvyshch pivnichno-zakhidnoyi Ukrayiny i sumizhnykh zemel' [Dictionary of surnames of north-western Ukraine and adjacent lands]. Luts'k: Vezha-Druk, 2013. 556 p. [in Ukrainian]
5. Arkushyn H.L. Slovnyk zoonimiv pivnichno-zakhidnoyi Ukrayiny [Dictionary of zoonyms of north-western Ukraine]. Luts'k: PP Ivanyuk V. P, 2016. 288 p. [in Ukrainian]
6. Blyznyuk B.B. Osoblyvosti stanovlennya hutsul's'kykh prizvyshch. Hutsul's'ki hovirky. Linhvistychni ta etnolinhvistychni doslidzhennya: Zb. nauk. prats' / Vidp. red. Ya. Zakrevs'ka [Features of Hutsul surnames. Hutsul dialects. Linguistic and ethnolinguistic research: Coll. Science. works]. L'viv, 2000. pp. 166-174. [in Ukrainian]
7. Bohdan S.K. Varianty vlasnykh imen u nadbuz'kykh hovirkakh [Variants of proper names in the dialects of Nadbuzh. The culture of the word]. Kul'turaslova. 2000. Vyp. 55-56. pp. 70-74. [in Ukrainian]
8. Holev N.D., Dmytryeva L.M. Yedynstvo ontolohycheskoho y mental'noho bytyya toponymycheskoy systemy (k problematyke kohnytyvnoy toponymyky) [The unity of the ontological and mental existence of the toponymic system (on the problems of cognitive toponymy)]. Voprosy onomastyky. Questions of onomastics. 2008. № 5. pp. 5-17. [in Russian]
9. Holikova N.S. Antroponimichni slovnyky v ukrayins'kiy leksykohrafiyi [Anthroponymic dictionaries in Ukrainian lexicography]. Visnyk Zaporiz'koho natsional'noho universytetu: Zb. nauk. prats'. Filolohichni nauky. 2012. pp. 123-127. [in Ukrainian]
10. Horpynych V.O. Vsya Hulyaypil'shchyna v imenakh ta prizvyshchakh [Whole Huliaipilshchyna in names and surnames]. Dnipropetrovs'k: DNU, 2007. 384 p. [in Ukrainian]
11. Horpynych V.O. Prizvyshcha stepovoyi Ukrayiny [Surnames of steppe Ukraine]. Dnipropetrovs'k: DNU, 2000. 405 c. [in Ukrainian]
12. Horpynych V.O., Korniyenko I. A. Prizvyshcha Dnipropetrovs'koho Pryporizhzhya. Slovnyk. [Surnames of the Dnipropetrovsk Priporozhye. Vocabulary]. Dnipropetrovs'k: Porohy, 2003. 272 p. [in Ukrainian]
13. Horpynych V.O., Korniyenko I.A. Antroponimiya Dniprovs'koho Pryporizhzhya i sumizhnykh rehioniv Ukrayiny. Monohrafiya [Anthroponymy of the Dnieper Coast and adjacent regions of Ukraine. Monography]. Dnipropetrovs'k; Mykolayiv, 2006. 236 p. [in Ukrainian]
14. Horpynych V.O., Tymchenko T.V. Prizvyshcha Pravoberezhnoho Stepu. Slovnyk [Surnames of the Right Bank Steppe. Vocabulary]. Dnipropetrovs'k: Porohy, 2005. 323 p. [in Ukrainian]
15. Ivantsova E.V., Berestova E.A. Idyolektnyy onomastykon sybyrskoho starozhyla / pod red. E.V. Ivantsovoy [Idiolect onomasticon of the Siberian old-timers speech / ed. E.V. Ivantsova]. Tomsk: Izd-vo Toms. un-ta, 2015. 308 p. [In Russian].
16. Ostash N.L. Do pytannya pro toponimiyu Naddnistryanshchyny (na materiali hovirky sela Stryhantsi Tysmenyts'koho rayonu Ivano-Frankivs'koyi oblasti). [On the question of toponymy of the Transnistrian region (on the material of the dialect of the village of Strygantsi, Tysmenytsia district, Ivano-Frankivsk region)] Naukovo-tekhnichna revolyutsiya i suchasni protsesy rozvytku leksyky ukrayins'koyi narodno-rozmovnoyi movy: Tezy dop. respubl. nauk. konf. (Uzhhorod, lystopad 1989 r.). Scientific and technological revolution and modern processes of development of vocabulary of the Ukrainian vernacular: Abstracts add. republic Science. conf. (Uzhhorod, November 1989). Uzhhorod, 1989. pp. 105-106. [in Ukrainian]
17. Ostash R.I. Iz zhyttya suchasnykh ukrayins'kykh prizvys'k [From the life of modern Ukrainian nicknames]. Ukrayins'kaproprial'na leksyka: Mat-ly nauk. seminaru (Kyyiv, 13-14 veresnya 2000 r.). Ukrainian proprial vocabulary: Mat-li nauk. seminar (Kyiv, September 13-14, 2000). Kyiv, 2000. pp. 115-121. [in Ukrainian]
18. Rut M.E. Onomastykon y lychnost': aspekty problemy. [Onomasticon and personality: aspects of the problem]. Yazyk. Systema. Lychnost': Materyaly dokl. y soobshch. mezhdunar. nauch. konf. 21-25 maya 1998 h., Ekaterynburh, Rossiya. Language. System. Personality: Materials dokl. and messages. international scientific conf. May 21-25, 1998, Yekaterinburg, Russia. Ekaterynburh, 1998. pp. 138-147. [In Russian].
19. Saharovs'kyy A.A. Materialy do dialektnoho slovnyka Tsentral'noyi Slobozhanshchyny (Kharkivshchyny): u 2 vyp. Vyp. 1, 2. [Materials for the dialect dictionary of the Central Slobozhanshchina (Kharkov region): in 2 issues]. Kharkiv: KHNU, 2011-2013. [in Ukrainian]
20. Syus'ko M.I. Z narodnoho dzherela: karpatoukrayins'kyy zoonimikon u konteksti inshykh slovyans'kykh (i neslovyans'kykh) mov. Monohrafiya [From a folk source: Carpatho-Ukrainian zoonymicon in the context of other Slavic (and non-Slavic) languages. Monograph]. Uzhhorod: Grazhda, 2011. 272 p. [in Ukrainian]
21. Triynyak I.I. Slovnyk ukrayins'kykh imen. [Dictionary of Ukrainian names.]. Kyiv: Dovira, 2005. 508 p. [in Ukrainian]
22. Ukrayins'ka onomastyka: bibliohrafichnyy pokazhchyk / uklad.: S.O. Verbych, I.V. Yefymenko, I.M. Zhelyeznyak; NAN Ukrayiny, In-t ukr. movy. [Ukrainian onomastics: bibliographic index / compiled by: S.O. Verbych, I.V. Yefimenko, I.M. Zheleznyak; NAS of Ukraine, Inst. languages]. Kyiv, 2013. 364 c. [in Ukrainian]
23. Chuchka P.P. Prizvyshcha zakarpat-s'kykh ukrayintsiv: Istoryko-etymolohichnyy slovnyk. [Surnames of Transcarpathian Ukrainians: Historical and etymological dictionary]. L'viv: Svit, 2005. 701 p. [in Ukrainian]
24. Shepel' Y.O. Etnokul'turni tendentsiyi rozvytku narodiv Nyzhn'oyi Naddnipryanshchyny na pochatku XXI stolittya. Monohrafiya / red.: Y.O. Shepel' [Ethnocultural trends in the development of the peoples of the Lower Dnieper region at the beginning of the XXI century. Monograph / ed.: Y.O. Shepel'; Dnipropetr. nats. un-t im. O. Honchara]. Dnipropetrovs'k, 2013. 131 c. [in Ukrainian]
25. Shcherbyna T.V. Neofitsiyni osobovi naymenuvannya v hovirtsi sela Zhuravky Shpolyans'koho rayonu Cherkas'koyi oblasti [Unofficial personal names in the dialect of the village of Zhuravky, Shpola district, Cherkasy region]. Movoznavchyy visnyk. Linguistic Bulletin. 2015. Vyp. 20. p. 10-15. [in Ukrainian]
26. Shcherbyna T.V. Prizvyshcheva systema hovirky s. Zhuravka Shpolyans'koho r-nu Cherkas'koyi obl. [Surname system of speech v. Zhuravka, Shpola district, Cherkasy region]. Movoznavchyy visnyk. Linguistic Bulletin. 2018. Vyp. 24-25. p. 177-186. [in Ukrainian]
27. Yatsiy V. Materialy do Slovnyka ukrayins'kykh prizvys'k (prizvys'ka zhyteliv p. Mykolayiv Radekhivs'koho r-nu L'vivs'koyi obl.). [Materials for the Dictionary of Ukrainian nicknames (nicknames of residents of the village of Mykolaiv, Radekhiv district, Lviv region)]. Leksykohrafichnyy byuleten'. Lexicographical Bulletin. 2008. № 17. p. 100-106. [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття власних назв та їх різновиди. Особливості транскодування англійських онімів українською мовою. Елементи перекладацької стратегії щодо відтворення власних імен та назв на матеріалі роману Дж. Роулінг "Гаррі Поттер та філософський камінь".
курсовая работа [66,0 K], добавлен 21.06.2013Формування комунікативних умінь і навичок вільного володіння всіма засобами літературної мови як одне з основних конкретних завдань сучасної освіти. Проблема взаємодії діалектної та літературної мови, застосування діалектизмів у літературній мові.
реферат [25,2 K], добавлен 14.04.2011Визначення поняття власних імен, їх класифікація та місце в художній літературі. Шляхи досягнення адекватності при перекладі власних імен. Особливості перекладу промовистих власних імен на матеріалі творів Дж. Роулінг та роману Д. Брауна "Код Да Вінчі".
дипломная работа [94,9 K], добавлен 21.06.2013Власні назви як об'єкт мовознавства. Поняття власних назв та їх різновиди. Транскодування англійських онімів українською мовою. Складнощі перекладу англійських власних назв та способи їх відтворення українською мовою. Елементи перекладацької стратегії.
курсовая работа [67,6 K], добавлен 22.09.2014Топоніміка як розділ науки про власні назви. Історія вивчення чеської топоніміки. Граматична характеристика топонімів і процес апелятивізації онімів. Етнокультурні параметри власних та деонімізованих назв як мовних експресивно забарвлених одиниць.
дипломная работа [107,5 K], добавлен 16.06.2011Власні назви ономастичних розрядів, ужиті в поемі Ліни Костенко. Співвідношення розрядів у роботі "Берестечко". Рівень експресивності власних назв. Стилістичне та функціональне навантаження онімів. Теоніми, гідроніми, астроніми та етноніми в поемі.
дипломная работа [72,2 K], добавлен 17.09.2013Загальна характеристика та жанрова специфіка англомовних економічних текстів. Аналіз навчальних економічних текстів і текстів спеціальної економічної комунікації, які використовуються при навчанні студентів, лексичні, граматичні, стилістичні особливості.
статья [29,5 K], добавлен 27.08.2017Розгляд фонових знань необхідних для перекладу текстів в галузі психології. Ознайомлення з положеннями перекладу та визначення особливостей перекладу текстів науково-технічної літератури. Систематизація і класифікація труднощів з метою їхнього подолання.
курсовая работа [67,5 K], добавлен 26.02.2012Метод виділення епоніма-терміна. Параметри наукового тексту, як засобу міжкультурної комунікації у сфері науки. Лексичні особливості англійських науково-технічних текстів. Переклад епонімів на прикладі медичних текстів іноземних компаній British Medicine.
курсовая работа [86,0 K], добавлен 17.01.2011Лінгвістичні ознаки науково-технічних текстів у німецькій мові. Особливості текстів науково-технічного стилю у перекладацькому аспекті. Проблеми перекладу науково-технічних текстів. Синтаксичні особливості речень та їх відтворення при перекладі.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 21.06.2013Дослідження авторства і варіативності місця розташування анотацій й текстів-відгуків. Порівняльний аналіз синтаксичних конструкцій, що є типовими для даних текстів. Зв’язок засобів, що використовуються в анотаціях із функціональною навантаженістю текстів.
статья [19,7 K], добавлен 18.08.2017Визначення та види термінологічної лексики. Соціокультурні аспекти англомовних текстів. Особливості функціонування та шляхи перекладу англійської юридичної термінології українською мовою. Труднощі відтворення у перекладі складних термінів-словосполучень.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 21.06.2013Розповсюдження інформації в світовому співтоваристві. Стилістичні особливості науково-технічних текстів. Лексико-граматичні особливості перекладу, синтаксис, граматика і морфологія. Експресивність і образність в науково-технічному стилі англійської мови.
курсовая работа [169,7 K], добавлен 21.05.2014Основні класифікації текстів і методи перекладу. Дослідження термінології в науково технічному стилі. Стилістика-граматичні особливості англійського тексту. Особливості використання інформаційних технологій при перекладі науково-технічних текстів.
курсовая работа [103,8 K], добавлен 29.05.2014Лінгвокогнітивний механізм сприйняття британського менталітету засобами гумору в текстовій комунікації. Лінгвістичний аналіз та засоби мовного втілення гумору. Структурно-семантичний аспект та особливості перекладу британських гумористичних текстів.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 14.07.2016Художній текст та особливості його перекладу. Перекладацькі трансформації. Аналіз перекладів художніх текстів (як німецького, так і українського художнього твору), для того, щоб переклад був професійним. Прийоми передачі змісту і художньої форми.
курсовая работа [51,7 K], добавлен 21.06.2013Дослідження структури та складових англомовних письмових рекламних текстів, аналіз і правила їх написання. Загальні характеристики поняття переклад. Визначення лексико-семантичних особливостей перекладу англомовних туристичних рекламних текстів.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 23.07.2009Фонові знання, необхідні перекладачеві для перекладу текстів з гендерної лінгвістики. Граматичні, лексичні та термінологічні труднощі при перекладі. Наслідки вживання сексистської мови. Систематизація виокремлених лексичних одиниць та їх складність.
дипломная работа [347,3 K], добавлен 22.07.2011- Основні правила передачі соціально-політичних реалій, використовуючи англомовні публіцистичні тексти
Американізми, які входять до поняття суспільно-політичні реалії. Особливості текстів публіцистичного стилю в українській і англійській мовах. Способи передачі слів-реалій при перекладі текстів: транслітерація, транскрипція, уподібнення, калькування.
курсовая работа [30,6 K], добавлен 03.10.2014 Дослідження особливостей перекладу та способів перекладу власних імен з англійської мови на українську. Аналіз фонових знань, необхідних для здійснення перекладу. Існуючі способи та прийоми: транслітерація; транскрипція; транспозиція; калькування.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 21.01.2013
